«Формування життєвих і соціальних компетентностей, шляхом розв’язання екологічних проблем на уроках біології»



Скачати 132.01 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір132.01 Kb.
ВІЛЬШАСЬКА ЗОШ І - ІІІ СТУПЕНІВ

Матеріали для участі в інтернет – семінарі з біології на тему:

«Формування життєвих і соціальних компетентностей,

шляхом розв’язання екологічних проблем на уроках біології »


Підготувала:

учитель біології Максименко В. Г.

План доповіді




  1. Формування ключових компетентностей у сучасній школі.

  2. Формування життєвих і соціальних компетентностей на уроках біології .

  3. Екологічна стежка як засіб формування життєвих і соціальних компетентностей, шляхом розв’язання екологічних проблем на уроках біології .

І. Формування ключових компетентностей у сучасній школі.

«Компетенція» в перекладі з латини означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Сам термін "ключові компетентності" вказує на те, що вони є "ключем", підставою для інших, більш конкретних і предметно орієнтованих питань.

Компетентнісний підхід в освіті - це відповідь на вимоги часу. Динамічні зміни життя, постійне оновлення інформації зумовлюють потребу у членах суспільства - фахівцях, які здатні оперативно адаптуватись, навчатись протягом життя, безперервно розвиватись. Провідні освітянські документи визначають компетентнісно орієнтований підхід пріоритетом розвитку сучасної системи освіти. Концепція середньої загальноосвітньої школи, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти, концепція профільного навчання у старшій школі та інші базові освітянські документи ґрунтуються на компетентнісній стратегії.

Загальнопедагогічні проблеми формування компетентностей школярів розглядають Н. Бібік, С. Бондар, М. Гончарова-Горянська, Л. Гузєєв, І. Гушлевська, О. Дахін, І. Єрмаков, О. Локшина, А. Маркова, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, Дж. Рамен, С. Трубачова, П. Хоменко, А. Хуторськой, С. Шишов.

Поняттям «компетентність» українська освіта оперує в значенні, запропонованому європейськими країнами. Компетентність ґрунтується на знаннях і вміннях, але ними не вичерпується, обов’язково охоплюючи особистісне ставлення до них людини, а також її досвід, який дає змогу ці знання «вплести» в те, що вона вже знала, та її спроможність збагнути життєву ситуацію, у якій вона зможе їх застосувати. Кожна компетентність побудована на поєднанні:

- знань і вмінь,

- пізнавальних ставлень і практичних навичок,

- цінностей, емоцій,

- поведінкових компонентів, тобто всього того, що можна мобілізувати для активної дії.

Однак дуже гострою залишається проблема реального застосування компетентнісного підходу, визначення процесуальних та організаційних основ його впровадження, проблема формування компетентності учнів у навчально-виховному процесі. Розв'язання цієї проблеми має вийти за межі теоретичних обговорень у площину інструментального прикладного застосування.

Через творчість учителя до розвитку особистості кожного школяра і підвищення творчої активності обдарованих дітей у процесі впровадження компетентнісно зорієнтованого навчання.

Перелік ключових компетентностей, визначений українськими педагогами

1. Уміння вчитись

Уміння вчитися слід розуміти як цілісне індивідуальне психологічне утворення, яке має кілька складників та інтегрує психолого-особистісні характеристики учня зі змістовою й процесуальною основою учіння і характеризується розвиненою навчальною діяльністю. Уміння вчитись добре розвивається за умови цілеспрямованого спеціального формування його кожного складника.

Наявність цього вміння програмує індивідуальний досвід успішної праці учня, запобігає перевантаженню, сприяє пізнавальній активності, ініціативі, раціональному використанню часу й навчальних засобів. Це дає змогу людині, яка звикла самостійно вчитися, не губитися в новій пізнавальній і життєвій ситуації, не зупинятися, якщо немає готових рішень, не чекати підказки, а самій шукати джерело інформації, шляхи розв'язання, бо вміння вчитися змінює стиль мислення і життя особистості.

Тільки розуміючи діяльність як цілісний і багатофункціональний процес, можна обґрунтувати сутність поняття вміння вчитися та його компонентів з урахуванням специфіки навчальної діяльності, серед яких — мотиваційний (ставлення до навчання), змістовий (відомі й нові знання, вміння, навички), процесуальний (способи виконання діяльності на різному рівні складності).

Ця структура вміння вчитись передбачає, що учень:

- сам визначає мету діяльності або приймає учителеву;

- проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;

- організовує свою працю для досягнення результату;

- відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задачі;

- виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;

- усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;

- має уміння й навички самоконтролю та самооцінки.

2. Здоров'язберігаюча компетентність

Під поняттям здоров'язберігаючої компетентності слід розуміти характеристики, властивості учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я свого та оточення.

3.Життєві навички (компетентності), що сприяють здоровому способові життя

4.1. Життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю

4 1.1. Навички раціонального харчування

- дотримання режиму харчування;

- уміння складати харчовий раціон, враховуючи реальні можливості та користь для здоров'я; - вміння визначати й зберігати високу якість харчових продуктів.

4.1.2. Навички рухової активності

- виконання ранкової зарядки;

- регулярні заняття фізичною культурою, спортом, руховими іграми, фізичною працею.

4.1.3. Санітарно-гігіенічні навички

- навички особистої гігієни;

- уміння виконувати гігієнічні процедури (догляд за шкірою, зубами, волоссям тощо).

4.1.4. Режим праці та відпочинку

- вміння чергувати розумову та фізичну активності;

- вміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку.

4.2. Життєві навички, що сприяють соціальному здоров'ю

4.2.1 Навички ефективного спілкування

- уміння слухати;

- уміння чітко висловлювати свої думки;

- уміння відкрито виражати свої почуття, без тривоги та звинувачень;

- володіння невербальною мовою (жести, міміка, інтонація тощо);

- адекватна реакція на критику;

- уміння просити про послугу або допомогу.

4.2.2. Навички співчуття

- уміння розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей;

- уміння висловити це розуміння;

- уміння зважати на почуття інших людей;

- уміння допомагати та підтримувати.

4.2.3. Навички розв'язування конфліктів

- уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів;

- уміння розв'язувати конфлікти поглядів на основі толерантності;

- уміння розв'язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів.

4.2.4. Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації

- навички впевненої (адекватної) поведінки, зокрема й застережливих дій щодо ВІЛ-СНІДу;

- уміння розрізняти прояви дискримінації, зокрема щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

- уміння обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й пов'язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин;

- уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти

при загрозі насилля.

4.2.5. Навички спільної діяльності та виробництва

- уміння бути "членом команди";

- уміння визнавати внесок інших у спільну роботу;

- уміння адекватно оцінювати свої здібності та свій внесок у спільну діяльність.

4.3. Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров'ю

4.3.1. Самоусвідомлення та самооцінка

- уміння усвідомлювати власну унікальність;

- позитивне ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив;

- адекватна самооцінка: уміння реально оцінювати свої здібності й можливості, а також адекватно сприймати оцінки інших людей.

4.3.2. Аналіз проблем та прийняття рішень

- уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення;

- здатність сформулювати декілька варіантів розв'язання проблеми;

- уміння передбачати наслідки кожного з варіантів для себе та інших людей;

- уміння оцінювати реальність кожного варіанта, враховуючи власні можливості та життєві обставини;

здатність вибирати оптимальні рішення.

4.3.3. Визначення життєвих цілей та програм;

- уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами, здібностями;

- уміння планувати свою діяльність, враховуючи аналіз можливостей і обставин;

- уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час.

4.3.4. Навички самоконтролю;

- уміння правильно виражати свої почуття;

- уміння контролювати прояви гніву;

- уміння долати тривогу;

- уміння переживати невдачі;

- уміння раціонально планувати час.

4.3.5. Мотивація успіху та тренування волі

- віра в те, що ти є господарем свого життя;

- установка на успіх;

- уміння зосереджуватися на досягненні мети;

- розвиток наполегливості та працьовитості.

3. Соціальна компетентність

4. Загальнокультурна компетентність - стосується сфери розвитку культури особистості та суспільства у всіх її аспектах, що передбачає передусім формування культури міжособистісних відносин, оволодіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, принципи толерантності, плюралізму і дозволяє особистості аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства;

- застосовувати засоби й технології інтеркультурної взаємодії;

- знати рідну й іноземні мови, застосовувати навички мовлення та норми відповідної мовної культури, інтерактивне використовувати рідну й іноземні мови, символіку та тексти;

- застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей, для розроблення й реалізації стратегій і моделей поведінки та кар'єри;

- опановувати моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами, різноманітності світу й людської цивілізації.

5. Громадянська компетентність передбачає такі здатності:

- орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого самоврядування;

- застосовувати процедури й технології захисту власних інтересів, прав і свобод своїх та інших громадян, виконання громадянських обов'язків у межах місцевої громади та держави загалом;

- застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади на користь собі й громадянському суспільству;

- використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина;

- робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави.

6. Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій

Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій передбачають здатність учня орієнтуватись в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією відповідно до потреб ринку праці. Вони пов'язані з якостями технічно та технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя й активної трудової діяльності з умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, що охоплюють основні компоненти інформаційної культури учнів, базовані на раціональному співіснуванні з техносферою, відповідно до їхнього професійного самовизначення з урахуванням індивідуальних можливостей.

Компетентності з ІКТ передбачають здатності;

- застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в навчанні та повсякденному житті,

- раціональне використання комп'ютера й комп'ютерних засобів при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням та передаванням:

-будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ;

-давати оцінку процесові й досягнутим результатам технологічної діяльності.

7. Підприємницька компетентність передбачає реалізацію здатностей

- співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними й екологічними ресурсами, інтересами й потребами Інших людей та суспільства, застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого розвитку;

- організовувати власну трудову та підприємницьку діяльність і працю колективу, орієнтуватися в нормах і етиці трудових відносин;

- аналізувати й оцінювати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці;

- складати, здійснювати й оцінювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, розробляти прості моделі дій та прийняття економічно й екологічно обґрунтованих рішень у динамічному світі;

- презентувати та поширювати інформацію про результати і продукти власної економічної діяльності та діяльності колективу.

Розвиток життєвої компетентності шляхом формування в учнів навичок науково-дослідницької діяльності на уроках біології та в позаурочний час

ІІ. Формування життєвих і соціальних компетентностей на уроках біології .

Активне впровадження в навчально – виховний процес дослідницько – пошукової діяльності дає значні можливості для формування життєвих і соціальних компетентностей шляхом розв’язання екологічних проблем на уроках біології . Сучасна школа вимагає творчого підходу до викладання шкільного курсу біології, що створило б якісні передумови для підвищення зацікавленості учнів матеріалом. Це той шкільний курс, у якому існують реальні можливості залучити учнів до дослідницької роботи, розвинути їх творчі здібності.

Тривалі спостереження, експеримент, самостійні навчальні дослідження, розв’язування задач, зокрема екологічного змісту, можуть і повинні стати невід'ємною частиною викладання предмету .

Шляхи формування в учнів інтересу до науково-дослідницької роботи:

- уроки біології:

- через спостереження за об”єктами живої природи та їх змінами під впливом чинників зовнішнього середовища,



  • експеримент під час виконання практичної, лабораторної роботи,

  • під час виконання лабораторного практикуму,

  • дослідженя джерел інформації,

  • використання ІКТ під час створення презентації,

  • спостереження та дослідження на навчально-дослідній ділянці,

  • залучення до участі у Міжнародних, Всеукраїнських, обласних природничих, екологічних конкурсах та оглядах,

  • при виконанні завдань навчальної практики.

ІІІ. Екологічна стежка як засіб формування життєвих і соціальних компетентностей, шляхом розв’язання екологічних проблем на уроках біології .


Особливу увагу, при формуванні життєвих і соціальних компетентностей шляхом розв’язання біологічних проблем доцільно приділяти екологічний стежці, як одній з форм роботи. Це дає можливість учням вирішувати навчально – виховні завдання освіти, сприяти охороні природи. Екологічна стежка забезпечує можливість дотримання природоохоронного режиму на певній території, оскільки полегшує контроль за величиною потоку відвідувачів і виконанням встановлених правил.

Екологічна стежка - спеціально розроблений маршрут для пізнавальної екскурсії, прокладений так, щоб на порівняно невеликому відрізку дороги можна було побачити якомога більше всіляких екологічних явищ.

Мета екологічної стежки полягає в навчанні і вихованні відвідувачів. Як стверджує відомий американський еколог Олдо Леопольд, «кожна ділянка лісу повинна давати своєму власникові не лише дошки, дрова і стовпи, але ще і освіту. Це урожай мудрості завжди під рукою, проте, його не завжди пожинають»

Основна мета стежки - сприяти вихованню екологічної культури людини.

Стежки природи дозволяють особливо розвернутися в освіті і вихованні дітей і підлітків. На жаль, далеко не завжди батькам удається прищепити дітям любов до природи, потреба її берегти. Ще складніше збудити у юних громадян вітчизни відчуття відповідальності за її долю.

Особливість екологічного виховання і навчання на стежках полягає в тому, що вони будуються на основі невимушеного засвоєння інформації, норм поведінки в природному оточенні.

Створення учбових стежок направлене на вирішення чотирьох завдань: екологічне навчання, виховання, відпочинок, збереження природи.

Робота із створення екологічної стежки має велике виховне значення. Діти, що брали участь в ній, не лише стануть самі дбайливо відноситися до творінь природи, але і позитивно впливати на своїх однолітків. Знання, отримані під час екскурсій, допоможуть глибше взнати і полюбити оточуючу природу, і зберегти її для нащадків.

Таким чином, основні цілі створення екостежок можна об'єднати в дві групи:

Еколого-просвітницька:

• поєднання активного відпочинку відвідувачів екостежки в природній обстановці з розширенням їх світогляду;

• формування екологічної культури - як частини загальної культури взаємин між людьми і між людиною і природою.

Природоохоронна:

• локалізація відвідувачів природної території на визначеному маршруті.


Список використаних джерел:

1. Андрєєва В. М., Григораш В. В. „ Настільна книга педагога”

2.Дегтярьова Н.І. Лабораторні заняття та екскурсії із загальної біології: посібник для вчителів. / Н.І. Дегтярьова – К.: Рад. шк., 1984. – 168 с.

3.Дослідницька робота школярів з біології: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. к.б.н. С.М. Панченко, Л.В. Тихенко. – Суми: Університет. книга, 2008. – С. 61-67.

4.Бугай О. В., Кириченко В. Т. „Залучення школярів до науково – дослідницької роботи з біології”. Робота з обдарованими учнями.

5. Бухлова Наталія. „Як навчити учня вчитися ?”

6.Задніпряний Г. О. „Науково – дослідній роботі – належну увагу”

7.Задорожний К. М. „Технології навчання біології”, Харків.

8. Задорожний К. М., Шамрай С. М. „Біологічні експерименти у школі”



9. Задорожний К. М., «Дослідницька та проектна діяльність під час вивчення»


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка