Г. С. Сковороди



Сторінка38/44
Дата конвертації21.02.2016
Розмір8.8 Mb.
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   44

Історичний шлях кавових зерен до України



Стась Богдан, учень 8 – Б класу Старомерчицької ЗОШ І-ІІІ ступенів,

вихованець Валківського районного центру туризму, краєзнавства та екскурсій

учнівської молоді Валківської районної ради Харківської області

Керівник: Стась Л. І., вчитель біології


Хто в наш час не знає чудового та запашного напою бадьорості – чорної кави, здатної надавати організмові нових сил. На сьогоднішній день в Америці, Азії, Африці, Австралії, островах Океанії сотні і тисячі квадратних кілометрів займають мальовничі плантації кавових дерев. Назву пов’язують із арабським словом кафва, що означає вино. Винайдення напою датують по-різному: від ІХ до ХІІ ст.

Цікава та самобутня історія кави. Довгий і тривалий шлях подолали кавові зерна від своєї батьківщини Ефіопії до близько 100 країн світу, де їх сьогодні вирощують. Щоб дійти до нашого столу кавові плоди здійснюють дивовижні мандрівки: в кошиках на плечах робітників, у мішках на транспортних засобах, через моря і океани у величезних паках на кораблях, через полиці магазинів і нарешті через руки людини, яка готує її для вживання.

Батьківщиною кави вважають Ефіопію, а її поширенню сприяли аравійські кочівники та караванники, тому що кожен із них брав у дорогу кавові зерна і все для приготування напою. За часів турецького владарювання в Малій Азії кава швидко стала популярною по всій Туреччині, а згодом і в усіх сусідніх країнах. Мусульманське духовенство оголошувало каві справжню війну, щоб кав’ярні не відволікали правовірних від мечетей та поклоніння Аллаху. Але популярність кави все-таки зростала. На сьогоднішній день другою батьківщиною кави стала Бразилія, адже 75% експорту цієї країни становить кава. Від її урожаю залежить уся економіка країни.

Відомо, що до Європи кава потрапила та набула популярності у ХVІІ ст.. Вперше про неї дізналися від італійського лікаря, котрий супроводжував венеціанське посольство до Єгипту.

Вирощуванням кавових дерев європейці завдячують голландцям, які привезли цю рослину із Аравії до Індонезії у ХVІ ст.. Дерева швидко прижилися, а одне з них було завезене до Амстердама і висаджене в місцевому ботанічному саду. Рослина прекрасно росла, цвіла і дала плоди. Звідси кава поширилась до інших країн Європи та Південної Америки.

До Росії кава була завезена як лікувальний засіб для царя Олексія Михайловича, що був приписаний «против насморков и главоболений». Після цього вона стала престижним напоєм вельможних осіб.

За історичними даними відкриття першої кав’ярні на Україні було наприкінці ХVІІ ст.. Сталося це так: козак Юрко Кульчицький із Самбора, побувавши у віденському поході польського та козацького війська на чолі із Яном Собеським проти турецького сераскера Мустафи, що обложив 200-тисячним військом Відень, привіз звідти замість срібла-злата кавові зерна. Козаки-побратими глузували з нього, але Кульчицький призвичаїв своїх земляків до пиття кави і незабаром відкрив кав’ярню. Тому, що дивовижні властивості кавового напою козак пізнав ще в турецькій неволі.

Властивості кави визнані у всьому світі, але не можна забувати, що вона буває не тільки чудовим напоєм, але й ліками і, навіть, отрутою. У це важко повірити, але є люди, яким стає погано від самого запаху кави, а декілька ковтків може призвести до збільшення серцебиття, страху, неспокою, головного болю, підвищення АТ, безсоння та шуму у вухах. У деяких країнах, наприклад у Франції та Швеції, остерігались, а інколи і забороняли каву, вважаючи її шкідливою для здоров’я. У Німеччині деякі лікарі вважали, що кава погано впливає на здорову людину.

Але незважаючи на це, кількість кав’ярень у світі ставало все більше і більше. Вони були своєрідними культурними осередками, де збирались музиканти, актори, поети… Поступово людей, яким подобався цей чудодійний напій, стало досить багато. Причому, деякі з них уже не могли самостійно облишити вживання кави. Так почалося звикання до кофеїну, який є слабким наркотиком. Але ми знаємо, що більшість людей після чашки кави почувають себе краще, у них поліпшується настрій, зростає працездатність, відчувається прилив сил. Є люди, які можуть випивати по 20-40 чашок кави за день без шкоди здоров’ю. Ще І.І.Мєчніков, вивчаючи проблеми старіння та причини довголіття, описував людей, які пили багато кави і прожили більш ніж 100 років.

На сьогоднішній день зрозуміло, що дія кави на організм індивідуальна.



Щоб зрозуміти які речовини надають каві неповторного смаку та аромату, як вона діє на організм людини, необхідно знати її хімічний склад. Хімія кавового насіння досить складна і до кінця ще не вивчена. Досліджуючи золу, вчені встановили, що в каві містяться сполуки Феруму, Магнію, Калію, присутні елементи - Сульфур, Нітроген, Фосфор, Хлор. Ці елементи входять до складу органічних сполук: білків кофеїну, хлорогенової, нікотинової, хінної, оцтової, яблучної, лимонної кислот і полісахаридів.

Під час смаження кавових зерен відбуваються складні хімічні перетворення. Спочатку випаровується вода і частково розкладаються органічні сполуки. Цукри перетворюються в крохмаль, і насінини стають коричневого кольору, нерозчинні полісахариди розкладаються на більш прості розчинні вуглеводи. Руйнується тригонедін, утворюється нікотинова кислота. Продукти розпаду хлорогенової кислоти, а також понад сімдесят ароматичних речовин надають каві характерного смаку і неповторного букету ароматів. У процесі обжарювання кавові зерна набрякають, оскільки в них утворюється вуглекислий газ, який виконує функцію консерванту аромату.

З усіх зазначених речовин найкраще вивчений кофеїн. А почалося все з того, що 1821 р. німецький хімік Ф.Рунге виділив з кавового екстракту прозорі кристали речовини гіркуватого смаку. Водний розчин цієї речовини за своєю збуджуючою дією в багато разів перевищує кавовий відвар. Розшифрував склад і структуру кофеїну у 1897 р. німецький хімік Фішер. Він отримав кофеїн синтетичним шляхом. Кофеїн - 1,3,7-триметилксантин - алкалоїд, який міститься в насінинах кавового дерева та листях кави. Кава містить понад 30 різних органічних кислот - яблучну, лимонну, оцтову, але найбільше хлорогенової кислоти (від 4 до 5 %). При обжарюванні ця кислота розкладається, утворюючи речовини, що надають каві своєрідного в'яжучого смаку. У кавових зернах міститься і складна органічна речовина танін, яка надає їй гіркого смаку. Але хімія кави вивчена не до кінця, дослідження продовжуються й нині.Основним активним інгредієнтом кави є кофеїн. У зернах міститься близько 2,5% - 3% кофеїну.

Кавове дерево - приваблива декоративна вічнозелена рослина з розгалудженою кроною, заввишки 5-10 м (у культурі максимально - 3 м) . Листки видовжено-ланцетні, трохи хвилясті по краях, блискучі. Квітки ароматні, невеликі, близько 2 см у діаметрі. Плоди – ягоди, які спочатку зелені, потім червоні, а у зрілому вигляді темно-червоні. Зовні схожі на вишні. Збирають плоди вручну, а потім піддають ферментації.

Належить кавове дерево до родини Маренові, розповсюджене у тропіках Східної півкулі й Африці. Його вічнозелені або листопадні дерева та чагарники утворюють хащі в Ефіопії та долинах річок Абіссінського нагір'я. Кавові дерева тут ростуть усюди - вздовж доріг та вулиць, на подвір'ях будинків, шкіл, лікарень і, звичайно, будь-якому гостю тут пропонують чашку кави.

У нашій місцевості кавові рослини можна вирощувати у кімнатних умовах, де вони потребують багато свіжого повітря, непрямого сонячного проміння, помірного поливу у холодний період і щедрого влітку. За ретельного догляду кава рясно цвіте майже цілий рік і добре плодоносить.

Таким чином, шлях кави від її батьківщини і до сьогодення непростий, але це закономірність, інакше ми ніколи б не скуштували такого чудодійного напою.
ЕФЕКТИВНІСТЬ РОБОТИ ВІТРОЕЛЕКТРИЧНОЇ СИСТЕМИ
Стойко Олександр, учень 11 класу Миколаївської гімназії №41,

м. Миколаїв, вихованець туристсько-краєзнавчого гуртка

Миколаївського обласного центру туризму,краєзнавства та екскурсій учнівської молоді

Керівник: Пиртя Т. О., вчитель Миколаївської гімназії №41,

керівник туристсько-краєзнавчого гуртка МОЦТКЕ УМ
Паливно-енергетична криза - це зовсім не газетна сенсація і не сценарій фантастичного блокбастера. Це наша з вами реальність.

Одним з найперспективніших напрямів в цій області є використання АДЕ, а саме енергії вітру. Метою даної роботи є дослідити принцип роботи різних вітроустановок; встановити фактори, які впливають на ефективність роботи вітрогенератора; провести аналіз місцевості та метеорологічних показників для встановлення установок АДЕ.

Сьогодні технології вітроенергетики знаходять своє втілення у всьому світі.

Розглянемо фактори, які впливають на вибір вітроелектричної системи та проведемо їх аналіз на прикладі встановлення вітроустановки в селищі Куцуруб Очаківського району.

Тож основними факторами, які впливають на ефективність вітроелектричної установки є сила вітру, умови місцевості розташування, конструкційні особливості (розмір вітроколеса, висота щогли). [1, 35-48]

Найголовніша вимога для повноцінної роботи роторного вітрогенератора - це постійний середньорічний рівень вітру.

Вітрогенератор це НЕ джерело енергії. Джерелом енергії є рух повітряної маси, тобто вітер. При виборі та підборі вітрогенератора слід керуватися в першу чергу не потужністю вітрогенератора, зазначеної в назві, а залежністю вироблення електроенергії від швидкості вітру, і кількості електроенергії, яку здатний виробити вітрогенератор за одиницю часу (наприклад, місяць) при заданих умовах.

Що мається на увазі?

Для прикладу візьмемо вітрогенератор EuroWind2 2,4 кВт. У технічних характеристиках указується розрахункова (номінальна) швидкість вітру 9 м/с, а це означає, що даний вітрогенератор видає свої 2,4 кВт лише при вітрі 9 м/с. [2]

Але за даними гідрометеоцентру середня швидкість вітру для України (не включаючи Південь України і Крим) на висоті 10 м становить 4-5 м / с. [3]

Визначимо ж приблизну швидкість вітру у селі Куцуруб Очаківського району Миколаївської області на висоті 12 м. Спостереження проводились на висоті 6 метрів. Так, як для сільськогосподарських полів при збільшенні висоти над поверхнею землі в два рази [4], спостерігається збільшення швидкості вітру приблизно на 12% , до зафіксованої швидкості будемо додавати ще 10%.

Згідно з проведеними спостереженнями за швидкістю вітру в різні пори року, було зроблено висновок, що потужність ВЕУ буде найвищою у зимовий період року, середньою у весняний та осінній і найнижчою у літній період року.

Розглянувши графік залежності потужності вітрогенератора (2,4 КВт, номінальною швидкістю вітру 9 м/с) стає очевидним, що даний вітрогенератор буде видавати максимально лише 1 КВт енергії в зимовий період року.

Навіщо ж тоді переплачувати, якщо можна придбати менш потужний вітрогенератор та значно зменшити свої витрати. Можна також запропонувати вітрогенератор з більшим вітроколесом.

Але зі збільшенням вітроколеса виникає питання про безпечне використання вітрогенератора і його захисту в разі негоди та сильного вітру. Адже із зростанням швидкості вітру потужність збільшується в кубічній залежності. Саме для таких випадків на вітрогенераторах використовується стабілізація обертів шляхом зміни кута атаки лопастей, або, на нашу думку, можна на вітрогенератор встановити додаткове навантаження для «пригальмовування» обертів лопастей.

При виборі місця розташування ВЕС слід пам'ятати 3 золотих правила:

1. Турбулентність. Вітротурбіна повинна розміщуватися на 10 метрів вище найвищого об'єкта в радіусі 100 метрів.

Дуже важливим фактором є висота щогли. Енергія вітру пропорційна швидкості вітру в кубі. Тобто збільшуючи висоту щогли можна сильно збільшити енергоефективність вітряка.

2. По можливості, ВЕС повинні розміщуватися на відкритих ділянках.

3. Характер земної поверхні. [5]

Що ж робити у безвітряну погоду, коли вітрогенератор буде майже бездієвим? Ми пропонуємо встановлення гібридної сонячно-вітрової системи, кожен із компонентів якого доповнює інший , та яка як найкраще підійде для сільського або дачного будинку, де можуть виникати проблеми з поданням електроструму або зовсім його немає.

Розповідь про енергію може бути нескінченною, незлічимі альтернативні форми її використання за умови, що ми повинні розробити для цього ефективні і економічні методи. Не так важливо, яка наша думка про потреби енергетики, про джерела енергії, її якість, і собівартість. Нам, мабуть, слід лише погодитися з тим, що сказав вчений мудрець, ім'я якого залишилося невідомим: "Немає простих рішень, є тільки розумний вибір".

Список джерел та літератури



  1. Я.И.Шефтер Использование энергии ветра. - М.:Энергоатомиздат, 1983.- 200 с.

  2. «Альтернативна українська енергетика». Дані про вітрогенератори Ewrowind [Електронний ресурс] – Режим доступу: // wind.ae.net.ua

  3. Український гідрометеорологічний центр [Електронний ресурс] – Режим доступу: //meteo.gov.ua

  4. Альтернативна енергія майбутнього. Енергія вітру [Електронний ресурс] – Режим доступу: // http://solarkim.com.ua/category/wind-energy

  5. Тижневик «Дзеркало тижня» №47, 18.12.2010, «Отримати свою частину зеленого пирога», А.Святненко, В.Власов.

  6. Енергетична стратегія України на період до 2030 року, затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року №145-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua/signal/kr06145a.doc


ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНЦІОНУВАННЯ

ОСЕРЕДКІВ ТОВАРИСТВА «ДРУЗІ ДІТЕЙ» В М. НІЖИНІ В СЕРЕДИНІ 1920-Х РОКІВ
Сугакова Анна, учениця ІІ курсу Ніжинського обласного

педагогічного ліцею Чернігівської обласної ради

Керівник: Дудченко О. С., кандидат юридичних наук,

доцент кафедри права та методики викладання історико-правознавчих дисциплін

Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
Одним з головних завдань держави є охорона дитинства. Важливе значення при цьому має процес подолання в суспільстві таких негативних явищ як сирітство та безпритульність, оскільки кількість бездомних і знедолених дітей зростає з року в рік. Проблеми сирітства та безпритульності дітей в Україні виникли досить давно. У зв’язку з цим важливе значення має дослідження історичного досвіду подолання масової безпритульності та сирітства дітей в 20-х роках ХХ століття.

Причинами поширення як першого так і другого у будь-який історичний проміжок часу були економічні та соціальні чинники. Політична нестабільність в Україні 1918–20 рр., світова та громадянські війни, які не лише зруйнували господарство країни, але й стали причинами справжньої демографічної катастрофи, деструктивний вплив воєннокомуністичних соціальних та економічних експериментів радянської влади призвели до лавиноподібного збільшення кількості безпритульних дітей.

На початку 20-х рр. радянська влада нарешті усвідомила загрозу з боку цього своєрідного сегменту суспільства і почала розробляти низку заходів, які мали на меті ліквідувати безпритульність дітей в країні. Про серйозність намірів держави свідчило те, що координацію боротьби з безпритульністю було покладено на органи Всеросійської Надзвичайної Комісії (ВЧК).

Боротьба з безпритульністю у 20-х роках ХХ століття проходила у три етапи. Перший етап – з 1920 р. – до осені 1921 р. – початок формування системи державної опіки над дітьми-сиротами та безпритульними. Другий етап, пов’язаний з голодом, і тривав з осені 1921 р. до кінця 1923 р., що зумовив нову хвилю безпритульності. Третій етап тривав з 1924 р. до кінця 20-х років. Саме після 1924 р. у радянській державі завершено формування розгалуженої системи правових інститутів влаштування дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Злагоджена робота створеної системи дозволила ліквідувати масову вуличну безпритульність [1, с. 10].

Важливу роль в системі державного контролю над дітьми-сиротами відігравали громадські організації, зокрема товариство Український Червоний Хрест, Селянське товариство взаємодопомоги та ін. У цей час також створюються спеціальні організації на громадських засадах для допомоги державним органам у влаштуванні дітей-сиріт – дитячі спеціальні інспекції та товариство «Друзі Дітей». Осередки даного товариства досить активно діяли в м. Ніжині та на Ніжинщині.

Не зважаючи на статус громадської організації товариство «Друзі Дітей» було створено за ініціативою держави і, відповідно, досить жорстко контролювалося державними органами. Зокрема, детально регламентувалися правовий статус, структура, завдання та напрями діяльності як товариства вцілому так і його осередків.

У Ніжині правовою підставою існування осередків товариства «Друзі Дітей» було Положенням «Про осередки «Друзі Дітей» на підприємствах і в установах» від 1924 р. Ним визначалася мета діяльності осередків: організація безпосередньої діяльності трудящих у справі охорони дитинства та материнства, у справі боротьби з дитячою безпритульністю та смертністю і сприяння органам Допомоги Дітям (російська абревіатура – Помдєт) та відділів народної освіти (російська абревіатура – ОНО) [2, арк. 25, 25 зв.]

У документі деталізувались і конкретні завдання, які ставились перед осередками:

1) участь в організації при підприємствах, чи в районі відділку установ для обслуговування безпритульних, хворих дітей, дітей грудного віку, вагітних та годуючих матерів;

2) участь в господарському житті зазначених дитячих установ в якості господарської комісії;

3) шефство чи патронування над потребуючими допомоги дитячими будинками в районі осередку. При цьому положення «Про осередки «Друзі Дітей» на підприємствах і в установах» давало пояснення що розумілося під шефством, а що під патронуванням. Згідно з цим документом, патронування – це матеріальна допомога у визначених розмірах, а шефство – це також матеріальна допомога, але її розмір був не визначений, а залежав від потреб;

4) безпосередня участь у кампаніях по допомозі дітям, які проводили органи Допомоги Дітям, ОНО та відділи охорони здоров’я (російська абревіатура – Отздрав);

5) проводити самостійні кампанії по допомозі дітям;

6) залучення нових членів у осередки «Друзі Дітей»;

7) встановлення зв’язку з державними органами по роботі з дітьми (Помдєт, ОНО, Отздрав);

8) ознайомлення працівників підприємства, району осередку з становищем дітей і необхідними заходами по охороні дитинства і материнства [2, арк. 25].

За положенням до складу осередку могли входити всі члени трудового колективу підприємства і члени їх сімей. В той же час членом осередку могла бути тільки особа «неограниченная в своих гражданских правах и неопороченная по суду» [2, арк. 25]. Вступ до осередку відбувався індивідуально на добровільній основі.

Осередки самостійних прав юридичної особи не мали, але діяли, як орган Допомоги Дітям, від його імені, за його мандатами і дорученнями.

Кожний осередок реєструвався в місцевому органі Допомоги Дітям, отримував реєстраційну картку і Положення «Про осередки «Друзі Дітей» на підприємствах і в установах». Кожен осередок разом з тим був місцевим органом Соцвиху і Охматдєта, виконував їх директиви, згідно особливої інструкції і реєстрував свої установи у відповідних органах.

Управління справами осередку здійснювалося Президією, яка складалася з трьох чоловік і обиралася на шість місяців. Члени Президії виконували відповідно обов’язки голови, секретаря та скарбника. Члени Президії вели поточні справи; збирали внески; розпоряджалися касою осередку згідно плану роботи, затвердженому загальними зборами осередку; безпосередньо встановлювали зв’язок з органами Помдєта, Соцвиху і Охматдєта; виконували план роботи осередку.

Загальні збори членів осередку затверджували план роботи, встановлювали розмір внесків, заслуховували і затверджували звіти Президії. Крім цього, за потребою, загальні збори членів осередку могли обирати ревізійну комісію для перевірки звітності і діяльності Президії. Засідання Президії і загальних зборів протоколювалося і копії протоколів відсилалися в органи Допомоги Дітям.

З метою встановлення активного зв’язку осередку з підприємствами, до складу Президії обов’язково включалися відповідні представники від керівництва цих підприємств та установ [2, арк. 25].

Положенням регламентувались відносини осередків «Друзі Дітей» з іншими громадськими організаціями. Зокрема у випадку наявності на підприємстві (чи в установі) району, де створювався осередок, комітету УЧХА, осередки і Комітет взаємно обмінювалися представниками, притому спільна робота визначалася особливим положенням про взаємовідносини осередків «Друзі Дітей» з Комітетом УЧХА.

Якщо на підприємстві існувала Ліга допомоги німецьким дітям, осередки «Друзі Дітей» і відділок Ліги допомоги німецьким дітям мали об’єднатися в один осередок «Друзі Дітей» при цьому частина зібраних коштів передавалася на допомогу німецьким дітям. У випадку наявності відділку Охматдета, осередок «Друзі Дітей» об’єднувався з останнім і виконував його функції [2, арк. 25].

Осередок «Друзі Дітей» утворювався, коли на підприємстві (чи в установі) було не менше п’ятнадцяти осіб, які бажали бути членами осередку. При цьому кількість членів осередку була необмежена.

Згідно з Положенням «Про осередки «Друзі Дітей» на підприємствах і в установах» джерелами формування коштів осередку були:

а) членські внески (розміри членських внесків визначалися загальними зборами осередку, разом з тим, загальні збори, як виняток, могли збільшити або зменшити розмір внесків для окремих осіб в залежності від заробітку);

б) збори і пожертвування членів осередку чи інших осіб і установ;

в) прибутки від концертів, спектаклів, мітингів і зборів;

г) прибутки від виробничих підприємств і заходів осередку, які він організовував з дозволу органів Допомоги Дітям [2, арк. 25].

Кошти осередку витрачалися за кошторисом, який затверджували загальні збори і узгоджували з органами Допомоги Дітям за участю Соцвиху і Охматдета.

Кожен член осередку мав членський квиток і нагрудний знак «Друг Дітей». При виконанні покладених на нього обов’язків, член осередку мав право вимагати допомоги від усіх органів адміністративної влади. Осередок надсилав свого представника в Раду соціальної допомоги при консультації Охматдєт.

Осередок припиняв свою діяльність шляхом ліквідації. Ліквідація можлива за постановою загальних зборів (більше двох третіх голосів) чи за рішенням Губдопдітям. Майно осередку після ліквідації перерозподілялося між дитячими установами за вказівкою органів Допомоги Дітям.

На початок 1925 року в місті Ніжині згідно вказаного Положення діяло більше двадцяти осередків «Друзі Дітей». Найбільш дієвими серед них були осередки при Жіночому відділенні, Окружному профспілковому бюро (далі ОПБ), Хлібпродукті, Махорфабриці та ін. (Див. таблицю)



Підшефні організації

Осередки «Друзі Дітей»

1. Колектор – прийомник

осередок Жіночого відділу

2. Лишайне відділення (20 дітей)

осередки 7-ї Махорфабрики і 19-го Полку

3. Трахоматозне відділення (45 дітей)

осередки 6-ї Махорфабрики, ОПБ

4. Дім Окрздрава (52 дітей)

осередки Фельдшерської школи, друкарів, відділу Народного харчування, 2, 3 Трудшколи і Держбанку

5. Їдальня

осередки Інституту народної освіти (далі ІНО), тов. Кожевник, Жіночого відділу

6. Клуб і школа

осередки ІНО, тов. Кожевник і Місгоспу.

7. Діти, які знаходилися в дитячій лікарні в інфекційному відділенні («заразный барак») і колишній земській лікарні.

осередки Фінвідділу і Хлібпродукту.

8. Дитяче містечко в с. Качанівка (яке раніше знаходилося в м. Ніжині)

осередки тов. Кустарів, Виконкома, ГПУ, Лісництва і міліції.

9. Батраки Ради Робземлісу

осередок Ради Робземлісу

10. Безпритульні діти, які знаходилися на станції Ніжин.

осередок станції «Ніжин»

Розподіл підшефних частин між осередками «Друзі Дітей» станом на 10 травня 1925 року [2, арк. 33].

На практиці робота осередків зводилась до збору для дітей коштів і пожертв. Для цього крім пасивної здачі членських внесків проводилися різноманітні благодійні акції, концерти, читалися платні лекції та організовувалися спектаклі тощо. Наприклад, 6 грудня 1924 року силами осередку окружного фінансового відділу і ОПБ проводився благодійний концерт на користь безпритульних дітей. В рамках цього концерту було прочитано платну лекцію на тему «Майновий податок і податок на прибутки». [3, арк. 24]. 2 листопада 1924 року силами осередку при ОПБ проводився спектакль-концерт на користь безпритульних дітей [3, арк. 26] Постійним джерелом надходжень коштів в осередки були вступні та членські внески. Їх розмір суттєво відрізнявся в різних осередках. Наприклад, в осередку фабрики № 6 членський внесок для робітників до дев’ятого розряду становив 30 копійок, з дев’ятого розряда і вище – 60 коп.; .[4, арк. 12] в осередку ОПБ – 10 копійок вступний внесок і 15 коп. – членський внесок; в осередку 19-го Полку вступний і членський внесок становив по ½ % від отримуваного утримування, в осередку Хлібпродукт вступний внесок – 25 коп., членський – 50 коп. [4, арк. 12 зв.].

Зібрані кошти витрачалися на різноманітні потреби дитячих установ. Найбільш поширеною формою допомоги була закупівля і передача дитячим будинкам продуктів харчування, одягу, білизни та взуття взуття. Наприклад, осередок фабрики № 6 за листопад 1924 року придбав для Дитячого містечка білизни на суму 217 кар., [4, арк. 12] осередок Місгоспа пошив 13 суконь для дівчаток і 14 костюмів для хлопчиків, осередок Хлібпродукта закупив 13 костюмів і 3 сукні [4, арк. 12 зв.].

Крім одягу та продуктів харчування зібрані кошти витрачалися на закупівлю посуду, мила, рушників, дров та ін. Наприклад, осередок Текстильсиндиката та Держторга за вказаний період закупили 12 ліжок, 12 подушок, 12 наволочок, 12 ковдр та закупили дрова, осередок Фінансового відділу та ОПБ закупили 4 воза дров та дві металеві пічки, осередок Місгоспа придбав рушники, відра, чашки і мило [4, арк. 12 зв.].

Значна частина коштів витрачалася на подарунки для дітей на свята. Наприклад, за листопад 1924 року кошти на подарунки витратили осередок фабрики № 6 (15 крб.), фабрики № 7, залізничної станції Ніжин, Робземлісу [4, арк. 12, 12 зв.].

Таким чином в 20-х рр. ХХ ст. товариство «Друзі Дітей» розгорнуло в м. Ніжині досить активну діяльність. І хоча ця діяльність жорстко контролювалась державою як через «Положення…» так і на практиці через пряме втручання в роботу осередків, його вплив на становище безпритульних дітей був досить суттєвим.


Список використаної літератури:

1. Анатольєва О.І. Правове регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх в УСРР у 20-х роках ХХ століття. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, спеціальність : 12.00.01 – теорія та історія держави та права; історія політичних та правовихучень. – К., 2003. – 18 с.

2. Відділ Чернігівського обласного державного архіву в місті Ніжині (далі ВДАЧО). – Ф. р6100, оп. 1, спр. 6.

3. ВДАЧО. – Ф. р6100, оп. 1, спр. 7.

4. ВДАЧО. – Ф. р6100, оп. 1, спр. 9.

5. Дудченко О.С. Правовий статус та основні напрямки діяльності осередків товариства «Друзі Дітей» в Ніжині в 1924–1925 роках // Ніжинська старовина. Ніжинознавчі студії № 3. – Випуск № 3. – Ніжин, 2007. – С. 39–43.

1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   44


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка