European Credit Transfer System ects інформаційний пакет



Сторінка15/18
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.03 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Основна література до курсу:


  1. Акимова Т.А., Кузьмин А.П., Хаскин В.В. Экология. Природа-Человек-Техника. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 343с.

  2. Александрова Т. Д. Нормирование антропогенно-техногенных нагрузок на ландшафт. Состояние проблемы. Возможности и ограничения // Известия АН СССР. Сер. географическая, 1990. – № 1. – С.46-54.

  3. Альгин А. Риск и его роль в общественной жизни. – М.: Мысль, 1981. – 187 с.

  4. Воробьев Ю.Л., Малинецкий Г.Г., Махутов И.А. Теория риска и технологии обеспечения безопасности: Подход с позиций нелинейной динамики // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. – Ч.1. – 1998. – Вып.11. – С.26-41; Ч.2. – 1999. – Вып.1. – С.18-41.

  5. Дорогунцов С.І., Ральчук О.М. Управління техногенно-екологічною безпекою. – К., 2001. – 167с.

  6. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Семенова, О.Л. Михайлюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 407с.

  7. Жукинський В.І. Кількісна оцінка екологічної шкоди та екологічного ризику стосовно якості поверхневих вод // http://ecoportal.univ.kiev.ua/ukr_version3/conf_gidrolog_2001_ukr.htm

  8. Израэль Ю. Экология и контроль природной среды. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 555 с.

  9. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення // http://redhat9.niss.gov.ua/book/Kachin

  10. Манаєнкова І.О. Підходи до класифікації екологічних ризиків // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії, 2005. – Вип 49. – С.73 – 78.

  11. Сергиенко И.В., Яненко В.М., Атоев К.Л. Общая концепция управления риском экологических, техногенных и социогенных катаст­роф // Кибернетика и системный анализ. – 1997. – № 2. – С.65–86.

  12. Стефанишин Д.В. До питання розробки концепції оцінки безпеки інженерних гідротехнічних споруд при експлуатації // Вісник національного університету водного господарства та природокористування: Збірник наукових праць. – Рівне, 2005. – Вип.4 (32). – Ч. 1. – С.119 – 127.

  13. Стефанишин Д.В., Атаєв С.В., Стефанишина Ю.Д. Обробка експертної інформації щодо впливу гідроспоруд на навколишнє середовище і використанням методів теорії нечітких множин // Вісник національного університету водного господарства та природокористування: Збірник наукових праць. – Рівне, 2005. – Вип.4 (32). – Ч.1. – С.45 – 53.

  14. Теория риска // http://anov.narod.ru/

  15. Трофимов А.М., Торсуев И.П. и др. Количественный метод опре­деления величины антропогенной (суммарной экологической) нагрузки на территорию // География и природные ресурсы – 1992. – № 2. –С.22-28.

  16. Фалъцман В.К. Экономика техногенной и природной безопасно­сти // Вопросы экономики. – 1992. – № 1. – С.19-30.



ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст

  • Шифр дисципліни – 7.070801/Псп.2.3

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 2,25

  • Загальна кількість годин – 81

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: ознайомити з сучасними завданнями та основними прийомами фітомеліорації, принципами формування різних типів меліоративних насаджень з метою різнобічної оптимізації екосистем; асортиментом трав'янистих і деревних рослин-меліорантів аборигенної та інтродукованої флор.

Основні завдання курсу:

- знати основні напрямки фітомеліорації; екологічне значення ценоз-фітомеліорантів;

- принципи та прийоми створення фітомеліоративних насаджень різного типу;

- екологічні та меліоративні властивості рослин-меліорантів;

- вміти запроектувати меліоративні насадження різного типу залежно від мети та грунтово-кліматичних умов конкретного регіону;

- оцінити вплив фітомеліоративних насаджень на мікроклімат певного регіону;



- пропагувати досвід оптимізації середовища шляхом застосування фітомеліоративних заходів.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.
Основна література до курсу:

  1. Довідник з агролісомеліорації / За ред. П.С. Пастернака, В.І. Коптєва, О.М. Недашківського та ін. - К.: Урожай. 1988. - 286 с.

  2. Калінін М.І., мельник О.С. Теоретичні основи лісових меліорацій: Навч.посібник. - Львів: Світ, 1991. - 260 с.

  3. Кучерявий В.П. Фітомеліорація. - Львів: Світ, 2003. - 540 с.

  4. Кучерявый В.А. Урбоэкологические основы фитомелиорации. - Ч.2. Фитомелиорация. - М.: НТО "Информация", 1991. - 288 с.

  5. Остапенко Б.Ф., Швиденко А.И. Лесоводство и лесомелиорация: Уч.пособие. - К.:Высш.шк., 1989. - 310 с.

  6. Промышленная ботаника / Под ред. Е.Н.Кондратюка. - К.: Наук. думка, 1980. - 260 с.



Екологічна стандартизація і сертифікація

та природоохоронні технології

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст

  • Шифр дисципліни – 7.070801/Псп.2.2

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 4,5

  • Загальна кількість годин – 162

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: сформулювати теоретичні знання про загальні поняття стандартизації, терміни і означення, види та категорії стандартів. Студент повинен знати основні принципи і методи проведення екологічної стандартизації і сертифікації. Вміти оцінити вплив різних джерел забруднення на оточуюче середовище та основні напрямки зменшення антропогенного впливу шляхом застосування природоохоронних технологій.

Основні завдання курсу:

  • скласти уяву про основні принципи та системи сертифікації, порядок її проведення;

  • показати роль, місце та значення екологічної оцінки у функціонуванні підприємств;

  • ознайомити студентів з основними принципи та методи стандартизації та системи сертифікації, що існують в Україні;

  • сформувати у студентів знання про атестацію виробництва та вимоги до нормативних документів та продукції, що сертифікується.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), лабораторні роботи.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – іспит.
Основна література до курсу:

  1. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації. – Київ: Видавництво Європейського університету, 2002. – 174 с.

  2. Боженко Л.І., Гутта О.Й. Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації продукції. – Львів: „Афіша”, 2001. – 173 с.

  3. Білявський Т.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум. Навч. посібн. – К.: Лібра, 2004. – 368 с.

  4. Збірник методичних рекомендацій про державний контроль і дотримання вимог природоохоронного законодавства. – Чернівці, 1996.

  5. Клименко М.О., Скрипчук П.М. Метрологія, стандартизація і сертифікація в екології: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2006. – 368 с. (Альма-матер)

Цикл природничо-наукової підготовки

ПрОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНО ДОСТАТНЬОГО СТОКУ

Екологічні проблеми водопостачання та водовідведення

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст

  • Шифр дисципліни – 7.070801/Псп.2.6

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 3

  • Загальна кількість годин – 135

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: ознайомити студентів із началами знань в галузі водопостачання і водовідведення та основними екологічними проблемами, що виникають при цьому.

Основні завдання курсу:

- надати студентам системні знання про проблеми водопостачання в різних регіонах України та технічні умови його здійснення;

- ознайомити студентів із основними схемами водовідведення, в т.ч. каналізації та принципами роботи очисних споруд;

- акцентувати увагу на вимогах до якості води для різних видів водоспоживання, в т.ч. і для питної води та про види забруднень вод;

- розкрити основні шляхи досягнення екологічно безпечного водокористування із врахуванням економічних факторів.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), семінарські заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

НЕ 1.1 Вступна лекція [13,8,3]

Предмет, метод і завдання курсу „Екологічні проблеми водоспоживання і водовідведення”. Коротка історія розвитку та зв’язки з іншими науками.



НЕ 1.2 Поняття про водопостачання, його завдання і основні види [18,2]

Завдання водопостачання та його основні види. Норми господарсько-побутового водоспоживання. Режим водоспоживання.



НЕ 1.3 Джерела водопостачання, обводнення місцевості та структура водогінної мережі [15,8,3]

Підземні і поверхневі води як джерела централізованого водопостачання. Водозабори, їх конструкція і захист санітарними зонами. Водогінна мережа та її будова. Завдання водопостачання та його основні види. Норми господарсько-побутового водоспоживання. Режим водоспоживання.



НЕ 1.4 Технічні схеми водогонів різного призначення та їх екологічна оцінка [1,4,6,21,11]

Технічна схема господарсько-питного водогону та склад його споруд. Сільські водогони та їх особливості. Розрахунок граничнодопустимих скидів у водне середовище. Граничнодопустимі значення показників якості води водних об’єктів різного призначення. Методичні підходи до визначення ГДС.



НЕ 1.5 Вимоги до якості води для різних видів водоспоживання. Стандарти питної води [7,12]

Поняття якості води та основні фактори її формування. Класифікація якості води за призначенням. Вимоги до питної води. Визначення загального водоспоживання підприємства. Джерела і види водоспоживання.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

НЕ2.1 Водоочисні споруди та підготовка природної води до використання у водогонах [1,4,5,21]

Методи очищення води для господарсько-побутового постачання. Види технологічних схем водопідготовки.



НЕ 2.2 Походження і формування скидних і стічних вод та основні види забруднень водних об’єктів [ 6,4,17]

Стічні і скидні води та їх генезис. Класифікація забруднювачів водних об’єктів.



НЕ 2.3 Заходи і способи боротьби із забрудненням водних джерел [6,16,20]

Класифікація основних заходів. Способи боротьби із забрудненням заселень від водоспоживання. Санітарний стік у річках та способи його визначення.



НЕ 2.4 Водовідведення та принципові схеми побудови каналізації. Очисні споруди [1,6,20,21]

Каналізація як спосіб водовідведення та її види. Основні елементи каналізації. Споруди та обладнання для очищення стічних вод і принципи їх роботи. Екологічні вимоги.



НЕ 2.5 Основні напрямки досягнення екологічно безпечного водокористування у різних галузях народного господарства [4 ]

Впровадження водозберігаючих технологій у різних галузях н/г. Основні пріоритети екологічно безпечного водокористування. Аналіз водокористування в Україні за водокористувачами, басейнами та адміністративними одиницями.


Основна література до курсу:

  1. Берг В.А. Основы гидротехники. – Л.: Гидрометиздат, 1963. – 474 с.

  2. Водне господарство в Україні / За ред. Яцика А.В., Хорева В.М.) – К.: Генеза, 2000. – 456 с.

  3. Водний кодекс України. – К.: ІВА „Астрая”, 1998. – 325 с.

  4. Гинко С.С. Основы гидротехники. Изд.2. – Л.: Гидрометиздат, 1976. – 368 с.

  5. Державні санітарні правила і норми. Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання. № 383 від 23.12.1996 р.

  6. ДСТУ 3041-95 „Гідросфера”. Використання і охорона вод. Терміни і визначення. – К.: Вид-во стандартів, 1995.

  7. Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші і естуаріїв України. – К.: Мінприроди України, 1994. – 37 с.

  8. Эльпинер Л.И., Васильев В.С. Проблемы питьевого водоснабжения в США. – Л.: Наука, 1983. – 168 с.

  9. Кульский Л.А., Даль В.В. Чистая вода и перспективы ее сохранения. – К.: Наукова думка, 1978. – 228 с.

  10. Левковский С.С. Водные ресурсы Украины. Использование и охрана. – Киев: Вища школа, 1979. – 200 с.

  11. Основні показники використання вод і експлуатації водогосподарських об’єктів за 1990-2000 р.р. – К.: Держводгосп України, 2000. – 295 с.

  12. Справочник по водным ресурсам / Под ред.Стрельца Б.И., ред.-сост. Яцык А.В., Ревера О.З., Дупляк В.Д. – К.: Урожай, 1987. – 304 с.

  13. Субботин А.А. Основы гидротехники. – Л.: Гидрометеоиздат, 1983. – 318 с.


Водноресурсний менеджмент

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст

  • Шифр дисципліни – 7.070801/Псп.2.4

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 3,75

  • Загальна кількість годин – 135

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: показати місце менеджменту водних ресурсів у структурі загальної теорії менеджменту із врахуванням водоресурсного потенціалу як складової частини природно-ресурсного потенціалу (ПРП) України, ознайомити студентів із основними проблемами пов’язаними із водним господарством України, його функціонуванням, системою управління та його основними структурними одиницями, організацією водоресурсного моніторингу.

Основні завдання курсу:

- надати студентам системні знання про сучасні основи менеджменту водних ресурсів, історію управління водним господарством України та його основні проблеми;

- ознайомити студентів із водним фондом держави та різними поглядами на природу водних ресурсів;

- розкрити соціально-економічне значення водних ресурсів у сучасному суспільстві та структуру економіки водного господарства України;

- закріпити у студентів сформовані на попередніх курсах навички бережливого ставлення до водних ресурсів, як елементом природи та показати необхідність міжнародного співробітництва з метою врахування інтересів прикордонних держав на основні стратегії підтримуваного розвитку.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), семінарські заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – екзамен.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

НЕ 1.1 Предмет, метод і завдання курсу „Водоресурсний менеджмент” на сучасному етапі розвитку суспільства та його зв’язки з іншими науковими дисциплінами [1, 10]

Поняття „управління” та „менеджмент”; теорії менеджменту. Наукові школи і концепції менеджменту, їх виникнення та еволюція. Сучасні концепції менеджменту. Історія розвитку водоресурсного менеджменту в Україні та перспективи його розвитку на сучасному етапі.



НЕ 1.2 Водний фонд як основа водоресурсного потенціалу [1, 6]

Річкова сітка України. Озера і лимани. Болота і землі водного фонду. Водосховища і ставки. Вивчення водного фонду України. Розподіл малих річок України за площею водозбору по басейнах річок. Основні гідрографічні характеристики малих річок у межах басейнів головних річок та їх основних приток. Основні гідрографічні характеристики середніх та великих річок України. Болотно-меліоративний фонд і меліоровані землі.



НЕ 1.3 Водні ресурси України та їх види [4, 8, 9]

Загальні відомості. Поверхневі води. Підземні води. Якість поверхневих та підземних вод..



НЕ 1.4 Економічні відносини у водному господарстві [1, 3]

Основи економічного механізму раціонального водокористування. Визначення тарифів за використання водних ресурсів. Плата за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти. Плата за порушення водного законодавства. Використання плати за воду.



НЕ 1.5 Соціально-економічне значення водних ресурсів [11, 2]

Функції води. Поняття водогосподарського комплексу (ВГК) та його складові. Довгострокові цілі раціонального використання й охорони водних ресурсів та річкових екосистем України. Екологічна оцінка якості поверхневих вод України.



НЕ 1.6 Водне господарство України у системі народногосподарського комплексу [1, 2]

Сучасні фактори зростання водоспоживання у світі і в Україні. Основні об’єкти водного господарства України. Основні річкові басейни України та екологічна ситуація в них. Гідрологічне та гідрогеологічне районування території України.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

НЕ2.1 Водогосподарські об’єкти України [1, 4]

Об’єкти комплексного призначення. Великі водосховища. Канали і водопроводи. Меліоративні системи. Електростанції. Протиповеневі та водозахисні споруди. Водний транспорт і рибогосподарське використання водних об’єктів. Канали й осушувально-зрошувальні системи України та їх сучасне використання.



НЕ 2.2 Проблеми використання та охорони водних ресурсів річок міжнародного значення [1, 6]

Загальні відомості про використання та охорону водних ресурсів річок міжнародного значення. Державна політика в галузі водного господарства у прикордонних водах. Еколого-економічні проблеми використання та охорони деяких великих річок.



НЕ 2.3. Основні проблеми водозабезпечення та водовикористання [1, 5, 11]

Водозабезпечення та водовикористання у світі. Водозабезпеченість та водоспоживання в Україні. Вдосконалення системи обліку водокористування. Підземні води, їх прогнозні запаси і сучасне використання. Розподіл прогнозних ресурсів підземних вод по басейнах найбільших річок. Сучасне використання підземних вод по адміністративних областях України. Структура використання підземних вод в адміністративних областях України.



НЕ 2.4 Водогосподарські баланси як основа раціоналізації водокористування [1, 11]

Поняття про водогосподарський баланс (ВГБ). ВГБ річкових басейнів та адміністративних територій. Прогнози ВГБ. Проблеми міжтериторіального перерозподілу та регулювання стоку.



НЕ 2.5 Управління сучасним водним господарством [11]

Діюча система управління водним господарством. Формування великих комплексних систем та управління ВГК у басейнах річок. Держкомводгосп України та його функції.



НЕ 2.6 Основні проблеми створення водогосподарського моніторингу [1, 3]

Проаналізувати коефіцієнти зміни середнього і сезонного стоку під впливом антропогенного навантаження у різних регіонах України. Види державного водогосподарського моніторингу: фоновий, стандартний, спеціальний і кризовий. Існуюча система спостережень Держводгоспу, як складова єдиної державної системи екологічного моніторингу.



Основна література до курсу:

  1. Водне господарство в Україні / За ред. Яцика А.В., Хорева В.М. – К.: Генеза, 2000. – 456 с.

  2. Водний кодекс України. – К.: ІВА „Астрея”, 1998. – 325 с.

  3. Герасимчук З.В. Мольсак Я.О. Хвесик М.А. Еколого-економічні основи водокористування в Україні. Навч. посібник. – Луцьк.: Настир’я, 2000. – 364 с.

  4. Левковский С.С. Водные ресурсы Украины. Использование и охрана. – Киев: Вища школа, 1979. – 200 с.

  5. Мольчак Я.А., Хвесик М.А. Экологизация водопользования в условиях реформирования экономики Украины. – Луцк.: Вежа, 1995. – 460 с.

  6. Паламарчук М.М., Закорчевна Н.Б. Водний фонд України. Довідк. посіб. – К.: Ніка-Центр, 2001. – 392 с.

  7. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах. – К.: ВД „К-М. Академія” – Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – 568 с.

  8. Справочник по водным ресурсам. / Под ред. Стрельца Б.И. – К.: Урожай, 1987. – 304 с.

  9. Фоменко Я.А. Водные ресурсы основных речных бассейнов Украинской и Молдавской ССР. // Тр УкрНИГИМИ, 1986. – Вып.215. – С.29-38.

  10. Хміль І.І. Менеджмент. – К.: Вища школа, 1995. – 351 с.

  11. Яцык А.В. Экологические основы рационального водопользования. – К.: Генеза, 1997. – 640 с.


Блок дисциплін для підготовки магістра
Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки

Охорона праці в галузі

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст (магістр)

  • Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.2, 8.070800/Гм.1.2

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 1

  • Загальна кількість годин – 36

  • Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів (магістрів) напряму

„Екологія та охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їх подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, виробничої безпеки та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.

Основні завдання курсу:

  • вивчення правил надання першої медичної допомоги потерпілим;

  • вивчення основних характеристик параметрів виробничого середовища та їх вплив на людину;

  • вивчення основних нормативно-правових документів з питань ОП.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові), семінарські заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – екзамен.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Правові та організаційні основи охорони праці



НЕ 1.1 Правові та організаційні основи охорони праці

Основні законодавчі акти з охорони праці. Колективний договір, його укладення і виконання. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Навчання, інструктажі і перевірка знань з питань охорони праці. Соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і професійних отруєнь.



НЕ 1.2 Основи безпеки праці в галузі

Перелік робіт з підвищеною небезпекою, для виконання яких потрібне попереднє спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці. Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Мікроклімат виробничих приміщень. План ліквідації аварій. Вимоги безпеки до майстерень. Вимоги безпеки до лабораторій.



НЕ 1.3 Основи пожежної безпеки

Характерні причини виникнення пожеж. Організаційні та технічні протипожежні заходи. Протипожежний інструктаж та навчання. Пожежна техніка для захисту об’єктів. Гасіння та профілактика пожеж на об’єктах галузі.



НЕ 1.4 Основи електробезпеки

Особливості ураження електричним струмом. Вплив електричного струму на організм людини. Електричні травми, їх види. Класифікація виробничих приміщень з електробезпеки.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Основи гігієни та виробничої санітарії. Перша медична допомога”



НЕ 2.1 Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці

Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них. Фізіологія праці. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень. Види освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення: робоче, аварійне. Санітарно-побутове забезпечення працюючих. Надання першої допомоги при нещасних випадках.



НЕ 2.2 Надання першої медичної допомоги потерпілим

Порядок надання першої медичної допомоги при: електротравмах; закритих і відкритих ушкодженнях живота; закритих і відкритих ушкодженнях хребта і спинного мозку; закритих і відкритих ушкодженнях черепа; травматичному шоці; тепловому та сонячному ударі; асфіксії; артеріальних і венозних кровотечах; переломах кісток; ураженні блискавкою; обмороженнях. Правила поведінки з потерпілим при травмах. Методика проведення непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень.



НЕ 2.3 Безпека під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт та застосування підіймально-транспортної техніки

Загальні вимоги безпеки під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Безпека вантажопідіймального обладнання.



Основна література до курсу:

        1. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 2-е вид./ За ред. М.П. Гандзюка. – К.: Каравела, 2004. – 408 с.

        2. Закон України „Про охорону праці” в редакції від 21 листопада 2002 р.

        3. Законодавство України про охорону праці (збірник нормативних документів). У 4 т. – К.: Основа, 1995.

        4. Кодекс законів про працю України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с.

        5. Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – СПб, 1996.

        6. Геврик Є.О. Охорона праці. – К.: Ельга; Ніка-Центр, 2003. – 280 с.

        7. Денисенко Г.Ф. Охрана труда. – М.: Высшая школа, 1995. – 320 с.

        8. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2002. – 320 с.

        9. Охрана труда / Князевский Б.А., Долин п.А., Марусова т.П. и др./ Под ред. Б.А. Князевского. – М.: Высшая школа, 1982. – 312 с.

        10. Основи охорони праці / За ред. Гандзюка М.П., Купчика М.П. – К.: Основа, 2000. – 416 с.

Філософські проблеми екології

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст, магістр

  • Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.3, 8.070800/Гм.1.3

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 1,5

  • Загальна кількість годин – 54

  • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: філософське узагальнення отриманих спеціальних знань, що повинно сприяти максимальному розкриттю теоретичних та практичних перспектив фахової самореалізації студентів-екологів.

Основні завдання курсу:

- користуватися на практиці класичними та сучасними методами науково-філософського пізнання – дедукцією, індукцією, діалектикою, феноменологією, герменевтикою, методами аналітичної філософії та іншими;

- осмислювати історичний розвиток екологічної науки та її перспективи в загальнонауковому контексті;

- засвоювати та вміти використовувати на практиці методологічні принципи новітньої екології;

- самостійно осмислювати гуманістичні аспекти проблем сучасної екології.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), семінарські заняття, модульні контрольні роботи.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ФІЛОСОФІЯ НАУКИ”



НЕ 1.1 Загальні проблеми взаємодії філософії і природознавства

Лекція 1: Наука і філософія: взаємозв’язки, взаємовпливи, відмінності. Класична, некласична, постнекласична наука. Філософія науки як спеціальна галузь філософських досліджень. Плюралізм сучасної філософії науки: аналітична, феноменологічна, герменевтична та постмодерністська версії.

Лекція 2: Філософія науки постпозитивізму. Взаємозв’язок філософії науки з історією науки. Евристичні можливості концепції Т.Куна, Дж.Холтона, І.Лакатоса в дослідженні історії науки. Філософські засади науки. Поняття філософської проблеми природознавства.
НЕ 1.2 Філософський аналіз екологічних проблем (філософія екології) в системі філософії науки

Лекція 3: Екологія як фундаментальний напрямок в сучасних наукових дослідженнях. Особливе місце екології в сучасному природознавстві. Роль екології в розвитку методології сучасної науки.

Лекція 4: Предмет філософії екології. Філософія екології та історія екології. Концепція парадигми в філософському аналізі історії екології.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ НАУКИ”



НЕ 2.1 Екологія класичного і некласичного періоду: об’єкти досліджень та методологія

Лекція 5: Класичний етап розвитку екологічної науки: геккелівська екологія та популяційна екологія. Особини і популяції як об’єкти дослідження. Механіцизм, редукціонізм та еволюціонізм в методології класичної екології.

Лекція 6: Некласичний етап розвитку екології: системна екологія. Екосистема як об’єкт дослідження. Дилема “холізм-редукціонізм”. Синтетична теорія еволюції в контексті екосистемних досліджень. Проблема поєднання еволюціонізму і холізму.
НЕ 2.2 Синергетика та глобальний еволюціонізм в новітніх екологічних дослідженнях

Лекція 7: Синергетика як загальна теорія самоорганізації. Синергетика Г.Хаккена, нелінійна нерівноважна термодинаміка І.Пригожина. Нестабільність, порядок і хаос, точки біфуркації, аттрактори, незворотність часу. Філософія нестабільності.

Лекція 8: Синергетика в новітніх екологічних дослідженнях. Дослідження Д.Сімберлофа. Евристичний потенціал синергетики в екологічних дослідженнях.

Лекція 9: Глобальний еволюціонізм – ідея універсальної еволюції. Глобальний еволюціонізм в екологічних дослідженнях.
НЕ 2.3 Людиномірність екологічного знання

Лекція 10: Включення світу людини у структуру знання – вимога нового ідеалу науковості. Суб’єктивність образу екологічного світу. Дослідження антропогенних впливів на довкілля та визнання людини як спеціального об’єкта новітніх екологічних досліджень.

Лекція 11: Сучасна філософська антропологія і сучасна екологія. Образ людини в сучасних філософсько-антропологічних концепція та образ людини в сучасному природознавстві. Мораль, політика, ідеологія, масова свідомість та екологічна проблема.
Основна література до курсу:

  1. Берталанфи Л. История и статус общей теории систем // Системные исследования. Ежегодник 1973: Пер. с англ. – М.: Наука, 1973. – С.20-37.

  2. Білявський Г., Падун М. Проблеми і завдання сучасної екології // Вісник Академії наук України. – 1993. – № 3. – С.26-32.

  3. Бубер М. Проблема человека // Философ. науки. – 1992. – № 3. – С.65-82.

  4. Василенко Л.И. Экологическая этика: от натурализма к философскому персонализму // Вопросы философии. – 1995. – № 3. – С.37-42.

  5. Ворощук А.Н., Пегов С.А., Перфильев К.Г. Вопросы системной экологии. – М.: Б.И., 1979. – 52 с.

  6. Гиляров А.М. Популяционная экология. – М.: Изд. Московского университета, 1990. – 191 с.

  7. Голубець М.А., Семенюк Е.П. Сучасна екологія і загальнонаукові засоби пізнання // Вісник Академії наук Української РСР. – 1982. – № 1. – С.70-76.

  8. Гродницкий Д.Л. Эпигенетическая теория эволюции как возможная основа нового эволюционного синтеза // Журнал общей биологии. – 2001. – Т. 62. – № 2. – С.99-109.

  9. Делокаров К.Х. Системная парадигма современной науки и синергетика // Общественные науки и современность. – 2000. – № 6. – С.110-118.

  10. Задубрівська О.М. Людиномірність сучасної екології // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. Випуск 130. – Чернівці: Золоті литаври, 2002. – С.94-97.

  11. Зубаков В.А. Прошлое и будущее человечества глазами эколога // Общественные науки и современность. – 1997. – № 3. – С.114 -128.

  12. Ермолаева В.Е. Космизм и экологическая этика // Общественные науки и современность. – 1995. – № 4. – С.118-124.

  13. Ильин В.В. Классика-неклассика-неонеклассика: три эпохи в развитии науки // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. – 1993. – № 2. – С.16-34.

  14. Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000. – 320 с.

  15. Кисельов М М., Канак Ф.М. Національне буття серед екологічних реалій. – К.: Тандем, 2000. – 320 с.

  16. Князева Е.Н. Саморефлективная синергетика // Вопросы философии. – 2001. – № 10. – С.99-113.

  17. Крисаченко В.С. Людина і біосфера. Основи екологічної антропології. – К.: Заповіт, 1998. – 689 с.

  18. Круть И.В., Забелин И.М. Очерки истории представлений о взаимоотношениях природы и общества. - М.: Наука, 1988. – 414 с.

  19. Кучерявий В. П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с.

  20. Майнцер К. Сложность и самоорганизация. Возникновение новой науки и культуры на рубеже века. Пер. с англ. // Вопросы философии. – 1997. – № 3. – С.48-61.

  21. Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання. – Чернівці: Рута, 2001. – 319 с.

  22. Миркин Б.М. Плюрализм в фитоценологии: истоки и тактика плюралистической науки // Журнал общей биологии. – 1990. – Т. 51. – №2. – С.261-272.

  23. Преображенский Б.В. Системный подход в современной биологии // Природа биологического познания. – М.: Наука, 1991. – С.69-86.

  24. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1986. – 432 с.

  25. Розенберг Г.С. Анализ определений понятия «экология» // Экология. -1999. - № 2. - С.89-98.

  26. Семенова Н. Возмутители спокойствия // Знание – сила. – 1989. – № 2. - С.75-81.

  27. Философия и методология науки. Под ред. В. И. Купцова. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 551 с.

  28. Хакен Г. Синергетика. Иерархии неустойчивостей в самоорганизующихся системах. Пер. с англ. – М.: Мир, 1985. – 419 с.

  29. Холтон Дж. Тематический анализ науки. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1981. – 383 с.

  30. Чернов Ю.И. Эволюционная экология – сущность и перспективы // Успехи современной биологии. – 1996. – Т. 116. – Вып. 3. – С.277-291.

Методика викладання екології у Вищій Школі

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр

  • Шифр дисципліни – 8.070800/Гм.1.5

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 2

  • Загальна кількість годин – 54

  • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: забезпечити студентам не лише сукупність відомостей з проблем навчання, виховання, освіти, але сформувати у них уяву про трактування екологічних проблем у різних країнах. «Методика викладання екології у вищій школі» як навчальний курс має розвивати педагогічне мислення, відчуття такту, пам’ять, уяву; виховувати відчуття відповідальності за вплив на оточуюче середовище.

Основні завдання курсу:

  • засвоєння студентами основних педагогічних категорій (навчання, виховання, освіта, розвиток, формування):

  • формування розуміння ними зв’язків і залежностей між категоріями;

  • усвідомлення студентами витоків походження «методики», загальнокультурного значення «методики»;

  • розуміння студентами різниці між екологічно-педагогічною теорією і практикою;

  • поглиблення поняття про екологічне виховання людини, розуміння особливостей виховної взаємодії, способів виховного впливу на людину та форм організації екологічного виховання.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), практичні роботи, модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Вступ. Основні положення виховання та вивчення екології



у вищій школі”

НЕ 1.1 Загальні питання навчання і виховання у вищій школі

Суть і структура навчання. Методи навчання і викладання екології у вищій школі. Форми організації навчання у вищій школі. Принципи навчання як головний орієнтир викладацької діяльності. Підготовка матеріалів до лекцій з фундаментальних та професійно-орієнтовних дисциплін.



НЕ 1.2 Типи і структура занять з екології у вищій школі

Лекція. Практичні заняття, семінарські заняття. Лабораторні роботи. Психолого-педагогічні аспекти викладання екології у вузі. Самостійна робота студентів. Підготовка матеріалів до лекцій з дисциплін самостійного вибору вищого навчального закладу та вільного вибору студента.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Особливості викладання екології у вищій школі



за болонською системою”

НЕ 2.1 Особливості і специфіка викладання екологічних дисциплін у вищій школі

Особливості і специфіка викладання основ екології та екологічних дисциплін. Особливості та специфіка викладання екологічних проблем і заповідної справи. Позааудиторна робота з екології у вищій школі.



НЕ 2.2 Болонська система навчання. Поточний контроль знань. Форми проведення заліків та іспитів

Зміст і мета Болонської системи навчання. Оцінювання знань за кредитно-модульною системою. Самостійна робота студентів. Індивідуальні завдання. Підготовка до іспитів та заліків. Організаційні питання. Методика і досвід опитування студентів на іспитах. Вимоги до відповіді студента. Додаткові запитання. Критерії та мотивація оцінки відповіді студента.



Основна література до курсу:

  1. Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в высшей школе. – М.: Высшая школа, 1974. – 383 с.

  2. Астахова Е.В. Методика организации и проведения семинарских занятий по предметам гуманитарного цикла. – Харьков: Народная украинская академия, 2000. – 50 с.

  3. Бондар А.Д., Ранська Л.А. Лабораторні і практичні роботи у вищій школі. – К.: Вища школа, 1977. – 77 с.

  4. Гапонов П.М. Лекция в высшей школе. – Воронеж: изд-во Воронежского ун-та, 1977. – 94 с.

  5. Зільберштейн А.І., Солдатова Т.Д. Проведення екзаменів та заліків у вищій школі. – К.: Вища школа, 1980, - 81 с.

  6. Коженкова З.П. Некоторые вопросы методики обучения в высшей школе (пособие для начинающих преподавателей вуза ). – Алма-Ата, Изд-во Казахского госуниверситета, 1974. – 97с.

  7. Правила оформлення курсових і дипломних робіт, Регламент їх виконання та захисту. Методичні рекомендації. – Чернівці, Рута, 2000. – 44 с.

  8. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі, - К.: НПУ, 2000. – 210 с.

  9. Сучасні системи вищої освіти іх порівняння для України. – К.: Видавничий дім «KM Akademia», 1997. – 288 с.

  10. Олійник Я.Б., Самойленко В.М., Хільчевський В.К. Навчально-методичний комплекс з виконання курсових та кваліфікаційних робіт. – К.: Ніка-Центр, 2001. – 59 с.

  11. Положення про державний вищий заклад освіти. Постанова кабінету Міністрів від 5 вересня 1996 року № 1074.

  12. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах; Наказ Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року, №93.

  13. Методичні вказівки та поради викладачам з обліку знань та атестації студентів. – Чернівці, вид-во ЧДУ, 1981.-36 с.


Педагогіка та психологія у вищій школі

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр

  • Шифр дисципліни – 8.070800/Гм.1.4

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 4

  • Загальна кількість годин – 108

  • Статус курсу – обов’язковий для підготовки магістрів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: даного навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічного знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір.

Основні завдання курсу:

  • організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та наукову творчість:

  • готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студентів, стимулювати самостійну роботу студентів;

  • забезпечувати управління ВНЗ;

  • аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), практичні роботи, модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль - екзамен.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Вступ. Основні положення виховання та вивчення екології



у вищій школі”

НЕ 1.1 Загальні питання навчання і виховання у вищій школі

Суть і структура навчання. Методи навчання і викладання екології у вищій школі. Форми організації навчання у вищій школі. Принципи навчання як головний орієнтир викладацької діяльності. Підготовка матеріалів до лекцій з фундаментальних та професійно-орієнтовних дисциплін.



НЕ 1.2 Типи і структура занять з екології у вищій школі

Лекція. Практичні заняття, семінарські заняття. Лабораторні роботи. Психолого-педагогічні аспекти викладання екології у вузі. Самостійна робота студентів. Підготовка матеріалів до лекцій з дисциплін самостійного вибору вищого навчального закладу та вільного вибору студента.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ



НЕ 1.1 Педагогіка вищої школи як наука

Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження.



НЕ 1.2 Система вищої освіти в Україні

Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Управління вищою освітою в Україні.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Педагогічний процес у вищій школі



НЕ 2.1 Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі

Сутність і структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу.



НЕ 2.2 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації

Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі.



НЕ 2.3 Форми організації навчання у вищій школі

Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців.



НЕ 2.4 Сучасні технології навчання у вищій школі

Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ.



НЕ 2.5 Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів

Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань.



НЕ 2.6 Виховна робота зі студентською молоддю

Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ШКОЛОЮ

НЕ 3.1 Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу

Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.


ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ

НЕ 1.1 Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологічних досліджень

Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з іншими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних досліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психології вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження.


1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка