Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки Напрям підготовки: 020303 Філологія Спеціальності



Сторінка20/21
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.56 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Ідентифікація

Вікова фізіологія та шкільна гігієна.

Опис

Предмет і зміст курсу ”Вікова фізіологія та шкільна гігієна”. Закономірності росту і розвитку дітей та підлітків. Загальна будова та функції нервової системи, її вікові особливості. Рефлекс, види рефлексів. Вікові особливості ВНД дітей та підлітків. Вікова фізіологія та гігієна аналізаторів.

Попередні умови




Цілі та завдання

Вивчення курсу ”Вікова фізіологія та шкільна гігієна“ має за мету освоєння майбутніми педагогами сучасних знань про основні закономірності росту і розвитку організму людини з метою формування та підтримання здоров’я школярів, забезпечення їх гармонійного розвитку, підтримання високої працездатності при різних видах розумової і фізичної діяльності

Бібліографія

Основна:

  1. Брахман И.И. Валеология – наука о здоровье М.:ФИС, 1990

  2. Булич Е.Г.Муравов І.В. Теоретичні основи валеології Навчальний посібник. – К.: ІЗМН, 1997

  3. Гайда С.П. Анатомія і фізіологія людини. - К.: Вища школа, 1980.

  4. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека / Учебник для пединститутов. - 3-є изд-е. - М.: Просвещение, 1971.

  5. Курепина М.М. Атлас. - 2-е изд-е. - М: Просвещение, 1971.

  6. Леонтьева Н.М,, Маринова К.В. Анатомия и физиология детского организма. - М.: Просвещение, 1976.

  7. Матюшонок М.Т. Анатомия , физиология и гигиена детей младшего школьного возраста. - К.: Высшая школа, 1973.

  8. Підгорний В.К., Кукуєва В.В. Анатомо-фізіологічні основи масажу. - Черкаси, 1987.

  9. Сауляк-Савицька М.М. Анатомія людини. - К.: Рад. школа, І966.

  10. Хрипкова А.Г. Вікова фізіологія. - К.: Вища школа. - 1982

Додаткова:

  1. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология.- М.: Высшая школа.- 1985.

  2. Кабанов .О.М., Чабовська А.П. Анатомія, фізіологія, шкільна гігієна дітей дошкільного віку. Київ. Вища школа. 1972.

  3. Кисельов Ф. С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни. Київ Радянська школа” 1967.

  4. Концепція неперервного валеологічного виховання та освіти в Україні

Викладацький склад

Бордун Л.С., викладач кафедри валеології

Тривалість

На вивчення дисципліни відводиться 54 години. З них:

лекції - 6 год., практичні заняття - 6 год.; лабораторна робота – 6 год., самостійна робота - 26 год.; індивідуальна робота: 12 год.



Обов’язкова чи вибіркова

Обов’язкова

Форми та методи навчання

Лекції., практичні роботи, самоспостереження, завдання репродуктивного, творчого і аналітичного характеру, робота в мережі INTERNET

Оцінювання

Усне, письмове опитування, поточне оцінювання під час практичних і лабораторних занять, оцінювання індивідуального навчально – дослідного завдання, підсумковий контроль

Мова

Українська

ECTS-кредити

1,5

Ідентифікація

Безпека життєдіяльності

Шифр




Опис

Безпека життєдіяльності – це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків їх впливу на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання, а також на розробку та реалізацію засобів та заходів здорових і безпечних умов життя і діяльності.

«Безпека життєдіяльності» – фундамент загальної освіти з проблем безпеки та базова дисципліна для подальшого вивчення курсів «Основи екології», «Основи охорони праці», «Цивільна оборона».



Попередні умови

Дана дисципліна використовує досягнення та методи фундаментальних й прикладних наук, зокрема: філософії, біології, фізики, хімії, психології, соціології, екології, та інших і тісно пов’язана з практичною діяльністю людини.

Цілі і завдання

Завданням безпеки життєдіяльності є навчити студентів грамотно діяти в умовах наявності небезпечних факторів повсякденної дійсності і в умовах надзвичайних ситуацій та виявлення умов позитивного та негативного впливу на життєдіяльність та здоров’я людини зовнішніх та внутрішніх факторів, обґрунтування оптимальних умов та принципів життя.

Бібліографія

  1. Безпека життєдіяльності / За ред. Я. Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.

  2. Безопасность жизнедеятельности в условиях чрезвычайных ситуаций /Под ред. А.Назарова. - Курган: Изд-во КМИ, 1994.

  3. Величко С.П., Завітренко Д.Ж., Пуляк О.В., Царенко І.Л. Безпека життєдіяльності. Лабораторно-практичні заняття: Навч. посібник для студ. вищих пед. навч. закладів/ за ред. С.П. Величка. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2004. – 140 с.

  4. Гайченко В.А., Коваль Г.М. Основи безпеки життєдіяльності людини: навч.посіб. –К.: МАУП, 2002. – 232с.

  5. Губський А.І. Цивільна оборона: Підручник для вищих учбових закладів. К.: Мін. Освіти, 19995. – 216с.

  6. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – Львів: Новий Світ – 2000, 2001.

  7. Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності. – К.: Комерційний коледж, 1998.

  8. Захарченко М.В., Орлов М.В., Голубєв А.К. та ін. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. – К.: ІЗМО, 1996.

  9. Коржик Б.М. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. – К.: ІСДО, 1995.

  10. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник. 2-е видання. – Львів: Львівський банківський коледж; К.: Т-во "Знання", КОО, 1999.

  11. Мищенко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 404 с.

12. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. К.: Урожай, 1994. –360 с.

Викладацький склад

Саєнко Тетяна Олександрівна - викладач кафедри техніко -технологічних дисциплін

Тривалість

На вивчення даної навчальної дисципліни відводиться 54 год., із них: 16 год. лекційних, 8год. - практичні та семінарські заняття, 4 год. - індивідуальні заняття і 26 год. відведено на самостійну роботу студентів Загальна тривалість навчання – 17 тижнів.

Обов’язкові чи вибіркові розділи програми

Всі розділи програми є обов’язковими

Форми та методи навчання

Лекції та семінарські заняття в аудиторії, самостійна й індивідуальна робота студентів

Оцінювання

Після вивчення курсу студенти складають залік

Мова

українська

ECTS кредити

1,5 кредити

Ідентифікація

Методка навчання української літератури

Опис

Предмет і завдання курсу. Підготовка вчителів літератури є одним із найважливіших завдань, що стоять перед вищими педагогічними навчальними закладами, а також перед філологічними факультетами державних університетів, які готують учителів мови та літератури середньої школи.

Особливістю методики як вузівської дисципліни є тісне поєднання літературознавчого аспекту з педагогічним.

Методика літератури є конкретним виявом, реалізацією завдань вивчення літературного процесу в цілому й аналізу окремих художніх творів стосовно вимог шкільної програми з урахуванням специфіки вікових і психологічних особливостей учнів певних класів.


Попередні умови

Зв’язки з дисциплінами „Історії літератури ”, „Теорія літератури”, „Педагогіка”, „Психології”, „Українська література”, а також педагогічною практикою всіх видів.

Цілі та завдання

Особливо великої ваги набувають завдання виховання шкільної молоді. Кожен художній твір слід вивчати у школі в такий спосіб, щоб забезпечити максимальне використання тих можливостей, які дають вони для виховання всебічного, гармонійного розвитку учнів, формування в них високих загальнолюдських ідеалів добра, справедливості, благородства, милосердя. Реалізація цього завдання значною мірою залежить від ідейного рівня фахової підготовки студентів, у якій одне з чільних місць належить методиці літератури.

Бібліографія

Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. – К.: Радянська школа, 1981.

Бандура О.М. Вивчення елементів теорії літератури в 4–7 кл. – К.: Радянська школа, 1981.

Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф. Бесіди з молодим словесником про уроки літератури в 5 і 6 класах. – К.: Радянська школа, 1967. – 264 с.

Волошина Н.Й. Уроки позакласного читання в старших класах. – К.: Радянська школа, 1988.



Викладацький склад

Канд. пед. наук., старший викладач Пархета Любов Петрівна

Тривалість

На вивчення цієї навчальної дисципліни відводиться 6 кредитів – 216 год., із них 60 год. лекційних, 16 год. – лабораторні заняття, 40 год. – практичні та семінарські заняття, 50 год. відведено на самостійну роботу та 50 год. – на індивідуальну роботу.

Обов’язкова чи вибіркова

Обов’язкова

Форми та методи навчання

Лекції та практичні заняття, самостійна робота.

Оцінювання

У кінці 5 семестру – залік, 6 – іспит.

Мова

Українська.

ECTS-кредити

3

Ідентифікація

Історія української літературної мови

Опис

Курс історії української літературної мови – один із найважливіших курсів у системі підготовки фахівців з української мови і літератури на філологічних факультетах університетів. В курс включаються питання історії лексикографії, граматики, правопису, нерозривно зв’язані з розвитком української літературної мови, утворенням і розвитком її норм.

Попередні умови

Зв’язки з дисциплінами „Історії літератури ”, „Теорія літератури”, „Старословнська мова”, „Українська література”, „Українська ономастика”, , „Сучасна українська мова”, „Історична граматика”.

Цілі та завдання

Предметом курсу є вивчення загальних процесів розвитку, удосконалення й збагачення української літературної мови та вироблення її стилів, фонетичних, граматичних, лексичних та правописних норм протягом усього її історичного існування у зв’язку з живою українською народною мовою, її місцевими та соціальними діалектами, а також з іншими слов’янськими мовами.

Бібліографія

Курс історії української літературної мови / За ред. І. К. Білодіда. – К.: Вид во АН УРСР, 1958. – Т. І; 1961. – Т. ІІ.

Огієнко І. Історія української літературної мови. – К.: Либідь, 1995. – 296 с.

Плющ П. П. Історія української літературної мови. – К.: Вища школа, 1971. – 423 с.

Русанівський В. М. Історія української літературної мови. – К.: АртЕк, 2001. – 392 с.



Викладацький склад

Канд. філ. наук., доц. Зелінська О.Ю.

Тривалість

На вивчення цієї навчальної дисципліни відводиться 2 кредити – 108 год., із них 32 год. лекційних, 4 год. – лабораторні заняття, 32 год. – практичні та семінарські заняття, 40 год. відведено на самостійну роботу.

Обов’язкова чи вибіркова

Обов’язкова

Форми та методи навчання

Лекції з використанням сучасних інформаційних технологій, інтерактивні методи в процесі обговорення питань семінарського заняття (мікрофон, мозкова атака та ін.).

Оцінювання

У кінці 5 семестру – іспит.

Мова

Українська.

ECTS-кредити

2

Ідентифікація

Українська вишивка

Опис

Мета курсу: сформувати обсяг знань, умінь і навичок в галузі українського вишивкарства, які необхідні для вчителя українознавства. У кінцевому результаті навчання студент повинен знати: історію розвитку українського рушника; види, призначення рушників, технологію виготовлення рушника; обрядове значення українського рушника.

Попередні умови

Зв’язки з дисциплінами „Українське народознавство ”, „Міфологія”, „Етнографія”, „Фольклор України”, „Етнологія”.


Цілі та завдання

Основні завдання курсу: Поглиблення знань майбутніх педагогів з історії українського рушникарства; оволодіння студентами основами теорії і практики мистецтва вишивання рушників; збирання та відтворення пам’яток матеріальної культури (українських рушників); розширення уявлень студентів про ритуально-міфологічну суть вишитого орнаменту на рушнику; формування у студентів високих моральних, естетичних і духовних якостей; виховання у студентів шанобливого ставлення до пам’яток народної культури;

У кінцевому результаті навчання студент повинен уміти: досліджувати рушник; виготовити обрядовий рушник, користуватися комп’ютерною програмою “Вишивка хрестиком” для створення схем автентичних рушників.




Бібліографія

Кара-Васильєва Т.В., Чорноморець А.Д. Українська вишивка. – К.: Либідь, 2002. – 160 с. Литвинець Е.М. Українське народне мистецтво. Вишивання і нанизування: [Альбом]. – К.: Вища шк., 2004. – 335 с. Радкевич В.О. Програмно-методичні матеріали для рівневої підготовки вишивальниці: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1995. Сорокіна Л.М. Вчись вишивати: Альбом. – К.: Радянська школа, 1988.


Викладацький склад

Викладая кафедри української літератури і українознавства осіпенко Н.С..

Тривалість

Лабораторні заняття: 36 год. Самостійна робота: 72 год.


Обов’язкова чи вибіркова

Вибіркова

Форми та методи навчання

лабораторні заняття із використанням інструментів для вишивання, бесіди, підготовка повідомлень на задані теми, самостійне вишивання рушника.


Оцінювання

У кінці 6 семестру – залік.

Мова

Українська.

ECTS-кредити

5

Ідентифікація

Українська вишивка

Опис

Мета курсу: сформувати обсяг знань, умінь і навичок в галузі українського вишивкарства, які необхідні для вчителя українознавства. У кінцевому результаті навчання студент повинен знати: історію розвитку українського рушника; види, призначення рушників, технологію виготовлення рушника; обрядове значення українського рушника.

Попередні умови

Зв’язки з дисциплінами „Українське народознавство ”, „Міфологія”, „Етнографія”, „Фольклор України”, „Етнологія”.

Цілі та завдання

Основні завдання курсу: Поглиблення знань майбутніх педагогів з історії українського рушникарства; оволодіння студентами основами теорії і практики мистецтва вишивання рушників; збирання та відтворення пам’яток матеріальної культури (українських рушників); розширення уявлень студентів про ритуально-міфологічну суть вишитого орнаменту на рушнику; формування у студентів високих моральних, естетичних і духовних якостей; виховання у студентів шанобливого ставлення до пам’яток народної культури;

У кінцевому результаті навчання студент повинен уміти: досліджувати рушник; виготовити обрядовий рушник, користуватися комп’ютерною програмою “Вишивка хрестиком” для створення схем автентичних рушників.



Бібліографія

Кара-Васильєва Т.В., Чорноморець А.Д. Українська вишивка. – К.: Либідь, 2002. – 160 с. Литвинець Е.М. Українське народне мистецтво. Вишивання і нанизування: [Альбом]. – К.: Вища шк., 2004. – 335 с. Радкевич В.О. Програмно-методичні матеріали для рівневої підготовки вишивальниці: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1995. Сорокіна Л.М. Вчись вишивати: Альбом. – К.: Радянська школа, 1988.

Викладацький склад

Викладая кафедри української літератури і українознавства осіпенко Н.С..

Тривалість

Лабораторні заняття: 36 год. Самостійна робота: 72 год.

Обов’язкова чи вибіркова

Вибіркова

Форми та методи навчання

лабораторні заняття із використанням інструментів для вишивання, бесіди, підготовка повідомлень на задані теми, самостійне вишивання рушника.

Оцінювання

У кінці 6 семестру – залік.

Мова

Українська.

ECTS-кредити

5

Ідентифікація

Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття

Опис

Історія української літератури другої половини ХІХ століття вивчається на факультеті української філології протягом одного семестру на стаціонарі та заочному відділенні.

Для вивчення літератури другої половини ХІХ століття пропонуються важливі теми, глибоке вивчення яких дасть студентові змогу проникнути в суть творчої індивідуальності письменника, зрозуміти специфіку художнього слова, розкрити систему зображально-виражальних засобів, за допомогою яких розкривається ідейний зміст твору.

Програма передбачає обов’язкове прочитання кожним студентом усіх рекомендованих художніх текстів, їх ґрунтовне наукове опрацювання, їх аналіз у контексті суспільно-політичного, літературно-мистецького життя певної епохи, у зв’язку з творчістю того чи іншого письменника. З цією метою студент опрацьовує підручники і посібники, літературознавчі розвідки, огляди, статті.

Викладач історії літератури у вищій школі має враховувати найостанніші досягнення філологічної та історичної науки, зокрема слід зважити на те, що в літературознавстві останнім часом відбувся поворот до типологічного і системного дослідження художніх явищ – дуже перспективних, хоч і не університетських наукових методів. Викладач повинен врахувати і донести до студентів нове осмислення естетичної природи багатьох літературних явищ, особливо тих, що після тривалої перерви повернулися до читача, акцентувати увагу на тому, що ідейно-художнє, історико-функціональне вивчення стало нормою літературознавчих досліджень, а отже і нормою викладання історії літератури.

Вивчення історії літератури має зосереджуватися на уважному простеженні внутрішньої логіки літературного процесу, що реалізує ідею художнього прогресу, на розкритті діалектики взаємодії літературних факторів і компонентів, на з’ясуванні естетичної і морально-етичної функції письменства.

Необхідно постійно підкреслювати, що література є специфічною формою пізнання світу і спрямована на осмислення специфіки української літератури, котра компенсувала відсутність багатьох сфер національної культури, спромоглася поєднати свою соціальну заангажованість із естетичною функцією та виконує не лише художню, а й культурологічну та націотворчу роль. Тоді студенти глибше проникнуть у внутрішню сутність окремих творів, зрозуміють закономірності літературного процесу.



Попередні умови.

Українська література розвивалась у тісному зв’язку з фольклором, історією, філософією, психологією.

Цілі та завдання
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка