«Духовно моральне вихованн я особистост і: творчий підхід» (Методичні поради для працівників бібліотек) м. Новоград Волинський 2011 «Незамінним джерелом знань і невичерпним джерелом духовного багатства є книжка»



Скачати 190.32 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір190.32 Kb.
Відділ культури і туризму Новоград-Волинської міської ради

Новоград-Волинська міська централізована бібліотечна система

Центральна міська бібліотека

«Духовно - моральне

в и х о в а н н я

о с о б и с т о с т і:

творчий підхід»

(Методичні поради для

працівників бібліотек)

м. Новоград - Волинський

2011

«Незамінним джерелом знань і



невичерпним джерелом духовного

багатства є книжка»



(В.О.Сухомлинський)
Формування духовно-моральної особистості є важливою метою і необхідною умовою розбудови української держави. Саме тому вирішення цієї проблеми є пріоритетним завданням сучасного виховання, побудованого на принципах гуманізму і демократизму, зорієнтованого на національні та загальнолюдські цінності і культурні традиції. Процес духовно-морального виховання передбачає оновлення життя і помислів особистості у ставленні до національної і світової духовної спадщини, історії України, традицій, звичаїв, обрядів, мови, культури, віри, пошуків ідеалу і змісту життя людей.

Велику роль у духовно-моральному вихованні особистості відіграють позашкільні навчальні заклади і заклади культури. Практика показує, що доцільно організований виховний процес сприяє формуванню духовно і морально багатої особистості, засвоєнню нею системи морально-етичних норм, розвитку ініціативи, впливає на розвиток почуттів, волі, характеру і високої моралі.

Нова філософія духовно-морального виховання утверджує погляд на особистість вихованця як найвищу цінність, творця власного життя. В сучасних умовах інформатизації суспільства відбувається зміна орієнтирів

у визначенні потреб для забезпечення інтелектуального, духовного розвитку підростаючого покоління. На першому місці – нетрадиційні носії інформації - комп’ютер, Інтернет, відеофільми тощо. Книгу, як важливий чинник виховання моральної, духовно багатої особистості сьогодні в епоху «екранної культури», перемістили на другий план, а частину вільного часу, який раніше витрачали на читання, тепер витрачають на перегляд відео-кінофільму, комп’ютерні ігри. Але все ж таки, незважаючи на всі ці обставини, книга залишається складовою частиною, головним носієм загальної культури особистості. Завдання сучасної книжки досить складне. Не просто дати людині певну суму знань, а навчити її ці знання здобувати, вміти застосовувати їх, підходити до навчання творчо.

Орієнтація суспільства на гуманістичний вибір освіти, особистісний підхід спонукає кожного разу звертатися до праць відомих українських і світових мислителів, педагогів, психологів, бібліотекознавців, які визнавали книгу, читання важливими чинниками виховання особистості. Діючи на уяву й думку читача, художній твір впливає на розвиток його естетичних і моральних почуттів.

«Розумна, натхненна книжка нерідко вирішує долю людини», - говорив

відомий педагог В.С.Сухомлинський. Книжка, прочитана в дитинстві, залишається в пам’яті чи не на все життя та впливає на подальший розвиток людини. Хороші книги ніколи не залишають особистість такою, якою вона була до знайомства з ними. Народна мудрість називає книгу дивом, книга вчить як на світі жить, книги читати – усе знати, книга – міст у світ знань,

хороша книга – свято. Саме ці слова мають стати концептуальними засадами духовного розвитку особистості в ХХI столітті. Бо книга у всі віки була, є і буде духовним скарбом нації, джерелом мудрості і знань, досвіду багатьох поколінь. Вона - невід’ємна частина світової культури і загальної культури людини. У книзі, як у дзеркалі, знайшло своє відображення все багатовікове життя народів, у книзі вирує багатогранне сучасне життя. Книга – гуманітарна сила, яка слугує високим ідеалам духовного відродження, вона скеровує творчий процес особистості.

Без глибокого і систематичного пізнання народної духовної і матеріально-побутової культури неможливо формувати нові ціннісні орієнтації в умовах державної незалежності. Вироблення потреби жити, творити відповідно до ідеалів істини, добра і краси діють на основі національних традицій українського народу. Сьогодні, коли ми прагнемо повернути народові його ж історичні цінності, не можна оминути такий важливий пласт духовної культури, як свята й обряди. Щоб очиститись від бездуховності, маємо відродити в наших душах національні традиції.

Залучення дітей і молоді до духовних, історичних традицій, ремесел, образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва є цілющим джерелом їх духовного розвитку. Знати свій народ – це знати мамину пісню, що вчила добра і ласки, пам’ятати батьківську хату, бабусину розмальовану скриню, з трепетом брати в руки речі, які в ній є, і берегти, як реліквію. Потрібно, щоб до кожної оселі прийшли різдвяні святвечори з обрядовою символікою і зайняли належне їм місце - за покутем родинного столу…

Друкованих матеріалів відповідної тематики в кожній бібліотеці достатньо, їх висвітлює «Календар народних свят». Актуальними також залишаються куточки етнографії, народознавства. При оформленні яких широко використовуються предмети декоративно-прикладного мистецтва. Народознавчий куточок «В океані рідного народу, відкривай духовні

острови» або «Джерела української душі» можна оформити у вигляді української світлиці: вікно, на вікні фіранки, на поличках серветки, вишиванки, а також всі старовинні речі, які ще збереглися. Бажано оформити книжкову виставку «Цілющі джерела традицій мого народу»».

В її розділах «Знайомтесь: традиційний одяг українців» та «Рушник український пройшов крізь віки» можна представити багатющі зразки українських вишиванок. Цікавим буде розділ «Українська кухня в святах, обрядах, приказках». У розділі «Святами дзвенить українська хата» тематичне наповнення буде змінюватися залежно від календаря народних свят: Різдво, Вербна неділя, Великдень, Трійця, Івана Купала, Маковея, Спаса та інших свят, які широко відзначаються українським народом. Відповідно до теми свята поряд з книгами, списками літератури, тематичними папками матеріалів з періодичних видань, експонуються кутя у глиняному горщику, великодні крашанки, купайлівські віночки, маковейчики, спасівські кошики, калита, миколайчики і т.д., що, звичайно, привертає увагу користувачів. Можна організувати виставки-демонстрації робіт народних умільців. Так, до Дня Святого Валентина пропонуємо організувати виставку «валентинок», якщо їх збирати щороку, можна зібрати цілу колекцію, до Великодніх свят – провести конкурс на кращу писанку тощо.

Крім того в бібліотеках гарно зарекомендували себе такі форми роботи, як

тематичні вечори, народознавчі посиденьки, родинні свята, літературні ранки, години та уроки народознавства, краєзнавства. Пропонуємо провести годину українознавства «Українцями ми народилися». Мета цього заходу: познайомити користувачів з літературою про минуле України, сприяти вихованню патріотичних почуттів, прищеплювати любов до своєї рідної землі, до прекрасного.

Родинне свято «Сімейні реліквії» - сприятиме вихованню у користувачів потреби берегти сімейні реліквії, як найдорожчий скарб, як родинний оберіг на щастя, на долю, на добро, вихованню пошани до народних ремесел, звичаїв, обрядів.

Споконвіку на Україні зимові свята супроводжували численні традиції, звичаї, обряди, вірування тощо. За допомогою поетичного слова і магічного дійства, урочистою обстановкою люди прагнули створити в ці дні вимріяний образ достатку, щастя, злагоди і затишку в оселі. Всю цю атмосферу можна відтворити в бібліотеці під час народознавчого вечора «Різдвяно-новорічна символіка українців», познайомити з друкованими матеріалами відповідної тематики під час огляду «Січень крокує – свята дарує».

Для молодіжної аудиторії бажано запропонувати такі заходи: розважально-пізнавальне свято «Гарна писанка моя», народознавчий ранок «Святий Миколай, до нас завітай», години народознавства «Писанкарство як вид мистецтва», «А над самою водою верба похилилась», «Пречистої молитви щире слово на вишитім руками полотні», «Великдень – земне причастя небом».

Поетичні народні пісні, звичаї та обряди, які дійшли з глибин віків, допомагають розкрити духовний світ українців, простежити наш історичний родовід та етнічне коріння. Вивченню, збереженню фольклору народних свят, традицій присвятив свою творчість відомий український письменник, етнограф, наш земляк Василь Скуратівський. Він, як ніхто зумів воскресити

самобутню духовність, довести до прийдешніх поколінь багатогранність талановитого українського народу. Його праці «Берегиня», «Місяцелік», «Дідух»: свята українського народу», «Вінець», «Святвечір» та інші - скарбниця для прийдешніх поколінь. В цьому році виповнюється 70 років від дня народження славного письменника-земляка. З метою популяризації його творчої спадщини пропонуємо провести в бібліотеках дні краєзнавства, літературні вечори, усні журнали, години народознавства, бібліографічні огляди: «Хранитель духовних скарбів», «Невтомний дослідник та захисник національної духовності», «Перлини з творчої скриньки В.Скуратівського», «Берегиня» - енциклопедія духовності українців», «Скарбниця творчості Василя Скуратівського» та ін

Важливе місце в духовно-моральному вихованні підростаючого покоління займає милосердя, доброта, відношення дітей до батьків, рідних, людей похилого віку, інвалідів. Про доброту не потрібно багато говорити, її видно в погляді, розмові, щирості, вчинках людей. Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається світ. Традиційно, до дня людей похилого віку, дня інваліда в бібліотеках проходять години милосердя, уроки доброти «Застудили серце не вітри осінні і дощі колючі, а серця байдужі», «Бути на Землі Людиною», «Раз добром нагріте серце – вік не охолоне», «Твори добро, бо ти – людина».

Християнська мораль закликає людину завжди чинити добро у цьому світі, бути благородним, терпимим, справедливим, чесним, совісним, людяним, працелюбним, мудрим і вміти завжди знаходити добрі і потрібні слова. Коли корінь життя людини не живиться духовністю свого народу, людина втрачає віру в себе, любов до самого життя, родини, людей, вона не має надії на краще майбутнє, продовження роду. Сухе дерево не дає доброго плоду. Не одухотворена людина приречена на вічне забуття. Глибоко моральний і виховний зміст мають години духовності або години духовного спілкування, недільні зустрічі, завдяки активній участі у їх організації і проведенні місцевих священників. Серед них «Поспішаю на щиру розмову з Господом», «Камінь не стане храмом, поки його не зведемо ми», «Віра зцілить наші душі», «Духовний храм людини: сім’я, родина, рід», «Любов до ближнього – основа культури спілкування», «Будуймо храм душі своєї», «Мистецтво української ікони», «Людина і релігія: історія і сьогодення».

Сьогодні перед педагогами, батьками, закладами культури та громадською спільнотою постає надзвичайної ваги завдання духовного відродження сім’ї, основою якої є володіння членами сім’ї нормами суспільної моралі, етики, поведінки та культури взаємин, ставлення до громадських обов’язків, підготовки дітей до життя, до праці, до осягнення високості людського начала. Виховний потенціал сім’ї багато в чому залежить від її матеріальних і духовних можливостей. Добробут сім’ї впливає на самооцінку дитини, її самоповагу, стосунки з однолітками, вибір життєвих перспектив, якість освіти, розвиток здібностей. Сучасне економічне становище держави негативно впливає на добробут багатьох сімей, унеможливлює повноцінність і гармонійність виховання соціалізації дітей у сім’ї.

Чудовими травневими днями, коли все довкола буяє та квітує, ми відзначаємо два найпрекрасніших родинних свята – День Матері та

Міжнародний день сім’ї. Такий гармонійний збіг є глибоко символічним. Сім’я, родина, рід… До цих головних надбань людського суспільства ми, українці, завжди ставилися й ставимося з особливою святістю та повагою. Адже саме в родині черпаємо духовні сили, наснагу та оптимізм, у родині відчуваємо, що таке справжнє щастя, любов, душевний затишок і добро.

Що ж виступає духовною основою сучасної української родини? Саме це питання можна підняти під час «круглого» столу «Духовність: потреби й інтереси дітей, батьків, сім’ї».

До Дня сім’ї «Формування підвалин духовності» в бібліотеці бажано оформити книжкову виставку «Щасливий той, хто щасливий вдома»

«Родина, родина.

Від батька до сина,

Від матері – доні

Добро передам…»

Розділи книжкової виставки розкривають моральні норми – заповіді:

• Роби добро. Бійся скривдити людину.

• Люби і вмій прощати людям.

• Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе.

• Пізнавай себе і світ. Знайди мету свого життя.

У хвилини розпачу не втрачай віри у себе, зумій сказати «Життя прекрасне!».

Берегинею сімейного вогнища була, є і буде мудра Жінка-Мати. Для кожної людини саме її образ є найріднішим, найдорожчим, найближчим і найдобрішим, а любов до неї вічна та безмежна. В Україні День Матері був офіційно запроваджений у 1995 році і відзначається в другу неділю травня. Це свято дедалі більше завойовує прихильників, бо, певно, для кожної людини потрібно хоч раз на рік зупинитися в життєвій метушні, щоб згадати про найдорожчу людину, яка подарувала життя.

Традиційно в бібліотеках до Дня Матері, Міжнародного жіночого дня оформляються книжково-ілюстративні виставки, перегляди, огляди:

• «Мати – символ добра на землі» (епіграф):

«Покинь усе – провідай матір,

Впади їй квітом на поріг.

І намагайсь частіш бувати,

Частіш, ніж випадає сніг…» (Ю. Ряста)

• «Я перед нею помолюся, як перед образом святим» (епіграф):

«І щоб не сталося із нами,

У цьому світі і в сім’ї,

Не буде правди вище мами

І вище совісті її» (Л.Талалай)

Саме жінка в усьому подає приклад добра і любові, вірності і терпіння, саме їй вклонялися художники, поети, музиканти, письменники. Мета таких заходів, як літературний вечір «Повіки будь, повіки слався, Жінко!»,

тематичного вечора «Єдине ціле: жінка і весна – найдосконаліше творіння світу» - показати велич жінки – Матері, жінки – дружини, жінки – трудівниці за допомогою друкованого слова висвітлити образи відомих жінок України.

Для молодіжної аудиторії можна запропонувати годину цікавої інформації «День Матері в різних країнах світу»

Крім того, пропонуємо провести такі заходи, як батьківські посиденьки

«У світ книги разом з дітьми», вечір відпочинку для батьків «Всі ми родом з

дитинства», вечір-діалог «Секрети щасливого дому», родинне свято «Сім’я – ключ до щастя», години спілкування «Сім’я – джерело духовних цінностей», «Тільки родина, як зірка єдина, твій порятунок, надійний причал», «На світі білому єдине, як і Дніпрова течія – домашнє вогнище родинне, оселя наша і сім’я», тематичний вечір «Світ літературних захоплень моїх батьків». Для батьків бажано запропонувати бібліографічний огляд друкованих матеріалів «Провідні ідеї видатних педагогів про виховання дітей» ( про твори педагогів-новаторів, психологів Г.Ващенко, В.Сухомлинського,

А.Макаренка, Ш.Амонашвілі, О.Керичука, І.Беха та ін.)

Мова і пісня – дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше ніж свої кордони. Бо втративши кордон, державність, народ завжди може їх відновити, а мови не відновить ніколи. Цінності мови немає з чим порівняти, її не можна замінити чужою мовою, бо це означало б, що народу потрібно прищепити чуже серце, вселити чужу душу. Сприяти вихованню любові до рідної мови, художнього слова. Формувати культуру мовлення, показати красу і багатство української мови допоможуть такі заходи, як літературна година «Мова – душа народу» (до Дня української писемності та мови); «Скарб од далеких прадідів – то рідна мова й рідне письменство» (до Міжнародного дня рідної мови); мовно-літературна композиція «Я знаю: мова мамина – свята»; інформаційна година «Рідна мова у всіх барвах»; вікторина «Там, де звучить рідна мова, живе український народ»; літературна вікторина-гра «Скільки гарних мов на світі та найкраща є моя».

Єдина мова людства, мова нації, мова духу, для якої не існує кордонів – це Поезія. Вона не має меж. І немає в житті людини, яка б обминула її увагою і мабуть ніхто з живих не міряє свої шляхи, не відвідавши жодного разу цю прекрасну країну – Поезію, словами якої сказано:

«Жити – це не просто жити,

Щоб життя, як поле перейти,

Треба, щоб із рук родило жито,

Палаци виростали і мости.»

Сьогодні поезію творять різні покоління талановитих майстрів. Вона орієнтується насамперед на людину, на свого сучасника, прагне збагнути його жадання й тривоги. Вона хоче виховати його відкриттями глибин людського духу, наснажити вірністю до рідної землі, любов’ю до прекрасного. Коли всі бачать неспроможність влади підтримувати закон людського буття, поезія спонукає людину стати взірцем закону Любові, Милосердя, Совісті. Поезія вчить тратити себе і бути від цього щасливим і радісним. Бо це така радість, яка не залежить від зовнішніх обставин, це внутрішня радість від того, що ти людина, яка ступає вперед, вчиться любити, робити добро і ненавидіти зло.

Сьогодні ми, працівники бібліотек усвідомлюємо, що поезія – це зброя в розвитку людської культури, школа, яка плекає душу гуманністю, тож потрібно робити все для того щоб Велика Поезія прийшла до кожного читача, як радість, як нове відкриття світу. Показати виховну функцію поезії, її щирість, духовність, спонукати користувачів до читання української поезії, щоб збагатити власну духовність, порівняти свій світогляд, можна під час години поезії «Невмируща сила слова».

До Всесвітнього Дня поезії, який відзначаємо щороку 21 березня, бажано запропонувати для користувачів бібліотек такі заходи: вечір поезії «Поезія єднає душі», поетичний вернісаж «Поезія! Ти - сила чарівна…», години

поезії «Поезія – ключ, який відкриває серця», «Поетичні перлини нашої родини», турнір знавців «Відгадай поезію», п’ять хвилин з поезією «О

світ поезії, любов моя й тривога» та ін. Для користувачів-дітей уроки поезії «Життєдайне джерело рідного краю». Через поезію місцевих авторів виховувати любов та бережливе ставлення до рідної землі, екології, пробуджувати в душах дітей зерна духовності.

Тема кохання й вірності займає одне з головних місць у світовій поезії.

Кохання – одне з піднесених, шляхетних і прекрасних людських почуттів. Воно неповторне і вічне, як життя. Скільки поколінь пройшли по землі, передаючи одне одному безсмертя і доброту. Кохання і пов’язана з ним радість, захоплення, ніжність, насолода позитивно впливають на людину і викликають у неї приплив енергії, високу працездатність, загальне піднесення. «Усі закохані – талановиті!», «Так ніхто не кохав…», «Умійте кохати!», «Хто не кохав – не жив націй землі», «Краса душі, краса любові – найвища на землі краса». Такі чудові назви масових заходів можна запропонувати для різних вікових категорій користувачів.

Культура – це сфера духовного життя суспільства, що охоплює систему виховання, освіти, духовної творчості, особливо мистецької. Водночас під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людей. Якщо буде книжка в руках дитини, то відбудеться і держава. Економічні втрати можна надолужити, а втрати духовні – в культурі, мистецтві, в окремій особистості - це непоправні втрати… Такими словами можна розпочати усний журнал «Духовний світ суспільства».

Людина – мірило всіх цінностей, призма, через яку переломлюються всі проблеми такого непростого життя. Звички, установки, ціннісні орієнтації, що регулювали вчинки багатьох людей тепер інші. Моральні правила, традиції, правові норми вже не здаються непохитними. Всі ці питання можна підняти під час «круглого» столу «Духовна криза суспільства і шляхи її подолання», дискусійної години «Ми народжені, щоб нести відповідальність за своє життя».

Під час етичної бесіди «Жити гідно – що це значить?» бажано спробувати дати відповідь на такі питання:

● Що розкриває поняття слова «гідність»?

● Що означає – жити гідно?

● Якими рисами повинна бути наділена людина, яка заслуговує на звання

гідної людини?

Особливо важко духовну кризу переживає молодь. Яка ж сьогодні формула виживання? Саме про це можна подискутувати під час годин спілкування «Самовдосконалюйся для того, щоб прикрасити життя іншим», «Кожен стає таким, яким хоче бути». Мета таких заходів - формування у старшокласників комплексу особистісних якостей і рис характеру, що є основою повсякденних дій, учинків, а ще допомогти учням розумово осягнути і внутрішньо прийняти сучасне складне життя; сприяти визначенню у них громадянської зрілості, як у внутрішньому світі, так і в конкретних справах.

У цікавій ігровій формі з елементами тренінгу та участі спеціалістів (психолога, лікаря, священнослужителя) розглянути одне з найважливіших філософських питань – питання про сенс життя пропонуємо під час години спілкування «Філософські казки про сенс життя».

Кожна епоха завжди виробляла свої правила і манери поведінки. Так у Франції, ще у ХІV столітті при королі Людовику всім придворним були роздані картки, на яких був перелік правил як себе поводити. Картки ці називались етикетками, звідси і пішло слово «етикет». З часом це слово ввійшло до мов інших країн, і воно означає ввічливість, вишукану манеру поведінки, вміння поводити себе у товаристві. За манерами поведінки – як людина сидить, як говорить, як одягається, можна вже судити, що то за людина. «Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого як ввічливість» - цей вислів видатного письменника Сервантеса може стати епіграфом години етикету «Ввічливість – насамперед мистецтво людського спілкування». То ж з метою виховання ввічливості, чесності, доброти, порядності, поваги до людей старшого покоління для користувачів - дітей потрібно проводити години та уроки етикету, морально-етичні бесіди, зокрема «Ввічливість на кожен день», «Чемним треба бути всюди,

«З словами ввічливості знайся, будь чемним і не зазнавайся», «Дивись не забудь – людиною будь» та ін.

Щоб виховати духовно багату особистість дорослим, перш за все батькам, вихователям, педагогам, бібліотекарям, потрібно володіти етичною культурою, уміти психологічно сприймати і розуміти дітей; щоб самим навчати, потрібно постійно вчитися і багато читати. Читання не тільки отримання інформації засобами друкованого слова, але і творчість. У цьому контексті дуже важлива співпраця дорослого і дитини, що має на меті передачу знань від покоління до покоління. Перш за все, дуже важливо зберегти традиції сімейного читання. Потрібно доводити до свідомості батьків, що читати з дитиною, обговорювати прочитане треба кожного дня, знаходити для цього час і можливості, обов’язково підписувати дитячі періодичні видання. Дослідження показали, що читання в сім’ї визначає читання дитини:

«Тільки там, де читають батьки,

Зростає дитина, яка читає.» (Я.Корчак)

Форми і методи роботи з батьками:

● Книжкові виставки, тематичні полички, зокрема «Для вас, батьки»,

«Батьківська педагогіка», «Батьки творять майбутнє своїх дітей», «Складна

наука – Батьківство», «Батькам на теми виховання», «Сімейне читання –

добра традиція» та ін.

● Виступи з бесідами на батьківських зборах:: «Що читають ваші діти», «Як

виховувати любов до читання дітей в сім’ї», «Як зацікавити дітей

читанням», «Спільними зусиллями виховуємо любов до читання», «Книга

і комп’ютер в житті дитини», «Діти в світі інформації», «Основні

педагогічні умови виховання читача в сім’ї», «Періодичні видання для

дітей», «Родинне спілкування батьків і дітей: його треба вміти

організувати», «Батьки збагачуються тим, що віддають дітям», «Сучасний

учень і культура читання» тощо.

● Бесіди для мам в жіночих консультаціях: «Традиції і звичаї українського

народу у вихованні дітей», «Пора колискових пісень», «Читання зробить

дитину щасливою» та ін.

● Огляди нової дитячої літератури, огляди нових друкованих матеріалів з

питань дитячого читання.

● Індивідуальна робота з батьками (бесіди, поради, консультації).

● Опитування, анкетування, аналізи читацьких формулярів.

● Виховні заходи разом з батьками «Тато, мама, я – читаюча сім’я».

Кожна епоха несе свою ієрархію цінностей та приписів, свою мораль. Казкова мораль завжди актуальна, казки здебільшого відображають вічні цінності, - красу, любов, віру, чесність, добро… Дійсно, у всіх казках позитивні герої красиві, чемні, добрі або стають такими в результаті випробувань. Саме казка через почуття і переживання виховує такі моральні якості особистості, як совість, чуйність, чесність, правдивість, почуття справедливості, порядність, працелюбність тощо, які є основою загальнолюдської моралі. Моральну силу казок високо оцінювали багато відомих письменників, педагогів, визнавали їх взірцем національного мистецтва. Василь Сухомлинський писав «Казка – благодатне джерело виховання, яке нічим не можна замінити».

Казки люблять читати і дорослі, і діти. То ж такі заходи, як свято казки «Цей цікавий світ казок», «Казка - вигадка та в ній щось повчальне розумій», ігри – подорожі «Подорож по казках з машиною часу», «Казки з бабусиної скриньки», «Подорож сторінками улюблених казок», вікторини «Чи знаєте ви українську казку», «Стежками мудрих казок», «Українська народна казка від «А» до «Я» будуть завжди актуальними.

В дитячій бібліотеці пропонуємо оформити книжкову виставку «Казковий дивосвіт». На виставці розмістити звернення до читачів:

«Найкраща казка – це тота,

Яку пером не описати

Це та велика і свята

Яку ти в серці носиш, брате.

До неї молимося всі

В святині нашої душі.»

З метою організації змістовного дозвілля батьків і дітей, на видному місці в бібліотеці бажано оформити виставки-поради «Зробіть своє дозвілля і дозвілля ваших дітей цікавим», «Як організувати своє дозвілля», виставки робіт «Працьовиті рученята в доньки, сина, мами й тата», «Життя в єднанні з творчістю – це радість» та ін.

Найбільш дієвими формами роботи з дітьми в бібліотеках залишаються ігри, подорожі. Саме гра розвиває інтелектуальну, духовну й емоційну сферу дитини, формує її дитячу особистість. У руках бібліотекаря, гра стає інструментом розвитку читацького інтересу, прагнення в потребі дізнаватися більше нового та цікавого з книг, дозволяє більш повно враховувати вікові особливості дітей та підлітків, розвиває ініціативу й самодіяльність, створює атмосферу свободи, концентрує волю.

Сьогодні нам, працівникам бібліотек потрібно активніше популяризувати сучасну українську книгу, систематично вивчати рекламні проспекти видавництв, вчасно відслідковувати новинки художніх видань та інформувати про них користувачів бібліотек.


Шановні бібліотекарі!

Спільний пошук цінностей, норм і законів життя, їх дослідження в конкретних видах діяльності, у спілкуванні і є завданням сучасного виховного процесу до якого ми всі причетні. Адже нас об’єднує одне велике прагнення - підвищувати духовність нашого суспільства. Як писав наш письменник-земляк В.Скуратівський «Ми мусимо зберегти духовний набуток для наступних поколінь, які мають знати, чиїх батьків вони діти».

Саме бібліотекарі берегині духовних цінностей дарують людям вічну мудрість книг. То ж давайте і надалі нести правду в життя, нести святість в душі. Бо це і є покликання бібліотекаря.

Л І Т Е Р А Т У Р А:
Батьківський всеобуч: Сімейне читання // Шкільна бібліотека . – 2008 . –

№10 . – с.165 - 166.


Войтенко Т.І. Стилі батьківського виховання // Шкільна бібліотека . –

2007 . - №12. - с. 142-147. – (Батьки і діти: одвічні проблеми).


Гаркуша В.В. Як виховувати у дітей інтерес до читання // Шкільна бібліотека.. – 2009. - №6 . - 84-85.
Казкарі – володарі дитячих душ: Методичні поради. – К., 2008. – 44с. - Національна бібліотека України для дітей.
Кобзаренко А. Дитяче читання – основа духовного розвитку // Світ дитячих

бібліотек. – 2009 . - №1 . - с.2.


Колобовнікова О.С. Духовний потенціал казки в гештальт - аналітичному просторі // Шкільна бібліотека. – 2007. - №1. – с.23 - 24.
Лемешенко Н.В. Книжка – духовна скарбниця людства // Шкільна бібліотека. - 2008. - №1. – с.64 - 69.
«Лесині джерела» - витоки духовності // Лесин край. – 2009. – 28 серпня.
Невтомний збирач поліських скарбів: На допомогу бібліотекам області по відзначенню 70-річчя В.Скуратівського, письменника-земляка. - Житомир, 2009. – ЖОУНБ.
Омелянчук І. Колиска української духовності // Урядовий кур’єр. – 2009. – 31 жовтня.
Петрова С.В. Як виховати вдумливого читача // Шкільна бібліотека . –

2008 . – №10 . – с.68.


Постовий В.Г. Духовність: потреби й інтереси дітей, батьків, сім’ї // Шкільна бібліотека. – 2007. - № 2. - с. 2 - 6.
Спільними зусиллями виховуємо любов до читання: Консультація для батьків // Шкільна бібліотека. – 2008. - №6. – с. 111 - 113.
Сухомлинська О.В. Концептуальні засади формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей // Позакласний час. – 2004. - № 19 - 20. - с.7 - 12.

Устюжаніна Г. Релігієзнавче просвітництво як гуманітарна місія наукової бібліотеки // Бібліотечний форум України. – 2006. - №2. - с.26 - 27.


Церковна В. Краєзнавство як джерело громадянського і духовного розвитку підростаючого покоління // Світ дитячих бібліотек. - 2009. - №1. – с.8 -10.
Циганкова Л. Робота бібліотек Кіровоградської області на допомогу вихованню духовної культури користувачів // Бібліотечна планета. – 2006. - № 3. - с.37-39.
Чернописька А.М. Україно моя - я для тебе на світі живу // Шкільна бібліотека . – 2008 . - №10 . – с.111 – 112.
Чи знаєте ви українську казку?: Матеріали для вікторин, конкурсів, ігор //

Розкажіть онуку. – 2005. - №16 – 17. – с.97-116.

Матеріал підготувала,

комп’ютерний набір: Соломончук В.В., провідний



методист ЦБ
Відповідальна за випуск Михацька В.Я., директор

міської ЦБС


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка