Формування та розвиток творчої особистості на заняттях з математики шляхом впровадження у навчально-виховний процес Інноваційних освітніх технологій



Скачати 195.69 Kb.
Дата конвертації22.03.2016
Розмір195.69 Kb.

формування та розвиток творчої особистості на заняттях з математики шляхом впровадження у навчально-виховний процес Інноваційних освітніх технологій



Математику вже за те любити варто,

що вона розум до ладу приводить.

М.В. Ломоносов

У статті розглядається проблема формування та розвитку творчого мислення на заняттях з математики. Виокремлюються сучасні освітні технології та наводяться приклади технологій, які сприяють розвитку творчого мислення учнів на уроках математики.

Ключові слова: творчість, творчі здібності, допоміжна задача, продуктивне мислення.

Постановка проблеми. Відповідно до вимог, що пред’являються до сучасної освіти, навчальний процес повинен орієнтуватися на розвиток творчої особистості, здатної самостійно набувати нових знань, застосовувати їх в умовах навколишньої дійсності. У зв’язку з цим проблема розвитку творчих здібностей учнів за допомогою сучасних освітніх технологій є однією з найбільш актуальних.

Метою роботи є визначення педагогічних умов формування творчої особистості учня та фактів, що сприяють розвитку творчого мислення учнів на уроках математики.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблемі формування творчої особистості присвячено значну кількість досліджень. Використовуючи прийнятий у вітчизняній психології діяльнісний підхід, багато дослідників описують творче мислення як аспект творчої діяльності або повністю ідентифікують їх. Так І.П. Калошина під творчим мисленням розглядає "механізм творчої діяльності", і по суті, виділяє механізми творчого мислення. Я.А. Пономарьов дає опис творчого мислення як мислення, що стимульоване завданням, вирішення якого не може бути отримано шляхом логічних висновків з наявних посилок; мислення що припускає утворення нових способів дії або своєрідне використання вже наявних способів, яке приводить до виникнення нових знань..

У зарубіжній літературі, творче мислення і творчість взагалі, описують терміном "креативність", хоча прихильники процесуального підходу використовують для позначення творчого мислення і термін "процес творчості".

Інший підхід ми бачимо у Д.Б. Богоявленської, яка характеризує творче мислення через поняття творчої активності. Дж. Гілфорд ідентифікує творче мислення виключно з "дівергентним мисленням", що породжує безліч ідей на базі однієї і тієї ж інформації[13]. Але ряд дослідників, всупереч цьому, відзначає також роль конвергентного мислення у творчому процесі [15], [16, С.280].

Характеризуючи творче мислення Д. Фелдман пропонує модель креативного процесу, яка має три пов'язані між собою складові:



    • рефлективність як основний процес, який відрізняє людину від тварин, що дозволяє формувати самосвідомість, самооцінку, за допомогою мови планувати, відображати і аналізувати світ;

    • цілеспрямованість, що дозволяє організувати пережитий досвід «всередині і зовні організму» і, разом з вірою у можливість змін на краще, дозволяє реально змінювати середовище;

    • володіння способами трансформації та реорганізації, які пропонуються культурою і обумовлюють індивідуальні відмінності [14].

Г.Айзенк, Дж.Векслер, Дж.Гілфорд, Дж.Равен визначають творчу особистість як максимальне виявлення здібностей і пов’язують її із «емоційною енергетикою». Дехто з учених вбачає ознаки творчої особистості в окремих індивідуальних якостях: так Дж.Рензулі – у настирливості; Н.Лейтес – у незвичайній працездатності й працелюбності.

Проблема творчості, розвитку творчого мислення, є однією з найактуальніших і сьогодні. Вітчизняні вчені, такі як Г.С.Костюк, Д.Ф.Ніколенко, А.В.Петровський, М.М.Поспєлов, В.Д.Шадриков, С.Л.Рубінштейн, Л.М.Фрідман, Б.І. Коротяєв у визначенні таких явищ, як творче мислення, пізнавальна творчість, відштовхуються від слова «творити», яке в загальновідомому розумінні означає знаходити та створювати щось таке, що не зустрічалося у минулому досвіді – індивідуальному або суспільному. А.В.Петровський творче мислення розглядає як пізнавальні процеси, що дозволяють людині вирішувати задачі, які не можуть бути розв’язані за допомогою вже відомих людству методів.

С.В.Вереск пише, що творче мислення – це процес, в ході якого новий продукт виступає як новий відносно вихідного знання, і являється результатом трасформації, перероблення останнього. Це відкриття нового, взяте в конкретній історичній ситуації.

Перераховані нами визначення творчого мислення, незважаючи на різноманітність, не вичерпують змісту цього поняття. Практично всі автори, піднімаючи питання про компоненти творчого мислення, підкреслюють вплив на нього інших когнітивних процесів або включають їх як компоненти в модель креативного процесу.



Виклад основного матеріалу. З нашої точки зору, творчість - це процес створення особистістю об'єктивно нового (унікального) або суб'єктивно (особистісно) нового продукту - структури або ідеї. Навчально-пізнавальна діяльність з математики спрямована на розвиток творчого мислення учнів, це формування готовності до творчості, створення навчального середовища, сприятливого для розкриття творчих якостей особистості, розвитку творчого мислення.

Творче мислення - психічний процес, спрямований на вирішення проблем і нестандартних завдань, пов'язаний з породженням безлічі ідей на базі однієї і тієї ж інформації і пов'язаний зі складним комплексом психічних структур, в тому числі, з креативністю та інтелектом.

Ефективність формування творчої особистості на заняттях з математики в навчально-виховному процесі може бути підвищена за таких педагогічних умов:

− упровадження поетапного розвитку творчої особистості в навчально-виховний процес;

− педагогічно виваженого і доцільного поєднання традиційних та інтерактивних освітніх технологій навчання математики, спрямованих на забезпечення духовної взаємодії в процесі суб’єкт-суб’єктних відносин;

− урахування індивідуальних особливостей суб’єктів у процесі організації проблемно- пошукової діяльності при розвязуванні математичних задач;

− активізації в учнів спонукальних мотивів до творчого самовираження;

− забезпечення спеціальної підготовки вчителів до формування творчої особистості підлітка.

Сучасному навчально-виховному процесу притаманні переважно вербальні методи навчання математики, недооцінка значення спілкування школярів для розв'язування провідних задач і завдань на уроках математики, відсутність цікавих для учнів форм та методів організації навчальної діяльності тощо. Виникає необхідність створення таких ситуацій, які б активізували глибинні резерви душі, що лише зрідка виникають у розміреному буденному житті [4]. Доцільність такого підходу переконує в тому, що учнів треба спонукати до таких вчинків, створювати такі ситуації в педагогічному процесі, де він приходить до стану піднесення та захоплення. Привертають увагу погляди зарубіжних психологів на природу творчості (Ф.Беррона, К.Роджерса, М.Фокса), деякі з них збігаються з твердженнями вітчизняних. Вагомим надбанням сучасної педагогічної науки є вирішення вченими окремих аспектів проблеми розвитку творчої особистості, спрямованих на розкриття механізмів формування внутрішніх та зовнішніх процесів особистісного становлення як потреби в самореалізації, самоутвердженні у творчій діяльності. Багатоаспектним та функціональним видається трактування творчості як «створення чогось нового в ситуації, коли проблема-подразник викликає створення домінанти, навколо якої концентрується необхідний для рішення запас минулого досвіду» [6]. Поняття «творчість» невід’ємне від таких понять як «творча діяльність» та «творча особистість». Вочевидь, дослідження вчених, їх зацікавленість проблемою особистісної творчості вказують на її важливість як явища природи, що є недостатньо вивченим, але таким, що виступає об’єктивним відхиленням від норми своєю «суто суб’єктивною діяльністю», «творчою нелінійністю…», «різними формами дисинхронії» [6]. Таким чином, творча особистість – це внутрішній вияв людської неповторності, індивідуальності, унікальності, таланту, добропорядності, непересічності, здатності до створення самої себе, до самосприяння як найголовнішої ознаки в ланцюгу «самостей», до самореалізації, самоздійснення, готовності до самоуправління як власного перетворювача зовнішніх вимог у контрольовану рівновагу внутрішнього світу, до накопичення досвіду індивідуальної поведінки, уміння згладити протиріччя між внутрішнім і зовнішнім суб’єкта.

Тому нагальною потребою сучасної системи освіти при викладанні математики є впровадження нових форм та методів навчання і виховання, що забезпечують розвиток творчої особистості кожного учня. Розв'язанню цієї проблеми сприяє впровадження іноваційних технологій навчання на уроках математики.

Важливість здійснення інноваційних процесів в освіті наголошено в сучасному законодавчо-правовому базисі [8, 9, 10  ]. Саме вони ефективніше, ніж інші педагогічні технології, сприяють інтелектуальному, творчому й духовному розвитку учня, формують готовність жити й працювати в гуманному, демократичному суспільстві. Тому саме сьогодні, необхідним є введення в навчальний процес математики таких моделей навчання, які органічно поєднують­ся із традиційними формами та методами, легко застосовуються на різних етапах уроку. Це завдання може бути розв’язане за допомогою інтерактивних технологій навчання, які відносять до інноваційних.

Термін "інтерактивний" означає здатний до взаємних дій, діалогу. Інтерактивне навчання (за О. Пометун) — це спеціальна форма організації пізнаваль­ної діяльності учнів, яка має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Це взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють [ 7].

Для диференціювання на уроках математики інтерактивної моделі навчання і традиційної розглянемо пасивну, активну та інтерактивну (за О.Пометун, Л.Пироженко) моделі навчання.



Пасивна модель навчання математики – учень виступає лише у ролі об’єкту навчального процесу сприймаючи матеріал лише у поданні вчителя, не приймаючи активну участі у самому процесі.

Схематично пасивну модель навчання можна зобразити:






Позитивні сторони

Негативні сторони

Подання великого об’єму інформації за короткий термін, оскільки викладання математики здійснюється в монологічній формі.

Неефективне засвоєння навчального матеріалуз математики із за пасивності учнів
Активна модель навчання математики - постійний взаємозв’язок вчителя та учнів, вільна співпраця всіх з усіма. За такої моделі на уроках математики можна використовувати активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо.


Позитивні сторони

Негативні сторони

Можливість використання проблемного методу

Надання інформації лише вчителем

Одночасне сприймання матерілу учнями

Постійна напруга вчителя

Вищі показники засвоєння матеріалу







Інтерактивна модель навчання математики - постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями - взаємодія всіх членів колективу. Під час навчання математики за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати, та досить часто застосовується інтерактивна дошка та комп’ютер у якості ще одного компонента.


Позитивні сторони

Негативні сторони

Відносини довіри між вчителем і учнями

Не достатня дослідженість питання

Як, правило високий рівень засвоєння

Можливість перебільшеного використання інтерактивної дошки, ігор у відриві з навчальним процесом.

Розкриття ролі вчителя як організатора




Цікавість навчального процесу, бажання дітей вчитися




З усього вище зазначено можна зробити висновок, що інтерактивна модель навчання є найефективнішою.

Отже, застосування інтерактивних форм і методів навчання математики надає:

- стимулювання мотивації та інтересу до навчання математики;

- підвищення рівня активності і самостійності учнів;

- розвиток навичок аналізу, творчого та критичного мислення, взаємодії, комунікації;

- зміна установок і соціальних цінностей в позитивному напрямку;

- саморозвиток і розвиток завдяки активізації мислення і діалогічної взаємодії з вчителем і іншими учасниками навчального процесу.

Як відомо, процес навчання в активній формі сприяє напруженій розумовій роботі суб'єкта навчання, стимулює самостійність, активність, розвиває творче мислення. Дослідження сучасних психологів підтверджують, що учень може, читаючи очима, запам'ятати 10% інформації, слухаючи - 26%, обговорюючи - 70%, навчаючи інших - 95% [7, с. 11]. Варто зазначити слова китайського філософа, сказані більш як 2400 років тому:

"Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію".

Ці три прості твердження обґрунтовують потребу людини в активному навчанні. Дещо змінивши слова китайського мислителя, О. І. Пометун і Л. В. Пироженко сформулювали кредо інтерактивного навчання:



"Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу і чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром" [7, с. 14].

Набагато важливіше навчити, а не просто розповісти. Процес навчання - не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи і власної пізнавальної активності в цьому процесі. Пояснення, саме по собі, ніколи не дасть справжніх стійких знань. Цього можна досягти тільки за допо­могою активного (інтерактивного) навчання.

О. І. Пометун та Л. В. Пироженко зазначають, що "суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання" [7, с 9]. М. В. Кларін [5, с. 12] визначає інтерактивне навчання як переклад англомовного терміну "interactive learning", який означає навчання (стихійне або спеціально організоване), засноване на взаємодії, та навчання, побудоване на взаємодії. К. О. Баханов визначає його як навчання, спрямоване на активізацію пізнавальної діяльності учнів за допомогою організації спілкування між собою, учнів з учителем, між групами, що спрямоване на розв'язання спільної навчальної проблеми [1]. С. М. Уткін пов'язує термін "інтерактивний" з комп'ютерним навчанням, підкреслюючи той факт, що у більшості випадків комп'ютери працюють у режимі взаємодії "людина-машина, програмне середовище". Він вважає інтерактивну технологію однією з можливих моделей педагогічного процесу, який поєднує необхідність міжособистісного спілкування та замкнутість людино-машинної взаємодії, яка притаманна новим інформаційним технологіям. Н. Суворова вважає, що інтерактивне навчання - "це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учнів" [12, с. 65].

Ми під інтерактивним навчанням математики будемо розуміти навчання у взаємодії, що відбувається у формі діалогу (полілогу) між учнями, учнями і вчителем, учнівськими міні-групами на засадах співробітництва та співтворчості, і яке спрямоване на створення комфортних умов навчання математики, за яких учень стає активним учасником навчально-пізнавальної діяльності, відчуває свою успішність, свої інтелектуальні досягнення, що робить продуктивним сам процес набуття математичних знань.

У ході інтерактивного навчання математики практично всі учні втягуються у процес пізнання, мають можливість аналізувати те, що вони знають, розуміють і думають з даного приводу, інтерактив виключає домінування однієї думки над іншими і будується на позитивному діалоговому спілкуванні. У ході діалогового навчання математики учні навчаються критично мислити, розв'язувати складні задачі на основі аналізу умови задачі і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми.

Білоруські науковці В. Д. Симоненко та Н. В. Фомін визначають інтерактивні технології як "способи засвоєння знань, формування вмінь та навичок у процесі взаємовідносин та взаємодій вчителя та учнів як суб'єктів навчальної діяльності" [11, с. 6]. Можна помітити принципову різницю у поглядах двох груп науковців. На думку В. Д. Симоненка та Н. В. Фоміна, інтерактивні технології навчання входять до складу активних технологій навчання разом з технологіями проблемного навчання, технологіями навчального співробітництва, ігровими та комп'ютерними технологіями.


О. І. Пометун та Л. В. Пироженко [7, с 8] виділяють інтерактивні технології в окрему групу та протиставляють їх активним технологіям завдяки принципу багатосторонньої комунікації.

Принципову різницю між активними і інтерактивними технологіями представлено схемами (стрілки на схемах позначають напрямки діяльності).



Спираючись на означення поняття "інтерактивні технології" сформульоване О. І. Пометун та Л. В. Пироженко, ми під інтерактивними технологіями навчання математики будемо розуміти технології, що включають в себе чітко спланований результат навчання математики, використання окремих інтерактивних форм, методів та прийомів, що забезпечують активний характер взаємодії учасників навчального процесу на засадах співпраці та співтворчості.

У педагогіці під формою навчання розуміють "спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі" [7, с. 615]. Виходячи з цього, під формами інтерактивного навчання розуміємо зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється в режимі діалогу. Під методом навчання у педагогіці розуміють "взаємопов'язану діяльність викладача та учнів, спрямовану на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток" [2, с 320]. О. І. Пометун інтерактивні методи трактує як "способи цілеспрямованої міжсуб'єктної взаємодії учителя й учнів зі створення оптимальних умов для свого розвитку" [7, с 37]. Ми під інтерактивними методами навчання математики розуміємо систему способів діалогічної взаємодії суб'єктів навчання, спрямованих на осмислення діалогу. Найпоширенішими інтерактивними методами, які на нашу думку доцільно використовувати на уроках математики є "мозковий штурм", рольові та ділові ігри, дискусії та ін.

Науковці переконливо доводять, що саме інтерактивні технології створюють необхідні умови для стимулювання, мотивування творчої діяльності учнів, забезпечення високого рівня їхньої активності і самостійності, що є основою для розкриття творчого потенціалу особистості як основи повноцінної її реалізації в усіх сферах життя.

Одним із найперспективніших шляхів виховання творчої особистості, озброєння її необхідними вміннями і навичками є впровадження активних та інтерактивних форм і методів навчання математики. Розвивати творчі здібності учнів доцільно поступово і систематично, використовуючи різні форми організації навчального процесу, окрім традиційного уроку. Це можуть бути: урок-семінар, урок-практикум, урок-лекція, урок-подорож, урок-лабіринт, урок-конкурс. Щоб прищепити інтерес до математики, проводжу уроки-бенефіси, присвячені одній задачі або теоремі, показуючи кілька різних способів розв’язування або доведення, уроки КВК, вікторини, конкурси, уроки-ігри, естафети, свята та інші нестандартні заходи. На своїх уроках інтерес учнів до вивчення математики підвищую, використовуючи історичні відомості, проблемні питання, нетрадиційні форми роботи, використовую завдання різноманітні, цікаві, захоплюючі.

На уроках намагаюся розвивати мислення і творчі здібності учнів. Постійно залучаю учнів до обміну думками, аналізу помилкових тверджень, аргументованого захисту одержаних висновків. Працюємо під девізом:



Думаємо колективно,

Працюємо оперативно,

Сперечаємося доказово –

Це для всіх обов’язково.

Уміло дібрані запитання і завдання, оригінальні розв'язування задач різними способами з використанням комп’ютерних програмних засобів поступово і непомітно залучають кожного учня до співпраці, спонукають учнів до творчості, пробуджують інтерес до математики та формують творчу особистість.

У своїй роботі використовуючи активну та інтерактивну модель навчання стараюсь створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває себе успішним.

Тому під час проведення уроків математики застосовую парну і групову роботу (в малих та великих групах). Це спонукає учнів висловлювати свої думки, формує вміння переконувати, вести дискусію.



Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку математики

Етап уроку

Форма діяльності

Перевірка домашнього завдання

парна

групова


Вивчення нового матеріалу

диференційовано-групова

Закріплення і вдосконалення

ланкова

групова


диференційовано-групова

індивідуально-групова



Повторення і застосування знань

парна

ланкова


кооперативно-групова

Проведення дружньої роботи:

  • Перед роботою слід домовитись, хто що буде виконувати.

  • Не сперечатись даремно.

  • Намагатися зрозуміти одне одного.

Використовую такі форми перевірки знань:

  • Теоретична розминка;

  • Самоперевірка за зразком;

  • Взаємоперевірка за допомогою зразка;

  • Перевірка завдання консультантами;

  • Письмова діагностична контрольна робота;

  • Математична естафета;

  • Знаходження помилок у записах;

  • Фронтальна перевірка;

  • Математична вікторина.

З метою підвищення ефективності уроку, вивчаючи різні теми математики я використовую:

  • технології кооперативного навчання (робота в парах, ротаційні трійки, карусель, два – чотири – всі разом, робота в малих групах, коло ідей);

  • технології колективно – групового навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, навчаючи – учусь або "Броунівський" рух, ажурна пилка, дерево рішень );

  • технології ситуативного моделювання (симуляції або імітаційні ігри, судове слухання, рольова гра);

  • технології дискусійних питань (метод ПРЕС, займи позицію, зміни позицію, неперервна шкала думок, дискусія, ток-шоу).

  • програми динамічної математики

У формуванні творчого потенціалу особистості важливу роль відіграє використання комп'ютера на уроках математики, тому важливо навчити учнів застосовувати його для оволодіння знаннями та їх практичної реалізації. У своїй роботі використовую комп'ютер під час пояснення нового матеріалу, закріплення вивченого, повторення і застосування знань. Урок проводжу у формі лекції, під час якої учні не лише слухають, конспектують, переглядають інформацію на екрані, а й відповідають на запитання, розв’язують задачі використовуючи системи комп’ютерної математики, виконують тестові завдання. При розв’язуванні задач використовую програмні засоби навчання математики, такі як Gran1, Gran2D, MahtLab, MahtCad. Сильнішим учням у позаурочний час, за бажанням, пропоную індивідуальні завдання з нестандартним ріенням. Це спонукає учнів до пошуку потрібної інформації, а також сприяє розвитку творчого мислення, вміння правильно та стисло формулювати свої думки.

Переваги інтерактивного методу вбачаю в тому, що навчання математики відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. На наш погляд, для успішного досягнення мети викладання математики необхідне широке використання у ході уроку інтерактивних методів навчання. На початку уроку з метою актуалізації опорних знань учнів доцільно використовувати "мозковий штурм". Далі вирішується завдання мотивації потреби у вивченні нового способу дії шляхом проблемних ситуацій, роботи в малих групах. Етап формування необхідних умінь доцільно проводити, використовуючи ситуативне моделювання, рольові ігри, імітації, взаємонавчання, дебати. Необхідно передбачити творче перенесення набутих знань і умінь у нові умови шляхом методу проектів, етюдів, ессе, портфоліо, презентації тощо. Такий підхід є особливо цінним у вирішенні проблем формування творчої особистості учня.



Висновок. У процесі педагогічної роботи виявлено, що формування та розвиток творчої особистості на уроках математики безпосередньо залежить від активації здібностей, пізнавального інтересу до навчання; креативного і нестандартного мислення. Основними умовами розвитку творчого мислення є: відповідна побудова навчального процесу з орієнтації на творче мислення;  використання інноваційних технологій навчання, забезпечення необхідної емоційно-доброзичливої атмосфери і активних способів розвитку самостійності учнів, їхньої фантазії, уяви; креативний підхід у навчанні. Виходячи з усього сказаного вище, можна зробити висновок, що впровадження інноваційних технологій вносить у звичну систему вивчення математики привабливу для учнів новизну, змінюються уставлені кордони предметного викладання, а найголовніше – досягнення освітніх стандартів відбувається більш інтенсивно і цілісно. Інтерактивність, оригінальність і оперативність даних технологій робить їх популярними і серед учнів, і серед вчителів, а в кінцевому результаті їх систематичне впровадження підвищує креативність навчального процесу, та формує творчу особистість.

Література


  1. Баханов К. О. Технологія розвитку критичного мислення як психолого- педагогічне явище / К.О.Баханов // Історія та правознавство. – 2008. –№33 (169). – С. 4-10.

  2. Волкова Н. II. Педагогіка: [навчальний посібник] / Наталія Павлівна Волкова. - К.: Академвидав, 2007. - 616 с.

  3. Дружинин B.I. Психология общих способностей. 3-е изд./ B.I. Дружинин.—— СПб.: Питер, 2007. — 368 с.

  4. Зинченко, В. П. Психологические основы педагогики [Текст] / В. П. Зинченко. – М.: Гардарики, 2002. – 431 с.

  5. Кларин М. В.Интерактивное обучение - инструмент освоения ново­го опыта / М. В. Кларин // Педагогика.-2000.- №7.- С. 12-19.

  6. Кон И. С. Психология старшеклассника [Текст] / И. С. Кон. – М.: Просвещение, 1980. – 192 с.

  7. Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: [наук, метод, посібн.] О. І. Пометун, Л. В. Пирожснко; за ред. О. І. Пометун. – К.: Видавництво А. С. К., 2004. - 192 с.

  8. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 року №40-IV [Eлектронний ресурс]. // Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/40-15.

  9. Про освіту: Закон України від 04.06.1991 року №1144-ХІI [Eлектронний ресурс]. // Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 .

  10. Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності. Наказ МОНмолодьспорт від 30.11. 2012 №1352 [Eлектронний ресурс]. // Законодавство України. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z2111-12

  11. Симоненко В. Д. Современные педагогические технологии: [учебное пособие] /В. Д. Симоненко, Н. В. Фомин. - Брянск: БГПУ, 2001. - 395 с.

  12. Суворова Н. Интерактивное обучение: новые подходы. / Н. Суворова // Учитель. - 2000. - № 1. - С. 64-66.

  13. Хрестоматия по педагогической психологии [Текст] / сост.: А. Красило и А. Новгородцевой. – М.: Международная педагогическая академия, 2005. – 416 с.

  14. Guilford J.P. The nature of human intelligence./ J.P. Guilford / N.Y.: Mc-Gaw Hill, 1967.-281p.

  15. Parnes S.J. Can creativity be increased? //A source book for creative thinking / S.J. Parnes, Il.F. Harding (Eds.). – N.Y.: Charles Scribner's Sons, 1962. - P. 185-191.

  16. Parnes S.J. Creative Behavior Guide book./ S.J. Parnes. – N.Y.: 1967. 329p.


В. Столярчук

Ржищівський будівельний технікум

Кагарлицький р-н, Київська обл.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка