European Credit Transfer System ects інформаційний пакет



Сторінка7/18
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18

НЕ 1.3 Регулювання, контроль, нагляд та облік стану природного середовища

Регулювання – один із елементів управління в галузі охорони природи і раціонального природокористування. Контрольний нагляд – елемент або підсистема управління охороною природного середовища. Організація обліку фактичного стану навколишнього середовища і використання окремих видів природних ресурсів.



НЕ 1.4 Планування і прогнозування управління охороною природного середовища

Планування – один з основних елементів управління охороною природного середовища. Порядок розробки плану по охороні та використанню природних ресурсів. Довгостроковий прогноз стану природного середовища.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Організаційна структура



управління охороною природного середовища

НЕ 2.1 Організаційна структура управління охороною природного середовища

Структура управління природоохоронною діяльністю: поняття структури управління, чинники, які її визначають, принципи побудови управління. Система органів управління природоохоронною діяльністю. Регіональні органи управління охороною довкілля.



НЕ 2.2 Кадри, техніка, зміст і технологія управління природоохоронною діяльністю

Кадри управління природоохоронною діяльністю, система роботи з ними; вимоги до кадрів; підбір, атестація і підвищення класифікації кадрів. Техніка управління природоохоронною діяльністю. Технологія управління природоохоронною діяльністю.



НЕ 2.3 Проблеми ефективності управління природоохоронною діяльністю

Ефективність управління природоохоронною діяльністю: економічний аспект, потенціал управління, характер та облік затрат. Науково-технічний прогрес – база для вирішення проблем охорони навколишнього середовища.



НЕ 2.4. Оцінка ефективності управлінських рішень охорони природного середовища

Соціально-економічна та економіко-географічна ефективність охорони довкілля. Основні величини, які характеризують економічний результат природоохоронних заходів.



НЕ 2.5 Еколого-економічна експертиза як напрям підвищення ефективності природо-користування

Еколого-економічне обґрунтування проектних рішень у господарській практиці. Еколого-економічна експертиза як напрям підвищення ефективності природокористування. Обов’язкові елементи експертизи.


Основна література до курсу:

  1. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. – Львів: Світ, 1993. – 237 с.

  2. Беляев В.И. Управление природной средой. – К.: Наукова думка, 1983. – 128 с.

  3. Лебединський Ю.П., Потравний І.М., Краснянський В.Ю. Управління природокористуванням. –К.: Урожай, 1987. – 256 с.

  4. Организация управления общественным производством. – К.: Наукова думка, 1984. – 256 с.

  5. Региональное управление: Опыт и проблемы. – К.: Наукова думка, 1984. – 256 с.

  6. Федоренко Н.П. Некоторые вопросы теории и практики планирования и управления. – М.: Наука, 1989.


Техноекологія

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр

  • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.10

  • Назва напряму – Екологія охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування

  • Кількість кредитів – 3

  • Загальна кількість годин – 108

  • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона

навколишнього середовища та збалансоване природокористування”

  • Семестр, в якому читається – 4


Мета вивчення курсу: студент повинен знати основні галузі промислового виробництва та їх вплив на довкілля. Орієнтуватись у напрямках інженерного вирішення екологічних проблем, пов’язаних з очисткою газоподібних, рідких викидів та твердих відходів. Знати основні напрямки розвитку технологій головних галузей промисловості. Умови переходу до безвідходних та маловідходних технологій.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), семінарські заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.
Основна література до курсу:

  1. Алабовський О.М., Колесішкова Н.Ю. Основи екології: Навч. посіб. для студ. спец.: «Промислова теплоенергетика». – К.: КПІ, 1995. – 76с.

  2. Антропогенные проблемы экологии / А.И.Коблева. - Днепропетровск: Проминь, 1997. – 144с.

  3. Антропогенные проблемы экологии: Методическое пособие. - К.: Вища школа, 1997. – 179с.

  4. Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навч. Посіб. – К.: Атіка, 2000. – 216с.

  5. Білявськчй Г.О., Падун М.М.. Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підруч. для студ. вищ. навч. зал. – 2 -ге вид., перероб. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.



МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр

  • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.5

  • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування

  • Кількість кредитів – 7,5

  • Загальна кількість годин – 270

  • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”

  • Семестр, в якому читається – 6


Мета вивчення курсу: сформувати теоретичні уявлення, знання та деякі практичні навички майбутніх гідроекологів в галузі моніторингу якості поверхневих вод. Особливістю цієї дисципліни є орієнтування студентів на засвоєння знань і умінь організації моніторингу об’єктів довкілля в конкретних умовах, з врахуванням специфіки природнокліматичних умов.

Основні завдання курсу:

- скласти уяву про організацію моніторингу об’єктів довкілля;

- ознайомити студентів з державною системою моніторингу якості води України;

- вивчити національні та міжнародні законодавчі акти з моніторингу;

- ознайомити студентів з сучасним хімічним складом об’єктів довкілля;

- вивчити методи планування і проведення моніторингу навколишнього середовища на регіональному рівні.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції, групові семінари, лабораторні роботи, модульні контрольні роботи.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Моніторинг довкілля як інформативно-аналітична система.



Моніторинг атмосферного повітря

НЕ 1.1 Вступ. Моніторинг довкілля як галузь екологічної науки і природоохоронної діяльності

Загальне поняття про моніторинг. Завдання та класифікація моніторингу. Моніторинг та його складові частини. Рівні, види моніторингу довкілля.



НЕ 1.2 Державна система моніторингу навколишнього природного середовища

Нормативно-правові засади проведення державного моніторингу довкілля. Організація та порядок функціонування системи державного моніторингу. Структура і рівні державної системи моніторингу. Суб’єкти моніторингу. Взаємовідносини суб’єктів моніторингу довкілля.



НЕ 1.3 Моніторинг атмосферного повітря

Джерела і наслідки забруднення атмосферного повітря. Суб’єкти моніторингу вод та їх взаємодія. Загальні вимоги до організації спостережень за забрудненням атмосферного повітря. Пости спостережень та їх види. Програми і терміни спостережень.



НЕ 1.4 Оцінювання стану атмосферного повітря за результатами спостережень

Методи оцінювання забруднення атмосфери. Прилади і способи відбору проб повітря. Екологічне нормування якості повітря.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Моніторинг поверхневих вод



НЕ 2.1 Моніторинг поверхневих вод

Нормативно-правові основи проведення моніторингу вод. Об’єкти моніторингу вод. Класифікація моніторингів вод. Суб’єкти моніторингу вод та їх взаємодія. Характеристика хімічного складу природних вод. Джерела забруднення природних вод.



НЕ 2.2 Формування мережі пунктів спостережень якості поверхневих вод

Мережа спостережень. Основні принципи формування мережі пунктів контролю. Пункти спостережень та вимоги до них. Створи та вертикалі. Типи створів.



НЕ 2.3 Визначення якості води поверхневих водойм засобами лабораторного контролю

Нормативно-правові основи вибору показників контролю води. Загальні правила відбору та обробки проб води. Основні групи фізико-хімічних досліджень води. Методи та обладнання фізико-хімічних досліджень. Вимоги до лабораторій системи моніторингу. Гармонізація стандартів. Оперативний контроль. Пересувні гідрохімічні лабораторії.



НЕ 2.4 Оцінка і класифікація якості поверхневих вод. Принципи оцінки якості води

Поняття про якість води. Критерії якості води. Принципи оцінки шкідливих характеристик забруднювачів води. Індекс забрудненості води. Хімічний індекс якості води. Оцінка якості поверхневих води за гідрохімічними показниками.



НЕ 2.5 Прогнозування змін якості води водних об’єктів

Прогнозування. Методи прогнозування. Принципи першочергового вибору водних об’єктів для прогнозних розрахунків. Вибір прогнозних створів і показників забруднення води.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

Моніторинг стану грунтів.



Моніторинг радіоактивного забруднення природного середовища

НЕ 3.1 Наукові і організаційні засади створення ґрунтового моніторингу

Нормативно-правові основи моніторингу стану грунтів. Суб’єкти моніторингу. Сучасний стан ґрунтового покриву і антропогенний вплив на нього. Шляхи надходження й особливості міграції забруднюючих речовин у грунті. Критерії оцінювання і види грунтово-екологічного моніторингу.



НЕ 3.2 Організація моніторингу стану грунтів

Основні принципи спостережень за рівнем забруднення грунтів. Особливості організації спостережень забруднення грунтів пестицидами та важкими металами. Моніторинг меліорованих земель.



НЕ 3.3 Радіоекологічний моніторинг

Джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища. Радіоекологічний моніторинг, основні складові і завдання. Методи радіаційного контролю.


Основна література до курсу:


  1. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”

  2. Водний кодекс України

  3. Програма екологічного моніторингу навколишнього природного середовища в Чернівецькій області на 2003-2015рр.

  4. Інструкція про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти із зворотними водами: Затв. М-вом охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.94, № 116.

  5. Яцик А.В. Екологічна безпека в Україні. – К.: Генеза, 2001. – 216 с.

  6. Справочник по водным ресурсам / Под ред Б.И.Стрельца. –- К.: Урожай, 1983. – 88 с.

  7. Руководство по контролю качества питьевой воды. Т.1. Рекомендации/ВОЗ. – Женева, 1994. – 225с.

  8. Косовець О.О. Сучасний стан моніторингу природних вод в національній Гідрометслужбі України // Гідрологія, гідрохімія , гідроекологія. – К.: Ніка-Центр, 2002. – Том 3 – С.14-24 .

  9. Методические основы оценки антропогенного влияния на качество поверхностных вод / Под ред. А.В. Караушева. – Л.: Гидрометеоиздат, 1981. – 174 с.

  10. Ізраель Ю.А. О программе комплексного фонового мониторинга состояния окружающей среды// Метеорология и гидрология, 1978. –№ 9 – С.5-11.

  11. Величко О.М., Зеркалов Д.В. Екологічний моніторинг: Навч.посіб. – К.: Наук. світ, 2001. – 205 с.

  12. Збірник методичних рекомендацій про державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства. – Чернівці: Зелена Буковина, 1996. – 248 с.

  13. Сніжко С.І. Оцінка та прогнозування якості природних вод: Підручник. – К.: Ніка-Центр, 2001. – 264с.



Заповідна справа

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр

  • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.12

  • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування

  • Кількість кредитів – 4

  • Загальна кількість годин – 144

  • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона

навколишнього середовища та збалансоване природокористування”

  • Семестр, в якому читається – 2


Мета вивчення курсу: студенти повинен знати основи заповідної справи в Україні, методичні прийоми організації мереж і заповідних об’єктів різного призначення; організзацію та проведення науково-дослідної роботи на територіях заповідних об’єктів, роль та значення ПЗФ в житті біосфери та суспільства; класифікацію ПЗФУ; проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.
Основна література до курсу:

  1. Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клєстов М.Л. та ін. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації. – Київ: Фітосоціоцентр, 2001. – 60 с.

  2. Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи. - Навчальний посібник. - Рівне: РДТУ, 2000. – 239 с.

  3. Подобайло А.В. Методика оголошення заказників, пам’яток природи та заповідних урочищ. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 28 с.

  4. Справочник по заповедному делу. – Киев: Урожай, 1988. – 168 с.

  5. Червона книга України. Рослинний світ. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1996. – 608 с.



Безпека життєдіяльності

  • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр

  • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.15

  • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

  • Кількість кредитів – 2

  • Загальна кількість годин – 72

  • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

  • Семестр, в якому читається – 2


Мета вивчення курсу: забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я людини.

Основні завдання курсу:

  • загальним закономірностям виникнення небезпек, їх властивостям;

  • визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;

  • розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;

  • прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини;

  • використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, які спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові), семінарські заняття, ситуаційні задачі.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.

Змістовий модуль 1

БЖД у повсякденних умовах”



НЕ 1.1 Теоретичні основи БЖД

Основні поняття і визначення в БЖД (номенклатура небезпек; ідентифікація небезпек; квантифікація небезпек; концепція прийнятого (припустимого) ризику. Системний аналіз безпеки; структурна модель безпеки. Аналіз безпеки життєдіяльності людини. Принципи, методи і засоби забезпечення безпеки життєдіяльності (орієнтуючі, технічні, управлінські, організаційні). Поняття про критичну інфраструктуру.



НЕ 1.2 Середовище проживання людини

Взаємозв’язок людини з навколишнім середовищем. Характеристика сенсорних систем з погляду безпеки (зоровий, слуховий аналізатори; вестибулярна система; тактильна, температурна, больова чутливість). Людина як „елемент системи „людина-середовище”. Повітря як фактор середовища перебування. Вода як фактор середовища перебування. Ґрунт як фактор середовища перебування.



НЕ 1.3 Небезпечні фактори навколишнього середовища (практичне заняття)

Соціальні небезпеки (класифікація, причини та види соціальних небезпек). Біологічні небезпеки (мікроорганізми, гриби, рослини, тварини). Екологічні небезпеки. Джерела екологічних небезпек (важкі метали, пестициди, діоксиди, сполуки сірки, фосфору й азоту, фреони).



НЕ 1.4 Небезпечні фактори виробничого середовища

Техногенні небезпеки (механічні: вібрація, шум, інфразвук, ультразвук). Електричний струм. Фактори, які визначають небезпеку ураження електричним струмом. Способи і засоби захисту від дії електричного струму. Статична електрична енергія. Електромагнітні поля. Вплив електромагнітних полів на організм людини. Фактори ризику при роботі з комп’ютерами. Методи і засоби захисту від впливу електромагнітного поля. Лазерне випромінювання. Іонізуюче випромінювання. Фізика радіоактивності. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Дозиметричні величини.


Змістовий модуль 2

БЖД у надзвичайних ситуаціях”



НЕ 2.1 Основні положення і принципи забезпечення безпеки життя та діяльності людини

Структура єдиної державної системи цивільного захисту ЄДС ЦЗ. Основні заходи цивільного захисту. Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту ЄДС ЦЗ.



НЕ 2.2 Надзвичайні ситуації мирного часу. Їх характеристика

Надзвичайні ситуації техногенного походження. Надзвичайні ситуації на транспорті (автомобільний, повітряний, морський, річковий, залізничний, трубопровідний); виробничі аварії. Особливості аварій і катастроф на хімічно-небезпечних об’єктах.



НЕ 2.3 Надзвичайні ситуації мирного часу. Їх характеристика

Характеристика уражень персоналу ХНО і населення. Способи захисту (отруєння хлором; речовинами переважно загальноотруйної дії, нейротропними отрутами; отруйними технічними рідинами), способи і засоби санітарно-хімічного захисту. Пожежі техногенного походження. Надзвичайні ситуації природного характеру. Загрози медико-біологічного характеру.



НЕ 2.4 Аварії на атомних електростанціях та радіаційно-небезпечних об’єктах

Аналіз загроз радіаційної небезпеки в Україні. Особливості аварій та катастроф на радіаційно-небезпечних об′єктах. Радіаційна обстановка, яка склалася після аварії на Чорнобильській АЕС (реактор типу РВПК – 1000). Радіаційна обстановка, яка може скластися на атомних електростанціях з реакторами типу ВВЕР – 1000. Оцінка радіаційної обстановки. Прилади радіаційної розвідки. Захисні та лікувально-профілактичні заходи при радіаційних аваріях. Аналіз впливу наслідків Чорнобильської катастрофи.



НЕ 2.5 Психологія екстремальних ситуацій. Тероризм

Психологія безпеки діяльності (психічні процеси і стани; особливі психічні стани; мотивація діяльності). Сучасний тероризм (фізичний, психологічний). Прояви тероризму. Сучасні види тероризму (ядерний, екологічний, комп’ютерний, електромагнітний). Сучасні засоби терору (хімічна, бактеріологічна, електромагнітна, психотропна і психотронна зброї).



НЕ 2.6 Перша медична допомога потерпілим

Загальне поняття про першу медичну допомогу. Способи зупинки кровотечі. Перша медична допомога при: кровотечах, травматичному шоці, асфіксії, електротравмі, утопленні та повішанні, тепловому та сонячному ударах, відмороженнях, опіках, переломах кісток. Перша медична допомога при закритих і відкритих ушкодженнях (череп, щелепа та обличчя, шия, хребет, живіт, органи сечовидільної системи, таз). Правила поведінки з потерпілими при травмах. Перша медична допомога при отруєннях.


Основна література до курсу:

  1. Арустамов Э.А., Волощенко А.Е., Гуськов Г.В., Платонов А.П., Прокопенко Н.А. Безопасность жизнедеятельности. – М., 2003. – 496 с.

  2. Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша, 1997. – 275 с.

  3. Бабюк А.В., Макарова О.В., Рогозинський М.С., Романів Л.В., Федорова О.Є. Безпека харчування: сучасні проблеми. – Чернівці: Книги-XXI, 2005. – 456 с.

  4. Безопасность жизнедеятельности. – Учебное пособие / Под ред. О.Н. Русака. – С.-Пб., 2002. – 448 с.

  5. Воробйов О.О., Кардаш В.Е., Радько М.М. Медицина катастроф. Навчальний посібник. – Чернівці, 2004. – 236 с.

  6. Воробйов О.О., Княгницька Ю.О. Державна служба медицини катастроф: проблеми створення і функціонування // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О.Можаєва. – Київ, 2001. – № 2. – С.18-21.

  7. Джигирей В.С., Жидецький В.І. Безпека життєдіяльності. Підручник. – Львів, 2001. – 256 с.

  8. Жаринов К.В. Терроризм и террористы: исторический справочник / Под общ. ред. А.Е. Тараса. – Минск: Харвест, 1999. – 606 с.

  9. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 328 с.

  10. Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», ВРУ, № 15/98 – ВР. – К., 1998.

  11. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», ВРУ, № 1809 – ІІІ. – К., 2000.

  12. Закон України «Про внесення змін до Закону України про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», ВРУ, № 2397 – XIV. – К., 2001.

  13. Закон України «Про внесення змін до Закону України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ВРУ, № 3037 – III. – К., 2002.

  14. Закон України «Про правові засади цивільного захисту», ВРУ, № 1859 – IV. – К., 2004.

  15. Положення “Про функціональну підсистему “Освіта і наука України” Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”. Затверджено начальником штабу цивільної оборони Міністерства освіти в науки України від 17 січня 2002 року, № 27.

  16. Наказ МНС України “Про затвердження класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій від 22 квітня 2003 року, № 119.

  17. Пішак В.П., Радько М.М., Воробйов О.О., Бабюк А.В., Романів Л.В. Безпека життєдіяльності: підручник. – Чернівці: Книги- ХХІ. – 2007. – 360 с.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка