Формування культури здоров'я молодших школярів шляхом впровадження здоров'язбережувальних освітніх технологій



Скачати 481.04 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації04.03.2016
Розмір481.04 Kb.
  1   2   3


Формування культури здоров'я молодших школярів шляхом впровадження

здоров'язбережувальних освітніх технологій


(з досвіду роботи)

З М І С Т

Вступ………………………………………………………………………………. 2-4.

Розділ I. Формування здорового способу життя………………………............ 5-6



    1. Історичний аспект розвитку проблеми виховання здорового способу

життя ………………………………………………………………………… 7-9

Розділ II. Системний підхід до формування культури здоров’я учнів ……… 10-16

2.1 Особливості та напрямки роботи начально – виховного процесу на основі здоров’язбережувальних технологій …………………………. ………………. 16-24

2.2 Роль сім’ї у формуванні культури здоров’я та здорового способу

життя ……………………………………………………………………………… 24-27

Висновки ……………………………………………………………………….. . 27-28

Список використаної літератури ……………………………………………… 29-30

Додатки ……………………………………………………………………............... 31

Додаток 1 Вправи для постави, хребта і спини ………………………………. 31

Додаток 2 Оздоровче супроводження навчально – виховного процесу…….. 32

Додаток 3 Здоров’язбережувальні можливості уроків ………………………. 33

Додаток 4 Психологічне розвантаження ………………………………….. 34-35

Додаток 5 Інтерактивні методи навчання ……………………………........ 36-38

Додаток 6 Ігри з основ здоров’я ……………………………………………. 38-40

Додаток 7 Фізкультхвилинки ………………………………………………. 41-42

Додаток 8 Навчально - тематичний план педагогічної школи для батьків «Родинні обереги здоров’я дитини» ………………………………………………. 43


Нема нічого кращого на світі,

Ніж дивне щастя жити на Землі,

В здоров'ї кожній квіточці радіти

І посміхатись навіть уві сні.
Безцінний скарб, що ми здоров'ям звемо,

Із юних літ нам треба берегти.

Адже нічого більше нам не треба,

Щоб тільки всі здоровими були..

В С Т У П
Одним із основних завдань сучасної школи є створення освітнього середовища для розвитку здорової дитини, формування в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоров'я, оволодіння навичками безпечного життя і здорової поведінки. Здорове молоде покоління – це запорука стабільного розвитку держави, один із чинників її позитивного міжнародного іміджу.

Аналіз статистичних даних останніх років вказує, що, на жаль, зберігаються тенденції до погіршення здоров'я й фізичної підготовленості дітей. Результати щорічних медичних обстежень, підтверджують цей тривожний факт. За останні п'ятнадцять років у дітей дошкільного та шкільного віку зросла кількість захворювань, пов'язаних з функціонуванням опорно – рухового апарату, серцево – судинної системи, збільшилася кількість дітей, які мають надмірну вагу.

Найбільше багатство людини - здоров'я. Але здоров'я необхідно розглядати широко: і фізично, і психічно, і соціально, і звичайно, духовно, адже коли хворіє душа, хворіє і тіло.

Вчити, виховувати, розвивати дитину важко, відповідально, але й радісно. На очах відбувається справжнє диво: з невмілого, невпевненого в собі малюка виростає особистість, яка мислить, аналізує, доводить свою думку, аргументує, приймає рішення і несе відповідальність за нього, багато вже знає і навчає інших.

Загальновизначеним є той факт, що здоров'я на 10% залежить від системи охорони здоров'я, на 20% - від екології, ще на 20% - від спадковості і на 50% - від умов та способу життя.

Усі ми хочемо бачити дитину розумною, сильною, здоровою. На жаль, статистика стану здоров'я школярів сьогодні є досить невтішною. Дослідження, проведені Українським інститутом охорони дітей та підлітків, і дані медичної статистики свідчать, що здоровими можна вважати лиш 27% дітей дошкільного віку, 90% випускників мають відхилення у стані здоров'я, у 41% дітей шкільного віку – хронічні захворювання. Медична статистика вказує на те, що у 1 клас іде 15-16% хворих дітей, а до 15 – 17 років хворими стають 53 – 54% учнів.

За даними ЮНЕСКО Україна посідає одне з останніх місць у світі за оцінками стану здоров'я дорослих і дітей (низька тривалість життя, висока смертність, особливо серед дітей, великий відсоток відхилень у фізичному, психічному розвитку та захворювань серед дітей та молоді). Цьому сприяють екологічні катастрофи, напруження соціального становища, низький рівень медичної допомоги, ускладнення навчальних програм та інтенсифікація навчального процесу.

Саме тому «Національна доктрина розвитку освіти України» важливим завданням системи освіти визначає виховання дитини в дусі відповідного ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих, як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності.

У суспільстві викликає занепокоєння стан здоров'я школярів, схильність до вживання ними алкоголю, наркотиків та тютюнопаління. Сьогодні в країні зберігається тенденція до призвичаєння дітей і молоді до шкідливих звичок.

Швидкими темпами в країні продовжує поширюватись епідемія ВІЛ – інфекції. Найбільш ураженою віковою категорією є молодь 15 – 29 років, до якої належить кожен другий ВІЛ – позитивний. Тільки за три місяці 2008 року зареєстровано 4510 нових випадків інфікування ВІЛ, зокрема 791 – у дітей до 14 років. Діагноз СНІД за цей період встановлено 42 дітям.

Сьогоднішнє суспільство потребує докорінного оздоровлення і оновлення на основі всіх складових суспільного розвитку.

Збереження та зміцнення здоров'я підростаючого покоління, створення необхідних умов для їх фізичного, розумового і духовного розвитку, безпеки життєдіяльності, навчання та виховання є одним із пріоритетів національної освіти.

Можна констатувати, що за останні роки в Україні відбулися деякі позитивні зміни щодо формування певних навичок здорового способу життя, безпечної поведінки, фізичного розвитку дітей. Але ситуація щодо формування здоров'я молодших школярів і сьогодні залишається ще досить напруженою. Життя вимагає від сучасної школи виховання творчої, інноваційної особистості, із сформованими загальнолюдськими цінностями, стійкими життєвими пріоритетами, уміннями, компетентностями, необхідними для здоров'я та навчання.

Мета моєї роботи розкрити системний підхід до формування культури здоров'я та особливості і напрямки роботи навчально – виховного процесу на основі здоров'язберігаючих технологій.

Проблема здоров'я стала центральною в навчально – виховному процесі нашої школи. Я прагну, щоб дитина навчилася цінувати своє здоров'я, щоб вона ставила собі за мету бути здоровою, щоб сама могла активно створювати своє здоров'я.

Основна мета навчання та виховання учнів направлена на збереження, зміцнення, відтворення та передачу здоров'я майбутнім поколінням. Головним завданням моєї роботи та роботи батьків - це використання здоров'язберіежувальних і здоров'яформуючих технологій у навчально – виховному процесі.

За роки своєї роботи я виробила свій власний стиль, для якого характерна, перш за все, щира, непідробна любов до дітей, турбота про їх всебічний фізичний і духовний розвиток, творче мислення і високий моральний дух.

Розділ 1

Формування здорового способу життя
Актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров'я дітей, формування здорового способу життя, створення умов для гармонійного розвитку душі й тіла, тобто умов психічного здоров'я і творчості дитини в майбутньому. Вирішальна роль у формуванні здорового способу життя належить батькам і школі. Школа – єдина структура, яка охоплює всіх дітей і здатна системно й послідовно формувати мотивацію щодо здорового способу життя. Здоров'я – найбільша цінність не лише окремої людини, а й усього суспільства.

Формування здорового способу життя через освіту виокремлено, як один з пріоритетних напрямків державної політики в розвитку освіти. Сформовані знання, вміння, навички забезпечують необхідний рівень працездатності, моралі та духовності кожної особистості й насамперед – дитини. Вони дають змогу сформувати, зберегти, зміцнити здоров'я та сприяють свідомому ставленню до власного здоров'я.

Саме тому психічний та фізичний стан здоров'я дітей – це загальнодержавна і навіть міжнародна справа. Адже нинішні школярі складатимуть більшу частину потенціалу суспільства України ХХІ ст. Тільки здорова дитина зможе в майбутньому реалізувати свій талант.

Державним стандартом загальної початкової освіти здоров'я розглядається цілісно і багатовимірно – через фізичну, психічну, соціальну та духовну його складові. Кожна складова здоров'я багатогранна. І лише за умов їх органічного поєднання формується і розвивається здоров'я людини.

Підготовка до формування здорового способу життя учнів на основі здоров'язберігаючих технологій повинна стати пріоритетним напрямком в діяльності кожного навчального закладу для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

Це може виражатися через навчання дітей елементарним прийомам здорового способу життя (профілактичним методикам – оздоровча гімнастика, пальчикова, коригуючи, дихальна, для профілактики простудних захворювань, для бадьорості, самомасаж; простим навикам надання першої медичної допомоги при порізах, садинах, опіках, укусах); прищеплення дітям елементарних навиків (миття рук, використання носової хустки при чиханні та кашлі); через здоров'язбережувальні технології процесу навчання та розвитку з використанням фізкультхвилинок і рухливих перерв; провітрювання та вологе прибирання приміщення; аромотерапія, вітамінотерапія; функціональної музики; чергування занять з високою та низькою руховою активністю; через спеціально організовану рухову активність учнів (заняття оздоровчою фізкультурою, рухливі ігри, своєчасний розвиток основ рухливих навичок); в процесі реабілітаційних заходів (фітотерапія, інгаляція, лікувальна фізкультура, масаж, психогімнастика, тренінги); масові оздоровчі заходи (спортивно – оздоровчі свята, тематичні свята здоров'я, виходи на природу, екскурсії); а також в роботі з родиною (пропаганда здорового способу життя через систему теоретичних та практичних занять); в роботі з педагогічним колективом (навчання педагогічного колектива в умовах інноваційної освіти).

Ідея здорового способу життя проходить у початковій школі крізь усі навчальні предмети. Діти навчаються відповідального і дбайливого ставлення до власного здоров'я завдяки змісту освіти і системі виховання. Саме від нас, учителів початкових класів, значною мірою залежить, яким буде здоров'я дитини у подальшому житті.

Отож, наш обов'язок формувати у дітей:



  • світогляд, спрямований на збереження власного здоров'я, активну мотивацію щодо зміцнення здоров'я;

  • знання, вміння і навички безпечної поведінки;

  • здатність передбачати наслідки своїх вчинків;

  • вчити жити учнів у гармонії з природою.

    1. Історичний аспект розвитку проблеми виховання

здорового способу життя
Формування поняття «здорового способу життя» людини має глибокі корені в історичній думці людства. Уже в давній Індії, за 6 століть до нашої ери, у Ведах сформовані основні принципи ведення здорового способу життя.

Уявлення про здоровий спосіб життя зустрічаються у вченнях лікарів Колької школи, яку прийнято ототожнювати з іменем Гіппократа. Гіппократ пише: «Отже, відповідно до віку, пори року, звички, країни, місцевості, будови тіла слід влаштовувати і спосіб життя так, щоб ми могли протистояти і спекам, і холодам, бо тільки таким чином досягається найкраще здоров'я.» Отже, саме Гіппократ першим вводить дослідження поняття в науковий обіг.

Висвітлення проблеми здорового способу життя отримує подальшого розвитку у Давньому Римі, у працях римських філософів Цицерона і Галена.

Мислителі античного періоду намагаються виділити в явищі «здорового способу життя» людини специфічні його елементи. Так, наприклад, Гіппократ акцентує свою увагу, на фізичному здоров'ю людини. Демокріт, у свою чергу, найповніше описує духовне здоров'я людини, що становить, на його думку, «благий стан духу», коли душа перебуває у спокої і рівновазі та не хвилюється через будь – які страхи, забобони й інші переживання.

Важливе судження про взаємозв'язок фізичного й духовного здоров'я висловлює Платон, який пише про те, що хороший душевний стан своїми добрими якостями зумовлює найкращий стан тіла.

За часи Давньої Греції починає зароджуватися аксіологічний аспект поняття «здоров'я», тобто особливо підкреслюється його соціальна значущість або загальнолюдська цінність.

Найпотужнішою традицією культивування фізичного здоров'я людини є виникнення Олімпійських ігор у Давній Греції в 776р. до н.е., які й нині користуються великою популярністю.

Історія зберігає для нас й інші докази пильної уваги античної цивілізації до фізичного здоров'я. До сьогоднішнього дня нашу уяву хвилюють скульптурні ансамблі й окремі унікальні твори зодчих, що закарбували красу людського тіла, - скульптури атлета Стефаноса, Аполлона, Геракла.

В античному світі з'являються перші концепції здорового способу життя: «пізнай самого себе», «турбуйся про самого себе».

У середні віки на перший план висувається духовний компонент структури здорового способу життя людини, церква прагне монополізувати формування світогляду. Фактично загальна релігійність стає могутнім механізмом до виконання всіх релігійних ритуалів, зокрема оздоровчих і гігієнічних правил. Біблія, як основа християнства, виступає своєрідним провідником здорового способу життя давніх народів, дотримання ними постів, що становлять собою перевірені життєвою практикою рекомендації і підтримання в нормі людського організму. Коран, як основа ісламської релігії, також, як і Біблія, містить раціональні рекомендації щодо збереження і зміцнення здоров'я людини.

Предкам українського народу також був властивий культ здоров'я. Здоров'я українського етносу групувалися на знанні та обожненні сил Природи, вміння застосовувати трави і природні чинники (воду, росу, сонце, повітря). В Україні з давніх – давен люди під час зустрічі віталися: «Здоров будь!», а прощалися словами: «Бувай здоровим!»

Київська князівна Євпраксія (1108 – 1172), онука Володимира Мономаха на прізвисько «Добродія», вивчала народну медицину, лікувала. Вона написала трактат з гігієнічними порадами, розповідями про користь повітря, фізичних рухів, раціонального харчування.

На початку XVI ст. з'являється салерніський кодекс здоров'я, положення якого також фіксують засоби і способи досягнення здорового способу життя. З настанням епохи капіталістичного устрою суспільства у формуванні здорового способу життя відбуваються принципові зміни. І це пов'язано, насамперед, з розвитком промисловості. Починаючи з XVст. виникає потреба у фізично і психічно здоровій робочій силі. Тому відомі вчені починають посилено займатися питаннями збереження і зміцнення здоров'я робітників.

Значний інтерес становлять праці видатних учених Я.Коменського, І.Пестолоцці. Так, Я.Коменський розкрив можливості «материнської школи» у здійсненні оздоровчого виховання дітей. Великий педагог не розглядав навчання окремо від виховання, тому виховання особистості описується як в дидактиці, так і в працях, присвячених проблемам виховання. Педагог підкреслює, що людина не народжується з певними якостями – вони в неї виховуються упродовж усього життя.

Поряд із головними чеснотами Я.А.Коменський рекомендував розвивати в дітях скромність, слухняність, охайність, доброзичливість до інших людей, повагу до старших, працелюбність. Великого значення у вихованні дітей він надавав позитивному прикладу вчителів і батьків, товаришів, бесідам з дітьми на морально – духовні теми, боротьбі з розбещеністю, лінощами, дотримання суворої дисципліни на принципах гуманності. Він вважав, що порушників дисципліни треба карати, але способи необхідно вибирати гуманні, застосовувати їх розумно. Я.А.Коменський підкреслює, що від виховання дітей залежить «виправлення людських справ на землі» та розвиток суспільства шляхом удосконалення і щастя. Вчителі – Душа і серце виховання, і вони «поставлені на високо почесному місці», саме їм «доручена чудова посада, вище якої нічого не може бути під сонцем».

Питанню здорового способу життя надавало великого значення запорізьке козацтво. Систематичне виконання фізичних вправ і ефективна система загартовування виховали той тип козаків, які легко переносили спрагу, голод, спеку й холод та були надійними захисниками всього українського народу.

Значна частина спадщини минулого щодо здорового способу життя людини і сьогодні не втратила свого значення. Питання, пов'язані зі способом життя, які порушувались у ті часи, лишаються актуальними й нині.

Розділ 2

Системний підхід до формування культури здоров'я учнів

Відомо, що здоров’я – це те, без чого людина не може бути щасливою. Ми знаємо також, що ні за які гроші його не купиш. Здоров’я можна здобути шляхом цілеспрямованої праці над собою і здоровим способом життя, примножувати здоров’я, а не руйнувати його. Таким чином, йдеться про необхідність навчити кожну людину культурі здоров'я.



Культура здоров'я – це сукупність духовних цінностей, в якій суспільство визнає за людиною стан фізичного, психічного та духовного благополуччя як вищу цінність. Культура здоров'я – гуманізована, заснована на укріпленні, збереженні, відновленні, формуванні та передачі фізичного, психічного та духовного здоров'я.

Системний підхід до аналізу поняття культури здоров'я дає змогу трактувати його як:



  • систему цінностей, пріоритетів власного здоров'я і здоров'я оточуючих;

  • як спосіб діяльності із укріплення, збереження, відновлення, формування та передачі фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я;

Формування культури здоров'я – цілеспрямований процес взаємодії учасників навчально – виховного процесу (учнів, учителів, батьків) середовищі навчального закладу, сім'ї, соціального оточення, метою якого є відновлення, збереження, укріплення, формування та передача фізичного, психічного та соціального здоров'я.

Культура здоров'я містить такі компоненти:

  • Мотиваційний (потреби та мотиви формування зміцнення, збереження, відновлення та передачі здоров'я; цінності та пріоритети власного здоров'я та здоров'я оточуючих.

  • Змістовий (принципи, правила, відомості, знання про особливості власного здоров'я, шляхи, умови, технології його формування, збереження, зміцнення, відновлення, передачі)

  • Операційний (способи поведінки та діяльності, спрямовані на формування, зміцнення, збереження, відновлення та передачу здоров'я).

Розглянемо зміст поняття «здоров'я», виділимо його компоненти. Оскільки провідним є особистісно - орієнтовний підхід у навчально – виховному процесі, компоненти здоров'я розглянемо відповідно до структури особистості.

Структура особистості Компоненти здоров'я


Спрямованість особистості (переконання, світогляд, ідеали, нахили, інтереси, бажання)


Духовне здоров'я




Досвід

(звички, уміння, навички, знання)

Соціальне здоров'я



Психічні процеси (воля, почуття, сприймання, мислення, відчуття, емоції, пам'ять)


Психічне здоров'я







Біопсихічні властивості (темперамент, статеві, вікові, патологічні і генетично обумовлені властивості


Фізичне здоров'я



Під час уроків та в позакласній роботі я прагну не тільки розкрити молодшим школярам чотири основні складові здоров'я (фізична, психічна, соціальна, духовна), а й забезпечити їх належне формування.



Фізична складова здоров'я є важливою складовою у структурі стану здоров'я дитини. Фізичне здоров'я кожної людини залежить від успадкованих задатків, здоров'я батька й матері, стану навколишнього середовища (природні й соціальні умови), в якому вона живе.

Фізичний розвиток – це біологічний процес становлення та змін організму людини впродовж її життя (зріст, маса тіла, об'єм грудної клітки, життєва ємність легень , максимальне споживання кисню, сила, швидкість, витривалість, гнучкість, спритність тощо). Всі ці дані я записую до паспорту здоров'я двічі на рік.

Постійно ознайомлюю учнів із закономірностями їх росту і розвитку. Розглядаємо такі важливі умови росту і розвитку, як: рухова активність та її вплив на розвиток школярів, раціональна організація щоденного розпорядку дня, умови навчання, активний відпочинок та його види, здоровий сон, запобігання втоми і перевтоми. Діти набувають навичок виконання оздоровчих вправ для збереження і зміцнення здоров'я. Звертаю увага на особливості формування постави. За поставою потрібно стежити постійно, особливо, коли дитина сидить на уроках. Вправи для зміцнення хребта, зняття напруження м’язів спини проводжу на кожному уроці (додаток 1) та рекомендую проводити ці вправи вдома. Вивчаю вікові вимоги до харчування. Проводжу важливу роботу, пов'язану з гігієнічним доглядом за зубами, предметами і засобами особистої гігієни.

Вважаю, що психічна складова здоров'я визначає розвиток людини, як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Психічне здоров'я розкривається через розвиток основних функцій психіки людини.

Врахування особистісного чинника в навчальному процесі для мене, як учителя, відіграє велику роль. Переконалася, що особистість завжди відзначається індивідуальною своєрідністю, вона має своє неповторне індивідуальне обличчя, що виявляється в її характері та здібностях. Так, наприклад, на уроках «Основи здоров'я» та «Громадянська освіта» під час вивчення тем «Емоції і почуття», «Характер і здоров'я», «Особа і особистість», «Переваги добрих вчинків» учні усвідомлюють, що кожен із них є особистістю неповторною, яка впевнена у своїх можливостях, наполегливо переборює труднощі з самооцінкою.

Умовою цієї складової здоров'я є розвиток інтелекту, що виявляється в розв'язанні репродуктивних і творчих завдань, життєвих ситуацій, розвиток різноманітних емоцій та почуттів, вміння контролювати і керувати ними, набуття навичок зменшення шкідливого впливу чинників, які спричиняють стрес.

Сучасні спостереження вчених дають можливість виявити психологічний стан людини, її характер, дати оцінку здоров'я, виявити можливості і здібності за допомогою та впливу кольору. Виникла ціла наука – кольоротерапія. Це наука, що використовує різні барви для регулювання вібрацій тіла людини на таку частоту, яка давала їй силу, здоров'я, гармонію. Колір є основним фактором у будь – якій системі зцілення.

У своєму класі я з учнями обрала символом класного життя саме веселку. Ви запитаєте – чому? Тому, що саме природа створила для людей зразок гармонії і краси у вигляді веселки із магічним числом кольорів. Крім того, веселка черпає свою енергію у трьох стихій: землі, води, вогню.

Енергія землі схожа із життєдайною силою родини, яка дає дитині життя, силу, підтримку. Енергія Сонця, вогню – це вічна сила горіння учительського серця, яка дає дитині любов і повагу. Енергія води, дощу – це сила людського спілкування в колективі, у суспільстві. На перетині цих трьох енергій і народжується диво краси – веселка.

У класі знаходиться карта подорожей по країні Веселковій.




Ця карта зроблена самими учнями. Емблемою країни є чарівна квітка, яка має сім різнокольорових пелюсток. За допомогою веселкової чарівної квітки всі разом подорожуємо країною. Кожного дня ми обираємо зупинку та розбираємо підготовлений матеріал. А зупинки у нас є такі: Галявина Роздумів, ліс Міркувань, містечко Інтелекту, клуб Ерудитів, долина Любові, струмочки Здоров'ятка, річка Милосердя, гай Гармонії, пагорб Суперечки, галерея Краси та інші.

Я вбачаю символічність ще і тому, що педагогічна наука визначає сім основних компонентів особистісного досвіду, оволодіння якими вказує на всебічний розвиток особистості, як громадянина, людини високої культури та моралі: аксіологічний; культурологічний; життєтворчий; морально – етичний; громадянський; особистісний; індивідуально – творчий.

А ще ми робимо кольорове тестування. Дати завдання учням: намалювати 3 повітряних кульки. Перевіривши тест ви побачите емоційний стан дитини на даний момент. Такі хвилинки заспокоюють дитину, дають змогу відпочити. Кожного дня ми разом з учнями обираємо колір даного дня.

Сприймати світ у кольорі – це радість для людини, це позитивний світ емоцій, це добра енергія, сила, здоров'я та успіху.

Я намагаюся розвинути у дітей віру в себе, впевненість. Вчу цінувати індивідуальність у людей. Діти залюбки презентують сімейні газети, малюнки, фотографії. А виготовлення та перегляд їх – це не тільки спільно проведений час з батьками, а й цікаве довірливе спілкування та формування родинних цінностей.

Практичні приклади допомагають школярам зрозуміти, для чого потрібно вести здоровий спосіб життя, як потрібно харчуватися, щоб бути здоровим, яких правил гігієни дотримуватися.



Соціальну складову здоров'я бачу як ефективну взаємодію дитини з соціальним середовищем. І в основі її лежить адаптованість дитини до життя в соціумі. А це значною мірою залежить від дорослих. Часом батьки, купуючи дітям комп'ютерні ігри, «переселяють» дітей у віртуальний світ, і дитина приходить до школи, не маючи навичок взаємодії з іншими дітьми та дорослими. Моє завдання, як вчителя – залучити цю дитину до дитячого колективу, дати їй зрозуміти, що її люблять, поважають, що навколо друзі. У цій роботі мені дуже допомагають інтерактивні методи, такі як групові дискусії, висловлювання по колу: «Бути людиною – це…», «Хороше життя – це…», «Мене непокоїть…..», «Якщо я справді захочу, то …». Метод активних цінностей, незакінчене речення: «Якби я міг розв'язати одну з проблем, я б обрав….», «Найважливішою проблемою є …», Це щоденна кропітка робота. Та вона дає свої результати.

Чинниками ризику для життя і здоров'я молодших школярів можуть бути: порушення Правил дорожнього руху для пішоходів, для пасажирів, правил безпечного поводження вдома, в школі, в громадських місцях, серед природи; під час відпочинку, аварійних ситуацій природного, техногенного, соціального характеру.

Зауважимо, що засвоєння знань про безпечну поведінку та формування відповідних умінь і навичок стануть дієвими лише тоді, коли навчання приноситиме дітям радість і внутрішнє задоволення.

Духовна складова здоров'я є своєрідною вершиною, яка збирає все найкраще в людині, завдяки чому людина стає особистістю. І на цю складову особливо великий вплив мають батьки. Саме тут формуються сімейні цінності.

Працюючи з батьками, прагну донести до них, що здоров'я дитини на 50% залежить від способу життя, і вони своєю поведінкою моделюють для власної дитини, який спосіб життя потрібно вести. Іноді для батьків це відкриття. Така форма роботи з батьками, як семінари – тренінги, змінює ставлення батьків до дітей. Вони краще починають розуміти їх.

Духовність людини пов'язана із загальнолюдськими істинами добра, любові і краси. Тому цілком закономірним є прилучення дитини до краси в усіх її проявах (природа, мистецтво, людські взаємини, вчинки, діяльність); до діяльності, яка відповідає індивідуальним інтересам, бажанням, нахилам дитини та сприяє реалізації її здібностей; задоволення потреб дитини у повазі, любові до неї; створення умов для виникнення духовних станів (радість, захоплення тощо) та почуттів.

Багато уваги духовному здоров'ю приділяю на уроках читання та громадянської освіти, виховних годинах, присвячених мистецтву, культурі, історії.

У щоденній співпраці з дитиною розумне, доцільне, своєчасне спрямування зусиль учня на всебічний його розвиток з урахуванням вікових норм та індивідуальних показників рівня здоров'я дозволить дитині не лише зберегти здоров'я, а й впевнено підвищувати його рівень.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка