«Формування у дітей почуття любові, добра та поваги один до одного»



Скачати 55.81 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір55.81 Kb.
Консультація на тему:

«Формування у дітей почуття любові

добра та поваги один до одного»
Підготувала і провела:

Поболь Тетяна Володимирівна,

вихователь дитячого будинку

Найважливішою цінністю на землі є вихована людина, особистість. Через це найважливіше в світі – виховання. Ця категорія є загальна, постійна і вічна. Воно виникло з появою людини й існуватиме доти, доки існуватимуть люди на Землі.

Однією із стрижневих складових формування доброї вихованості учнів є розвиток їхньої моральної свідомості, яка полягає у відображенні в свідомості дитини принципів добра, моральності, тобто норм поведінки, що регулюють ставлення дітей один до одного, до суспільства. Цей процес має базуватися на основі загальнолюдських цінностей: ідеалів правди, добра, свободи, дружби, справедливості, совісті, людської гідності.

Шкільний вік – це вік формування почуттів і моральної поведінки. «Утвердити в кожній дитині доброту, сердечність, чуйність до всього живого й красивого, - писав В.Сухомлинський, - елементарна азбучна істина шкільного виховання, з цієї істини починається школа. Справжнє виховання полягає у тому, щоб моральний ідеал добра, правди, честі, духовної краси жив у кожному юному серці, утверджувався в активній діяльності як невід’ємна частина власного єства, власної думки, почуттів».

Найкращим, найдоступнішим засобом донесення до школярів 

усього цінного, духовного, морального є слово. Мудре і добре - воно дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – спричиняє біду. Словом можна вбити і оживити, поранити та вилікувати, посіяти тривогу і безнадію, і одухотворити, розвеселити і засмутити, викликати усмішку і сльози, породити віру в людину та заронити недовіру, надихнути на працю і скувати сили душі. 

Досить часто ми кажемо один одному: « Бажаю тобі добра і щастя, бажаю Вам всього найкращого». Це не просто вияв ввічливості. В цьому вислові ми виказуємо свою людську дійсність. Потрібно мати велику силу духу, щоб вміти бажати добра іншим. Добрі прагнення живуть у душі того, хто вміє віддавати сили своєї душі іншим людям. 

Ознакою добропорядної людини є також і вміння дякувати. Чим більше розуміє дитина трудові джерела свого благополуччя, тим сильніше виявляється вдячність стосовно до інших людей. А тому, чим яскравішою у дитини є думка про те, що вона заслуговує на вдячність, тим гостріше вона відчуває, що бере свої блага в борг від старшого покоління. 

Звертаючись один до одного з проханням, ми кажемо: будь ласка. В цьому простому слові, що здатне зачарувати, виявляється наша повага до гідності іншої людини, добра воля. Для того, щоб згадане звертання наповнювалось почуттям поваги до добрих вчинків, потрібно вчити дитину вважати людину  найвищою цінністю.

Слово – найважливіший інструмент. Воно повинно увійти в душі дітей, стати їх надбанням. Педагогові володіти словом – справжнє мистецтво, тому що через слово, яке несе в собі духовне призначення, народжуються в людини риси, які є моральними цінностями вихованої людини: людяність, стриманість, благочестивість, терпеливість, працьовитість, виваженість, сердечність, добродушність, благородність.

Дитина – це жива істота, її мозок – найтонший, найніжніший орган, до якого треба ставитися дбайливо та обережно. Важко уявити щось інше, що більше спотворює душу дитини, ніж емоційна товстошкірість, породжена несправедливістю. Відчуваючи байдуже ставлення до себе, дитина втрачає чутливість до добра і зла. Вона не зможе зрозуміти, що в людях, які її оточують, - Добро, і що – Зло. В її серці поселяється підозра, зневіра в людей, а це найголовніше джерело озлобленості. Ми відповідаємо за дітей перед совістю і суспільством.

Із давніх-давен відомо, що бути добрим - корисно. Доброзичливі люди добре почуваються і довше живуть. Доброю називають людину, яка несе людям добро,  любов, допомогу. Добрий не буває агресивним і ніколи не буде нав’язувати свою допомогу, залишаючи іншим свободу вибору. 

Ми завжди раді доброму, добру. Але часто, розкриваючи поняття „добро”, ми зустрічаємося з ситуацією, коли немає що сказати, пояснити. Загальною формулою добра є те, що оцінюється позитивно, розглядається як важливе і значуще для життя людини та суспільства. Добро є те, що дозволяє людині і суспільству жити, розвиватися, досягати гармонії та досконалості. Добро асоціюється з життям, процвітанням, повнотою буття, гармонійною взаємодіяльністю. Добро – це те, що є гарним, прекрасним. 

Основна ознака добра – безкорисливість. Добро – це здатність поступатися власними інтересами і амбіціями заради блага інших людей, воно позбавлене егоїстичності. Добро – якість, яка втілюється у практичному житті, в поведінці людей. Не можна бути добрим у душі, а в поведінці, спілкуванні з іншими – жорстоким, грубим. Найвищий рівень добра там, де впроваджуються та удосконалюються гуманні відносини, повага і любов до людини, свобода, рівність, верховенство народної культури, краси у житті. 

Добро має здатність бути щедрим та не потребує нагороди. Тому справжнє добро можливе тільки за умови великого душевного благородства. Віддаючи турботу, увагу, любов не потрібно боятися, що залишишся без нічого. Хто щедро робить добро – у відповідь отримує ще більше. Але розраховувати на це не можна. Добро твориться без розрахунків, із потреби дарувати світові любов. «Людина, - стверджував В. Сухомлинський, - народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісно пилинкою, а для того, щоб лишити по собі слід вічний. І слід цей має бути сповнений добра.»

Розвиток почуття поваги до старших органічно пов'язаний із завданням виховання культури поведінки дітей у ставленні до оточуючих. Склад звичок культурної поведінки значно збагачується: діти освоюють правила поведінки в громадських місцях (у транспорті, на вулиці, в бібліотеці), у різних ситуаціях спілкування (зі знайомими і незнайомими людьми). Виховується звичка бути завжди ввічливим, готовність активно проявляти турботу про старших і молодших, дбайливо ставитися до результатів праці дорослих, до їх діяльності. Триває формування культури мовлення, моральних якостей (правдивості, чесності, скромності). Важливим завданням виховання поведінки школяра є формування колективних взаємин з однолітками. Колективні взаємини - це комплекс взаємопов'язаних компонентів. Найважливіші з них - товариськість і гуманне ставлення до однолітків, співробітництво та вміння колективно планувати діяльність, організованість і культура спілкування. У зв'язку з цим рішення задачі формування колективних взаємин пов'язано із здійсненням завдань виховання стійких доброзичливих стосунків у дитячому колективі, культури спілкування, організованого поведінки.

Доброзичливість, турботливість є свідченням людяності особистості - щирого,доброзичливого, чуйного, уважного ставлення людей. Важливу роль у вихованні людяності відіграє включення дитини у світ людей. Діти повинні усвідомлювати, що взаємини людей є великою цінністю, їх слід підтримувати і збагачувати,поважаючи почуття та інтереси інших. Педагог має допомогти дітям побачити зв'язок як доброго в людині (чесність, доброта, чуйність, допомога та ін.), так і негативного, що допомагатиме їм аналізувати і виправляти помилки, коригувати свою поведінку. У розмовах про чесність можна, наприклад, з'ясовувати, чому люди говорять неправду (бояться покарання, хочуть здаватися кращими, ніж вони є насправді, прагнуть отримати те, що не заробили). Очевидно, вони дійдуть висновку,що у правди є такі вороги, як страх, заздрість, жадібність. Діти мають бачити зв'язок категорії моралі з реальним життям і переконуватися в доцільності одних і шкідливості інших моделей поведінки. Завдяки цьому вони розширюватимуть і поглиблюватимуть свої знання про сутність і особливості людських взаємин, вчитимуться аналізувати їх на основі власного сприйняття.
Література 

1. Бабанский Ю. К., Победоносцев Г. П. Комплексный подход к воспитанию школьников. - М., 1980. 

2. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: шляхи реалізації. - К.: ІЗМН, 1996. 

3. Демиденко В.К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для керівників, вихователів і вчителів. – К.: ІЗМН, 1995. 

4. Джон Дьюї Моральні принципи в освіті. – К.: 2001. 

5. Донцов А.В. Психолого – педагогічні особливості формування ціннісних орієнтацій студентської молоді. // Високі технології виховання. – Харків; ІСДО,1995. 

6. Кобзар Б.С. Громадськість і виховання. - К., 1973. 

7. Концепція безперервного національного виховання. - К., 1994. 

8. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій.- К.: Либідь,1996. 

9. Щуркова Н.Е. Воспитание: новый взгляд с позиции культуры. - М.: Педагогический поиск, 1996. 



10. Про позашкільну освіту. Закон України від 22 червня 2000 року № 1841-. 

11. Про освіту. Закон України від 23 березня 1996 року № 100/96-ВР (зі змінами і доповненнями). 


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка