Г. С. Сковороди



Сторінка21/44
Дата конвертації21.02.2016
Розмір8.8 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   44

«Філософські погляди Г. Сковороди»
Кутнякова Анастасія, учениця 6-В класу Харківської спеціалізованої

школи І-ІІІ ступенів № 85 Харківської міської ради Харківської області

Керівник: Антонюк Т.П., вчитель історії та правознавства
Світоглядний та інтелектуальний центр вчення Сковороди – це ідея самопізнання як духовного саморозвитку.

Одним з основоположних принципів його філософствування є концепція “двох натур”. Суть вчення про дві натури в тому, що все існуюче у світі має дві сторони (натури): зовнішню, видиму, та внутрішню — невидиму. З вченням про дві натури тісно зв'язані вчення про три світи. Тут виражена ідея про те, що вся оточуюча дійсність — це три взаємозв'язані світи: макрокосм, мікрокосм та світ символів.

Макрокосм — це великий світ, або світ природи. Аналізуючи макрокосм, Григорій Сковорода робить філософські висновки. По-перше, природа безкінечна, складається з величезної кількості світів. По-друге, природа (матерія) вічна. Усі предмети природи тимчасові, перехідні, виникають та зникають, але природа безсмертна. По-третє, природа, створення світу підкорюються природним законам.

Другий світ — це мікрокосм або Людина, що натуральна природа макрокосми притомляється та продовжується в мікрокосмі. Загальні закономірності природи властиві також людині. Іншими словами, людина — це малий світ, що відображає великий світ.

Специфічним світом у вченні Григорія Сковороди є світ символів. Символи — це образи, що втілюють будь-яку ідею. За символ єдиного брав кільце або Сонце, виводив символи безпеки, заздрості, самопізнання, вічності, істини, подяки та інше. Найвищою таємницею символу є слово.

Суть вчення про людину полягає, по-перше, в ідеї внутрішньої людини. Це положення випливає з вчення про дві натури. В Людині, як і в усьому існуючому, є видиме та невидиме, тлінне та вічне. Істинною Людиною в людині є невидима натура, інакше кажучи, внутрішня Людина.

По-друге, ідея серця Людини. завдяки наявності духовного смислового двигуна – серця. Філософія серця не протиставляє, не розриває, а поєднує віру та знання (розум). Вони визнаються як рівноцінні, рівноправні шляхи пізнання світу, Бога та самопізнання, шляхи, що сходяться та поєднуються, взаємопосилюючись.

По-третє, ідея усунення волі людини. Суть ідеї полягає в тому, що чисте серце зміцнюється в людині через боротьбу. Людина повинна очистити, вивільнити свою свідомість від волі тому, що воля породжує кривду, беззаконня, черевоугодництво та інше.

По-четверте, ідея нерівної рівності. Сенс ідеї полягає в тому, що всі люди, як тіні істинної внутрішньої Людини, рівні перед Богом, але разом з тим вони всі різні.
РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ – ШЛЯХ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ

СЕЛА РОЗСОШЕНЦІ
Кутова Оксана, учениця 9 класу Розсошенської гімназії

Полтавської районної ради Полтавської області

Керівник: Семикіна О. В., учитель географії
Історія села Розсошенці сягає у глибину віків. Всі культурні надбання, історична спадщина та природа Розсошенців є унікальним і невідчужуваним активом місцевої громади. Усе це напряму сприяє розвитку туристичного бізнесу.

В сучасних умовах розвитку туристичної індустрії в селі Розсошенці тільки формується поняття сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на лоні природи в сільських умовах проживання, характерних для певного природничо-рекреаційного, історико-архітектурного, культурно- побутового та етнографічного ареалу.

Оцінюючи вплив природно-географічних чинників автор дійшла висновку, що в селі Розсошенці наявні значні лісові (Розсошенське лісництво), водні (Баронівські ставки, Міліцейські ставки, ставок по вулиці Коцюбинського) та агрокліматичні ресурси для розвитку сільського зеленого туризму. Аналізуючи вплив соціально-економічних чинників автор визначила, що село має туристичні атракції місцевості (Горбанівська ікона Божої Матері, Церкви Різдва Пресвятої Богородиці Київського патріархату Полтавської єпархії, пам’ятні знаки загиблим воїнам та заповідні території Розсошенського лісництва); туристичну інфраструктуру («Вітязь», кафе «777», «Полтавські галушки», 12 продуктових магазинів, 2 хлібних кіоски, 2 аптеки, 4 перукарні, 1 майстерня з пошиття та ремонту одягу, 1 майстерня з ремонту взуття та 1 банно-саунний комплекс.

На основі проведеного анкетування встановлено, що з 240 осіб жителів приватного сектору 10% не проти створити на основі власного господарства садиби сільського зеленого туризму, оскільки мають відносно вільний сільський житловий фонд для прийому туристів та трудові ресурси для їх обслуговування.

Нами розроблено авторський маршрут сільського зеленого туризму в селі Розсошенці з використанням комунікаційної інфраструктури села.

Опис маршруту:

Вид екскурсії: одноденна, пішохідна.

Вікова категорія: 15 – 25 років

Протяжність маршруту: 10 км.

Сезонність: травень – листопад.

Тривалість в академічному годиннику: 24 години.

Об’єкт № 1. Криниці, де була знайдена Горбанівська ікона Божої Матері – 30 хв.( від об’єкту № 1 до об’єкту № 2 учасники маршруту проходять пішки – 7 хв., протяжність – 250 м)

Об’єкт № 2.Церква Різдва Пресвятої Богородиці – 2 год.( від об’єкту № 2 до об’єкту № 3 учасники маршруту йдуть пішки – 35 хв., протяжність – 1,5 км.)

Об’єкт № 3. Кафе «777», де учасники маршруту отримають смачний та якісний обід – 1 год.( від об’єкту № 3 до об’єкту 3 4 учасники маршруту йдуть пішки – 20 хв., протяжність 1 км)

Об’єкт № 4.Баронівські ставки – 2 год. (від об’єкту № 5 до об’єкта № 6 учасники маршруту йдуть пішки – 1 год., протяжність – 3,5 км.)

Об’єкт № 5. Розсошенське лісництво – 2 год. ( від об’єкту №6 до об’єкту № 7 учасники маршруту йдуть пішки – 45 хв., протяжність 2,5 км.)

Об’єкт № 6. Автокомплекс «Вітязь» - після насиченого екскурсійного дня учасники маршруту вечеряють та поселяються на ночівлю в кімнатах готелю авто комплексу.

Поряд з тим визначено, що рекреаційний потенціал села надзвичайно потужний і використовується не повністю.

На нашу думку основними перспективними шляхами розвитку сільського зеленого туризму села Розсошенці є:


  • проведення активної роз’яснювальної роботи, надання методичної та правової допомоги з розвитку сільського зеленого туризму мешканцям села;

  • демонстрація переваг та вигод зайнятості населення у сфері сільського зеленого туризму;

  • сприяння ефективності реклами та просування продукту сільського зеленого туризму на внутрішній та зовнішній ринок;

  • проведення семінарів по розвитку сільського зеленого туризму із залученням голови сільської ради, громадських організацій, туристичних агенцій, власників об’єктів інфраструктури зеленого туризму та бажаючих займатися сільським зеленим туризмом;

  • розробка та видання порадника по сільському туризму, видання рекламно-інформаційної продукції для популяризації сільського зеленого туризму;

  • популяризація сільського зеленого туризму в ЗМІ;

  • розміщення даних про об’єкти інфраструктури зеленого туризму села Розсошенці в мережі Інтернет;

  • популяризація традиційних народних ремесел, декоративно-ужиткового мистецтва.

Це дасть можливість забезпечити збільшення реальних доходів селян за рахунок надання основних та додаткових послуг сільського зеленого туризму. Адже сільський зелений туризм – це невикористана можливість села Розсошенці. Його становлення і розвиток як окремого виду підприємницької діяльності дасть можливість для господарів раціонально вести селянське господарство, мати постійну зайнятість, стабільні доходи, впевненість у завтрашньому дні.
ПРОБЛЕМА СЕНСУ ЖИТТЯ
Лазоренко Дарина, вихованка дослідницького гуртка «Історичне краєзнавство»

Первомайського будинку дитячої та юнацької творчості Первомайської міської ради Харківської області

Керівник: Чмуж К. В., керівник гуртка «Історичне краєзнавство»
Питання про сенс життя – це одна з найтрадиційніших і найактуальніших проблем філософії та людства в цілому. Актуалізація проблеми сенсу життя характерна не тільки для підлітків, а й для людей зрілого віку. Здебільшого це пов'язане зі зламом світоглядних стереотипів, серйозними моральними потрясіннями.

Взагалі дослідженням і вирішенням даної проблеми займалися ще античні філософи. В своїх працях Сократ, Арістотель, Епікур наголошують на тому, що метою всіх людських вчинків є щастя, отримання задоволення, однак при цьому вони акцентують увагу на униканні зла для досягнення поставленої цілі. Тобто питання, яке було актуальне в часу Стародавньої Греції та Риму є гострим і на сьогодення.

Окремою сторінкою в вирішення даної проблеми філософії, на теренах нашої держави, є діяльність Г. С. Сковороди, якого більшість сучасників називали українським Сократом.

У християнській традиції, яка знайшла розвиток у Григорія Сковороди, сенс життя вбачався у любові, сердечному почутті, яке має універсальний характер, у любовному ставленні до світу. Сенс життя Сковорода бачив у «внутрішньому світі» людини, в «радості серця», в цілісності душі. «Як власну матір можна знайти удома, так і власне щастя людина знаходить в собі». Згідно слобожанським філософом, для людини може бути два способи життя: «мирський» і «божественний». Тільки останній приводить людину в рівновагу і гармонію з самим собою і навколишнім світом. Жити в істині значить жити у Христі. Кожна людина прагне до самопізнання, і найкоротший шлях до Бога – через власне серце, через відкриття в ньому образу Божого.

Але гармонія великого світу (макрокосму) і людини (мікрокосмосу) не встановлюється сама собою, автоматично, а має в основі творчу життєву ініціативу самої людини. На думку Г. С. Сковороди існує багато різних способів гармонізації людини зі світом, і кожен повинен знайти свій «споріднений» спосіб життя, що відповідає його неповторності і унікальності. "Споріднений" спосіб життя, і в першу чергу праця, є найважливішою умовою досягнення людиною щастя, реалізації дійсно людського способу життєдіяльності, самоствердження особистості. Праця за покликанням, яка відповідає пізнаній внутрішній природі, потребам та вродженої схильності людини, є найвищим насолодою і справжнім щастям.

Пошуки сенсу життя - це зміцнення в собі віри, яка представляє собою напружене внутрішню дію з перетворенням нашого життя. Тобто всередині людини відбувається творча і плідна справа, що є його основною справою. Воно полягає в дієвому затвердженні себе в першоджерелі життя, в молитовному подвигу, у зверненні людської душі до Бога, в аскетичному подвигу боротьби з каламуттю і сліпотою наших чуттєвих пристрастей, нашої гордині і егоїзму.

Зміст вчення, спосіб мислення і стиль творчості Г. Сковороди багато в чому були залежні від застарілих традицій тогочасної епохи і тому мають риси історичної обмеженості. Це було значною мірою пов’язано з існуючими релігійними традиціями. Але разом з тим він відбиває прогресивні ідеали своєї доби, є засновником нового філософського вчення, також послідовником передових педагогічних поглядів, слідуючи яким можна досягти заповітної мрії філософа - виховання гармонійно розвиненої людини і створення ідеального, з точки зору Сковороди, суспільства.

На даний час у суспільстві панує престижна концепція сенсу життя узагальнює практику різних способів підвищення свого соціального статусу, своєї значущості в очах оточення: від професійної кар'єри до гонитви за багатством. Із престижною тісно пов'язана лідерська концепція сенсу життя, породжена прагненням влади над людьми в будь-яких формах. Атрибути влади (популярність і слава) розглядаються як запорука безсмертя в пам'яті людей.

Кожен осмислює своє життя і життя тих, хто його оточує, передусім виходячи зі свого світогляду, становища в суспільстві. Особливої ваги при цьому набуває міра духовного та морального розвитку індивіда. Обрана більш чи менш свідомо мета життя (знайдений сенс життя) набуває нормативного характеру, стає керівництвом до дії. Багатий спектр уявлень про сенс життя, що простежується в історії філософської й етичної думки, показує залежність змісту цього поняття від соціального становища індивідів, соціальних груп, класів, від їхніх потреб та інтересів, сподівань та устремлінь.

Таким чином, сенс життя можна визначати як індивідуальну реалізацію універсального зв'язку. Звичайно, подібне визначення буде слушним тільки за умови пріоритетного визнання суспільством самоцінності особистості, розуміння незводимості ролі особистості до засобу у відношенні особистість — суспільство. Віднайдення сенсу життя невіддільне від вільного цілепокладання індивіда, необхідною умовою якого є свобода як форма людського існування.

Отже, сенс життя може бути розглянутий і як головна життєва мета, досягнення якої передбачає формування завдання на тривалий період. Однак, завдання це усвідомлюється людьми по-різному. Природно, завдання, що виростає з потреб особистого життя, включає в себе компоненти, котрі відображують особливості відношення особистість — суспільство. До сфери реальності, яка впливає на особисте життя, слід віднести передусім життя класу, народу, суспільства, а це означає скільки існуватиме людство, стільки існуватиме й питання про сенс його життя.
ХРЕСТ В УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЯХ ТА ОБРЯДАХ
Ланько Дар’я, учениця 11-А класу

Харківської гімназії №12 Харківської міської ради

Керівник: Пристюк Н. П. вчитель історії
Хрест глибоко вкоренився в культурі та побуті українців. Символ хреста широко використовувался у будівельній обрядовості, насамперед при закладанні нового житла. Поширеним був звичай встановлювати хрест посеред заснованих підвалин. Цей хрест могли застромляти в землю там, де мала бути покуть, щоб щаслива була хата. Також ставили хрести на місці майбутнього стола, зокрема на Волині саме у це місце потім закопували пупки новонароджених. Поширеним було й встановлення хреста просто посеред заснованих підвалин. Могли встановлювати маленького хрестика там, де мала бути піч.

Також хрест брав участь в обряді будівельної жертви. На південній Лемківщині на кожному зав’язаному вуглі вирубували хрест, до якого вкладали хліб, сіль, проскуру, різне зілля, свячену воду та гроші.

Загалом, для української хати хрест був важливим символом, що гарантував не лише охорону оселі від різних лих, а й щастя та добробут. Хрестик вирубали на порозі для щастя аба для захисту від злодіїв. Також вирізали на стінах біля покуті «для добра, для Бога». Особоливо часто хрести малювали або вирізблювали на сволоках «щоб Бог був у хаті», од нечистої сили, щоб показати, що хата добра і тут живуть християни, щоб «двали раду від чорної хвороби», захистити оселю від грому.

На Хрестопоклінному тижні, в середину «середньопістя» (чи середньохрестя) на Київщині та Лівобережжі в середу пекли хлібини у вигляді хреста – «хрестопоклонний хліб».




СУЧАСНА НТР І АРХЕОЛОГІЯ
Лень Оксана, учениця 10 класу Шишацької обласної

гімназії-інтернату для обдарованих дітей, член наукового товариства «Інтелектуал»

Шишацької районної ради Полтавської області

Керівник: Соловей В. А., учитель історії


Науково-технічна революція характеризується важливими змінами в самій науці, темпах і формах її розвитку, зростання ролі науки в усіх сферах життя і діяльності людей. Характерною рисою НТР є також зближення різних наук, їх взаємопроникнення, що дає змогу комплексно вивчати різні складноорганізовані об’єкти. Не оминула НТР і археологію.

За останні десятиліття, археологія, як наука, що вивчає історію людства за матеріальними джерелами, переживає глибокі зміни. Зародившись у ХVІ ст. як аматорське захоплення, вона в той час більше нагадувала грабіжницьке колекціонування старовини, а нині - це всебічно розвинута наука, що має в своєму арсеналі досягнення сучасних науково – технічних знань. Довгий час до археології відносились як до прикладної науки, яка покликана лише підтвердити історичні знання, отримані за писемними джерелами, та проілюструвати їх на прикладі цінностей, здобутих із землі. Сьогодні ж, завдяки появі нових методів досліджень, по-іншому стали формулюватись і цілі цієї науки. Нині просторової реконструкції стародавнього поселення, дослідженого під час розкопок, вже недостатньо, необхідно виявити і пояснити причини змін, що відбулися, фактори і закономірності історичного процесу, а це стає можливим лише завдяки використанню новітніх методів досліджень, які забезпечує нам НТР [2]. Тому провідним завданням сучасної археології є постійне вдосконалення методів археологічних досліджень, налагодження зв’язків з суміжними науками. Перед археологами стоїть відповідальне і гуманне завдання – використовуючи методи природничих і точних наук відтворити картину життя стародавнього населення, розвиток його економіки і технологій. Специфіка археології, як науки, полягає у широкому застосуванні досягнень всіх без виключення наук, бо розкопати - значить знищити пам’ятку, і досліджуваний об’єкт вже ніколи не зможе відтворитись знову. І саме в цьому полягає особливо відповідальна місія археолога, який зобов’язаний так вивчити пам’ятку, щоб не втратити бодай крихти інформації, а це можливо лише при використанні всіх доступних наукових методів [7,с.91-95]. Для проведення повноцінного археологічного дослідження співпрацюють топографи, геологи, палеоботаніки, палеозоологи, географи – ландшафтознавці та інші спеціалісти [4,с.71-76; 4,с.35-38].

Все більшої ваги у сучасній археології набувають комп’ютерні технології. Завдяки великому вибору програмових засобів для обробки цифрової, текстової, графічної і аудіо – відео інформації застосування комп’ютерів в археології викликали резонанс подібний застосуванню книгодрукування для поширення загальної грамотності[10,с.31-34]. Спектр їх застосування надзвичайно широкий – від таких універсальних програм, як офісні пакети і системи управління фінансами, до вузькоспеціалізованих, призначених, наприклад, для віртуальної реконструкції древніх міст та історичних пам’яток. Не обходяться без комп’ютеризованої техніки і сучасні польові дослідження, під час яких застосовуються GPS – системи, електронні теодоліти, цифрові камери і інші пристрої. Лабораторне обладнання археолога в наш час включає комп’ютерні системи відеозйомки і аналізу зображень. Цінну археологічну інформацію дає комп’ютерна обробка зображень аерофотозйомки і супутникових даних, і цей перелік можна продовжувати. Комп’ютерні технології активно входять в роботу сучасного археолога[10,с.31-32].

Саме вони і зацікавили мене як юного археолога, який бере участь в археологічних дослідженнях у складі учнівської археологічної експедиції Шишацької обласної гімназії – інтернату для обдарованих дітей під керівництвом кандидата історичних наук Гейка А.В., наукового співробітника Національного музею – заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства Національної Академії наук України, та вчителя історії цього навчального закладу - Соловей В.А.

Активно використовуються в археології математично-статистичні методи.Детальну характеристику методів математичної статистики здійснив Г.О.Федоров-Давидов [11]. До математичних методів відносяться і формалізовано-статистичні, які широко розробляються з 70-х років ХХ ст. [11]. Слід зазначити, що таке поєднання дає можливість опрацювати значний об’єм результатів вимірів, спостережень та знахідок. Особливо це важливо, коли структура загальних даних має певну неоднорідність, виражає різні співвідношення залежності, перманентності [4, с.11-15].Вони дозволяють її систематизувати, порівняти на основі певних ознак не тільки в межах однієї пам’ятки, але й комплексу пам’яток. Такі узагальнення стають основою нових гіпотез, досліджуються на вищому рівні і забезпечують якісно новий рівень наукового пізнання.

Оброблена та узагальнена інформація на основі математично-статистичних методів стає основою для створення баз даних. Банки археологічної інформації поділяють на чотири групи: а) банки даних, створених за матеріалом розкопок; б) банки даних, реалізованих наукових проектів; в) банки даних, спеціалістів суміжних областей; г) цільові банки даних. Такою роботою в Україні займаються

О.Ф Федотова, С.І Совєтнікова, М.В Панченко, Н.А. Гаврилюк, Н.П Тимченко та інші [3].

Необхідність географічного прив’язування археологічних даних до місцевості стимулювала широке застосування геоінформаційних систем. ГІС – це сучасна комп’ютерна технологія, що дозволяє поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, аерофотозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники, тощо). З допомогою ГІС можна створити археологічні системи окремих географічних регіонів, плани розкопок археологічних пам’яток, вивчати стародавні карти і т.д.

Використання ГІС дає можливість не тільки фіксувати просторове місцеположення археологічних знахідок, але й прогнозувати місцезнаходження пам’ятників на ще недосліджених територіях, опираючись на загальні принципи їх розташування. Наприклад, карта місцезнаходження артефактів дозволяє скласти схему розташування поселень. В Україні ГІС-технології застосовуються при дослідженні Херсонесу [11].

Розвиток комп’ютерних технологій в археологічній науці дозволяє використовувати комп’ютерну графіку як інструмент для створення креслень археологічних знахідок.Векторна графіка (геометричне моделювання або об’єктно-орієнтована графіка) – це створення зображення з сукупності геометричних примітивів (точок, ліній, кривих). Векторна графіка використовується як для відновлення кераміки, так і для створення креслень поховальних комплексів[4], [1] ,[13].

Сучасне програмове забезпечення і техніка дозволяють спеціалістам по-новому поглянути на обробку археологічних даних, об’єднати досягнення комп’ютерних технологій і інформацію, яку отримуємо під час розкопок. Одним із методів такого використання інформації є реконструкція споруд та інших об’єктів у трьохвимірному просторі. Це забезпечують САПР-програми [10,с.33-34].

Протягом багатьох років засобами польової археології збиралися дані про давні міста. Стародавні будівлі, як правило, збереглися у вигляді обвалених стін, зруйнованих війнами, пожежами, стихійними лихами. І тільки з появою сучасних комп’ютерних технологій образи минулих епох стали відтворюватися віртуальними засобами у первозданній красі. Слід зазначити, що запровадження технологій віртуальної реальності зблизило археологію з індустріями освіти і розваг.

Таким чином, 3D-моделювання – це перспективний напрям роботи сучасних археологів, який дає можливість відновлення історичних пам’яток для прийдешніх поколінь в первозданному вигляді. Цінність такого комп’ютерного методу в археології в тому, що він не тільки відновлює пам’ятку,а й робить спостерігача безпосереднім учасником подій. 3D-моделювання стало основою для нової галузі науки – віртуальної археології[10].

Ознайомлення з даною темою дозволяє зробити висновок, що в зарубіжній археології комп’ютерні технології використовуються активніше, ніж у вітчизняній. Вітчизняні археологи вивчають досвід світової науки і переносять його в площину практичного застосування.

І на завершення хочеться додати - застосування сучасних комп’ютерних технологій дозволяє археологам реалізувати найпочеснішу місію – зберегти інформацію про історичні пам’ятки для прийдешніх поколінь, і це завдячуючи досягненням НТР.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Борисов М. Использование компьютерной графики в археологии на примере создание чертежей погребальных комплексов.[Електронний ресурс] –

м. Самара. - 2005. - Режим доступу:

http://www.archaeology.ru/ONLINE/borisov/comp_graf.html



  1. Гарскова И.М., Владимиров В.Н. Х конференция ассоциации «История и компьютер» - новый импульс в развитии исторической информатики // Информационные технологии в гуманитарных исследованиях: Сборник трудов.[Електронний ресурс] Вып. 10. Новосибирск: Новосибирский университет, 2006. – с. 101-104. – Режим доступу до журн.:

www.sati.archaeology.nsc.ru/classarch2/index.php?obj=1624

  1. Гарскова И.М. Анализ историографии исторической информатики как научного направления//[Електронний ресурс]//Харківський історіографічний збірник. – ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2010. – Вип. 10. - Режим доступу до журн.:

http://www-history.univer.kharkov.ua/book/Garshkova_I.M.pdf

  1. Генинг В.Ф. Древняя керамика: методы и программы исследования в археологии/АН Украины: Институт археологии. – К: Наукова думка, 1992. – 188 с.

  2. Математические методы анализа массовых археологических источников (методические рекомендации для студентов исторического факультета)/Сост. Ю.В.Буйнов. – Харьков: ГУ, - 1986. – 19 с.

  3. Нові методи дослідження античної пам’ятки: цифрові технології та розкопки у південному районі Херсонеса Таврійського, 2001 – 2006 рр./А.Рабіновітц та інші//Археологія, 2008. – № 2, с. 69 – 78.

  4. Петрашенко В.О. Актуальні проблемисучасногодослідження і збереженняархеологічноїспадщини. [Електронний ресурс] – К.: НДІПОД , 1998. – Вип. 2. – с. 91-95. – Режим доступу до статті:

http://archaeology.kiev.ua /pub/petrashenko.htm

  1. Пислярий И.А., Иванов М.Б. Трехмернаявекторнаяграфика в музееведении и археологии//Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: Международная конференция: Материалы конф. [Електронний ресурс], 1994. - Режим доступу до журн.:

http://gpntb.ru/win/inter-events/crimea94/report/prog_23r/html

  1. Піоро В.І. Досвідстворенняелектронноїінформаційно-пошукової системи на матеріалахпоховальнихпам'ятокдобиенеоліту-бронзового вікустеповоїУкраїни. [Елктронний ресурс] – Восточноевропейский археологический журнал, 2001. – 2(9). – Режим доступу до журн.:

http://archaeology.kiev.ua /journal/020301/pioro.htm

  1. Прохоров А. Компьютерные технологии в археологии//Компьютер ПРЕСС, 2003. - № 7 – с. 31-34.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   44


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка