Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки



Сторінка17/29
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.58 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   29

ОСОБЛИВОСТІ ОРІЄНТАЦІЙ ПОДРУЖНЬОї ПАРИ

Катерина Меліхова

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, професор О.Г. Волкова

Сім’я є найважливішою соціальним середовищем формування особистості й основним інститутом психологічної підтримки та виховання, яке відповідає не тільки за соціальне відтворення, але і за відтворення певного способу життя, образу думок та відносин. Тому суспільство зацікавлене в міцній, духовно та морально здорової сім’ї, а отже, – благополучної. Проблеми сім’ї завжди були в центрі уваги соціальних психологів. В останні роки, в розвитку інституту сім’ї в нашій країні спостерігається ряд негативних явищ - росте число самотніх, збільшується число розлучень і т. д. Все це вимагає більш глибокого розуміння процесів, що відбуваються в сучасній сім’ї, з метою використання цих знань як для оптимізації міжособистісних стосунків сім’ї при наданні консультативної допомоги, так і при підготовці молоді до шлюбу. Тому вивчення цієї проблеми сьогодні стає особливо актуальним. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується якісно новим станом всіх сфер суспільного життя. У зв’язку з цим орієнтація на цінності стає актуальною проблемою. Ціннісні орієнтації особистості виступають найважливішим чинником мотивації поведінки людини і лежать в основі його соціальних вчинків. Проведений аналіз літературних джерел показує, що ще недостатньо розроблені питання, щодо оптимізації міжособистісних стосунків в сучасній сім’ї. Мета: теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити особливості ціннісних орієнтацій подружніх пар з різним шлюбним стажем. Об’єкт: ціннісні орієнтації подружньої пари. Предмет: ціннісні орієнтації подружніх пар з різним сімейним стажем. У досліджені ми виходили з припущення про те, що подружній стаж впливає на зміну ціннісних орієнтацій. Завдання: 1. Огляд літератури з питання сім’ї в психологічній консультації; 2. Розглянути особливості соціокультурного феномену цінностей; 3. Проведення експериментального дослідження про особливості ціннісних орієнтацій подружніх пар з різним стажем; 4. Змістовно узагальнити результати теоретико-експериментального дослідження. Аналіз проведеного дослідження показав, що цінності подружньої пари змінюються в залежності від збільшення «стажу» сімейного життя. Характер даних змін залежить від багатьох факторів, але перш за все від початкової системи цінностей кожного з подружжя. Отже, наше припущення підтверджено. Результати дослідження дали можливість сформулювати ряд рекомендацій для подружніх пар, особливо молодих.

СИНТАКСИЧЕСКОЕ ВЫРАЖЕНИЕ СПОНТАННОСТИ РЕЧИ

ГЕРОЯ ЛИТЕРАТУРНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ

Мария-Эстер Мельникова

Научный руководитель – кандидат педагогических наук, доцент Е.В. Марина

В современном литературном языке существует много способов сделать речь героев более выразительной. В некоторых литературных произведениях диалоги персонажей кажутся «безжизненными» и «сухими», т.к. автор редактирует их и подбирает слова, что приводит к тому, что речь персонажей теряет спонтанность, присущую живому человеческому общению.

В синтаксической стилистике существуют выразительные средства, помогающие придать естественность разговору персонажей. Например, эллипсис (неполное предложение, одна или две главные позиции в котором опущены, но легко восстановимы в контексте) придает речи героя динамичность, живость, иногда может выражать доверительную простоту.

1) «How did you get my number?..» («Где вы взяли мой номер?..») «On the Worldwide Web. The site for your book.» («Во всемирной паутине. На сайте вашей новой книги.») (Дэн Браун «Ангелы и демоны»). 2) «Do I have your attention now?» («Теперь вы меня внимательно слушаете?») «Yes, sir, you damn well do. You want to explain yourself?» («Да, черт возьми. Хотите объясниться?») (Дэн Браун «Ангелы и демоны»).

В первом примере при ответе на вопрос смысловую нагрузку несет только обстоятельство, поэтому и подлежащее, и сказуемое героем опускаются. Во втором примере опущен вспомогательный глагол, что характерно для разговорной речи и подкрепляется тем фактом, что персонаж находится в ярости.

Еще одним примером выразительных средств синтаксической стилистики могут служить апозиопезис и близкое ему умолчание. Их суть заключается в эмоциональном обрыве высказывания. Однако при умолчании говорящий сознательно оставляет слушателю догадываться о недосказанном, при апозиопезисе – говорящий не в силах продолжать от волнения, нерешительности или других нахлынувших чувств.

1) Sys-Sec looked like he was about to crumble. «Dead? But then... that means... we can’t...» (Казалось, что ответственный за охрану системы вот-вот упадет в обморок: «Мертв? Но… это значит… мы не можем…») (Дэн Браун «Цифровая крепость»). 2) «I would love to have a recon point inside, but…» («Мне бы хотелось иметь разведчика внутри, но…») “But what?" Vittoria demanded. "But I'm a woman?” («Но что?», - спросила Вистория. «Я женщина?») (Дэн Браун «Ангелы и демоны»).

Первый случай – пример апозиопезиса, т.к. персонаж слишком ошеломлен, чтобы говорить. Второй – умолчание, т.к. персонаж-мужчина слишком деликатен, чтобы произнести вслух то, о чем все и так догадываются.

Таким образом, синтаксические особенности языка могут быть использованы для передачи экспрессии, чувств, настроения персонажей для изображения «живого» разговора и общения в литературном произведении.



ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Лариса Митрофанова

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент В.В. Ушмарова

Актуальною проблемою сучасної вищої педагогічної освіти є необхідність формування нових ціннісних орієнтацій, нових ціннісних ідеалів, ціннісного світогляду майбутнього вчителя, який буде жити і працювати в Україні ХХІ століття – незалежній європейській державі, де цільові та ціннісні орієнтації сполучатимуть творчість, нові оригінальні ідеї з народними традиціями та культурою.

Майбутні учителі мають бути готові вміння робити об’єктивні оцінки, щодо різних життєвих явищ та подій, завдяки цьому протистояти механічному та експансивному нав’язуванню ззовні готових, часто сумнівного змісту і походження еталонів та орієнтирів.

Важливим є також готовність педагога до виховання у школярів свідомого і відповідального ставлення до прав та обов’язків громадян відповідно до державного законодавства. Особливо важливим є підкреслення неперехідного значення Конституції України, завдяки якій, як довгостроковому правовому документу, зростає патріотизм і висока громадянська відповідальність, дисципліна і згуртованість, прагнення зберігати спокій у суспільстві, тобто те, що спонтанно перетворює населення на активних громадян, а територію – на державу.

Не менш важливою рисою справжнього вчителя повинно бути бездоганне володіння державною мовою, тому необхідно активне сприяння її функціонуванню в усіх сферах суспільного життя.

Елементами професійної моралі, якою повинен володіти справжній педагога є:


  • повага до вихованців,

  • педагогічний оптимізм,

  • чітке розуміння душевного стану дитини,

  • прагнення підняти авторитет кожного учня,

  • виявлення інтересу до справ кожного учня,

  • щирі та природні почуття,

  • здатність максимально себе мобілізувати на спілкування з учнями, їх батьками та колегами.

Такі моральних якості, повага та любов до дітей, тактовність, делікатність, чуйність та доброта, терпимість, чесність, душевна щирість, почуття гумору, відповідальність, благородство, вихованість, справедливість дозволяють у повній мірі реалізувати мету і завдання навчально-виховного процесу у сучасній початковій школі.

Концепт національного характеру в естетичній

структурі повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Ірина Михайлик

Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор І.С. Маслов

1. У контексті загальнокультурних процесів актуальною є проблема освоєння духовно-естетичного світу міфу (язичницького, античного). Міфологічна (архетипна) критика належить до перспективних методологій, що дозволяють відстежити події, які постають не у площині «колись, у певний час» та «десь у певному місці», а набувають сенсу «завжди» і «скрізь». Таким є образ «минулого» у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».

2. Загадка міфу пов’язана з загадкою символу, що створює альтернативний простір символічного буття. Відтак міфологічне буття самодостатнє, а своєю безпосередністю та цілісністю може змагатися з тим, що прийнято називати об’єктом світу. Отож міфокритика спроможна з’ясовувати природу символів, кодів, конфліктів, «вічних образів», тем, мотивів, моделей у творах. Проте міфокритика не є універсальною, як всі науки, вона має слабкі сторони, але їх можна компенсувати за допомогою розвитку альтернативних наукових методик.

3. Міфологічна інтерпретація українського модернізму передбачає з’ясування природи та характерних функцій міфологізму у ХХ столітті, духовного простору доби. Автор прагнув означити присутність міфологічних чинників, осмислити їх на різних рівнях: дискретному (творення візійних світів з переосмисленим, естетичним міфом – авторським); аналогічному (вироблення символічного культурного коду); архетипно-ініціаційному (кшалтування героя). Ці різні рівні поєднують естетичні засади модернізму.

4. «Тіні забутих предків» – глибоко філософський твір, котрий літературознавці часто ставлять у центр творчого доробку М. Коцюбинського. Уже сама назва твору окреслює філософсько-міфологічний інтерес автора до галузі давніх вірувань, що продовжують жити в психіці сучасної людини. В одному з листів письменник писав: «Справді, наш предок живе в нас, ми носимо його в собі, його інстинкти, звички уподобання, ми тужимо за ними».

5. Структура повісті розглядається як певна «універсальна схема». Індивід внутрішньо віддаляється від свого природного середовища завдяки додатковій властивості – психічній. Цей перехідний момент є своєрідною «нульовою точкою», звідки й починається духовна еволюція – людська історія, прояв національного характеру героя.

6. Спрямований у майбутнє світ заглиблюється у минувшину. Цю тенденцію позначило Просвітництво з його вірою в могутність людського розуму й здатність «судити» все буття в цілому (й власне) «світлом розуму». Це поглиблює зацікавленість минулим, у глибинах якого проглядаються першопричини буття. Недарма М. Коцюбинський використовує у творі нумерологічну символіку. За допомогою чисел він розкриває природу людської душі, призначення у цьому світі. Допомагає зрозуміти – від долі не втечеш, але можеш передбачити.



Професійний стимул розвитку образного мислення

у студентів мистецьких закладів

Мін Куй

Науковий керівник – Народний художник України, професор І.В. Ковтун

Сучасні дизайнерські школи дотримуються мети формування особистої системи розвитку професійних якостей мислення фахівців. Професійна дизайнерська школа прагне опановувати чітку систему власних методів та інструментів, що відповідно фаху. Існує думка, що система навчання в американській школі дизайну прагне надати кожному викладачу та програмі своєї особливості. В одній увага приділяється дослідженню і вирішенню проблеми кінцевого продукту; в другій пропонується курс з «пошуку потенційних потреб», у межах якого, створюється оригінальний виріб, заснований на власному дослідженні. Треті школи орієнтують майбутнього фахівця на наукове мислення щодо людської поведінки, розглядаючи стосунки між дизайном та людською поведінкою в різних аспектах. Дизайнерська школа Німеччини проявляє себе в декілька іншому вигляді На сам перед, завдяки взаємодії навчальної методики та практики, що у свою чергу вирішує низьку важливих задач. Виховна – орієнтує на розвиток професійної відповідальності дизайнера, економічна – включає розвиток економічного мислення, організаційна – забезпечує зв’язок школи з виробництвом. Харківська вища школа дизайну базується на тому, що навчання це початок творчого шляху, який буде формуватися на подальшому розвитку професійного мислення дизайнера. Побудова творчого процесу всередині школи відбувається за принципом «вертикального навчання», які передбачають вибір професора за бажанням студента. За аналогією це можна порівняти з майстер-класами, які формуються за принципом «спільності інтересів». А це значить, що існує свобода вибору студентом форм і методів підготовки, стратегії та тактики прямування, мотивований перехід в інший «клас» і співпраця за лідерство, обмін інформацією та результатами роботи. Дана модель активно використовує експериментальні, аналітичні, образотворчі методи навчального проектування, виключаючи стилістичні. Принцип «педагогічної четвірки» в межах таких умовно-зазначених направлень, як арт-дизайн, інженерний дизайн, концептуальний дизайн, футуродизайн, роблять процес формування проектного мислення більш гнучким та демократичним, а саме вибір типу проектно-художньої підготовки, відповідаючи особистим творчим позиціям, навичкам та здібностям, але це веде до різноманітної палітри стилістичних рішень, форм, ставши експериментальним простором удосконалення процесів мислення. Таким чином, професійне мислення в зарубіжних та вітчизняних школах дизайну потрібно використовувати, по-перше, для перевірки власних концепцій і дидактичних принципів, по-друге, як передумову до можливих видозмін.

ОСОБЛИВОСТІ ГНІЗДУВАННЯ ЛАСТІВКИ МІСЬКОЇ НА ТЕРИТОРІЇ МІСТА ХАРКОВА

Ольга Мірошниченко

Науковий керівник – старший викладач Г.С. Надточій

Ластівка міська (Delichon urbica L.) – представник родини ластівкових (Hirundidae) належить до синантропних видів птахів і може бути важливим біологічним індикатором оцінки екологічного стану урбанізованого середовища. Традиційні місця поселень у старих районах кварталів міста вміщують зараз незначну частину популяції ластівок. Внаслідок реконструкції старих будівель у центрі міста за останні десятиліття значно зменшилась кількість місць, придатних для поселень ластівки міської. Нові мікрорайони з панельними будівлями не мають необхідних умов для гніздування ластівок.

Дослідження особливостей гніздування ластівки міської на території м.Харків проводились нами протягом 2008-2010рр. Проведено облік гнізд ластівки міської у різних частинах міста з різним типом будівель (центр – вул. Енгельса, вул. Сумська, Проспект Леніна; Салтівський житловий масив – вул. Блюхера, вул. Гв. Широнінців). На 14 спорудах виявлено 156 гнізд: на 7 будівлях гнізда розташовані поодиноко, на 8 будівлях знаходяться колоніальні поселення. Найчисельніші колонії ластівок розташовані на трьох будівлях по вул. Енгельса біля станції метро «Центральний ринок» (будівля комунального підприємства «Харківський метрополітен» – 25 гнізд, будівля ВАТ «Харгіпротранс» – 39 гнізд, будівля Харківського міського управління міліції – 47 гнізд). У 80-90 роки ХХ ст. у Харкові існували колонії ластівки міської чисельністю понад сотню гнізд. Гнізда шеренгами були розташовані на будівлях, що мали фасади з вітринами та навісами над ними. Найбільші колонії знаходились на будівлі взуттєвої крамниці на вул. Космонавтів (Павлове Поле) – 182 гнізда, на будівлі універмагу «Харків» – 124 гнізда (Надточий и др., 1990). Зараз на території міста таких чисельних колоніальних поселень ластівки міської немає.

Досліджені гнізда ластівки міської розташовуються зовні будівель на висоті 2-6 поверхів, під широкими навісами, карнизами, нішами для ламп освітлення, на балконах, колонах. Форма гнізд різноманітна і залежить у значній мірі від архітектоніки місця, де зліплене гніздо, частково від кількості та взаємного розміщення площин, до яких воно прикріплене. Більшість гнізд мають форму напівкулі або чверть кулі. Гнізда, що розташовані поодиноко мають 3 площини кріплення, у колоніальих поселеннях, частіше 2 площини кріплення. Найбільша кількість гнізд ластівки міської має північну експозицію – 38,9%, східну – 30,7%, західну – 15,4 %, південну – 15,4%.

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ

СОЦІАЛЬНО-РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Юрій Моісеєнко

Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор Н.В. Шиловцева

Формування нової якості економіки є надзвичайно важливим для майбутнього України. Нинішній низький за світовими мірками рівень життя населення, розрив у доходах різних його груп є однією з причин нерозвиненості «середнього класу», низького ступеня довіри українських громадян до всіх інститутів влади.

Системна трансформація українського суспільства потребує формування національної моделі соціально-ринкової економіки, яка повинна базуватися на поєднанні національної ресурсної бази і світогосподарських зв’язків. Основними структурними елементами соціально-ринкової моделі, на наш погляд, повинні бути такі. По-перше, національна ідея як цінність, що об’єднує суспільство, стає умовою діяльності окремого громадянина, економічних суб’єктів, громадських та політичних організацій, державних інституцій, представників усіх рівнів влади, дипломатичних служб, інформаційних засобів та установ. Тільки вона може виконувати прогресивну творчу функцію, системно забезпечити інтеграцію трудових зусиль усіх членів українського суспільства, спрямованих передусім на побудову ефективної економічної системи заради гідного життя людей у державі. По-друге, пріоритетність національних ресурсів у формуванні системи факторів суспільно-економічного розвитку. Україна має традиційні види ресурсів (земельні, природні, водні, енергетичні, рудні, транспортні, окремі технологічні і виробничі, а найголовніше, людські) у такій кількості, що дозволить їй успішно реалізувати концепцію економічного прориву на основі ресурсної самодостатності. Системний аналіз стратегічних перспектив розвитку національної економіки і виведенні її на рівень глобальної конкуренції зобов’язує залучати такі ресурси: інформаційні, інтелектуальні та інноваційні. Оптимізація виробничої й експортної структури вимагає розробки схем раціонального використання національних ресурсів, оскільки частина з них використовується значною мірою для експортних цілей (руди, метали, електроенергія тощо), інша частина не розробляється, бо в цьому не зацікавлена певна частина української буржуазії, інтереси якої пов’язані з імпортом (нафта, газ, поліметали). По-третє, регулююча роль держави у контролі за всіма суспільними процесами з метою забезпечення національного сувіринетету, трансформації економічних відносин, соціальної сфери, фінансової системи. По-четверте, духовні та морально-правові цінності як базисні засади розвитку державного управління та саморегулювання суспільства. По-п’яте, ефективно і поетапна транснаціоналізація національної економіки з використанням політики сильного протекціонізму. Ця політика повинна відповідати національним інтересам, не повинна бути нав’язана ззовні і повинна перекривати канали безконтрольного відпливу національних ресурсів за кордон (товарних, фінансових, сировинних, інтелектуальних, людських).



ГРАФІКА ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ

Юлія Молчанова

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент І.О. Малініна

Графіка – вид образотворчого мистецтва, який використовують у якості основних образотворчих засобів лінії, штрихів, плям й точки. (Колір також може використовуватись але на відміну від живопису, тут він відіграє допоміжну роль. При малюванні графікою використовують не більше одного кольору (окрім основного чорного), в деяких випадках – два). Окрім контурної лінії у графічному мистецтві широко використовуються штрихи й пляма, які також контрастують з білою (а в інших випадках також кольоровою, чорною, чи фактурною) поверхнею паперу – головною основою для графічних робіт. Сполученням тих же самих засобів можуть створюватись нюанси. Найбільш загальною відрізняючою ознакою графіки – особисте відношення зображуючого предмету до простору, роль якого у значній мірі виконує фон паперу.

Найбільш давній і традиційний вид графічного мистецтва – малюнок, джерела якого можна спостерігати в первісних наскальних зображеннях та в античних вазописах, де основу зображення складають лінія й силует. В задачах малюнка немало спільного з живописом, а кордони між ними рухливі й у значній мірі умовні: акварель, гуаш, пастель й темпера можуть використовуватись як для створювання власно графічних, так й живописних за стилем й характером витворів. Графічне мистецтво включає в себе власно як малюнок, так і друковані мистецькі витвори (гравюру, літографію та ін.), які спираються на основи мистецтва малюнка, але які володіють мистецькими засобами й виразними можливостями. У графіці поряд із закінченими композиціями самостійну художню цінність мають і натурні нариски, ескізи до витворів живопису, скульптури, архітектури (малюнки Мікеланджело, Л. Берніні в Італії, О. Родена у Франції, Рембрандта у Голландії, В. Баженова в Росії). Не володіючи таким обсягом можливостей, як живопис, у створенні просторової ілюзії реального світу, графіка з великою гнучкістю варіює ступінь просторовості й плоскості; для гравійних витворів властиві ретельність об’ємно-просторової побудови, розробки найтонших елементів фактури і виявлення структури предмету.

Здобуття графічного мистецтва різноманітне. Воно відмічено роботами таких всесвітньо відомих майстрів, як Альбрехт Дюрер (1471-1528), Франциско Гойя (1746-1828), Гюстав Доре(1832-1883), японських митців Кітагава Тамаро (1753-1806), Хіросіге Андо (1797-1858) й гравера і малювальника Покусай Кацусіка (1760-1849), чия творчість виявила значний вплив на європейське мистецтво кінця ХІХ-ХХ вв.

Як прояв масової культури специфічними видами графіки являються в станковій друкувальній графіці – лубок, а в газетно-журнальній – карикатура. Відносно молодою сферою графіки є також плакат, котрий у сучасних формах склався в ХІХ в. як вид торгової і театральної реклами.



ДИТЯЧІ СТРАХИ: ДІАГНОСТИКА ТА КОРЕКЦІЯ

Маргарита Морозова

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент О.Г. Волкова

У ситуації соціальної нестабільності на сучасну дитину обрушується безліч шкідливих чинників, здатних не лише загальмувати розвиток потенційних можливостей особистості, але і обернути процес її розвитку назад. Тому велика увага проблемі страху приділяється в роботах вітчизняних психологів і психотерапевтів, які відзначають зростання числа дітей зі всілякими страхами, підвищеною збудливістю і тривожністю. Більшість причин появи страху лежать в області родинних стосунків, таких як покарання, непослідовність у вихованні, негативне або дуже вимогливе відношення до дитини, яке породжує в ній тривогу і потім формує ворожість до світу.

Об’єкт дослідження: страхи як психолого-педагогічне явище. Предмет дослідження: дитячі страхи і способи їх корекції. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити вплив дитячих страхів на поведінку дитини і визначити способи їх корекції. Методологічною основою роботи стали теоретичні положення, висунуті в працях таких вчених: Л. Виготський, Р. Грановська, А. Захаров, К. Ізард, І. Павлов, А. Прихожан.

Методи дослідження: метод теоретичного аналізу, емпіричний метод з використанням психодіагностичних методик, методи математичної статистики. Завдання дослідження: здійснення теоретичного аналізу проблеми, визначення методів та можливостей діагностики страхів, формування рекомендацій щодо корекції страхів. Дослідження полягало в тому, аби дослідити і оцінити тривожність дитини в типових для неї життєвих ситуаціях, де відповідна якість особи виявляється найбільшою мірою. При цьому сама тривожність розглядається як риса особи, функція якої полягає у забезпеченні безпеки людини на психологічному рівні і яка в той же час має негативні наслідки. Вони полягають, зокрема, в гальмуванні активності дитини, направленої на досягнення успіхів. Висока тривожність супроводжується зазвичай високорозвиненою потребою уникнення невдач, що істотно заважає прагненню до досягнення успіхів.

Робота дала можливість розширити та поглибити данні щодо дитячої психології, зокрема з приводу дитячих страхів їх діагностики та корекції.

У ході дослідження виявлена велика кількість дітей з середнім та високим рівнем тривожності. Найбільш тривожною ситуацією для більшості дітей є агресивний напад або покарання батьками.

Дана робота не вичерпує всієї проблеми, тому передбачає подальше дослідження, наприклад, статевих відмінностей прояву страхів, впливу стилю сімейного виховання на появу страхів.

Результати дослідження лягли в оcнову психокорекційної роботи з дитячими страхами.

1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   29


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка