Географічне положення зони степу, межі, розміри. Головні риси природних умов



Скачати 72.81 Kb.
Дата конвертації26.02.2016
Розмір72.81 Kb.
Тема: Географічне положення зони степу, межі, розміри. Головні риси природних умов.

Мета: сформувати знання учнів про природну зону степу, визначивши її географічне положення, межі, розміри та характерні риси природних компонентів і природних комплексів; сформувати вміння учнів давати оцінку ландшафтної структури зони; удосконалювати навички та вміння роботи учнів з тематичними картами та іншими джерелами знань.

Обладнання: карта фізико-географічного районування України, фізична карта України, атласи, підручник.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

Гра "Відправ повідомлення його адресату "

(завдання полягає в тому, щоб твердження віднести до зони, якої воно стосується.)

I Зона мішаних лісів II Лісостепова зона.

1. В межах цієї зони знаходиться крайня північна точка України.

2. Тут знаходяться Волинська та Подільська височини.

3. Велику роль у формуванні рельєфу цієї зони зіграли материкові зледеніння.

4. На території цієї зони знаходиться найбільше боліт.

5. Тут знаходяться Шацькі озера.

6. Переважають чорноземи типові та сірі лісові ґрунти.

7. Тут бере початок річка Прип’ять.

8. Переважають дерново-підзолисті ґрунти.

9. У рослинному покриві переважають сосново-дубові ліси.

10. Найбільш поширені лісостепові ландшафти.

11. Знаходиться Поліський заповідник.

12. Розташована 30-ти кілометрова зона ЧАЕС.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

Розповідь учителя.

Чудова і різноманітна природа нашої держави. Недаремно Україну називають мальовничою, квітучим зеленим краєм. І знати цю природу наш із вами синівський обов’язок. І чим глибше ми будемо її знати, тим палкіше будемо любити.

Ми вже познайомилися з двома із трьох природних зон, у межах яких розташована Україна. Більше того, до знайомства з останньою – Степом – ви дещо підготовані знанням тих її рис, які притаманні природі Лісостепу. Отже, сьогоднішній матеріал буде для вас водночас знайомим і новим, адже кожна зона є неповторною не тільки за складом рис, але й особливостями їхнього поєднання.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Географічне положення.

Степ займає південну частину України, що прилягає до Азовського та Чорного морів. Територія Степу займає 240 тис. км2, тобто 40% від загальної площі країни. Це найбільша із природніх зон України. Вона простягається смугою більш, ніж на 1000 км, завширшки від 100 км на заході до 300 км на сході, подекуди до 450 км.



2. Особливості природи.

Робота в групах.

(клас ділиться на групи, кожна група має завдання за допомогою карт атласу та підручника дати характеристику компоненту природи. Час виконання – 5-7хв.)

Характеристика учнями природніх умов:



  • Особливості природи Степу визначаються положенням зони на півдні Східно-Європейської рівнини в межах різних тектонічних структур: Український щит, Причорноморська западина, Донецька складчаста споруда. Рельєф на півночі – відроги Подільської і Придніпровської височин, на сході – Донецька і Приазовська височини, на півдні – Причорноморська і Північно-Кримська низовини.

У надрах зосереджені породи різного віку, які відслонюються в річкових долинах і на схилах височин (крейда, пісковики, піски, глини, вапняки). Лесові породи поширені майже повсюдно.

  • Клімат Степу помірно-континентальний. Степова зона має найбільші теплові ресурси. Безморозний період триває до 220 днів. Середні липневі температури зростають у південному напрямку від + 21,5° до +23°С. Середні температури взимку змінюються з півночі на південь від -5° – до -1°С. Річні суми опадів зменшуються від 500 мм на півночі до 400 мм – на півдні, а випаровуваність дуже висока – 700-1000 мм/рік, тому коефіцієнт зволоження становить 0,3-0,7, тобто зволоження недостатнє.

  • Річкова система Степу розвинута слабо. Великі ріки, що протікають – Дніпро з притоками, Південний Буг, Сіверський Донець – є транзитними. Живлення річок мішане. Озера переважно лиманні, заплавні, деякі солоні. Ґрунтові води високомінералізовані.

  • Поширені чорноземи звичайні і південні, які мають високу природну родючість та каштанові ґрунти в комплексі з солонцями. Основним заходом підвищення родючості ґрунтів є зрошення, що проводиться на великих площах. Тут діють великі зрошувальні системи – Каховська, Інгулецька, Краснознам’янська та Північно-Кримський канал.

  • До того, як степи були розорані, у природних ландшафтах переважали злакові рослини: ковила, типчак, стоколос, житняк, тонконіг та ін. Серед степового різнотрав’я є півонія вузьколиста, катран татарський, шавлія поникла, полин, кермек. Природна рослинність збереглася лише в заповідниках. У степовій зоні є також лісові, лучні та болотні рослинні угруповання. Лісистість становить лише 3%. Байрачні ліси здебільшого трапляються на півночі зони. Нині близько 80% території степу займають сільськогосподарські угіддя, де вирощують пшеницю, технічні, овочеві, плодові культури та виноград.

  • Представниками тваринного світу в степу є борсук, лисиця, заєць сірий, тхір степовий, ховрахи, перепел, жайворонок, гадюка степова, полоз, ящірки та інші види.

3. Фізико-географічні одиниці.

За умовами зволоження, тепловими ресурсами, характером ґрунтово-рослинного покриву, особливостями природокористування степова зона поділяється на 3 підзони. Ті, в свою чергу, діляться на 7 країв, а потім на 22 області. Змінюються відповідно до зональних закономірностей в широтному напрямку та за умов посилення континентальності- із заходу на схід, а також впливають азональні фактори ( рельєф ).



Завдання.

За допомогою ландшафтної карти України визначити ландшафти Степу.



Розповідь вчителя.

Отже. Основними ландшафтами Степу є різнотравно-ковилові та лучні степи на чорноземах звичайних. За співвідношенням тепла і вологи, характером ґрунтів і природної рослинності, особливостями природокористування степову зону поділяють на підзони:

А) північно-степова підзона – простягається на півночі – тут панує різнотравно-типчаково-ковилова рослинність на чорноземах звичайних. На схилах височин і річкових долин трапляються байрачні ліси і чагарники, яких немає в інших підзонах степу.

Б) середньо-степова підзона – тут поширені типчаково-ковилові степи на чорноземах південних. Опадів тут випадає менше і є значні теплові ресурси.

В) південно-степова (сухостепова) підзона займає південну частину зони. В її межах суцільно поширені сухостепові ландшафти з темно-каштановими і каштановими ґрунтами, що утворилися під полиново-злаковою рослинністю. Є також солонці та солончаки. У рослинному покриві панують ковили, типчак, житняк, полини. На солонцях і солончаках ростуть кермек, содник, покісниця.

4. Ресурси та їх використання.

Орні землі становлять близько 80% території. Зона багата земельними, мінерально-сировинними ресурсами, на окремих ділянках – рекреаційними, водними, кліматичними.



5. Проблеми зони.

Комплекс природних чинників степової зони обумовив такі несприятливі процеси, як водна ерозія, дефляція (видування та обточування гірських порід мінеральними частками, що їх переносить вітер), суфозія, посухи та суховії, засолення ґрунтів. Якщо природні чинники (наприклад, високі температури у теплий період) зумовлюють такі сезонні явища, як суховії, посухи, пилові бурі, то людська діяльність може справляти негативний вплив на природу протягом цілого року. Так, навіть меліорація, якщо її заходи ретельно не продумані, може завдати великих збитків. Зокрема, надмірне зрошення призводить до засолення ґрунтів.

Запобігти негативному впливу людини на довкілля можна такими заходами:


  • Контурно-меліоративне землеробство;

  • Протиерозійні заходи;

  • Регулювання зрошення;

  • Полезахисне лісонасадження;

  • Рекультивація.

Степова зона за наших часів характеризується значними змінами, оскільки найбільше за інші підпала під вплив господарської діяльності людини. Розораність степу така висока, що цілинні степи збереглися лише в заповідниках.

Проблемне запитання:

Уявімо собі, що люди припинили розорювати степові простори. Чи повернеться у Степ природна рослинність, яка нині збереглася тільки у заповідниках, чи Степ вкриється бур’янами?

6. Природоохоронні території.

Короткі повідомлення учнів про природоохоронні території:



    • Заповідник "Асканія-Нова" – утворений ще у 1898 р. – справжній природний оазис серед неозорих європейських степів. До складу заповідника входять цілинний степ, дендропарк і зоопарк. Там охороняють найбільшу в Європі ділянку справжнього лучного і чагарникового типчаково-ковилового степу. У зоопарку заповідника вільно почуваються зебри, верблюди, рідкісні тварини.

    • Дунайський біосферний заповідник – розташований у східній частині дельти р. Дунаю. Його створено у 1998 р. У заповіднику охороняють унікальні ландшафти, де гніздяться понад 250 видів птахів.

    • Дніпровсько-Орільський заповідник – створено у 1990 р. Там охороняють унікальні ландшафти долини Дніпра та його притоки р. Орелі.

    • "Єланецький степ" – охороняють ділянки справжніх, лучних, лукоболотних степів.

    • Український степовий заповідник – складається із трьох філій: Хомутівський степ, "Кам’яні могили", "Крейдяна флора". Охороняють унікальну природну степову, лучну, лісову, наскельну рослинність.

    • Луганський заповідник – зберігаються унікальні природні степові комплекси.

    • Казантипський заповідник – на північно-західному узбережжі Керченського півострова – охороняють цілинні ділянки ковилових, наскельних і чагарникових степів.

    • Опукський заповідник – територія, складена рифовими вапняками, де ростуть унікальні степові і чагарникові рослини.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Виконання практичної роботи № 6. Складання комплексної характеристики природного комплексу степу.



2. Вправа « Гроно»

(учні записують відомості про зону степу, які вони запам’ятали на уроці)

VI. Підведення підсумків уроку.

Домашнє завдання – опрацювати §35. Дати відповіді на запитання після параграфу.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка