Формування іміджу навчального закладу



Скачати 224.52 Kb.
Дата конвертації15.03.2016
Розмір224.52 Kb.
Шановні колеги! До вашої уваги пропонується доповідь за темою “Формування іміджу навчального закладу”, мета якої – обґрунтування актуальності й необхідності вирішення даної проблеми, визначення сутності понять “імідж”, “імідж організації”, “імідж навчального закладу”, з’ясування структури іміджу школи, напрямів та етапів його формування.

Інтенсивне становлення навчальних закладів нового типу, яке спостерігається сьогодні в Україні, потребує вирішення нових управлінських та психолого-педагогічних завдань, розробки нових підходів, які визначають успішність їхньої діяльності. Одним із таких підходів є створення позитивного іміджу навчального закладу, тобто проблема пошуку, розробки та застосування управлінських та психолого-педагогічних, пізнавальних та емоційних, раціональних та художніх засобів створення позитивного образу навчального закладу; відображення в цьому образі внутрішнього змісту, завдань та особливостей його діяльності.

Формування іміджу навчальної установи – це процес, у ході якого створюється якийсь спланований образ на основі наявних ресурсів. Метою створення іміджу є підвищення конкурентноздатності, залучення інвестицій, встановлення та розширення партнерських зв’язків.

За своєю психологічною сутністю процес створення іміджу сучасної освітньої установи є процесом двосторонньої взаємодії, у якому активну роль відіграє як навчальний заклад, імідж-образ якого створюється, так і громадськість, яка сприймає даний імідж-образ.

Слід зазначити, що під громадськістю у даному випадку слід розуміти широке коло людей, з якими взаємодіє освітня установа, до них належать майбутні учні та їх батьки, педагогічні працівники та керівники інших навчальних закладів, члени апарату районного (міського) управління освіти та працівники Міністерства освіти, члени громадських і творчих організацій педагогічних працівників, наукові працівники та методисти, спонсори та шефи, працівники газет, журналів, радіо, телебачення, зарубіжні партнери та працівники міжнародних освітніх організацій тощо.

Вони створюють відповідне зовнішнє середовище, з яким взаємодіє навчальний заклад. Разом з тим, варто врахувати, що окрему, і не менш важливу групу громадськості, складають учні та педагогічні працівники, які формують внутрішнє середовище освітньої установи.

Створення іміджу навчального закладу є однією із складових модернізації системи освіти.

Модернізувати навчальний заклад означає оновити всі компоненти його діяльності, знайти нові розв’язки старих проблем, запропонувати свіжі організовані ідеї, реалізація яких вдихне сили у життя закладу.

Створення позитивного іміджу дозволяє сучасній освітній організації вирішити такі основні завдання: а) пропагувати свої здобутки перед громадськістю, підвищити привабливість школи для батьків, учнів і персоналу; б) підвищити ефективність заходів щодо інформування населення щодо нових освітніх послуг; в) полегшити процес введення нових освітніх послуг; г) підвищити рівень організаційної культури школи; д) сприяти поліпшенню соціально-психологічного клімату в шкільному колективі.

Таким чином, необхідність формування іміджу освітньої установи визначається:



  • складною демографічною ситуацією в системі загальної середньої освіти;

  • позитивний імідж навчального закладу серед йому однотипних забезпечує стабільність і соціальний захист, задоволеність професійною працею та створює передумови особистісно-орієнтованого розвитку підростаючого покоління;

  • диференціацією та варіативністю системи загальної середньої освіти;

  • складністю вибору напрямків та перспектив самовизначення учнів;

  • численними запитами соціальної практики;

  • потребою освітньої та управлінської практики у формуванні уявлень про навчальний заклад;

  • наявністю досвіду роботи освітніх установ у даній галузі.

Позитивний імідж навчального закладу можна розглядати як додатковий ресурс управління, ресурс розвитку організації.

Імідж в перекладі з латинської – “картинка”, з англійської – “образ, престиж, репутація”, з французької – “неусвідомлений ідеал”.

Імідж у широкому розумінні цього слова – це комплекс своєрідних рис і характеристик різного походження, які є засобом формування в аудиторії певного уявлення про будь-який предмет, інститут або особу. Імідж – це враження, яке справляє суб’єкт на оточуючих людей.

В Україні до введення в семантичний ряд слово “імідж” тривалий час замінювалось терміном “самопрезентація”, тобто представлення самого себе за допомогою різних засобів створення власного образу. Здебільшого його використання було пов’язане з політикою, існували жорсткі вимоги до того, як повинен був сприйматися політичний діяч, керівник середньої ланки, вчитель, артист, учень, студент тощо.

Деякі автори розглядають образ у значенні суто зовнішньої оболонки, тобто звертаються виключно до особливостей сприйняття одягу, специфіки та вміння розмовляти, манери поведінки, жестів та міміки. З такою думкою неможливо погодитися цілком. Дійсно, відповідно до позицій багатьох психологів, перша реакція оточення спрямована зазвичай на зовнішній вигляд носія іміджу, а не на його реальну сутність, адже тільки незначна кількість осіб є з цим об’єктом у процесі прямого спілкування та взаємодії. Сприйняття відбувається передусім на візуальному рівні, тобто однією зі складових чинників іміджу установи можна вважати зовнішній вигляд її працівників, який включає як символіку одягу, так і фізичні особливості, як то: риси обличчя, міміка та інше, вигляд будівлі та інтер’єру тощо.

Але практика створення іміджу доводить існування і його внутрішньої складової. Є очевидним, що в основі такого поняття, як “імідж” лежить явище стереотипізації. Відомо, що стереотип формується не тільки на підставі зовнішніх ознак, але й під впливом дій та вчинків представників установи. Імідж охоплює широке коло ознак, починаючи від зачіски, постави та погляду і закінчуючи вчинками та вміннями, навіть тим оточенням, з яким йде спілкування.

Отже, імідж – це символічний образ суб’єкта, який характеризується динамічністю, неподільною єдністю чуттєвих і змістовних компонентів та відтворює потреби соціальної групи.

Під іміджем організації, як правило, мається на увазі її узагальнений портрет, який створюється в уяві різноманітних аудиторій громадськості на основі того, що вона робить і що про неї говорять. Тобто йдеться про окремі складові іміджу, співвідношення та узгодження між ними.

Імідж організації має включати такі складові:



  • імідж управлінський і фінансовий;

  • імідж товару, наскільки якісні послуги організація виробляє;

  • імідж громадський – наскільки організація активна як член громади;

  • імідж роботодавця – чи добре оплачується наймана праця, як керівництво ставиться до працюючих.

Для розбудови свого іміджу організація повинна:

  • подаватись як певна “особистість” зі своєю організаційною культурою, що включає зовнішній вигляд, сучасність планування приміщень, дизайн обладнання, форму одягу співробітників, стилі їх спілкування, норми, традиції та ритуали тощо;

  • мати свою “репутацію перспективної фірми”, свої цінності, успіхи, історію створення, поширювати інноваційні процеси, випуск нових товарів чи послуг тощо;

  • вміти продемонструвати свій “характер”, або сутність, проінформувати і показати через ЗМІ, який насправді її бізнес.

Значимою характеристикою сучасної школи виступає вже сформований образ або образ, який формується, основу якого становлять:

    • місія освітньої установи, її пріоритети;

    • оптимістичний настрій і доброзичливий мікроклімат у вчительському і дитячому колективах;

    • педагогічна, соціальна й управлінська компетентність співробітників;

    • сформований образ керівника-професіонала-лідера, особистості яскравої, захопленої, котра володіє неформальним авторитетом, здатної надихнути колектив на досягнення високої мети;

    • шкільна культура – унікальна, неповторна, особлива система цінностей, звичаїв, традицій, стилів поведінки конкретного навчального закладу;

    • види і якість освітніх послуг даної школи;

    • наявність і функціонування дитячих і юнацьких організацій;

    • зв’язок школи з різними соціальними інститутами, ВНЗ тощо;

    • внесок навчального закладу в розвиток освітньої підготовки учнів, їх вихованості, психічних функцій, творчих здібностей;

    • формування здорового способу життя;

    • турбота адміністрації про надання своєчасної актуальної психологічної допомоги окремим учасниками освітнього процесу;

    • наявність яскравої зовнішньої символіки.

Структуру іміджу навчального закладу можна представити у наступному вигляді:


Імідж навчального закладу



PR


Культура організації

Дизайн

Якість освіти



  • візитка

  • рекламна діяльність

  • презентації

  • виставки

  • участь у конкурсах

  • цінності

  • психологічний клімат

  • етика стосунків

  • традиції

  • оформлення інтер’єру

  • атрибутика

  • шкільна форма

  • зовнішній вигляд педагогів

  • успішність учнів

  • вступ до ВНЗ

  • попит на ринку праці

  • переможці олімпіад

Робота з формування позитивного іміджу повинна також здійснюватися у двох основних напрямах, які тісно пов’язані між собою:

а) всередині школи (у процесі формування творчого, розвиваючого середовища в організації);

б) зовні – при безпосередній взаємодії школи з громадськістю.

Перший напрям роботи спрямований, перш за все, на створення специфічної внутрішньої атмосфери, показниками якої є:


  • визнання ідей, цінностей, інтелектуального, особистісного розвитку людини і створення атмосфери творчості;

  • дотримання принципів гуманізму, партнерства, взаємодопомоги, демократизму як між самими учнями, так і між учнями і педагогами, педагогами і адміністрацією, педагогами та батьками;

  • забезпечення умов для позитивного прийняття кожної особистості, яка навчається чи працює у школі, взаємодіє з нею.

Слід підкреслити, що особливе значення при цьому надається формуванню традицій навчального закладу – передаванню (і, відповідно, успадкуванню) від одного до іншого покоління учнів та вчителів: норм поведінки, цінностей, звичаїв, ритуалів, які функціонують у школі.

Розв’язання такого завдання можливе в результаті реалізації спеціальних форм роботи серед членів адміністрації, вчителів, учнів та їхніх батьків, які, відповідно, сприяють створенню позитивного іміджу школи.

Основними формами участі вчителів у створенні творчого, розвиваючого середовища у школі можуть бути:


  • пошук нових підходів до організації навчання та виховання;

  • залучення вчителів до науково-пошукової роботи (співпраця з науковцями);

  • підвищення педагогічної майстерності вчителів;

  • формування психологічної культури вчителів.

Проблеми психолого-педагогічного порядку при формуванні іміджу вихователів, вчителів, викладачів розглядає педагогічна іміджологія. Її мета полягає в тому, щоб науково обґрунтованим дослідницьким шляхом побудувати програму впровадження і реалізації іміджових атрибутів педагога, а також сформувати образ сучасного навчального закладу.

У сучасній іміджології відмічається такий важливий психологічний момент впливу на аудиторію, як ефект навіювання емоцій. Учитель, вихователь має вміло його використовувати, створювати позитивний емоційний фон навчальної діяльності учнів – на нас впливають емоції, які нас оточують, вони мають сугестивний ефект (навіювання).

Говорячи про технологію створення позитивного професійного іміджу, зокрема, внутрішнього, наголосимо на необхідності врахування психологічних законів спілкування. Один з них формулюється так: “За інших однакових умов учні, батьки, колеги краще сприймають позицію вчителя, до якого ставляться емоційно позитивно (симпатія, дружба, любов), і, навпаки, важче приймають (а часто відкидають) позицію педагога, до якого ставляться емоційно негативно (антипатія, ненависть).

У стані позитивних емоцій, викликаних учителем, учень краще сприймає навчальний матеріал. З партнерами, які позитивно сприймають учителя, легше знайти спільну мову, серед них більше однодумців, швидше розуміють суть справи, менше часу йде на пояснення, їх, як правило, не треба вмовляти. Це не значить, що вони є сліпими виконавцями, просто вони рідко суперечать педагогу із-за дрібниць, не прагнуть ствердження за його рахунок.

Сфера педагогічної діяльності – це кожен раз конкретна ситуація з необхідністю правильного вибору манери поведінки і адекватно обраної позиції педагога. Професійний імідж педагога необхідно формувати з врахуванням специфіки його діяльності і потреб “клієнтів”, при цьому постійно пам’ятаючи, що кожен педагог – це жива реклама освітньої установи, бо через його образ в оточуючих складається враження про стан освіти взагалі.

Щоб вийти перед аудиторією, треба не тільки навчитись говорити, але й володіти технікою самовладання, тримати себе в руках. Щоб бути цікавою особистістю, однієї зовнішньої виразності замало. Вона бажаний компонент, але не вирішальний, як здається на перший погляд. Імідж – складне поняття. Це – подоба, тобто форма життєвиявлення людини, завдяки якій проявляються сильнодіючі особистісно-ділові характеристики, серед яких необхідно визнати вихованість, ерудицію, професіоналізм. Це три кити, на яких покоїться імідж конкретної особистості.

Імідж кожного педагога індивідуальний, але, разом з тим, містить загальні риси, що властиві його професії, такі як любов до дітей, врівноваженість тощо. У структурі міжособистісних відносин повинен переважати демократичний стиль спілкування, допускаються лише конструктивні конфлікти з принципових питань, прагнення до співробітництва, висока самооцінка.

Для вчителя дуже важливим є наявність стійкого життєвого тонусу, що проявляється у вигляді доброзичливої манери поведінки та любові до дітей. Як доводять вчені, цілий ряд душевних хвороб дітей у більшості випадків зумовлюються саме агресивною поведінкою їх вихователів.

На успіх виховання впливають не тільки зміст освіти, успадковані задатки людини, а й навколишнє середовище, частиною якого є постаті учня і самого педагога. Отже, вирішальне значення для створення внутрішнього іміджу школи має особистість самого вчителя, яка надихає все: шкільний будинок, програми, підручники, навчально-виховний процес у цілому. Від учителя, якого учні сприймають як явище прекрасне, начебто випромінюється магнетизм, тобто він притягує до себе гідною поведінкою, красивим голосом, стрункою постаттю, охайним виглядом.

Другий напрям роботи навчального закладу щодо створення іміджу – розробка та використання зовнішніх показників іміджу, які забезпечують ефективну взаємодію школи з громадськістю.

При створенні іміджу навчального закладу велика увага приділяється самій будівлі. Адже це – центр культури мікрорайону. Психологічна атмосфера в школі повинна сприйматися учнем як цікаве доповнення і продовження життя в сім’ї та в суспільстві як своєрідна творча робота. З цією метою створюються не тільки навчальні кабінети, а й виробничі майстерні, приміщення для індивідуальних занять та для відпочинку, спортивну та актову зали, спортивні споруди тощо. Бажано доповнити зв’язок навчального закладу з оточуючим ландшафтом для ефективнішого контакту учнів з природою та зовнішнім середовищем. Естетичний розвиток – це зовсім не розкіш, а абсолютно необхідний компонент гармонійного розвитку особистості.

До зовнішніх показників іміджу, за допомогою яких здійснюється інформаційний та емоційний вплив на громадськість як всередині навчального закладу, так і поза його межами, належить атрибутика школи (гімн, герб, прапор, девізи як навчального закладу в цілому, так і окремих класів).

В проспектах, буклетах, листівках, що випускаються навчальним закладом, повинен бути логотип, який якомога краще відповідає назві і завданням. Виставки технічної і прикладної майстерності учнів та вчителів, фотовиставки з життя навчального закладу, що експонуються в районі або на виставочних майданчиках, також донесуть до споживача потрібну інформацію.

Такі засоби створення іміджу можуть використовуватись як при оформленні загальних, стратегічних документів (концепції, статуту, творчих програм, планів тощо), так і при оформленні робочих документів педагогів та учнів (класних журналів, газет, учнівських щоденників тощо).

Неабияке значення має шкільна форма, яка сьогодні все більше впроваджується в школах України. Окремими елементами шкільної форми є краватки, комірці, футболки, значки, які можуть носитися як учнями, так і вчителями, що підкреслює їх приналежність до певного “шкільного братства”.

Ще одним із виявів зовнішніх показників іміджу є спеціальне оформлення ділових паперів та канцелярського приладдя навчального закладу (підготовка бланків, візиток, конвертів, блокнотів, ручок, почесних грамот тощо), а також оформлення з відповідною символікою навчального закладу деяких предметів побутового вжитку (пакетів, посуду тощо).

Важливу роль має також оформлення шкільного інтер’єру навчального закладу (вибір кольору, визначення окремих функціональних зон та приміщень, представлення основної атрибутики школи та інформації про основну мету та напрями діяльності навчального закладу тощо), а також створення загальної атмосфери доброзичливості при взаємодії представників різних організацій зі школою.

Зазначені шляхи створення іміджу навчального закладу мають в основному символічний характер, за допомогою різних художніх засобів та реклами формується позитивний емоційний образ установи.

Поряд із цим великої уваги потребують інформаційно-пізнавальні засоби створення іміджу.

Це, перш за все, різні форми друкованої продукції: буклети, проспекти, в яких дається ключова інформація про навчальний заклад, його завдання, історичний шлях розвитку тощо.

Провідну роль у відображенні досвіду діяльності школи відіграє підготовка навчально-методичної літератури (інформаційних покажчиків, навчальних програм, журналів творчості, методичних посібників тощо, зорієнтованих на учнів та їхніх батьків, учителів, психологів.

Інтеграція когнітивних (пізнавальних), емоційних та поведінкових компонентів іміджу здійснюється за допомогою “системних” засобів, а саме:



  1. презентація навчального закладу перед громадськістю району (міста);

  2. презентація книг, науково-методичних збірників, підготовлених працівниками школи;

  3. участь навчального закладу у виставках передового шкільного досвіду, педагогічних ярмарках;

  4. участь працівників школи в науково-практичних семінарах, конференціях;

  5. висвітлення діяльності навчального закладу в засобах масової інформації (газетах, журналах, на радіо та телебаченні).

Налагодженню внутрішньо організаційних комунікацій сприяє застосування таких засобів і форм роботи:

  • випуск газети чи журналу, розробка власного сайту з розміщенням оперативної інформації;

  • поширення листівок всередині навчального закладу з оперативною інформацією щодо подій з адресацією до малих психологічних груп;

  • використання аудіо – і візуальних засобів (записи виступів на радіо, відеоролики, реклама на ТВ), що розвиває відчуття причетності кожного співробітника до загальної справи;

  • наявність і робота “гарячого телефону” з налагодження каналу зворотного зв’язку підлеглих і керівництва;

  • функціональна наявність дошки оголошень у поєднанні з потоками офіційної і неофіційної інформації.

Створення позитивного іміджу, високої репутації навчального закладу здійснюється в процесі тривалої і складної PR-кампанії. До особливостей проведення кампанії варто віднести її цілеспрямованість, довгостроковість, складність реалізації.

Можна виділити наступні основні етапи формування іміджу:



  • аналіз зовнішнього середовища, виділення цільової групи, до якої буде звернений імідж;

  • аналіз зовнішніх ресурсів, визначення завдань та їх класифікація (змістові, організаційно-результативні тощо);

  • мотивація учасників проекту;

  • виявлення співвідношення між складовими іміджу: науковий, освітній, суспільний;

  • визначення принципів формування іміджу;

  • розробка технології формування кожної складової іміджу;

  • аналіз відповідності отриманого іміджу очікуваному результату.

Для створення позитивного іміджу навчального закладу необхідно показати його популярність, якість послуг, інноваційність, цінову політику, лозунг, девіз, участь в суспільному житті, конкурентний статус, спонсорство, авторство і визнання керівника, зв’язки з громадськістю, міжнародне співробітництво тощо. Але слід зазначити, що імідж освітньої установи як позитивний образ може бути сформований лише у випадку надання якісних послуг споживачу (якість навчання, виховання, створення умов для загального розвитку дітей тощо).

На цьому теоретична частина нашого семінару добігає кінця. Переходимо до практичної частини – виконання завдань в групах.


Завдання для груп (4-5)

1. Визначити складові іміджу сучасного педагога (час виконання – 2-3 хвилини). Представлення варіантів представниками груп. Обговорення.



  1. Окреслити зміст роботи навчального закладу з різними групами людей щодо створення й розвитку іміджу:

    • з учнями;

    • з батьками;

    • з персоналом навчального закладу;

    • з громадськістю;

    • з вищими навчальними закладами.

Таким чином, теоретичний і практичний розгляд питання щодо іміджу навчального закладу дозволяє нам зробити висновки про актуальність і необхідність вирішення даної проблеми, оскільки імідж школи – це враження, яке вона справляє на суб’єктів навчально-виховного процесу. Позитивний імідж дозволяє якісно та ефективно розв’язувати завдання навчально-виховного процесу, модернізації освіти та підвищення конкурентноспроможності навчального закладу на ринку освітніх послуг.



Орієнтовні відповіді на практичні завдання


  1. Складові іміджу сучасного педагога:

    • зовнішній вигляд;

    • професіоналізм, компетентність;

    • інтелект;

    • комунікативні якості;

    • моральні якості;

    • вольові якості;

    • успішність педагога.

  1. Робота НЗ з різними групами людей щодо створення позитивного іміджу установи.

1. Робота з учнями.

Більшість шкіл в Україні позбавлені можливості вибирати учнів. Вони зобов’язані приймати всіх за місцем проживання, або ж можуть приймати учнів із інших районів тільки в обмеженій кількості. Це означає, що адміністрація школи повинна мати справу з тими, хто в них є. Для того, щоб діти відчували себе частиною єдиного організму, щоб їм було комфортно перебувати в тім місці, де в них проходить більша частина часу, необхідно постійно й цілеспрямовано працювати всьому педагогічному колективу школи. Створенню й підтримці корпоративного духу серед учнів сприятимуть наступні заходи:



  • обов’язкове носіння шкільної форми (або шкільної символіки), що нівелює соціальні та інші розбіжності між учнями й підкреслює якусь певну спільність, приналежність до школи;

  • підтримка й збільшення шкільних традицій, проведення традиційних свят, пов’язаних зі школою, виконання особливих ритуалів вітань і прощань (посвята в школярі, вечір випускників, День народження школи (класу) тощо);

  • використання елементів шкільної атрибутики й ритуалів під час проведення заходів (виконання шкільного гімну, внесення прапору, шкільні лінійки, використання слоганів, маршів, гербів тощо);

  • залучення учнів до спільних трудових заходів (прибирання територій, екологічні акції, суботники);

  • залучення учнів до спортивних заходів, формування шкільної команди з учнів різних класів, різновікові спортивні команди, які відстоюють честь школи у змаганнях;

  • виступ учнів школи на навчальних заходах (олімпіадах, конкурсах, конференціях);

  • створення загальної інформаційної системи для учнів школи – шкільних ЗМІ (дошка оголошень, шкільний радіовузол, шкільна стінгазета, Інтернет-сайт, медіа-студія, шкільна друкована газета або журнал), які б висвітлювали шкільне життя, шкільні успіхи тощо;

  • проведення загальношкільних ігрових і культурних заходів (балів, клубних зборів, спектаклів, концертів і т.д. за участю учнів і педагогів);

  • відродження інституту шефства старших школярів над молодшими;

  • консультативна допомога шкільного психолога дітям у вирішенні конфліктних і проблемних питань.

Практично всі перераховані вище методи використовувалися в класичній радянській школі 60-70 років XX ст. і були визнані, як вітчизняними, так й іноземними фахівцями ефективними в навчальній та виховній діяльності, позакласна робота забезпечувала багато в чому успіхи в навчальному процесі.


  1. Робота з батьками учнів.

Батьки учнів – одна з найбільш складних категорій, оскільки вони, з одного боку, намагаються звалити на школу всю повноту відповідальності за виховання й навчання дитини, з іншого боку, надзвичайно причепливі до всіх процесів, що відбуваються в школі. Відсутність поставленої роботи з батьками позначається на навчанні школярів, їхній поведінці, створює конфліктну атмосферу між педагогами й батьками. Тим часом, батьки – один з важливих факторів впливу не тільки на учнів, але й матеріальне становище школи. Хтось із батьків допомагає школі фізично, хтось – автотранспортом, хтось – грошима або побутовими товарами тощо. Важливо, щоб батьки надавали допомогу із задоволенням, а не розглядали її як привід для пред’явлення завищених вимог до адміністрації школи, до педагогів або до виняткової уваги до своєї дитини.

Для формування гарних відносин з батьками можна використовувати наступне:



  • відкриті уроки із запрошенням батьків або за їхньою участю;

  • виховні позакласні заходи за участю батьків – концерти, КВК, конкурси;

  • спільні походи, поїздки, туристичні подорожі тощо;

  • традиційну форму – батьківські збори, на яких не просто вирішувати якісь господарські проблеми, але й інформувати батьків про сутність процесів, що відбуваються в школі, про ресурси і перспективи розвитку;

  • проведення просвітницьких заходів, тобто лекцій, семінарів, що стосуються психолого-педагогічних методик, у тому числі, сімейного виховання;

  • консультації шкільного психолога для допомоги у розв’язанні кризових станів;

  • створення єдиної й мобільної системи інформування батьків про процеси, які відбуваються в школі, про всі шкільні новини через загальношкільні ЗМІ, або через Інтернет-сайт, або через постійно обновлювані тематичні дошки оголошень. Дуже великий ефект має надання батькам в автоматичному режимі повідомлень про зміни у розкладі, домашні завдання, відгуки вчителів-предметників тощо. Це різко підсилює рівень компетентності батьків й утягує їх у навчальний процес. Якщо раніше батьки цікавилися успіхами й проблемами дитини час від часу, то після запровадження такої автоматичної системи приділятимуть цьому постійну увагу;

  • використання всіляких видів соціальної допомоги й взаємо підтримки батьків з різним рівнем прибутку (матеріальна допомога, благодійні ярмарки, обмін дитячими товарами й підручниками, акції допомоги ветеранам, інвалідам тощо);

  • символічні подарунки батькам від школи – такі можуть бути присвячені до різних свят або традиційних шкільних днів; вони можуть виготовлятися як самими учнями на уроках, так і вироблятися за замовленням школи (наприклад, календарі зі шкільною символікою, пакети, ручки й інше). Такі символічні подарунки створюють додатковий “комунікаційний привід” у спілкуванні батьків з іншими людьми;

  • крім офіційних заходів (батьківських зборів тощо) можна запрошувати батьків і на неформальні заходи: вечори, благодійні бали, камерні концерти, маскаради. Там можна влаштовувати командні змагання між батьками, проводити неформальні зустрічі з педагогами, запрошувати лекторів. Такі заходи проводяться без учнів, що робить спілкування між батьками більш довірливим, дозволяє зав’язати знайомства й корисні контакти, які можуть допомогти батькам виробити спільну тактику у вирішенні можливих конфліктів між дітьми тощо;

  • з огляду на дефіцит неформального спілкування, цілком можливе створення постійно діючих клубів, товариств, творчих колективів (напр., театральних студій, літературних об’єднань тощо), що дозволяють батькам само реалізуватися й одночасно спрямувати свої здібності на розвиток школи;

  • розвивати різні форми батьківського самоврядування й зацікавленого підключення до життя школи (від піклувальних рад до груп “кулінарного контролю”, що курирують меню та якість харчування в шкільних їдальнях);

  • видання батькам певних агітаційних матеріалів, напр., буклету школи. Безпосередньо буклет непотрібний педагогам та батькам, тому що вони вже й так досить залучені в життя школи. В той же час цей буклет структурує їхню думку про школу, допомагає відокремити головне від другорядного, полегшує запам’ятовування переліку позитивних характеристик і т.п.;

  • демонстрація фільму про школу, який містить повідомлення про історію школи, її принципи і традиції, позитивні відгуки батьків, дітей, представників громадськості та адміністративних органів, авторитетних людей міста, інформацію про найцікавіші курси, які викладаються, кращих педагогів та учнів, досягнення шкільної спільноти, плани й перспективи розвитку.


3. Робота з педагогами й іншим персоналом.

Педагоги школи – найбільш важлива частина носіїв корпоративної ідеології й культури. На відміну від учнів і батьків, які одержують від діяльності школи в основному певні безоплатні блага, педагоги віддають школі свою працю, своє здоров’я. Тому вкрай важливими є нематеріальні й матеріальні стимули до праці. Необхідно, щоб педагог почував себе в колективі комфортно, пишався школою, у якій він працює, розділяв її ідеологію, розуміючи, що крім безпосереднього заробітку школа дає йому інші додаткові блага: стратегію успіху, психологічну рівновагу, соціальну стабільність, реалізацію творчого потенціалу, відчуття потреби людям. Тут дуже важливого значення набуває кадрова політика адміністрації школи. Для роботи з персоналом можна використати:



  • матеріальні й соціальні блага – недорога їжа в їдальні, часткова оплата за транспорт, безкоштовні або із частковою оплатою путівки до санаторіїв і профілакторіїв, організовані профогляди лікарів, часткова або повна оплата полісів медичного й інших видів страхування, інші привілеї та пільги;

  • матеріальне стимулювання з окремих фондів (премії, надбавки) педагогам, які мають більше навантаження, беруть активну участь у житті школи;

  • допомога педагогам в одержанні кваліфікаційних категорій – організація семінарів, відкритих уроків, методична допомога;

  • допомога у професійному зростанні – організація лекцій за участю фахівців з інститутів підвищення кваліфікації тощо з проблем педагогічної майстерності; лекцій з проблем викладання навчальних дисциплін;

  • організація семінарів або курсів, які не пов’язані безпосередньо з навчальним процесом, напр., вивчення іноземних мов, технології використання комп’ютерної техніки тощо;

  • проведення ділових і психологічних тренінгів;

  • залучення шкільного психолога до попередження і розв’язання проблемних ситуацій;

  • організація в школі кімнати відпочинку;

  • видання корпоративних друкованих матеріалів;

  • створення педагогічних самодіяльних колективів і спортивних команд;

  • спільні поїздки, заходи на природі, екскурсії, святкування днів народження тощо;

  • відкриття на корпоративному сайті персональних сторінок кожного співробітника школи.


4. Робота з викладачами ВНЗ.

Викладачі ВНЗ можуть бути корисні загальноосвітньому навчальному закладу з декількох сторін. По-перше, вони виступають експертами з питань якості освіти. По-друге, викладачі ВНЗ є авторитетними людьми, які мають зв’язки з керівниками різних рівнів. По-третє, їхнє запрошення на будь-яке свято або захід надає додаткового авторитету навчальному закладу. По-четверте, якщо вони виступають з лекціями або семінарами, то сприяють підвищенню рівня знань самих педагогів, їхньої кваліфікації, розповідають про останні досягнення науки й техніки. По-п’яте, відбувається більш чітка змичка між школою і вищим закладом, що дозволяє збільшувати кількість учнів, які поступили до цього закладу, що є важливою характеристикою при визначенні якості освіти, що надається школою.

Існують наступні способи роботи з даною соціальною групою:


  • запрошення викладачів ВНЗ для читання лекцій і проведення семінарів, на науково-практичні конференції;

  • видання збірників на педагогічну тематику з можливістю публікацій викладачів ВНЗ;

  • запрошення викладачів на шкільні свята й виховні заходи;

  • звертання до викладачів із проханням проведення експертної оцінки, рецензування програм, авторських розробок тощо;

  • супровід наукової праці учнів та вчителів;

  • системне науково-методичне співробітництво з ВНЗ або окремими кафедрами на довгостроковій договірній основі.


5. Робота з представниками ЗМІ та громадськості.

Ця група людей є однією з найважливіших у розвитку зв’язків із громадськістю, тому що засоби масової інформації – основні посередники між школою й громадськістю. Тому необхідно зробити так, щоб про школу писали, а саме треба:



  • створювати інформаційні приводи (яскраві, святкові, незвичайні події, науково-практичні конференції, диспути на актуальні теми, демонстрації видатних досягнень тощо); запрошувати на заходи персон, будь-яка дія яких автоматично попадає в пресу (напр., губернаторів, мерів, політиків і т.п.); організовувати музеї, походи, виставки й презентації цікавих проектів, проводити прес-конференції;

  • запрошувати журналістів на всі заходи, свята, банкети, ювілеї;

  • створити при школі клуб юних журналістів або провести конкурс юного репортера. Гарні матеріали надрукувати в шкільній газеті або на сайті, а найкращі – у ЗМІ міста. У журі потрібно запросити провідних журналістів і редакторів ЗМІ міста;

  • спробувати залучити кошти й організувати шкільний медіа-центр. Журналісти міста можуть стати консультантами, поділитися досвідом роботи.

Громадські організації можуть бути різні, але всі вони переслідують цілі з поширення свого світогляду, це може стати підґрунтям для взаємовигідного співробітництва: виховної роботи, спортивної або культурно-масової роботи. До загальних рекомендацій можна віднести:

  • запрошення лідерів громадських організацій на всі заходи школи;

  • спільні акції й публікації в ЗМІ;

  • організація спільних дослідницьких проектів і заходів;

  • запрошення членів громадських організацій для ведення в школі гуртків, факультативів, лекцій, семінарів тощо;

  • відбиття дружніх школі громадських організацій на Інтернет-сайті або в шкільних ЗМІ.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка