Екогеографія України Гавриленко О. П



Сторінка1/42
Дата конвертації05.03.2016
Розмір6.91 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42
Екогеографія України - Гавриленко О.П.
екогеографія україни - гавриленко о.п.

У посібнику викладено основи геоекологічних знань, узагальнено і послідовно розкрито найголовніші положення сучасної екогеографії і геоекології. Висвітлено взаємозв'язки рослинних, тваринних організмів і людини як між собою, так і з навколишнім середовищем, найважливіші природні процеси на планеті Земля з погляду розвитку людства як біологічного виду в умовах природного планетарного розвитку і штучних змін. Наведено численні приклади екологічних ситуацій в Україні та за її межами. Значна увага приділена теоретико-методологічним аспектам екогеографії, по-новому розглянуто еквівалентність обміну між державою, природою і людиною. Кожний розділ устаткований контрольними запитаннями, завданнями і списком рекомендованої літератури. У кінці книги подається глосарій. За змістом посібник відповідає програмі навчальної дисципліни "Екогеографія України" для студентів вищих навчальних закладів.



Для студентів, які здобувають освіту в галузі географії, геоекології та природоохоронної діяльності. Книга буде корисною також аспірантам, викладачам вищих закладів освіти, фахівцям-практикам відповідного профілю.

ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1 СУЧАСНА ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ ТА ГОЛОВНІ ЕКОГЕОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ В УКРАЇНІ
1.1. Місце екогеографії та геоекології в системі наук про землю
1.2. Загальна характеристика сучасної геоекологічної ситуації в Україні
1.2.1. Надзвичайні екологічні ситуації та екологічний ризик
1.2.2. Найважливіші геоекологічні проблеми в Україні та причини їх виникнення
1.3. Сучасна екологічна політика України
1.3.1. Ядерна та радіаційна безпека України
1.3.2. Стан і проблеми зони відчуження ЧАЕС
1.3.3. Екологічна безпека оборонної діяльності
Розділ 2 ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО І ПРАВО В УКРАЇНІ
2.1. Історія становлення і найхарактерніші ознаки природоохоронного законодавства і права в Україні
2.2. Сучасний стан нормативно-законодавчої бази України в галузі охорони природного середовища і використання природних ресурсів
2.3. Економічні механізми природоохоронної діяльності
Розділ 3 ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ОСНОВНІ ГЕОЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
Загальні відомості
3.1. Ресурсні цикли в техносфері
3.2. Поняття екологічного та еколого-економічного потенціалів
Розділ 4 ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ МІНЕРАЛЬНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ
4.1. Сучасний стан мінерально-сировинної бази в Україні
Нафтогазовибудовні регіони України та проблеми видобутку нафти й газу
Вуглевибудовні регіони і проблеми видобутку вугілля
Регіони розробки залізних і марганцевих руд (руд чорних металів)
Регіони видобутку сірки, солей та фосфоритів
4.2. Гірничопромислові ландшафти України та особливість рекультивації земель, порушених унаслідок гірничих розробок
Розділ 5 ЕНЕРГЕТИЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ
Сучасна енергетична криза і причини її виникнення
5.1. Шляхи подолання енергетичної кризи
5.2. Сучасний стан енергоресурсів та енергетична політика України
Розділ 6 ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ
6.1. Сучасний стан земельного фонду України
6.2. Основні причини погіршення якості земельних ресурсів України та заходи боротьби з ними
6.3. Нормативно-законодавча база у сфері використання й охорони земельних ресурсів в Україні
Розділ 7 ВОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ
7.1. Сучасний стан і головні проблеми водних ресурсів України
7.2. Заходи з очищення поверхневих і підземних вод України і контроль за якістю води
7.3. Законодавчо-правові аспекти охорони та відтворення водних ресурсів в Україні
Розділ 8 СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РЕСУРСІВ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ В УКРАЇНІ
8.1. Головні сучасні проблеми атмосфери та їх вияв в Україні
8.2. Нормативно-законодавча база України та міжнародна співпраця у галузі раціонального використання й охорони атмосфери
Розділ 9 КЛІМАТИЧНІ ТА РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ
9.1. Стихійні метеорологічні явища в Україні
9.2. Рекреаційні ресурси України: сучасний стан і перспективи освоєння
Розділ 10 ВТОРИННІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ ТА ПРОБЛЕМИ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
10.1. Основні геоекологічні проблеми, пов'язані з утворенням і нагромадженням відходів в Україні
10.2. Управління у сфері поводження з відходами в Україні
Розділ 11 ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ І ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
11.1. Лісові ресурси, особливості їх використання й охорони в Україні
11.2. Проблеми використання та збереження ресурсів недеревної рослинності в Україні
11.3. Використання й охорона ресурсів тваринного світу України
Розділ 12 СУЧАСНИЙ СТАН І МАЙБУТНІ ПЕРСПЕКТИВИ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ
12.1. Формування європейської та національної екомережі України
Розділ 13 ТЕХНОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ. МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ЦИМ НАВАНТАЖЕННЯМ
13.1. Основні джерела та фактори техногенного впливу на природне середовище в умовах техногенезу
13.2. Потенціал стійкості природного середовища та його окремих компонентів до техногенного навантаження
13.3. Демографічна криза як відображення сучасної геоекологічної ситуації в Україні
13.3.1. Демографічний вибух і демографічний перехід
13.3.2. Сучасна медико-демографічна ситуація в Україні та причини виникнення демографічної кризи
13.3.3. Демографічна політика України
Розділ 14 МОНІТОРИНГ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ
14.1. Державна система моніторингу навколишнього природного середовища в Україні
14.2. Геоекологічне прогнозування та екологічна експертиза
14.3. Геоекологічний моніторинг у системі природоохоронного законодавства України
ВИСНОВКИ
ГЛОСАРІЙ

ВСТУП

Одна з найголовніших проблем сучасності — це виживання людства в умовах дефіциту природних ресурсів і продовольства та погіршення стану навколишнього природного середовища. Збільшується рівень деградації природних систем життєзабезпечення людини, руйнуються біосфери загалом. Актуальними є екологічні й екогеографічні питання не тільки в регіонах, де традиційно розвиваються високими темпами промисловість і містобудівництво, а й у курортно-рекреаційних регіонах, тобто по всій планеті.

У зв'язку з розвитком цивілізації, вибухоподібним зростанням чисельності населення Землі, збільшенням обсягів відходів виробництва тощо проблеми взаємозв'язків між природою та суспільством ще більше загострюються. Реальністю стали отруєні річки та моря, шкідливе повітря, винищені ліси, сотні зниклих видів тварин і рослин, кліматичні аномалії, виснаження ґрунтів та ін.

Нині сучасний стан навколишнього природного середовища України оцінюється як кризовий, оскільки його самовідновлення і самовідтворення вже неможливі. Тому ліквідація глобальної екологічної кризи та її наслідків є найважливішим завданням людства. Для цього, насамперед, потрібно змінити екологічну стратегію і тактику, організувати всебічну екологічну освіту, виховувати екологічну свідомість всього населення.

Кожен майбутній спеціаліст у будь-якій галузі, кожна свідома людина обов'язково повинні мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не нова проблема. Практичне відображення екологічності тісно пов'язане, передусім, із державним регулюванням процесів природокористування. Новим аспектом у цьому питанні є еквівалентність обміну між державою, природою й людиною, що ґрунтується на законодавчих та організаційно-технічних рішеннях.

Особливості геоекологічних проблем України полягають у вияві складних природно-техногенних процесів, серед яких найголовнішими є:

— радіаційне забруднення великих територій, пов'язане з Чорнобильською катастрофою 1986 p.;

— забруднення токсичними, побутовими та іншими відходами значних територій унаслідок їх техногенного перевантаження та нераціональної структури виробництва і природокористування;

— забруднення стічними водами великих і малих річок як результат невиваженості й недалекоглядності в господарюванні;

— підтоплення територій у зв'язку з нераціональним гідротехнічним будівництвом і меліорацією;

— регіональні повені, пов'язані зі змінами клімату, різними видами порушень у землекористуванні;

— розвиток небажаних екзогенних фізико-географічних процесів (вітрова й водна ерозії, зсуви, усідання поверхні та ін.);

— деградація ґрунтів, погіршення їх родючості внаслідок зниження культури землеробства, надмірної хімізації, мінералізації тощо;

— недостатньо розвинутий рівень екологічної свідомості, освіченості й культури населення.

Із урахуванням викладеного вище актуалізуються такі стратегічні цілі на перші 10—15 років XXI ст.:

— забезпечення екологічної безпеки всіх сфер життєдіяльності суспільства;

— екологічне оздоровлення і відтворення порушених екосистем, насамперед басейнових;

— створення екологічних передумов для переходу до сталого розвитку, передусім на екологічно депресивних територіях;

— збереження й розширення біологічного та ландшафтного різноманіття;

— дотримання екологічних вимог у секторальній політиці, системи забезпечення життєдіяльності суспільства;

— упровадження міжнародних стандартів, регламентів системного екологічного управління й аудиту, розвиток корпоративних систем екологічного управління;

— демократизація процесу прийняття рішень і підсилення відповідальності за їх виконання.

Уряд нашої країни має реагувати на ці проблеми, підтримувати прогресивні світові ініціативи та рішення, вступати у міжнародні союзи, підписувати відповідні угоди (наприклад, у 1992 р. Україна підписала у Ріо-де-Жанейро "Порядок денний на

XXI століття" та Конвенцію про охорону біологічного і ландшафтного різноманіття). Це свідчить про те, що Україна намагається стати надійним партнером щодо вирішення глобальних і регіональних питань в європейському і світовому співтовариствах. За допомогою багатого природно-ресурсного потенціалу, високоосвіченого населення, розвинутих індустрії та інфраструктури створюються всі необхідні передумови для впровадження в Україні вимог Конвенції про охорону біологічного і ландшафтного різноманіття.

Незважаючи на різні проблеми, реалізація принципів збалансованого розвитку в Україні розпочалася майже одночасно з проголошенням незалежності. Вже з 1991 р. екологічні реформи в нашій державі були спрямовані на досягнення спочатку компромісу між виробничим і природним потенціалами, а потім — на перехід до їх гармонійного співіснування в інтересах людей. В основу формування нової політики покладено базовий принцип, згідно з яким екологічна безпека держави є важливим елементом і складовою національної та глобальної безпеки. З огляду на це в Україні розроблено документ "Основні напрями державної екологічної політики". За ним визначаються не лише мета та пріоритетні завдання охорони навколишнього середовища, а й механізми їх реалізації, напрями гармонізації й інтеграції екологічної політики України в рамках процесу "Довкілля для Європи" та світового екологічного процесу. Саме на підставі цього документа, в якому поєднуються стратегічні цілі з конкретними завданнями, розробляються програми уряду в галузі охорони довкілля та екологічної безпеки. Після утворення цільового Міністерства охорони навколишнього природного середовища в Україні розпочалося формування цілісної системи регулювання й управління природокористуванням та охороною природи, екологічною безпекою, яка, за оцінками міжнародних експертів, відповідає сучасним потребам.

Отже, в запропонованому посібнику викладено основи геоекологічних знань, узагальнено та послідовно висвітлено найголовніші положення сучасної екогеографії, використано найновіші наукові та фактичні матеріали, наведено численні приклади скрутних екологічних ситуацій як в Україні, так і за її межами. Екогеографія в широкому розумінні — це наука про взаємозв'язки рослинних, тваринних організмів і людини як між собою, так і з навколишнім середовищем; наука про планету Земля; наука про найважливіші природні процеси на планеті з погляду розвитку людства як біологічного виду в умовах, по-перше, природного планетарного розвитку і, по-друге, штучних змін, зумовлених діяльністю людини в усіх земних сферах.

Готуючи це видання, автор зважав на те, що екогеографія (геоекологія) є базовою науковою дисципліною для здобуття природничої освіти. Ці знання вкрай потрібні для високоосвічених особистостей, громадян України, котрим не байдужі сучасні проблеми природних умов і ресурсів як країни загалом, так і її окремих регіонів зокрема. Майбутні керівники різних рівнів мають уміти приймати такі рішення, які повністю відповідали б еколого-стратегічній ситуації в державі.

Автор вдячний науковим рецензентам за позитивні відгуки та слушні зауваження, зокрема доктору географічних наук, професорові А.В. Степаненку, доктору географічних наук, професорові Г.І. Денисику, доктору географічних наук, старшому науковому співробітникові С.А. Лісовському.

Особлива подяка докторові географічних наук В.А. Барановському, який несподівано пішов із життя, за надані картографічні матеріали, використані у процесі написання книги.
Автор сподівається, що посібник буде корисним студентам не лише географічних факультетів, а й інших спеціальностей вищих навчальних закладів у галузі геоекології та природоохоронної діяльності. Автор буде вдячний за критичні зауваження та пропозиції до цього видання, які можна надсилати за адресою: 03022, м. Київ, ДСП-680, просп. Глушкова, 2, географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка