Формування основ патріотичного виховання дітей в умовах сучасного дошкільного навчального закладу Вікторія Москаленко, вихователь дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №69



Скачати 115.04 Kb.
Дата конвертації17.03.2016
Розмір115.04 Kb.


УДК 37.017.7 : 373.24

Формування основ патріотичного виховання дітей в умовах сучасного дошкільного навчального закладу

Вікторія Москаленко,

вихователь дошкільного навчального закладу (ясла-садок)

№ 69 «Кристалик» комбінованого типу



Анотація до статті: у статті розкривається значення патріотичного виховання дошкільників в умовах сучасного суспільства, враховуючи завдання та принципи патріотичного виховання у дитячому садку, розглядається схема громадянської освяти як інтегрованої системи та розкривається зміст та значення кожного напрямку патріотичного виховання.

Ключові слова: патріотичне виховання, громадянське виховання, система, виховання

Реалізація державності залежить від дієвої державницької позиції кожного громадянина. Тому найголовнішим завданням суспільства завжди було, є і буде виховання поколінь гуманістів і патріотів, для яких найвищим ідеалом є єдність особистих та національно-державних інтересів.

Базовий компонент дошкільної освіти, як державний стандарт, визначає ознайомлення дітей з поняттями «держава»; «народ»; «людство», з правами та обов’язками громадян України.

Згідно завдань дошкільного виховання, та програмою передбачається розвиток у дітей національної культури, яка є внеском у загальнолюдські надбання демократичності, гуманізму, совісті, честі, гідності, громадянськості; виховання дітей на історичному минулому, яке формує у них патріотизм та інтернаціоналізм.



Актуальність проблеми обумовлена необхідністю виховання патріотизму, починаючи з дошкільного віку. В цей період відбувається формування культурно-ціннісних орієнтації духовно-етичної основи особистості дитини, розвиток її емоцій, відчуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес національно-культурної самоідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі.

Даний відрізок життя людини є найсприятливішим для емоційно-психологічної дії на дитину, оскільки образи сприйняття дійсності, культурного простору дуже яскраві і сильні і тому вони залишаються в пам'яті надовго, а іноді і на все життя, що дуже важливо у вихованні патріотизму [4, с.10].

До проблем виховання молодого покоління на засадах патріотизму в різні часи зверталися такі класики педагогічної науки, як Г.Сковорода, К. Ушинський, О. Огієнко, С. Русова, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Г. Ващенко та інші видатні вчені.

В той же час слід зазначити, що цілісна наукова концепція формування громадянина, патріота України в сучасних умовах ще не створена. У педагогів-практиків у зв'язку з цим виникає немало питань, у тому числі: «Що входить сьогодні в зміст патріотичного виховання, якими засобами потрібно його здійснювати?».

Хочеться зазначити основні завдання громадянського виховання дошкільників, відповідно до змісту Базового компонента дошкільної освіти в Україні, реалізуючи які, можна сформувати повноцінну, національно-свідому особистість, громадянина-патріота України:


  • Освітня лінія «Особистість дитини»:формувати елементарні уявлення дитини про себе як носія свідомості та самосвідомості, сприйняття себе в контексті відносин з іншими.

  • Освітня лінія «Дитина в соціумі»:формувати уявлення дитини про країну, народи, нації, суспільство, людство. Виховувати готовність сприймати соціальний досвід, робити добрі вчинки.

  • Освітня лінія «Дитина у природному довкіллі»:формувати моральні норми гуманної взаємодії з природним довкіллям. Виховувати любов до приро­ди рідного краю.

  • Освітня лінія «Дитина у світі культури»:залучати до надбань національної культури, формувати ціннісне ставлення до українських мистецьких традицій та творів українських митців. Виховувати інтерес до українського декоративно – прикладного мистецтва.

  • Освітня лінія «Гра дитини»:ознайомлювати з українськими народними іграшками та місцями їх виготовлення. Вчити відповідально ставитися до обов’язків, пов’язаних із роллю в грі.

  • Освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі»: формувати інтерес до довкілля та самої себе. Стимулювати активне сприймання людей та подій, що відбуваються в соціумі.

  • Освітня лінія «Мовлення дитини»: формувати уявлення дітей про українську мову як державну. Вчити вести діалог, використовуючи етикетну українську лексику.

Для ефективної організації та проведення роботи з виховання патріотизму дітей дошкільного віку, необхідно визначити основні принципи громадянського виховання:

  • природовідповідності;

  • культуровідповідності;

  • етнізації;

  • гуманізму;

  • демократизму;

  • єдності сім’ї і дошкільного закладу;

  • наступності і спадкоємності;

  • цілісності.

Кожен з перелічених принципів патріотичного виховання більшою чи меншою мірою стосується всіх напрямів виховання [1, с.3].

Спираючись на викладені вище принципи, можна сформувати та окреслити провідні форми та методи роботи з дітьми у дошкільному навчальному закладі:



  • заняття, бесіди, розповіді;

  • екскурсії вулицями рідного міста до історичних пам’яток;

  • читання та інсценування творів художньої літератури;

  • дидактичні, сюжетно-рольові ігри;

  • розв’язування проблемних ситуацій;

  • розглядання ілюстративних матеріалів;

  • відвідування музеїв;

  • тематичні вечори, розваги, свята, виставки.

Громадянське почуття за своєю природою інтегральне, воно об'єднує всі якості особистості: моральні, трудові, розумові, естетичні тощо. Тож його формування передбачає всебічний вплив на особистість дитини дошкільника.

Виховання у дитини свідомого патріотизму неможливе без розумового виховання. Адже це – діяльність вихователя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення дітей з метою прищеплення культури розумової праці. Розу­мове виховання відбувається у процесі засвоєння знань, але не зводиться до їх нагромадження. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини [3, с.5].

Кожен із цих напрямів може стати змістом освітньої діяльності з дітьми, і кожен зробить свій внесок в соціалізацію особистості кожної дитини за умови врахування особливостей її розвитку.

Найважливіша складова потенціалу нації – здоров'я і фізична підготовка дітей. Основи здоров'я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства.

Фізкультурно-оздоровча робота у дошкіль­ному закладі включає різні види діяльності. Найбільш актуальними для громадянського виховання є заняття ознайомлення з козацькою педагогікою. Козацька педагогіка — феноменальне явище і складова української етнопедагогіки, яка зберегла, передаючи з поколін­ня до покоління, найкращі духовні цінності народу:

- досвід виховання, формування і навчан­ня особистості;

- любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, ціннісне ставлення до Батьківщини — України;

- шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;

- непохитну відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності – правдивість і справедливість, скромність і працьовитість тощо;

- турботу про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, рідного краю;

- цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму.

Громадянська особистість є одним із критеріїв і результатів патріотичного виховання. Патріотизм постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до її історії, традицій, культури, вболівання за її майбутнє [5, с.28].

Важливим напрямом громадянського виховання є прилучення до народознавства – вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Старших дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, прищеплюють інтерес до родинних і народних традицій.

Формування патріотичних почуттів дітей дошкільного віку має поєднуватися з вихованням їх у дусі миру. У новій редакції Базового компоненту дошкільної освіти зазначено, що кожна країна має свою територію, на якій проживають люди з різ­ним кольором шкіри, волосся, розрізом очей тощо. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Діти мають усвідомлювати, що всі народи світу прагнуть миру і щасливого життя, процвітання рідної країни і всієї планети, турбуються про майбутнє дітей.

Важливим напрямом громадянського вихо­вання є правове виховання дітей, яке полягає у прищепленні їм елементарних правових знань, формуванні найпростіших навичок правової поведінки. Правове виховання передбачає ознайом­лення дітей старшого дошкільного віку зі змістом їхніх прав, розвиток критичного ставлення до спроб їх порушити (використання авторитарного стилю спілкування, приниження гідності тощо) [8, с.17].

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Саме в цей період становлення особистості, коли формуються осно­ви характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки й моральні якості особистості, зокрема:



- почуття власної гідності — дитина відчуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;

- почуття сорому — виявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини — спочатку під впливом зауважень дорослого на кшталт «Як тобі не соромно!», а в старшому дошкільному віці почуття сорому поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким — «Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»);

- почуття обов'язку— виявляється у фор­мі емоційних станів, розвиваючись у діапазоні від задоволення, яке дитина:(3 – 4) років відчуває при схваленні дорослим її поведінки, до радості за добрий вчинок, допомогу товаришеві, виконане доручення (у 5 – 6років), у дітей 6 – 7років почуття обов'язку є мотивом їхніх учинків, переживає глибоко, стає стійким. Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії, відповідальності, сприяє подо­ланню егоїстичних тенденцій у поведінці.

Формування реалістичних уявлень про явища природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів – важливий напрям у вихованні патріотичної особистості. При ознайомленні з природою рідної країни слід акценту­вати увагу дітей на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти отримують уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна одразу визначити Україну — «Без верби і калини нема України», які квіти квітнуть на українських полях і луках — кульбабки, волошки, маки. Необхідно виховувати у дітей бажання не лише помічати красу рідної природи, а й зберігати та примножувати її, адже це — найголовніше завдання екологічної освіти. Саме тому з дітьми старшого дошкільного віку слід організовувати такі акції і проекти, як «Екологічний десант», «Турбота про природу» тощо.

Перш, ніж людина навчиться працювати на благо Вітчизни, необхідно навчити її добросовіс­но виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Трудове виховання – цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності. Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що пра­ця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Дитяча праця, на думку Софії Русової, є основою виховання. Старші дошкільники здатні до усвідомлення соціальної значущості праці. Це сприяє вихованню відповідальності, почуття обов'язку [6, с.37].

Одним із засобів громадянського виховання є ознайомлення старших дошкільників із творами образотворчого мистецтва та видатними українськими художниками. При ознайомлені дітей з творами побутового й історичного жанру, в яких відтворені події та сцени з повсякденного життя, казок, билин, потрібно звертати увагу на час, коли відбувається подія, місце, де вона розгорта­ється, взаємини між дійовими особами. Картини дають змогу показати дітям традиції, побут, спосіб життя наших предків, знайомлять дітей з історичними подіями та національними героями.

Естетичне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. Саме у складному вимірі цілісності, єдності прекрасного, у багатоманітності його національних вимірів особистість знаходить місце для реалізації свого художнього потенціалу. Велике значення має створення можливостей для прилучення дітей до різноманітних видів художньої діяльності.

Ще одним важливим напрямом роботи з ви­ховання любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Насамперед слід ознайомлювати дітей з тими людьми, які прославили нашу країну — композиторами, письменниками, винахідниками, вченими, мандрівниками, філософами, лікарями (на вибір вихователя).

Діти мають знати, що український народ — один з найпісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце посідає пісня, яка відображає визначні історичні події, геро­їчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину української душі, передає впевненість і надію на майбутнє. Тож варто з дитинства прищеплювати любов до української народної пісні, адже виховання у дітей естетичних почуттів має велику гуманістичну мету – виховання щирості душі, доброти та доброзичливості. Людина, яка вміє бачити та розуміти прекрасне, не зможе спотворити красу.

Отже, патріотизм – одне з найбільш глибоких людських почуттів. Як правило, це поняття розуміють як відданість і любов до Батьківщини, до свого народу, гордість за їхнє минуле й сьогодення, готовність до її захисту.

Це почуття є одним із найважливіших духовних надбань особистості. Воно характеризує вищий рівень розвитку особистості й проявляється в її активно діяльнісній самореалізації на благо Батьківщини. Саме тому формування патріотизму на сучасному етапі є фундаментом і опорою суспільного й державного устрою та запорукою ефективності функціонування всієї системи соціальних і державних інститутів.

Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом. Вони не успадковуються, а формуються цілеспрямовано, системно, із використанням певних принципів та методів діяльності з підростаючим поколінням.

Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури.

Сьогодні існує розуміння того, що виховати свідомого громадянина й патріота означає сформувати в дитини комплекс певних знань і умінь, особистісних якостей і рис характеру. Зокрема, йдеться про: повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його представника, спадкоємця і наступника; працьовитість; високу художньо-естетичну культуру тощо; патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, законів Української держави; досконале знання державної мови.

Звичайно, у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформованими у дитини дошкільного віку. Проте, створити фундамент, на основі якого можна буде вже зводити „будівлю” майбутнього громадянина-патріота не лише можливо, а й потрібно, особливо якщо врахувати всі переваги, що створює дошкільний вік для результативного виховного процесу.



Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

Література:

  1. Бех І. Законопростір сучасного виховного процесу // Дошкільне виховання. – № 2. – 2004. – С. 3.

  2. Богуш А.М. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі: Підруч. для ВНЗ / А. Богуш, Н. Гавриш. – К., Слово 2008. – С. 40-48.

  3. Вишневецький О. Громадянське виховання: благо чи небезпека? / Освіта. – 2000. – № 44. – С. 3-5.

  4. Газіна І.О. Формування в дошкільників першооснов національної самосвідомості (психолого-педагогічні особливості) // Педагогіка. – 2005. – №1. – С. 8-10.

  5. Кисельова Н. Виховувати патріотів // Дошкільне виховання. – 2001. – № 3. – С. 27- 28.

  6. Кисельова О. Ми маленькі українці // Дитячий садок – 2007. - №20. – С. 36-37.

  7. Лещенко О.М. Патріотичне виховання дітей дошкільного віку // Дошкільне виховання. – 2003. – №9. – С. 12-16.

  8. Лохвицька Л., Макаренко С. Правову культуру – старшим дошкільнятам // Дошкільне виховання – 2006. - №6.

  9. Лохвицька Л., Макаренко С. Діти народжуються для щастя // Палітра педагога – 2006. - №2.

  10. Сухомлинська О.В. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Дошкільне виховання. – 2003. - №2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка