Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки



Сторінка3/29
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.58 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

МАРГІНАЛЬНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ СУЧАСНОГО

УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Вікторія Білан

Науковий керівник – кандидат історичних наук, доцент Н.Г. Ревенко

Соціальна маргінальність дозволяє оцінити ступінь стабільності як суспільства в цілому, так і позицій окремих індивідів. З цієї причини соціологічна традиція вивчення концепції маргінальності включає цілий комплекс підходів, ідей і теоретичних напрямків, представлених у західній і вітчизняній соціологічній думці. Узагальнюючи наявні здобутки досліджень феномена маргінальності, необхідно відзначити, що в цілому емпіричний і теоретичний досвід аналізу даного феномена включає два аспекти, що містять як описовий, так і пояснювальний потенціал.

По-перше, аналіз маргінальності як суб’єктивного явища – результат конфлікту культур і пов’язаних з ним проблем дезадаптації індивіда – учасника культурного конфлікту. Така традиція вивчення маргінальності характерна в основному для представників психономіналістичного підходу, основоположниками якого виступають американські соціологи Р. Парк і Е. Стоунквіст. Саме в даній інтерпретації в першій половині ХХ століття термін «маргінальність» був введений у соціологічний дискурс.

По-друге, розгляд маргінальності як продукта соціоструктурних протиріч. У межах даного наукового підходу, який характерний в основному для європейської соціологічної думки, термін «маргінальність» з’являється в 60-70-ті роки ХХ століття й інтерпретується як категорія аналізу соціальної структури, як наслідок цілком об’єктивних соціально-політичних і економічних процесів. Відповідно в межах вказаного підходу акцент переноситься головним чином на аналіз об’єктивних аспектів даного феномена як атрибута реструктураційних процесів.

Є. Рашковський знаходить той ракурс проблеми маргінальності, який найбільше хвилював радянське суспільство в перші роки перебудови. Він пов’язаний з активним процесом становлення так званих «неформальних» суспільних рухів на переломі 70-80-х років. На думку автора, вони були покликані виразити інтереси маргіналізованих груп. Виходячи з того, що маргінальний статус став в сучасному світі не стільки винятком, скільки нормою існування мільйонів і мільйонів людей, концепція маргінальності стає ключем до пошуку парадигми толерантного співжиття.

Теоретико-методологічний аналіз сучасного значення феномена маргінальності з урахуванням перетворень українського суспільства здійснювався на основі праць зарубіжних та вітчизняних дослідників. Аналіз окремих елементів традиційних підходів до феномена маргінальності, здійснювався на основі досліджень етнокультурних та структурних аспектів досліджуваного явища (А. Атоян, Л. Бевзенко, І. Кравченко, А. Лантух, Н. Михальченко, І. Попова, І. Прибиткова, І. Пєтрова, М. Руткевич, Е. Стариков, Т. Тоічкина, Б. Шапталов, Н. Шульга).

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ЛАНКА ГРОМАДЯНСЬКОГО

СУСПІЛЬСТВА

Лілія Білецька

Науковий керівник – доктор політичних наук, професор Л.М. Півнева

Громадські організації – об’єднання громадян, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.

Правове поняття громадянського суспільства передбачає автономію від влади, тому на сцену виходять громадські організації, які за своїм статусом перебувають поза владою та бізнесом. Їх становище в суспільстві можна охарактеризувати як проміжне. Вони позбавлені політичних важелів і не прагнуть максимізувати прибуток. Спільнота таких організацій, безумовно, має вплив, але говорити про її незалежність і партнерські відносини з державою в Україні поки що рано. Якщо в багатьох європейських країнах давно встановилася культура відносин влади і громадських організацій, то в нас – «печерний період» жорсткого протистояння. Проте саме громадські організації становлять реальну силу, яка рік у рік набирає потужності. Вони можуть як розвиватися в одному напрямку з державою, так і входити з нею у конфронтацію, доводячи, що здатні успішно діяти там, де держава не виявляє належної активності: у сфері освіти, науки, культури, дотримання прав людини. Щоправда, таких – одиниці.

Аналіз «Єдиного реєстру громадських організацій» продемонстрував широту форм та інтересів громадських організацій. За останніх десять років простежується позитивна статистика щодо кількості зареєстрованих громадських організацій. Так, у 2000–2010 роках їх було зареєстровано 1998, що майже на третину більше, ніж у 1990–2000 рр. (1327). Припинили свою діяльність усього 46 одиниць.

Громадські організації є важливим суб’єктом соціальної політики. На сучасному етапі суспільного розвитку створюються нові передумови для докорінної зміни місця та ролі цих організацій як суб’єктів суспільного життя загалом і соціальної політики зокрема. Виражаючи інтереси різних соціальних спільностей, класів, соціальних груп, верств суспільства, такі організації здатні зробити вагомий внесок у стабілізацію процесів розвитку соціального буття, сприяти зміцненню соціального добробуту населення.

Головний успіх громадських організацій – підтримка молодіжного сектору. Якщо активістам удасться по-справжньому зацікавити молодь, то можна вважати, що вони знаходять підтримку серед активної частини населення. Громадським організаціям важливо подолати традиції копіювання у своїй діяльності окремих форм і методів діяльності державних органів чи політичних партій з регулювання соціальних процесів, що характерно для пострадянської дійсності.

Вплив реклами на естетичне виховання

майбутніх вчителів

Катерина Білоконь

Науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, доцент У.П. Мельникова

Соціальні перетворення, що відбуваються на сучасному етапі, актуалізують проблему взаємодії між медіа-структурами та освітянськими закладами. Розвиток та формування нових напрямків дизайну та рекламної діяльності тісно пов’язаний із сучасними інформаційними технологіями та підготовкою спеціалістів у даній галузі. В освіті спеціалісти цього профілю не завжди враховують ці проблеми. Такою проблемою все більше стає реклама та її вплив на свідомість людей. Не кожна рекламна продукція, яка виходить з технологічних медіа-цехів, адекватно сприймається всіма прошарками суспільства, тим паче, що останнім часом небагато рекламної продукції позначені естетичними смаками національної школи. Дуже часто використовуються іноземні кліпи, фрагменти, епізоди, які зовсім непристосовані до смаків та українського менталітету. А тим часом, саме ці кліпи призводять до популяційного сприйняття світу підростаючими поколіннями та неправильного формування базових понять простору. В процесі підготовки майбутніх викладачів-митців постає проблема впливу стереотипів рекламного дива на особистість людини. Вчитель не завжди чітко усвідомлює різницю між класичними та популяційними моделями зображення, часом змінюючи загальноприйняті поняття на дешевий замінник. Проблема некоректного використання кольорового наповнення графічних зображень, недолугість композиції, дисгармонія форм призводить до неповноцінного розвитку особистості.

Викладачі не тільки повинні кваліфіковано і грамотно виготовляти текстово-графічну продукцію (методичні матеріали, наочність, газети, брошури, рекламу тощо), але й вміти вірно сформувати особистість учнів за допомогою неї, вивчаючи для цього властивості кольору, закони композиції, перспективи об’єму, конструктивної побудови тощо. Викладачу доцільно усвідомлювати різницю між популяційною та класичною методикою виховання, вміти вчасно скорегувати зміни в учнях, які спричинені впливом реклами, аналізувати просування та зміни в рекламному мистецтві. З метою вдосконалення підготовки вчителів-митців необхідно вводити у школах теоретичні та практичні заняття з історії й теорії дизайну, впроваджувати навчальні курси з комп’ютерної графіки. Таким чином, необхідність пошуку нових підходів для розв’язання проблеми впливу реклами на підготовку майбутніх вчителів повинно стати однією з головних напрямків у методиці навчання та виховання. Вміти правильно використовувати вплив реклами, спрямовувати його на насичення естетичного виховання учнів, це єдиний вихід для своєчасного корегування дії «проблемної» реклами. Зміна іноземної реклами на вітчизняну з врахуванням класичних норм та менталітету українського народу приведе до збагачення емоційної, естетичної, творчої та духовної сфери молоді і суспільства.



КОГНІТИВНО-СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА КОНЦЕПТУ

БАЖАННЯ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

Ірина Бобнєва

Науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент Т.В. Подуфалова

Актуальність теми дослідження зумовлена інтересом сучасного мовознавства до проблеми відображення в мові концептосфер різних епох і народів, а також необхідністю вивчення концепту БАЖАННЯ як важливого елемента в умовах прогресування міжкультурного діалогу.

Теоретична база дослідження зазначеного концепту ґрунтується на фундаментальних роботах таких вчених, як Ю. Апресян, Н. Арутюнова, Л. Бабенко, Н. Болдирєв, А. Вежбицька, В. Дем’янков, В. Красних, О. Кубрякова, В. Маслова, З. Попова, Ю. Степанов, Й. Стернин, Р. Фрумкіна.

Мета дослідження – виявити когнітивну структуру концепту БАЖАННЯ, яка реалізується у семантиці англійських лексичних одиниць-репрезентантів зазначеного концепту.

Концепт БАЖАННЯ має ментально-вольову природу, оскільки його сутність пов’язана з розумовими процесами. Тобто з одного боку, бажання – це найпростіше фізіологічна потреба, а з іншого – це інтелектуальні, «культурні», «ідеальні» потреби, пов’язані з волею.

Вибір лексичної одиниці wish у якості імені концепту БАЖАННЯ пояснюється тим, що ця лексема використовується в тлумаченні інших лексем на позначення бажання, тобто представляє інваріантне значення, яке конкретизується та доповнюється в дефініціях інших синонімічних лексем.

Понятійна складова концепту реалізується в семантиці імені концепту wish та його синонімів. Аналіз дефініцій лексеми wish як іменника та дієслова дозволяє виділити в її семантичній структурі такі ядерні семи:



    1. родова сема «бажання/почуття», експлікована словами feeling, desire, longing, impulse, яка вказує на відповідну денотативну сферу свідомості;

    2. видова сема «вольовий момент», представлена словом will;

    3. видова сема «характер емоції», виражена словами – конкретизаторами unfulfilled satisfaction;

    4. видова сема «об’єкт емоції», експлікована словами with respect to something or someone;

    5. видова сема «умови реалізації бажання», про яку свідчать слова – конкретизатори unlikely, impossible.

Когнітивну структуру ядра досліджуваного концепту можна представити у вигляді Статального фрейму: Суб’єкт бажання – Експірієнцер відчуває емоцію – Стан бажання, яка викликана Стимулом – потребою або зовнішнім впливом, що зацікавлює людину у здійснені певної діяльності.

Стимул викликає емоцію, у результаті якої Експірієнцер [Суб’єкт емоції] відчуває емоцію (бажання). На цьому етапі з’являється Пацієнс [Об’єкт емоції]. Потім йде сам Стан Переживання емоції, в якому ми можемо виявити інтенсивність бажання, та Результат – виконання чи не виконання бажання.



ГЕОГРАФІЧНІ ТЕПЛОВІ МАШИНИ

Юлія Богданова

Науковий керівник – доцент кафедри фізики О.М. Мялова

При розгляді питання про теплові двигуни в розділі термодинаміки доцільно звернути увагу студентів на ексклюзивні теплові машини, які називають географічними.

Географічна теплова машина – це термодинамічна система, в якій через різницю температур нагрівача та холодильника відбувається рух теплоносія, тобто здійснюється механічна робота й теплоперенос від нагрівача до холодильника. Нагрівачем теплової машини є та її частина, що отримує тепло ззовні. Наприклад, земна поверхня, що вловлює сонячну радіацію, є нагрівачем певної теплової машини географічної оболонки. Холодильником теплової машини є та її частина, що віддає тепло в зовнішнє середовище. Наприклад, земна атмосфера передусім править за холодильник географічної оболонки, бо саме вона віддає тепло в Космос. Атмосфера – найбільша рухома частина географічної оболонки. В механічну енергію атмосферних рухів переходить лише 1-2% сонячної енергії, засвоюваної земною поверхнею у вигляді тепла. Цей перехід здійснюється під час роботи географічних теплових машин. В.В. Шулейкін виділяє шість типів географічних теплових машин.



Географічна теплова машина першого роду – найпотужніша термодинамічна система „екватор-полюси”, що працює цілий рік. З її функціонуванням пов’язані дві відомі загальні системи циркуляції – атмосфери (меридіональний перенос) та Світового океану. Відмінності в нагріванні материків та океану приводять до термічної взаємодії між ними, що проявляється у вигляді географічної теплової машини другого роду. Вона має, на відміну від першої, інверсійний характер дії (наприклад, бризова і мусонна циркуляція). Географічну теплову машину третього роду утворюють циклонічні та антициклонічні кільця течій у світовому океані, вона не пов’язана з атмосферною циркуляцією. Географічна теплова машина четвертого роду – система, в якій тепло в атмосфері переноситься вертикально від земної поверхні, а також від шарів локального нагріву в атмосфері. Географічною тепловою машиною п’ятого роду В.В. Шулейкін назвав систему тропічного урагану, тобто циклону жаркого поясу. Географічна теплова машина шостого роду: в океані на межах течій і в центральних частинах круговоротів розвиваються синоптичні вихори – фізичний аналог циклонів атмосфери. Коефіцієнт корисної дії теплових машин в географічній оболонці малий. Проте, незважаючи на це, вони здійснюють величезну роботу, крім того зумовлюють клімат на Землі.

МОДЕЛЮВАННЯ АТМОСФЕРНИХ ОПТИЧНИХ ЯВИЩ

Вікторія Бондаренко

Науковий керівник – кандидат фізико-математичних наук, доцент В.М. Сергєєв

Атмосферні явища являють собою важливий елемент погоди: від того, чи йде дощ або сніг, прогнозується туман або пилова буря. Тому спостереження за атмосферними явищами (їх правильне визначення, фіксація часу початку та припинення, коливань інтенсивності) має велике значення. Втім, такі спостереження доступні не тільки професіоналам, але й широкому колу любителів природи; для цього потрібно вивчати опис явищ і розуміти їх фізичний зміст.

У даній роботі з метою підвищення зацікавленості учнів на уроках фізики ми пропонуємо провести ряд демонстраційних експериментів, які можна назвати моделями певних явищ, що відбуваються в атмосфері ( природі). Ці досліди мотивують учнів до більш ефективного засвоєння відповідного теоретичного матеріалу, пов’язаного з окремим питанням фізичної оптики. Значне місце у її проблематиці посідають явища розсіювання і поляризації світла в атмосфері; сутінки і зорі та їх зв’язок з погодою; атмосферна видимість; рефракція і пов’язані з нею явища (міражі та ін.); райдуга, гало, вінця та аналогічні явища, що зумовлені заломленням, відбиванням і дифракцією світла елементами хмар та опадів.

Особливо дивовижними оптичними явищами є міражі. В одних випадках вони дають пряме зображення, в інших – в повітрі з’являється перевернене зображення. Міражі можуть бути подвійними, коли спостерігаються два зображення, просте і перевернене. Ці зображення можуть бути розділені смугою повітря (одне може опинитися над лінією горизонту, інше під нею), але можуть безпосередньо змикатися один з одним. Іноді виникає ще одне – третє зображення.

Яскравим прикладом є дослід отримання міражу в фізичній лабораторії, який запропонований в даній роботі. На поверхню розігрітого нагрівача поміщують брусок оргскла, перед одним з його торців розташовують який-небудь предмет ( для бруска висота предмета не повинна перевищувати 10-15мм), освітлюють і спостерігають його зображення через другий торець. По мірі нагрівання оргскла його нижня матова грань поступово стає «дзеркальною» і з’являється міраж. Таким чином можна на базі підручних засобів продемонструвати складні для нашого сприйняття фізичні явища.



ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

ДО РОБОТИ З КОМП’ЮТЕРОМ

Мар’яна Боремчук

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент В.В. Ушмарова

В Україні відбувається процес створення національної системи навчання й виховання, основу якої становлять гуманізація та диференціація освіти. Він ознаменувався появою різноманітних за цілями, змістом і формами організації навчально-виховного процесу типами середніх навчальних закладів: ліцеїв, гімназій, коледжів тощо. Оновлена система середньої освіти потребує ефективних форм, методів і засобів підготовки вчителів нової генерації, здатних авторитарну педагогіку замінити педагогікою співробітництва, втілювати гуманістичні принципи добра і справедливості, здійснювати ефективне навчання учнів на базовому, розширеному й поглибленому рівнях.

Зрозуміло, що це має бути вчитель, який уміє діяти професійно і бути творчою, соціально-активною особистістю. У зв’язку з цим, державної ваги набуває підготовка висококваліфікованих, компетентних фахівців, які зможуть з найбільшою для суспільства віддачею застосовувати одержані теоретичні знання та практичні навички у навчально-виховному процесі.

Аналіз літературних джерел показав що, проблема загально-педагогічної підготовки студентів у продовж багатьох років є пріоритетним напрямком фундаментальних і прикладних психолого-педагогічних досліджень. Їх завдання, зміст, форми та методи були предметом досліджень таких авторів: О. Абдуліна, Н. Кузьміна, В. Сластьонін та ін.

В сучасній українській дидактиці вищої школи проблема особистісно-орієнтованої підготовки вчителя початкових класів до роботи з комп’ютером, його адаптації до реальних умов навчання і виховання учнів, педагогічної майстерності стали особливо актуальними, про що переконливо свідчать роботи A. Алексюка, B. Бондаря, П. Гусака, О. Мороза, А. Нісімчука та інших вчених.

Дослідження психологів і педагогів дають підстави вважати, що майбутнім вчителям початкових класів у професійно-педагогічній діяльності необхідні фахові знання з предметів та методичні уміння і навички.

Найбільш оптимальними шляхами використання комп’ютера в початковій школі є: 1) розвиток пізнавальної активності, творчого підходу цілеспрямованості, самостійності молодших школярів; 2) посилення мотивації навчання; 3) встановлення зворотного зв’язку, необхідного для управління навчальним процесом; 4) систематичного контролю знань і умінь учнів, а також підвищення якості поточної перевірки знань; 5) удосконалення форм і методів організації самостійної роботи учнів; 6) здійснення принципу алгоритмізації навчальної діяльності.



УКРАЇНСЬКА ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК ПРОСТІР ФІКСАЦІЇ

ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ МОВИ

Яна Борисенко

Науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент Ю.М. Лебеденко

Ідея Е. Бенвеніста про те, що на основі тріади – мова, культура, особистість – могла б бути створена інша лінгвістика, з кінця XX ст. почала втілюватись у життя. Дослідження мови синкретично з культурою полягають у спостереженні й аналізі процесу відображення у мовній картині світу базових культурних концептів, наприклад: життя, смерть, любов, жінка, чоловік і т.д. Так на тлі фразеології виникають «лінгвокульторологічна, комунікативно-прагматична і когнітивна фразеологія», когнітивна лінгвокультурологія, вивчаються процеси фразеологізації як когнітивної процедури.

У структурі мовної картини світу виокремлюється так звана «фразеологічна» картина світу, що за визначенням М. Алефіренка становить «умовну назву асоціативно-образного фрагмента мовної картини світу представленого фраземами». З огляду на те, що у фразеологічній картині тієї чи іншої мови виразно простежуються етнокультурні стереотипи, метою роботи є виявлення загальних і специфічних когнітивних і лінгвокультурологічних характеристик гендерно релевантних фразеологічних одиниць української мови й культури.

Рефлексія гендеру в мові здійснюватиметься з лінгвокультурологічних позицій, що передбачають ідентифікацію фемінності та маскулінності як етнокультурних концептів, які формують світовідчуття і є результатом пізнавальної діяльності народу.

Основними завданнями дослідження визначаємо аналіз плану вираження і плану змісту ідіом у контексті репрезентації гендерної семантики та ідентифікацію в них культурних символів, еталонів, стереотипів.

За нашими спостереженнями українська фразеологія зафіксувала ментальну настанову стереотипно оцінювати жінку за її розумовими, психологічними якостями або соціальною роллю (жіноча логіка, сміється як дурна дівка, базарна баба). Порівняння чоловіка з жінкою часто підкреслює його негативні якості (не будь бабою, чемний як дівка по сьомій дитині, сором’язливий як дівка). У той же час надання жінці чоловічих якостей оцінює її позитивно (чоловічий характер, чоловічий розум).

Детальний аналіз фразеологічного фонду української мови із застосуванням когнітивно-лінгвокультурологічного підходу в межах гендерної парадигми дозволить відкрити інші аспекти дослідження антропоцентричного характеру мови, структури та семантики її фразеологічного фонду, виявити культурологічний код, закладений у ньому.



ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ДО АНАЛІЗУ

НАВЧАЛЬНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Оксана Боровик

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук Н.К. Рудічєва

Розгляд навчально-творчої діяльності як складної системи передбачає виявлення її структурних компонентів, функціонування та розвитку, тобто вимагає застосування системного підходу до аналізу даного об’єкта. Навчально-творча діяльність передбачає не лише творче застосування раніше набутих знань, а навчання через відкриття, коли учень спочатку конструює власне бачення об’єкту, що вивчається, спираючись на особистий досвід і знання, потім за допомогою вчителя отриманий учнем продукт переосмислюється, доповнюється або змінюється, при цьому обов’язково отримується особистісно вагомий результат – знання, здібності, досвід та ін.

З позиції системного підходу основними компонентами навчально-творчої діяльності є: суб’єкт – особистість учня зі своїми мотивами, потребами, інтересами; об’єкт – фрагмент дійсності, на який спрямована пізнавальна й перетворювальна активність суб’єкта; мета – створення об’єктивно чи суб’єктивно нового; творчий процес – продуктивний процес придбання знань, способів та досвіду діяльності; засоби – прийоми, методи та форми, творчі завдання тощо; творчий продукт – результат, який може бути не новим у соціальній практиці, але новим для індивіда.

Функціями навчально-творчої діяльності є мотиваційна, функції активізації та актуалізації, прогностична, нормативна, організаційна, навчально-пізнавальна, створювальна, виховна, рефлексивна, оцінювальна, корекційна й комунікативна.

РОЛЬ КНИГИ У НАВЧАННІ ТА ВИХОВАННІ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Людмила Будьонна

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, професор Н.М. Якушко

«З книги починається самовиховання, індивідуальне духовне життя, виховання культури особистості» (В.Сухомлинський). Юний читач, який обдумує – це «ідеальний продукт», якого чекає від початкової школи сучасне суспільство, тому що з питання «який я» починається самовиховання, активний пошук юним громадянином суспільного застосування своїх можливостей, постійне їх удосконалення. Процес формування читача розуміється як формування ціннісного відношення до читання, формування відповідного способу життя, як практика інформаційної комунікації та розширення пізнавальних інтересів та можливостей особистості, як розвиток техніки читання.

У процесі наукового пошуку встановлено, що інформаційно-ціннісна технологія дає позитивні результати у вихованні читацької культури у молодших школярів, що читання розуміється, як активний процес, який спонукається і регулюється цілями, мотивами, установками, ціннісними орієнтаціями.

Встановлено, що в сучасних умовах у зв’язку з актуальністю питань, пов’язаних з реалізацією ідей неперервної освіти, впровадженням нової освітньої парадигми, переходом до навчання дітей шестирічного віку, ще більш актуально заявляє про себе проблема ефективності самоосвіти, як освіти в цілому, опосередкована високим розвитком навички читання, оскільки книга являється однією з основних форм передачі людського розвитку, обміну інформацією.

З перших уроків учні постійно читають авторські тексти. Читання стає не метою, а лише засобом здобуття інформації. Це спосіб життя, а не навчальний процес. Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба підвести його до світу книг. Книга повинна стати для кожного вихованця другом, наставником і мудрим вчителем.

Я бачу важливу виховну задачу в тому, щоб кожен хлопчик, кожна дівчинка, закінчуючи початкову школу, любили книгу, хотіли б залишитись з нею наодинці – з роздумами. Це початок самовиховання, почуттів, думок, поглядів. Це можливо лише тоді, коли книга входить в життя маленької людини як духовна потреба.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка