«Формування ікт-компетентності на уроках інформатики»



Скачати 130.56 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір130.56 Kb.
Відділ освіти

Петрівської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

«Формування ІКТ-компетентності

на уроках інформатики»

(Районний семінар - практикум учителів, які викладають інформатику у початкових класах)
Виступ методиста РМК

Ошеги З.С.
Богданівська ЗШ І – ІІ ступенів

2015 р.


Формування ІКТ-компетентності учнів на уроках інформатики у початкових класах

Вивчення курсу «Сходинки до інформатики» сприяє формуванню і розвитку у молодших школярів ключових компетентностей, серед яких можна виділити ІКТ-компетентність, та «уміння вчитися», як здатність до самоорганізації в навчальній діяльності.

ІКТ-компетентність, як ключова, передбачає впевнене та критичне використання інформаційно-комунікаційних технологій та відповідних засобів для навчання, відпочинку та спілкування.

ІКТ-компетентність  для даного курсу є одночасно і  предметною. 

У контексті початкового навчання предметна ІКТ-компетентність розглядається як здатність учня актуалізувати, відбирати, інтегрувати й застосовувати в конкретній життєвій або навчальній ситуації, в тому числі проблемній, набуті знання, уміння, навички, способи діяльності щодо  використання ІКТ.

ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ


У сучасному світі мабуть немає галузі, де б не використовувався комп’ютер. На початку XXI ст. у соціальному житті відбулися значні зміни, що сприяли формуванню нового типу суспільства – інформаційного. Основними характеристиками цього суспільства є:



  • збільшення ролі інформації і знань у політичному, економічному, соціальному та культурному житті суспільства;

  • зростання обсягу інформаційно-комунікаційних продуктів;

  • створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей; їхній доступ до світових ресурсів; задоволення їхніх потреб у інформаційних продуктах та послугах.

Тому в сучасному інформаційному суспільстві дуже важливо, починаючи з шкільного віку, навчити учнів застосовувати ПК для оволодіння знаннями та їх практичної реалізації, вміти здобувати, критично осмислювати та використовувати інформацію, що передбачає оволодіння інформаційними технологіями. Нові інформаційні технології – це невід’ємна частина нашого життя.

Виникає потреба створення такої освітньої системи, орієнтованої на виклики інформаційного суспільства, що сформує систему цінностей і пріоритетів інформаційного суспільства для використання інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні особистості. Перед школою постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучасний світ пред’являє високі вимоги до діяльності людини, конкурентоспроможною може бути лише по-справжньому компетентна особистість.

Суспільство «епохи інформації» вимагає від випускника володіння навичками XXI ст.:


  • Критичне мислення і вміння вирішувати проблеми (гнучко адаптуватися у змінних життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідних знань);

  • Комунікативні навички та навички співробітництва;

  • Інформаційна грамотність (вміння швидко та ефективно шукати інформацію, критично та компетентно оцінювати та осмислювати інформацію, вміння творчо та креативно використовувати її);

  • IКT – грамотність (використання комп’ютерних технологій як інструменту для спілкування, досліджень, організації, оцінювання інформації, володіння базовим розумінням етичних та правових питань, пов’язаних з доступом та використанням інформації).

Для реалізації поставленої проблеми визначила основні завдання:

  • вчити адаптуватися в сучасних інформаційних умовах;

  • вчити творчо сприймати інформацію різного виду (текстову, відео, звукову, фото);

  • формувати вміння пошуку, обробки, використання, зберігання та передачі потрібної інформації, оминати інформаційне «сміття»;

  • допомогти дитині знайти й проявити себе у колективі;

  • виховувати готовність використовувати комп’ютерні технології і навички на інших уроках та у повсякденному житті.

Головний екзаменатор наших учнів – життя. Наскільки вони будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, вмітимуть аналізувати і контролювати власну діяльність, залежить насамперед від школи.

Традиційно мета шкільної освіти визначалась набором знань, умінь і навичок, якими має оволодіти учень. Сьогодні такий підхід виявився недостатнім. Науковці впевнено говорять про кризу «зунівської»моделі освіти, називаючи серед її причин те, що в сучасних умовах «старіння» інформації відбувається значно швидше, ніж завершується цикл навчання у школі. З огляду на це традиційна схема «передачі» від учителя до учня «необхідного запасу знань» виглядає до певної міри застарілою.

Наступна причина кризи знаннєвої парадигми виявляється у тому, що сьогодні немає необхідності перевантажувати пам'ять дитини знаннями «про всяк випадок», бо існують величезні бази інформації, і потрібно просто навчити дітей правильно ними користуватися.

Сьогодні соціуму необхідні учні і випускники, готові змінюватися і пристосовуватися до нових потреб життя, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатися упродовж життя. А це значною мірою залежить не від отриманих знань, умінь і навичок, а від деяких додаткових якостей, для позначення яких і використовуються поняття компетенція і компетентність, що найповніше відповідають сучасному розумінню мети освіти. 



Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20 квітня 2011р. №462 ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів. 

У процесі розроблення нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти ретельно вивчено зарубіжний досвід та враховано кращі традиції вітчизняної освіти. Позитивними змінами нової редакції зазначеного документу є: 



  • Забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової освіти;

  • Особистісно-орієнтований підхід в навчально-виховному процесі початкової школи;

  • Формування ключових компетенцій;

  • Розроблення єдиного змісту стандарту для усіх мов навчання;
    Використання здоров’язбережувальних технологій;

  • Екологічне спрямування освіти;

  • Передбачено вивчення іноземної мови з 1 класу;

  • Посилено природничу складову стандарту (передбачено 2 години на вивчення предмету «Природознавства»);

  • Впровадження інформаційно -комунікаційних технологій;

  • В галузі «Технології» виокремлено змістову лінію ІКТ ( передбачено 2 год у 2-4 кл).

З урахуванням потреб розвитку української школи у вітчизняній педагогіці виокремлюються три види компетентностей, які характеризують результати навчання на засадах компетентнісного підходу:

  • ключові,

  • міжпредметні,

  • предметні. 

Міжпредметні компетентності формуються у взаємозв’язку змісту і методик викладання предметів однієї чи різних освітніх галузей. 

Предметні компетентності забезпечуються засобами одного предмета, їх зміст і структура чітко відповідають певним елементам навчального змісту. Предметні компетентності молодших школярів визначаються на основі вимог до навчальних досягнень учнів, які сформульовано у програмах з кожного предмета. 


У Державному стандарті зазначено, що основним завданням початкового навчання є оволодіння учнями ключовими компетентностями. 
До ключових компетентностей відносяться: 
- уміння вчитися; 
- соціальна; 
- загальнокультурна; 
- інформаційно-комунікативна; 
- здоров’язбережувальна; 
- громадянська. 

Ключові компетентності є наскрізними інтегрованими утвореннями, які формуються засобами всіх предметів, у взаємозв’язку урочної й позаурочної роботи, у взаємодії з соціумом. 


У чинних навчальних програмах на засадах компетентнісного підходу переструктуровано зміст предметів, розроблено результативну складову змісту. 
Для кожної теми програми визначено обов’язкові результати навчання: вимоги до знань, умінь учнів, що виражаються у різних видах навчальної діяльності (Учень називає, наводить приклад, характеризує, аргументує, визначає, розпізнає, відтворює, аналізує, порівнює, робить висновки). 
І в новій редакції Державного стандарту початкової загальної освіти також знайшли своє відображення ті зміни, які відбулися за останнє десятиліття: 
• Посилено практичну складову; 
• Чіткіше окреслено вимоги до результатів навчання завдяки їх структуруванню на предметні компетентності; 
• Внесено вимоги до формування ключових компетентностей; 
• Передбачено можливості контролю навчальних досягнень за певними критеріями. 
Сьогодні до школи приходять діти , які живуть в інформаційному суспільстві, у цифровому середовищі, і щоб скористатися його перевагами, необхідно переосмислювати самоцінність знань і самодостатність вчителя як джерела інформації. 
Переді вчителем , як і перед школою, постало важливе завдання: підготувати дітей до дорослого життя так, щоб вони не втратили моральних орієнтирів, знайшли сенс життя, змогли найефективніше та найповніше реалізувати свої здібності і переконання. 
Важливим чинником успішного формування предметних і ключових компетентностей молодших школярів є добір учителем найбільш ефективних засобів, методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності.

Компетентнісний підхід у навчанні вимагає, щоб сучасні навчальні засоби виконували не тільки інформаційну, а й мотиваційну та розвивальну функції.

Особливої уваги потребує мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися. Ми знаємо , що неможливо досягти навчальної самостійності учня без формування стійких позитивних мотивів учіння. Як відомо, мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Внутрішня мотивація виникає поступово, у багатьох учнів вона нестійка і залежить від ситуації (цікаві завдання, змагальність, підтримка вчителя та ін.)

Для формування оцінки рівня сформованості ключових компетентностей можна використати інтерактивні технології, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуації вибору, вільному обміні думками тощо. Саме інтерактивні методи ( «мікрофон», «позначка», «кубування», «сенкан», «незакінчене речення», «асоціативний кущ» та ін.) дають змогу під час проведення уроків в початковій школі створити таке навчальне середовище, в якому формується соціальна компетентність, розвивається світогляд, зв’язне мовлення, характер дитини. Навчально-виховний процес організовується так, що учні мають змогу вчитися співпрацювати в парах, групах, формувати свої власні ідеї та думки, навчаються критично мислити , сперечатися на задану тему.

Щоб процес навчання був більш емоційним, результативним, обов’язково має бути зворотній зв'язок. Співпраця між учителем і учнями, залучення батьків до організації і проведення різних форм роботи – запорука успішної роботи.

Сьогодні можна впевнено відстоювати такі позиції: 



  • Утвердження всіма засобами цінності і гідності дитячої особистості, врахування її потреб, можливостей і пізнавальних інтересів;

  • Відродження України неможливе без оновлення школи; 

  • Ми повинні перейти до початкової школи, яка орієнтує на введення особистісно орієнтованої системи навчання з використанням інноваційних методів навчання;

  • Ми маємо будувати свою педагогічну діяльність на приорітетах гуманних ідей демократизації та гуманної педагогіки;

  • У сучасних умовах розвитку системи освіти необхідно впроваджувати ефективні інновації у традиційну класно-урочну систему, а також шукати нові форми організації поза її межами. 


1. ЗНАЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Домінуючою на уроках інформатики є інформаційно-комунікаційна компетентність, яка представлена як система компетентностей:



  • технологічна (усвідомлення комп’ютера як універсального автоматизованого робочого місця для будь-якої професії),

  • алгоритмічна (усвідомлення комп’ютера як універсального виконавця алгоритмів і універсального засобу конструювання алгоритмів),

  • модельна (усвідомлення комп’ютера як універсального засобу інформаційного моделювання),

  • дослідницька (усвідомлення комп’ютера як універсального технічного засобу автоматизації навчальних досліджень),

  • методологічна (усвідомлення комп’ютера як основи інтелектуального технологічного середовища).

При наявності технологічної компетентності учень зможе використовувати програмні та апаратні засоби найбільш ефективно (орієнтуватися в різноманітних програмних середовищах, знати можливості апаратних засобів. Наприклад, працювати з програмами створення презентацій, використовувати апаратні засоби: сканер, веб-камеру, інтерактивну дошку, тощо).

При наявності алгоритмічної компетентності – опановувати сучасні системи розробки програмного забезпечення, створювати алгоритми.

При наявності модельної компетентності – опановувати професійні пакети комп’ютерного моделювання та використовувати моделі електронних засобів навчального призначення (наприклад, використовувати моделі електронних засобів навчального призначення з фізики, хімії, біології та ін. на уроках).

При наявності дослідницької компетентності – застосовувати технічні засоби автоматизації досліджень (наприклад, виконувати лабораторні роботи з предметів природничого циклу, опрацьовувати матеріали до дослідницьких проектів).

При наявності методологічної компетентності – використовувати ІКТ для вирішення своїх соціальних потреб (наприклад, брати участь у форумах, листуватися електронною поштою, готовити електронні матеріали, враховуючи правовий аспект подання та використання інформації).


2. МЕТОДИ І ФОРМИ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ

Зміст навчального курсу «Інформатика» спрямований на оволодіння учнями методами і засобами інформаційних технологій для розв’язування задач, формування навиків раціонального і мотивованого використання комп’ютерів у своїй навчальній, а пізніше і професійній діяльності. Але під час навчання виникає цілий ряд проблем, які пов’язані з низькою мотивацією навчальної діяльності, нерівномірністю загальної підготовки учнів. Як зацікавити? Що для цього зробити? Щоб спонукати учнів займатися інформатикою, створюю на уроці творчу ігрову атмосферу. Весь урочний час, дозволений санітарними нормами, витрачаю на роботу учнів з ПК, адже найбільша ефективність досягається на практичних заняттях. У зошитах учні записують лише найнеобхідніше.

На сьогоднішній день Інтернет є найпотужнішим ресурсом навчання. Жодна серйозна робота не обходиться без використання інтернет-матеріалів. Учні користуються навчальними онлайн-програмами, словниками, відео та аудіоматеріалами.

Формування ІКТ-компетентностей відбувається в процесі різноманітних видів діяльності на уроках та поза уроками: активних, інтерактивних, індивідуальних, групових.

Всі вони важливі, бо діюча особистість повинна зуміти виконати й просту механічну роботу, й складну творчу. На мою думку, творчі види роботи – найважливіші, бо дитину чекає постійне освоєння світу, а це - не виконання вправи за зразком, це безперервний розвиток, постійне розв’язання нестандартних завдань, готовність до прийняття креативних рішень.

Навчання — це важка розумова праця. І щоб ця праця була успішною, вона має бути цікавою, бажаною для учнів. Причому, цікавим має бути не тільки предмет, а й спосіб пізнання. Одним із найефективніших способів пізнання є дослідницький підхід до предмета вивчення, коли учням не дають готових висновків, а надають змогу висунути свої гіпотези, або самостійно знайти правильну відповідь. Знання, набуті у процесі такої праці, зберігаються у пам'яті значно міцніше, оскільки вони не пасивно засвоюються, а здобуваються активними зусиллями.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. ЗАКОН УКРАЇНИ Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2007, № 12. – С. 102.

  2. Н.А.Костенко Розвиток творчого потенціалу учнів через упровадження інформаційних технологій. Науково-методичний журнал «Інформатика в школі», № 1 січень 2009 р.

  3. Свистунова Т.М. Проблема формування інформаційної культури школярів в умовах становлення Інтернет-суспільства. Науково-методичний журнал «Інформатика в школі», № 12 грудень 2010 р.

  4. Єщенко Х.Б. Компетентнісно-орієнтований підхід на уроках інформатики. Науково-методичний журнал «Інформатика в школі», № 2 лютий 2012 р.

  5. Антипова О., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку // Рад. школа. – 1991. - № 1. –С. 65-69.

  6. Селевко Г. К. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. М.: Народна освіта, 1998. 256 с.

  7. Intel "Обучение для будущего" (при поддержке Microsoft): Учеб. пособие. - 9-е изд. исправленное и дополненное – М.:Интернет-Университет Информационных Технологий, 2007.

  8. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках: Качинська Г. В. 2012 рік, labtv. at. ua/load/0-0-0-77-20.

  9. Сучасний урок - спільна творчість учителя та учня. colegium.mk. ua›publ/navchalna…suchasnij_urok.

  10. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках: Кардач А. А. megalibrus.taba.ru.

  11. Бученко І. В. Комп’ютеризація навчання – свідчення професійної майстерності педагога. - http://ippo.org.ua

  12. Гаряча С. А. Педагогіка майбутнього. // Початкова освіта. – 2011. - № 9 

  13. Державний стандарт початкової загальної освіти// Початкова освіта. – 2011. - № 18

  14. 3. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник / За наук. ред., І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005.

  15. Новікова Т. Розвивальне навчання та формування ключових компетентностей учнів // Початкова освіта. – 2008. - №41.

  16. Можаєва О. М. Формування і розвиток основних компетентностей особистості в початковій школі // Початкова освіта. – 2009. - №32.

  17. Ібряшкіна Н. Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до шкільного навчання // Початкова освіта. – 2007. - №42.

  18. Пономарьова К.Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів української мови.// Початкова школа. – 2010. - №12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка