European Credit Transfer System ects інформаційний пакет



Сторінка18/18
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.03 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр

  • Шифр дисципліни – 8.070800/Пм.2.9

    Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

    • Кількість кредитів – 1,5

    • Загальна кількість годин – 54

    • Статус курсу – вибірковий для підготовки магістрів напряму „Екологія та охорона

    навколишнього середовища”

    • Семестр, в якому читається – 9


    Мета вивчення курсу: засвоїти основні закономірності та особливості законодавства, на яких ґрунтуються фізичні забруднення довкілля.

    Основні завдання курсу:

    • вміти дати інтерпретацію простим фізичним ефектам, поєднати їх з законодавчими актами;

    • знати основні структурні елементи приладів, що використовуються для вимірювання фізичних забруднень.

    Методика викладання та методи навчання: лекції, консультації.

    Оцінювання : поточне: контрольні роботи, колоквіуми; підсумкове: іспит (усний тест).

    ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

    Техногенні фізичні забруднення (шуми, вібрації, емп)”



    НЕ 1.1 Шуми

    Загальні поняття. Нормативні акти. Джерела шуму. Класифікація, біологічна дія, нормування шумів.



    НЕ 1.2 Реєстрування та захист від шумів

    Методи вимірювання шумів. Методи захисту від шумів



    НЕ 1.3 Вібрації

    Джерела вібрацій, їх біологічна дія, нормування. Методи захисту від вібрацій та вимірювання вібрацій. Нормативні акти.



    НЕ 1.4 Електромагнітні поля

    Класифікація електромагнітних полів. Природні джерела ЕП. Техногенні джерела ЕМП. Нормативні акти.



    НЕ 1.5 Вплив ЕМП

    Біологічна дія ЕМП. Захист від дії ЕМП. Прилади та методики вимірювань.


    ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

    Техногенні фізичні забруднення



    (іч, уф та іонізуюче випромінювання)”

    НЕ 2.1 Теплові забруднення

    Загальні поняття. Джерела ІЧ випромінювання. Нормативні акти. Поняття мікроклімату громадських та житлових приміщень. Методика вимірювання температури.



    НЕ 2.2 Ультрафіолетове випромінювання

    Загальні поняття. Джерела УФ випромінювання, його біологічна дія та реєстрування. Нормативні акти.



    НЕ 2 3 Іонізуюче випромінювання

    Загальні поняття. Види іонізуючого випромінювання, його біологічна дія, нормування, способи захисту. Нормативні акти.



    НЕ 2.4 Поводження з радіоактивними відходами

    Зберігання, перевезення та ліквідація відходів радіоактивних продуктів. Методи вимірювання іонізуючих випромінювань.


    Основна література до курсу:

    1. Куклев Ю.И. "Физическая экология"

    2. "Санитарные нормы допустимых уровней шума на рабочих местах" N 3223-85.

    3. "Санитарные нормы и правила при работе с машинами и оборудованием, создающими локальную вибрацию, передающуюся на руки работающих" N 3041-84.

    4. "Санитарные нормы вибрации рабочих мест" N 3044-84.

    5. "Гигиенические нормы инфразвука на рабочих местах" N 2274-80.

    6. "Предельно допустимые уровни воздействия постоянных магнитных полей при работе с магнитными устройствами и материалами" N 1742-77.

    7. "Санитарные нормы и правила выполнения работ в условиях воздействия электрических полей промышленной частоты (50 Гц)" N 5802-91.

    8. "Предельно допустимые уровни магнитных полей частотой 50 Гц" N 3206-85.

    9. "Санитарные нормы и правила устройства и эксплуатации лазеров" N 5804-91.

    10. "Санитарные нормы микроклимата производственных помещений" N 4088-86.

    11. "Санитарные нормы ультрафиолетового излучения в производственных помещениях" N 4557- 88.

    12. "ПДУ воздействия электромагнитных полей диапазона частот 10-60 кГц" N 5803-91.



    Сучасні методи екологічних досліджень

    • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр

    • Шифр дисципліни – 8.070800/Пм.2.6

    • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

    • Кількість кредитів – 7

    • Загальна кількість годин – 243

    • Статус курсу – вибірковий для підготовки магістрів напряму „Екологія та охорона

    навколишнього середовища”

    • Семестр, в якому читається – 9


    Мета вивчення курсу: оволодіти знаннями про види методів екологічних досліджень, прикладні аспекти екології, сучасні методи екологічних досліджень атмосфери, водних, земельних і біологічних ресурсів.

    Основні завдання курсу:

    • ознайомлення з предметом, об’єктом та завданнями дисципліни;

    • викладання основних теоретичних положень сучасних методів екологічних досліджень;

    • формування знань студентів про основні види та методи моделювання параметрів навколишнього середовища, а також про основні типи біологічних індикаторів;

    • закріплення знань.

    Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), лабораторні роботи, модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

    Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізується проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю, а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного заліку.

    ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

    Класичні та сучасні методи екологічних досліджень”



    НЕ 1.1 Вступ

    Поняття про сучасні методи екологічних досліджень. Предмет, об’єкт та завдання предмету “Сучасні методи екологічних досліджень”. Значення предмету для науково-дослідної діяльності. Потреба предмету для студентів-магістрів. Зв’язок предмету з іншими предметами та науками. Класифікація методів екологічних досліджень.



    НЕ 1.2 Класичні методи досліджень екологічних наук

    Загальна екологія. Ландшафтна екологія. Соціальна екологія. Урбоекологія. Геоекологія. Гідроекологія. Техноекологія.


    Змістовий модуль 2

    Найпоширеніші методи сучасних екологічних досліджень”



    НЕ 2.1 Моделювання об’єктів навколишнього середовища для цілей екологічних досліджень

    Основні види моделювання (математичне, електронне тощо). Моделювання літогенних та гідрогеологічних систем. Моделювання поверхневих вод. Моделювання стану атмосферного повітря. Моделювання та прогнозування якісного та кількісного стану грунтів. Моделювання класичних екосистем.



    НЕ 2.2 Біоіндикатори як сучасний метод вивчення стану навколишнього середовища

    Поняття про біоіндикатори та біоіндикацію. Тваринні та рослинні біоіндикатори. Біоіндикація якості атмосферного повітря. Біоіндикація якості водного середовища. Біоіндикація стану ґрунтового покриву. Геоаномальні зони.


    Основна література до курсу:

    1. Виноградов Б.В., Кондратьев К.Я. Космические методы землеведения. – Л.: Гидрометеоиздат, 1971.

    2. Григорьев А.А., Кондратьев К.Я. Космическое землеведение. – М.: Наука, 1985.

    3. Дружинин Н.И., Шишкин А.И. Математическое моделирование и прогнозирование загрязнения поверхностных вод суши. Л.: ГИМИЗ, 1989.

    4. Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. - Л.: ГНМИЗ, 1979.

    5. Инженерная экология. – М.: 2002.

    6. Кац Я.Г., Рябухи А.Г., Трофимов Д.М. Космические методы в геологии. – М.: МГУ, 1976.

    7. Кондратьев К.Я. Спутниковая климатология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1983.

    8. Кравцова В.И. Космическое картографирование. – М.: МГУ, 1977.

    9. Куприянов В.В., Прокачева В.Г. Спутниковая информация и изучение вод суши. – Л.: Гидрометеоиздат, 1976.

    10. Математические методы контроля загрязнения воды. Перевод с анл. – М.: «Мир», 1981.

    11. Мелуа А.И. Космические снимки рассказывают. – Киев. Радянська школа, 1987.

    12. Проблемы современной гидрологии. Л.: ГИМИЗ, - 1979

    13. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем. – М.: Просвещение, 1980

    14. Сидоренко А.В., Кондратьев К.Я., Григорьев А.А. Космические исследования окружающей среды и природных ресурсов. – М.: Знание, 1982

    15. Смирнов Л.Е. Экология и картография. – СП Университет. СПб., 1997


    Сучасні концепції оптимізації природокористування

    • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр

    • Шифр дисципліни – 8.070800/Пм.2.1

    • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

    • Кількість кредитів – 5

    • Загальна кількість годин – 162

    • Статус курсу – вибірковий для підготовки магістрів напряму „Екологія та охорона

    навколишнього середовища”

    • Семестр, в якому читається – 9


    Мета вивчення курсу: закласти основи знань з теорії та практики сучасного природокористування, показати необхідність екологізації всіх сфер життя людства, розкрити географічну і соціально-економічну суть понять “природні ресурси” та “ природокористування”, їх значення для формування наукового світогляду майбутніх магістрів - екологів.

    Основні завдання курсу:

    - закріпити теоретичні і практичні навички прийняття управлінських рішень різних рівнів щодо оптимізації природокористування різних галузей народного господарства.



    Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні), модульні контрольні роботи, консультації (групові), самостійна робота студентів.

    Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

    ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

    Взаємодія суспільства і природи



    НЕ 1.1 Сучасні концепції оптимізації природокористування

    Необхідність управління процесами природокористування на сучасному етапі в зв‘язку із загостренням екологічних проблем. Місце курсу в системі навчальних дисциплін. Поняття “концепції природокористування”, “оптимізації природокористування.



    НЕ 1.2 Природні ресурси та їх класифікація

    Природні ресурси як чинник розвитку суспільного виробництва. Поняття “природні ресурси”, ”природні умови”, “навколишнє середовище”, його головні функції. Класифікація природних ресурсів за різними ознаками. Загальні поняття про деякі групи природних ресурсів.



    НЕ 1.3 Принципи природокористування

    Суть соціоекологічного принципу природокористування (принципи раціонального природокористування). Принципи екологобезпечного розвитку. Загальні принципи природокористування та їх еволюція.



    НЕ 1.4 Концепції сучасного природокористування в Україні

    Важливість екологічних цілей в економіці й політиці. Створення правової основи екологічного природокористування. Економія ресурсів як нагальне завдання раціонального природокористування. Необхідність економічної відповідальності підприємств за забруднення навколишнього середовища. Державна екологічна експертиза. Екологізація освіти як необхідна передумова запровадження екологічно чистого природокористування.



    НЕ 1.5 Теоретичні передумови оптимізації використання і охорони земель

    Вдосконалення використання земельних ресурсів. Наукові основи збереження і відновлення родючості грунтів. Роль водно-земельної меліорації.



    НЕ 1.6 Концепції сталого природокористування в сільськогосподарському виробництві

    Загальна характеристика аграрного виробництва і його еколого-економічні проблеми. Основні еколого-деструктивні чинники впливу аграрного виробництва на довкілля. Шляхи оптимізації сільськогосподарського природокористування.



    ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

    Оптимізація використання людством біосфери”



    НЕ 2.1 Оптимізація водокористування

    Загальна характеристика води як важливого природного ресурсу. Поняття водокористуання, раціональне і нераціональне водокористування. Стан водокористування в різних країнах світу.



    НЕ 2.2 Оптимізація надрокористування

    Загальна характеристика надр України. Компетенція різних гілок влади у галузі регулювання використання надр. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин. Економічний механізм забезпечення управління у галузі охорони і використання надр.



    НЕ 2.3 Забезпечення інтегрованого менеджменту відходів

    Проблеми утворення відходів .Зв’язок накопичення відходів з раціональним використанням природних ресурсів. Політика регулювання використання відходів, як вторинних ресурсів. Економічні важелі стимулювання. Роль територіальних громад в сфері поводження з відходами.



    НЕ 2.4 Оптимізація лісокористування

    Загальна характеристика лісових ресурсів і лісового природокористування. Основні складові лісового природокористування. Лісохімічне користування лісами та його екологічні наслідки. Рекреаційне лісокористування. Захист і охорона лісів. Управління й моніторинг лісів.



    НЕ 2.5 Роль заповідної справи у відновленні природних комплексів і їх компонентів

    Організаційно-правові засади заповідної справи в Україні. Структура природно-заповідного фонду. Території та об’єкти природно-заповідного фонду як елементи національної екомережі.



    НЕ 2.6 Ресурсоємність виробництва і принципи використання ресурсів

    Поняття про ресурсозабезпеченість і ресурсоємність виробництва. Ресурсозберігаюча функція НТП. Ресурсозбереження та його основні показники. Основні причини відставання в ресурсозбереженні та шляхи економії природних ресурсів.



    НЕ 2.7 Екологічні проблеми України та екологічна політика

    Негативні тенденції розвитку економіки України та екологічні проблеми, викликані ними. Екологічна політика України на сучасному етапі та її завдання в світлі концепції сталого розвитку.


    Основна література до курсу:

    1. Баландин Р.К., Бондарев Л.Г. Природа и цивилизация. – М: Мысль, 1988. – 397 с.

    2. Барановський В. До концепції переходу України на модель сталого розвитку // Економ. України. – 2001. – №7. – С.27-31.

    3. Барановський В. Екологічна ситуація в України // Економіка України. – 1998. – № 8. – С. 14-23.

    4. Данилишин Б. Сучасні тенденції регулювання процесів природокористування в Україні // Економіка України. – 1994. – №11. – С. 59-62.

    5. Дрейер О.К., Лось В.А. Развивающийся мир и экологические проблемы. – М.: Знание, 1991. –64с.

    6. Іванух Р. Екологізація розвитку продуктивних сил України // Економ. України. – 1992. – № 10. – С.24-33.

    7. Крачило М.П. Основи екології та економіка природокористування. – Київ: Крамар, 1998. – 170 с.

    8. Кукушкин Г.О. О некоторых вопросах экономического механизма природопользования // Экономика. – 1993. – №1. – С.92-96.

    9. Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. –К.:Лібра,1996. –328 с.

    10. Національна доповідь України “Навколишнє середовище і розвиток” у Ріо-де-Жанейро. – К.: Час, 1992. – 42 с.

    11. Попова О.Л. Еколого-економічні проблеми сталого природокористування в аграрній сфері // Економіука АПК. – 2000. – №11. – С.57-63.

    12. Природокористування: методологічні та соціальні проблеми оптимізації. - К.: Наук. думка, 1992. – 140 с.

    13. Реймерс В.П. Природопользование. - М.: Мысль,1990. – 638 с.

    14. Топчиев А.Г. Геоэкология: географические основы природопользования. – Одесса: Астропринт, 1996. – 392 с.

    15. Швиденко А.Й. Складові лісового природокористування: Методичні поради. – Чернівці: Рута, 1998. – 40 с.

    16. Швиденко А.Й., Данілова О.М., Кібич І.В. Концепції сучасного природокористування: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 1999. – 84 с.

    17. Шевчук В.Я. Еколого-економічний підхід до проблем природокористуванння і охорони навколишнього середовища // Укр. геогр. журнал. – 1997. – № 2. – С. 3-9.

    18. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов / Под ред. проф. Э.В. Гирусова. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 455 с.
  • 1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


    База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка