Естетика людських відносин та почуттів (Виховний захід для підлітків) Підготувала вчитель спецкурсу «Православна культура Слобожанщини»



Скачати 79.07 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір79.07 Kb.
Дворічнокутянська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Дергачівської районної ради



Естетика людських відносин та почуттів

(Виховний захід для підлітків)

Підготувала

вчитель спецкурсу

«Православна культура

Слобожанщини»

Шелест Тетяна Олексіївна


2015 рік


Естетика людських відносин та почуттів

(Виховний захід для підлітків)

-Людина – це маленький Світ, велика Таємниця,

непрочитана книжка, загадка.

Ти – сам загадка. Відгадай себе,

І все, мабуть, тоді на місце стане.

Червоне, біле,ніжно – голубе

Відкривається за шторою туману.

В твоїх очах світає небокрай,

А дум плоди, мов яблука на вітах…

Насамперед себе ти розгадай,

Коли ти хочеш інших зрозуміти.

-Людина, згідно зі Святим Писанням, складається з тіла та душі. Без душі тіло – прах. Душа – творіння Боже. Властивість людської душі – це безсмертя, розумність, воля, дар слова.

-Душа – це сутність, незалежна від тіла, але на відмінну від духу тісно пов’язана з організмом, з почуттями і прагненнями людини.

- І сьогодні ми будемо з вами говорити про невідоме і близьке, про загадкове і зрозуміле, про вічне і головне, що є у людини – про її Душу, яка наповнена почуттями – почуттями. що становлять суть людського життя.



(читається вірш Ліни Костенко «Душа – єдина на Землі Держава»)

- Вже почалось, мабуть, майбутнє. 


Оце, либонь, вже почалось… 
Не забувайте незабутнє, 
воно вже інеєм взялось!

І не знецінюйте коштовне, 


не загубіться у юрбі. 
Не проміняйте неповторне 
на сто ерзаців у собі!

Минають фронди і жіронди, 


минає славне і гучне. 
Шукайте посмішку Джоконди, 
вона ніколи не мине.

Любіть травинку, і тваринку, 


і сонце завтрашнього дня, 
вечірню в попелі жаринку, 
шляхетну інохідь коня.

Згадайте в поспіху вагона, 


в невідворотності зникань, 
як рафаелівська Мадонна 
у вічі дивиться вікам!

В епоху спорту і синтетики 


людей велика ряснота. 
Нехай тендітні пальці етики 
торкнуть вам серце і вуста.

-Як ви думаєте, чим повинна бути наповнена наша душа?

(Відповіді: добротою,милосердям, співпереживанням, щирістю, радістю, терпінням, правдою, честю і совістю, вірою, надією, любов'ю, доброзичливістю)

-Отже в основі естетичних почуттів лежать особливості людських відносин. За допомогою естетичних почуттів, ми відкриваємо красу світу і людської душі.

-За легендою, коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитини Ангела-охоронця. Уві сні Ангел цілує дитину тричі. В чоло – аби вона зросла розумною; в личико – щоб була красивою; в груди – аби здоров'я, любов та доброта вселилися в її тіло, серце та душу.

-Мудрець сказав:

Живи, добро звершай та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду

Віра – людину відрізня від мавпи й звіра.

Нехай ця істина стара:

Людина починається з добра.

(Пісня: «Дорогою добра»)
-Добро – це дуже важлива цінність людської душі.

Доброта- не тільки те, що обіймає це тепле слово.

Доброта – це основа великого ланцюжка почуттів,

на яких тримається людство.

(читається вірш Савки Христини «Доброта і милосердя»)

-Доброта і милосердя – якості людські.

А чи часто їх стрічаємо в нашому житті?

Є на світі різні люди – добрі і лихі.

Є на світі правда – кривда й творим ми гріхи.

А чи завжди, зранку вставши, ручки ми складаєм,

І у Бога на день добрий щастя всім бажаєм?

А чи ходимо до церкви, бідним помагаєм?

І шануєм тата, маму, старших поважаєм?

Біблія – велика книга цього всіх навчає.

Заповіді знаєм ми, та чи їх сповняєм?

Отже, треба жити нам в правді, дружбі, мирі,

Доброті і милосерді – стануть всі щасливі.

-Не можливо творити добро не маючи в душі милосердя і вміння

прощати, чинити по совісті, вміти слухати і дослухатися.

Добро не буде добром, якщо твої вчинки не щирі,

або за них ми чикаємо вдячності.

-Добра людина – та, яка поважає людей допомагає їм.

Якщо людина добра, вона спокійна, весела,

від неї відходить тепло, щастя та любов.

(Пісня)

-Любов – це величне почуття, скарб дарований людині небом.



Поселивши в своєму серці любов, людина стає щасливою.

Адже щастя – це стан коханої і одночасно люблячої людини.

Якщо чоловік гаряче любить свою дружину,

а дружина – чоловіка, то вони щасливі.

Якщо діти люблять батьків, а батьки дітей, вони щасливі.

Адже коли в твоєму серці любов, і ти знаєш, що тебе люблять,

то у тебе є все – повнота життя, радість, щастя.

Така любов сильніша за всі незгоди, що зустрічаються,

оскільки незгоди діють з боку, а любов зігріває серце з середини.

-На долонях я ніжно тримаю

Серце друга, аби не зронить.

Знаю я, - за любов не карають,

за любов починають любить.

-А чи можлива любов без дружби і поваги?

Ні не можлива.

Дружба визнається єдністю інтересів, поглядів, почуттів.

І не можливо говорити про любов коли ти

не поважаєш почуття дорогої для тебе людини.

-Я люблю тебе друже, за те,

Що в очах твоїх море синіє,

Що в очах твоїх сонце цвіте,

Мою душу голубить і гріє.

За волосся твоє золото.

За чоло молоде і відкрите.

Я люблю тебе, друже, за те,

Що не можу тебе не любити.

-Творити добро і дарувати любов – це не легкий труд,

Адже бувають різні в житті ситуації, коли на серці туга

І не завжди хочеться відкривати душі іншим людям.

Але дуже важливо – не розгубити світлі почуття

І дорожити тим, що ти маєш.

-Любовью дорожить умейте,

С годами дорожить вдвойне.

Любовь – не вздохи на скамейке

И не прогулки при луне.

Все будет: слякоть и пороша.

Ведь вместе надо жизнь прожить.

Любов с хорошей песней схожа,

А песню не легко сложить.

-Людські відносини будуються на наших вчинках

Та словах, які ми промовляємо.

Адже завжди хочеться чути тільки добрі та ласкаві слова.

-Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів,

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь гірку загоїть рану.

Чи перший біль, чи то останній,-

Коли б то знати наперед.

Кажімо більше ніжнихслів,

Комусь всміхаймось ненароком,

То не життя людське жорстоке,

Жорстокі в нас слова черстві…

Кажімо більше ніжних слів.

-Послухайте притчу про слово:

Жила в одному селі жінка, дуже гостра на язик. Кожного очорнила, оббрехала. Не минула лиха година старенького місцевого священика. Коли почула жінка, що священик буде помирати, вирішила піти до нього і попросити прощення. А він каже: «Я на тебе зла не тримаю, нехай тебе Бог простить. Але коли ти вже прийшла, то виконай мою останню волю. Візьми цю подушку, вийди на вулицю, розірви, а пір’я пусти по вітру». Дивне прохання. Та жінка зробила, як просив священик. А коли повернулася, то він наказав піти позбивати те пір’я і принести ту саму подушку. «Але ж це неможливо!», - скрикнула жінка. «Так, це неможливо», - з сумом відповів священик.

-Як ви думаєте, що хотів показати священик, коли попросив жінку розвіяти пір’я, а потім зібрати?

(Відповідь: сказані нами лихі і не добрі слова, як би нам не хотілося, неможливо ні зібрати, ні забрати назад.)

-Недарма народна приказка говорить:

«Слово не птах, вилетить не зловиш.»

Тому, промовляючи слова, завжди пам’ятайте –

Що добре слово лікує, а зле ранить душу.

Сталося з душею щось людини.

Думаєш: ну як це може бути?

Мати підкидає комусь дитину,

Син відвозить батька до приюту.

Ми рятуєм нині землю й води,

Бо дійшли до крайньої межі.

Та в святих турботах про природу,

Дбайте, про відновлення душі!

(Пісня: «Только добротой сердец»)

-Яким прекрасним могло б бути наше буття,

Якби кожна людина жила за такими правилами:

«Поводься з іншими так, як би ти хотів щоб поводилися з тобою.»

Тобі б зникли війни, сварки, вбивства, злочини, ворожнеча, помста –

Всі ті атрибути зла, які несуть людям знищення.

-Людських бажань стає все більше й більше –

То те нам спати не дає, то се…

Придбай одне – і вже дивись, за іншим

Помчав: а раптом знову повезе?

Є поміж нами і багаті, й бідні,

Кому що треба – доля не пита,

Та є другії речі, всім нам необхідні:

На світі – мир, а в душах – доброта.

(Пісня: «Доброта»)

-Сьогодні ви почули багато повчального. Якщо ви слухали з відкритим серцем, то я впевнена, що ви зрозуміли ті істини, які не тільки вчать, а й перевертають життя.

У відомого естрадного співака Віктора Цоя є хороші слова:



«Кохання варте того, щоб чекати, життя варте, щоб жити.»

І я хочу, щоб ваше життя було великим, прекрасним, радісним.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка