Гармонія газета для нас, батьків №5 2005



Скачати 357.51 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації19.02.2016
Розмір357.51 Kb.
  1   2   3

Новоград-Волинське загальноосвітнє навчально-виховне об’єднання

Гімназія ім. Лесі Українки – дошкільний навчальний заклад”



ГАРМОНІЯ

ГАЗЕТА ДЛЯ НАС, БАТЬКІВ №5 2005



Жити в родині – значить поділяти один з одним всі недосконалості,

всі біди, всі почуття і все ж продовжувати любити один одного

Б.С. Зигель





Хоч би як опосіли вас у різдвяну пору мирські турботи, нехай за­лишаються незмінними у вашій пам'яті добрі спогади дитинства. Кожен світлий образ і кожен спогад, що його приносить із собою ця пора, освітлений сяйвом яскравої зірки, яка зійшла над убогим вертепом, нехай осяває ця зірка увесь християнський світ!.. Нехай будуть завжди по-дитячому невинними й радісними забави під вітами різдвя­ної ялинки, яка ніколи не відкидає похмурих тіней!..


З Новим Роком та Різдвом Христовим!

Шановні вчителі, батьки! Дорогі учні!


Напередодні Нового Року прийміть найщиріші вітання з Новим 2006 роком та Різдвом Христовим!

Нехай ці глибокі й красиві за змістом свята зігріють Вас теплом і надією, додадуть міцного здоров’я і щасливого довголіття, творчої наснаги в праці і шани від людей, вірних друзів і надійних партнерів, суспільної злагоди і радості життя. А Новий рік стане роком сподівань, що справдилися, та планів, що здійснилися. Відчувайте себе цілий рік щасливими, сповненими сил та впевненості в собі.

З повагою директор ЗНВО В. Л. Гопанчук
Хай рік Новий усе-усе,

Що Ви хотіли, принесе;

Здійснить усі бажання:

Країні – процвітання;

Вам – сили та здоров’я

В сім’ї – добра й любові.

Від керівництва – щирості,

Підтримки та надійності,

Всім Вам – і шана, і хвала,

І море справжнього тепла.

С. В. Іванченко


Виховання-це творчість, це найвища коштовність.







Любов породжує любов,

А байдужість - черствість.
Здається, ще зовсім недавно я переступила поріг приміщення гімназії, яка вже тоді входила в таку велику освітянську структуру як загальноосвітнє навчально-виховне об’єднання. Сотні учнівських та батьківських очей вивчали мене на святі Першого дзвоника 2004 року. Дивлячись в очі батьків, я усвідомлювала, яку велику відповідальність вони покладають на мене, довіривши нашому освітньому об’єднанню найдорожчих, хто є в житті кожних батьків, - це дітей. І подумки, в душі, я пообіцяла батькам, що робитиму все, від мене залежне, щоб освітнє об’єднання перетворити в справжню Світлицю радості й краси.

15 січня буде півтора року, як я очолюю колектив ЗНВО. За цей період я зустрілася з різним баченням навчання та виховання дітей з боку батьків та різним їх ставлення до розв’язання тих чи інших проблемних питань.

І от сьогодні, коли наближається до кінця третій семестр нашої спільної праці, мені хочеться відверто і щиро з Вами, шановні батьки, поговорити про виховання наших дітей.

На початку розмови вдумайтесь, будь ласка, у суть постулатів “Школи життя” педагога-новатора Шалви Амонашвілі:

-дитина - явище в нашому земному житті, а не випадковість;

-дитина як явище несе в собі своє життєве завдання, життєву

місію, якій вона має служити;

-дитина - явище творіння Природи і Космосу, вона несе в собі їх

риси - могутність і безмежність.

Метою виховання в освітньому об’єднанні є побачити і виховати в кожній дитині Людину. Порядну, добру, інтелектуально розвинену, творчу, небайдужу до навколишнього світу, патріота рідної держави. Людину, якою можна пишатися, яка гідно пройде з високо піднятою головою через усе життя. Виховати таку людину непросто – тут замало знати сучасні технології і методики навчання, втілювати їх у практику. Найголовніше - треба бачити в кожній дитині Особистість, якою вона вже є, і Людину, якою вона стане.

“Усі діти народжуються геніями, і лише потім ми, дорослі, псуємо їх”, - так зазначив відомий американський педагог і лікар Глен Доман. Справді, життя доводить, що дітей бездарних - позбавлених творчого дару не буває, бо від природи кожна людина - творець.

Усе, що відбувається в процесі навчання і виховання, - це є повноцінне життя учня. У своїй роботі класні керівники дотримуються ідеї гуманно-особистісної педагогіки, в основі якої лежить рушійна сила освітнього процесу - спілкування між учителями і дітьми. Завдання класного керівника - допомогти усвідомити цінність життя, виробити власну життєву стратегію, реалізувати положення: “Пізнаючи світ, пізнавай передусім себе самого”. І класний керівник намагається як розвитку творчого потенціалу кожної дитини, реалізації її нахилів і здібностей. Він вірить у творчі можливості кожної дитини, демонструє терпимість, інтелігентність, високу культуру і цього ж навчає кожного учня. Ми разом повинні пояснювати дітям, що життя у своїй суті-діалогічне: кожна людина веде постійний внутрішній діалог із собою, з сучасником, зі своєю совістю.

Дитина повинна навчатися розуміти необхідність виконання нею певних обов’язків, брати на себе відповідальністьза свою роботу, за свої вчинки. А ще –виробити позитивне ставлення до праці як вищої цінності в житті.

Ніщо так не переконує дітей і не викликає в них потреби наслідувати, як особистий приклад батьків. Ті батьки, які виховують у дітей трудові навички з раннього віку, роблять по-справжньому добру справу.

Один із аспектів виховної роботи в ЗНВО – розвиток потреби у здоровому способі життя, адже здоров’я дитини- це здоров’я нації. Учителів хвилює здоров’я кожної дитини. На жаль, ми живемо на екологічно забрудненій території і довго будемо відчувати на собі наслідки Чорнобильської катастрофи. Провівши аналіз захворюваності учнів ЗНВО після медогляду в І семестрі поточного навчального року, ми виявили вражаючі цифри: серед 825 учнів, які навчаються у 2005-2006 навчальному році, здорових виявилось аж 203 дитини, що складає 24,5%. Найбільший відсоток дітей (17,5%) мають захворювання кістково-м’язевої системи, 16% дітей мають хвороби системи кровообігу, 8% учнів мають хвороби нервової системи, 3,3 %-хвороби ендокринної системи та розлади психіки.

У нашому місті прийнята Програма профілактики захворюваності дітей у навчальних закладах та формування здорового способу життя учнівської та студенської молоді на 2006-2010 роки.

На підставі цієї Програми та інших документів у ЗНВО завершується розроблення програми “Здоров’я”, яка буде адаптованою до нашого навчального закладу, в ній будуть відображені заходи щодо формування здорового способу життя та культури здоров’я, запобігання тютюнопаління, вживання алкогольних та наркотичних засобів.

З досвіду роботи педагоги знають, що дитина-дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так і в дітях відображається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство та моральна чистота матері й батька. Ви, шановні батьки, повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає поруч.



Спілкуючись з батьками, ми намагаємося зрозуміти самі і переконати батьків у тому, що ми – однодумці і працюємо заради того, щоб діти росли здоровими, освіченими і щасливими. Адже участь батьків у вихованні дітей – це прояв піклування про майбутнє України з боку старшого покоління, у якого великий життєвий досвід.

Всі форми та методи роботи освітнього об’єднання спрямовані на те, щоб стимулювати розвиток дитини, формувати навички самореалізовуватися дитині через творчість. Від школи, а саме від класного керівника залежить, чи зможе дитина прожити шкільне життя змістовно і красиво, чи будуть у неї після випуску щасливі спогади про школу.

Мені хочеться, щоб наші учні, наші вихованці виросли справжніми людьми, яким гімназія допомогла зрозуміти, що життя – це краса, життя – це боротьба, життя - це удача, життя таке чудове. Навчитися мистецтва жити -справа потрібна, хоча й дуже складна.

Виховання – це творчість, це найвища коштовність, про яку педагогічний колектив постійно дбає. А наша праця- стежина, по якій людина піднімається до вершин морального благородства.

Скільки існує школа, стільки й існують одвічні проблеми у стосунках “учитель-учень”. Сьогодні вчитель - одна з найскладніших професій, бо потребує відданості, самовіддачі, а інколи навіть жертовності. Складність професії вчителя визначається як високими вимогами, які висуває вчителю суспільство, так і величезними, порівняно з іншими професіями, затратами розумової та психічної енергії. Праця вчителя - це щоденна робота з учнями в школі й поза нею, а також регулярна робота над собою – накопичення та поновлення умінь і навичок.

У спілкуванні з дитиною слід дотримуватися і батькам, і вчителям принципу повного прийняття дитини з метою встановлення емоційного контакту та гуманізації взаємин у системі “дорослий - дитина”. Практика доводить, що не потрібно намагатися переробити дитину, треба лише правильно спрямувати й навчити її спиратися на свій внутрішній потенціал.

Ян Коменський зазначав: “Учитель-помічник природи, а не реформатор”.

Говорячи про етику взаємин “учитель-учень”, не можна не згадати про принципи виховання толерантності, які виховують змалку. Учити дитину сприймати іншу людину, її думки, спосіб життя - це основа поняття толерантності. Якщо цього не навчили вдома батьки, це повинні надолужити ми, педагоги.

Відчуття самоцінності кожної дитини може сформуватися лише в тій атмосфері, де:

-сприймаються будь-які індивідуальні відмінності;

-любов висловлюється відкрито;

-помилки сплучують для набуття нового досвіду;

-спілкування відверте і довірливе;

-правила поведінки не перетворюються на заскорузлі догми;

-особиста відповідальність і чесність кожного є основою взаємин;

-домінують схвалення й підтримка.

Мудрий педагог знає, що результат досягається лише тоді, коли є спілкування між ним і дитиною, коли є діалог. Кожен з педагогів неодмінно замислювався над тим, як сприймають його учні. Сьогодні учні вимогливі, критичні, часом зверхні, байдужі, інколи – жорстокі. Але ми їх усіх навчаємо та виховуємо. Бо, як говорили наші предки, перед наукою всі рівні. Від того, як дитина спілкується зі своїми батьками та наставником-учителем, залежить її саморозвиток. Про це не треба забувати ні батькам, ні вчителям. Може, й справді перед тим, як категорично заперечити ініціативу дитини, варто попросити її уточнити та перефразувати думку, яка здається нам незрозумілою. І ще слід пам’ятати, що гнів, дратівливість, злоба спотворюють людину. Великому педагогові Сухомлинському належать такі чудові слова: “Уміння володіти собою, тримати себе в руках - одне з найнеобхідніших умінь, що забезпечують успіх діяльності педагога і його здоров’я”.

Життя не стоїть на місці – воно рухається вперед і вимагає змін. І знову ж таки суспільство буде вимагати від нас, учителів, постійної уваги не лише до навчання і виховання дитини, а й до її психо-фізичного розвитку. А успіхи можливі лише за умови, коли в стосунках між дітьми, між учителями, між дітьми і вчителями, між школою і сім’єю запанують довіра, співпраця, доброзичливі, щирі, людяні взаємини.

Тож то тісної співпраці і взаєморозуміння, шановні батьки, завдяки якій ми зможемо перетворити освітнє об’єднання у Світлицю радості й краси для наших дітей.

З наступаючим Новим 2006 роком!

Нехай цей рік буде роком втілення всіх наших спільних мрій і сподівань.

Успіхів Вам, здоров’я і всіляких життєвих гараздів!
З повагою

директор ЗНВО Валентина Гопанчук



Я і гімназія (за і проти)






У майбутньому в нашій гімназії, як і у школах більш розвинених країн, у кожному класі замість журналу на учительському столі стоятиме комп’ютер. Батьки, щоб не йти в школу, заходитимуть на сайт і дивитимуться оцінки…

Учні дослідили, що, стоячи, дитина думає краще, тому почали розробляти такі столи. Вважаю, що і в нашій школі колись це буде.



Юра Розбицький, 8-А клас

У майбутньому учні йтимуть до школи радісні, в різнокольорових формах одного фасону, з красивими спеціальними портфелями.

На першому поверсі буде затишна домашня атмосфера, стоятимуть дивани, крісла, на яких батьки чекатимуть першокласників зі школи…

Ліневич Олена, 8-В клас

Зараз я навчаюся в найкращому закладі Новограда-Волинського. Але він не ідеальний. Хочеться, щоб у майбутньому гімназія виглядала так .

З висоти пташиного польоту –це розкішна п’ятиповерхівка, до якої поспішають діти. А в середині всюди стоять помаранчеві пуфіки, на яких бесідують на перервах діти.У кожному класі на партах і на вчительському столі - сучасні ноутбуки, за якими вчаться діти. Зайшов до класу вчитель - заграла коротка музика. В класі тиша, всі на місцях…

Після уроку знову грає музика, але на цей раз довга. Учні безшумно піднімаються і йдуть з класу, хто куди хоче: у буфет, де безкоштовно дітям дають порцію, на коридор, щоб послухати музику, чи на подвір’я.

Після школи діти прямують додому, але в них сумні обличчя, бо вони не хочуть іти з найкращої гімназії у світі.

Голавська Аліна , 8-В клас

Я навчаюся в найкращій школі міста, де багато гарних і розумних учителів, цікаві предмети. Але мені подобається не все. Я б хотіла змінити розклад уроків так, щоб в один день було не сім і не вісім уроків, а чотири-п’ять. Ще треба зробити більші перерви на обід. Хочу, щоб контрольні були два-три рази на рік, а самостійні - один раз на два місяці. Ось в таку школу я б ходила з великою радістю!



Микитенко Ірина, 8-В клас

Гімназія для мене - рідна домівка, і я люблю ходити до неї вчитися. Мені дуже подобаються вчителі, тому я не хотіла б багато змінювати…

Вважаю, що було б ще легше вчитися, якби в день учні мали декілька уроків з одного предмета. Це дало б змогу добре зрозуміти тему та виконати домашнє завдання в школі…

Мені дуже подобається, що в гімназії проходять різні заходи, хочу, щоб їх було ще більше, що давало б змогу розвивати свої здібності в різних напрямках.

Я думаю, що незабаром гімназія стане школою моєї радості.

Падун Оля , 8-В клас

Кращих учителів, як у нашій гімназії, немає в цілому місті і районі. Я думаю, що хороший учитель і директор Валентина Леонідівна Гопанчук змінить життя в ЗНВО на краще. А щодо учнів, то кращих, ніж зараз, не було й не буде…

Гімназія як була найкращою школою в місті, так і залишиться у майбутньому.

Дейнека Сергій, 8-В клас

Наші вчителі уміють перетворити урок на казку… Я вважаю, що гімназія – це навчальний заклад, де не тільки вчать наукам, а й розвивають таланти дітей і вчать їх бути людьми.



Юля Войтік, 8-В клас

Гімназія краща за інші школи тим, що тут багато додаткових предметів. Це –енциклопедична година, різні спецкурси тощо.

Я люблю свою школу і хочу, щоб в ній завжди були мир і злагода.

Мордас Катя, 8-В клас

Я навчаюся в гімназії міста Новограда –Волинського. Це найкращий навчальний заклад міста, та чи є він найкращим для мене? Я не можу однозначно відповісти на це запитання, адже, як і інші школи, вона має свої переваги і недоліки…

Я хотіла б, щоб усі учні були доброзичливими, вміли посміхатися один одному, щоб учителі ставилися до нас з розумінням. На мою думку, головне те, які люди тебе оточують, а не які меблі.

Іра Карплюк, 8-В клас

Думки вголос…учнів 9-Б класу

Мені подобається гімназія. Хоча я живу далеко від школи, та ходжу вчитися в гімназію, бо люблю цю школу; вчителі забезпечують високий рівень знань, є вимогливими. А от щодо форми… звичайно, кожна школа повинна мати свою форму, але мені не подобається та, яка сковує рухи (наприклад, піджак). Я б хотів, щоб вона була більш вільною й зручною.

І щоб уроків було менше (буває і по дев’ять, включаючи нульовий), і щоб дисципліна гімназистів відповідала цьому званню, і щоб було більше розважальних заходів…

На мою думку, варто відмінити нульові уроки, а всі спецкурси перенести на суботу, бо в суботу ми все одно ходимо в школу на стрільбу та заняття з інформатики. Уроки зробити по 40 хв., перерви-по 5 хв. Одна велика – 30 хв.

А якби ще уроки були спарені, то ми виграли б в підготовці домашніх завдань…

Я хотів би мати більше уроків фізкультури, бо після активних, динамічних рухів зможемо себе краще почувати на уроках. А це дуже важливо для нашого здоров’я, м’язів…

І в нашій бібліотеці дуже мало книжок, з якими діти могли б працювати в читальному залі. Я –проти нульових уроків! Я-за спарені уроки! Щоб квіти були на всіх поверхах і свіже повітря…

Якби мені сказали перейти в іншу школу, я б не пішла, тому що гімназія для мене є найкращою школою. Хоча профільні курси варто робити, починаючи з 10-ого; відмінити нульові уроки; озеленити другий і третій поверхи; докупити м’ячі, скакалки, різні тренажери і … парти.

Я вважаю, що наша школа є найкращою в Новограді-Волинському. Але, мабуть, варто змінити систему навчання: роботу починати о 8.00, щоб не було нульових уроків.

Я б додав шостий день навчання (суботу), оскільки учні перевантажені (4 дні ми маємо по 8 уроків). Але заборонив би носити відкритий одяг ( це стосується дівчат) і джинси у приміщенні школи. І збільшив би кількість чергових на постах, оскільки в школі дисципліна учнів повинна бути кращою (особливо в молодшій школі).

Поліпшив би харчування учнів у шкільній їдальні.

Створив би другий комп’ютерний клас, щоб діти вивчали інформатику поглиблено.

… Збільшив би кількість уроків з української мови та англійської.

…Сприяв би виплаті стипендії кращим учням гімназії.



Слово одинадцятикласникам

В Україні вже існує багато типів шкіл. Ось і я навчаюсь у гімназії. Я вважаю, що школа ця особливого типу. Навчання, на мою думку, в нас на найвищому рівні. Тут викладають найкращі спеціалісти міста; стараються в кожній дитині знайти і розвинути талант. Добре в нас розвинена і позакласна робота. Для розширення кругозору гімназистів проводиться маса інтелектуальних конкурсів. У гімназії працює гімназійний парламент, за допомогою якого кожна дитина може висловлювати свою думку, пропонувати на свої ідеї. Але і є деякі недоліки у процесі навчання гімназистів. Кожен учитель хоче нав’язати учням, що його предмет найцікавіший і найважливіший у житті кожного з нас. Тому перед нами стоїть важке питання: що саме потрібно для нас? Часто учні хочуть у деякій мірі догодити всім учителям (адже в атестаті оцінки будуть стояти з усіх предметів, і тому життя кожного гімназиста стає нестерпно важким. У цьому я вважаю недолік не тільки гімназії, а і деяких інших шкіл.



Козицька Ірина, 11-А клас

Мені здається, що на даний час у школах, зокрема в нашій гімназії, навчаються не заради знань, а заради оцінок. Ось, наприклад, у 1919 році Емінем Мольтом була заснована ідеальна школа в місті Вайльдорф. (Він був власником місцевої фабрики, і ця школа була для дітей, працівників цієї школи). В чому властивість цієї школи? У ній панували сприятливі умови для навчання, учні навчалися тут 12 років, і протягом процесу навчання були тижні однакових предметів. Тобто 4 тижні підряд в учнів були 2 або 3 предмети. І кожна дитина краще концентрувала свою увагу на даному предметі. І що цікаво: в школі ні табелів, ні другорічництва. Навчання для учнів-майже відпочинок. Зараз у світі майже чотириста шкіл даного типу-шкіл, “без стресу”, тобто учні навчаються не заради оцінок, а заради деяких речей, фактів, справжніх знань. І я б хотів, щоб у нас було так само.



Зубчук Юрій, 11-Б

Спочатку я навчався в колегіумі, але мені не подобалось, як викладають там учителі. Тому вирішив піти в іншу школу. Безперечно, мій вибір упав на гімназію. Спочатку мені все тут подобалося, але … Тепер, у 11 класі, зрозумів, що не всі предмети викладають учителі так, як це потрібно нам, учням 11-го класу… А ще у школі проводяться різні заходи - в основному концерти, і нас заставляють на них ходити. Більшість із них такі дитячі, що просто нудно там сидіти.



Саша

Я вчуся в одинадцятому класі і, можливо, саме зараз почала розуміти деякі речі. Ось, наприклад, лише зараз усвідомила, наскільки я вдячна своїм батькам за те, що 10 років тому, коли їм довелося вибирати для дитини навчальний заклад, вони обрали саме гімназію. Я вже десятий рік навчаюсь у цій школі, були моменти, коли мені було важко навчатися, важко налагоджувати стосунки зі своїми однокласниками, але все ж таки моє шкільне життя є надзвичайно цікавим. На даному етапі мені важко усвідомити, що за півроку я покину свою гімназію і буду навчатися в іншому закладі, в іншому місті, в мене будуть інші знайомі і взагалі все зміниться. Коли думаю про це, мені стає сумно, адже я вже звикла до своїх учителів та однокласників, звикла до того, яким чином кожен з викладачів проводить свій урок, знаю, з ким можна пожартувати або ж просто поговорити, а в кого на уроці потрібно сидіти мовчки. Я зараз не хочу давати конкретну оцінку вчителям чи учням, не хочу розкривати всі «за « і « проти», адже в цій школі, як і в усіх інших, є свої недоліки, але знаю точно, що за ці 10 років вона стала моєю сім’єю і мені важко буде прощаватися з нею.



Гурдіна Катерина, 11-Б клас

Ось і спливає останній рік мого навчання в гімназії. Протягом навчання траплялося багато всякого і хорошого, і не дуже. Але в цілому у мене залишаться тільки позитивні враження від цих кількох років, проведених за шкільними стінами. Можна зосередити всю увагу на неприємних моментах, але навіщо? Адже на світі немає нічого ідеального, нема ідеальних людей, ідеальних систем. Коли я прийшла в гімназію вперше, була вражена: довгі коридори, великі рекреації, всюди світло, гарно… Вся будівля гімназії різко контрастує зі школою № 2.

ЗОШ №2 – це вузькі коридори, невеликі класи, яскраве жовте світло світильників, це затишна атмосфера старої школи. В гімназії цього поки що немає, але ж гімназія ще така молода! І колектив молодий, але вже дуже дружний. Як можна казати про недоліки системи, коли вона ще зовсім нова, коли її деталі ще тільки-но зібрані в єдине ціле? Але я пишаюсь тим, що попри всі недоліки, життя в гімназії дуже яскраве, насичене, хороше. Гімназія дійсно стала мені другим домом, чого не скажу про школу № 2. Може, тому, що там класні керівники змінювались зі швидкістю звуку і не дуже звертали увагу на увірений їм клас, а може, тому, що була ще зовсім малою. А тут все по-іншому. І мені страшно, коли подумаю про те, що вже зовсім скоро доведеться звідси піти в те невідоме доросле життя. І не буде поруч учителів, яким небайдужі наші успіхи в навчанні, не буде друзів, яких я вже знаю, здається, цілу вічність. Але я впевнена, що з гімназії піду вже зовсім іншою людиною, більш впевненою в собі, життєрадісною, комунікабельнішою, несучи доволі значний багаж знань.

Храбан Д. 11-Б клас

Щороку двері гімназії відчиняються для десятків першачків. І діти у світ науки, культури, духовного розвитку. Кожна дитина має шанс, у стінах другої домівки розкрити свої таланти, здібності.

Я – учениця 11-А класу, десять років тому так само завітала до цієї світлиці. Вона справді стала для мене рідною домівкою, а класний керівник- другою мамою. В школі лиш навчили боротися з труднощами, не здаватися і вірити в свої можливості.

Крім здобуття фундаментальних високих знань, у гімназії нас підготовлюють до самостійного життя.

Випускники гімназії – це сформовані, підготовлені до складного (не завжди гарного і легкого) життя людини.

Мені є чим пишатися, бо я навчаюся в кращому навчальному закладі свого міста, здобула високі знання і маю можливість розвивати свої здібності у будь-яких сферах діяльності.



Харченко Ірина, 11-А клас

Мені 16 років. І вже більше половини свого життя я проводжу у школі. З першого класу навчаюсь у гімназії і впевнена, що це, безумовно, найкраща школа міста. Вона вже 10 років є невід’ємною частиною мого життя. Основним завданням школи є подача знань учням. Мені здається, що наші вчителі ( принаймі більшість з них) можуть дати досить високий рівень знань, звичайно, при бажанні учня отримати ці знання.

У кожного вчителя свої методи навчання та свій стиль спілкування з учнями. Мені здається, що варто не примушувати, а намагатись зацікавити дітей своїм предметом. А багатьом учителям це не вдається. І тому вони хочуть (вони самі іноді кажуть) “вбити в голову” нам знання.

Я вважаю, що для того, щоб бути вчителем, звичайно, треба мати талант від природи, треба вміти спілкуватися з батьками й старшокласниками особливо. Приємно, коли вчитель намагається спілкуватись з тобою на рівні, але, звичайно, не всім це вдається.

Що стосується інших аспектів життя школи, то, на мою думку, малувато в нас розважальних заходів, хоча це , напевно, вже швидше наша вина.

Безмежно радує нас всіх появах буфету в школі.

Загалом, я задаволена своєю школою; жодного разу в мене не виникало бажання її змінити.

Лузан Марина , 11-Б клас

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка