Формування творчої особистості учня на уроках світової літератури засобами інтерактивного навчання



Скачати 180.5 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір180.5 Kb.


Формування творчої особистості учня на уроках світової літератури засобами інтерактивного навчання
З досвіду роботи

вчителя світової літератури ЗНВК № 109

Доновського Сергія Миколайовича
На сучасному етапі становлення національної системи освіти України важливого значення набуває формування власної свідомості, розвиток інтелектуальної сфери особистості, формування її моральної, естетичної і правової культури, виявлення творчої активності в процесі життєвої самореалізації.

Людина виховує себе і людину виховують інші, але виховувати та виховуватись потрібно вчити, впливаючи на особистість. Важлива роль у процесі засвоєння школярами культурного досвіду людства, у вихованні активної громадянської позиції належить літературній освіті, зокрема викладанню предмета “Світова література”, метою якого є плекати духовне й емоційне збагачення учнів. Вивчення світової літератури спрямоване на виховання людини з творчими життєвими орієнтаціями, наділеної розвиненим естетичним смаком і широкими культурно-пізнавальними інтересами.

Науково-теоретичною основою використання інтерактивних технологій стали психолого-педагогічні розвідки вчених про розвиток особистості в юнацький період; особливості літературного розвитку учнів та підвищення їхнього духовно-ціннісного потенціалу засобами мистецтва слова; створення психологічної установки та мотивації навчання; про сутність рефлексії як основи процесу самопізнання і саморегуляції засвоєння нових знань; розвиток асоціативного мислення у процесі навчання, діалогічних умінь та навичок, прийомів інтерпретації тексту.

Нестандартні форми роботи є актуальними, оскільки в підлітковому віці спостерігається потреба у створенні власного світогляду, прагнення до дорослості, бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самовираження в суспільстві.

Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їхній вплив не всебічний розвиток дитини пов’язана насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня готовності дітей до життя за межами школи. Мета таких уроків: навчити приймати рішення та робити правильний вибір; відчувати себе громадянином країни, членом колективу, що ти потрібний людям; виробити необхідність та вміння співпрацювати з іншими людьми; працювати якісно, проявляти ініціативу; виробити навички роботи з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук.

Глибина сприйняття художніх творів учнями залежить від рівня їх літературного розвитку, асоціативного мислення, рефлексії як процесу самопізнання, що впливає на формування світогляду, сприяє активізації процесів мислення.

У сучасній педагогічній літературі досі не існує навіть чіткого визначення „нестандартний урок”. Найбільш поширеною є характеристика такого уроку як імпровізованого навчального заняття, що має нестандартну (невизначену) структуру та незвичайний задум і організаційну форму. З іншого боку, нестандартними можна назвати уроки у тій чи іншій технології навчання. Наприклад, особистісно зорієнтований урок, урок у розливальній системі навчання, модульний урок.

Не існує загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними. У посібнику Г.П. Підласого „Педагогіка” перелічується 36 типів нестандартних занять (урок – гра, урок – рольова гра, урок – діалог, бінарний урок...)

В А.Щеньов пропонує класифікувати нестандартні уроки, доповнивши технологією „класичного” уроку. Наприклад, уроки – вікторини, захист проектів відносять до групи уроків контролю знань, а уроки – лекції, уроки – конференції – до уроків формування нових знань.

С.В.Кульневич та Т.П.Лакоценіна виділяють свої групи нестандартних уроків:

1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).

2. Уроки, пов’язані з фантазією (урок – казка, театралізований урок).

3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок – екскурсія, урок – експедиція).

4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).

5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок – моделювання).

6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок – монолог).

7. Уроки – аналогії певних дій (урок – суд, урок – аукціон).

8. Уроки – аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок – диспут, урок – дослідження).

Незважаючи на таке величезне розмаїття, для більшості нестандартних уроків, як правило, характерні колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання.

В основу своєї роботи покладаю основні принципи компетентістно орієнтованого навчання:



  1. Педагог – найголовніша постать при такому навчанні. Він повинен вчити вихованців життєтворчим компетентностям. Де є така передача, то і відбувається компетентістно орієнтоване навчання.

  2. Особистість учня є центром навчального процесу, він співавтор уроку.

  3. Учитель - спільник учня в пізнавальній меті, передумова формування виховання.

  4. Учень обирає і має право на особистісний шлях розвитку, учитель лише допомагає йому саморозвиватися і самореалізуватися.

  5. Знання, котрі учень отримує на уроці літератури, повинні допомагати йому безпосередньо брати участь у формуванні себе як творчої особистості, збагаченні власної духовності.

Література – це твори, а твори потрібно читати. Без читання не буде уроку літератури.

Що ж робити, щоб досягти читацької компетентності? Вчити учнів самостійності, ініціативності, практично діяти, експериментувати, працювати спільно, знаходити протиріччя та вирішувати їх, розглядати різні точки зору через використання інтерактивних методів навчання.

Застосування інтерактивних методів налаштовує школярів на сприймання мистецького явища в єдності форми й змісту, використання елементів мотивного

аналізу (як різновиду структурального) зосереджує увагу на основних і периферійних мотивах твору, жанровій формі, образі оповідача, відкритому фіналі, філософському підтексті, особливостях подання нового типу героя, психологізмі, художньому часі та просторі.

На уроках світової літератури відбувається духовно-інтелектуальне збагачення дитини народною мудрістю, світоглядними уявленнями про предків (міфологія), перлинами світової літератури. На духовному рівні учнівські уявлення про світ розширюються за принципом:
Л Ю Д И Н А – П Р И Р О Д А – С У С П І Л Ь С Т В О – Н А Р О Д (Н А Ц І Я) – Л Ю Д С Т В О Я К С П І Л Ь Н І С Т Ь
Отже, яким чином ініціювати творчу активність школярів?

Творчість передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань, і умінь, завдяки яким і створюється особистісно значимий продукт власної діяльності, що вирізняється новизною, оригінальністю, унікальністю, а найголовніше – важливий для самої дитини.

Уроки творчих здібностей збагачують емоційний світ учнів, розвивають образну пам’ять, уяву, естетичний смак, розумові здібності, художнє мислення, збільшують потребу творчої праці, підвищують культуру усного і писемного мовлення, актуальність якої сьогодні очевидна.

Постає питання, які ж прийоми використати на уроках, щоб досягти, здавалося б, неосягнених програмових вимог?

На кожному етапі вивчення художнього твору проводиться читання художнього тексту, переважає м е т о д т в о р ч о г о ч и т а н н я (прийоми виразного читання, читання ланцюжком, за особами, повторне читання важливого за змістом чи незрозумілого уривка тощо).

Якщо учні мають низький рівень техніки читання, застосовуємо прийом коментованого читання або вибіркового читання уривків з переказом змісту. Точному, послідовному викладові думок учні вчаться під час естафетного переказу змісту епічного твору.

Цікавою формою роботи є переказ від імені одного з персонажів. Наприклад, в 5 класі переказувати казку Ш.Перо «Попелюшка» від імені Попелюшки, феї, кришталевого черевичка, мачухи. Таким чином відбувається творче переосмислення тексту, засвоюється, що в творі діють і позитивні, і негативні персонажі. Якщо не використовувати негативних героїв, учні психологічно не сприйматимуть книгу без позитивних героїв.

Цікаві і такі прийоми як прийом «Перевтілення». Перетворіть Хлопчика-Зірку на іншу символічну фігуру. І проаналізувавши риси героя,- моральне убозтво, жорстокість, зло, гординя – символ – зірка, яка далека та чужа. Висновок: така людина приречена на самотність. Пройшовши складний шлях, герой приходе до співчуття, милосердя, тепла, любові – символ – сонечко, яке віддає тепло іншим. Отже, холодна , байдужа зірка стає теплою, співчутливою – завдяки людяності.



Прийом «Несподіванка» полягає у зіставленні різних героїв, проаналізувавши їх з несподіваного ракурсу. Щоб добратися до джерела, треба пливти проти течії. Згадайте Снігову королеву – негативний герой, а Маленький принц – позитивний: що може бути між ними спільного?.. Учні приходять до висновку – самотність. Тепер прослідкуємо через асоціативний ряд, як ці два героя долали самотність.

СНІГОВА КОРОЛЕВА – насильство, влада, примус… Отже, самотність перемогла.

МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ – добро, пошуки себе, людяність… Отож,

самотність переможена.

Після цих висновків розвиваємо тему далі – треба допомогти Сніговій королеві.

Беремо на себе нові ролі. Тепер МИ – ПСИХОЛОГИ.

У нас завдання: допомогти Сніговій королеві позбавитися самотності.

Після обговорення учні приходять до висновку, що друзів не можна купити або примусити ними бути. Юні психологи завжди звертають увагу на очі Снігової королеви – гарні, але холодні. А це означає – треба розтопити кригу.

Очі ж у Маленького принца – сумні, але добрі.

Далі інтерпретуємо порушену проблему, аналізуючи казкових персонажів, приймаючи їх проблеми стосовно себе. Отже, виходимо на проблему самотності в сучасному світі: спілкування у віртуальному світі замість реального, нерозуміння з ровесниками, вчителями, батьками.

Таким чином, формується життєва компетенція учнів, адже самотність, дійсно, дуже актуальна проблема у наш час.

Шукаємо готові рецепти від самотності з вуст героя, який переміг самотність. Справді, це вислів: «МИ ВІДПОВІДАЄМО ЗА ТИХ, КОГО ПРИРУЧИЛИ». Продовжити можна і вдома, даючи учням можливість створити власний продукт діяльності: зробити кінцівку з двох казок «Зустріч Снігової королеви і Маленького принца».



При виконанні вправи «Дофантазуй» перед учнем стоїть завдання: перенести ситуацію з твору в наші дні, спрогнозувати реакцію нашого суспільства та свого власного вибору на події, які відбулися у творі, скласти звернення до землян із закликом порятунку цивілізації.

Творчий прийом «МИ-ДЕТЕКТИВИ» допомагає у позакласному читанні. При переказі детективу учням пропонується описати інтригу, алібі, логічний ланцюжок подій, підозрюваних; під час виступу учні аналізують почуте і пробують знайти винного. Під час цієї роботи в учнів розвивається логічне мислення, вміння класифікувати події, аналізувати героїв, звертаючи увагу на художню довершеність твору - мову героїв, художні деталі, описи інтер’єру.

При роботі зі змістом великих творів використовуємо такий прийом, як створення карти подорожі героїв, наприклад, при вивченні твору Жюля Верна «П’ятнадцятирічний капітан” учні за допомогою малюнків-символів відтворюють шлях героїв. Ця робота зацікавлює учнів, коли вони захищають свою карту, одночасно перевіряємо засвоєння змісту великого за обсягом тексту.

Особливим видом роботи є розв’язання п р о б л е м н и х с и т у а ц і й:


  • чи варто писати байки, адже людські вади не зникають?

  • чи варто було рятувати Кая, якщо він цього не хотів, був злим?

  • для чого необхідна була теорія Раскольникову? Тощо.

Серед доцільних прийомів та видів навчальної діяльності під час аналізу творів (без акценту на прозових) пропоную коментоване читання окремих фрагментів тексту із здійсненням корекції первинного сприйняття учнями мистецького явища; актуалізацію читацького досвіду шляхом відтворення візуальних, слухових, смислових, індивідуальних асоціацій; застосування прийомів “інтриги, “переказу зі зміною особи оповідача, “оживлення картинки, “колективного співпереживання»; проведення проблемних диспутів, “мозкових штурмів, дискусій, “круглих столів.

Обрання послідовності здійснення аналізу твору – від вирізнення опорної деталі тексту (або його фрагменту) як своєрідного символічного сигналу лейтмотиву, через вибудовування смислових асоціацій (основних і периферійних), аналіз лінгвостилістичних, жанрово-композиційних особливостей, з’ясування специфіки авторського звернення до міфологічних витоків, виявлення культурологічних зв’язків до синтезування набутої інформації – створює сприятливі умови для осягнення учнями мистецького явища. Під час такого аналізу відомості про життя й творчість письменника, що традиційно передують знайомству з текстом, з’ясовуються безпосередньо в процесі розкриття сутності філософського підтексту і встановлення зв’язку зі світоглядною позицією митця. Запропонований шлях дає можливість зберегти й навіть посилити інтригу між читачем і автором, підтримати навчальну мотивацію та спонукає школярів до власної дослідницької діяльності.

Ефективним навчальним прийомом читання твору може бути визначено моделювання життєво можливих ситуацій, що стимулюють рефлексивну діяльність та пізнавальну активність учнів. У ході систематичного курсу літератури занурення у смислові пласти художнього твору йде через зіставлення їх з ж и т т є в и м д о с в і д о м у ч н я: як би ви оцінили вчинок героя? Чи були інші виходи з ситуації?

Результативність прийому виявляється у створенні такої психологічної установки, яка, завдяки актуалізованому життєвому й емоційному досвіду учнів, пошукам оптимальних шляхів вирішення запропонованої вчителем «лабораторної» ситуації, використаним метафорам і аналогіям, забезпечує високу мотивацію до творчого читання художнього твору і сприяє вирішенню проблем особистісного розвитку.

Самобутність і неповторність особистості осягається крізь проблеми взаємин людини, природи, суспільства, дозволяє без зайвого моралізаторства реалізувати виховний потенціал уроку літератури.

Особливу роль у розвитку творчих здібностей учнів виконує контекстне навчання, що забезпечує перехід, трансформацію пізнавальної діяльності в професійну з відповідною зміною потреб і мотивів, цілей, дій, засобів, предметів і

результатів. Таке навчання надає цілісність, системну організованість і особистісний зміст засвоюваним знанням.

Контекстне навчання містить у собі цілий ряд форм і методів, які дозволяють розвивати творчий потенціал учнів.


Форми й методи контекстного навчання

Неімітаційна група

Імітаційна група

1. Методи проблемного навчання:

частково-пошуковий,

дослідницький,

проблемний виклад.



1. Неігрові:

аналіз конкретних ситуацій,

аналіз класичних ситуацій,

імітаційний тренінг,

дія по інструкції,

інцидент, розбір документів.



2. Діалог, полілог, дискусія.

2. Ігрові:

ділова гра,

розігрування ролей (соціальних, позиційних, професійних),

ОДГ (организаційно-діяльнісна гра),

інноваційна гра,

ігрове проектування,

стажування з виконанням посадової ролі.


3. Мозковий штурм.




4. Метод активного соціологічного аналізу й контролю.





5. Стажування без виконання посадової ролі.




Приведемо приклади застосування деяких форм і методів контекстного навчання на уроках літератури.

Технологія проведення мозкового штурму по темі “Міфи про створення світу.

Даний мозковий штурм випереджає вивчення міфів про створення світу.

Імітаційна неігрова форма контекстного навчання - інцидент.

Мета даного мозкового штурму:


  • створення умов для розвитку вмінь мислити логічно,

  • працювати в групі,

  • бачити позитивні продумані ідеї однокласників.

Правила проведення мозкового штурму:

Повинно брати участь не менш 12 чоловік. Серед них повинні бути “дилетанти” і “фахівці із проблеми” = 5 + 7, “фахівці” заздалегідь готуються до уроку.

Роль ведучого краще взяти на себе вчителеві або “фахівцеві із проблеми”.

На етапі генерування ідей забороняється будь-яка критика (як вербальна, так і невербальна).

Тривалість мозкового штурму не повинна перевищувати 10 хвилин.

Етапи бліц мозкового штурму:

1етап. Генерування ідей - написання кожним учнем власного міфу про створення миру.

2 етап. Аналіз ідей - клас ділиться на групи по 4 чоловік, кожна група розкладає ідеї по трьох “кошиках”:

“кошик А” - ідеї коштовні,

“кошик Б” - ідеї коштовні, але погано сформульовані,

“кошик В” - маячні ідеї.

3 етап. Обговорення ідей.

4 етап. Систематизація ідей за трьома загальними “кошиками”. Від груп важливо одержати загальну схему всіх висловлених ідей.

5 етап. Загальний розбір коштовних ідей (міфів).



Тема: Життя й творчість М.Ю. Лермонтова.

Ситуація: Ви - дослідник життя й творчості М.Ю. Лермонтова. Вам необхідно написати одну главу “лермонтовської енциклопедії”, для чого Вам будуть потрібні знання біографії поета. Як відомо, життя художників слова досить насичене подіями, цікавими зустрічами, знайомствами, захоплюючими подорожами. Життя Лермонтова (незважаючи на свою нетривалість) є тому яскравим прикладом. Необхідно заповнити таблицю.

Пам’ятаю про те, що урок повинен бути цікавим. Тому застосовую на уроках і г р о в і м о м е н т и, які імпонують школярам.

Ігри розвивають такі якості, як увага, пам’ять, уява, вміння знаходити залежність та закономірність, класифікувати та систематизувати матеріал, комбінувати його, знаходити помилки та недоліки тощо. Гра допомагає організувати спілкування учнів, регулювати міжособистісні стосунки, вона сприяє виникненню механізму самореалізації поведінки школяра.



Практика показує, що результативними є використання на уроках зарубіжної літератури п і з н а в а л ь н и х і г о р, наприклад:

  • Буріме (за даними римами школярі складають поетичну строфу),

  • Впізнай книгу, впізнай героя (учні намагаються розпізнати книгу за мінімальною кількістю другорядних героїв, за невеличкою характеристикою впізнати героя тощо).

  • Імітація телевізійних ігор («Що? Де? Коли?», «Розумники і розумниці», «Брейн-ринг», «Щасливий випадок» тощо).

  • Конкурс на кращого оповідача, читця.

  • Конкурс на кращого ілюстратора.

  • Склади тест.

  • Літературні асоціації (учні намагаються відгадати, з текстами яких творів асоціюються вказані вчителем предмети, явища тощо).

  • Літературна вікторина (впізнати героя за його портретом, реплікою, реплікою інших про нього, впізнати твір за його ідеєю, впізнати автора твору тощо).

  • Літературне лото (учні з’єднують розрізані картки з найменуваннями літературознавчих понять та їх визначеннями, назвами творів, іменами авторів тощо).

  • Ребуси на літературному матеріалі.

Р о л ь о в і і г р и:

  • Аукціон знань (високий бал або приз отримує учень, який покаже найкращі знання: дасть правильні і повні відповіді на запитання, назве найбільшу кількість творів письменника тощо).

  • Дискусійний клуб: «Письменник очима друзів» (за завданнями і рекомендаціями вчителя учні, що виконуватимуть ролі друзів письменника, опрацьовують необхідний матеріал, готують свої виступи. Закінчується розмова узагальнюючою бесідою з учнями-глядачами).

  • Лицарський турнір, Турнір Прекрасних дам.

  • «Ми – літератори» (учням пропонується побути в ролі письменника, поета і спробувати виконати завдання: написати власний твір, написати розповідь про життєвий та творчий шлях автора від його імені – автобіографія, написати лист від імені літературного героя тощо).

  • «Чий це портрет?» (клас ділиться на групи, які готують словесні портрети героїв твору. Ці портрети пропонуються суперниками для відгадування. Учитель оцінює і портрет, і відповіді).

На уроках організовується робота в м а л и х г р у п а х. Це потребує значної ретельної підготовки як вчителя, так і учнів, підготовки диференційованих за змістом і рівнем складності завдань. Наприклад, ознайомлення учнів з біографією письменника – це відтворення вже знайомої + повідомлення результатів власної дослідницької діяльності. З біографії Мігеля Сервантеса види завдань, наприклад, мають таку варіативність:

  • група А – розповідь про письменника;

  • група Б – заочна екскурсія по місцях, що пов’язані з життям і творчістю письменника;

  • група В – виступ «Пошук істини у житті Сервантеса»;

  • група Г – дослідження «Світ Сервантеса».

З поділом на групи учні визначаються самостійно. Практично доведено, що малі групи утворити краще, коли це довірено дітям. Тоді вони працюватимуть ефективніше. Отримують такі групи і випереджальні завдання.

На сучасному етапі розвитку методики викладання літератури актуальними стали такі уроки, на яких відбувається взаємообмін інформацією між учителем та учнем. Виходячи з цього, роль учнів на уроці стає домінуючою, а вчитель лише направляє, корегує. З цією метою використовую низку таких форм організації уроку як у р о к - с е м і н а р. Це пояснюється специфікою світової літератури як навчальної дисципліни, бажанням охопити якнайбільше літературного матеріалу, порівнювати, спів ставляти й аналізувати явища світового літературного процесу. Семінари не тільки сприяють вихованню інтересу до літератури як мистецтва слова і поглибленню знань з цієї дисципліни, але й позитивно впливають на самостійну творчу діяльність учнів.

Перш ніж провести урок-семінар організовується підготовча робота. Практикою проведення семінарів визначився такий шлях підготовки: завчасно пропонується форма уроку і план чи питання з обраної теми; разом з учнями визначаємо різні аспекти обговорення зазначених проблем, види завдань (групові, загальні, індивідуальні); надається список літератури для ознайомлення та опрацювання.

В практиці роботи з учнями старших класів використовую проведення у р о к і в – д и с к у с і й, які допомагають формувати грамотного, естетично розвиненого, творчого читача та дослідника. Такі уроки проводжу двічі на навчальний рік, а саме наприкінці І та ІІ семестру. Учні отримують завдання на початку кожного семестру – 5 – 6 тем рефератів. Далі вони визначають, як будуть писати, тобто обирають форму – індивідуальну, парну чи групову. Потім протягом двох – трьох місяців опрацьовують. Така робота вчить учнів добирати літературу по темі, забезпечує певні знання з теорії та історії літератури, літературної критики, формує і розвиває навички аналізу творчості письменника, художнього твору, організовує учнів до дослідницької та самостійної роботи, розвиває їх усне та писемне мовлення. Коли тема опрацьована і написана, відбувається захист роботи у формі дискусії. З досвіду своєї роботи, згідно запропонованих тем, ми обрали з учнями два типи уроку-дискусії:



  1. Д и с к у с і я – д о к а з (як наслідок, обґрунтовується і практично перевіряється остаточна істина, певна сума знань, осмислена в процесі вивчення навчальної теми і дослідницькій роботі).

  2. Д и с к у с і я – у з а г а л ь н е н н я (в основі лежить проблема, розв’язання якої дає змогу узагальнити, систематизувати знання учнів).

Використовую на уроках с х е м а т и ч н у н а о ч н і с т ь (логічні схеми, опорні схеми, картки-інформатори, таблиці тощо). Доцільність використання схематичної наочності на уроках зарубіжної літератури аргументую такими факторами як:

  • економія і чіткий розподіл навчального часу;

  • можливість зосередитися на головному;

  • вивільнення від рутинної роботи по виявленню логіки взаємозв’язків героїв та подій;

  • можливість заглибитися у текст, дати напрямок логічному ланцюжку міркувань.

Окрім того, маємо думку, що робота зі схемою на уроці дає можливість розвивати в учнів такі форми мислення як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, розвиває асоціативне мислення і виробляє вміння систематизувати, узагальнювати навчальний матеріал. І, нарешті, використання
схематичної наочності сприяє кращому сприйняттю, розумінню і запам’ятовуванню навчального матеріалу.

На своїх уроках намагаюся привчати учнів до естетики, так як вважаю, що естетичне виховання – одна з найважливіших частин освіти. Естетичне виховання на уроках світової літератури – це і перегляд репродукцій, ілюстрацій картин великих художників; це і використання музики (класичної та сучасної); це і перегляд шедеврів кіномистецтва.

Використовую в своїй практиці різні види уроків, які зацікавлюють учнів, залучають до активної роботи:


  • У р о к – е к с п о з и ц і я або у р о к – о г л я д (відкриває вивчення нової теми. Це введення в епоху, у час написання твору). Види робіт на таких уроках можуть бути такі: презентація часу, століття, героїв; заочна екскурсія у час, про який йде мова у творі, або в час життя письменника; усний твір.

  • У р о к и ч и т а н н я. Головна задача – вчити читати (це уроки виразного читання – інтонація, темп, сила, виразність), навчання грамотності мовлення, синоніміка та вимови; коментоване читання; читання ланцюжком тощо).

  • У р о к и – р о з д у м и (необхідні для аналізу духовної (моральної та інтелектуальної) зрілості учнів).

  • З а л і к о в і у р о к и (підбиття підсумків, перевірка знань, умінь, навичок; контрольні роботи тощо). Варіанти залікових уроків: твір-роздум, творчі завдання, дискусія, семінар, індивідуальні завдання, урок-дослідження тощо.

На уроках застосовую мультимедійні проекти-презентації навчального матеріалу.

Закінчити опис власного досвіду хочу словами античних риториків: «Docere, delektare, movere» - «Вчити, радувати, спонукати».







База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка