Формування соціальних компетентностей вихованців в умовах наступності дошкільної і початкової освіти



Скачати 156.8 Kb.
Дата конвертації10.03.2016
Розмір156.8 Kb.
Формування соціальних компетентностей вихованців в умовах наступності дошкільної і початкової освіти (виступ на обласній науково-методичній конференції «Забезпечення наступності та перспективності між дошкільною та початковою освітою»)
До виступу додається презентація Microsoft Office Power Point «Формування соціальних компетентностей вихованців в умовах наступності дошкільної і початкової освіти». (Додаток 20)

"Якщо ви думаєте, що компетентність коштує дорого, спробуйте некомпетентність".

Йохан Стаель фон Хольстайн

Слайд 2.

Компетентнісний підхід заполонив наш вітчизняний освітній простір. Зазначимо, що він є відповіддю на актуальні потреби сучасного суспільства.

Державний стандарт початкової освіти та Базовий компонент дошкільної освіти ґрунтуються на засадах компетентнісного підходу, тобто спрямованості навчально-виховного процесу на досягнення соціально закріпленого результату (заданої норми, вимог до розвиненості, навченості та вихованості дитини). Результатом такого освітнього процесу має бути сформованість загальної компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетентностей і є інтегрованою характеристикою особистості.

Епіграфом до мого виступу я вибрала слова Й.С. фон Хольстайн: «Якщо ви думаєте, що компетентність коштує дорого, спробуйте некомпетентність».

Соціальна компетентність – це основа успішної особистості та розвитку суспільства. Як показує сьогодення, соціальна компетентність, зокрема її морально-етична та громадянська складова , тобто виховання таких рис, як патріотизм, любов до Батьківщини, доброта, - є надзвичайно актуальними.

Співпраця нашого закладу та дошкільного закладу №26 саме в цих питаннях є плідною. Сьогодні на нашу зустріч я взяла Добрика як символ доброти, якості, яка є невід’ємною частиною сутності усього живого. Це є подарунок нашій школі від ДНЗ №26 – своєрідний символ наступності у вихованні та розвитку дитини.

Добрик супроводжує увесь навчально-виховний процес, методичну роботу. Тож і на нашій спільній зустрічі нехай надихає нас на добрі справи.

Слайд 3.

Для початку я визначу місце соціальної компетентності в загальній структурі.

Однією з актуальних проблем розвитку українського суспільства є побудова у країні системи безперервної освіти.

Серед заходів, спрямованих на скорішу адаптацію України до європейських освітніх стандартів, формування вітчизняної системи навчання впродовж усього трудового життя, підвищення її якості, можна виокремити розроблення Національної рамки кваліфікацій (НРК), де описані вимоги до практичних і загальноосвітніх компетенцій людини на різних рівнях освіти – від дошкільного до постдокторського (Постанова кабінету Міністрів від 23.11.2011 р. №1341).

Однією із особливостей вітчизняної НРК стало введення нульового рівня. Підставою для цього послужили внесені зміни до Закону України «Про дошкільну освіту» (закон N 2442-VI від 06.07.2010), які зумовили обов’язковість здобуття дошкільної освіти дітьми п’ятирічного віку. Основна мета нововведення полягає у створенні рівних стартових умов для їхнього майбутнього навчання у школі й забезпеченні якості загальної освіти.

Зміни в житті суспільства зумовили зміни в соціальному замовленні щодо дошкільної ланки освіти як основи становлення життєвої компетентності дитини.



Наступність дошкільної та початкової освіти мають одну мету – забезпечення наступності у формуванні життєвої компетентності. В процесі формування життєвої компетентності дуже важливим є молодший шкільний вік. Саме він є перехідною ланкою особистості від позиції дошкільника до нової „соціальної позиції” (Л.І. Божович) – який вже має коло важливих обов‘язків і прав, а також займає нове положення в суспільстві. Самостійність, організованість, керування власною поведінкою та здатність до прийняття рішень є суттєвою складовою особистості молодшого школяра, яка зумовлює характер її соціальної активності, здатності до вироблення нових стратегій життєдіяльності, початкових елементів адаптації до стрімких соціально-економічних змін у суспільстві. Саме тому цей вік є дуже важливим для формування життєвої компетентності.

Розглянемо, які вимоги ставить держава перед ДНЗ і ПШ щодо формування життєвої компетентності дітей.



ДНЗ

Базовий компонент дошкільної освіти



Початкова школа

Державний стандарт початкової освіти



Життєва компетентність

  • Готовність дитини до систематичного навчання в школі

Ключові компетентності:

  • Вміння вчитися

  • Інформаційно-комунікативна

  • Загальнокультурна

  • Здоров’язбережувальна

  • Громадянська

  • Соціальна

Узагальненим результатом навчання (компетентністю) на нульовому рівні освіти має стати готовність дитини вчитися у початковій школі, яка включає в себе такі складові:

  • особистісну - ставлення до школи; сформованість якостей, які дозволять дитині спілкуватися з однолітками і вчителями;

  • соціальну - потреба у спілкуванні; здібність до врахування потреб інших; готовність взяти на себе нову соціальну роль;

  • інтелектуальну - запас конкретних знань; початкові уміння у навчальній діяльності; уміння виокремити навчальну діяльність;

  • емоційну - емоційна врівноваженість; відсутність імпульсивних реакцій;

  • фізичну - розвинені фізичні якості: гнучкість, швидкість, сила; наявність витривалості, що є ключовою характеристикою фізичного розвитку.

Учителі початкової школи повинні дуже точно й повно враховувати досягнення дошкільного віку не тільки в змістовому й методичному планах, а й у плані сформованості особистісних якостей дітей, їхньої вольової сфери, готовності до шкільного навчання.

Узагальненим результатом навчання в початковій школі має стати оволодіння учнями ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій. Готовність до навчання на наступному рівні.

Отже, соціальна компетентність є складовою життєвої компетентності.

У дошкільному віці закладаються основи соціальної компетентності дитини, визначається напрямок її розвитку і успішної адаптації у соціумі.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні визначає обов’язковий мінімальний ступінь компетентності, необхідний для нормального функціонування дитини у навколишньому середовищі. У ньому наголошено, що дошкільний заклад є відповідальним за процес соціального розвитку особистості та передбачено набір елементарних знань, уявлень, практичних умінь і навичок, які гарантують дитині адаптацію до життя, здатність орієнтуватися у ньому, адекватно реагувати на явища, події, людей.

У ранньому віці починає формуватися «базисна довіра до світу» (Е.Еріксон) – уявлення дитини про надійність дорослих, емоційна близькість із ними. За правильного виховання вона переростає у відкритість до соціальних впливів, готовність сприймати інших людей, інтерес до спілкування. У Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні ці якості означені як основа соціальної компетентності, що охоплює:


  • уміння орієнтуватися у світі людей (рідні, близькі, знайомі, незнайомі, різної статі, віку, роду занять та ін..);

  • здатність розуміти іншу людину, її настрій, потреби, особливості поведінки;

  • уміння поважати інших людей, допомагати, турбуватися про них;

  • спроможність обирати відповідні ситуації спілкування і спільної діяльності.

Соціально компетентна дитина здатна відчувати своє місце у системі стосунків людей, адекватно поводити себе.

Слайд 4

З приходом до школи зміст поняття «соціальна компетентність» розширюється.

Розглянемо поняття «соціальна компетентність». За основу візьмемо визначення з державного стандарту початкової освіти:

Соціальна компетентність — здатність особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

Молодший шкільний вік - це перший період системного залучення дитини до громадського життя. Саме в цей період відбувається ціла низка особистісних утворень, необхідних для формування соціальної компетентності:

- мотивація соціально значимої діяльності, в рамках якої орієнтація на успіх є позитивною основою для формування соціальної компетентності, оскільки вона спрямована на досягнення конструктивних, позитивних результатів, що визначає особистісну активність дитини;

- вміння керувати психічними процесами розвитку пізнавальної сфери, яке створює основу становлення здатності до довільної регуляції поведінки;

- діалогічність свідомості, критичність до себе і до інших людей; дитина стає здатною до адекватної самооцінки, а задоволеність собою і досить висока самооцінка виступають важливими складовими соціальної компетентності;

- складається новий тип відносин з людьми, засвоюються певні соціальні норми, втрачається орієнтація на дорослого і відбувається зближення з групою однолітків, де необхідними виявляються навички конструктивної взаємодії; молодший школяр починає розуміти, що від його поведінки залежить вирішення багатьох життєвих ситуацій, зокрема й складних стосовно соціальної взаємодії, а значить, вона здобуває готовність до оволодіння навичками конструктивного поведінки в проблемних ситуаціях.

Отже, формування соціальної компетентності дитини базується на таких особистісних утвореннях: мотивація досягнення, довільність, позитивне ставлення до себе, висока самооцінка, здатність до конструктивної поведінки у складних ситуаціях.



Слайд 5.

Іншими словами, соціальна компетентність — це система знань, умінь, ставлень, ціннісних орієнтацій і поведінкових компонентів (відповідного стилю спілкування), необхідних для життя в соціумі. Це інтегрована здатність особистості, що містить розмаїття підкомпетентностей, таких як духовна, громадянська, професійна (учнівська) зрілість; комунікативна, мовна, побутова, екстремальна компетентність тощо. Таким чином, соціальна компетентність інтегрує також інші види компетентностей.

Великий потенціал у формуванні соціальної компетентності відіграє співробітництво учителя й учнів на уроці, у дослідницькій і позакласній діяльності. Тому потрібно прагнути до створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність. Особливу увагу слід приділити розвитку уміння мислити, опрацьовувати інформацію, самостійно формулювати судження із чіткою структурою аргументації.

Слайд 6

Соціальна компетенція має три аспекти: інформаційний (когнітивний, знаннєвий); поведінковий (поведінка, вміння, навички); ціннісно-оцінний (морально-етичний).

Компоненти соціальної компетентності

№ з/п

Компонент СК

Напрями набуття учнями знань, умінь, навичок, цінностей

та ставлень особистості





Когнітивний (знаннєвий)

Знання:

• про правила комунікації;

• про суспільство та суспільні закони;

• про процеси прийняття суспільних рішень;

• про основи співпраці й спілкування з іншими та розв’язання конфліктних ситуацій




Ціннісний

Здатність:

• відчувати власну гідність, шанувати права людини;

• до співробітництва;

• визначати власну позицію;

• до соціальної відповідальності;

• бути принциповим; усвідомлювати потребу захищати права і власні інтереси,

не порушуючи прав інших;

• бути толерантним





Поведінковий

Уміння:

• визначати мету комунікації, застосовувати ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації, емоційно налаштовуватися на спілкування з іншими;

• продуктивно співпрацювати з різними партнерами, виконувати різні ролі в групі та команді;

• застосовувати технології трансформації та конструктивного розв’язання конфліктів, досягати консенсусу, брати на себе відповідальність



Слайд 7

Педагоги, які набирають перші класи, заздалегідь ознайомлюються з рівнем сформованості соціальної компетентності вихованців, майбутніх першокласників, через бесіду з вихователями, батьками, дитиною; відвідування занять, шляхом спостереження.

Виходячи з цього, організовуємо роботу в школі.

Інформаційні аспекти соціальної компетентності розвиваємо на уроках та в позаурочній діяльності через гру, бесіду, в процесі самоосвіти та саморозвитку, під час тестового контролю, випереджальних завдань, підготовки проектів.

Для формування поведінкових аспектів соціальної компетентності найбільш дієвими є активні й інтерактивні методи, такі як робота в групах, парах, метод гри.

Основою соціальної компетентності є ціннісний аспект, тому на уроках учимо дітей знаходити моральний контекст в усіх явищах і подіях.

Моральні цінності, які є основою світогляду, формуємо не тільки на уроках, а й у виховній, позакласній роботі.

Поряд із фронтальною і колективною формами роботи ми широко використовуємо активні методи навчання та традиційні і інноваційні технології (чи елементи), як гру, інтерактивне навчання, метод проектів, критичного мислення, успіху, технологію розв’язання винахідницьких задач, проблемне навчання.

Прийоми:


  • демонстрація власної позитивної дії (особистий приклад);

  • заміна і переключення уваги;

  • запровадження правил і відповідних наслідків.

  • ствердження чи заперечення;

  • вислови позицію.

Соціальна компетентність формується, якщо регулярно ставити перед учнями проблемні запитання, для відповіді на які потрібно активізувати не лише здобуті знання, а й залучити власний життєвий досвід, приклади з художньої літератури.

Під час обговорення на уроках якоїсь проблеми влаштовуємо дискусію. Така форма організації навчального процесу дозволяє не лише обговорити важливі питання, вислухати думки всіх бажаючих, а й прийняти групове рішення з одночасним тренуванням учасників у відповідних комунікативних уміннях та навичках.



Алгоритм формування соціальної компетентності:

Тренуємо задатки здобуваємо вміння й навички набуваємо досвіду удосконалюємо здібності формуємо соціальну компетентність.

Соціальна компетентність — це складна інтегрована характеристика особистості, що забезпечує її самореалізацію. Вона вимагає від особистості як принциповості, вміння відстояти власну думку, протистояти небажаному впливу, так і толерантності, і вміння пристосовуватися, і, більш того, ефективно діяти в соціальних умовах, що постійно змінюються; вимагає як досить високого рівня оптимізму, що надає віру в успіх, так і достатнього рівня песимізму, який надає змогу реально оцінити себе та свої знання, щоб уникнути зайвої ейфорії, змушує ліквідувати прогалини в знаннях та вміннях, що гальмують справу.

Соціальна компетентність вимагає вміння рахуватися з соціальними нормами та правами інших людей.

За великим рахунком, формування, становлення соціальної компетентності особистості - це є розгортання її життєвого потенціалу.

Слайд 8

Формуючи соціальну компетентність, ми практикуємо такі форми співпраці з дошкільним закладом, як:



  • залучення до проведення заходів дошкільнят: День знань, День казки;

  • організація підготовчих занять для майбутніх першокласників у школі протягом літа;

  • відвідування батьківських зборів в дитячому закладі та проведення батьківських зборів для майбутніх першокласників;

  • участь в методичних заходах, зокрема у круглому столі з питань морального виховання;

  • створення консультпункту для батьків.

Наступність в питаннях громадянського та морально-етичного виховання ми забезпечуємо такими шляхами:

  • введення курсів «Основи християнської етики», «Морально-етичне виховання» за рахунок варіативної частини;

  • через урочну діяльність;

  • здійснення системи позакласних виховних заходів із використанням специфічних видів роботи, методів і прийомів, наповнених цілеспрямованою вмотивованою активною діяльністю учнів спільно з батьками та представниками громадськості;

  • здійснення соціальних проектів (індивідуальних і колективних).

Результатом роботи є підготовка методичних розробок на виставку «Творчі сходинки педагогів Луцька»: «Людина починається з добра» (Васюрина Н.М.), «Години спілкування та виховні заходи. 1-4 класи» (творча група вчителів початкових класів), «Формування ключових компетентностей школярів засобами проектної технології» (Купчик О.О.).

Заклад постійно ділиться своїм досвідом в цьому питанні з курсантами ВІППО та на міських семінарах не тільки початківців, а й вчителів християнської етики.



Слайд 9

Дотримуючись наукових аспектів наступності та перспективності педагоги ДНЗ і ПШ зможуть врахувати найважливіші моменти в процесі формування компетентностей вихованців. Розкриємо їх зміст більш конкретно:



  • інформаційно-просвітницький: визначення напрямків розвитку, освіченості та виховання дітей на кожній наступній сходинці освіти;

ознайомлення з новітніми технологіями, програмами навчання та виховання обох ланок освіти;

встановлення доцільного співвідношення між загальною та спеціальною підготовкою до школи, знаннями, уміннями і навичками;



  • методичний: взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;

забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навколишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання;

  • психологічний: вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;

визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяльності;

забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях;



  • практичний: попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;

  • кураторство вихователями своїх колишніх вихованців.

Таким чином, наступність у роботі ДНЗ і ПШ створює умови для:

  • успішної підготовки дітей до школи;

  • реалізації в педагогічному процесі єдиної, динамічної та перспективної системи виховання і навчання, яка забезпечує формування особистості;

  • зменшення психологічних труднощів при переході до нових умов навчання;

  • природного входження дітей в нові умови, що сприяє підвищенню ефективності навчання з перших днів перебування в школі.

Головний екзаменатор наших учнів – життя. Наскільки вони будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, вмітимуть аналізувати і контролювати власну діяльність, залежить насамперед від ефективної взаємодії дитячого дошкільного закладу і школи.

Слайд 10

Висновок:

Звернімось до епіграфу. Чи можна скласти ціну компетентності? Це зробити складно, адже це така категорія, яка не піддається цифровому виміру. Так, це коштує нам, педагогам і вихователям, батькам і вихованцям, - часу, витрат, терпіння, зусиль, а іноді й здоров’я.

З іншого боку, це винагороджується здатністю компетентнісно сформованої особистості забезпечити високий рівень життя.

З цього слідує, що говорячи про компетентність, ми ведемо мову не стільки про ціну, як про її цінність для особистості, держави і суспільства.

Цілком логічним є такий ланцюжок:

Компетентність– успішна особистість – зростання рівня розвитку суспільства, соціально-економічне зростання – високий рівень життя.

Отже, компетентність є показником рівня нашого життя.

Компетентність коштує дорого, але вона цього варта. Тому, якщо хочемо забезпечити високий рівень життя, потрібно викластися усім: державі – в освіту, освітянам і батькам – в дитину.

За некомпетентність можна заплатити ще дорожче – власним життям. Робімо все, щоб не стати жертвами некомпетентних лікарів, педагогів, будівельників.

Тільки тоді, коли кожен педагог, вихователь, чітко буде знати заздалегідь, які компетентності потрібно сформувати у дитини, механізми формування, чітко буде ставити мету діяльності, тільки тоді ми зможемо сформувати компетентність життєтворчості дитини і тільки тоді наступність у розвитку дитини, її життєтворчості буде ефективною. Не займати позицію «Зроблю - а там побачимо, що з цього буде», а твердо бачити і знати наперед.



Слайд 11

Сьогодні наші співвітчизники, юні герої, творці історії України показують безпрецедентний акт героїзму і відданості Україні. Це свідчить про те, що ми, педагоги і вихователі спільно з батьками, йдемо по правильному шляху формування особистості, патріота держави. Ми сьогодні бачимо результат багаторічної системи громадянського виховання.

В даний час, коли професія вчителя і вихователя недооцінюється на державному рівні, коли вчителя і вихователя може образити безпідставно будь-хто, коли він є незахищеним, я горда, що я педагог.

Тепер з особливим трепетом, більш виважено і усвідомлено, кожен з нас буде писати в конспекті заняття «виховувати любов до Батьківщини, почуття патріотизму». І зазначатиме цю мету не після навчальної і розвивальної, а як першочергову.



Дякую за увагу! Дякую дитячому закладу №26 за співпрацю, за вихованців. Сподіваємось, що наш досвід співпраці стане Вам у нагоді.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка