Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки



Сторінка13/29
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.58 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   29

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ

З ВЕБ-ПРОГРАМУВАННЯ

Яна Котко

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Н.В. Олефіренко

Навчання сучасним технологіям і методам програмування належить до ключових напрямів підготовки майбутнього вчителя інформатики. Одним із таких напрямів є створення динамічних веб-сторінок засобами веб-програмування.

На даний час можна виокремити ряд причин, що зумовлюють необхідність вивчення майбутніми вчителями інформатики основ динамічного веб-програмування: посилення ролі динамічного веб-програмування у створенні і обслуговуванні Інтернет-сторінок; необхідність модернізації існуючих шкільних сайтів; зростання зацікавленості до створення вчителями власних сайтів; необхідність викладання факультативів і елективних курсів; зростання зацікавленості школярів до Інтернету і необхідність відповідної підготовки вчителів.

Таким чином, підготовка майбутніх учителів інформатики потребує удосконалення і поглиблення у сфері веб-програмування.

Навчання майбутнього вчителя може відбуватися за допомогою різних засобів (технологій JSP, ASP.NET, Perl, SSI, Cold Fusion Server Pages), проте вважаємо доцільним серед інших обрати мову РНР. Це зумовлено рядом причин: можливістю вбудованості програми в html-код сторінок та інтеграції в JavaScript, WML, XML та інші мови; можливістю інсталяції практично на всі операційні системи; незалежністю від браузерів; широким вибором вбудованих функцій; можливістю взаємодії з різними сервісами за допомогою відповідних протоколів; наявністю гнучких і ефективних засобів безпеки; безкоштовним розповсюдженням з відкритими вихідними кодами; існуванням співтовариства користувачів мови.

Проте на даний час навчання майбутніх учителів мови програмування PHP зазнає певних труднощів, пов’язаних у першу чергу з недостатністю літератури, адаптованої до навчального процесу у вищій школі.

Метою нашої роботи є розробка електронного посібника з основ мови програмування PHP для майбутніх учителів інформатики.

На основі аналізу сутності, особливостей та вимог до електронних посібників, нами розробляється електронний посібник для студентів педагогічного ВНЗ з основ програмування мовою PHP. Даний посібник містить теоретичні засади програмування мовою PHP, приклади розроблених сценаріїв, комплект контрольних запитань та індивідуальних завдань для набуття практичних навичок мови. Гіпертекстова структура побудови посібника, застосовані відео фрагменти та інтерактивні елементи допоможуть в опануванні теоретичними відомостями і полегшать роботу з посібником.

Вважаємо, що розроблений посібник стане у нагоді майбутнім учителям інформатики, що вивчають курси «Комп’ютерні мережі та мультимедійні технології» та «Методика навчання інформатики».

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ

ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Оксана Кравченко

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент О.В. Скориніна

Будь-яка модернізація викликає напруження адаптаційних ресурсів психіки людини. Диференціація навчальних закладів за рівнем навчання, умовами, спрямованістю, змістом освіти, вартістю тощо призвела до того, що всі без винятку учасники навчального процесу опинилися в ситуації, коли доводиться вибирати й приймати рішення. Тому важливим фактором оновлення освітніх процесів є їх психологічне забезпечення й супровід.

Психологічного супроводу насамперед потребують такі педагогічні інновації як, організація профільного навчання старшокласників, заміна випускних іспитів у школах на тестування, перехід до дворівневої вищої освіти: бакалавр/магістр.

Нововведення викликали чимало соціальних і психологічних проблем. Тією чи іншою мірою вони стосуються всього населення України. Проблеми мають різний характер, тому їх потрібно й розв’язувати по-різному. Однак частина з них - суто психологічна і може бути розв’язана тільки за умови активного впровадження психологічної науки у життя.

У старшому шкільному віці головною є професійно-орієнтована навчальна діяльність. Також добре відомо, що вибір життєвого шляху й сфера професійних інтересів формуються в 14–17 років. Перенесення термінів соціальної дорослості може призвести тільки до психологічного інфантилізму й вибуху асоціальної, девіантної поведінки. Уже сьогодні підліткові злочинність і наркоманія стали найбільш кричущими проблемами.

В Україні вже накопичено багато новітніх психолого-педагогічних розробок, спрямованих на подальше вдосконалення системи освіти. Психологи довели можливість розробки й впровадження розвиваючих форм і методів навчання для всіх ступенів сучасної школи. Вони базуються на освоєнні абсолютно нових принципів навчання; пріоритеті комунікативно-діалогічних форм навчальної взаємодії, індивідуалізації навчання, перевазі мікрогрупових форм навчання, введенні нових навчальних програм, побудованих на принципах розвивального навчання.

Отже, модернізація сучасної освіти в Україні неможлива без роботи психологічної служби. Вона спрямована на сприятливий розвиток особистості учня, на захист психологічного й соціального здоров’я всіх учасників навчально-виховного процесу. Для діяльності практичних психологів у цілому створено правові, нормативно-організаційні й організаційно-управлінські основи. Зокрема, «Положення про психологічну службу системи освіти», «Типове положення про центри практичної психології й соціальної роботи», «Положення про психологічний кабінет» тощо. В установах освіти введено штати практичних психологів і соціальних педагогів.

Кожен крок в модернізації освіти має бути зваженим і зрозумілим, спрямованим на поліпшення умов навчання і розвитку особистості.

ПРОБЛЕМА РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ

Оксана Кравчук

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент Г.І. Меднікова

Науково-технічний прогрес, докорінна зміна державних засад – основні ознаки розвитку України останніх десятиліть. Нові умови життя висувають і нові вимоги до інтелектуального потенціалу нації. У державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття)» і програмах «Трансформація гуманітарної освіти в Україні» та «Діти України» особлива увага приділяється питанню інтенсифікації навчального процесу, що вимагає більш глибокого і міцного засвоєння школярами знань, умінь, навичок. У зв’язку з цим зростає значення психологічних досліджень розумового розвитку школярів різних вікових груп, але насамперед тих школярів, які тільки розпочинають шкільне життя.

Вирішення завдань, які висуває перед сучасною школою держава, насамперед передбачає розробку ефективних методів розумового розвитку дітей та підлітків с урахуванням надбань сучасної психологічної науки.

Проблема розумового розвитку завжди займала в психології виняткове місце за своєю значущістю. Вона досліджувалася багатьма вітчизняними та закордонними психологами (Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, Д. Ельконін, О. Запорожець, В. Дружинін, З. Калмикова, К. Корнілов, Г. Костюк, Н. Лейтес, Н. Менчинська, Н. Чуприкова, А. Біне, Ж. Піаже, В. Штерн та ін.).

Актуальність дослідження розумового розвитку школярів обумовлена, по-перше, змінами у структурі та змісті сучасної освіти (ранній початок шкільного навчання, ускладнення учбового матеріалу, підвищення вимог до розвитку школярів), по-друге, відсутністю загальноприйнятої теорії розумового розвитку, яка б могла достатньо ясно висвітлити його основні етапи та механізми.

На особливу увагу заслуговує проблема розумового розвитку молодших школярів, бо саме в молодшому шкільному віці, в ході оволодіння провідною для нього навчальною діяльністю, закладаються основи не тільки подальшого інтелектуального розвитку, але й розвитку особистості, самосвідомості, здатності застосовувати набуті знання в повсякденному житті та будувати власну поведінку відповідно до ситуації, що склалася.

Актуальність зазначеної проблеми, її важливість для розвитку психологічної теорії та практики обумовили вибір теми нашого дослідження.

Об’єкт дослідження: розумовий розвиток молодших школярів.

Предмет дослідження: динаміка розумового розвитку в молодшому шкільному віці. Мета дослідження – визначити особливості динаміки та індивідуальні варіанти розумового розвитку молодших школярів.



ПІКСЕЛЬ-АРТ: РІЗНОВИДИ ТА ЗАСТОСУВАННЯ

Олена Кревенець

Науковий керівник — кандидат мистецтвознавства, доцент У.П. Мельникова

Піксельна графіка (або пиксель-арт, від англ. рixel-art) – вид цифрового мистецтва, створений за допомогою растрового графічного редактора. Його особливістю є створення и редагування зображення у пікселях без використання фільтрів та змішувань, наприклад за допомогою однопіксельного олівця в программах Adobe Photoshop, MS Paint. Такий вид графіки надає зображенням стиль «олд-скул», який нагадує про старі комп’ютерні ігри, зовсім не схожі на складну візуальну графіку нових сучасних ігор.

Піксель-арт, як правило, поділяють на ізометричний та неізометричний типи. Приклади ізометричного можна побачити в іграх, котрі відображають тривимірний простір, не використовуючи при цьому тривимірної обробки. До неізометричної належать усі інші види. Раніше піксель-арт був практично єдиним способом виводу інформації на екран, – зараз таким чином використовується піксельна графіка в мобільних телефонах та КПК. У настільних комп’ютерах піксель-арт використовується для зображення іконок, створюються шрифти малих розмірів, баннери.

Одним з найбільш відомих втілень піксельного мистецтва є комп’ютерні ігри, зокрема такі їх культові персонажі як Super Mario, Space Invaders та Pacman. Найвідоміші з графічних дизайнерів, що працюють у стилі pixel art — група «eBoy». Вона була створена в 1997 році художниками з Німеччини Стеффеном Сортайгом (Steffen Sauerteig), Свенд Сміталом (Svend Smital) і Каєм Вермером (Kai Vermehr). Зараз «eBoy» — це чотири автора і три дизайн студії.

Одним з найбільш відомих і улюблених всьому світу піксельних героїв є Super Mario. Його творець – японський дизайнер Сігеру Міямото (Shigeru Miyamoto). При створенні цього персонажа перед дизайнером стояло непросте завдання – зробити образ упізнаваним при обмежених технічних можливостях. Так пояснює сам автор: «Маріо міг бути тільки певного розміру, тому в нього такий великий ніс, як найбільш помітна частина обличчя. У Маріо вуса, тому що тоді не було можливості намалювати рот під носом. На ньому головний убір, тому що за часів перших аркадних ігор було дуже важко малювати волосся. Червоний костюмчик … – спеціальний трюк інженерів Nintendo, тому що якщо ви хочете зробити свого героя впізнаваним на екрані – одягніть його в цей божевільний колір».

Здавалося б, з плином часу і активної зміною технологій у виробництві ігор, піксель-арт втратить свою актуальність, але тим не менш, він продовжує охоплювати все нові і нові території. Шанувальниками піксель-арту стають молоді покоління, які вже навіть не пам’ятають ери комп’ютерних «приставок». Культові піксельні герої продовжують радувати око старших поколінь і захоплюють молодшу аудиторію своєю простотою і витонченістю.

ТВОРЧЕ КОНСТРУЮВАННЯ ЯК ЗАСІБ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО

РОЗВИТКУ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Ганна Крошкіна

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Л.О. Журенко

Проблема інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку в усі часи була актуальною і потребувала відповідних досліджень психологів і педагогів. Доведено, що показниками розумового розвитку дитини є: запитання, судження, особливості сприйняття та виконання завдань, зміст і форми ігор, характер спілкування з дорослими і однолітками. У розумовому процесі виділяють: судження, розуміння, міркування,інтелектуальні почуття.

У працях зарубіжних та вітчизняних психологів (Ж. Піаже, А. Валлона, О. Запорожця, Д. Ельконіна, М. Поддьякова) визначені основні особливості процесу розвитку інтелекту дітей дошкільного віку.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що у процесі інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку визначають такі види мислення: наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне. Про інтелектуальний розвиток дитини свідчать об’єм, характер, зміст знань, рівень пізнавальних інтересів, творче пізнання тощо. Вченими доведено, що кожний вид практичної діяльності сприяє розвитку розумових процесів.

Для дітей старшого дошкільного віку характерні такі творчі здібності, як швидкість та гнучкість думки, оригінальність, допитливість, сміливість.

Суттєву роль в інтелектуальному розвитку дошкільників відіграють специфічні види дитячої діяльності (малювання, аплікація, ручна праця), серед них і конструювання. Конструювання це продуктивна діяльність, оскільки спрямована на отримання певного продукту. Розвиток творчого конструювання відбувається на заняттях, під час спостереження на прогулянці, бесід з дітьми, ігрової діяльності (дидактичних ігор, сюжетно-рольових), конструктивної діяльності. Під час занять діти засвоюють способи пізнання (запам’ятовування, порівняння, аналіз результатів роботи). Однією з умов розвитку творчого конструювання є знання та вміння вихователя правильно використовувати методи навчання (демонстрація картин, репродукцій, слайдів та інших наочних засобів). Для дітей старшого дошкільного віку характерні такі творчі здібності, як швидкість та гнучкість думки, оригінальність, допитливість, сміливість

Конструктивна творчість являє собою складний комплекс розумових та практичних дій. Термін «конструювання» (від латинського слова construere – побудова) означає будова взагалі, приведена у визначене відповідне розташування різних предметів, частин, елементів. Конструктивна творчість представляє собою складний комплекс розумових та практичних дій. Науковцями визначені такі форми організації конструювання в умовах дошкільного закладу: за зразком ; за задумом; за заданою темою; за моделлю; за умовами, за найпростішими кресленнями й наочними схемами. Кожна з форм організації конструктивної діяльності впливає на інтелектуальний розвиток дітей дошкільного віку.



ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕННІ

КОЛИВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ

Тетяна Куриловська

Науковий керівник – кандидат фізико-математичних наук, доцент Є.Б. Малець

При вивченні певного ряду фізичних явищ для підвищення пізнавальної активності учнів на уроці бажано проводити аналогії. Зокрема, для збільшення ефективності запам’ятовування певних аналітичних виразів можна проводити аналогії між формулами, які виглядають однаково. Наприклад: закон всесвітнього тяжіння та закон Кулона можна об’єднати в один блок. Якщо учень запам’ятає одну з цих формул, то іншу згадає за аналогією.

Опис коливальних процесів у механіці та електродинаміці здійснюється аналогічними виразами. Наприклад, рівняння плоскої звукової хвилі має вигляд ζ = ζ0 cos(φt-kx), аналогічний вид мають рівняння складових електромагнітного поля E=E0cos(ωt-kx), H=H0cos(ωt-ky), де ζ, E, H – зміщення, напруженості електричного і магнітного полів відповідно; ω – частота, k – хвильове число коливальних процесів.

Ефективність сприйняття навчального матеріалу з електродинаміки можна підвищити, якщо спиратись на базові поняття в механіці та на показовий демонстраційний експеримент.

У даній роботі пропонується методика викладання теми «Електромеханічні коливання і хвилі» на основі застосування електромеханічних аналогій. Розробка включає в себе теоретичні та експериментальні аспекти вирішення питання.

Доцільно розглянути процес формування механічних коливань і теоретичний опис цього явища, провести аналогію з формування електричних коливань (наприклад у коливальному контурі). Викладені матеріали краще представляти у вигляді електронної таблиці, яка працює у динамічному режимі. Як приклад можна взяти вантажки на пружині з різними масами та коливальний контур, де змінюється індуктивність та ємність.

З використанням сучасних комп’ютерних технологій процеси можна спостерігати на моніторі в динаміці. Учням стає зрозумілою необхідність проведення подібних аналогій.



ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ

ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ

Інна Курочка

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент В.М. Тихонович

Україна будує громадянське суспільство і правову державу. Це зумовлює необхідність пошуку нових підходів до вирішення проблем виховання молодого покоління, адже утверджувати нові форми життя здатна особистість, яка, соціалізуючись у сучасних умовах, набувала б відповідних рис і якостей, що характеризують її як громадянина. Розвиток демократичної держави та становлення громадянського суспільства в Україні вимагають адекватних змін навчально-виховної роботи вищої школи. Вища школа має сформувати у студентів готовність стверджувати свою громадянську позицію, до того ж виключно правовими методами.

Проблема становлення громадянськості досліджувалась суспільними науками різних часів. Вона простежується в роботах Аристотеля, Платона, Протагора, Т. Гоббса, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Г. Гегеля. З історії української науки відомі дослідження В. Антоновича, Б. Грінченка, М. Грушевського та інших. Становлення громадянина було предметом досліджень відомих радянських соціологів, педагогів та психологів Б. Ананьева, О. Бодальова, Л. Виготського, В. Мясіщева, В. Сухомлинського.

У сучасній Україні дослідження громадянського виховання здійснені В. Андрущенком, О. Бабкіною, І. Бехом, М. Боришевським, С. Гончаренком, І. Зязюном, П. Ігнатенком, В. Кременем. В. Радулом та іншими. Науковим творчим колективом під керівництвом О. Сухомлинської розроблено Концепцію громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності.

Мета дослідження – науково обґрунтувати теоретичні засади, розробити та експериментально перевірити шляхи організації діалогу у навчанні студентів з метою формування їх громадянської позиції.

Існують дві основні групи поглядів на проблему виховання громадянської позиції – одна визначає правові взаємовідносини громадянина з державою, друга розглядає численні зв’язки, які характерні для існування особистості в громадянському суспільстві.

Громадянське суспільство – це спільнота рівноправних особистостей-громадян, які знаходяться в стані постійного суспільного діалогу. Діалог у розглядається як універсальна форма суспільної комунікації, обмін інформаційними повідомленнями між рівноправними партнерами – громадянами. Такий діалог – обов’язкова умова розбудови як демократичної держави, так і процесу формування громадянського суспільства в Україні. Таким чином, виховний процес у демократичному суспільстві має ґрунтуватися на педагогічному діалозі як відображенні діалогічності суспільних взаємодій. Діалог формує громадянську позицію студентів, їхнє ставлення до світу.



ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ МАЙБУТНЬОГО

ВЧИТЕЛЯ-ХОРМЕЙСТЕРА

Ірина Куспєлєва

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор Т.А. Смирнова

Проблема мотивації поведінки та діяльності вважається однією з головних у психолого-педагогічній літературі.

Поняття «мотивація»у наукових дослідженнях тлумачиться як процес формування мотиву. Одним з близьких до цього поняття вважається термін «мотив» (від лат. «movere» – приводити в рух, штовхати), під яким розуміють складне психологічне утворення, що збуджує до усвідомлених дій та вчинків та є для них обґрунтуванням.

Вперше термін «мотивація» був використаний видатним вченим А. Шопенгауером, для пояснення причин поведінки людей та тварин. Р. Пілон зазначає, що мотивація та мотив – взаємопов’язані категорії, а тому мотиви дії формуються на базі конкретної мотивації проблем (тобто мотиви другорядні).

І. Джидар’ян, обґрунтовуючи своє уявлення про співвідношення мотиву та мотивації зазначає, що мотив має більш вузьке значення, ніж мотивація. Автор підкреслює, що в ньому фіксується власне психологічний зміст і внутрішній фон, на якому розкривається процес мотивації поведінки в цілому.

В. Селіванов зазначає, що всі мотиви обґрунтовані потребами, що вплив навколишнього світу породжує багато мотивів, не пов’язаних з потребами особистості. Вчений відстоює точку зору, про соціальну обґрунтованість поведінки людини почуттям боргу, розумінням необхідності, доцільності.

Проблема мотивації винайшла своє обґрунтування і в педагогічних дослідженнях, і в педагогічній психології навчальна діяльність займає майже всі роки становлення особистості, починаючи з дитячого садку та закінчуючи навчанням в середніх та вищих навчальних закладах. Отримання освіти є невід’ємною вимогою до будь-якої особистості, тому проблема мотивації навчання є однією з центральних в педагогіці та педагогічній лінії психології. Дуже велика кількість праць у цьому напрямку написані такими дослідниками, як А. Маркова; Е. Стоунс; Л. Божович; Н. Морозова; Л. Славін.

Під мотивом навчальної діяльності вчені розуміють всі фактори, що обумовлюють появу учбової активності та потреби, цілі, установки, почуття обов’язку, інтереси.

У музичній педагогіці питання мотивації також розглядається, але не повною мірою, розглянуто питання формування мотивації в позакласній роботі (А. Паламарчук,Т. Браницька), у контексті формування творчих здібностей студентів (О. Лобова, В. Холоденко), крізь призму музично-естетичного розвитку майбутніх вчителів (О. Ростовський). Втім, поки що спеціального дослідження з цього питання не відбулося.



РОЗВИТОК ТЕОРІЙ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

В ПРАЦЯХ НОБЕЛІАНТІВ

Марина Куфлєй

Науковий керівник – доцент О.В. Олійник

Економічне зростання є однією з основоположних проблем розвитку будь-якої країни. Воно є найважливішим чинником соціально-економічного прогресу у довгостроковому періоді, оскільки передбачає збільшення обсягів суспільного виробництва і розширення можливостей економіки задовольняти зростаючі потреби населення в товарах і послугах; воно дає надійну основу для вирішення різноманітних соціально-економічних проблем.

При дослідженні концепцій економічного зростання широко використовуються моделі, які відображають екзогенні та ендогенні залежності макропоказників від структури, масштабів та темпів економічного зростання. Побудова та аналіз таких моделей дозволяє визначити можливі темпи економічного розвитку, оптимальне співвідношення між споживанням та нагромадження, взаємодію та вплив факторів на динаміку виробництва.

Економічне зростання – це складне унікальне багатогранне явище, що вивчалось економістами різних шкіл. Незважаючи на те, що становлення теорії зростання як окремого напрямку економічної науки відбулось у 50-х рр. ХХ ст., основоположні ідеї з’явились значно раніше. Як зазначав у своїй Нобелівській лекції засновник неокласичної теорії зростання Роберт Солоу, «Теорія зростання не почалась з моїх статей 1956 і 1957 рр., і, звичайно, на них не закінчилась. Ймовірно, вона почалась з «Багатства народів», а можливо, і у Адама Сміта були попередники».

Однією з перших робіт з даної проблеми є монографія Є. Домара «Ессе з теорії економічного зростання». Поняття сучасного економічного зростання у науковий обіг ввів С. Кузнець, за емпіричну інтерпретацію якого він у 1971 р. отримав Нобелівську премію. А найбільш повною роботою, що присвячена даній проблемі, є монографія Роберта Солоу «Теорія зростання: виклад».

Вагомий внесок у розширення можливостей теоретичного аналізу економічного зростання зробили праці представників неокласичного та неокейнсіанського напрямку економічної думки (Ч. Кобба, П. Дугласа, Є. Домара Р. Харрода, Я. Тінбергена, С. Кузнеця, В. Леонтьєва, Р. Солоу, Е. Фелпса, та ін.). Аналіз впливу науково-технічного прогресу та інвестицій у людський капітал на економічне зростання активно розроблялись сучасними економістами-нобеліантами (М. Алле, Р. Лукас, К. Ерроу, Ф. Кідланд, Е. Прескотт, Т. Шульц, У. Льюїс).

Різні аспекти економічного зростання останнім часом активно досліджуються не тільки зарубіжними, але і вітчизняними економістами, зокрема у працях, В. Геєця, А. Філіпенка, Ю. Бажала, А. Чухна, І. Радіонової, В. Іноземцева, В. Чернікова, О. Анчишкіна, В. Львова.

Таким чином, дослідження еволюції теорій зростання є надзвичайно актуальним, адже їх практичне значення полягає в тому, що вони є основою для розробки рекомендацій в галузі економічної політики.

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   29


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка