Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки



Сторінка22/29
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.58 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   29

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ

ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Анна Рижкова

Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор Г.М. Гузенко

Стрімка глобалізація та інтелектуалізація виробництва, ринку й економічної діяльності викликані небаченими темпами і масштабами інновацій, які докорінно змінюють соціально-економічну структуру суспільства та виробничих відносин. Стає очевидним, що для вирішення господарсько-економічних завдань потрібні нові підходи, якісні прогресивні зміни що є характерною ознакою інноваційного процесу. Це забезпечить розвиток інформаційних технологій та змінити структуру національного ринку робочої сили.

Інноваційний процес пов`язаний із створенням, освоєнням і розповсюдженням інновацій. Він включає в себе реалізацію інвестицій, де поєднуються наука, техніка, економіка, підприємництво й управління. Активізація інноваційного процесу на ринку робочої сили неможлива без заохочення та ефективного використання новаторської розумової праці, що створює нові знання і новітні технології.

З огляду на дешевизну української фізичної і розумової робочої сили підприємцю набагато вигідніше використовувати застаріле устаткування та вчорашні технології. А тому, допоки економічно вигідним для нього залишатиметься застосування ресурсовитратних технологій і дешевої робочої сили, марно сподіватися на те, що в Україні активізується інноваційна діяльність, збільшиться імпорт передової технології та техніки, втілюватимуться інноваційні ідеї.

Для розвитку інноваційної діяльності необхідно реформувати існуючу в Україні систему оплати праці, підвищити вартість робочої сили. Це може підняти рівень безробіття і посилити конкуренцію на вітчизняному ринку робочої сили, де збільшиться попит на розумову працю інженерів, здатних ефективно працювати за умов економічних змін. На перший план вийдуть підприємці-новатори, що вміють не лише впроваджувати традиційні технології, а й розробляти нові інноваційні продукти, що вимагає високої кваліфікації робочої сили, вправного менеджменту, раціональної організації роботи.



ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ЯК СКЛАДОВОЇ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Аліна Римарева

Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор Н.В. Шиловцева

У міжнародному контексті необхідні нові підходи до оцінки умов, виявлення особливостей, обґрунтування мети і напрямів інтернаціоналізації економічної діяльності України. Згідно із зарубіжними експертними оцінками, рівень відкритості української економіки є порівняно не високим: відповідний рейтинг «The Heritage Fohdation» i « Wall Street Journaly» із 160 країни позиціонує Україну на 124-му місці.

Серед головних причин і факторів, що спонукають до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, до органічного включення її господарства в сучасні цивілізаційні процеси є насамперед висока питома вага експорту у валовому національному продукті. Існують також інші передумови, що детермінують тісну взаємодію української економіки зі світовим господарством. До них слід віднести досить розвинені внутрішній поділ і кооперацію праці, ресурсну обмеженість (особливо забезпеченість паливно-енергетичними засобами), традиційні господарські зв'язки з республіками колишнього СРСР, і насамперед Росією, зростаючу необхідність отримання нових технологій, інвестиційних і фінансових ресурсів із високорозвинених країн світу. Найголовнішою причиною, що стримує нині входження України як повноправного партнера у світове господарство, є дуже низька конкурентоздатність її продукції на міжнародних ринках. Головні причини такого стану такі: Практично всі вітчизняні товари, навіть високої якості, не відповідають міжнародним стандартам. У країнах соціалістичного табору використовувалася своя система стандартизації, яка значно відрізнялася від прийнятої в усьому світі. Перехід до такої системи зараз вимагає чимало часу і коштів. Ось чому лише одиничні українські товари сьогодні мають міжнародні сертифікати і допускаються на світовий ринок. Характерними рисами національної продукції є її низька якість та висока матеріаломісткість, оскільки обладнання, на якому вона виготовляється, морально застаріло. Ціна деяких вітчизняних товарів вища від закордонних аналогів. Переважання в експорті України сировинних товарів і практично повна відсутність високотехнологічного обладнання, патентів, ліцензій, «ноу-хау», що користуються на ринках величезним попитом. Гостра нестача високопрофесійних кадрів, які можуть працювати на зовнішніх ринках, сприяти збуту продукції. Недосконалою є система управління зовнішньоекономічною діяльністю. Часто навіть прекрасна за своїми якостями продукція не потрапляє на міжнародні ринки через нерозпорядливість чиновників. Низька зацікавленість вітчизняних підприємців у виробництві продукції на експорт. У провідних країнах світу держава всіма можливими способами стимулює таке виробництво: надає податкові пільги, вводить обмеження на ввезення імпортних товарів та ін. Стратегічними пріоритетами інтернаціоналізації економіки мають стати система інтеграції у світове господарство та міжнародна диверсифікація.



РОЛЬ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ФОРМУВАННІ

ОСОБИСТОСТІ ДОШКІЛЬНИКА

Альона Романова

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор Т.П. Танько

Музичне мистецтво є одним з наймогутніших засобів виховання, який створює умови не тільки для повноцінного творчого розвитку особистості, а й піднесення культури й духовності з орієнтацією на всю різноманітність вітчизняних і світових зразків. «Пізнання світу почуттів не можливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї, – писав В. Сухомлинський. – Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури».

Навчання дошкільників має бути цікавим і радісним. Діти приходять до ДНЗ з різною музичною підготовкою і різними музичними задатками. У процесі музичних занять у дитячому садку діти вчаться слуханню музики, співу пісень, баченню й виконанню танців, крокуванню під музику, грі на дитячих музичних інструментах тощо. Їм розповідають і читають казки, книжки, вони переглядають телепередачі для дітей, кінофільми й мультфільми. Тому запас художніх і життєвих вражень дітей хоча й відрізняються кількісно, але в якісному плані він приблизно однаковий у всіх. Так складається життєвий досвід дитини, близький життєвому досвіду інших дітей.

Неодмінною умовою формування музичної культури дітей є розвиток музикальності. Під музикальністю розуміється сукупність здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності. Основна ознака музикальності – переживання музики як вираження певного змісту. Музичне переживання за своєю суттю є емоційним переживання, оскільки поза емоційним шляхом зміст музики осягнути не можна. Музикальність особливо виявляється в активній самостійній діяльності людини.

Раннє виявлення музичних здібностей дитини є показником її музичної обдарованості. Однак не слід вважати, що відсутність ранніх виявів є свідченням відсутності й музичних здібностей. Виявлення музичних здібностей залежить не тільки від вроджених задатків, а й від культурного середовища, музичного оточення.

Творча діяльність потребує здібностей до пісенної, музично-ігрової, танцювальної творчості, до імпровізації на музичних інструментах, до творчих уявлень при сприйманні музики.

Музично-творча діяльність дітей виявляється в імпровізації пісенних мелодій, придумуванні нескладних мотивів, інсценуванні сюжетів пісень, пластичному інтонуванні музики, складанні елементарних танців, створенні ігор-драматизацій, темброво-ритмічних супроводів тощо. Музичне виховання буде успішним лише в тому випадку, коли вихователь свідомо й поступово працюватиме над наступністю розвитку здібностей дитини.



ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Наталія Романова

Науковий керівник – кандидат соціологічних наук, доцент І.П. Шепеленко

Освіта сьогодні є головною моральною підвалиною суспільства, вона має бути спрямована в майбутнє. Від неї багато в чому залежить, яким буде наше суспільство завтра, куди воно піде, як буде жити далі. Розвиток освіти є одним із найскладніших, актуальних і фінансових проблем сучасного українського державотворення. Без належної освіти держава, народ і культура не мають майбутнього. І навпаки, ефективна освіта є саме тим імпульсом, який будує творчість, спонукає людину до дії, виховує спосіб життя, відповідний до цивілізованих форм і способів його організації і здійснення. В останні роки ставлення держави до освіти змінилось. Розпочалось відшкодування минулих боргів перед вчителями. Значно збільшилась кількість державних коштів на видання підручників і навчальних посібників. Затверджена програма комп’ютерізації навчальних закладів, тощо. Однак проблем у системі освіти ще достатньо. Загальна адаптація системи до потреб демократичних і ринкових перетворень, входження у світовий освітній простір відбувається все ще повільно. Соціально-економічні негаразди створюють комплекс суперечностей, які стримують реформу галузі, не дозволяють організувати її роботу належним чином. Актуальність, соціальна значущість проблем, пов’язаних із теорією і практикою освітянського процесу, зумовили зростання інтересу наукової спільноти до них. Освіта належить до таких інституцій – підкреслюють Л. Губерський, М. Михальченко, В. Андрущенко – від якості й рівня розвитку яких безпосередньо залежить прогрес суспільства загалом і людської особистості зокрема. Заслуговують на окрему увагу в контексті даної проблематики роботи таких учених, як: В. Луговий, В. Бебик, В. Кремень, В. Щетин, І. Каленюк, Б. Рябушкин, Л. Панченко, В. Пожуєв, В. Огнев’юк, Л. Гриневич та ін. Першочергові дії у сфері освіти мають бути спрямовані на забезпечення зростання видатків на освіту і суттєве підвищення їхньої ефективності, створення умов для залучення у сферу освіти засобів із позабюджетних джерел, виділення коштів на інформаційне забезпечення освітніх закладів, формування незалежної системи атестації й контролю за якістю освіти. Але при цьому слід уникнути можливості подальшого соціального розшарування, поглиблення нерівності громадян при отриманні освіти, скорочення кількості безплатних місць і подальшому витісненню безплатної освіти платною. Значні обсяги людських, матеріальних та фінансових ресурсів, які залучаються освітянською галуззю, роль освіти в соціальному та економічному розвитку спонукають до поглибленого вивчення масштабів і результатів освітянської діяльності та ефективного використання ресурсів. Освіта – це запорука майбутнього країни, важлива складова її безпеки.

ОСВІТА ЯК ФАКТОР СТАБІЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ

ЕКОНОМІКИ

Дар’я Романцова

Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор Н.В. Шиловцева

Соціально економічний стан України зумовлює необхідність раціонального використання інтелектуально-освітнього потенціалу суспільства. Розвиток освіти – важливий гарант збереження і зростання інтелектуального потенціалу суспільства. Система освіти стоїть біля джерела генофонду нації та громадянського суспільства. Сучасна криза національної освіти зумовлює деградацію багатьох сфер суспільного життя, перетворює країну з такої, що створює нові технології (які є джерелом науково-технічного прогресу), на країну – споживача чужих розробок і досягнень, руйнує той каркас, який підтримує суспільство у стані живого організму. Освіта є складовою частиною народного господарства, вона відчуває на собі вплив соціально економічних процесів, які відбуваються за її межами. Виступаючи опосередкованою ланкою між наукою і виробництвом, освіта справляє значний вплив на розвиток економіки та всі сфери життя суспільства. Відомо, що продуктивність праці залежить не лише від застосування техніки, а й оволодінням професійною майстерністю, від уміння управляти технікою. Розрахунки, зроблені на основі даних багатьох країн, свідчать, що співвідношення величини витрат на освіту і економічного ефекту від неї дорівнює 1:4, а продуктивність праці фахівців з вищою освітою в 10-11 разів перевищує витрати на їхню підготовку. Вищі навчальні заклади позитивно впливають на прискорення перетворення науки на головну продуктивну силу суспільства.

Суверенітет будь-якої держави забезпечує міцна економічна база. Відповідно концепції людського капіталу освіта розглядається як ключовий фактор економічного зростання, як інвестиційна галузь духовного виробництва. Існує тісний зв'язок і взаємозумовленість між інтенсифікацією сфери матеріального виробництва й освітою. Чим вищим є освітній рівень працюючого населення, тим вагомішими є результати технічного прогресу та впровадження досягнень НТП у практику суспільного виробництва. Екстенсивний розвиток економіки супроводжується екстенсивним розвитком освіти. І, навпаки, інтенсифікація виробництва підвищує економічність його функціонування. Це дозволяє виділити більше ресурсів на розвиток освіти, підготовку кадрів. У свою чергу, поліпшення якості підготовленої робочої сили активно впливає на досягнення вагоміших результатів у сфері виробництва. Вкладення в освіту, поліпшуючи якість трудових ресурсів, сприяють підвищенню продуктивності праці, зростанню конкурентоспроможності продукції, зниження кількості безробітних.

Незважаючи на значне вивільнення з галузі висококваліфікованих фахівців, в умовах ринку підвищуються вимоги до рівня освітньої та професійної підготовки. Однак в Україні має місце різке скорочення інвестування освітньої галузі. В результаті погіршується інфраструктурний потенціал освіти. Ринкова економіка потребує посиленого розвитку безперервної освіти.

ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ МОЛОДИХ ПСИХОЛОГІВ ДО РОБОТИ

В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

Анастасія Руденко

Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор М.А. Кузнєцов

Робота психолога в загальноосвітніх школах характеризується рядом особливостей, які загалом можна охарактеризувати таким чином: дуже широкий спектр напрямів психологічної роботи за відсутності чітких, сталих алгоритмів її організації в рамках школи. Специфіка роботи в школі в значній мірі обумовлена специфікою самої школи. У більшості вчителів, батьків і учнів є жорсткі і не завжди адекватні стереотипні уявлення про діяльність психологів. Враховуючи названі особливості, стає зрозуміла актуальність проблеми адаптації молодих психологів до роботи в загальноосвітніх школах.

Фаза адаптації на професійному життєвому шляху неминуча по двох основних групах причин. По-перше, соціальні норми учбового закладу, що готує фахівців, відмінні від норм колективу на місці майбутньої роботи. По-друге, потрібне звикання до багатьох тонкощах роботи. Крім того, робота психолога, як і педагога, пов’язана з частим виникненням нестандартних ситуацій, що вимагає постійних розумових зусиль і творчого підходу до справи.

Можна виділити декілька основних груп проблем, з якими напевно зіткнеться молодий психолог, що починає працювати в школі: проблеми власне професійного плану, пов’язані в основному з дуже широким спектром психологічної роботи і необхідністю добре орієнтуватися в педагогіці школи; організаційні проблеми, пов’язані з організацією своєї професійної діяльності в умовах школи; проблеми інтеграції в педагогічний колектив; емоційні проблеми, пов’язані з освоєнням нової соціальної ролі.

Складнощі професійного плану в значній мірі обумовлені широким спектром роботи шкільних психологів. Щоб успішно справлятися з багатьма напрямами роботи, психолог повинен добре володіти прикладною психодіагностикою, індивідуальним і сімейним консультуванням, навичками групової психотерапевтичної роботи.

Що стосується проблем організаційного характеру, то перш за все вони виникають у зв’язку з організацією умов роботи. Психолог повинен мати як мінімум окремий кабінет, доступ до шкільного комп’ютера та ксероксу.

Інтеграція психолога в педагогічній колектив відбувається досить легко в тому випадку, якщо в школі і раніше існувала психологічна служба, що сформувала до себе позитивне відношення.

Виникнення емоційних проблем, пов’язаних з освоєнням нової соціальної ролі психолога, в якійсь мірі є неминучим просто у зв’язку з тим, що прихід на будь-яку нову роботу – це завжди стрес. Емоційне навантаження у роботі шкільного психолога підсилює безліч нестандартних ситуацій, загострене почуття професійної відповідальності і необхідність виконувати багато видів роботи, не у всіх з яких відчуваєш себе досить компетентним.

Таким чином, проблема адаптації молодих психологів до роботи в загальноосвітніх школах є надзвичайно актуальною.



ВИВЧЕННЯ ФЛОРИ ТА РОСЛИННОСТІ ЛУКІВ ХАРКІВСЬКОГО

ТА КУП’ЯНСЬКОГО РАЙОНІВ ХАРКІВЩИНИ

Ірина Рязанова

Науковий керівник – кандидат біологічних наук, доцент О.В. Філатова

У наші дні особливо великого значення набувають питання охорони й раціонального використання рослинного світу. Гостро постає проблема синонтропізації флори.

Метою нашої роботи було вивчити і порівняти прибережну і лучну флору і рослинність природних і штучних водойм.

Дослідження проводилися протягом чотирьох вегетаційних періодів 2006-2010 рр. Об’єктом дослідження була флора та рослинність луків заплави р. Муромка Харківського району і поблизу штучної водойми – ставка с. Грушівка Купянського району. Заплавні луки біля річки знаходяться в прирдному стані і майже не підлягають антропогенному впливу. Ставок знаходиться у селі його живлять природні ждерела та поверхневий стік із балкової систем.

Протягом досліджень було виявлено близько 100 видів рослин. З них – 72 види зростають на заплавних луках р. Муромка і лише 40 – поблизу ставка. Серед дослідженої флори 85-90% криптофіти і гемікриптофіти, 70%-геліофіти. Спільними видами на досліджених територіях є: Elytrigia repens (L.) Nevski, Phragmites australis Mill., Taraxacum officinalis Webb ex Wigg., Lemna mіnor L., Iris pseugacorus L., Carex hirta L. тощо. Навколо ставка зростає багато бур'янів – близько 50% видів, а семе: Polygonum aviculare L., Utrika dioika L., Leonurus guinguelobatus Gilib., Plantago major L., Lactuca serriola Torner, Artemisia absinthium L. тощо, це пояснюється тим, що поблизу знаходиться населений пункт та городи. У заплаві річки частка бур’янів ледь досягає 20%.

Рослинність природних заплавних луків та поблизу ставка суттєво відрізняється не лише за видовим складом та наявністю бурьянів. Висота трав’янистого покриву в заплаві р. Муромка досягає 50-70см, проективне покриття – близько 100%, тут легко виділяються три яруси, постійними компонентами цих угруповань є типові лучні види: Gliceria maxima (C. Hartm.) Holmb., Symphytum officinalis L., Stachys palustris L., Alisma plantago-aquatica L., Phalaroides arundiaceae (L.) Rausch., Acorus calamus L.; зростає Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soo, вид занесений до Червоної книги України. Висота рослинного покриву поблизу ставка ледь сягає 3-10см, травостан тут одноярусний, проективне покриття – 60-70%, домінують: Taraxacum officinale Webb ex Wigg., Artemisia absinthium L., Glechoma hederacea L., Polygonum aviculare L.

Таким чином, збідніння флористичного та ценотичного біорізноманіття спричинені забрудненням водоймища, викидами сміття з приватних садиб, перевипасом худоби тощо.



ВПЛИВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Віталіна Саратова

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент Л.П. Радченко

Роль комерційних банків як головних суб’єктів грошово-кредитних відносин у суспільстві визначається їхніми можливостями залучати тимчасово вільні кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані ресурси для задоволення фінансових потреб реального сектору національної економіки з метою забезпечення безперервності індивідуального обігу капіталів підприємств. Саме від здатності банківської системи забезпечити потреби суб’єктів господарювання необхідними грошовими ресурсами значною мірою залежать перспективи подолання спаду української економіки та її подальшого зростання на підставі інноваційного розвитку.

Значно посилюється вплив банківської системи на забезпечення інноваційної діяльності підприємств, що викликає необхідність стабілізації та розвитку комерційних банків. Важливою проблемою є формування та ефективне використання банківських ресурсів. Нині розширення ресурсної бази комерційних банків є одним з найважливіших завдань для активізації кредитування. Банківська система має володіти сукупністю ресурсів, достатніх для кредитування потреб суб’єктів господарської діяльності, формування відповідних ресурсів і підтримки власної ліквідності.

Банківський кредит впливає на ефективність використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів суб’єктів підприємницької діяльності. Відновлення та поширення банківського кредитування буде сприяти розвитку інвестиційної діяльності . Підприємства, які не мають достатніх фінансових ресурсів для нарощування або оновлення основних коштів, потребують фінансової підтримки. Банківське кредитування є найдоступнішим і найефективнішим для підприємства джерелом фінансування, а для банків – найпривабливішим джерелом отримання прибутку.

З метою забезпечення фінансової стійкості банків і посилення їхнього впливу на інноваційний розвиток економіки України необхідно удосконалювати всю банківську систему в таких напрямках:



  • підвищення рівня капіталізації комерційних банків;

  • зміцнення довіри до вітчизняної банківської системи;

  • підвищення стійкості банківської системи з метою недопущення появи системної банківської кризи;

  • розробка нових банківських продуктів та стимулювання населення до активізації заощаджень;

  • застосування ефективних форм, методів та умов підтримки стабільності національної грошової одиниці.

Реалізація вказаних дій повинна покращити можливості інвестиційної діяльності різних підприємницьких структур та сприяти розширенню можливостей інноваційного розвитку в національній економіці України.

Мистецтво як джерело формування художнього

світогляду особистості

Саяд Марзіях

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент Л.Т. Котлярова

Світогляд є базою розвитку та суспільної активності людини, це одне із найважливіших її утворень. Світогляд. з одного боку, характеризує її як особистість, з іншого, – є віддзеркалення культури суспільства. Художній розвиток, удосконалення здібностей образно-творчого спілкування з явищами культури учнів передбачає залучення освітньо-виховних можливостей мистецтва. Учні переважно розглядають як джерело розвитку у особистості таких художніх і світоглядних властивостей, як: життєрадісне художнє світосприймання; формування, інтелектуальних, емоційних та моральних потреб; художнє і життєве натхнення; сприймання речей у просторі і кольорі; сприймання краси і довершеності речей; вміння виражати почуття і думки звуком, словом, дією; вміння відчувати рухи власного тіла; естетичне сприймання реальності. Ми розглядаємо мистецтво з погляду найважливішого аспекту для нашого дослідження – його художньо – світоглядної функції. До механізмів, які дозволяють через мистецтво виховувати, художньо і естетично розвинену особистість, ми відносимо: безперервний пошук естетичних форм сприймання і відображення дійсності; безперервний процес продукування образних виразників (символів) взаємодії людини з різними явищами; пошук естетичних форм самовираження та художнього ідеалу.

Безперервний пошук естетичних форм сприймання і відображення дійсності виявляється у формуванні такої риси учня, як естетичне спостережливість. Вона означає здатність особистості за допомогою естетичного досвіду. накопиченого під час спілкування з прекрасним, бачити і оцінювати явища дійсності і різноманітні процеси як феномен краси, довершеності. Результати такої діяльності потребують свого вираження: нових форм і засобів, навчитись яким можна у процесі спілкування з мистецтвом, яке є виразником почуттів людини і думок у найрізноманітніших художніх формах. Художній світогляд учня має бути сприйнятливим до відчуття особливих якостей явищ, виразити які можливо за допомагаю художніх образів.

Безперервний процес продукування образних виразників (символів) взаємодії людини з явищами природи, навколишньої дійсності, іншими людьми є чинником, яким стимулює розвиток світогляду учня. Пошук естетичних форм самовираження та художнього ідеалу також визначається важливим чинником взаємодії учня з творами мистецтва. Великою силою наділений потяг молодою людини до самовираження, відчуття своєї краси, краси свої міркувань і вчинків як людини, тому учень шукає аналогів для вираження свого бачення своєї сутності, сутності свого духовного ідеалу, подібних силі його емоцій, силі думок. Так відбувається визначення художньо ідеалу, який уособлює у собі ті досконалі риси, які є вираженням духовного світу учня.

1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   29


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка