Галицько-Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі



Скачати 61.94 Kb.
Дата конвертації11.03.2016
Розмір61.94 Kb.

Галицько-Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі

З найдавніших часів область Галицько-Волинської Русі відома під загальною назвою «Червенських Міст». Це власне Галичина з містами: Перемишлем, Звенігородом, Требовлем, Галичем, Берладь та іншими, а також Волинь з містами: Володимир-Волинський, Луцьк, Брест, Белз, Дорогочин та іншими.

На «Червенські Міста», ще під час Володимира Святого, претендували поляки. Тому ці міста знаходилися під постійною загрозою захоплення або вторгнення з боку Польщі.
При розподілу Русі на частки, Ярослав Мудрий відділив Галицькі міста від Волинських і віддав їх в долю своєму внуку Ростиславу — сину померлого ще за життя Ярослава його сина Володимира.
Під час княжої міжусобиці, після смерті Ярослава Мудрого, Ростислав був вигнаний з Галичини і помер у вигнанні в Криму, залишивши трьох синів. Тільки в 1087 році їм вдалося повернутися на князівство в Галицьку Русь.
http://history.ucoz.ua/_ph/17/2/885307745.jpg

Внутрішній устрій Гетьманщини

Початки Гетьманщини сягають козацької революції 1648 року - однієї з найбурхливіших подій в українській історії. Польська адміністрація тоді була зруйнована, а правляча еліта вигнана з України. Жорстокість революції була породжена переплетінням соціального, релігійного і, певною мірою, національного гноблення, протест проти якого на деякий час об’єднав більшу частину українського православного населення, включаючи дрібну шляхту, клір, козаків і селян.


Козацтво являло собою військове товариство. Ці вільні люди походили з різних верств населення, але здебільшого вони були збіглими кріпаками. Порубіжна земля, вільна і багата, вабила сміливців, які, займаючись в степу полюванням, рибальством і хліборобством, наражалися на постійну небезпеку татарських нападів.

Підніжжя соціальної піраміди становили селяни. Свого часу багато з них були звільнені від кріпацтва внаслідок повстання Хмельницького. Більшість сіл, що колись належали польським магнатам або Короні, стали тепер «вільними військовими селами». Селяни перебували під виключним контролем козацької адміністрації, яка ними управляла і збирала податки.



Хронологічна таблиця найважливіших подій Галицько-Волинської держави за три століття її існування (1052 - 1386 років)

Ростиславовичі (1054 - 1198 тт.):



1054

Отримання Ростиславом (внуком Ярослава Мудрого) Галицьких „Червенських міст".

1097

надання з'їздом князів в Любичі Галицької Русі до „вотчини" Ростиславовичів

1125 - 1153

Князівство Володимира - об'єднання всіх Галицьких земель

1153 - 1187

Князівство Ярослава Володимировича - „Осмомисла". Подальше посилення Галицький держави

1187 - 1189

Боротьба між синами Ярослава. Втручання угорців. Їх вигнання

1189 - 1198

Князівство Володимира Другого. Його тісний зв'язок з Володимирсько - Суздальською Руссю

Романовичі (1199 - 1323):




1199

Князь Волинський Роман Мстиславович об'єднує Галицьке Волинське князівства

1205 - 1221

Смерть князя Романа. Початок смути. Втручання Угорщини і Польщі

1221 - 1228

Князівство Мстислава (Новгородського) із зятем Данилом Романовичем

1228 - 1264

Князівство Данила Романовича. У 1253 р. коронація королем

1264 - 1301

Лев I Данилович - Співіснування з татарами

1301 - 1308

Юрій I, син Льва I. Установа митрополії Галицько - Волинської держави

1308 - 1323

Князівство синів Юрія I, Андрія і Льва II та їх загибель у 1323 р.

1340 - 1387

Смута. Падіння і розділ Галицько - Волинської держави



Початок процесу дестабілізації соціально - політичного життя в Україні


Намагання нового керівництва дістати ширшу підтримку серед неросійських народів і особливо серед українців були частиною великого плану реформ. Сталінський підхід до модернізації, що являв собою поєднання терору, ідеології та примусової індустріалізації, виявився ефективним, але штучним методом просування радянського суспільства вперед. Хрущов розумів, що в остаточному підсумку переконання, а не примус, ефективність, а не задушливий контроль, майстерне управління, а не революційний запал, забезпечать надійне зростання Радянського Союзу. Щоб здійснити перехід до нових методів, належало спочатку розірвати зі старими.


У 1956 р. на XX з'їзді партії Хрущов виголосив одну з найдраматичніших у радянській історії промов. У тривалому й детальному виступі він піддав нищівній критиці Сталіна та його злочини, викликавши серед партійних ортодоксів велику розгубленість. Ця «секретна промова» стала сигналом до початку десталінізації. За нею почали відбуватися помітні зміни в атмосфері життя країни. Було послаблено ідеологічні настанови, що стало початком «відлиги» в культурному житті. Послаблювалася політика самоізоляції - в міру того як заохочувалися поїздки (хоч і ретельно контрольовані) до СРСР із-за кордону й особливо туризм усередині країни.
Спочатку українці реагували на ці зміни з обережністю, якої вони навчилися за сталінщини. Але коли стало ясно, що критика «культу особи» Сталіна ведеться відверто і в широких масштабах, вони приєдналися до неї з цілим потоком власних скарг і вимог. Як і належало сподіватися, особливо сильно звучало невдоволення у середовищі діячів культури. Одним із перших пролунало, а потім не раз повторювалося звинувачення за той жалюгідний стан, у якому опинилася українська мова. Інтелігенція, студенти, робітники й навіть партійні чиновники - всі повторювали один і той же рефрен: особливий статус в СРСР російської мови ніяк не означає, що українська мова повинна зазнавати дискримінації.


Економічні реформи 1985 – 1990 років в Україні

Внаслідок повільних темпів модернізації та реконструкції підприємств швидко старіли основні фонди. Зокрема, 1990 року їх зношеність у промисловості становила близько 50%, у тому числі в хімічній та нафтохімічній промисловості - 55, у металургії - 60%. Низьким залишався рівень механізації й автоматизації виробництва. Наприкінці 80-х років ручною працею в промисловості було зайнято 34,5% робітників, у будівництві - 55, а в сільському господарстві - понад 70% селян.


У квітні 1988 р. Верховна Рада УРСР схвалила генеральну схему управління народним господарством. Було ліквідовано 14 міністерств і відомств, 103 республіканські органи управління, 83 організації середньої ланки, майже половину управлінь і відділів в апараті міністерств і відомств. З метою активізації інтересу виробника до результатів праці розпочалося впровадження таких форм господарювання, як бригадний і сімейний підряд, надання землі в оренду, організація кооперативів тощо.
Економіка України тісно пов'язана з господарством усього Радянського Союзу і характеризується досить високим рівнем розвитку. Україна має великі природні ресурси, а також сильний сільськогосподарський сектор і промисловий потенціал. Як вона виглядає порівняно з рештою Радянського Союзу? Передусім вона орієнтована на сільське господарство більшою мірою, ніж Радянський Союз у цілому. Промисловий потенціал України дещо менший від середнього показника по СРСР через великий дисбаланс між високоіндустріалізованими областями й значно менше розвиненими західними регіонами.
http://eimg.pravda.com.ua/images/doc/8/4/84edbd9-vnutr.jpg

Список використаних джерел




  1. В. Й. Борисенко. Курс української історії. К.:, «Либідь», 1996

  2. «Історія України», керівник авторського колективу Ю. Зайцев, Львів: Світ, 1996

  3. Грушевський М., «Нацiональнi процеси в Україні. Iсторiя i сучасність», Київ, 1997., том. 1. ст. 191.

  4. Грушевській М.С., «Нарис історії українського народу» – К.:Либідь,1991.

  5. Валерій Смолій та Валерій Степанков. Правобережна Україна в другій половині XVII—XVIII ст.: проблема державотворення. Київ, Інститут археографії, 1993.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка