Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки



Сторінка10/29
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.58 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   29

ДІЯЛЬНІСТЬ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ

Надія Жукова

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент І.В. Кадєєва

Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі транснаціональних корпорацій (ТНК). Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у світових економічних процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у системі світового господарства, їх вплив поширюються і на політичну сферу, що дозволяє розглядати ТНК поряд із державами і міжнародними організаціями. Розвинуті країни світу пильно стежать за процесами, що відбуваються у країнах СНД і в Україні зокрема. Трансформація економік пострадянських країн, утворення нових геополітичних об’єднань на теренах СНД спонукають їх до вкладання капіталу в ключові сфери економіки цих країн у разі сприятливої ситуації.

Україна, як приймаюча ТНК країна, не посіла належного місця в їх діяльності. Незважаючи на певні природні переваги, вона має один із найнижчих показників залучення прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної та Східної Європи, СНД. У вигляді прямих капіталовкладень в Україну було ввезено понад 2 млрд. дол., що становить майже 2/3 загального обсягу отриманих нею прямих іноземних інвестицій, і створено приблизно 9000 робочих місць. Найбільшу питому вагу мають інвестиції, середній обсяг яких від 10 до 100 млн. дол. ТНК інвестували в обсягах, що перевищують 100 млн. дол., віддаючи перевагу негрошовим внескам. Лідером – країною, що діє в Україні найбільш активно, – є США, на другому місці – компанії країн Європейського Союзу.

Найбільше коштів зарубіжні ТНК інвестують у харчову промисловість України, відтак у сільське господарство і в телекомунікації. Іншими значними напрямами іноземного інвестування є машинобудування, роздрібна торгівля, підприємства громадського харчування, банківський сектор, підприємства легкої промисловості.

Визначальна причина вкладення інвестиції в Україну – пошук нових ринків збуту. Більшість іноземних інвесторів приваблює передусім великий внутрішній ринок України (близько 50 млн. споживачів). Наявність дешевої робочої сили є істотним фактором лише для інвесторів-підприємців. Однак найнижчі серед країн Східної Європи витрати на оплату праці часто обертаються її низькою продуктивністю, нестачею капіталу, слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собівартість продукції вищою, ніж у сусідніх країнах.

Іноземні інвестори, як правило, сподіваються на внутрішню ставку дохідності в межах від 10 до 30%. ТНК, які залучають капітал під менші відсотки, задовольняються ставкою, нижчою за 20%. Тому ТНК можна розглядати як найкращий спосіб залучення довгострокових інвестицій в Україну В інтересах залучення іноземного капіталу Україна має переглянути й окремі положення аграрного права.

ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ЗІ СПЕЦКУРСУ «ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ ГРАФІВ»

Тетяна Заєць

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Є.П. Нелін

Важливим складником педагогічних і методичних досліджень є діагностика навчальних досягнень учнів, які беруть участь в педагогічному експерименті. У дослідженнях В. Аванесова, І. Булах, К. Інгенкампа та інших обґрунтовано, що педагогічна діагностика – це система педагогічної діяльності, яка спрямована на визначення всіх обставин здійснення навчально-виховного процесу та точне визначення його результатів.

Впровадження в старшій школі профільного навчання передбачає розробку спецкурсів, спрямованих на активізацію пізнавальної діяльності учнів, розвиток логічного мислення та діагностику відповідних навчальних досягнень учнів.

Спецкурси − це перший, дуже важливий крок учня до майбутньої професії, це початок професійної підготовки. Кожний профіль навчання охоплює три види предметів: базові загальноосвітні предмети, профільні предмети та спецкурси. Загальноосвітній навчальний заклад із профільним навчанням самостійно визначає перелік спецкурсів. Спецкурси − це курси профільного доповнення, які поглиблюють та розширюють межі профільних предметів, розвивають і доповнюють їх зміст, забезпечують внутрішньо-профільну спеціалізацію й професійну спрямованість, тобто виконують роль надбудови, доповнюючи зміст профільних курсів. Найчастіше цілями спецкурсів є: поглиблення змісту одного з базових предметів; доповнення змісту профільних предметів; задоволення пізнавальних інтересів у галузях діяльності, що виходять за межі обраного профілю (підвищення загального культурного рівня, загальної ерудиції). При розробці засобів діагностики навчальних досягнень учнів із спецкурсу доцільно враховувати наступні рекомендації до розробки програм спецкурсів: 1) проаналізувати зміст навчального предмета в межах обраного профілю; 2) визначити, чим зміст спецкурсу буде відрізнятися від базового або профільного курсу; 3) визначити тему, зміст, цілі та функції запропонованого спецкурсу; 4) зміст програми поділити на блоки, розділи, теми і дати до них погодинну розбивку; 5) з’ясувати можливість матеріально-технічного та методичного забезпечення вивчення цього курсу, скласти список літератури для вчителів та учнів; 6) вказати основні види діяльності учнів, особливо для виконання експериментальної частини програм, практикумів, лабораторних дослідів; 7) зазначити, які освітні продукти мають бути створені учнями як результат опанування спецкурсу (моделі, тези, серія дослідів тощо); 8) визначити критерії оцінювання та засоби діагностики, в тому числі альтернативні, за якими буде оцінено успішність засвоєння спецкурсу, та форму звітності за результатами засвоєння програм обраного курсу (проект, звіт тощо).

З використанням запропонованих рекомендацій нами розроблено програму, зміст та засоби діагностики спецкурсу «Елементи теорії графів» для учнів 10-11 класів з профільним вивченням математики.



ОСОБЕННОСТИ ОРГАНИЗАЦИИ ОБУЧЕНИЯ В ВУЗАХ США

ДЛЯ ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ

Татьяна Звягинцева

Научный руководитель – кандидат педагогических наук, доцент С.А. Васильева

Исходя из данных социологического исследования Open Doors, иностранные студенты затрачивают более $ 15,5 миллиардов на оплату обучения в университетах США, что выводит американское образование в одну из ведущих экспортных отраслей страны. С учетом стипендий национальных и правительственных организаций, примерно 67% всех средств, затрачиваемых на обучение, берется за пределами страны.

Анализируя данные социологических исследований, можем отметить, что до наступления мирового финансового кризиса, устойчивый рост иностранных студентов в США обеспечивали три страны: Индия, Китай и Южная Корея.

Среди этих стран уверенно продолжает лидировать Индия. В 2007-08 гг. количество студентов из Индии выросло на 13 % и составило 94,563 человек. Количество китайских студентов выросло на 20 % и составляет сегодня 81,127. Но не только студенты вышеперечисленных стран имеют возможность получать высшее образование в США. В последние годы наблюдается активная интеграция украинских студентов в зарубежные ВУЗы.

Подчеркнем, что на основе социологических опросов среди наиболее популярных специальностей по-прежнему остаются направления, связанные с экономикой и бизнесом. В этом году «Бизнес» и «Менеджмент» привлекли на 7% больше иностранных студентов, чем в прошлом. Сегодня на этих специальностях обучается более 20% всех иностранных студентов. Далее следуют инженерные специальности – 17 %.

В результате исследования организации процесса обучения, отметили, что первые два года бакалаврата мало отличаются от отечественной системы образования, но если английский язык для transferstudent не является родным, то существуют дополнительные программы для повышения уровня владения языком, заканчивающиеся специальными тестами IELTS или TOEFL.

Отличия также касаются и системы контроля знаний: в англоязычных странах студенты набирают специальные учебные кредитные часы, их суммарное количество является основным критерием для присвоения степени бакалавра, при этом пересдача возможна только один раз, после чего студента отчисляют из ВУЗа.

Анализируя программы обучения высших учебных заведений стран США и Украины, пришли к выводу, что необходимо ориентироваться не на схожесть названий программ, а на содержание обязательных курсов внутри них: чем больше совпадений, тем выше вероятность перевода студента в иностранный ВУЗ.

САМОВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Людмила Зінченко

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент В.М. Тихонович

Проблема формування професійної педагогічної майстерності майбутнього вчителя активно досліджується в останні роки у контексті підготовки майбутнього спеціаліста у системі безперервної педагогічної освіти Ефективним шляхом до оволодіння майстерністю як особливою якістю педагогічної діяльності у процесуальному та результативному аспектах є професійне самовиховання.

Молодому спеціалісту потрібен чіткий орієнтир, який вів би його до усвідомлення цілей, завдань та специфіки роботи. Таким орієнтиром є знання, отримані у вищих педагогічних закладах освіти, а також загальнолюдські цінності, що виконують функції внутрішнього регулятора, керівника поведінкових норм, зумовлюють переваги в прагненнях і бажаннях, впливають на життєву спрямованість особистості. Цінності стають внутрішнім мотивом діяльності тоді, коли вони становлять ядро духовного світу людини: об’єднують почуття, думки, волю у стале ціле. Провідну роль у цьому відіграє самовиховання.

Самовиховання є особливо важливим для студента – майбутнього педагога, професія якого потребує багато знань, життєвих умінь, мислительних і практичних навичок. До того ж, щоб у майбутньому кваліфіковано керувати і залучати до самовиховання своїх вихованців, самому потрібно «спробувати на собі» всю мудрість цієї дії.

Видатний педагог Ян Амос Коменський висунув за ідеал образ енергійної, ввічливої і тактовної людини, яка веде правильний спосіб життя і закликав до самопізнання і керування розвитком своєї особистості.

Самовиховання – це систематична, послідовна робота особистості з вироблення та вдосконалення своїх позитивних і усунення негативних якостей. Тільки чітко визначившись у своїх сильних і слабких сторонах, людина ставить завдання розвинути себе, збагатити свій творчий потенціал –здібності, потреби, смаки, інтереси, цінні особливості характеру, волю, духовний світ, моральні якості, одночасно усуваючи свої недоліки.

Самовиховання має такі ознаки, це: особливий вид діяльності, спрямованої на себе; усвідомлений, планомірний, самостійний процес; робота суб’єкта з усвідомлення своїх позитивних якостей і усунення недоліків. Воно може бути епізодичним і систематичним, позитивно і негативно спрямованим, може бути також частковим і тотальним, індивідуальним і колективним.

У процесі самовиховання студента – майбутнього педагога можна виділити такі етапи: усвідомлення в необхідності роботи над собою, вироблення програми роботи над собою, первинне (пробне) самовиховання, активне здійснення програми самовиховання, включаючи зміну себе і обставин, оцінка результатів самовиховання.

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ У ДИТЯЧОМУ САДКУ

Наталя Зозуля

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент А.В. Поденко

Основною метою як дитячого психолога, що працює в дитячому садку, так і в цілому психологічної служби освіти є забезпечення психологічного здоров’я дітей. Відповідно до поставленої мети дитячий практичний психолог виконує наступні завдання: реалізує в роботі з дітьми можливості розвитку кожного віку, розвиває індивідуальні особливості дитини, тобто увагу фахівця повинні привертати інтереси, здібності, схильності, відчуття, захоплення, стосунки дитини і ін. Від психолога потрібно створити сприятливий для розвитку дитини клімат в дитячому садку, а також необхідно надавати своєчасну психологічну допомогу, як дітям, так і їх батькам, вихователям.

Основними видами діяльності дитячого психолога є: психологічна освіта, психологічна профілактика, психологічне консультування, психологічна діагностика, психологічна корекція.

Основна складність, з якою може зустрітися психолог, – це нерозуміння педагогічним колективом і батьками важливості психологічної профілактики. Подібне нерозуміння можна пояснити тим, що існує багато проблем з окремими дітьми і колективами, які необхідно терміново вирішувати, і тому вихователі і батьки можуть не замислюватися про те, що може статися в майбутньому.

Як відзначають досвідчені психологи, молодому фахівцеві не слід відразу братися за всі можливі напрями роботи, краще починати з проблемних дітей, ситуацій, з проблематики, яка краще освоєна психологом, де він компетентніший, поступово нарощуючи свій методичний арсенал. У психолога в дитячому саду обов’язково має бути свій кабінет, це важлива умова організації психологічної служби.

Успішно працюючого дитячого психолога відрізняють такі професійні якості як: прагнення до пізнання себе і інших, широта інтересів і незалежність поглядів, здатність емоційно притягувати до себе людей, підвищене відчуття відповідальності за свої слова і дії, усвідомлення кордонів своєї компетентності.

Робота психолога в дитячому саду вимагає кваліфікації фахівця з вищою психологічною освітою, розвитку, що спеціалізувався в області психології, педагогічної психології, клінічної психології.



УЧАСТЬ ПСИХОЛОГА У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ: ПСИХОЛОГІЧНА ПРОСВІТА ПЕДАГОГІЧНОГО ПЕРСОНАЛУ І БАТЬКІВ

Антон Зубков

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент А.В. Поденко

Форми роботи по психологічній освіті всілякі: це лекції і бесіди, що проводяться на методичних нарадах і батьківських зборах, групові і індивідуальні консультації, підготовка пам’яток, підбір і поширення психологічної і психолого-педагогічної літератури і тому подібне.

Теми лекцій, бесід, консультацій можуть варіюватися залежно від конкретних умов, але деякі з них можна рекомендувати для будь-якої дитячої установи. Ось їх приблизний перелік:

1. Роль природних властивостей дитяти, умов його життя і виховання в психічному розвитку;

2. Психологічні особливості дітей різних дошкільних вікових груп;

3. Вікові кризи розвитку і умови, сприяючі їх благополучному дозволу;

4. Розвиваюче значення різних видів дитячої діяльності – ігри, малювання, конструювання тощо;

5. Вплив родинних взаємин на психічний розвиток дитяти;

6. Створення умов для емоційного благополуччя дитяти;

7. Особливості підходу до «важких» дітей;

8. Адаптація дитяти до дитячої установи.

Успіх в розвитку в значній мірі залежить від того, чи зможуть вихователі відмовитися від звичної схеми з одним, єдино правильним шляхом розвитку, який жорстко визначається небагатим переліком видів дитячої діяльності, що існують в дитячих установах. Психологові варто мати на увазі, що між розвиваючим впливом різних видів дитячої діяльності існує широка взаємна компенсація, і заохочувати слід ті з них, які можуть бути краще організовані дорослими і до яких випробовує велику схильність саме дитя.

Дуже важлива допомога психолога вихователям в здійсненні індивідуального підходу до дітей: адже обстеження дитячих груп і окремих дітей, що проводяться ним, дають багатий матеріал для розуміння проблем, що є у дітей і вимагають особливої уваги дорослих.

Психолог може намітити і реалізувати ряд спеціальних видів роботи з колективом дитячого саду, сприяючих поліпшенню емоційного стану педагогів, зняттю напруженості, втомі, посиленню уваги до психологічних аспектів роботи з дітьми. Добре, якщо в дитячому саду вдається виділити спеціальне приміщення для відпочинку персоналу, де психолог може проводити сеанси релаксації, психотерапевтичні бесіди з вихователями, обговорювати з колективом виниклі складні педагогічні ситуації в групах і спільно намічати шляхи їх вирішення.

ПСЕВДОНІМ ЯК ЗАСІБ ОСОБИСТІСНОГО САМОВИРАЖЕННЯ

В АНГЛОМОВНОМУ ВІРТУАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ

Ірина Іванова

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент О.О. Українська

На сучасному етапі розвитку суспільства і науково-технічного прогресу мережа Інтернет є не лише засобом поширення різноманітної інформації, а й виконує багато інших функцій: освітню, інформаційну, комерційну, розважальну та ін. Іншими словами, сучасний віртуальний простір надає широкі можливості для роботи, освіти, самоосвіти і організації дозвілля.

Віртуальний світ анонімний і безмежний. Засобом для самовираження та користувачів у його просторах є явище «псевдонім» або «нікнейм». Користувачі Інтернету називають себе вигаданим ім’ям, яке походить з англійської – «nick, nickname» і перекладається як «прізвисько».

Віртуальний псевдонім виступає у якості додаткового ідентифікатора особистості у неофіційній сфері спілкування, і є засобом самовираження особистості, тому що людина отримує прізвисько за певні відмінні риси характеру, зовнішності, за певні особистісні захоплення і інтереси.

У віртуальному світі використання псевдоніму є обов’язковим для кожного члена Інтернет-спільноти. Вибір оригінального «нікнейму» – одне із основним правил поведінки у мережі. Змінюючи псевдоніми, одна й та сама людина дробиться на десятки віртуальних істот. Під маскою псевдоніму людина може дозволити собі як максимальну відвертість, так і найфантастичніші вигадки. Кожен може до нескінченності змінювати своє ім’я, стать, вік і зовнішність, вигадувати неіснуючі подробиці своєї біографії, відстоювати полярно протилежні істини і, навіть, сперечатися із самим собою, виконуючи різні соціальні ролі.

Психологи вважають, що чим більше людина намагається приховати свою особистість за яскравою оболонкою псевдоніму, тим яскравіше і відкритіше вона змальовує себе і свій внутрішній світ. Таким чином, проблема особистісного самовираження людини у мережі Інтернет за допомогою псевдоніма набуває особливої актуальності.

Спроби класифікувати псевдоніми за різноманітними ознаками широко представлені у мережі Інтернет, але ми пропонуємо особисте бачення цієї проблеми. Аналіз зібраного емпіричного матеріалу різних форм спілкування користувачів мережі Інтернет дає змогу класифікувати псевдоніми віртуального простору за такими категоріями: а) імена власні, тобто похідні псевдоніми від імені та фамілії автора: Var_Var, BranBear, Katie; б) зооморфізми і флороморфізми: Boonana, DewBear; в) зовнішні характеристики людини: Lovely Boy, CurlyCute; г) особисті якості людини: Dodo, Baby Sunshine; д) інтереси і захоплення людини: Kookie (likes to cook), Spooky (interesting in ghosts).

Таким чином, можна зробити висновок, що псевдонім є найяскравішим, а тому й найпопулярнішим засобом для самовираження людини у віртуальному просторі, який дає змогу детальніше вивчити її внутрішній світ.

Вивчення структури кристалів

методом внутрішнього тертя

Максим Іванюк

Науковий керівник − доцент кафедри фізики Ю.В. Літвінов

Метод внутрішнього тертя (ВТ) є структурно точним методом, який дозволяє реєструвати в кристалах мікропластичні дефекти на самих ранніх стадіях їх виникнення. Крім того, метод є чутливим для виявлення дефектів різного типу (дислокацій, точкових дефектів, кластерів).

У даній роботі проведено апробацію нової методики вимірюванням ВТ в режимі вимушених і затухаючих коливань.

Вимірювання проводяться на металевих зразках (мідних та алюмінієвих). У першому випадку (в режимі вимушених коливань) ВТ оцінюється на основі форми амплітудно-частотної характеристики (АЧХ). В другому − мірою наявності ВТ є логарифмічний декримент затухання.

Коливання в зразках збуджуються за допомогою електромагнітної взаємодії. Датчиком реєстрації даних є п’єзоелектричний елемент. Принцип дії цього елементу полягає в тому, що при механічних деформаціях у певних напрямках на його гранях з’являються електричні заряди протилежних знаків. Він підключається до схеми аналого-цифрового пристрою, який, у свою чергу, підключено до комп’ютера. За допомогою спеціального програмного забезпечення ми перетворюємо отримані дані у корисну для експерименту інформацію. Такий метод дозволяє проводити експеримент з великою точністю.

АЧХ зразків знімається при різних амплітудах деформації. За ступенем асиметричності характеристик оцінюється вклад мікро-пластичних дефектів у розсіяння енергії.

Встановлено, що при малих величинах відносної деформації АЧХ мають більш симетричний вигляд. Це відповідає пружному характеру взаємодії в зразках. Асиметричне зображення АЧХ свідчить про те, що зразок має значні дефекти в структурі кристалічної ґратки. В цьому випадку частина механічної енергії переходить у внутрішню енергію зразка.

При дослідженні внутрішнього тертя методом затухаючих коливань встановлено, що амплітудна залежність має дві чітко виражені області: область амплітудно незалежного ВТ та область амплітудно залежного ВТ. Перехід від однієї області до другої відбувається при різних амплітудах деформації в залежності від попереднього стану зразків.

Таким чином, у даній роботі пропонується апробація методики дослідження структурних дефектів у твердих тілах методом внутрішнього тертя із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій.



АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ

ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Олена Ільченко

Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор М.А. Кузнєцов

В останні десятиліття в системі освіти зусиллями вчених і практиків складається особлива культура підтримки і допомоги дитині у навчально-виховному процесі психологічний супровід. Особливістю системи супроводу на сучасному етапі є необхідність супроводу дитини в умовах модернізації освіти, зміни в його структурі й змісті. Метою психологічного супроводу дитини в навчально-виховному процесі є визначення та забезпечення соціально-психологічних умов для успішного навчання та психологічного розвитку дитини в ситуаціях шкільної взаємодії.

У рамках психологічного супроводу виділяються три взаємопов’язані напрямки:

Психологічний моніторинг освітнього процесу який складається з таких компонентів: отримання своєчасної інформації про індивідуально-психологічні особливості дітей і підлітків; відстеження динаміки розвитку кожного учня з урахуванням індивідуальних вікових особливостей у процесі шкільного навчання.

Розвиток і корекція: створення психологічних умов для надання допомоги дітям, які мають проблеми у психічному розвитку, навчання. Цей напрямок діяльності орієнтовано на тих школярів, у яких виявлені певні проблеми із засвоєнням навчального матеріалу, соціально прийнятих форм поведінки, в спілкуванні з дорослими і однолітками, у психічному самопочутті та інше.

Психологічне консультування і освіта цей напрямок складається з: підвищення психологічної грамотності та культури всіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, педагогів); формування потреби в практичному застосуванні психологічних знань у навчанні, вихованні учнів для особистісного професійного зростання та підвищення власної компетентності в роботі з дітьми (батьки, педагоги).

Проблеми, що стоять перед соціально-психологічною службою: небажання учнів вчитися, пасивність учнів на уроці, прогули, відсутність навчального приладдя, низька педагогічна культура батьків, запізнення, порушення внутрішнього розпорядку.

Існують шляхи вирішення даних проблем. Це робота класного керівника з учнем (бесіди з учнем, батьками). Робота психолога (психодіагностика, корекційна робота з учнями і батьками). Робота соціального педагога (аналіз соціально-побутових умов життя учня, ознайомлення з правами дітей і батьків). Також шкільна Рада профілактики (Члени Ради: директор школи, соціальний педагог, психолог, класний керівник).

Отож ідея супроводу це втілення особистісно-орієнтованого підходу, що пов’язана з реалізацією права дитини на повноцінний розвиток і, як наслідок, з якісною модернізацією системи освіти.


1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   29


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка