Г. П. Сукачова, кандидат педагогічних наук



Скачати 122.11 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір122.11 Kb.
УДК 316.776.32

Г.П. Сукачова, кандидат педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЄВОГО ЕТИКЕТУ

В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

У статті розглянуто поняття «професійний мовленнєвий етикет», визначено його складові, умови та шляхи формування з огляду на вимоги, що висуваються сучасним суспільством.

Ключові слова: соціалізація, професійний мовленнєвий етикет, професійні мовленнєві уміння, загальні мовленнєві уміння, культура спілкування, професійна комунікація.

Постановка проблеми Сучасні умови існування суспільства вимагають від особистості уміння орієнтуватися у ситуаціях, що склалися, визначати оптимальні шляхи вирішення проблем, адаптуватися до нових суспільних умов. Успішність процесу соціалізації особистості визначається усвідомленням суспільних цінностей та норм, власного соціального статусу, виробленням навичок і умінь суспільної діяльності, оволодіння мовою як системою засобів приймання, аналізу та передавання інформації. Комунікативні бар’єри, порушення процесів передавання або сприймання інформації можуть стати причиною зниження ефективності діяльності особистості, зокрема, професійної. Актуальним постає питання формування професійного мовленнєвого етикету як системи формул спілкування, що використовуються в ситуаціях професійної комунікації і полегшують процеси передавання, аналізу та сприймання інформації, які є важливою складовою соціалізації особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Дослідженням особливостей соціалізації особистості займалися Ч.Кулі, Дж.Мід, З.Фройд, Ж..Піаже, Е.Дюркгейм, Т.Парсонс та інші. Аналізу проблем соціалізації особистості через навчання та виховання присвячено роботи В.Андрущенка, І.Беха, М.Євтуха, О.Сидоренка.

На сьогодні існують дослідження, в яких розглядаються питання, пов’язані з формуванням мовленнєвих умінь, комунікативних умінь, мовної компетенції, культури мовлення, культури ділового мовлення як складових соціально адаптованої особистості. Це роботи Л.Барановської, Г.Берегової, Л.Головатої, В.Гриньової, В.Коломієць, Н.Костриці, О.Мартіної, Е.Полатай, Т.Рукас, Л.Тоцької, М.Успенського, О.Хорошковської, Е.Полатай, А.Годлевської, В.Полторацької, М.Пентилюк, М.Богуш, С.Пасова тощо.



Постановка завдання Метою даної статті є визначення поняття «професійний мовленнєвий етикет», його складових та способів формування в контексті процесу соціалізації.

Виклад основного матеріалу Соціалізація – це процес засвоєння культурних норм і цінностей, освоєння соціальних ролей, усвідомлення свого «Я». Сутність соціалізації означає перетворення на індивіда на особистість.

Процес соціалізації як впровадження людини в суспільство, оволодіння нею навичками та звичками суспільної поведінки, засвоєння цінностей і норм певного суспільства відбувається на основі соціальних контактів, взаємодії особистості з іншими особистостями, групами, організаціями, інститутами. У процесі такої взаємодії спрацьовують соціальні механізми імітації та ідентифікації, соціального та індивідуального контролю, на яких відбиваються соціальні, національні, професійні, моральні та расові відмінності людей. [6, с. 59]

Б. Ісаєв, розглядаючи основні засоби соціалізації (мову, за допомогою якої людина приймає, аналізує, узагальнює та передає інформацію, висловлює свої думки та почуття тощо; цінності та норми, які є ідеальними уявленнями, з якими людина порівнює свої вчинки, та засвоєними нею способами мислення, поведінки та спілкування; соціальний статус як положення особистості в соціальному просторі; соціальну роль як поведінку особистості, пов’язану з певним соціальним статусом; навички та уміння як зразки діяльності), зазначає, що навички та уміння відіграють не тільки поведінкову, але й дидактичну (навчальну) роль у подальшій соціалізації, оскільки закріплені у поведінці навички та уміння допомагають швидше та впевненіше оволодівати новими навичками та уміннями.[6, с. 61]

Розуміючи соціалізацію як двосторонній процес формування особистості в конкретному соціокультурному середовищі, процес засвоєння та активного відтворення індивідом суспільною досвіду, в результаті якого він стає особистістю та набуває необхідні для життя людей знання, вміння та навички, тобто здатність спілкуватися, взаємодіяти в ході вирішення тих чи інших завдань, що передбачає опанування людиною культури людських стосунків та мовлення, соціальних норм, необхідних для ефективної взаємодії з різними людьми, ролей, видів діяльності, форм спілкування, М.Алексєєва-Вовк висуває гіпотезу, що соціалізація студентів вищих навчальних закладів засобами культури мовлення буде ефективною за таких умов: соціальної спрямованості викладання спеціального навчального курсу “Культура мовлення”; використання художньої, релігійної, наукової, епістолярної, історико-документальної літератури у процесі вивчення курсу “Культура мовлення”; застосування монологічних та діалогічних форм мовленнєвої діяльності під час розвитку культури мовлення в межах програми позанавчальної діяльності; формування у студентів умінь у галузі ділового спілкування.[1, с. 3 -7]

В.Полторацька встановлює основні умови ефективного формування комунікативної культури майбутнього вчителя в процесі його професійно-педагогічної підготовки: реалізація педагогічної діагностики культури спілкування майбутніх учителів; забезпечення творчого засвоєння студентами провідних ідей та технологій сучасного професійного спілкування вчителя; організація систематичної творчо-гуманістичної взаємодії викладача і студентів у процесі спільної діяльності [9, с. 21].

В.Гриньова визначає такі умови формування педагогічної культури: цілісність, безперервність і системність процесу розвитку педагогічної культури у процесі діяльності; побудова змісту та структури навчально-виховного процесу відповідно до завдань та основних компонентів педагогічної культури; орієнтація педагогічного процесу на суб’єктивну позицію студента як носія загальнолюдських і культурних цінностей; формування позитивної мотивації студентів до навчально-виховного процесу, педагогічної діяльності, педагогічної культури на основі максимальної інтенсифікації учіння студентів; залучення їх до діяльності, яка моделює майбутню професійну діяльність; створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату на заняттях, а також урахування емоційного самопочуття кожного студента; реалізація вимог: провідної ролі соціокультурного контексту, гуманізації, індивідуалізації, активності, спільної діяльності студентів і викладачів, варіативності видів навчальної діяльності на заняттях з предметів педагогічного циклу; виховання потреби у студентів до постійного самовдосконалення (самоосвіти, саморозвитку, самовиховання), формування «Я-концепції» [4, с. 35].

На думку В.Пасинок, успіх процесу формування мовленнєвих умінь студентів нефілологічних спеціальностей забезпечується формуванням особистісного інтересу до феномену мови і мовленнєвої культури; спрямованістю навчальної діяльності на усвідомлення суті й особливостей розвитку педагогічного мовлення; систематизацією необхідних знань; формуванням уміння застосовувати живе слово як інструмент педагогічного впливу; координацією процесів навчання студентів у практичній та ігровій діяльності; моделюванням ситуації для появи мовленнєвих умінь та самореалізації особистісних професійних якостей з одночасним оволодінням навичками їх застосування при зміні ситуацій; усвідомленням і критичним застосуванням теорії та методики мовленнєвої діяльності у педагогічній практиці [8, с. 4].

Рівень сформованості у майбутніх фахівців промислової галузі культури ділового мовлення, за припущенням Т. Рукас, має підвищитися за умов добору пропонованого для опрацювання матеріалу з урахуванням частотності використання його в діловому мовленні інженерів; засвоєння студентами цього профілю якомога ширшого набору стандартизованих композиційних структур ділової мови, оволодіння мовними нормами на матеріалі текстів офіційно-ділового стилю та в ситуаціях, наближених до реальних професійно-ділових, які створюються завдяки системі комунікативних вправ, завдань, соціально-рольових ігор [10, с. 3].

На основі аналізу наукової літератури Т.Рукас визначає психолінгвістичні та педагогічні засади формування в майбутніх фахівців виробничої сфери культури ділового мовлення: удосконалення умінь і навичок, необхідних для ділового спілкування, має відбуватися в процесі виконання комунікативних вправ і завдань; відпрацювання мовної правильності та мовної майстерності слід проводити паралельно; доцільним є використання діалогу як основного методу вивчення навчальної інформації; застосування соціально-рольових ігор сприяє ефективній парній, груповій, колективній взаємодії тих, хто навчається; забезпечення мотивації опанування майбутніми інженерами культури ділового мовлення досягається шляхом орієнтації виучуваного матеріалу на майбутню професійну діяльність [10,с.15-16]. Високої мовної культури можна досягти, забезпечивши: ґрунтовне засвоєння індивідом мовних норм; вироблення в нього практичних умінь і навичок найточнішого формулювання думки [10,с.8].

На думку І.Дроздової, формування в російськомовних студентів вищих технічних закладів східного регіону України мовної і мовленнєвої компетенції відбуватиметься ефективніше, якщо зміст мовних знань підпорядковуватиметься формуванню (корекції) й удосконаленню вмінь усного і писемного мовлення. При цьому теоретичний матеріал має презентуватися блоками (з урахуванням спільного і відмінного в російській та українській мовах), а практичні вправи будуть відповідати усім видам мовленнєвої діяльності та задовольняти професійні потреби студентів [5, с.2].

Таким чином, розглядаючи особливості формування мовленнєвих умінь майбутніх фахівців, дослідники підкреслюють провідну роль позитивної мотивації при оволодінні мовними навичками, яка досягається за рахунок добору відповідного дидактичного матеріалу, усвідомлення тими, хто навчається, суті процесу мовлення, готовності до практичної роботи з відпрацювання й закріплення набутих умінь.

Сучасне суспільство вимагає підготовки фахівців, які не тільки володіють знаннями зі спеціальності, але й здатні орієнтуватися у виробничих ситуаціях, ділових контактах та в інших випадках, пов’язаних із здійсненням професійної діяльності. Комунікативні бар’єри, порушення процесів передавання або сприймання інформації можуть стати причиною зниження ефективності професійної діяльності. Використання професійного мовленнєвого етикету у процесі спілкування полегшує процеси передачі, аналізу та сприйняття інформації.

Професійний мовленнєвий етикет – це система формул спілкування, стійких висловів, які використовуються у ситуаціях професійної комунікації. Володіння професійним мовленнєвим етикетом передбачає використання загальних та професійних мовленнєвих умінь. При цьому загальні мовленнєві уміння – це володіння мовними засобами, дотримання мовленнєвих норм, уміння будувати тексти різного призначення (як письмові, так й усні) з урахуванням їхніх особливостей, уникання мовних штампів; логічне, чітке формулювання висловлювань, використання шляхів удосконалення власного мовлення; володіння мовленнєвим етикетом. Професійні мовленнєві уміння, крім застосування загальних мовленнєвих умінь, передбачають володіння професійною лексикою, термінологією, різними формами писемного та усного професійного мовлення; уміння створювати тексти, що використовуються у ситуаціях професійної комунікації; використання галузевої термінології, спеціальної фразеології, стійких висловів, які відповідають соціально значимим ситуаціям професійної комунікації; здійснювати аналіз ефективності професійної комунікації; удосконалення власного професійного мовлення; добір найдоцільніших у професійному спілкуванні мовленнєвих моделей. Модель поняття «професійний мовленнєвий етикет» представлено на рисунку 1.


Рис. 1 Модель поняття «Професійний мовленнєвий етикет»
Використання професійного мовленнєвого етикету дозволяє планомірно будувати різні етапи комунікативних процесів, урізноманітнювати й увиразнювати власне мовлення; здійснювати спілкування на основі знань про закономірності спілкування й способи управління індивідом та групою; доцільно використовувати у своїй діяльності професійну лексику; складати документи різного призначення; конструювати навчально-змістовні матеріали; здійснювати контроль, самоаналіз та саморегуляцію у професійній діяльності.

Важливу роль в процесі ефективного формування навичок професійного мовленнєвого етикету відіграють наявність позитивної мотивації діяльності; зацікавленість особистості питаннями мови і мовної культури; систематизація набутих знань; використання різноманітних вправ, що моделюють ситуації спілкування на різних рівнях (студентська група, керівник – підлеглий, старший за віком – молодший, спілкування на виробництві та ін.); відповідність характеру дидактичного матеріалу, пропонованого для опрацювання, спеціальності, яку набувають студенти; створення ситуацій, наближених до реальних, за допомогою добору мовного матеріалу, що використовується в мовленні фахівців відповідного профілю, системи комунікативних вправ, завдань, рольових ігор, навчального діалогу.



Наведемо приблизний перелік видів робіт, які доцільно використовувати для формування професійного мовленнєвого етикету в процесі підготовки майбутніх фахівців: моделювання ситуацій спілкування; рольові ігри; тестування; аналіз власної роботи і роботи товаришів під час виконання вправ; виконання вправ, що передбачають редагування текстів, аналіз готових текстів та створення нових; підготовку рефератів; роботу з довідково-інформаційними джерелами, розв’язання ситуаційних та практичних задач, складання опорних конспектів з тем; складання планів статей, параграфів, структурно-логічних схем за матеріалом розділів підручників, професійних словників; формулювання питань по темі; розгорнутих відповідей на питання, переклад фахових текстів, редагування текстів офіційно-ділового та наукового стилів.

Висновки Професійний мовленнєвий етикет – це система формул спілкування, стійких висловів, що використовуються у ситуаціях професійної комунікації, володіння якою передбачає використання загальних та професійних мовленнєвих умінь. Використання професійного мовленнєвого етикету в процесі спілкування полегшує процеси передачі, аналізу та сприйняття інформації, які є важливою складовою процесу соціалізації.

Формування професійного мовленнєвого етикету буде ефективним за таких умов: точне формулювання теми заняття; однозначне визначення об’єкта, предмета, мети, завдання роботи; логічне поєднання під час роботи на заняттях усних та писемних форм контролю знань студентів; контролю під час перевірки студентських робіт за дотриманням логічності, послідовності, обґрунтованості відповіді; аналізу відповіді студентів з точки зору логічності, послідовності, обґрунтованості подачі матеріалу, залучення студентів до самооцінювання; чіткого виділення етапів спілкування, контролю за відповідністю використаних етикетних одиниць етапу професійного спілкування та ситуації спілкування; виділенню логічних етапів розкриття змісту понять, подачі матеріалу; урізноманітнення використовуваних етикетних одиниць в однотипних ситуаціях професійного спілкування; аналізу доречності, точності, чіткості власних висловлювань та висловлювань студентів з огляду на мету та ситуацію спілкування; використання різноманітних стратегій мовного спілкування та конструкцій власних висловлювань; дотримання відповідності обраної стратегії комунікації та використаних етикетних одиниць тональності спілкування, позиціям співрозмовників у процесі комунікації; залучення студентів до свідомого використання етикетних одиниць під час діалогу з викладачем, з іншими студентами. Крім того, у курсах дисциплін, що викладаються студентам, необхідно спеціально звертати увагу на коло питань, пов’язаних із формуванням професійного мовленнєвого етикету, викладання дисциплін гуманітарного циклу має передбачати створення умов для формування професійного мовленнєвого етикету; формування професійного мовленнєвого етикету під час вивчення дисциплін гуманітарного циклу повинно враховувати специфіку предмета, що викладається, та напрямок фахової підготовки майбутніх фахівців.



Перспективи подальших досліджень. Проведене дослідження не вичерпує повною мірою питання формування професійного мовленнєвого етикету. Подальший науковий пошук може бути пов’язаний із визначенням та створенням умов формування професійного мовленнєвого етикету для кожного напряму підготовки фахівців сучасної системи освіти.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Алексєєва-Вовк М.І. Педагогічні умови соціалізації студентів засобами культури мовлення: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук: 13.00.05 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. – К., 2008. – 18 с.

  2. Бакуменко О.О., Березовський В.В., Васильєва І.Г., Розенфельд Ю.М., Сукачова Г.П. Соціологія. – Харків: НТМТ, 2009. – 176с.

  3. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: Навч. посібник. – К.:ВЦ «Академія», 2006. – 256 с.

  4. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти): Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – К., 2001. – 45 с.

  5. Дроздова І.П. Формування мовної компетенції у студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів Східної України (На матеріалі курсу ділової української мови): Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук: 13.00.02 / Інститут педагогіки АПН України. – К., 2001. – 20 с.

  6. Исаев Б.А. Социология в схемах и комментариях. – СПб.: Питер, 2008. – 224с.

  7. Коваленко О.Е. Методичні основи технології навчання. – Харків: Основа, 1996. – 184 с.

  8. Пасинок В.Г. Теоретичні основи формування професійних мовленнєвих умінь у майбутніх учителів нефілологічних спеціальностей: Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня доктора педагогічних наук: 13.00.04/ НПУ ім. Драгоманова. – К., 2002. – 40 с.

  9. Полторацька В.В. Формування комунікативної культури майбутнього вчителя у процесі його професійно-педагогічної підготовки: Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук: 13.00.01 / ХДПУ ім. Сковороди. – Х., 1997. – 24 с.

  10. Рукас Т.П. Формування культури ділового мовлення у майбутніх інженерів: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук:13.00.03 / НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К., 1999. – 19 с.


Формирование профессионального речевого этикета в контексте социализации личности

Сукачёва А.П.

В статье рассмотрено понятие «профессиональный речевой этикет», определены его составляющие, условия и пути формирования с учетом требований выдвигаемых современным обществом.



Ключевые слова: социализация, профессиональный речевой этикет, профессиональные речевые умения, общие речевые умения, культура общения, профессиональная коммуникация.
The forming in the context of personalitys socialization of professional vocal etiquette.

Sukachova A.

A concept "professional vocal etiquette", defined its constituents, terms and forming ways, taking into account requirements which are pulled out by modern society are considered in the article.



Keywords: socialization, professional vocal etiquette, professional vocal abilities, general vocal abilities, culture of intercourse, professional communication.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка