Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки Напрям підготовки: 020303 Філологія Спеціальності



Сторінка18/21
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.56 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Ідентифікація

Латинська мова

Опис

Алфавіт. Голосні,приголосні.Складоподіл. Правила наголосу. Іменник. Загальні відомості. Перша відміна іменників. Загальні відомості про дієслова. Теперішній час дійсного способу активного стану дієслів I,II,IV дієвідмін. Головні члени речення. Порядок слів в розповідному реченні. Теперішній час дійсного способу активного стану дієслів III дієвідміни. Вираження заперечення. Особові займенники. Наказовий спосіб дієслів. Синтаксичні функції інфінітива. Іменники II відміни. Прикметники I,II відміни. Присвійні займенники. Дієприкметники минулого часу пасивного стану. Пасивний стан дієслів системи інфекту. Інфінітив теперішнього часу пасивного стану. Синтаксис пасивної конструкції. Дієслова з префіксами: теперішній час дієслова способу активного стану. Неправильні дієслова. Недоконаний минулий час дійсного способу активного і пасивного стану. Майбутній недоконаний час дійсного способу активного і пасивного стану. Іменники III відміни чоловічого та жіночого роду. Іменники III відміни середнього роду. Прикметники III відміни. Дієприкметники теперішнього часу активного стану. Іменники III відміни мішаного типу. Минулий доконаний, давноминулий і майбутній доконаний часи дійсного способу активного стану. Минулий доконаний ,давноминулий і майбутній доконаний часи дійсного способу пасивного стану.

Попередні умови




Цілі та завдання

Мета навчальної дисципліни „ Латинська мова” на факультетах іноземної філології вищого педагогічного навчального закладу як загальноосвітньої лінгвістичної дисципліни полягає:

- у засвоєнні системи латинської граматики (фонетики, морфології, синтаксису) у зіставленні з граматикою мови, що вивчається;



  • у оволодінні лексичним матеріалом з поясненням лексичних паралелей та запозичень з латинської мови.

Бібліографія

Основна:

  1. Латинский язык: Учебник для студентов пед. ин-тов / Под общ. ред.

В.Н.Ярхо, В.И.Лободы, - М.: Высшая школа, 2004.

  1. Литвинов В.Д. Латинська мова: Елементарний курс. – Київ, 1996.

Додаткова

  1. Литвинов В.Д., Скорина Л.П. Латинська мова – К.: Вища школа, 1990.

  2. Дерюгин А.А., Лукьянова Л.М. Латинский язык. – М.: Высшая школа, 1986.

  3. Литвинов В.Д. Латинсько-український словник. – ФСРМУ, Київ, 1998.

  4. Корж Н.Г., Луцька Ф.Й. Із скарбниці античної мудрості.: Словник. – К.:

Вища школа, 1994.

  1. Кацман Л.Н. Методика преподавания латинского языка. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003.

  2. Крылатые латинские выражения. Авт. – сост. Ю.С.Цыбульник. – М.: АСТ, Харьков: Фолио, 2005.

Викладацький склад

Кирилюк Марія Андріївна, кандидат філологічних наук, доцент; Паладьєва Алла Федорівна, викладач

Тривалість

На вивчення дисципліни відводиться 108 години. З них:

лекції - 12 год., практичні заняття - 42 год.; самостійна робота - 27 год.; індивідуальна робота: 27 год.



Обов’язкова чи вибіркова

Обов’язкова

Форми та методи навчання

Лекції із застосуванням графопроектора, виконання лексико-граматичних вправ та творчих завдань з міжмовного зіставлення лексичних та граматичних явищ.

Оцінювання

Поточне тестування, підсумковий письмовий тест.

Мова

Українська

ECTS-кредити

3

Ідентифікація

Культурологія

Опис

Сутність культури. Культурологічні погляди та концепції. Культурогенез. Східні культури та їх типологія. Соціокультурний динамізм Європи. Космогонічні моделі прадавньої України. Національна ідея в українській культурі XVII- XIX ст.. Модернізм і постмодернізм в новітній українській культурі.

Попередні умови




Цілі та завдання

Культурологія як навчальна дисципліна має на меті дати широкі знання та уявлення про загальнолюдські цінності і національні пріоритети, сприяє моделюванню поведінки людини та її орієнтації, формуванню системи знань про закономірності культурного процесу.

Бібліографія

Основна:

  1. Гончарук Т.В. Культурологія: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2004.

  2. Кравець М. С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів І – ІV рівнів акредитації /За заг. ред В.М. Пічі, 2-ге вид., стереотипне. – Львів: „Новий Світ – 2000, 2005.

  3. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посіб. /За ред. І.І. Тюрменко, О. Д. Горбула. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004, 2005.

  4. Матвєєва Л. Л. Культурологія: Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2005.

  5. ПодольськаЄ.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник. –Київ: Центр навчальної літератури, 2003.

  6. Шевнюк О. Л. Культурологія: Навч. посіб. – 2-гевид., стер. – К: Знання – Прес, 2005.

  7. Культурология. Составитель и ответственный редактор Радугин А.А. – М., 1997.

Додаткова:

    1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Світова та українська культура: Навч. посібн. – Львів: Світ, 2004.

    2. Греченко В.А., Чорний І.В., Кушнерук В.А., Режко В.А. Історія світової та вітчизняної культури: Підруч. Для вищ. закл. Освіти. – К.: Літера, 2000.

    3. Дещицький Л.Є., Денісов Я.Я., Скалецький М.П.. Цубов Л.В., Барановська Н.М., Макарчук О.Г.. Українська та зарубіжна культура. Видання 4-е перероблене і доповнене: Навчальний посібник. – Львів: Видавництво „Бескит-Біт”,2005.

    4. Історія української культури: Зб. Матеріалів і документів /Упоряд.: Б.І. Білик, Ю.А. Горбань, Я.С. Калакура та ін.; За ред. С.М. Клапчука, В.Ф. Остафійчука. – К.: Вища шк., 2000.

    5. Корінний М.М., Шевченко М.Д. Короткий енциклопедичний словник з культури. К.: Україна, 2003.

    6. Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Зб. Офіц. Док. /Упоряд. В.І. Фрич;Відп. Ред. М.В.Гарник. – К.: Істина, 2002.

    7. Лекції з історії світової та вітчизняної культури6 Навч. посібник. Вид. 2-ге перероб. І доп. / За ред. Прф. А. Яртися та проф. В. Мельника. – Львів: Світ, 2005Межуев В.Н. Культура и истормя. – М., 1997.

    8. Могильний А.П. Культура і особистість: /Монографія/. – К.: Вища шк., 2002. Кульчицький С.В., Настюк М.І., Тищик Б.Й. З історії української державності. – Львів, 1992.

    9. Самосознание европейской культуры ХХ века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном общевтве. – М.: Политиздат, 1991.

    10. Шевченківські лауреати (1962 – 2001): Енциклопедичний довыдник. – К.: Криниця, 2001.

    11. Видатні вчені Національної Академії Наук України: Путівник (1918 – 1998). – К.: Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського, 1998.

Викладацький склад

Возна З. О.

Тривалість

На вивчення дисципліни відводиться 54 години. З них:

лекції - 16 год., практичні заняття - 16 год.; самостійна робота - 12 год.; індивідуальна робота: 10 год.



Обов’язкова чи вибіркова

Обов’язкова

Форми та методи навчання

лекції з використанням сучасних інформаційних технологій, семінарські заняття, підготовка рефератів на задані теми.

Оцінювання

поточне оцінювання, оцінка за ІНДЗ, підсумковий модульний тестовий контроль.

Мова

Українська

ECTS-кредити

1,5

Ідентифікація

Історична граматика української мови

Опис

Історична граматика української мови як наука. Найдавніші фонетичні зміни. Фонетичні зміни у протоукраїнських говорах дописемного періоду. Фонетичні зміни давньоукраїнської та української мови. Історія іменника в українській мові. Історія займенникових слів в українській мові. Історія прикметника в українській мові. Історія числівника в українській мові. Історія дієслівних форм в українській мові. Історія прислівника та службових слів в українській мові. Головні і другорядні члени речення. Історичний розвиток простого і складного речення. Синтаксис відмінків.

Попередні умови

Зв’язки з дисциплінами “Старослов’янська мова”, “Українська ономастика”, “Українська діалектологія”.

Цілі та завдання

Мета дисципліни – допомогти студентові засвоїти основні процеси формування і становлення української мови, засвідчити її безперервний історичний розвиток та вдосконалення, з’ясувати взаємодію між окремими структурними мовними явищами, зрозуміти загальновнутрішні і часткові закони мови.

Завдання дисципліни:

а) засвоїти: основну термінологію курсу; погляди вітчизняних та зарубіжних мовознавців на розвиток української мови, її періодизацію; закономірності змін фонетичної системи та граматичної будови; риси, що свідчать про безперервність розвитку української мови від найдавніших часів і до сьогодення;

б) навчитися: читати давні тексти і правильно їх тлумачити; визначати фонетичні зміни у слові та в які історичні періоди вони могли відбутися; визначати зміни в морфемній будові слова; визначати зміни в морфологічній структурі повнозначних частин мови; визначати зміни в синтаксичній організації речення.



Бібліографія

Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови. – Ужгород, 1960. – 416 с.;

Безпалько О. П. Нариси з історичного синтаксису української мови. – К.: Радянська школа, 1960. – 236 с.;

Денисюк В. В. Історична граматика української мови: Вступ. Фонетика. Практикум. – Умань: Пронікс, 2004. – 119 с.;

Історична граматика української мови / Безпалько О. П. та ін. – К.: Радянська школа, 1957. – 474 с.;

Історична граматика української мови / Безпалько О. П. та ін. – К.: Радянська школа, 1962. – 512 с.;

Історична граматика української мови / Жовтобрюх М. А. та ін. – К.: Вища школа, 1980. – 319 с.;

Самійленко С. П. Нариси з історичної морфології української мови. – Ч. І. – К.: Радянська школа, 1964. – 234 с.; Ч. ІІ. – Вища школа, 1967. – 190 с.;

Слинько І. І. Історичний синтаксис української мови. – К.: Вища школа, 1973. – 216 с.;

Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. – Харків: Акта, 2002. – 1054 с.


Викладацький склад

Доцент Денисюк Василь Вікторович, доцент Жила Тетяна Іванівна

Тривалість

На вивчення дисципліни відводиться 108 год. З них: 32 год. лекційних, 4 год. – лабораторні заняття, 32 год. – практичні та семінарські заняття, 20 год. відведено на самостійну роботу та 20 год. – на індивідуальну роботу. Теоретичне навчання – тижнів.

Обов’язкова чи вибіркова

Обов’язкова

Форми та методи навчання

Лекції, практичні та лабораторні заняття в аудиторії, індивідуальні заняття за розкладом, самостійна робота поза розкладом, бесіда, диспут, аналіз, рецензування, метод тестування.

Оцінювання

У кінці 3 семестру – іспит.

Мова

Українська

ECTS-кредити

2

Ідентифікація

Нові інформаційні технології навчання

Опис

Нові інформаційні технології навчання: мета, зміст, завдання, значення курсу. Нові інформаційні технології у школі. Програмно-педагогічне забезпечення навчально-виховного процесу. Інтернет – всесвітня інформаційна мережа. Текстовий редактор Microsoft Word. Microsoft Power Point. Microsoft Publisher. Редактор таблиць Microsoft Excel. Комп’ютерна лінгвістика та системи “розуміння” тексту. Робота з електронними лінгвістичними програмами. Електронні перекладачі.

Попередні умови

Зв’язки з дисциплінами “Обчислювальна техніка та технічні засоби навчання”, “Сучасна українська літературна мова”, “Історія української літератури”, “Історія зарубіжної літератури”, “Історія України”, “Іноземна мова (англійська, німецька, французька)”, “Вступ до спеціальності”.

Цілі та завдання

Мета дисципліни – допомогти студентові засвоїти основні інформаційні технології навчання, що полегшить процес здобуття знань із конкретного предмета, а також виробити певні підходи і методики до викладання базових дисциплін у загальноосвітній школі.

Завдання дисципліни:

а) засвоїти: інформацію про будову та принципи роботи комп’ютера; носії інформації; сучасні операційні системи; інформаційні системи; системи управління базами даних; інтелектуальні комп’ютерні системи; комп’ютерні мережі; засоби Інтернет; принципи та особливості автоматизованого перекладу;

б) навчитися: працювати в основних операційних системах; створювати, редагувати, зберігати та передавати текстові, графічні файли, публікації; працювати з графічними редакторами; працювати з редактором таблиць; вільно використовувати програмно-педагогічні засоби навчання; створювати і постійно удосконалювати портфоліо; виконувати навчально-методичні проекти; працювати з електронними словниками, здійснювати переклад тексту; створювати бази даних; вільно користуватися Інтернетом.



Бібліографія

Морзе Н. Основи інформаційно-комунікаційних технологій навчання. – К., 2006;

Основи нових інформаційних технологій навчання: Посіб. для вчителів / Авт. кол.; За ред. Ю. Машбіца. – К., 1997.



Викладацький склад

Доцент Денисюк Василь Вікторович

Тривалість

На вивчення дисципліни відводиться 108 год. З них: 22 год. лекційних, 14 год. – лабораторні заняття, 16 год. – практичні та семінарські заняття, 20 год. – на самостійну роботу, 36 год. – на індивідуальну роботу. Теоретичне навчання – тижнів.

Обов’язкова чи вибіркова

Обов’язкова

Форми та методи навчання

Лекції з використанням сучасних інформаційних технологій, практичні та лабораторні заняття в аудиторії, індивідуальні заняття за розкладом, самостійна робота поза розкладом, вправи-тренінги, творчі завдання, бесіда, диспут, аналіз, рецензування, метод тестування.

Оцінювання

У кінці 4 семестру – іспит.

Мова

Українська

ECTS-кредити

2

Ідентифікація

Педагогіка.

Опис

Навчальна дисципліна «Педагогіка» - одна із складових цілісної психолого-педагогічної підготовки майбутніх вчителів, яка покликана сприяти оволодінню ними теоретичних основ сучасної педагогічної науки, розвитку професійного мислення, готувати до усвідомленого оволодіння професійними вміннями та навичками необхідними для ефективної роботи у національній школі. Вона є провідною дисципліною у загальній системі загально педагогічної підготовки студентів.

Попередні умови.




Цілі та завдання.

Мета: забезпечити засвоєння основних положень і проблематики сучасної педагогіки; сформувати досвід самооцінки і самоаналізу педагогічних явищ і ситуацій, уміння моделювати навчально-виховний процес, сформувати системне педагогічне мислення, професійну самосвідомість.

Завдання: оволодіти основними поняттями і категоріями, уміти визначати суть провідних концепцій виховання особистості, застосовувати методи педагогічного дослідження, конструювати цілі, зміст, методи, засоби і форми навчально-виховного процесу; регулювати навчально-виховну взаємодію із суб’єктами педагогічного процесу; аналізувати та оцінювати процес і результат навчання і виховання.

Бібліографія.

  1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. -К.: Либідь, 1998.

  2. Бондаревская Е.В. Ценностные основания личностно ориентированного воспитания // Педагогика. - 1995. - №4. – С.29-36.

  3. Виховний процес в національній школі: теорія і практика: 36. ст. / За ред. О.М.Коберника, М.І.Запісочного. – Черкаси: ОІПОПП, 1994.

  4. Коберник О.М. Організация життєдіяльності учнів сільської школи. – К.: ТОВ «Міжнар.фін.агенція», 1988.

  5. Коберник О.М. Теорія і методика психолого-педагогічного проектування виховного процесу в школі. –К.’.Науковий світ, 2001.

  6. Помиткін Е.О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти. -К.: ІЗМН, 1996.

  7. Слуцкий В.И. Элементарная педагогика. – М.: Просвещение, 1992.

  8. Стельмахович М.Г. У країнська народна педагогіка. – К.: ІЗМН, 1997.

  9. ФіцулаМ.М. Педагогіка. – К.: Академія. – 2000.

  10. Шилова М.И. Учителю о воспитанности школьников. – М.: Педагогика, 1990.

Викладацький склад.

Коберник Олександр Миколайович, доктор педагогічних наук,професор;

Гагарін М.І., доцент кафедри педагогіки



Тривалість.

На вивчення дисципліни відводиться 108 годин, тижневих 2 години. Лекції : 46 годин. Семінари: 10 годин. Лабораторні: 12 годин. Самостійна робота: 20 годин. Індивідуальна робота: 20 годин.

Обов’язкова чи вибіркова.

Обов’язкова.

Форми та методи навчання.

Лекції, семінарські, лабораторні заняття, самостійна робота поза розкладом.

Оцінювання.

Екзамен

Мова.

Українська.

ECTS-кредити.

3

Ідентифікація

Українська ономастика

Опис

Предмет і завдання ономастики. Специфіка науки про власні назви. Основні ознаки онімів. Ономастичний простір. Становлення ономастики як науки. Принципи класифікації омонімічного матеріалу. Омонімія, синонімія, антонімія в ономастиці. Топонімічні варіанти. Етимологія назв географічних об’єктів України. Правопис географічних та астрономічних назв. Етимологічний аналіз українських імен. Семантико-словотвірна структура українських прізвищ. Українські патроніми та прізвиська. Походження псевдонімів українських письменників. Особова назва в діловому мовленні, документації. Правопис та відмінювання власних імен. Творення та правопис імен по батькові. Особливості написання українських прізвищ. Відтворення російських прізвищ українською мовою. Звертання в діловому етикеті. Космоніміка. Походження назв сузірії, планет та їх супутників. Методи та прийоми дослідження ономастичного матеріалу.

Попередні умови

Зв’язки з дисциплінами „Історія”. „Діалектологія”, „Географія”

Цілі та завдання

Завдання дисципліни:

1) засвоїти: основні питання історії ономастики; категорії, розділи та закони ономастики; особливості функціонування онімів; сферу їх поширення; шляхи вирішення проблем прикладної ономастики;

2) навчитися: дифенціювати оніми та апелятиви; класифікувати різні групи власних назв; реконструювати імена та їх форми; виявляти ономастичні ареали; досліджувати онімінні моделі рідного краю.

3) пізнати суть української ономастики як одного з компонентів збагачення мовної культури студентів.

Бібліографія

Галас К.Й. Назва як мовна одиниця. – Ужгород, 1985. – 45 с.;

Имя нарицательное и собственное (Отв. ред. Суперанская А.В.). – М., 1978. – 207 с.;

Мурзаев Э.М. Очерки топонимики. – М.: Мысль, 1974. – 382 с.;

Никонов В.А. Введение в топонимику. – М., 1968. – 180 с.



Викладацький склад

Викладач Гонца Ірина Семенівна

Тривалість

На вивчення дисципліни відводиться 54 годин. З них: теоретичне навчання - тижнів

Обов’язкова

чи вибіркова



Обов’язкова

Форми та методи навчання

Лекції та практичні заняття в аудиторії, самостійна робота поза розкладом, творчі вправи, вправи-тренінги, диспут, бесіда, самоаналіз та рецензування, метод тестування.

Оцінювання

У кінці 4 семестру – залік

Мова

Українська.

ECTS-кредити

1
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка