European Credit Transfer System ects інформаційний пакет



Сторінка17/18
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.03 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

НЕ 2.2. Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та

життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях

Створення, завдання та функції аварійно-рятувальної служби. Основи рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Перша медична допомога в осередках ядерного, хімічного, біологічного ураження. Медичне, матеріальне та технічне забезпечення формувань ЦО.



НЕ 2.3. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях

Дії населення в умовах стихійного лиха; режим захисту населення в умовах радіоактивного забруднення; захист дітей від ЗМУ.



Основна література до курсу:

  1. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня 2004.

  2. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 152 с.

  3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене. - К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

  4. Владимиров В.А., Михеєв О.С, Хмель СІ. та інші ГШ ЗС СРСР. Методика виявлення і оцінки радіаційної обстановки при руйнуваннях (аваріях) атомних електростанцій. -М., 1989.

  5. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження, наукові керівники: член кореспондент НАН України СІ. Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. - К.: НАН України, 1995.

  6. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" ВРУ, № 1281 - XIV. - К., 1999.

  7. Захист об'єктів народного господарства від зброї масового ураження: Довідник. - К.: Вища школа, 1989.

  8. Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хіміко небезпечних об'єктах і транспорті, Держгідромет СРСР.-М., 1991.

  9. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ - 97). МОЗ України. - К., 1997.

  10. Положення "Про Цивільну оборону України", постанова КМУ, №299. - К., 1994.

  11. Положення "Про єдину державну систему запобігання та регулювання на НС техногенного та природного характеру", постанова КМУ № 1198 від 03.08.1998р. - К., 1998.

  12. Положення "Про Міністерство з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи", Указ Президента України №1005/96.

  13. Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Президента України № 284/99. - К., 1999.

  14. Положення "Про класифікацію надзвичайних ситуацій", постанова КМУ №1099. - К., 1998.

  15. Положення "Про комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій постанова КМУ № 174 від 16.02.1998 р. - К., 1998.

  16. Типове положення про Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, постанова КМУ № 1594. - К., 1998.



Інтелектуальна власність

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст (магістр)

  • Шифр дисципліни – 7.070801, 8.070800

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 1

  • Загальна кількість годин – 36

  • Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів (магістрів) напряму

„Екологія та охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 9, 10


Мета вивчення курсу: формування базових уявлень студентів про інтелектуальну власність, розкриття основних понять та об’єктів, що складають систему інтелектуальної власності, економічних аспектів, таких як оцінка та комерціалізація інтелектуальної власності, а також правової охорони і правового захисту в юрисдикційній та неюрисдикційній формах.

Основні завдання курсу:

- орієнтуватись в питаннях сфери інтелектуальної власності та ефективно використовувати результати своєї творчої та технічної діяльності;

- розпізнавати порушення своїх прав на результат інтелектуальної діяльності та захищати їх;

- правильно оцінювати об’єкти інтелектуальної власності та отримувати від них комерційну вигоду; не порушувати прав інтелектуальної власності інших осіб.



Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Інтелектуальна власність



як право на результати творчої діяльності людини”

НЕ 1.1 Загальні положення

Основні поняття. Еволюція інтелектуальної власності в Україні. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави.



НЕ 1.2 Система інтелектуальної власності

Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності. Система законодавства України про інтелектуальну власність. Державна система правової охорони інте­лектуальної власності. Міжнародна система інтелектуальної власності.



НЕ 1.3 Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності

Мета і принципи правової охорони. Охорона прав на об'єкти промислової вла­сності. Охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном. Паризька, Бернська та Римська конвенції і їх принципи.



НЕ 1.4 Економіка інтелектуальної власності

Особливості права інтелектуальної власності як товару. Інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Мета і способи комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності. Види ліцензійних договорів та платежів. Договори лізингу. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелекту­альної власності: підходи та методи. Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності.



НЕ 1.5 Захист прав інтелектуальної власності

Дії, що визнаються порушенням права ін­телектуальної власності. Категорії спорів. Форми і порядки захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий, цивільно-правовий спосіб захисту та кримінальна відповідальність за порушення прав.



Основна література до курсу:

  1. Понікаров В.Д., Єрмоленко О.О., Медведєв І.А. Авторські права та інтелектуальна власність. Підручник. Х: ВД "ІНЖЕК", 2008. - 304 с.

  2. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: “Інст. інтел. власн. і права”, 2005. – 108 с.

  3. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.

  4. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За заг. ред. к.е.н. М.В. Паладія. – К.: ТОВ "Альфа-ПіК", 2004. – 56 с.

  5. Дроб'язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

Цикл природничо-наукової підготовки

Екологічна політика сталого розвитку

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр

  • Шифр дисципліни – 8.070800/Пм.2.2

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 4

  • Загальна кількість годин – 144

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки магістрів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: сформувати уявлення про належність проблеми води до найголовніших соціальних і науково-технічних проблем сучасності; про водне господарство України на сучасному етапі, про подальшу інтеграцію, посилення впливу на розміщення та розвиток продуктивних сил окремих регіонів і зростання значення води як однієї з основ господарства країни в цілому.

Основні завдання курсу:

  • ознайомлення із поняттям водні ресурси і баланси світу й України;

  • способи покращення стану водних ресурсів;

  • вивчення основних користувачів води в Україні;

  • ознайомлення із основними способами очистки стічних вод;

  • вивчення основних методів захисту вод.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, групові консультації.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі письмового екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Принципи та засади сталого розвитку



НЕ 1.1 Вступ

Предмет, об’єкт і завдання курсу „Екологічні засади сталого розвитку”. Поняття про „політику”, зміст слова „політика” і „екологічна політика”. Екологічна політика держави і людського суспільства.



НЕ 1.2 Принципи екологічної політики

Практичні заходи щодо найновітніших досягнень науки і техніки. Матеріально-фінансове забезпечення природоохоронної діяльності. Примусові, економічні та моральні важелі у системі управління природокористуванням. Динамічно-правове екологічне забезпечення. Екологічна освіта і культура населення. Участь громадськості у природоохоронній діяльності.



НЕ 1.3 Наукові проблеми збереження довкілля

Взаємодія атмосфери, води і суші, як єдиної екологічної системи. Глобальні екологічні проблеми сьогодення (зміна клімату, ріст споживання природних ресурсів, демографічні тенденції, деградація природного середовища). Оцінка стану довкілля на місцевому, регіональному і глобальному рівнях та визначення національних і регіональних напрямків сталого розвитку. Раціоналізація управління природокористуванням з метою виживання і задоволення майбутніх проблем людства. Розробка показників якості життя. Методи оцінки екологічної чистоти нових технологій.



НЕ 1.4 Єдина політика в галузі охорони природи

Міжнародні норми по охороні середовища. Оцінка можливостей встановлення загальних прав і обов’язків держав у питаннях сталого розвитку. Заходи по запобіганню чи вирішенню міжнародних суперечок з питань сталого розвитку.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Неурядові організації та їхня інформаційна діяльність



НЕ 2.1 Завдання в галузі освіти та інформації

Просвітницька діяльність щодо питань розвитку і збереження довкілля. Концепція розвитку та охорони навколишнього середовища. Місцеві і регіональні дослідження стану природного середовища. Заохочення урядів, промисловості, навчальних закладів, недержавних громадських організацій до підготовки кадрів в галузі раціонального використання навколишнього середовища. Робота засобів масової інформації, рекламної індустрії, мистецтва для заохочення більш активної участі населення в обговоренні проблем навколишнього середовища.



НЕ 2.2 Особливості діяльності неурядових організацій

Незалежність від державних та інших секторів суспільства. Забезпечення екологічно безпечного і соціально надійного сталого розвитку. Шляхи переходу суспільства від нестійкого до стійкого розвитку.



НЕ 2.3 Умови забезпечення людства чистим довкіллям

Розвиток законодавчо-правового поля у вирішенні екологічних проблем. Розвиток нових інфраструктурних можливостей для посилення громадської екологічної активності. Судова гілка влади як дієвий механізм вирішення екологічних зв’язків.



НЕ 2.4 Природоохоронні декларації України

Основні напрямки державної екологічної політики у галузі охорони ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Загальнодержавна програма поводження з токсичними відходами. Загальнодержавна програма формування національної екомережі на 2000-2015 роки. Екологічна Конституція Землі.


Основна література до курсу:

  1. Гор А. Земля у рівновазі. Екологія і людський дух. – К. : Інтел.сфера, 2001.

  2. Данилишин Б.М. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – Київ, 1999. – 716 с.

  3. Добровольский В.В. Екологічні знання. – Київ, 2005. – 304 с.

  4. Наше общее будущее. Доклад Международной комиссии окружающей среды и развития. –М.: Прогресс, 1980. – 389 с.

  5. Основи стійкого розвитку. Навчальний посібник. – Суми, 2005. – 654 с.

  6. Проблеми сталого розвитку України. – Київ, 1998. – 400 с.

  7. Порядок денний на ХХI ст., 1992 р.

  8. Стан світу. 2000. Інститут Всесвітнього Спостереження про прогрес до сталого суспільства. – К. 2000.

  9. Стан світу. 2001. Інститут Всесвітнього Спостереження про прогрес до сталого суспільства. – К. 2001.

  10. Стан світу. 2002. Інститут Всесвітнього Спостереження про прогрес до сталого суспільства. – К. 2002.

  11. Туниця Ю.Ю. Екологічна Конституція Землі. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002.



Теорія систем в екології

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр

  • Шифр дисципліни – 8.070800/Пм.2.4

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 3

  • Загальна кількість годин – 108

  • Статус курсу – вибірковий для підготовки магістрів напряму „Екологія та охорона

навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 9


Мета вивчення курсу: формування у магістрантів-екологів системного підходу до вирішення екологічних проблем та розвиток у них системного мислення.

Основні завдання курсу:

  • оволодіти основними поняттями та термінами системного аналізу;

  • розглянути гомеостаз як важливу характеристику систем, про специфіку екологічних систем як систем дисипативного типу;

  • вивчити основні закони та принципи функціонування екосистем, значення штучних екосистем-мезокосмів як унікальних моделей для дослідження екосистем;

  • розглянути інформаційні процеси в екосистемах та чинники, які впливають на стійкість екосистем;

  • розрізняти лімітаційні фактори, які визначають просторовий розподіл екосистем біомного рівня;

  • навчитись визначати рівень та характер стійкості екосистем за сукупністю показників рольових трофічних мереж;

  • виявляти чинники, які зумовлюють порушення стійкості екосистем;

  • розробляти схеми відновлення екосистем на основі врахування факторів, що впливають на оціночні показники трофічних мереж.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОСИСТЕМ”



НЕ 1.1 Головні положення теорії систем, важливі для екосистемології

Визначення поняття „система”. Гомеостаз як важлива характеристика системи. Модель саморегульованої системи.



НЕ 1.2 Екосистеми як нерівноважні (диссипативні) системи

Дихання високовпорядкованої біомаси як диссипативна структура екосистеми. Гіпотеза Геї про здатність біосфери до саморегуляції.



НЕ 1.3 Закони та принципи функціонування екосистем

Закони: оптимальності, внутрішньої динамічної рівноваги, екологічної кореляції. Принципи: кооперативності елементів, компліментарності та емерджентності.



НЕ 1.4 Мезокосми – штучні екосистеми для моделювання та прогнозування змін екологічних систем

Проект "Біос-3", його значення та недоліки. Проект „Біосфера-2”.

НЕ 1.5 Інформаційні процеси в екосистемах

Значення інформаційних процесів в екосистемах. Фундаментальні положення теорії інформації важливі для розуміння протікання інформаційних процесів у екосистемах. Кібернетичні схеми регуляції екосистем за різними авторами. Ентропія як кількісна міра інформації в екосистемах. Передача інформації між тваринами. Аллелопатія та аллелостерія – способи передачі інформації між рослинами. Деякі теоретичні постулати відносно інформаційних процесів в екосистемах.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

СТІЙКІСТЬ ЕКОСИТЕМ ТА ЧИННИКИ, ВІД ЯКИХ ВОНА ЗАЛЕЖИТЬ”



НЕ 2.1 Стійкість екосистем

Пружність та опір як різні аспекти мір стійкості. Поняття про локальну та загальну стійкість. Резистентна стійкість (стабільність) та пружна стійкість. Каліфорнійській ліс з секвої та каліфорнійські зарості чапаралю як приклади двох видів стійкості до пожеж. Динамічно стійка та динамічно крихка екосистеми. Два протилежних механізми підтримання стабільності (гомеостазу) в екосистемах: шляхом від`ємного зворотного зв`язку та шляхом надлишковості функціональних компонентів (конгенеричний гомотаксис). Закон екологічного дублювання. Правило конструктивної стійкості. Індекс стійкості (за Дедю, С.126). Правило 1% .



НЕ 2.2 Стійкість та складність екосистем

Концепія кількісних змін при порушеннях Мак-Артура. Математична модель Мея. Дослід Мак-Нотона. Правило меж перетворення природних екосистем Реймерса.



НЕ 2.3 Концепції щодо зв’язку між стійкістю та різноманіттям екосистем

Концепція Ю.Одума про незворотність процесів при досягненні критичного рівня різноманіття. Закон необхідного різноманіття У.Р.Ешбі. Принцип мінімального різноманіття Ємельянова та Михалевича. Концепція Ємельянова про існування екосистемної ємності відносно біорізноманіття. Концепція Бігона про максимальне видове багатство при проміжних порушеннях.



НЕ 2.4 Трофічна структура екосистем – центральна парадигма екосистемології

Побудова неформалізованих трофічних ланцюгів та мереж - перший етап становлення напрямку. Виділення трофічних рівнів як крок до формалізації ролей видів у екосистемах. Формалізація трофічних ролей - новий виклик сучасного етапу екологічних досліджень. Поняття про структурну та регулярну еквіваленцію.



НЕ 2.5 Адаптація технологій мережевого рольового „Regular equivalense” та „Regular role coloration” для побудови трофічних мереж екосистем

Добір трофоелементів для базової матриці. Використання програмного пакету Ucinet 6. 164 для реалізації рольового мережевого аналізу екосистем. Застосування графічної програма Pajek 1.14 для візуалізації трофічних мереж.



НЕ 2.6 Оціночні показники рольових трофічних мереж – визначальні критерії характеру та рівня стійкості екосистем

Показники рольових трофічних мереж, які позитивно впливають на їх стійкість. Показники, які засвідчують характер стійкості екосистем. Показники, які засвідчують нестабільність умов.



НЕ 2.7 Відновлення порушених екосистем на базі рольового мереженого аналізу трофічних мереж

Фактори та характеристичні показники екосистем, які здійснюють прямий вплив на показники трофічних мереж, що зумовлюють їх стійкість і зворотній – на показники, що зумовлюють нестійкість. Фактори та характеристичні показники екосистем, які здійснюють прямий вплив на показники трофічних мереж, що зумовлюють їх нестійкість і зворотній – на показники, що зумовлюють стійкість. Розробки схеми відновлення екосистеми на основі врахування факторів, що впливають на оціночні показники трофічних мереж.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

РОЛЬ ЛІМІТАЦІЙНИХ ФАКТОРІВ У ФОРМУВАННІ ТИПУ ЕКОСИСТЕМ”



НЕ 3.1 Оцінка стійкості природного середовища екосистем за Барановським та Шищенком

Оцінка стабільності кліматопу. Оіцнка стабільності едафотопу. Оцінка стабільності біотопу.



НЕ 3.2 Визначення факторів абіотичного блоку екосистем за фітоіндикаційними екологічними шкалами

Методика розробки фітоіндикаційних шкал. Шкали російських вчених Л.Г.Раменського (Раменский и др., 1956) та Д.Н.Циганова (1983). Європейські шкали Г. Елленберга (Еllenberg, 1974, 1979) та Е. Ландольта (Landolt, 1977).



НЕ 3.3 Лімітаційні фактори як визначальні чинники поширення та структурно-функціонального обличчя екосистем (на прикладі біомних екосистем)

Місце лімітаційних факторів у загальній системі екологічних факторів. Лімітаційні фактори різних типів лісових екосистем та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види рослин та тварин різних типів лісових екосистем. Лімітаційні фактори трав'янистих екосистем та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види рослин та тварин різних типів трав'янистих екосистем. Лімітаційні фактори саван та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види рослин та тварин саван. Лімітаційні фактори пустель та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види рослин та тварин пустель.



Основна література до курсу:

  1. Руденко С.С., Костишин С.С., Ситнікова І.О. Штучні системи в екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – Чернівці: Рута, 2006. – 200 с.

  2. Руденко С.С., Буждиган О.Я. Трофічна структура екосистем: рольовий мережевий аналіз. – Чернівці: Букрек, 2009. – 345 с.

  3. Руденко С.С., Костишин С.С., Морозова Т.В. Загальна екологія. Практичний курс: Навчальний посібник: У 2 ч. Частина. Природні наземні екосистеми. – Чернівці: Книги ХХІ, 2008. – 308 с.

  4. Околітенко Н.І., Гродзинський Д.М. Основи системної біології. – К.: Либідь, 2005. – 360 с.

  5. Емельянов И.Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем. – К.: ИПЦ „Международный Соломонов университет”, 1999. – С.19-26.

  6. Голубець М.А. Екосистемологія. – Львів: Поллі, 2000. – 315 с.

  7. Одум Ю. Экология: В 2-х т. Т.1 /Пер.с анг. – М.: Мир, 1986. – С.60-68.

  8. Руденко С.С., Буждиган О.Я. Патент на корисну модель №43962 „Спосіб побудови трофічної мережі пасторальних екосистем”. Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10.09.2009.


Дисципліни професійної та практичної підготовки

Фізичні забруднення довкілля
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка