Формування інноваційної культури педагога запорука розвитку освітніх систем



Скачати 101.52 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір101.52 Kb.
Ланчковська Тамара Анатоліївна,

директор Криворізького районного

науково-методичного кабінету

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГА



ЗАПОРУКА РОЗВИТКУ ОСВІТНІХ СИСТЕМ



Cтратегічним курсом забезпечення сталого розвитку є запровадження моделі інноваційного розвитку економіки як складової внутрішньої та зовнішньої політики держави. За умов впровадження усіх видів, ресурсів і факторів для підтримки та стимулювання розвитку, інноваційний процес є головним об'єктом державної освітянської політики. Виявити та задіяти чинники розвитку інноваційних процесів — її актуальне завдання.

У перекладі з грецької мови слово «інновація» означає — «оновлення, новизна, зміна». З'явилось воно вперше в зарубіжних дослідженнях XIX ст. і розглядається у психолого-педагогічній літературі неоднозначно.

Найпоширенішим є визначення американського вченого К. Роджерса, який стверджує, що «новизна — це ідея, що є для конкретної особи новою, і не має значення, чи є ідея об'єктивно новою, чи ні». Франц Брансуік визначає «інновацію, як нову ідею, дію, для яких настав час реалізації» [6]. Російський учений С.Я. Батишев вважає, що інновація є комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу (новизни, нововведення) в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень.

Сучасні вітчизняні вчені розглядають інновацію в освіті як «процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв'язання тих педагогічних проблем, які досі розв'язувались по-іншому» [10]; або «результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем» [8]; або «актуальні, значущі й системні новоутворення, які виникають на основі різноманітних ініціатив і нововведень, що стають перспективними для еволюції освіти і позитивно впливають на її розвиток» [3]; та ін.

Розбіжності у тлумаченнях спричинена різним баченням їх авторами сутнісності нововведень. Одні з них переконані, що інновацією можна вважати лише те нове, яке має своїм результатом кардинальні зміни у певній системі, інші зараховують до цієї категорії будь-які, навіть незначні, нововведення.

З огляду на це є всі підстави розглядати інновацію і як процес і як продукт (результат). Тож, новацією вважають результатом (продуктом) творчого пошуку особи або колективу, що відкриває принципово нове в науці і практиці, а інновацію – результатом породження, формування і втілення нових ідей. Саме втілення нових ідей є ознакою, за якою відрізняють інновації від, власне, новацій: якщо педагог відкриває принципово нове, то він новатор, якщо трансформує наукову ідею у практику - інноватор.

У ході теоретичного аналізу нами уточнено дане поняття так: інновація в освіті є не лише кінцевим продуктом застосування новизни, а й процедурою постійного оновлення.

Носіями педагогічних інновацій виступають творчі, енергійні люди, які фаховоздатні, зацікавлені щодо проведення інноваційних змін, опанування та реалізації нового [5]. Як правило, це творчі вчителі, вихователі, керівники, методисти.

Рушійною силою інноваційного процесу виступає мотиваційний фактор, який має стимулювати до активної діяльності на будь-якій стадії інноваційних процесів або сприяння їх перебігу. Ця мотивація головно реалізується через відповідну систему культури яка і відіграє мобілізаційну роль до впровадження інновацій. Прояви культури та системи її цінностей у сфері інноваційної діяльності мають особливі форми та властивості. Культура сучасного суспільства є багатовимірним, системним та інтегрованим поняттям, стрижнем якого є культурні цінності, де інноваційна культура є однією з підсистем загальної культури.

Зазначу що першочергові заходи щодо формування інноваційної культури включають у себе:


  • формування нового рівня мислення, що поєднує у собі творчий потенціал, креативність, готовність до ризику, професійну мобільність, руйнування консервативних поглядів;

  • організація постійного навчання протягом усього життя, перегляд існуючих методів навчання задля стимулювання з раннього віку до творчості та креативності;

  • поширення інформації про кращі та ефективні методи підвищення якості організації навчально-виховного процесу;

  • створення системи моніторингу, еталонного тестування якості навчальних досягнень для порівняльної оцінки результатів інноваційної діяльності;

  • стимулювання обміну досвідом щодо шляхів розвитку й пропаганди інновацій.

З огляду на тенденції розвитку інноваційної та освітньої сфери можна стверджувати, що вже зараз стає невідкладним завдання організації постійного навчання людини протягом усього її активного життя, поширення інформації та обмін досвідом щодо ефективних інноваційних проектів, методів досягнення істотного впливу на формування інноваційної культури педагогів завдяки активізації діяльності районних методичних об'єднань за напрямами:

а) спільного розроблення методологічних матеріалів. І як приклад, робота на створення освітнього електронного контенту для обласної електронної школи для дітей з особливими потребами, відмічаються наші методичні об’єднання вчителів хімії, фізики, географії. Узагальнення методичних матеріалів шляхом створення збірок «Методичні знахідки шкіл Криворізького району», які до речі створюються вдруге, «Розвиток комунікативного мовлення дітей раннього віку», конспекти занять створені РМО вихователів ДНЗ, «Перлини педагогічного досвіду вчителів початкових класів», збірка розробок уроків, «Збірник сценаріїв масових заходів», РМО бібліотекарів, «Стежинка до свого Я», програми та матеріали для проведення годин психолога;

б) проведення інноваційних проектів. Зазначу, що активно впроваджують сумісні проекти РМО вчителів початкових класів: у 2012 році це проект «Мальовниче Криворіжжя» у 2013 році «Адаптація 5-тикласників»;

в) участь у виставках інноваційної продукції, а саме у останній Національній виставці «Інноватика у сучасній освіті», яка пройшла у м. Києві у жовтні 2013 року були представлені розробки вчителя-методиста Халіка В.А. та проект по роботі районної школи матері та особливої дитини «Веселка»;

г) залучення до проведення науково-практичних конференцій, семінарів з питань інноваційної діяльності. Поряд з традиційними семінарами – практикумами в рамках роботи РМО за минулий рік, було проведено 12 круглих столів, 26 презентаційних заходи для розповсюдження ППД, 34 відкритих уроків та занять, 3 он-лайн конференції, 5 тренінгів з використанням відео уроків, 6 виїзних методоб’єднань, 28 майстер-класів. Особливим розмаїттям форм та методів відмічаються РМО вчителів початкових класів, природничого циклу, художньо естетичних дисциплін, інформатики.

Достойно представляють свою роботу освітяни району на обласних, Всеукраїнських6 та Міжнародних заходах. Це і Всеукраїнські читання з гуманної педагогіки, Всеукраїнські конференції з питань освіти для сталого розвитку, всеукраїнський семінар з питань роботи з обдарованими, обласна конференція з питань християнської педагогіки, обласний круглий стіл творчо працюючих вчителів. На високому рівні були представлені наробки освітян району на обласному семінарі – практикумі який пройшов на базі району, де були представлені проекти РМО заступників директорів з навчально-виховної роботи, вчителів початкових класів та шкільні методичні об’єднання Лозуватської ЗОШ №1;

д) систематичне поширення інформації у ЗМІ, через Інтернет – мережу, педагогічні видання. Зазначу, що активність педагогів щодо друкування у педагогічних виданнях щорічно зростає, але найактивнішими були вчителі початкових класів, біології, географії, української та англійської мов.

Освітня інновація характеризується нововведеннями в галузі психолого-педагогічних, соціально-економічних та науково-виробничих досліджень, спрямованих на якісне покращення освітнього процесу, суттєво відрізняється від педагогічного досвіду, який характеризується сукупністю знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи, є частиною сукупної культури педагога.

Інноваційна діяльність педагогів району знаходиться на стадії вивчення, апробації, активного застосування та впровадження. І перш за все це педагогічні колективи експериментальних навчальних закладів, яких в районі 7 (30%). Це Червоношахтарська, Радушненська, Радіонівська, Широківська, Лозуватська №1, Недайводська, Валівська школи. Сьогодні розглядається питання входження в режим експерименту Гейківської ЗОШ. З них 4 працюють в експерименті Всеукраїнського рівня, що складає 17% від загальної кількості шкіл району.

Аналіз бази даних про педагогічні інновації, які впроваджуються педагогами району, показав, що більшість із них спрямовані на оновлення змісту, методів, принципів та засобів навчання, що складає 78% від загальної кількості інновацій районного рівня, з питань виховання - 22%;

Пріоритетними серед них є: особистісно – орієнтоване навчання та компетентнісний підхід до організації навчально-виховного процесу, його вагомість складає 30%, розвивальне навчання у тому числі критичного мислення та розумової діяльності - 31%, розвиток творчого потенціалу та креативності - 39% .

Найбільшу вагомість мають ті інновації, що спрямовані на розвиток творчого потенціалу та креативності. Ця тенденція є позитивною і свідчить про активність з якою педагоги району включилися у впровадження обласного науково-методичного проекту «Креативна освіта для інноваційної особистості» та районної проблеми «Інноваційні технології креативної освіти для самоактуалізації та самореалізації особистості».

Педагогічні інновації, у своїй більшості, розробляються авторами у вигляді методичних, дидактичних посібників, розробок, електронних матеріалів, тощо.

З-поміж запропонованої сьогодні великої кількості інноваційних форм та методів багато вчителів визнають переваги роботи в режимі інтерактиву, який найбільш повно забезпечує комфортні умови розвитку дитини, всебічно реалізує її природний потенціал, виховує особистість, здатну до самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв’язання проблем, критично мислити, прагне реалізувати себе.

Ефективність інтерактивних форм роботи полягає насамперед у тому, що вони допомагають, зробити учня не тільки спостерігачем, а й активним учасником навчального процесу. Крім того, інтерактивні форми навчання розвивають комунікативні вміння та навички, допомагають встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечують виховне завдання, оскільки привчають працювати в команді.

Інтерактивне навчання - це співнавчання. Учитель тут виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів і, нажаль іноді, учитель не готовий до негативних тенденцій, що мають місце при застосуванні інтерактивних технологій. А саме:



  • засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.

  • кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури.

  • учитель має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані.

  • дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.

  • проблемою є також підготовленість учителя до цього виду роботи. Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор», педагог повинен старанно планувати свою роботу, а саме:

  • дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

  • відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до опанування теми;

  • під час проведення інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

  • на одному занятті можна використовувати одну (максимум - дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;

  • дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

  • проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов’язані з інтерактивними завданнями.

Урок, побудований на активних формах потребує великих затрат енергії, додаткової майстерності. Йому передує дуже велика попередня підготовка. Ось чому, тільки-но вчитель послабить увагу до активізації пізнавальної діяльності, урок миттєво сходить до традиційної структури з пасивними формами роботи, що іноді спостерігається навіть на відкритих уроках.

Тож, виникає питання чи не потребує інтерактивне навчання значно більшої підготовки ніж традиційний урок?

Відповіддю в цьому випадку буде і «так», і «ні». Щойно вчитель набуде навичок підготовки до інтерактивних уроків, його творчий потенціал весь час перебуватиме у збудженому стані. Захоплення учителя буде захоплювати й збуджувати його учнів. Це станеться тоді, коли для вчителя інтерактивне навчання стане справді потрібним, коли, готуючись до викладання кожної теми, учитель зможе зразу побачити, як можна зробити це навчання інтерактивним, так як це підходить для будь-якого змісту, оскільки жоден предмет не можна викладати, залишаючи дитину в пасивній позиції у процесі навчання.

У цілому цей процес і є інноваційна культура, що формує готовність педагога до підтримки та реалізації нового в усіх сферах діяльності.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:



  1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - С.253.

  2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. - К.: Академвидав, 2004. - С. 38-41.

  3. Єрмаков І.Г. Нова школа нової України на зламі століть // Психологія і педагогіка життєтворчості. - К.: ІЗМН, 1996. - С.21.

  4. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навч. посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. - С.231.

  1. Концепція державної інноваційної політики України (проект) // «Світ» - 11.08.1997.

  2. Наукове та методичне забезпечення впровадження педагогічних інновацій. Збірник наукових праць / Ред. кол.: Л. Даниленко (відп. ред.) т. ін. - Херсон: ЦНТВ, 1999. - С.5 -7.

  3. Дробноход М., Вольвач Ф. Концепція переходу України до стійкого екологічно безпечного розвитку // Освіта і управління. - 2000. - Т.4. - № 3-4. - С.59-75.

  4. Педагогічний словник / За ред. дійсного члена АПН України Ярмаченка М.Д. - К.: Педагогічна думка, 2001. - 516 с.

  5. Саух П. Зміна парадигм соціальних наук і трансформація культуроосвітнього простору на межі тисячоліть // Освіта і управління. - 2000. - Т.4. - № 3-4. - С. 26-30.

10. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К.: Абрис, 1997. – 416 с.

11. Лисин К. Стратегический ресурс инноваций // Инновации. - 2000. - № 7-8. - С.12-13.



12. Николаев А.И. Инновационное развитие и инновационная культура // Наука та наукознавство. - 2001. - №2. - С 54-64.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка