European Credit Transfer System ects інформаційний пакет



Сторінка12/18
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.03 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18

НЕ 1.2 Сталий розвиток цивілізації

Поняття сталий розвиток цивілізації. Концепція сталого розвитку цивілізації. Соціально-географічні дослідження у ХVIII – XX століттях. Розвиток соціальної географії в другій половині ХХ століття.


НЕ 1.3 Принципи, форми та напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології

Основні принципи міжнародного економічного співробітництва в галузі екології. Основні форми міжнародного економічного співробітництва в галузі екології.



НЕ 1.4 Міжнародні еколого-економічні організації

Діяльність ООН в сфері еколого-економічного співробітництва. ЮНЕСКО. Регіональні організації в ООН. СНД. Співробітництво України та ЄС.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Еколого-економічна діяльність в країнах та регіонах світу”



НЕ 2.1 Еколого-економічна типологія країн світу

Основні критерії класифікації. Типи країн світу Розвинені країни. Країни з перехідною економікою. Країни, що розвиваються.



НЕ 2.2 Еколого-економічна ефективність господарювання в країнах світу

Показники економічного розвитку країн світу. Показники використання природних ресурсів. Методи визначення еколого-економічної ефективності господарювання.



НЕ 2. 3 Еколого-економічна характеристика окремих країн світу

Стан розвитку економіки. Еколого-економічні проблеми країни. Основні заходи щодо вирішення проблем збереження довкілля та розвитку економіки.



НЕ 2.4 Концепція міжнародної еколого-економічної оцінки території

Сутність концепції. Основні складові концепції. Заходи щодо реалізації концепції міжнародної еколого-економічної оцінки території.



Основна література до курсу:

  1. Бадрак О., Шостак Л. Цілі та пріоритети сталого розвитку України / Економіка України. – 2002. – №10. – С.30-36.

  2. Барановський В. До концепції переходу України на модель сталого розвитку / Економіка України. – 2001. – №7. – С.78-83.

  3. Барановський В. Стратегія екологічно сталого розвитку України / Розбудова держави. – 1998. – № 9-10. – С.18-21.

  4. Буркинський Б., Галушкіна Т. Глобалізація економіки та національна екологічна доктрина // Економіст. – 2002. – №9. – С.20-23.

  5. Веклич О.Формування економічного механізму сталого розвитку України (теоретико-концептуальні засади) / Вісн. НАН України. – 2000. – №6. – С.3-16.

  6. Волощук В.М. та ін. Географічні проблеми сталого розвитку України / Укр. геогр. журн. – 1998. – №1. – С.13-18.

  7. Герасимчук З. Комплексна оцінка рівня сталого розвитку регіонів України / Економіка України. – 2002. – №2. – С.34-42.

  8. Герасимчук З. Наукові засади дослідження екологічної безпеки як фактора сталого розвитку / Економіка України. – 2000. – №11. – С.63-69.

  9. Грабинський І. Зовнішньоекономічний чинник у моделі національної еколого-економічної доктрини // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. міжнар. відносин. – Львів, 2000. – Вип. 2. – С.464-470.

  10. Руденко Л.Г. Сталий розвиток: пошуки моделей сталого розвитку України / Укр. геогр. журн. – 1998. – №1. – С.5-12.

  11. Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для України / Вісн. НАН України. – 2002. – №2. – С.31-40.



Антропогенні зміни водних об'єктів

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр

  • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧБ.2.7

  • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування

  • Кількість кредитів – 3

  • Загальна кількість годин – 108

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона

навколишнього середовища та збалансоване природокористування”

  • Семестр, в якому читається – 5


Мета вивчення курсу: формування основ знань про різноманітні зміни водних об’єктів, що спричинені господарською діяльністю людини.

Основні завдання курсу:

  • вивчити вплив основних антропогенних чинників на водний режим річок та прилеглих територій;

  • сформувати знання про основні антропогенні чинники руслоформування річок;

  • оцінити зміну якості води під впливом діяльності людини.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного заліку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

антропогенні зміни у річкових системах”



НЕ 1.1 Вступ. Фактори господарської діяльності

Актуальність проблеми вивчення антропогенних змін річкового стоку. Класифікація факторів господарської діяльності.



НЕ 1.2 Загальна характеристика гідротехнічних споруд. Вплив греблі на річковий потік

Поняття про гідротехнічні споруди та їх класифікація. Водопідпірні гідротехнічні споруди. Характерні рівні води у верхньому б'єфі греблі. Дія греблі на річковий потік.



НЕ 1.3. Вплив меліорацій на водний режим рік та негативні екологічні наслідки, спричинені ними.

Поняття про меліорації. Види меліорацій. Вплив зрошувальних меліорацій. Вплив осушувальних меліорацій. Агролісомеліорації.



НЕ 1.4 Промислово-комунальне водоспоживання. Їх вплив на річковий стік

Роль промислово-комунального водоспоживання у зміні стоку рік. Вплив урбанізації на гідрологічний цикл. Сучасний гідроекологічний стан рік України.



НЕ 1.5 Антропогенні впливи на руслові процеси та пов'язаний з ними екологічний стан річок.

Механічні зміни русел річок. Кар'єри піщано-гравійної суміші та будівельних матеріалів. Виправні та днопоглиблювальні роботи. Інженерні споруди на берегах річок, переходи, водозабори.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

антропогенні зміни водних об'єктів”



НЕ 2.1 Водосховища та регулювання стоку води основних річок України

Проекти та системи перерозподілу стоку в Україні. Вплив водосховищ на навколишнє середовище. Вплив каналів на навколишнє середовище.



НЕ 2.2 Антропогенні зміни режиму підземних вод України

Географічні особливості водного режиму підземних вод. Підземний стік. Термічний та гідрохімічний режим підземних вод. Фактори антропогенного впливу на підземну гідросферу та зміни, спричинені їх дією.



НЕ 2.3 Екологічні проблеми Чорного та Азовського морів.

Гідрологічні особливості Чорного моря.Гідрологічні особливості Азовського моря. Підняття рівня сірководню у Чорному морі. Вплив стоку річок на Чорне та Азовське моря.


Основна література до курсу:

  1. Аполлов Б.А. Учение о реках. – М.: изд-во Моск. ун-та, 1963. – 423с.

  2. Гопченко Є.Д., Гушля О.В. Гідрологія суші з основами водних меліорацій: Навч. Посібник. – К.: ІСДО, 1994. – 296с.

  3. Збірник методичних вказівок до контрольних робіт з дисципліни „Загальна гідрологія” для студентів-екологів ІІІ курсу заочної форми навчання за спеціальністю – „Екологія та охорона навколишнього середовища”. / Кресс Л.Є. – Одеса, ОГМІ, 2001. – 23с.

  4. Коротун І.М. Практикум з прикладної геоморфології. Навчальний посібник для студентів спеціальності „Землевпорядкування” вищих навчальних закладів України. – Рівне.: Державне редакційно-видавниче підприємство, 1996. – 140с.

  5. Львович М.И. Вода и жизнь. – М.: Мысль, 1986. – 256 с.

  6. Наставление по рекогносцировочным гидрографическим исследованиям рек. – Л.: Гидрометеоиздат, 1949. – 168с.

  7. Чалов Р.С., Чернов А.В. Эрозионно-аккумулятивные процессы в системе „водосбор - русло” на карте русловых процессов ЕТС / Эрозиоведение: теория, эксперимент, практика. Тезисы докладов Всесоюзной научной конференции. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – С.159-160.

  8. Чеботарев А.И. Общая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1975. – 544с.

  9. Шуляренко І.П. Екологічні аспекти руслоформування малих річок (аналіз проблеми) // Гідрологія, гідрохімія та гідроекологія: Наук. збірник. – Т.2. – К.: Ніка-Центр, 2001. – С.157-162.

  10. Шикломанов И.А. Влияние хозяйственной деятельности на речной сток. – Л: Гидрометеоиздат, 1989. – 369с.

  11. Ющенко Ю.С. та інші. Загальна гідрологія. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 368с.

ОСНОВИ ГЕОЕКОЛОГІЇ

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр

  • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧБ.2.6

  • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування

  • Кількість кредитів – 3

  • Загальна кількість годин – 108

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона

навколишнього середовища та збалансоване природокористування”

  • Семестр, в якому читається – 6


Мета вивчення курсу: ознайомити студентів з проблематикою сучасної геоекології, історією та розвиту, методологією, положенням в системі наук, з геоекологічними проблемами природокористування.

Основні завдання курсу:

  • надати студентам системних відомостей про теоретичні основи сучасної екології та геоекології;

  • ознайомити та закріпити у студентів знань про географічну оболонку та геоекосистеми;

  • надати студентам відомості про проблеми та основи раціонального природокористування;

  • формувати вміння використовувати набуті знання при вивченні особливостей та закономірностей провідних географічних і геоекологічних явищ та процесів.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ ПРО ЗЕМЛЮ”



НЕ 1.1 Планета Земля

Земля у Сонячній системі. Форма та розміри Землі. Рухи Землі.



НЕ 1.2 Основні абіотичні геосфери

Атмосфера. Гідросфера. Земна кора та літосфера. Мантія. Ядро.



НЕ 1.3 Геополя. Географічна оболонка

Гравітаційне поле Землі. Гравітаційні явища та процеси. Електромагнітне поле Землі. Поле температур. Особливості при поверхневої частини Землі.



НЕ 1.4 Природознавство і географія у Давньому Світі

Давня Греція. Давній Рим.



НЕ 1.5 Природознавство і географія у Середні віки та епоху Відродження

Середні віки. Відродження.



НЕ 1.6 Класичні географія та природознавство

Природничі географічні науки. Соціально-економічні географічні дослідження. Зародження системи наук про Землю.



НЕ 1.7 Перші етапи досліджень географічної оболонки та біосфери

Розвиток уявлень про географічну оболонку. Розвиток уявлень про біосферу.



НЕ 1.8 Сучасні уявлення про приповерхневі системи Землі та їх еволюцію. Геоекологія

Дослідження еволюції при поверхневих геосистем. Дослідження сучасних ландшафтів та екосистем. Геоекологія.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Історія взаємодії суспільства та природи



НЕ 2.1 Кріптозой

Утворення Землі. Догеологічний період розвитку приповерхневих геосфер. Архей і протерозой.



НЕ 2.2 Фанерозой

Перехід до географічної оболонки сучасного типу. Біогенний етап еволюції.



НЕ 2.3 Динаміка і функціонування географічної оболонки

Кліматична система Землі. Динаміка літосфери. Колообіги енергії та речовин.



НЕ 2.4 Структура географічної оболонки

Вертикальна структура. Горизонтальна структура.



НЕ 2.5 Ландшафтна сфера Землі

Загальна структура ландшафтної сфери. Ландшафти геосистем. Розвиток ландшафтів.



НЕ 2.6 Плейстоцен і голоцен (Ранні етапи взаємодії людини та природи)

Плейстоцен. Голоцен.



НЕ 2.7 Історія взаємодії суспільства та природи

Доіндустріальний період. Індустріальний період. Постіндустріальний період.



НЕ 2.8 Природокористування і природно-соціальні системи

Основні види та особливості природокористування. Збалансоване природокористування і сталий розвиток.



НЕ 2.9 Геоекологічна роль природних вод

Абіогенні процеси. Біогенні процеси. Антропогенні процеси.



НЕ 2.10 Проблеми збалансованого використання вод

Історія та різновиди використання вод. Вода у природно-соціальних системах. Перспективи використання вод.


Основна література до курсу:

  1. Адаменко О.М., Приходько М.М. Регіональна екологія і природні ресурси: Підручник. – Івано-Франківськ, 2000. – 278 с.

  2. Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 252 с. – Бібліограф.: с. 196 – 215.Парал. тит. арк..англ.

  3. Геоекологія України. – К.: Манускрипт, 1993. – 117 с.

  4. Гродзинський Д.М. Основи ландшафтної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 224 с.

  5. Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей среды. Словарь-справочник. – М.: Просвещение, 1992. – 320 с.

  6. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Львів: „Новий Світ-2000”, 2003. – 248 с.

  7. Топчиев А.Г. Геоэкология : географические основы природопользования. – Одеса: Astroprint, 1996. – 392 с.

  8. Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4-х т. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Т. І. – 328 с.


АЕРОКОСМІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр

  • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧБ.2.10;

  • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування

  • Кількість кредитів – 1,5

  • Загальна кількість годин – 54

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона

навколишнього середовища та збалансоване природокористування”

  • Семестр, в якому читається – 6


Мета вивчення курсу: полягає у розкритті теоретичних і практичних питань, які пов'язані з використанням аерофото- і космічних знімків, а також теоретичні положення та технології опрацювання аерофотознімків з метою отримання картографічних матеріалів. Розгляд питання використання засобів дистанційного зондування Землі для вирішення різного роду завдань народного господарства.

Основні завдання курсу:

  • ознайомити студентів з предметом, класифікацією та галузями використання фотограмметрії;

  • закласти знання про принципові основи організації повітряного фотографування та теорію відокремленого аерофотознімка;

  • розглянути сучасний стан та використання методів дистанційного зондування в Україні;

  • вміти виконувати роботи по оновленню картматеріалів;

  • виконувати фотограмметричну та цифрову обробку аерофотознімків і складання фотопланів та цифрових планів.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі заліку.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Фізичні основи аерокосмічної зйомки.



Теорія відокремленого аерофотознімка

НЕ 1.1 Загальні відомості

Предмет фотограмметрії та класифікація. Історичний огляд розвитку фотограмметрії. Галузі використання аерокосмічних методів.



НЕ 1.2 Фізичні основи аерокосмічної зйомки

Природа і характеристика оптичних випромінювань. Проходження випромінювань через атмосферу Землі. Оптичні властивості природних об’єктів.



НЕ 1.3 Основи аерокосмічного знімання

Класифікація та види знімань. Технічні засоби аерокосмічних знімань. Види аерофотознімання. Аерофотоапарати. Додаткові прилади (радіовисотомір, статоскоп, гіроскопічна установка і віддалемірна система). Фотоматеріали. Повітряне фотографування. Оцінка якості матеріалів аерофотознімання.



НЕ 1.4 Теорія відокремленого аерофотознімка

Основні елементи і властивості центральної проекції. Елементи орієнтування знімка. Вплив фізичних факторів на положення точок аерофотознімка.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Створення та оновлення топографічних карт.



Основи цифрової фотограмметрії. Дистанційне зондування Землі”

НЕ 2.1 Створення й оновлення топографічних карт

Комбіноване аерофототопографічне знімання. Технологічна схема стереотопографічного методу створення топографічних карт. Дешифрування знімків. Оновлення топографічних карт.



НЕ 2.2 Основи цифрової фотограмметрії

Загальні відомості про цифрову фотограмметрію. Цифрові знімальні камери і системи. Сканування фотографічних зображень. Основи кореляції відеосигналів. Автоматична побудова моделі поверхні. Цифрове ортофототрансформування. Побудова цифрової моделі рельєфу. Автоматична тріангуляція. Цифрові фотограмметричні станції.



НЕ 2.3 Дистанційне зондування Землі

Дистанційні методи досліджень. Розвиток дистанційного зондування в Україні. Використання матеріалів аерокосмічної зйомки для цілей сільського господарства.


Основна література до курсу:

  1. Білокриницький С. М. Фотограмметрія і дистанційне зондування Землі: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2007.-319 с.

  2. Бобир Н.Я., Лобанов А.Н., Федорук Г.Д. Фотограмметрия. - М.: Недра, 1974. - 471с.

  3. Бурштинська Х.В. Аерофотографія. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 1999. - 356 с.

  4. Гарбук С.В., Гершензон В.Е. Космические системи дистанционного зондирования Земли. - М.: Изд-во А и Б, 1997. - 296 с.

  5. Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2003. - 214 с.

  6. Дробышев Ф.В. Основы азрофотосьемки и фотограмметрии. - М.:Недра, 1973. - 288 с.


Педагогіка і методика викладання екології

(основи педмайстерності)

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр

  • Шифр дисципліни – 6.070801/В.4.5

  • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування

  • Кількість кредитів – 1,5

  • Загальна кількість годин – 54

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона

навколишнього середовища та збалансоване природокористування”

  • Семестр, в якому читається – 7


Мета вивчення курсу: довести до студентів основні методи, засоби і прийоми викладання екології в школі, ознайомити з традиційними та інноваційними методами викладання екології в загальноосвітніх школах.

Основні завдання курсу:

  • викласти сучасні методики викладання екології;

  • показати форми організації екологічної освіти та виховання.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), практичні роботи, модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного заліку.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Вступ. Основні положення методики викладання екології



НЕ 1.1 Загальні питання методики викладання екології

Предмет і завдання методики викладання екології. Історія розвитку шкільного курсу екології та методики викладання. Складання словника основних екологічних термінів і понять.



НЕ 1.2 Мета, зміст і навчально-виховне значення курсу „Основи екологічних знань” в школі

Екологія як наука. Навколишнє середовище і його види. Охорона довкілля. Поняття про біоценоз. Складання кросворда на тему взаємовідносин людини і природи, екологічних чинників.



НЕ 1.3 Методика викладання курсу екології в школі

Особливості формування основних понять і термінів. Методика викладання курсу екології у 8-9 класах. Методика викладання курсу екології у 10-11 класах. Зв’язок навчання з практикою і краєзнавчим матеріалом.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Навчання та планування роботи по екології у школі



НЕ 2.1 Система методів навчання екології

Повторення, перевірка і оцінка знань учнів по екології. Методи географічних спостережень і експерименту. Пошуковий та дослідницький методи.



НЕ 2.2 Дидактичні засади і навчальний процес

Дидактичні вимоги до відбору учбового матеріалу для повторення. Дидактична мета та завдання перевірки та оцінки знань з екології.



НЕ 2.3 Шляхи вдосконалення екологічної освіти та виховання школярів

Екологічна освіта в сучасній школі. Екологічне виховання в сучасній школі.



НЕ 2.4 Форми організації і планування учбової роботи по екології

Урок та його типи. Вимоги до сучасного уроку з екології. Диспути, конференції і семінарські заняття по екології.


Основна література до курсу:

  1. Бауер М.И., Захарова Т.А., Козуб М.К. та ін. Екологія (посібник для учнів 8-11 класів). - Чернівці:”Митець”,1995.

  2. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології: теорія та практика. – Київ:”Лібра”, 2002.

  3. Горощенко В.П., Сытников И.А. Методика преподавания природоведения. - М.:Просвещение,1987.

  4. Екологічне виховання учнів / Писарчук Є. А., Кухта А. М. - К.:Радянська школа,1990.

  5. Екологія: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни /Дорогунцов І.С., Коценко К. Ф., Балова О. К. та ін., - К.: КНЕУ, 1992.

  6. Злобін Ю.А. Основи екології. – Київ:”Лібра”, 1998.

  7. Методика обучения географии в средней школе / Под ред. Матрусова И.С./ - М.:Просвещение, 1985

  8. Степанчук В.В. Основи екології. - Ч.3. – Чернівці,1998.

  9. Сытник К.М. и др. Словарь-справочник по экологии. - К.:Наукова думка, 1994.


ЕКОЛОГІЧНА МЕТРОЛОГІЯ

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр

  • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧС.1.3

  • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування

  • Кількість кредитів – 3

  • Загальна кількість годин – 108

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона

навколишнього середовища та збалансоване природокористування”

  • Семестр, в якому читається – 6


Мета вивчення курсу: формування теоретичних уявлень знань та практичних навичок майбутніх фахівців з гідро екології в галузі метрології та способів виконання вимірювань параметрів екологічних величин.

Основні завдання курсу:

  • ознайомлення студентів з основними визначеннями та поняттями метрології, системами одиниць фізичних величин;

  • вивчення методів і принципів вимірювань, способів оцінки їх точності;

  • ознайомлення з засобами вимірювальної техніки, еталонами та методами підвищення точності вимірювань;

  • вивчення методів вимірювання величин елементів гідрологічного режиму та способів оцінки їх точності;

  • вивчення методів вимірювання величин метеоелементів та способів оцінки їх точності.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Екологічна метрологія як наука про вимірювання.



ПРАКТИЧНА ГІДРОМЕТРІЯ”

НЕ 1.1 Екологічна метрологія як науково-технічний напрямок і навчальна дисципліна

Основні поняття та визначення метрології. Екологічна метрологія як галузь метрології. Міжнародні та державні метрологічні організації. Актуальні проблеми метрології.



НЕ 1.2 Основні поняття про вимірювання

Класифікація вимірювань. Принципи та методи вимірювань. Електричні методи вимірювання неелектричних екологічних величин. Напрямки модернізації і автоматизації екологічних вимірювань.



НЕ 1.3 Похибки вимірювань фізичних величин

Похибки вимірювань та чинники їх виникнення. Випадкові похибки та методи їх усунення. Систематичні похибки та методи їх усунення.



НЕ 1.4 Вимірювання рівнів води

Основні відомості про рівневий режим. Принципи організації водомірних спостережень. Типи водомірних постів. Виконання водомірних спостережень. Точність водомірних спостережень, обробка їх результатів.



НЕ 1.5 Вимірювання глибин водних об’єктів

Завдання промірних робіт. Методи і прилади для вимірювання глибин і вивчення профілю дна. Способи виконання промірних робіт. Точність вимірювання глибин. Обробка матеріалів промірних робіт.



НЕ 1.6 Вимірювання швидкості течії води

Швидкості течії води в руслових потоках. Пульсація швидкостей. Розподіл швидкостей течії в русловому потоці. Класифікація методів вимірювання швидкостей. Гідрометричні млинки. Точність вимірювання швидкостей течії.



НЕ 1.7 Вимірювання витрат води

Модель витрати. Класифікація методів вимірювання витрат води. Вимірювання витрат води за допомогою гідрометричного млинка. Вимірювання витрат води поплавками. Загальні відомості про вимірювання витрат води на гідровузлах. Точність вимірювання витрат води.



НЕ 1.8 Вивчення твердого стоку

Загальні відомості про твердий стік, його характеристики. Рух наносів в річках. Вивчення стоку завислих наносів. Батометри, їх типи. Шляхи автоматизації визначення мутності води. Вивчення стоку захоплених наносів. Вивчення донних відкладів. Точність визначення характеристик твердого стоку.



НЕ 1.9 Вивчення хімічного складу води річок і водойм

Загальні положення теорії формування поля концентрації хімічних речовин у воді. Принципи формування мережі пунктів контролю ярості води. Недоліки існуючої системи контролю якості води і шляхи їх усунення. Методи автоматизації контролю якості води.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

ВИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИН МЕТЕОЕЛЕМЕНТІВ”



НЕ 2.1 Вимірювання температури повітря, грунту і води

Температурні шкали, типи термометрів. Вимірювання температури повітря. Вимірювання температури грунту. Вимірювання температури води. Електричні методи вимірювання температур. Точність вимірювання температур.



НЕ 2.2 Визначення характеристик атмосферних опадів

Вимірювання кількості і інтенсивності випадіння рідких атмосферних опадів. Визначення характеристик снігового покрову. Типи опадомірів. Плювіографи. Методи автоматизації плювіометричних спостережень. Точність плювіометричних спостережень.



НЕ 2.3 Вимірювання атмосферного тиску і характеристик вітру

Атмосферний тиск, прилади для його вимірювання. Барометри, барографи. Прилади для вимірювання швидкості і напрямку вітру. Анемометри, анеморумбометри. Точність вимірювання атмосферного тиску і характеристик вітру.



НЕ 2.4 Вологість повітря та визначення її характеристик

Характеристики вологості повітря. Методи вимірювання вологості повітря. Автоматизація вимірювання характеристик вологості повітря. Точність вимірювання характеристик вологості повітря.



НЕ 2.5 Вимірювання інтенсивності сонячного випромінювання

Термоелектричні актинометричні прилади. Прилади для вимірювання радіаційного балансу. Точність вимірювання характеристик сонячного випромінювання.



НЕ 2 6 Контроль якості атмосферного повітря

Методи відбору проб повітря. Аспіратори. Класифікація методів хімічного аналізу атмосферного повітря. Газоаналізатори. Автоматичні станції контролю якості атмосферного повітря.


Основна література до курсу:

  1. Бурдун Г.Д., Марков Б.Н. Основы метрологии. – М.: Изд-во стандартов, 1972. – 318 с.

  2. Бурдун Г.Д. Справочник по международной системе единиц. – М.: Изд-во стандартов, 1977. – 300 с.

  3. Грановский В.А., Сирая Т.Н. Методы обработки экспериментальных данных. – Л.: Энергоатомиздат, 1990. – 402 с.

  4. Душин В.М. Основы метрологии и электрические измерения. – Л.: Энергоатомиздат, 1993. – 236 с.

  5. Земельман М.А. Метрологические основы технических измерений. – М.: Изд-во стандартов, 1991. – 317 с.

  6. Коротков В.П., Тайц Б.А. Основы метрологии и теории точности измерительных устройств. – М.: Изд-во стандартов, 1975. – 243 с.

  7. Маликов М.Ф., Исаев Л.К. О месте метрологии в системе наук и еще раз о ее постулатах // Измерительная техника. 1993. №8. С.10-18.

  8. Маркин Н.С. Практикум по метрологии. – М.: Изд-во стандартов, 1994. – 254 с.

  9. Основные термины в области метрологии. Словарь-справочник // Под ред. Ю.В. Торбеева. – М.: Изд-во стандартов, 1989. – 120с.

  10. Рабинович С.Т. Погрешности измерений. – Л.: Энергия, 1978. – 412 с.

  11. Сергеев А.Г., Крохин В.В. Метрология. – М.: Логос, 2002. – 408 с.

  12. Тюрин Н.И. Введение в метрологию. – М.: Изд-во стандартов, 1995. – 200с.

  13. Цюцюра С.В., Цюцюра В.Д. Метрологія, основи вимірювань, стандартизація та сертифікація. – К.: Знання, 2005. – 242 с.


Проблеми екологічного руслознавства

(гідрооснови гідротехніки і меліорації)

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр

  • Шифр дисципліни – 6.070801/В.4.7

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 5

  • Загальна кількість годин – 189

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціаліста напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 7


Мета вивчення курсу: ознайомити студентів з історією становлення екологічного руслознавства, його місцем серед інших наук про життя річки, її русла та заплави, дослідити основні сучасні проблеми екологічної гідрології; ознайомити студентів з термінологією, призначенням, характеристиками і принципами роботи основних ГТС, з основами меліоративних розрахунків та робіт.

Основні завдання курсу:

  • навчити студентів аналізувати небезпечні фактори довкілля на екологічний стан річкових русел;

  • розраховувати показники екологічної напруженості річкових русел та заплав;

  • оцінювати стан річкової екосистеми внаслідок впливу господарської діяльності та природних руслових деформацій;

  • вміти самостійно визначати тип ГТС, клас, основне призначення, читати і розуміти прості креслення проектів ГТС;

  • знати принципи роботи і технічні характеристики основних ГТС, географічний розподіл найбільших гідротехнічних об’єктів України.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Основи екологічного руслознавства.



Екологічна напруженість та вразливість річкових русел”

НЕ 1.1 Становлення та розвиток руслознавства

Руслознавство як наука. Розвиток вчення про русловий прпоцес. Вивчення руслового режиму річок України.



НЕ 1.2 Екологічне руслознавство як наука

Місце екологічного руслознавства серед інших наук. Структура екологічного руслознавства. Предмет і завдання екологічного руслознавства. Гідролого-екологічний аналіз руслових процесів. Основні чинники руслоформування та їх класифікація.



НЕ 1.3 Екологінча напруженість та кризові екологічні ситуації в ерозійно-руслових системах

Поняття „екологічна напруженість”, „кризова екологічна ситуація”. Ерозійно-руслові системи. Антропогенні зміни ерозійно-руслових систем. Фактори створення екологічної напруженості річок. Зв’язок яркової ерозії з ерозійно-акумулятивними процесами. Виникнення кризової екологічної ситуації річок при антропогенному навантаженні.



НЕ 1.4 Фактори створення екологічної напруженості на річках

Природні чинники. Антропогенні фактори.



НЕ 1.5 Вразливість річкових русел при антропогенних змінах природного середовища та безпосередніх техногенних впливах

Поняття антропогенного (техногенного) навантаження на руслові процеси. Природне саморегулювання русел. Порушення в системі “потік-русло”. Види порушень. Вразливість річкових русел до антропогенного навантаження. Реакція русла на порушення у системі “потік-русло”.



НЕ 1.6 Антропогенні впливи на руслові процеси та пов’язаний із ними екологічний стан річок

Механічні зміни русел річок. Кар’єри піщано-гравійної суміші та будівельних матеріалів. Виправні та днопоглиблювальні роботи на водних шляхах. Інженерні споруди на берегах річок, переходи.



НЕ 1.7 види гідротехнічного та гідромеліоративного впливу на річкові русла

Греблі. Водосховища. Водозабори і водоводи. Канали. Внутрішні водні шляхи. Регулювання русел річок. Зрошувальна меліорація. Осушувальна меліорація. Гідротехнічні заходи по збереженню ґрунтів.



НЕ 1.8 екологічні проблеми стійкості річкових русел

Поняття стійкості. Способи визначення ступеню стійкості річкових русел. Класифікація русел за ступенем стійкості. Значення ступеню стійкості річкових русел в умовах антропогенного впливу. Екологічна складова досліджень ступеню стійкості річкових русел.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАПЛАВНО-РУСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ”



НЕ 2.1 Механічні зміни, замулення та деградація малих річок

Поняття малої річки. Специфіка малих річок. Природні чинники виникнення екологічної напруженості на малих річках. Малі річки у гірських умовах. Малі річки рівнинних територій. Замулення малих річок. Стійкість малих річок до замулення та деградації. Використання стоку малих річок для зрошення, водозабезпечення селищ та міст, риборозведення.


1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка