Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки Напрям підготовки: 020303 Філологія Спеціальності



Сторінка21/21
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.56 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Мета дисципліни – для вивчення літератури ХІХ століття пропонуються важливі теми, глибоке вивчення яких дасть студентові змогу проникнути в суть творчої індивідуальності письменника, зрозуміти специфіку художнього слова, розкрити систему зображально-виражальних засобів, за допомогою яких розкривається ідейний зміст твору. Програма передбачає обов’язкове прочитання кожним студентом усіх рекомендованих художніх текстів, їх ґрунтовне наукове опрацювання, їх аналіз у контексті суспільно-політичного, літературно-мистецького життя певної епохи, у зв’язку з творчістю того чи іншого письменника. З цією метою студент опрацьовує підручники і посібники, літературознавчі розвідки, огляди, статті.

Завдання дисципліни:



Засвоїти:

а) Генезис та суспільно-історичні умови розвитку української літератури в другій половині ХІХ століття, стан тогочасної національної освіти, науки, журналістики.

б) зв’язок української літератури з європейським літературним життям (напрямки, тенденції, стиль, персоналії).

в) основні факти біографії та творчості українських письменників другої половини ХІХ століття.

г) оригінальність творчої індивідуальності кожного митця, суть його новаторства.

Навчитися:

а) визначати жанрові ознаки, проблематику та художні смисли твору;

б) аналізувати текст у єдності змісту і форми на основі знань з теорії літератури (композиція, сюжет, образ)

в) користуватися літературознавчою термінологією, не підміняючи аналіз тексту його переказом.

г) порівнювати літературні явища і на основі вагомих аргументів робити власні висновки, узагальнення

д) визначати місце і суть внеску митця в літературу, оригінальність та актуальність його творчості.



Пізнати:

а) твір як системно-цілісне утворення в ідейно-художній єдності змісту та форми.

б) алгоритм характеристики персонажа (зовнішній, внутрішній портрет, дії та вчинки, мовлення, ставлення до нього інших героїв, авторська характеристика та інші художні засоби творення образу)

в) конкретне в загальному (не тільки те, що виразив письменник, а і те, як він виразив, за допомогою яких художніх засобів).



Бібліографія

Білецький О. Українська література серед інших літератур світу// Білецький О. Зібрання праць: У 5 т. – Т.2. – К.,1965.;

Ефремов С. Історія українського письменства. –Т. 1, 2. – Київ – Ляйпціг, 1924 / Фотопередрук. – Мюнхен, 1989.;

Зеров М. Українське письменство XIX ст. // Зеров М. Твори: У 2т.–Т. 2. – К., 1990.;

Історія української літератури (перша половина XIX століття).3а ред. І.Скрипника. – К., 1980.;

Історія української літератури XIX ст. За ред. М.Яценка: УЗ кн.;

Історія української літератури XIX століття: У 3 кн. – Кн. 1 / За ред. М.Т.Яценка. – К., 1995.;

Кирчів Р. Етнографічно-фольклористична діяльність „Руської трійці”. – К., 1990.;

Український драматичний театр. Нариси історії: У 2 т. – Т. 1.–К., 1967.;

Українські літературні альманахи і збірники XIX – початку XX ст./ Уклав Франко І.

Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – Т. 41. – К., 1984.;

Хропко П. Становлення нової української літератури. – К., 1988.; Чижевський Д.

Історія української літератури від початків до доби реалізму. – Нью-Йорк, 1956.;

Шубравський Б. Від Котляревського до Шевченка: проблема народності української літератури. – К., 1976.


Викладацький склад

Викладач доцент Наконечна Олена Іванівна

Тривалість

На вивчення дисципліни відводиться 108 годин.

З них: Лекції (теоретична підготовка) – 28 год., практичні – 30 год., індивідуальна робота – 24 год. Самостійна робота – 26 год.

Теоретичне навчання – 17 тижнів.


Обов’язкова чи вибіркова

Обов’язкова

Форми та методи навчання

Лекції та практичні заняття в аудиторії, самостійна робота поза розкладом, метод рольових і ділових ігор, творчі вправи, вправи-тренінги, моделювання педагогічних ситуацій, виступи-імпровізації, творчі конкурси, диспут, бесіда, самоаналіз та рецензування, метод тестування.

Оцінювання

У кінці 5 семестру – екзамен

Мова

Українська.

ECTS-кредити

3

Ідентифікація

Методика викладання українського народознавства в школі

Опис

Методика викладання народознавства в школі завершує процес вивчення студентами циклу народознавчих дисциплін.

Методика викладання народознавства – це часткова дидактика. Предметом її вивчення є навчальний процес в межах викладання окремої навчальної дисципліни, якою є українське народознавство.

Методика викладання народознавства синтезує в собі науково-теоретичні і конструктивно-технічні знання з перевагою останніх. Це знання про те, як треба планувати навчально-виховний процес, як працювати над змістом навчального матеріалу, якими методами, засобами та організаційними формами педагогічного процесу, як удосконалювати діяльність учителя та учнів. Методика викладання народознавства забезпечує вчителя конструктивно-технічними знаннями у формі принципів, порад, рекомендацій, розробок тощо.


Попередні умови.

Українська література розвивалась у тісному зв’язку з фольклором, історією, філософією, психологією.

Цілі та завдання

Головна мета методики викладання народознавства – навчити майбутніх учителів проводити сучасний якісний урок, позакласні заняття, здійснювати пошуково-дослідницьку й експедиційну народознавчу роботу з учнями загальноосвітньої школи.


Бібліографія

Скульський Р.П., Стельмахович М.Г. Методика викладання народознавства в школі. – Івано-Франківськ, 1995.

Король О.В. Методика викладання українського народознавства в школі- Київ, 1998.

Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч. посібн. - К.: Вища шк., 1994. - 398 с.; вид. 2-ге, доп. та перер.- К.: Вища шк.,2002.


Викладацький склад

Викладач доцент Гончаренко Валентина Анатоліївна

Тривалість

На вивчення даної навчальної дисципліни відводиться 1, 5 кредити -

54 год., із них 18 год. лекційних, 16 год. - практичні та лабораторні заняття,

10 год. - індивідуальні заняття і 10 год. відведено на самостійну роботу.


Обов’язкова чи вибіркова

Обов’язкова

Форми та методи навчання

Лекції з використанням сучасних інформаційних технологій, інтерактивні методи в процесі обговорення питань практично-лабораторних занять (мікрофон, прес-метод, мозкова атака, акваріум, ажурна пилка та ін.).


Оцінювання

У кінці 6 семестру – залік

Мова

Українська.

ECTS-кредити

1,5


IV. СЛОВНИК

ЕСТSце кредитна система, яка пропонує спосіб вимірювання та порівняння навчальних досягнень і переведення їх з одного ВНЗ до іншого. Ця система, створена для забезпечення єдиної процедури оцінки навчання за кордоном, системи виміру і порівняння результатів навчання, їхнього академічного визнання і передачі від одного інституту іншому. Система може використовуватися усередині інституту, між інститутами однієї країни, а так само між інститутами партнерами з різних країн. Система ЕСТS базується на принципах взаємної довіри учасників і передбачає виконання правил щодо всіх її частин: ЕСТS-кредитів, ЕСТS-оцінок, Угоди про навчання і Зарахування кредитів.

Кредит ЕСТS одиниця вимірювання навчального навантаження студента. ЕСТS-кредити відображають навантаження студента за відповідним курсом. Один семестр денного навчання відповідає ЗО, один рік – 60 кредитам ЕСТ8, що присуджуються по завершенні періоду навчання і складання іспитів.

Кредитно-модульна система (КМС ) організації навчального процесу – це форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць – залікових кредитів.

В Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини застосовується кредитна система, яка ґрунтується на принципах Європейської кредитно-трансферної системи - ЕСТS.



Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння кредитних модулів, або блоку модулів.

Кредитний модуль – це закінчений обсяг інформації, яку має засвоїти студент, або закінчений обсяг навчальної діяльності, яку має виконати студент.

ЕСТS-оцінки використовуються для спрощення переведення оцінок між інститутами, забезпечуючи конвертованість внутрішніх оцінок інститутів.

Шкала ЕСТS-оцінок:

А – Відмінно - відмінна робота з однією незначною помилкою

В – Дуже добре - вище за середнє, але з декількома помилками

С – Добре - звичайна робота з декількома значними помилками

Б – Задовільно - посередньо, зі значними недоліками

Е –.Достатньо - виконання задовольняє мінімуму критеріїв оцінки

РХ – Не здано - для одержання кредиту потрібна деяка доробка

Р – Не здано - для одержання кредиту потрібна значна доробка

Угода про навчання – це документ, у якому визначаються права та обов’язки сторін при навчанні за кредитно-модульною системою, і який укладають студент, прийнятий до Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, з одного боку, та Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, з іншого боку. Угоду про навчання також укладають між собою освітні заклади-партнери у разі здійснення частини навчання тим чи іншим студентом в іншому закладі освіти. В Угоді зазначається перелік дисциплін, які студент буде вивчати у закладі-партнері, права та обов’язки закладів-партнерів.

Зарахування кредитів, отриманих студентом у закладі-партнері гаранту­ється закладом, що направив студента на навчання в інший заклад, угодою про навчання. Після повернення студента до свого закладу виконується переведення ЕСТS-оцінок, отриманих у закладі-партнері у внутрішні оцінки.

Освіта – це процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь та навичок. Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціально­го, економічного розвитку суспільства і держави.

Вища освіта – це курс (цикл курсів) навчання, доступ до якого надає повна освіта, і який визнається компетентним фаховим органом, як такий, що належить до національної системи вищої освіти.

Кваліфікаційна характеристика – це нормативний документ компетентного органу, погоджений із замовником кадрів, у якому формулюються вимоги до професійних якостей, знань і умінь фахівця, що необхідні для виконання завдань професійної діяльності згідно з потребами ринку праці.

Програма з вищої освіти (освітня програма) – це курс (цикл) навчання, який реалізується за допомогою навчального процесу, і після закінчення якого слухачу присвоюється кваліфікація з вищої освіти.

Освітня програма складається з навчальних дисциплін, визначених за назвою, змістом обсягом, інших видів навчальної діяльності, які у сукупності забезпечують формування у слухача (студента) якостей, знань і умінь фахівця відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики.



Навчальний процес – це система дидактичних, методичних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію освітньої програми.

Кваліфікація з вищої освіти – це присуджені закладом освіти звання або ступінь, зафіксовані у дипломі, який засвідчує успішне закінчення програми з вищої освіти.

Організація навчального процесу - це система заходів, які охоплюють розподіл навчального навантаження між кафедрами закладу освіти, підбір викладачів, створення розкладу занять, консультацій, видів поточного та підсумкового контролю, державної атестації. Організація навчального процесу забезпечується навчальними підрозділами закладу освіти (навчальним відділом, факультетами, кафедрами тощо).

Навчальний план – це основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який ви­значає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу передбачає можливість складання індивідуальних навчальних планів для окремих студентів.



Індивідуальний навчальний план складається студентом за допомогою викладача-куратора на кожний наступний навчальний рік наприкінці попереднього навчального року. В індивідуальному навчальному плані зазначаються дисципліни, які студент обирає згідно з затвердженими навчальним планом но­рмативами для вивчення у наступному навчальному році.

Навчальна програма дисципліни визначає її місце і значення у процесі формування фахівця, її загальний зміст, знання та уміння, які набуває студент у результаті вивчення дисципліни. Навчальна програма дисципліни містить у собі дані про обсяг дисципліни (у годинах та кредитах), перелік тем та видів занять, дані про підсумковий контроль тощо.

Навчальний курс – завершений період навчання студента протягом навчального року.

Навчальний рік – триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення контрольних заходів (модульного контролю та залікових тижнів), екзаменаційних сесій, практик, дипломного проектування або науково-дослідної роботи, державної атестації, вихідних, святкових і канікулярних днів.

Навчальний семестр – складова частина навчального часу студента, що закінчується підсумковим семестровим контролем. Тривалість семестру визначається навчальним планом.

Навчальний день – складова частина навчального часу студента тривалістю не більше 9 академічних годин.

Академічна година – це мінімальна облікова одиниця навчального часу.

Тривалість академічної години становить 45 хвилин. Дві академічні години утворюють пару академічних годин.



Навчальні (аудиторні) заняття – лекції, лабораторні, практичні, семінарські заняття тривають дві академічні години з перервами між ними і проводяться за розкладом.

Лекція – основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Лабораторне заняття – форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Практичні заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Консультація – форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Самостійна робота студента – основний засіб оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, розрахункові, розрахунково-графічні, курсові, дипломні проекти або роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені навчальним планом. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно при консультуванні викладачем.

Курсові проекти (роботи) виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Поточний контроль здійснюється під час проведення аудиторних занять і має за мету перевірку засвоєння студентами кредитних модулів навчальної дисципліни.

Підсумковий контроль (семестровий контроль та державна атестація) проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або на окремих його завершених етапах.

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою.

Семестровий екзамен – це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни семестр, що проводиться як контрольний захід під час екзаменаційної сесії.

Семестровий диференційований залік – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни та на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань, що проводиться як контрольний захід під час залікового тижня.

Семестровий залік - це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни та на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях, що проводиться як контрольний захід під час залікового тижня.

Модульний контроль – це різновид контрольних заходів, який проводиться з метою оцінки результатів навчання студентів на визначених його етапах, а також для встановлення зворотного зв’язку між викладачем, його якістю викладання і рівнем знань і умінь студентів.

Допуск до продовження навчання у наступному семестрі отримують студенти, які під час семестрового контролю отримали позитивні оцінки з навчальних дисциплін, що складають не менш, а ніж 90% залікових кредитів, запланованих на поточний семестр. Навчальні дисципліни, з яких студент отримав незадовільні оцінки у поточному семестрі, а також дисципліни наступного семестру, які є до них попередніми, включаються до індивідуального навчального плану цього студента на наступний навчальний рік.

Державна атестація студента здійснюється державною екзаменаційною (кваліфікаційною) комісією після завершення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характеристики.

Державна атестація здійснюється у формах державного екзамену, комплексного екзамену у формі виконання комплексних кваліфікаційних завдань, захисту дипломного проекту (роботи). Дипломні (кваліфікаційні) проекти (роботи) виконуються на завершальному етапі навчання студентів і передбачають: систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних виробничих й інших завдань; розвиток навичок самостійної роботи й оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов’язаних з темою проекту (роботи).



Дипломний проект – кваліфікаційна робота, що призначена для об’єктивного контролю ступеня сформованості умінь вирішувати типові задачі діяльності, які, в основному, віднесені в освітньо-кваліфікаційних характеристиках до проектної (проектно-конструкторської) і виконавської (технологічної, операторської) робочим функціям.

Дипломна робота – кваліфікаційна робота, призначена для об’єктивного контролю ступеня сформованості умінь вирішувати типові задачі діяльності, які, в основному, віднесені в освітньо-кваліфікаційних характеристиках до організаційної, управлінської і виконавської (технологічної, операторської) робочим функціям.

Практична підготовка – обов’язковий компонент освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка