Формування основ креативності дітей старшого дошкільного віку в музично-ігровій діяльночсті



Скачати 96.67 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір96.67 Kb.
Корж Галина Вікторівна

Музичний керівник

КЗ ДНЗ «Снігуронька»

с. Новопілля


ФОРМУВАННЯ ОСНОВ КРЕАТИВНОСТІ ДІТЕЙ

СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В МУЗИЧНО-ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОЧСТІ
Стаття присвячена розгляду проблеми формуванню основ креативності дітей дошкільного віку в музично-ігровій діяльності, розкрито етапи формування основ креативності дітей старшого дошкільного віку шляхом активного використання музично-ігрової діяльності.

Ключові слова: музичне виховання, музичний розвиток, креативність, ігрова та музично-ігрова діяльність.

Постановка проблеми. В умовах оновлення суспільства, відродження національної культури орієнтація на творчий, креативний розвиток особистості є головною засадою сучасного виховання та освіти, тож актуальності нині набуває проблема формуванню основ креативності дітей дошкільного віку в музично-ігровій діяльності. Світова музична педагогіка поєднує багато музично-педагогічних систем і концепцій із різних куточків світу. Усі вони пов’язані однією метою – виховання цілісної, гармонійно розвиненої особистості.

За дослідженнями Г.Гетце, В.А. Рилькової, Л.В.Світличної, А.Я. Типова розв’язати проблему допомагає використання на заняттях та в організованій діяльності дошкільників музичне виховання: музичне тло, музичні ігри та вправи.



Музичне виховання - це цілеспрямоване формування особистості дитини дією музичного мистецтва, формування інтересів, потреб, здібностей, естетичного ставлення до музики [1, с.13].

Музичний розвиток – це результат формування дитини в процесі активної музичної діяльності. Розвиток відбувається у сферах: емоцій, відчуття, сприймання й слуху, виконавської діяльності та музично-ритмічному русі. [5, с.233].

Креативність – це сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особистості, розвиваючись і поєднуючись з її ведучими мотивами і проявами як здібність до продуктивних змін. [5, с.235].

Ігрова діяльність - це різновид активної діяльності дитини. Правильне та вміле керівництво ігровою діяльністю з боку дорослих формує емоційну, моральну та інтелектуальну сфери дитини, розвиває її уяву, сприяє фізичному вдосконаленню, виховує волю до дії та здатність до гальмування – якості, необхідні людині в трудовій і суспільній діяльності [6, с.138]

Музичну гру - визначаємо як педагогічний метод, який забезпечує створення емоційного мистецько-ігрового виховного поля для всебічного розвитку особистості молодшого школяра через синкретизм музично- ігрової діяльності, шляхом поєднання гри, музики, танцю, поезії, музично- ритмічних рухів та драматизації. (стаття Н.Мар’євич).

Дитина шостого року життя розуміє зміст завдання, яке поставив дорослий, самостійно виконує вказівки щодо його виконання. У дошкільника з’являється вміння з власної ініціативи поставити перед собою нескладні завдання і спрямовувати свою увагу на їх виконання. Старший дошкільник уже проявляє здатність самостійно домовлятися про тематику гри, розподіляти обов’язки і ролі, добирати необхідний матеріал та музичні інструменти. У цьому віці дитина керує процесом фантазування для досягнення певної мети, ігри стають багатшими та різноманітними, помітнішими стають прояви творчості, з’являються ігри-фантазії.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Музично-естетичне виховання спонукає до виявлення і розвитку спеціальних здібностей, які називають креативними. Б. Теплов в своїй книзі «Психологія музичних здібностей» підкреслював, що точніше було б обговорення не загальних і спеціальних здібностей, а загальних і спеціальних випадків обдарованості, до яких він відносить креативність.

«Дітям потрібна особлива музика: вона має бути доступною для їхнього сприймання, відповідати психічному розвитку малят. Це непросто музика, а музика тісно пов’язана з рухами і мовою; музика з елементами театру. Під неї можна співати й одночасно підтанцьовувати, викрикувати дражнилку і чим-небудь дзеленькати чи торохтіти, чергувати словесні тексти і співати. Для дітей ця діяльність є природною, як і гра» (К.Орф). [9, с.11].

Сучасні педагогічні дослідження довели очевидну цінність розвитку дитячої творчості, яка полягає у формуванні унікальних креативний здібностей. Треба, пам’ятати, що творчість у дитинстві – не самоціль, а засіб та умова всебічного гармонійного розвитку. Музична творчість допомагає розкрити внутрішній світ, особливості сприймання, уявлень, інтересів, здібностей. [4, с.12]

З огляду на це, педагогам слід в повному обсязі використовувати креативний підхід в музично-ігровій діяльності старших дошкільнят.



Метою статті є теоретичне обґрунтування ефективності формування основ креативності дітей дошкільного віку в музично-ігровій діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Розвиток сучасної дитини як особистості передбачає мак­симальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої ініціативи, вміння проявляти індивідуалізм, здатність та самовираження, виховання навичок творчого музикування, формування активної творчої музичної діяльності.

Креативність - характерна риса творчої особистості, що дає змогу генерувати оригінальні ідеї та обирати нешаблонні шляхи розв’язання проблеми. Якщо дітям цікаво бути на музичних заняттях, розвагах – вони відкривають свої серця перетворюючись в ельфів, які розуміють мову «вітру і квітів», а також «бачать» музику і «танцюють» вірші.

Розвиваючі дитячу креативності за допомогою музики, спонукаю дітей до імпровізації, яка дає змогу імітувати природність і непередбачуваність самого життя. Ігри із звуками є основою музичного мистецтва. Вони подібні до ігор дітей з паличками, горішками, камінцями. Ігри з звуками природні, вони не можуть бути нічим замінені. Діти на музичних заняттях творять і співпереживають, роблять музику надбанням власного досвіду, їм потрібно «спробувати» її, «бути в ній», тобто співають, грають на інструментах, танцюють, імпровізують.

Самі придумують і змінюють її. Навіть дуже маленькі діти здатні імпровізувати свою музику. Тут зі звичайного металофону – журчання весняного струмочку. Звичайні дзвіночки «розмовляють» один з одним про морозні візерунки на вікні, а коробочки з крупами, або горішками розповідають, як восени сумно шарудить під ногами листя. Треба тільки прислухатись – і в легкому постукуванні олівцем по столі можна почути безтурботну пісеньку дощику, а в паперовому шелесті – цілу казку.

Ще Василь Сухомлинський стверджував, що музика пробуджує енергію мислення, навіть у найінертніших дітей. Тому я сприймаючі прояви дитячої креативності не перериваю та не гальмую її критичними зауваженнями, негативними оцінками; натомість якомога частіше створюю ситуації для вільного спілкування, обміну думками, розвиваю нестандартне мислення, руйную стереотипи та вірю у творчий потенціал кожної дитини, у її здібності та можливості.

Креативна дитина легко помічає і пам’ятає багатозначність слів і часто сама знаходить нові значення і трактовки, демонструючи свою спостережливість і фантазію, що характерно для музично-виконавчої творчої діяльності.

Найбільш яскравим проявом креативності є уява і фантазія тому для цих цілей використовую різноманітні музичні ігри, а саме: музично-рухливі ігри; хороводи; народні ігри; музично-дидактичні; логоритмічні ігри; озвучення казок та оповідань.

Наприклад у музично – рухливих іграх діти не тільки виконують образні рухи, але і розвивають співацькі навички, розвивають голосові зв’язки, формують співочий апарат гортані, голос набуває нових можливостей, чистіше стає голосове інтонування мелодії, поліпшується артикуляція, зміцнюється і подовжується дихання.

В процесі ігрової діяльності формую уяву дитини, виявля­ю її ініціативу і вигадку. Дошкільники передають характерні особ­ливості персонажів, створюють цікаві композиції танців, побудови ігор, інсценують пісні. Для цього пропоную їм використовувати різноманітні вира­жальні засоби — мову, рухи, міміку, спів. Вони вірять глибоко і щиро в те, що зображають.

Рухи під музику зміцнюють дитячий організм. Задоволення, що йо­го дитина дістає в процесі гри, завжди супроводжується значними фізіо­логічними змінами в її організмі, покращується дихання і кровообіг. Веселі ігри й танці збуджують нервову систему і викликають посилену діяльність вищих відділів головного мозку, пов’язаних з асоціативними, інтелектуальними та вольовими процесами.

Через музично-ритмічні рухи сприяю формуванню моторики, та поліпшення осанки. У дітей з’являються такі якості рухів, як легкість, польотність, пружність, спритність, точність, швидкість та енергійність. Завдя­ки музиці рухи дошкільників набувають емоційного забарвлення, стають більш чіткими, виразними і красивими. Музичні ігри необхідні ді­тям не тільки для розваги, а й для їхнього фізичного, розумового, морального й естетичного розвитку. Керуючи іграми разом з вихователем всіляко сприяю розвиткові дитячої ініціа­тиви, творчості, винахідливості. В своїй роботі я використовую музичні твори які б були дохідливими для дітей. Це дає можли­вість дітям у найпростіших рухах передати характер музики, найяскра­віші її елементи, допомагає глибше сприйняти й усвідомити зміст твору.

В іграх для дошкільників старшої групи музичний матеріал ускладнюю. Діти вчаться рухатись, відображаючи менш контрастні зміни динаміки (голосно, помірно, тихо), регістрів (високий, середній, низький), переходити від помірного до повільного або швидкого темпу. Використовуються переважно три частинні музичні твори (напри­клад, гра «Зайці та лисиця»).

В музичному вихованні дошкільників також використовую дидактичні ігри, які розподілені на три русла – настільні, наближені до рухливих та хороводні (які мають риси народних ігор).

Музично-дидактичні ігри є одним із засобів музичного розвитку ді­тей. Використовуючи ці ігри, які відіграють значну роль у сенсорному розвитку дітей, удосконалюю слухові відчуття, сприяю активно­му розвитку музичного сприйняття. Ось вони перед вами.

За своїм характером музично-дидактичні ігри можуть бути різними проте вони мають на меті навчити дошкільників розрізняти і запам’ято­вувати музичні звуки за висотою, тембром, динамікою, ритмом у зв’язку із загальним характером музичного твору. Так, наприклад, вчу дітей дифе­ренціювати звуки за висотою, звуки які відтворюються голосом або на різних інструментах.

Але при цьому всьому діти додають свої фантазії, креативні прояви , іноді пропонують свої висловлювання до проведення той чи іншої гри. В імпровізації з музичними звуками виділяють таки види фантазування: тембральне, ритмічне та мелодійне. Фантазування організовую окремо з кожного виду музичної імпровізації або з кількох водночас від поставленого завдання. Можна по різному називати такий вид діяльності: хвилинки фантазування, музична розминка, мелодійна хвилинка. Моє завдання, як педагога – зруйнувати стереотипи, що вже скалилися, зберегти природну здатність дитини до активності та, спираючись на музичні стандарти, допомогти їй осягнути нові способи креативної діяльності з музичним матеріалом.

Також у своїй роботі я використовую логометричні ігри. Карл Орф вважав, що на початку будь-якої музичної вправи, як ритмічної так і мелодійної, має бути мовна гра-вправа. Римована мова отримала в концепції Орфа назву «мовні вправи та ігри». Мовні вправи за К.Орфом – це ритмічне декламування віршів або прози. Мовленнєві ігри-вправи важливі насамперед тому, що музичний слух розвивається в тісному контакті та у зв’язку з мовленнєвим, а він, своєю чергою, одна з основ музичного слуху. Щоб словесний текст перетворився на матеріал для мовленнєвого музикування, вчу дітей: рівно, метрично декламувати текст, та ритмізовано вимовляти окремі слова. Мовленнєве музикування, насамперед, передбачає ігри фонемами, так поступово формується «активний словник», який діти поступово використовують в своїх імпровізаціях. Однією із форм мовленнєвого музикування є ритмодекламація – виразне читання, вимовляння тексту, що супроводжується відтворенням його ритмічного малюнка. Зі старшими дошкільниками найзручніше відтворювати ритмічний малюнок «озвученими жестами» або грою на шумових ударних інструментах. А поєднання слів і рухів - сприяє ліпшому запам’ятовуванню текстів, формуванню чіткої дикції. Тож в старшому віці діти частіше проявляють ініціативність, креативність та самостійність у підборі жестово-ритмічному супроводу до запропонованого тексту.

Найбільшої популярності серед дітей набувають ігри з нетрадиційними музичними інструментами (шумовими) або зроблених з підручного матеріалу(баночки, кришечки, пляшки, камінці, горішки тощо). Особливе захоплення у дітей викликає розігрування казок використовуючи «озвучені жести» та гру на шумових ударних інструментах. Добираючи той чи інший спосіб озвучення персонажів, діти вчаться передавати його характерні риси, настрій та особливості поведінки через звуки.

Наприклад: діда – озвучить стукотіння олівцем по кубику; бабу або мишку – шурхотіння аркушем паперу; внучку та жучку – коробочки наповнені в різній мірі горішками; мишку – поліетиленовий пакетик. Для озвучення я обрию більш відомі із раннього віку українські народні казки. Чим більше використовую такий супровід, тим жвавішою та динамічнішою проходе гра дітей. А ще хотілось додати, що для створення шумових інструментів я залучаю батьків, які із задоволенням та проявами фантазії беруть в цьому участь.


Висновки. Отже, ми можемо узагальнити, що ефективним формуванням основ креативності дітей дошкільного віку в музично-ігровій діяльності є використання різних нетрадиційних музичних (шумових, ударних) інструментів зроблених із підручного матеріалу, відібраний музичний репертуар, заснований на зразках музичного народного фольклору, узагальнення та розподіл ігор. Проведена робота показала позитивну динаміку рівня розвитку музичної культури дітей.



Література


1. Вєтлугіна Н.О Методика музичного виховання в дитячому садку. Київ.: головне видавництво видавничого об’єднання «Вища школа». 1978;

2.Вєтлугіна Н.О. Розвиток музичних здібностей дітей в процесі музичних ігор. М.: АПН РСФСР, 1982;


3.Молодушкіна І.В. Кращі музичні ігри/іл.О.А.Семякіна – Х.: Вид.група «основа». 2009 (серія «ДНЗ. Ігри. Свята. Розваги»);

4.Музична діяльність майбутнього першокласника. Методичний аспект /Упоряд.Н.В. Андренко, І.М. Сорокопуд, А.М. Щербак – Х.: Вид-во «Ранок». 2012;

5. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / О.І.Балан, Л.М.Возна, О.Л. Максименко. Та ін. – Терннопіль: Мандрівець, 2014;

6.Романюк І.А. Музичне виховання. Організація роботи у дошкільному навчальному закладі: навчально-методичний посібник / І.А.Романюк. – тернопіль: мандрівець. 2014;

7. Світлана Нечай. Музика розвиває, виховує, оздоровлює. Навчально-методичний посібник. К.: Світоч, 2012.

8. Світлана Садовенко. Світ фольклору. Науково-методтчний посібник. Київ.: КТ «Київська нотна фабрика». 2007



9. Семизорова В.В. Використання системи «елементарного музикування» К.Орфа в освітньому процесі дошкільного навчального закладу /В.В. Семи зорова, І.Я. Шараєвська, Н.В. Степаненко. – Тернопіль: Мандрівець 2014.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка