Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки



Сторінка7/29
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.58 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   29

ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ ТВОРЧОГО ХАРАКТЕРУ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Ульвія Гусейнова

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, професор Н.М. Якушко

Домашня робота – логічне продовження аудиторних занять за завданням викладача з установленими термінами виконання. Дидактичні цілі: закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань; самостійне оволодіння новим програмним матеріалом; розвиток самостійності мислення.

Сучасна школа все частіше пропонує учневі стати активним учасником власного процесу, причому не тільки в класі, але і дома. Завдання додому у деяких школах уже не виходять від педагога, а стають процесом і результатом самостійного вибору учня. Традиційне домашнє завдання поступається місцем домашній творчості. У багатьох школах діти працюють над власними проектами і творчими роботами, коли кожен учень обирає проблему, яка його цікавить, прийнятний для нього спосіб роботи, адже домашнє завдання теж може виступати як творчий проект, причому проектна діяльність доречна практично по всіх дисциплінах. Це може бути розробка і створення діючих макетів, навчальних посібників для школи, виконання конкретної практичної роботи (палітурні роботи, дизайн-проекти), опис наукової проблеми або культурного явища, історичного процесу, проведення й опис експерименту, постановка спектаклю, організація і презентація конкурсу або виставки робіт учнів, вчителів або батьків.

Організація самостійної роботи, керівництво нею – це відповідальна і складна робота кожного вчителя. Виховання пізнавальної активності і самостійності необхідно розглядати як складову частину виховання учнів. Це завдання постає перед кожним вчителем у числі завдань першорядної важливості.

Розвитку пізнавальної активності школярів методами домашньої роботи як форми самостійної роботи сприяє використання на уроці та під час вивчення вдома тексту й ілюстрацій їхнього підручника, хрестоматії, довідника, з наукових і науково-популярних журналів і газет, а також цікаві демонстраційні досвіди, фрагменти з кінофільмів, діапозитиви й інші засоби наочності.

Однак мало забезпечити мотивацію навчання і збудити пізнавальний інтерес учня. Необхідно далі, по-перше, чітко усвідомлювати мету навчання і, по-друге, показати, як цю мету може бути досягнуто.

ВИВЧЕННЯ МЕЛІТОФІЛЬНОЇ ФЛОРИ І РОСЛИННОСТІ ПЕРEЛОГІВ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВЩИНИ

Анна Гуцуляк

Науковий керівник – кандидат біологічних наук, доцент О.В. Філатова

За останні десятиріччя змінилася система господарювання і використання земель в Україні. У сільському господарстві багато земель залишилося без господаря і перетворилося на перелоги. Тут розвивається строкатий рослинний покрив, відбуваються сукцесійні зміни, поселяються бур’яни і види природної флори серед яких багато медоносних рослин.

Основними завданнями даної роботи було вивчення медоносної флори і рослинності, що розвивається на перелогах Красноградського району.

Дослідження флори проводилось протягом чотирьох періодів вегетації (2007–2010рр.). За цей період було виявлено 133 види медоносних рослин, з них 105 видів зростають на перелогах. Переважають рослини з родин Asteraceae, Rosaceae. Серед дослідженої флори за життєвими формами найбільш поширені гемікриптофіти, а по відношенню до світла та до вологи – геліофіти та мезофіти.

Рослинність перелогів досліджували протягом двох років (2008, 2010). На положистих схилах південної експозиції закладали по 10 пробних ділянок 1м х 1м у весняний (травень) і літній (липень) періоди.

В весняний період 2008 та 2010 років на перелогах було виявлено та визначено 40 видів рослин. Проективне покриття їх коливається від 60% до 100%. При чому у 2008 році середнє проективне покриття було вище ніж у 2010 році. Коефіцієнт зустрічаємості різних видів на даних ділянках коливався від 10% до 90%, в 2008 році коефіцієнт зустрічаємості для переважної більшості видів був нижчим. Більшість рослин у травні перебувають у фенофазі Вег1 – початок вегетації. Найпоширенішими медоносними рослинами в даний період являються: Vicia craca L., Onobrychis viciitolia Scop., Taraxacum officinale Webb. Середня кількість медоносних видів на 1м2 збільшилась з 9 в 2008р. до 11 в 2010р.

В середині літа в 2008 та 2010 роках на перелогах було виявлено та визначено 44 види рослин. Середнє проективне покриття на даних ділянках коливалося від 60% до 100%, при чому в 2010 році середнє проективне покриття було менше ніж в 2008 р. В 2008 р. більшість рослин перебувала в фенофазах Цв2, а в період 2010 р. – в Цв3 – Пл, це пов’язано з відмінами у погодних умовах. Літо 2010 р. було дуже спекотним, в результаті чого рослини раніше починають цвісти та плодоносити. Широко розповсюдженими медоносами даного періоду є: Medicago romanica Prod., Lotus ukrainicus Klok., Carduus acantoides L. тощо. Середня кількість медоносних видів на 1м2 також зросла.

Із збільшенням віку перелогів зростає проективне покриття медоносних рослин, таким чином вони являються гарною медоносною базою.

ІНФРАСТРУКТУРНІ ГАЛУЗІ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Ольга Данилова

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент І.В. Кадєєва

Важливе місце у структурі світової економіки посідають інфраструктурні галузі. Залежно від їх функцій у національних та світових господарствах вони групуються у комплекси виробничої, інституційної, інформаційної, економічної та ринкової інфраструктури.

Рівень розвитку інфраструктури залежить від стадії технологічного та економічного розвитку суспільства. В умовах глобалізації світової економічної системи і набуття нею рис цілісності, інтенсифікації регіональних інтеграційних процесів, інтелектуалізації та інформатизації національного і світового розвитку значення інфраструктурних галузей невпинно підноситься, відбувається їх диференціація, зростають кількісні та якісні показники їхньої роботи, роль і місце у світовому господарстві.

Інфраструктурні галузі та об’єкти характеризуються високою гнучкістю залежно від рівня виробничих і соціальних функцій.

Найвищого рівня всі види інфраструктури досягли у розвинутих країнах. Сектор послуг тут становить близько 75%. У секторі послуг США зайнято понад 70% економічно активного населення, у країнах Західної Європи – від 60% до 70%. В «нових індустріальних країнах» частка зайнятих у сфері послуг становить 30-40%.

Транспортна інфраструктура є важливим елементом світових продуктивних сил. Еволюція її різних видів відбувається паралельно з розвитком світового господарства і підлягає його законам. Транспортна інфраструктура активно впливає на розвиток економіки окремих країн і світового господарства в цілому.

Залізничний транспорт є найбільш розвиненим в Україні, за загальною довжиною шляхів він займає четверте місце в світі (після США, Росії і Канади). Протягом останніх п’яти років обсяги транзитних перевезень зросли майже на 30%. Так, у 2008 році перевезено майже 70 млн тонн вантажів. За підсумками 2009 року, у зв’язку з економічною кризою, обсяг транзитних перевезень порівняно з відповідним періодом 2008-го, зменшився на 34,9% і склав 45,4 млн тонн. На нього припадає 83% вантажообігу і майже 43% пасажирообігу.

Автомобільний транспорт займає значне місце у пасажирських і вантажних перевезеннях. Так, за обсягом перевезень вантажів він стабільно переважає залізничний транспорт у 4,5-5 разів, а за обсягом перевезень пасажирів – у 5-6 разів.

Рівень розвитку транспортної системи держави – один з найважливіших ознак її технологічного прогресу і цивілізованості. При інтеграції в європейську і світову економіку потреба у високорозвиненій транспортній системі ще більш посилюється, вона стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство й заняття в ньому місця, що відповідає рівню високорозвиненої держави.



ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ

СТУДЕНТІВ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДНЗ

Людмила Дворцова

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Г.В. Бурма

Перетворення сучасної управлінської парадигми обумовлює потребу у висококваліфікованих фахівцях, що володіють особливими особистісними якостями. Прогностичний, превентивний, релевантний характер управління вказує на необхідність розвитку у сучасного менеджера освіти стратегічного, гнучкого мислення. Децентралізація системи управління освітою, самостійність освітніх установ зумовлює підвищену увагу до відповідальності керівника, його професійно важливих якостей особистості. Діяльність в умовах високої невизначеності зовнішнього середовища і дефіциту часу на прийняття управлінського рішення робить затребуваними такі якості особистості як мобільність, стресостійкість, готовність до ризику менеджера освіти. Отже, в сучасних умовах успішна включеність в управлінську діяльність залежить не тільки від професійних знань і умінь, а й професійно важливих якостей фахівця в сфері управління освітою.

Роботи науковців дозволяють стверджувати, що існуючий підхід до підготовки управлінських кадрів для системи освіти, в тому числі і дошкільної (Л. Маневцова, Л. Поздняк, А. Троян та ін.), на сьогодні не може забезпечити їх оновлення.

Дослідження багатьох вчених вказують на те, що студентський вік є центральним періодом становлення особистості. Перетворення системи ціннісних орієнтацій, з одного боку та інтенсивний розвиток спеціальних здібностей у процесі професіоналізації – з іншого, дозволяють говорити про можливість формування особистісно-професійної готовності студентів до діяльності керівника (Г. Бєлєнька, В. Євдокимов, А. Зимня, А. Маркова, В. Маралов).

Складність створення умов, що сприяють розвитку готовності студентів до управлінської діяльності в освітніх дошкільних установах, пов’язана з тим, що управління дошкільною освітньою установою має свою специфіку. Ця своєрідність обумовлена пріоритетною спрямованістю освітніх завдань ДНЗ на оздоровчо-виховну роботу і створення особливих умов для повноцінного розвитку дитини перших шести років життя.

У нашому дослідженні передбачене максимальне наближення навчально-пізнавальної до професійної управлінської діяльності через широке використання активних методів навчання; використання моделі особистісно-орієнтованої взаємодії студентів і викладача на основі співробітництва, що є основою управлінської діяльності. Експериментальне дослідження проводиться під час вивчення студентами курсу «Нові педагогічні технології у дошкільній освіті», де майбутні педагоги вводяться у конкретні ситуації керівництва дошкільною освітою, аналізують різноманітні підходи до його здійснення.

ПРОБЛЕМА СТІЙКОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ДО ВПЛИВУ

СОЦІАЛЬНИХ ТА НАВЧАЛЬНИХ СТРЕСОВИХ ФАКТОРІВ

Римма Денисенко

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент О.О. Сегеда

Багатоманітність соціальних відносин у сучасному суспільстві є своєрідним наслідком впливу на особистість конкретної суспільної діяльності, що надає їм специфічних відтінків і породжує відповідні суперечності, вирішення яких і становить сутність процесу соціального розвитку. Розвиток соціальних відносин у кожній конкретній сфері потребує виключної уваги до розв’язання завдань, пов’язаних із соціалізацією особистості, створенням належних умов для її розвитку. Це, в свою чергу передбачає зростання ролі людини в суспільстві, її ділової, комунікативної, організаторської активності, її професійних якостей і психологічних властивостей. Особливо актуальним є формування навичок взаємодії індивіда із соціумом, що постійно змінюється, навичок регуляції поведінки людей у соціальних групах. Значну роль в цьому відіграють механізми самовдосконалення та самоактуалізації особистості, вміння запобігати невдачам, стресам, долати хвилювання за екстремальних умов, навички розв’язання конфліктів тощо.

Тобто актуальність обраної для вивчення проблематики обумовлена існуванням в сучасному суспільстві дії різних стресогенних факторів – соціальних, психологічних, фізичних, екологічних, інформаційних, різким збільшенням числа психічних і психосоматичних хвороб, підвищенням вимог до адаптивних здатностей особистості та її стресостійкості.

Одним із факторів соціалізації є навчання, адже можна говорити про те, що людина навчається все своє життя і навчання є невід’ємною частиною життєдіяльності кожної особистості. Але навчальна діяльність, в свою чергу, визначається ще й тим, що пов’язана з періодичним, інколи досить довгим і інтенсивним впливом стресових факторів (особливо в старших класах – заліки, іспити, контрольні), або очікуванням впливу (професійне визначення), що супроводжується негативними емоціями, перенапругою фізичних і психічних функцій.

Проблема стресів не нова в науково-психологічній літературі. У вітчизняній психології проблемою стресів та стресостійкості займалися Н. Виноградова, І. Кулагіна, які розглядали стрес, як сильне емоційне збудження, Ф. Василюк, Б. Зейгарник, В. Менделевич, А. Петровський, які стан стресу пов’язували з властивостями особистості. Проте, щодо його особливостей у старшому шкільному віці кількість досліджень обмежена.

Це визначило мету дослідження, якою стала проблема стійкості старшокласників до впливу соціальних та навчальних стресових факторів, адже саме в даному віці відбувається перехід до соціально-корисної діяльності і закладаються важливі соціальні та професійні якості індивіда. Крім того, вивчення даної проблематики є важливою умовою для оптимізації психічної діяльності, її управління з метою максимального пристосування особистості до мінливих умов середовища.

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНО СПРЯМОВАНИХ ПІЗНАВАЛЬНИХ

ІНТЕРЕСІВ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ У ВНЗ

Олена Денчик

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Г.В. Бурма

Проблема забезпечення якості освіти за рахунок розвитку пізнавальної активності кожної людини, яка у процесі освіти не тільки оволодіває певним об’ємом сучасних знань, а й вчиться їх застосовувати у реальному освітньому просторі України є незаперечною для необхідного вирішення. Особистість перебуває в режимі інноваційного пізнавального пошуку необхідної інформації з метою застосування її в існуючих соціально-економічних, інтелектуально-культурних умовах навколишнього життя.

Різноманітність наукової літератури неминуче ставить вихователя перед багатьма питаннями. Такі ж запитання повстали перед нами під час педагогічної практики у ХНПУ імені Г.С. Сковороди: з чого починати? Як розвивати у майбутніх педагогів професійний інтерес? Якими критеріями керуватися у процесі відбору та оцінки нового? Як орієнтуватися у величезному потоці педагогічної інформації? Які наукові ідеї використовувати в практичній діяльності? Ось чому працюючи над проблемою, формування пізнавальних інтересів майбутніх вихователів ДНЗ у процесі їх навчання ми спиралися на ідеї та досвід тих педагогів і психологів, які займалися дослідженням цієї проблеми: В. Давидова, Л. Божович, В. Лозової, Г. Троцко, Г. Щукіної та інших.

Аналіз цих наукових джерел дає змогу стверджувати, що пізнавальний інтерес – це особлива вибіркова спрямованість особистості на процес пізнання; її вибірковий характер виражений у тій чи іншій предметній галузі знань. У той же час пізнавальний інтерес – глибоко особистісне утворення, що не зводиться до окремих властивостей і проявів. Ми опиралися на наукові дослідження про те, що прагнення до постійного поповнення знань, розвитку внутрішніх спонукань, розширення загального і спеціального кругозору надає людині можливості весь час удосконалювати навчання, а у подальшому працю, піднімати їх на рівень творчої діяльності. Тому цілеспрямоване виховання інтересу може спиратися на об’єктивні властивості явищ, процесів дійсності, до яких залучають студентів. Інтерес відображає єдність об’єктивного і суб’єктивного. Під час проведення семінарських занять ми використовували пізнавальний інтерес як засіб навчання, насичуючи діяльність студентів першого курсу прийомами, що спираються на використання об’єктивно привабливих властивостей предметів, явищ, подій, процесів (ефективний досвід, яскравий факт, несподівані порівняння, вражаюче слово, розв’язання професійно спрямованих кросвордів, задач тощо. Особливого значення тут набуває індивідуальна робота, індивідуальні завдання, що враховують уподобання студентів, їх нахили. Спільна, взаємопов’язана, взаємообумовлена діяльність викладання і навчання дала змогу інтересу поступово ставати значущим мотивом внутрішнього спонукання діяльності майбутнього вихователя.

ОСОБЛИВОСТІ ГНІЗДОВОГО ПЕРІОДУ СОРОКИ В УМОВАХ

УРБАНІЗОВАНОГО ЛАНДШАФТУ (НА ПРИКЛАДІ м. ХАРКІВ)

Наталя Деркач

Науковий керівник – кандидат біологічних наук, доцент А.Б. Чаплигіна,

консультант – старший викладач Г.С. Надточій

Дослідження біології репродуктивного періоду сороки (Pica pica L.) проводились протягом 2008-2010рр. на території Московського району м.Харків. Для досліджень були вибрані 2 модельні ділянки площею близько 2 км2 (між вулицями Гвардійців Широнінців та проспектом Тракторобудівників) у середині мікрорайонів та вздовж проїзних шляхів. Проводилось картування гнізд, визначення термінів репродуктивного періоду (гніздобудування, відкладання яєць, насиджування кладки, вилуплення пташенят, виліт пташенят).

Для Харкова та області сорока раніше не вказувалась у якості міського птаха (Сомов, 1897), і характеризувалась як осілий вид, що в негніздовий час переміщується ближче до житла людини. Інтенсивна урбанізація сороки у місті Харкові розпочалась на початку 1980-х років (Кривицький, 1989; Надточий, Зиоменко, 1992). Зараз сорока – багаточисельний гніздовий осілий вид міської орнітофауни, для якого характерний широкий спектр гніздових і кормових біотопів.

За результатами наших досліджень чисельність сороки на 2-х модельних ділянках склала 37 гнізд. На дослідженій території сорока влаштовує гнізда на 5 видах дерев (клен гостролистий, тополя пірамідальна, липа серцелиста, береза повисла, каштан кінський). Домінує клен гостролистий (40,5%). Висота розташування гнізд варіює в межах від 9м до 18м. Більшість гнізд розташовано на висоті від 13м до 16 м. Сорока – моноциклічний вид. Тривалість гніздового періоду складає 65-75 діб. Будівництво гнізда триває 7-15, інколи 20 діб, його терміни залежать від погодних умов. Тривалість насиджування яєць – 21-25 діб. У гнізді пташенята перебувають 23-25 діб, рідше вилітають на 20-добу і лише у дощову погоду затримуються на 28 діб. Після вильоту з гнізда пташенят догодовують дорослі птахи ще протягом 2 тижнів. Терміни початку будівництва гнізд залежать від погодних умов весни. Будівництво гнізд окремі пари сорок розпочинають у кінці третьої декади лютого, але основна маса птахів – у першій-другій декаді березня. Період гніздобудування у деяких пар триває до середини квітня. Терміни відкладання яєць – з другої декади березня до третьої декади квітня. Пташенята з’являються У другій декаді квітня – першій декаді травня. У більшості гнізд пташенята вилуплюються у третій декаді квітня. Виліт пташенят з гнізд спостерігається з другої декади травня до другої декади червня. Основна маса виводків з’являється у кінці третьої декади травня, а пізні гнізда пташенята покидають майже до середини липня. Загальна тривалість репродуктивного періоду сороки на досліджуваній території 115-130 днів. У сорок, що гніздяться в урбанізованому ландшафті, суттєво змінюється поведінка. Птахи стають менше лякливими, втрачають притаманну їм природну обережність по відношенню до людини. Гнізда будують в декількох метрах від житлових будинків у багатолюдних місцях.



ВПЛИВ КНИЖКОВОЇ ГРАФІКИ НА ЕСТЕТИЧНИЙ

РОЗВИТОК ДИТИНИ

Алла Довгун

Науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, доцент У.П. Мельникова

Образотворче мистецтво є одним з найважливіших засобів у вихованні підростаючого покоління. Особливу роль в цьому грають твори дитячої книжкової графіки. Одним із засобів естетичного розвитку дитини є дитяча ілюстрована книга. Художня ілюстрація – найважливіший елемент у книзі для дітей, що багато в чому визначає її художню цінність, характер емоційної дії, можливості використання її в процесі естетичного виховання читачів. Дитяча книга – синтетичний різновид мистецтва: це тексти, зображення (ілюстрації) і технології друку. Дітей у книжковому розвороті привертає саме картинка. Сутність дитячої книги, її призначення диктує й особливості умовних художніх рішень в роботі над ілюстраціями. Вона щонайперше дотримується сталої конструкці: композиція обкладинки або палітурки, фронтиспис, заставки, смугові ілюстрації, напівсмугові, розвороти (на двох сторінках), малюнки на полях, кінцівки. Усі складові поєднані загальним стилем, наскрізною композицією, пропорційним урівноваженням тексту та ілюстративного матеріалу.

Кожна дитяча книжка має бути неповторною і оригінальною, щоб дитина зміст її пам’ятала усе життя і передала своїм дітям. Також книжки повинні розвивати у дитини неординарне бачення і творче мислення, щоб, починаючи з найперших книжечок вона не мала шаблонного бачення світу. Безперечним є і те, що кожна книжка має бути особливою не тільки за графічним оздобленням, але й за розміром, товщиною і формою – таке різноманіття буде сприяти розвитку неординарної особистості. Розгляд книжкових ілюстрацій дозволяє збагатити образотворчий досвід дітей новими графічними образами і способами зображення. Лише за таких обставин дитяча книга зможе бути сильним конкурентом низькопробним телевізійним дитячим програмам і шкідливим комп’ютерним іграм.



ПРИНЦИПИ ДИДАКТИЧНОГО КОНСТРУЮВАННЯ ЗМІСТУ

МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ

Тетяна Долгова

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Л.В. Беземчук

В умовах входження нашої країни до Європейського освітнього простору особливого значення набуває проблема формування готовності учнів до інноваційної, творчої діяльності, вироблення навичок і вмінь самостійно приймати рішення в період зіткнення з новими тенденціями розвитку сучасного світу.

Проблему конструювання змісту освіти на підставі творчості досліджено в працях В. Беспалька, В. Краєвського, В. Махмутова, Д. Легенчука, Ч. Куписевича, В. Оконя, А. Хуторського.

В. Махмутов зазначає, що творчість – не лише наслідок репродуктивного засвоєння матеріалу (оскільки знання – основа продуктивного мислення). Творчий аспект вирішення питання конструювання змісту освіти став предметом теоретичних і практичних пошуків «дидактичної евристики».

Людина, що отримує досвід творчої діяльності в одній галузі може проектувати його в різні сфери особистої життєдіяльності. Творчість є головним дидактичним принцом побудови змісту освіти. Таким чином можна констатувати, що формам творчості надається пріоритетне значення в розробці питання системоутвореня змісту освіти.

Д. Легенчук, Ч. Куписевич, В. Оконь, А. Хуторський відповідно творчого підходу визначають загальні принципи конструювання змісту освіти. До них відносимо основні принципи дидактичного конструювання: цілеспрямованість, функціональність, неперервність, самоорганізація, рефлексія, первинність освітньої продукції учня, варіативність, лінійність, концентричність, спіралеподібність структурування навчального матеріалу, а також модульний принцип організації змісту навчальних дисциплін.

Л. Беземчук досліджує реалізацію спеціальних принципів конструювання змісту музичної освіти на підставі дидактичного творчого модуля. Автор виділяє: принципи взаємозв’язку навчального матеріалу з життєвим досвідом учня; взаємозв’язок емоційного та логічного; співтворчість учня та педагога, забезпечення варіативності ситуацій на уроці; триєдність основних видів музичної навчальної діяльності (сприймання – створення – виконання), образність, асоціативність, імпровізаційність, варіативність, колективну роботу в навчанні з урахуванням індивідуальних особливостей учнів; взаємодію компонентів змісту музичної освіти в процесі творчої роботи.

Перелічені принципи визначають дидактичну базу моделювання змісту освіти та є основою його конструювання, що орієнтує педагога на правильний вибір методичних прийомів для формування образу учня-творця.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   29


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка