Головне управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації Обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників



Сторінка2/7
Дата конвертації08.03.2016
Розмір1.7 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

І рівень


  1. Основна властивість ґрунтів:

а) родючість; б) водопроникність.

  1. Світла шкіра, вузький ніс та тонкі губи притаманні представникам раси:

а) європеоїдної; б) негроїдної.

  1. Проблеми, повязані із впливом людини на довкілля, називаються:

а) екологічними; б) соціальними.
ІІ рівень

Закінчити речення:



  1. Родючість грунту залежить від кількості…

  2. Виберіть усі правильні твердження:

а) представники монголоїдної раси мешкають переважно в Європі;

б) кількість населення світу перевищує 6 млрд. чол.;

в) територію України омивають Чорне і Азовське море;

г) у вашій місцевості переважають рівнинні території.




  1. Використавши карту природних зон і тваринного світу Землі, запишіть щонайменше пять прикладів тварин, характерних для природної зони степів.

ІІІ рівень

1. Як саме тварини та рослини пустель пристосовуються до умов існування? Наведіть приклади, не менш чотирьох.


  1. Доповніть логічні ланцюжки, що відбивають результати впливу людини на біосферу:

а) Збільшення поголівя великої рогатої худоби → збільшення площі пасовиськ →

б) Поховання відходів на дні Світового океану → витікання радіоактивних речовин →



  1. Охарактеризуйте положення держави Канада на політичній карті світу за запропонованим планом.

План Характеристика

  1. В яких півкулях розташована?

  2. В якій частині якого материка

розташована?

  1. Якими морями омивається?

  2. З якими державами межує?

  3. Приблизна протяжність

з пн. на пд. і зх. на сх.

  1. Столиця та її географічні

координати.
ІV рівень

  1. Гирло річки Дунай відомо значними запасами риби. Проте виловлюють її не тільки рибаки, а й численні баклани. Оскільки птахи стали конкурентами людей, їх вирішили знищити. Невдовзі довелося відновлювати поголівя бакланів. Чому?

  2. Чому розвязання екологічних проблем потребує зусиль усіх країн світу? Відповідь обґрунтуйте.

12. Використовуючи назви столиць держав, складіть кросворд із пяти слів та шостого ключового.

Список використаної літератури


  1. Скуратович О.Я. Шляхи підвищення ефективності уроку географії. К.: “Радянська школа”, 1991.

  2. Гадецький М., Хлєбнікова Т. Організація навчального процесу в сучасній школі.Х.: “Ранок”, “Весна”, 2003.

  3. Кирсанов А.А. Індивідуалізація навчальної діяльності як педагогічна проблема. – Казань, 1982.

  4. Подмазин С.И. Личностно-ориентированое обучение: социально-философские исследования. – Запорожье: Просвита, 2000.

  5. Якиманська І.С. Особистісно-орієнтоване навчання в сучасній школі. – М.: Вересень, 1996.

  6. Подмазін С. Особистісно-орієнтоване навчання в умовах диференціації // Завуч. – 2003. -№ 20-21. С. 24.

  7. Кимова М.К., Козлова В.Т. Індивідуальність учня і індивідуальний підхід . – М.: Знання, 1999. – С. 80.



Хроменко З. В., учитель І категорії загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №0 Смілянської міської ради Черкаської бласті


Створення "ситуації успіху"
у школярів середньої та старшої школи

Сучасний освітній процес в Україні вже кілька років знаходиться в стані пошуку. Ніхто не заперечує, що традиційні освітні технології не задовольняють ні вчителів, ні учнів. Система "Я надаю знання, ти їх відтворюєш" поступово замінюється принципом "навчаємося разом". Звідси і виникають різноманітні проблеми і підходи до розуміння технологічних складових організації навчального процесу.

Сучасна школа потребує вже не одної, а цілої палітри педагогічних технологій. Це необхідно і для школяра і для педагога.

Саме поняття "технологія" включає в себе певну універсальність, яка орієнтується в першу чергу на особистісно-орієнтований підхід до учня, так і по відношенню до вчителя.

Останній, виходячи з конкретної ситуації, обирає той чи інший варіант педагогічного підходу, для того, щоб насамперед досягти головної своєї мети як педагога, так і вчителя.

Визначення поняття "педагогічна технологія" - це окрема наукова тема. У різних педагогічних виданнях можна зустріти різні означення, наприклад: "Педагогічна технологія - це сукупність форм, методів, прийомів і засобів передачі соціального досвіду, а також технічне оснащення цього процесу".

Які б не були визначення, метою новітніх педагогічних технологій є міняти у учня позиції другорядного на позицію активної особистості в навчальному процесі.

Серед різноманітних педагогічних технологій сучасності я обрала "ситуацію успіху", яка на перший погляд здається досить простою, але насправді має багато "підводних каменів". Дуже важливо втримати ту тонку грань, яка розділяє педагогічну технологію та просту похвалу за мінімальні успіхи, досягнуті учнем.

Кожен педагог повинен турбуватися про те, щоб захід, який він організовує, містив у собі ситуацію успіху для учня. І це повинно стосуватися будь-яких інтерактивних технологій - як індивідуальних, так і групових.

Зараз ніхто не заперечує, що саме позитивні емоції можуть стати важливим стимулом для дитини в навчальній діяльності, зрозуміло, якщо розглядати її з урахуванням багатьох чинників.

Щоб сприяти успіху дитини в діяльності, потрібні цілком певні психолого-педагогічні впливи. Педагог повинен володіти силою навіювального впливу за допомогою елементів педагогічної техніки.

Спочатку потрібно розділити поняття "успіх" та "ситуація успіху". Успіх в першу чергу пов’язаний з тим почуттям радості, яке відчуває людина в результаті добре виконаної роботи. Саме він спонукає людину знову з задоволенням братися до подібної роботи. Це той момент, який допомагає змотивувати майбутню діяльність людини. А ситуація - це поєднання умов, які забезпечують успіх, а сам успіх - результат подібної ситуації.

Ситуація - це саме те, що здатний організувати вчитель.

Класичний приклад такої ситуації описує У.Глассер у своїй книзі "Школа без невдах". Суть його полягає в тому, що психолог, який проводив тести, що визначали коефіцієнт інтелектуальності учнів, цілком свідомо назвав серед тих, хто показав найкращий результат і досить слабких учнів. Через рік відвідавши знову цю школу він знайшов імена цих слабких учнів серед кращих учнів класу. Створена психологом "ситуація успіху" спонукала слабких учнів по-іншому віднестись до "свого Я".

Успішність навчання, як головна мета, і створюється саме з таких ситуацій успіху. Його можна організувати для когось навмисне, а можна створити активністю суб’єкта для самого себе.

Не вдається створити ситуацію успіху, якщо ставитися до дитини як до особистості, яка на даному етапі перебуває у стадії формування. Діти - це люди малолітнього віку, які відрізняються масштабом понять, досвідом, захопленнями тощо.

Отже, ситуація успіху створюється педагогом унавчальній діяльності, але як і будь-яку діяльність її можна представити у вигляді достатньо простого ланцюжка: установка на діяльність → забезпечення діяльності → порівняння отриманих результатів з очікуваними.

Етапи створення ситуації успіху виглядають таким чином:



  1. Мотиваційний етап, під час якого головна задача педагога - це налаштувати учнів на успішне виконання завдання, враховуючи при цьому, що є учні, які вже виконували аналогічні вправи досить успішно, є ті, які їх ще не виконували , а також ті, що зазнали неуспіху у виконанні таких вправ (саме з такими учнями потрібно поводитись найтактовніше, наприклад: «Я впевнена, що саме сьогодні в тебе все вийде»).

  2. Організаційний етап. Полягає в тому, щоб забезпечити учневі умови для успішного виконання завдання (звичайно, враховуючи індивідуальні здібності та особистісні якості), зацікавити учня самим процесом пізнання. Під час цього етапу дуже важливо враховувати такі аспекти: недостатні здібності, важкість вправи, відсутність везіння, слабкість вольових зусиль. На це потрібно звертати особливу увагу. Можна застосовувати такі прийоми: емоціоне розвантаження, заміна завдання за бажанням учня, допомога класу, звертання до вчителя, більш „сильного” учня, тощо.

Допускається можливість, якщо учень не вкладається в урочний час, дозволити йому доробити роботу після уроків (прийом «даю шанс»), але попередити про можливість додаткових завдань.

  1. Підсумковий етап. Тут важливо не тільки підвести підсумки, а й обернути результат виконаної роботи в стимул, мотив для наступного навчального завдання. Цей етап є найболючішим, тому що, ставлячи оцінку, вчитель користується певними критеріями, а учень чекає оцінки, яка на його думку залежить від затрачених ним зусиль на роботу: тобто, учень впевнений, що «виклався», а оцінка не відповідає його очікуванням. Як наслідок – образа, негатив на весь процес навчання в цілому.

Для вчителя важливо розуміти внутрішній світ дитини, поважати її переживання. Впливаючи на вихованця, учитель може говорити дитині правду, хай і гірку. Проте, як тільки учень відчуває, що вчитель цікавиться його емоційним станом, прагне зрозуміти його і допомогти, то прийме зауваження педагога, довірить йому свою долю.

Саме тут знову потрібний глибокий індивідуальний підхід з боку вчителя, вміння мотивувати рівень оцінювання та обов’язково дозволити учневі розібратися у своїх помилках самостійно, допомогти розібрати їх по видам: механічні, на увагу, логіку, граматичні, тощо. Не забувати підкреслювати: це все тимчасове явище, що він усе зможе, досягне успіху, якщо забажає.

Учень, який налаштований на успіх, згодом не помічає труднощів у навчанні, він згоден їх долати, він впевнений своїх силах і, як наслідок, із посереднього або навіть відстаючого він може перетворитися в людину, впевнену у своїх знаннях, своїх силах, вміннях, у своєму майбутньому!

Обираючи саме цю тему для доповіді, я дуже довго обдумувала, які саме ситуації зі своєї практики навести як приклад. У пам'яті промайнули десятки облич, фактично усі мої учні, адже успіх – це бажання практично кожної дитини; навіть якщо учень «згоден пасти задніх», вчитель не повинен цього допускати. В решті решт вирішила зупинитись на ситуації, що виникла у нинішньому моєму 7-А касі. Це не поодинока звичайно ситуація, але, як кажуть, «найсвіжіша». Узяла я цей клас 2 роки тому, почала читати курс «Рідний край». Дуже швидко помітила, що діти відносяться до предмета дуже прохолодно, як до якогось другорядного, не читають підручник, недбало ведуть зошити, відповідають неохоче, як результат – погані відмітки у журналі та відсутність базових знань у майбутньому. Я не могла цього допустити!

Спочатку спробувала визначити сильних учнів, тих, які активно вели себе не уроках, виконували всі мої вимоги, брали участь в інтерактивних формах роботи. Таким чином, я створила у класі з одного боку «еталон», до якого прагнула «підняти» інших учнів, з іншого боку - ініціативну групу, яка була моєю опорою під час проведення уроків. Це був найлегший етап, бо це були здібні від природи учні, зацікавлені моїм предметом, також відчувався контроль з боку батьків. Підхвалюючи їх, я мимоволі ставила їх у приклад для інших, давала зрозуміти, як треба вчитися, щоб досягти певного рівня оцінювання, та, звичайно, знань. Від інших спочатку вимагала просто механічного виконання завдань – усних чи письмових, йшла навіть на такий крок: ставила завищену оцінку тим учням, які першими здавали практичну чи самостійну роботу, обов’язково відзначала ті роботи, у яких учень використовував знання, отримані з інших джерел, викладав самостійну думку, писав власні висновки. Пам’ятаю, як один хлопчик (який до речі і досі іноді пише своє прізвище з помилкою), дуже гарно намалював задані топографічні знаки. Навіть не задумуючись, назвала його роботу найкращою, а на наступний урок він приніс мені вдвічі більше малюнків з топографічними знаками, ідеально впорядкований зошит та гарно оформлену практичну роботу. Мабуть, його похвалили вперше, але і зараз він тримається у групі найкращих учнів і є одним із найактивніших.

Оригінальність вибраного мною прикладу полягає ще в тому, що в групі активних учнів були лише … хлопці. Дівчатка не працювали зовсім! Сиділи тихенько, писали, здавали списані одна в одної роботи (з однаковими помилками), щось простеньке відповідали і все. І от далі моє завдання полягало в тому, щоб «розбудити» моїх (як я їх називала) «сплячих красунь». Я так і говорила їм це на уроках: «Ану, мої милі, «сплячі красуні», прокидайтесь, озирніться навколо, який прекрасний світ ми вивчаємо на уроках». Пробувала, навіть, під час ігрових ситуацій виділяти окремо хлопчиків і дівчаток. Хлопчаки, звичайно, перемагали, але ж і дівчатка «заворушились»! Спочатку проявили себе найздібніші, а потім і більш сором’язливі. Створюючи «ситуацію успіху», я розуміла, що саме його я дочекаюсь не швидко, якщо мова йде про цілий клас. Поступово, крок за кроком, формувала в них базові знання, при невдалій відповіді обов’язково наголошувала, яких саме базових знань не вистачає, чому відповідь не вдала. При цьому ніколи не казала, що учень не здібний, або невдаха.

«Ти – нестаранний, неуважний» - ось найгірше, що міг почути від мене учень, не готовий до уроку.

Пригадую, потрібно було показати фрагмент уроку з комп’ютерною підтримкою для вчителів міста. Комп’ютерів недостатньо, тому потрібно було обрати лише частину учнів. Звісно, я обрала найкращих, решті пообіцяла обрати їх наступного разу, при умові, звичайно, успішного навчання. Той факт, що я обрала саме цей клас, вже підвищив їх у власних очах.

Що стосується індивідуального підходу, опишу приклад з однією дівчинкою. Майже 1,5 роки, тиха й непомітна, сиділа вона на уроках, боялася навіть говорити, коли я її запитувала. Одного разу за невиконання письмової домашньої роботи я їй поставила найнищу оцінку у щоденник, пообіцявши виправити, якщо вона виконає цю роботу. Робота була виконана, оцінка виправлена, похвала на весь клас прозвучала. На наступний урок вона вперше сама підняла руку для відповіді. Знову після абсолютно правильної відповіді прозвучала похвала і мій коментар, що ще однією «сплячою красунею» стало менше. Я з радістю «зарахувала» її до «клубу активних любителів географії».

Під час виставлення оцінки за семестр особисто їй я сказала, що, нажаль, через певні недоліки «мушу» ставити їй «лише» 8 балів. Дівчинка, яка раніше навіть не сподівалася навіть на 6, була вражена, а я досягла умови активізації успіху щодо неї і не тільки до неї. Якщо аналізувати навчальні досягнення класу, порівнюючи середній бал, то результат, як кажуть, вже на поверхні – у 5 класі він був 6,3 бали, у 6 – 6,9, а за перший семестр 7 класу – аж 8!

Я думаю – це не межа, разом з учнями ми досягнемо ще кращого результату.

Ситуація успіху «переростає» з прийому в педагогічну умову активізації учбової діяльності тільки у тому випадку, якщо учень з пасивного об’єкта перетворюється в суб’єкта, творця, відчуває в собі впевненість, створює себе як особистість.

Часто, заходячи в клас, я бачу таку картину: учні вже стоять біля парт де лежать відкриті книжки і зошити, біля дошки висить принесена ними на перерві карта, всім своїм виглядом показуючи, що вони готові до роботи. Я вітаюсь і починаю урок, не витрачаючи часу на організацію класу. Цим самим учні вже підсвідомо чекають повторення ще і ще раз ситуацій, що врешті-решт приведуть їх до головного (у кожного він свій), життєвого успіху. І, на останок, найголовніша умова, запорука Вашого успіху – це та усмішка. з якою Ви заходите в клас. Учні усміхаються у відповідь і все - шлях до успішної співпраці, та і, власне, до успіху відкритий!
Література


  1. Коротаєва Е.В. Навчальні технології в пізнавальній діяльності школярів. М.: Сентябрь, 2003.

  2. Освітні технології: Навч.-метод.посібник. /За заг.ред О.М. Пєхоти.
    –К.:А.С.К., 2001.


Шаров Ю. М., учитель географії Стебненської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів Звенигородського району

Мосійчук С. Г.,– учитель географії Лящівської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів Чорнобаївського району
Використання проблемного навчання на уроках географії


  1. Історія виникнення технології

Технологія проблемного навчання виникла ще в першій половині ХХ століття як в радянській, так і в зарубіжній школі. В Україні проблемне навчання стало відоме в другій половині ХХ століття. Популяризаторами його були такі вчені: Т.В. Кудрявцева, М. Н. Скаткін, М. М. Левин, в Україні – А.М. Алексюк, В.Б. Конєв, Л.Б. Паламарчук [1, 62] .


  1. Концептуальні положення. Мета і завдання

Проблемне навчання розглядається як технологія розвиваючої освіти, спрямована на активне одержання знань учнем, формування прийомів дослідницької, пізнавальної діяльності, залучення до наукового пошуку, творчості, виховання соціально значимих рис особистості.

Проблемне навчання засноване на конструюванні творчих навчальних завдань, що стимулюють навчальний процес і підвищують загальну активність учнів. Воно формує пізнавальну спрямованість особистості, сприяє виробленню психологічної установки на подолання пізнавальних труднощів.

Основна дидактична мета проблемного навчання – у педагогічному керуванні активною пошуковою діяльністю учнів. Проблемне навчання виражається в системі проблемних ситуацій, задач, завдань, які необхідно вирішувати учням. Отже, суть проблемного викладу знань полягає в тому, що вчитель ставить проблему, показує шляхи її розв’язання, залучає до роботи учнів.


  1. Зміст технології

Технологія проблемного навчання спрямована на формування структури навчально-пізнавальної діяльності, що включає ціль - мотивацію, модель дій, гіпотезу - прогнозування, програму дій, виконавську частину і рефлексивний процес, побудований відповідно до програми дій, цілей і отриманих результатів.

В основі проблемного навчання лежить проблемна ситуація, задача – проблема, яку необхідно вирішувати учням. Таким чином, стимулом до руху мислення є інтелектуальне утруднення, тобто такий психологічний стан учня, що вимагає виявлення нових, раніше невідомих знань чи способів діяльності. Інакше кажучи, проблемна ситуація – це така ситуація, в якій суб’єкт хоче вирішити якісь важкі для себе задачі, але йому не вистачає даних і він повинен їх шукати.

Щоб проблемна ситуація органічно ввійшла в навчальний процес, вона повинна прийняти форму пізнавальної задачі. Можливо, дати логічне завдання, що показує напрямок розвитку пізнавальної задачі.

Характерним для проблемної ситуації є протиріччя між метою і засобами її досягання.




  1. Понятійний апарат і зміст технології

Основними етапами пізнавальної діяльності при вирішенні проблемної ситуації є наступні: усвідомлення проблеми, її вирішення у ході висунення гіпотез, перевірка рішень.

На першому етапі учні зустрічаються з проблемою в ході проблемної ситуації. Усвідомлення проблеми залежить від побудови проблемної ситуації, від уміння дітей побачити розрив між відомим і невідомим, виділити протиріччя в інформації.

Другий етап-центральний-включає збір і аналіз даних, висунення гіпотез, тобто прогнозованих результатів. Гіпотеза дозволяє зробити уявний перехід від того, що очевидно, до того, що варто знайти.

Третій етап – перевірка рішень. Це завершальний етап у вирішенні проблеми. Він включає оцінку гіпотези, правильності виконання дій, представляє апробацію гіпотетичного рішення, аналіз і оцінку вірогідності отриманих результатів, їх адекватність основним теоретичним положенням і практики.

У цілому технологія проблемного навчання включає наступні дії:


  • Зіткнення з проблемою, створення проблемної ситуації.

  • Збір і наліз даних. Учні проводять пошук достовірних даних про об’єкти і явища.

  • Висування гіпотез , установлення причинно-наслідкових зв’язків.

  • Перевірка припущення.

  • Побудова учнями пояснення. У процесі обговорення клас виробляє пояснення , що відповідають вихідній ситуації.

  • Аналіз процесу дослідження.

Вимоги до педагога

Вивчення теми уроку це – розв’язання послідовного ланцюжка навчальних проблем. Саме такий підхід потребує від учителя неабиякого вміння створювати навчальні проблеми, вислуховувати і відокремлювати точки зору окремих учнів, полемічно подавати інформацію і знаходити способи її фіксації. Виступаючи в ролі організатора навчального процесу на проблемній основі, учитель діє скоріше як керівник і партнер, чим як джерело готових знань і директив для учнів. У процесі підготовки до проблемного навчання вчитель повинен набути досвіду, що дає змогу набути йому:



  1. Уміти ставити перед класом навчальні завдання в зрозумілій для дітей формі.

  2. Виконувати функцію координатора і партнера, допомагати окремим учням і групам.

  3. Намагатися зіткнути учнів з проблемою і процесом її глибокого дослідження, стимулювати творче мислення за допомогою запитань.

  4. Виявляти терпимість до помилок учнів у процесі пошуку власного рішення.

  5. Пропонувати свою допомогу чи адресувати до потрібних джерел інформації тільки в тих випадках, коли учень починає почувати безнадійність свого пошуку.




  1. З досвіду роботи

Учні з проблемами у навчанні зустрічаються практично на кожному уроці, оскільки вони щодня знайомляться з новим, невідомим, незнаним. А тому завдання вчителя зробити проблеми здоланими. Розглянемо деякі ситуації:

  1. Робота з типовими планами для характеристики явищ і об’єктів.

Характеристика географічного положення материка.

З цією темою учні зустрічаються під час вивчення всіх материків, що в результаті дає змогу довести навички і вміння практично до автоматизму. На першому уроці під час вивчення теми «Африка» учні отримують завдання скласти план характеристики географічного положення материка, використовуючи план характеристики географічного положення океану. Доцільно в цьому випадку і в подальшому при розв’язанні проблемних ситуацій створювати групи і регламентувати час виконання проблемних завдань. Після виконання завдання іде обмін результатами, встановлення недоліків, вибір оптимального варіанту. Фіксацію проводять, характеризуючи географічне положення Африки біля карти.



Характеристика галузі господарства.

Складання плану проводиться під час виконання практичної роботи № 5 (9 клас) або під час вступного уроку з теми «Промисловість». Учням необхідно скласти відповідний план, який був би типовим для всіх галузей.

Оскільки до цього учні працювали з типовими планами з фізичної географії, а в економічній – з планом характеристики економіко-географічного та політико-географічного положення України, школярам надається інформаційний блок, який включає уже відомі терміни: галузь, господарство, галузева і територіальна структура господарства, фактори розміщення підприємства і таке інше.

У практичній роботі план неповний, а тому його потрібно доповнити і розмістити пункти плану у певному порядку. Це встановлюється на етапі перевірки припущень. Остаточний варіант фіксується у зошитах.

З метою регулярної роботи з відповідним планом, швидкого звертання до нього, цей варіант пропонується записати дітям на форзаці зошита.

2. Робота з діаграмами, таблицями, графіками.

Під час вивчення географії часто доводиться працювати з різними статистичними матеріалами (графічними, у вигляді таблиць). Робота з цими матеріалами сприяє розвитку логічного мислення, вмінню аналізувати, шукати невідоме. Для роботи з ними вчитель повинен чітко визначити завдання та його кінцеву мету, навчити шукати шляхи рішень. Як приклад завдань можна навести роботу з діаграмами атласу ДНВП Картографія Географія України 8-9 клас.

Завдання:


  1. Використовуючи діаграму на стор. 29, встановіть особливості національного складу населення України.

Для виконання завдання групи учнів отримують алгоритм розв’язання:

    • Назвіть, представники яких націй проживають у вашому населеному пункті.

    • Яка нація є найбільш чисельною та яка її частка?

    • Яка частка другої за чисельністю нації?

    • Яка частка перших двох націй?

    • Яка частка перших десяти націй.

    • Чому представники саме цих націй є найбільш чисельними?

Після виконання завдань проходить обговорення і фіксація результатів дослідження .

Очікуваний результат:



  1. Україна – держава багатонаціональна.

  2. Частка українців перевищує ¾ населення

  3. Основну частку складають українці і росіяни.

  4. Представники десяти найбільш чисельних націй становлять понад 98 % населення

  5. Значна частка представників інших націй зумовлена їх сусідським положенням (росіяни, білоруси, поляки) та особливостями історичного минулого України (євреї, татари).

Робота з діаграмою продовжується в наступному завданні.

Завдання


  1. Порівняйте структуру національного складу населення України в 1930 і 2001 роках.

Учні отримують керівництво для виконання.

    • Чи зазнала структура змін, в світлі раніше встановлених особливостей?

    • Частка яких націй змінилася найбільше, які причини цих змін?

Перед проведенням аналізу і пошуком рішення учні отримують історичну довідку про такі історичні події, як: колективізація, голодомор, Велика Вітчизняна війна.

Заключна стадія – пошук результатів та їх фіксація.

Під час вивчення теми «Міське і сільське населення. Урбанізація.» проводиться розширення знань з теми «Національний склад» та повторна фіксація .

Завдання:



  1. Порівняйте частку українців і росіян серед жителів міст і сіл України.

  2. Співставте ці показники з рівнем урбанізації України в 30-тих роках ХХ століття і зараз, та змінами частки цих народів у структурі населення.

Очікуваний результат.

Частка росіян серед жителів сіл нижча за частку росіян від всього населення України, проте, серед жителів міст їх частка вища від частки населення .

Питома вага українців у селах вища від частки українців населення України. Частка міських жителів України невпинно зростала. Мігранти в межах СРСР осідали, в основному, у містах. Частка росіян стрімко зростала в містах, в які вони переселялися з метою забезпечення нових підприємств робочою силою. А тому є певна закономірність між зростанням частки росіян, темпами її зростання і процесами урбанізації в Україні.

На уроці «Економічний потенціал України» учні визначаючи можливості України, розглядають різні ресурси. Одній з груп необхідно дати характеристику ґрунтового покриву. «Використовуючи діаграми атласу (стор. 19) та опорні знання з фізичної географії, доведіть, що Україна має чудові ґрунтові ресурси, а отже одну з умов для інтенсивного розвитку сільського господарства. У відповіді дайте кількісну і якісну оцінку сільськогосподарським угіддям України».

Очікуваний результат.

Частка с/г угідь в Україні становить 68,6 % . У тому числі частка орних земель в ґрунтовому покриві – 54 % . Часка чорноземів серед с/г угідь становить 62 % , ще 15 % припадає на каштанові і сірі лісові досить родючі ґрунти. Учні дають коротку характеристику цим типам ґрунтів.

Все це свідчить, що ґрунти є одним з природних багатств України, і є гарною передумовою для розвитку сільського господарства.

3. Робота з кліматичними діаграмами.

Завдання даного типу можна використовувати в курсі географії материків та географії України.

Завдання


  1. За кліматичними діаграмами дайте загальну характеристику клімату місцевості (кліматичного поясу). Під час відповіді учні аналізують особливості річного ходу температури повітря, розподіл опадів протягом року.

4. Обробка статистичних даних може поєднуватися з роботою на карті.

Завдання з теми «Населення України».



  1. За даними додатків підручника, встановіть та позначте на контурній карті:

  • по три області з найбільшою і найменшою густотою населення;

  • по три області з найвищою і найнижчою часткою міського населення;

  • по три області з найвищими і найнижчими показниками природного приросту і т.д.

Оскільки деякі області можуть бути представлені у декількох варіантах, а робота проводитись на декількох уроках, то їм слід продумати систему умовних позначень цих показників.

  1. По карті «Населення» встановіть групи областей з високою, середньою, низькою густотою сільського населення . Які територіальні особливості цього показника, в якій природній зоні найвищий і чому?

Очікувана відповідь.

У західних областях густота висока, у центральних і частково північних – середня, південних і південно-східних – низька. Найвища густота в лісостеповій зоні, яка має найсприятливіші умови для розвитку сільського господарства.

3. На основі ваших висновків та аналізу розміщення (густота, кількість, величина) міських поселень назвіть області, в яких частка міських жителів найвища і вища за середньо український показник, та відповідно області , в яких частка сільських жителів найвища і вища за середньо український показник.

Для кращого виконання, учням необхідно дати дані про кількість жителів областей. Після пояснень і перевірки припущень, учням пропонується співставити свої висновки з статистичними даними в таблицях атласу та підручника і провести, за необхідності, корекцію дослідження.

При вивченні галузей господарства, з метою відпрацювання умінь і навичок роботи з атласом, доцільно використовувати проблемно-пошуковий метод для виконання подібних завдань:


  1. Скласти схему галузевої структури хімічної промисловості.

  2. За діаграмами встановити роль окремих підгалузей у структурі хімічної промисловості.

  3. Назвати області з дуже високим рівнем розвитку галузі та встановити фактори розвитку галузі в цих областях. Встановити райони розвитку промисловості.

При проведенні узагальнення і фіксації можна використати «сліпу» карту, коли закрита легенда карти, але є опорний конспект.

5. Складання порівняльних характеристик.

Ці завдання дозволяють не тільки швидше опановувати навчальний матеріал, а й розвивають вміння структурувати інформацію, виділяти спільні і відмінні риси, давати оцінку явищам чи об’єктам.

Завдання:

6 клас . Тема «Літосфера».


  1. Використовуючи текст підручника і схему «Будова земної кори», заповніть таблицю і поясніть, чим зумовлена відмінність у товщині різних типів земної кори.




Тип земної кори

Склад земної кори

Товщина земної кори

  1. Континентальний (материковий).

  2. ________________









Очікуваний результат.

Континентальний тип земної кори товщий, оскільки має більше шарів, а також товщина окремих шарів більша, ніж в океанічному.

10 клас . Тема «Країни Європи».

1. Скласти план характеристики населення країни. За планом порівняти населення Франції і Німеччини. Виділити спільні і відмінні риси та вказати причини їх виникнення.



6. Створення власних проектів і програм.

6 клас. Тема «Біосфера».

1. Скласти правила поведінки під час походу в ліс. У правила включити 10 пунктів і використати слова і терміни: ліс, рослини, багаття, тварини, гнізда, шум, рідкісні рослини, джерела, струмки.



7 клас. Тема «Австралія».

На початку вивчення материка перед учнями ставиться завдання підготувати на тематичну атестацію повідомлення «Де я б хотів побувати і, що побачити в Австралії.».



10 клас. Тема «США».

1. Ви – представник туристичного агентства, що організовує поїздки і відпочинок у США. Складіть (створіть) рекламний проспект для потенційних клієнтів.

Серед проблемно-пошукових завдань особливе місце займають «провокаційні» завдання.

8 клас. Тема «Степова зона».

1. Чим зумовлене підвищення кількості опадів та зміна ґрунтового покриву на сході зони?



9 клас. Тема «Населення України».

1. Діаспора – це біль чи гордість України?



10 клас. Тема «Сільське господарство світу».

1. Чим пояснити таке протиріччя: валовий збір пшениці і рису в світі майже однаковий, посівні площі рису майже в двічі менші?



Проблемний характер носять такі методичні прийоми:

  • Знайди помилку

  • Сторінка зі щоденника мандрівника

  • Відгадай хто я

  • Тематичні терміни (учням пропонується записати терміни з теми за певний час)

  • Вірю – не вірю

  • Пазли (скласти розрізану карту)

  • Показуха (учні мімікою і жестами показують об’єкт чи явище, інші повинні відгадати)

  • Шифрований запис

  • По порядку (записати міста з півночі на південь, збільшення кількості опадів)

  • Третій зайвий

  • Ланцюжок (учні по черзі називають терміни з теми, при чому наступний учень повторює всі попередні і додає свій).

Крім використання окремих завдань проблемного характеру, які є структурними елементами окремих уроків, проблемний характер носять інтерактивні методи та форми:

  • Мозкова атака

  • Ажурна пилка

  • Діаграма Вена

  • Метод «Прес»

  • Акваріум

  • Рольові ситуації

  • Шкала думок

  • Мікрофон


Латуринська Н.Й., вчитель географії ЗОШ №9 м. Умані

Терещенко Т.Б., вчитель географії
ЗОШ №11 м. Умані
Технології групової діяльності учнів на уроках географії
«В співпраці дитина може зробити більше, ніж самостійно»
Л.С. Виготський
Стратегічний напрямок реформування сучасної системи освіти України полягає у вирішенні проблеми особистісно-орієнтованого навчання. В основі лежить визначення унікальності сутності кожної дитини, створення системи психолого-педагогічних умов, що дозволяють у єдиному учнівському колективі працювати з орієнтацією не на «середнього» учня, а з кожним учнем зокрема, відповідно до його природних здібностей, нахилів, інтересів. Роль учителя визначається не в безпосередній передачі знань, умінь і навичок, а в організації відповідного освітньо-виховного середовища, у якому учень навчається, спираючись на власний потенціал і використовуючи відповідну технологію навчання.

Головним завданням освіти сьогодення визначено створення сучасної педагогічної концепції, спрямованої на перехід від традиційної, репродуктивної моделі навчання до пошуку і впровадження інноваційних підходів, орієнтованих на максимальне врахування індивідуальних особливостей учнів, їхніх потенційних можливостей.

У сучасній інтерпретації процес навчання набуває розуміння розвивального і виховного процесу як засобу розвитку особистості відповідно до соціально-зумовлених цілей і освітніх запитів. Акцент робиться на активні форми навчання – взаємодію, співробітництво педагогів та учнів, діалог, творчість, спільний пошук.

Систему форм навчальної діяльності учнів на занятті становить фронтальна, індивідуальна та групова. Вони пронизують увесь навчальний процес. Їм властиві всі компоненти процесу навчання. Ці форми відрізняються одна від одної кількістю учнів і способом організації роботи.

Питання про групові форми навчальної діяльності в психолого-педагогічній літературі посідає важливе місце, тому що вони відкривають для дітей можливості співпраці, стосунків, пізнання довкілля.
Історія виникнення технології

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим, традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї


Ж.-Ж. Руссо, Й.Т.Песталоцці про вільний розвиток і виховання дитини. Втім поєднання індивідуальної і групової навчальної діяльності допомагає успішному навчанню дітей, а їх активність і самодіяльність підвищують ефективність уроку.

Різновидом групового навчання у межах класно-урочної системи стала бел-ланкастерська система (система взаємного навчання). У радянській школі мала місце ідея бригадно-лабораторної форми навчання, яка мала назву «бригадно лабораторний метод». Але не зважаючи на те, що нові форми навчання знайшли підтримку у вчителів, вони запроваджувалися у школах без належної експериментальної перевірки. Їх застосування швидко виявило значні недоліки: зниження ролі вчителя, відсутність в учнів мотивації учіння, неекономне витрачення часу. Тому впродовж багатьох років ніякі форми навчання, альтернативні уроку, не використовувалися і не розроблялися. І тільки в 60-ті роки минулого століття в радянській дидактиці з’явився інтерес до групової, форми навчання у зв’язку з вивченням проблеми пізнавальної активності, самостійності учнів. Важливий напрям досліджень загальних форм навчання був пов’язаний з навчально-пізнавальною діяльністю учнів в умовах колективної, групової індивідуальної роботи в класі (А.М.Алесюк, Ю.К. Чабанський, І.Я. Лернер, Х.Й. Лійметс та ін.). Значний внесок у розробку загальних принципів організації групової навчальної діяльності дали дослідження В.К. Дяченко, В.В. Котова, Г.О. Цукерман, О.Г. Ярошенко та ін.



Концептуальні положення

У психолого-педагогічній літературі немає єдиного підходу до визначення групової навчальної діяльності. Дотримуємося найбільш поширеного визначення, що групова навчальна діяльність — це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керівництві вчителя і в співпраці з учнями.

Учитель у груповій навчальній діяльності керує ро­ботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність дітей. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, тому що педагог безпосередньо втручається в роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виника­ють запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя. Це їхня спільна діяльність. Групова навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуаль­ної, не ізолює учнів один від одного, а, навпаки, дозво­ляє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.

Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що групова навчальна діяльність сприяє активізації й ре­зультативності навчання школярів, вихованню гуман­них стосунків між ними, самостійності, умінню дово­дити і відстоювати свою точку зору, а також прислуха­тися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результати своєї праці. Групова нав­чальна діяльність на занятті створює певні умови для формування позитивної мотивації навчання школярів. Це відбувається в групах, де створено умови доброзич­ливості, чуйності, оволодіння учнями формами взає­модопомоги. Як свідчить шкільна практика, під час групової роботи активізується діяльність усіх без ви­нятку її виконавців. Психологи пояснюють це тим, що одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, що вона звертається до своєї групи як до джерела орієнтації у навколишній дійсності.

У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що в цій роботі слабкі учні вико­нують за обсягом будь-яких вправ на 20-30 % більше, ніж у фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня.

Важливу роль групова діяльність відіграє у досяг­ненні виховної функції навчання. У груповій навчальній діяльності формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості. Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості організації групової ро­боти: розподіл функцій і обов'язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і до­помога, взаємоконтроль і взаємооцінка.

Групова навчальна діяльність виконує й організа­ційну функцію, яка полягає в тому, що учні вчаться розподіляти обов'язки, спілкуватись один з одним, розв'язувати конфлікти, що виникають у спільній діяльності.

Отже, групова форма навчальної діяльності порівняно з іншими організаційними формами має кілька значних переваг:



  • за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

  • висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

  • формується вміння співпрацювати;

  • формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

  • розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

Групова робота на уроках буде ефективною, якщо дотримуватись таких вимог:

  • методично обґрунтовано обирати той чи інший вид групової навчальної роботи на конкретному уроці, що визначається метою уроку, особливостями матеріалу, який вивчається;

  • правильно формувати групи;

  • ретельно продумувати структуру уроку з використанням групових форм навчальної діяльності;

  • розробляти інструкції, пам’ятки, які спрямують групову навчальну діяльність;

  • регулювати міру вчительської допомоги групам у процесі їх роботи;

  • вчити школярів співпраці під час використання групових завдань.

Групову навчальну діяльність школярів можна застосовувати на всіх етапах процесу навчання. Проте на етапах первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень цієї діяльності досягається лише за умови, що всі учні класу мають високий та середній рівень навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи і виявляють велику працездатність. В іншому разі продуктивнішою виявляється фронтальна діяльність класу під керівництвом учителя.

Мета технології групової навчальної діяльності – розвиток дитини як суб’єкта навчальної діяльності.

Завдання:


  • навчити школярів співпраці у виконанні групових завдань;

  • стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша;

  • формувати комунікативні вміння школярів;

  • формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності, цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку;

  • поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.


Ключові слова

Форма навчальної діяльності, мала група, співпраця, суб'єкт навчальної діяльності і особистісно-орієнтоване навчання.
Понятійний апарат

Актуальний рівень розвитку — ті психічні властивості, які вже сформувалися, засвоєні дитиною.

Бригадна форма навчання — передбачає виконання спеціально сформованими тимчасовими учнівськими групами практичних, лабораторних робіт. Завдання, виконувані бригадами, мають бути як єдиними, так і диференційованими.

Гетерогенний склад груп — учні з різними навчальними можливостями.

Дискусія у навчанні — навчальний метод, який передбачає організацію спільної мовної діяльності для пошуку ефектив­ного розв'язання певної проблеми.

Диференційовано-групова робота – передбачає організацію ро­боти учнівських груп з різними навчальними можливостями. За­вдання диференціюються за рівнем складності.

Діалогічне навчання — розмова, бесіда між двома особами, мета якої — пізнання сутності предмета чи явища в процесі обміну думками суб'єктів спілкування.



Емпатія — співпереживання, розуміння почуттів, які пере­живає інша людина, і відповідне виявлення своїх почуттів.

Ефективність навчання — міра досягнення навчальної мети.

Зона найближчого розвитку — поняття про зв'язок на­вчання і психічного розвитку дитини, який визначається роз­ходженням між рівнями актуального і потенційного розвитку, тобто тими можливостями дитини, які вона може реалізувати з допомогою дорослих і які будуть її досягненнями найближ­чим часом.

Кооперативно-групова форма роботи передбачає виконання частини загального, рівноцінного за ступенем складності класного завдання.

Лабораторно-бригадний метод — спосіб організації на­вчального процесу в школі, за яким учнівські бригади са­мостійно виконували різноманітні дослідницькі завдання.

Ланкова форма — організація навчальної діяльності щодо постійних малих учнівських груп, керованих лідерами. Учні працюють над єдиним завданням.

Мала група — це група із двох і більше осіб, об'єднаних єдиною метою, схожими інтересами і потребами у спілкуванні та спільній діяльності; перебувають у безпосередньому кон­такті одне з одним.

Метод проектів — система навчання, за якою учні набу­вають знань і вмінь у процесі планування і виконання по­ступово ускладнюваних практичних завдань-проектів.

Парна форма навчальної роботи два учні виконують деяку частину роботи разом.

Рефлексія — здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із суспільно значущими цінностями, а також з діями та вчинка­ми інших людей.

Рівень засвоєння — послідовний перехід учня від незнання до знання.

Самоконтроль у навчанні — перевірка суб'єктом власних дій зіставленням, аналізом, корекцією.

Самооцінка — оцінка суб'єктом самого себе, своїх можли­востей, досягнень, якостей порівняно з іншими людьми.

Форма навчальної діяльності — спеціально організована діяльність учителя і учнів, яка відбувається за встановленим порядком, у певному режимі.

Зміст технології

Результативність навчання залежить від цілої низки застосованих організаційних моментів: від поділу учнів на групи до оцінювання навчальних досягнень. Організовуючи навчання в групах, учитель має розуміти, що успіх і результативність залежать від правильної організації роботи з самого початку. Важливо методично правильно сформулювати групу і дослідити її потенціал, створити необхідну атмосферу й зацікавленість.

Реальні умови масової школи свідчать, що найбільш раціонально організовувати навчальні групи із чотирьох-п’яти осіб. Нечисленні групи сприяють зручному і швидкому розміщенню учнів, активній діяльності кожного члена групи, розподілу обов’язків. Істотним моментом у створенні навчальних груп є їх склад. Групи мають бути гетерогенними за навчальними та психологічними можливостями дітей: у групі повинен бути хоча б один сильній учень. Групу слід формувати на основі особистісних переваг учнів, обрати консультанта, розподілити обов’язки. При створенні груп потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності. Консультанта за товариською згодою призначає вчитель. Це, зазвичай, успішний у навчанні учень. Робота в навчальних групах будується на принципі рівноправності.

Організовуючи групову навчальну діяльність на занятті, потрібно забезпечити активність кожного учня. Цього можна досягти, розподіливши запропоновані групі завдання на частини за кількістю учасників групи, коли кожен має виконати свою частину роботи і пояснити спосіб її виконання іншим, а також налагодити систему обліку діяльності кожного учня в групі. Для цього після виконання запропонованого групі завдання діти на спеціальних картках відображають оцінку роботи всієї групи, а також дають оцінку роботі кожного учня в групі.

Групова робота допомагає учням набувати нові знання, уміння та навички, що їх нелегко об’єктивно оцінити за допомогою традиційних методів. В умовах застосування різних форм групової роботи доцільно використовувати листи оцінювання навчальних досягнень учнів.

Їхня особливість полягає в тому, що діти мають можливість самостійно дати оцінку рівня засвоєння нових знань, домашньої підготовки, активності на занятті, ініціативності, творчості.



Лист оцінювання.

Групові навички роботи

Бали

Прізвище ім’я

1

2

3

4

5

6

Мав цікаві ідеї

1



















Висував ідеї, які група використала

1



















Якщо з чимось не погоджувався, висловлював це без ворожих почуттів

1



















Виступав від групи

1



















Брав участь у спільній роботі і приніс користь

4



















Домашня підготовка

4



















Загальна кількість балів

12



















Такі листи оцінювання можна використовувати на інших уроках, змінивши критерії оцінювання відповідно до теми.

Для відображення діяльності роботи учня можна запропонувати такі питання:



  1. Функціонування в групі:

  • Чи розв’язала група те, що повинна була розв’язати?

  • Які, на твою думку, були труднощі у групі?

  • Чи були розв’язані труднощі?

  1. Ролі учасників:

  • Чи мав ти певну роль у групі?

  • Яку?

  • Як ти вважаєш, ти її виконав?

  • Тобі було важко? Чому?

  • Чи був ти корисним групі? У чому конкретно

    • у пропозиції плану роботи;

    • у пошуку інформації;

    • у пропозиції розв’язання труднощів.

  1. Робота індивідуальна (робота колективна):

    • Чи працював ти самостійно в той час, коли вся група працювала разом?

  2. Оцінка:

  • Як ти визначиш те, що вивчив?

Як уже вказувалося, групова навчальна діяльність корисна на всіх етапах уроку, особливо під час перевірки домашнього завдання, закріплення знань, застосування їх на практиці, де допомога дорослого вже не потрібна і навіть шкодить, бо заважає становленню рефлексії, і водночас повністю самостійно дитина діяти не може.

Можливість вибору групової навчальної діяльності на різних етапах уроку продемонстровано в таблиці.



Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку.

Етап уроку

Форма діяльності

Перевірка домашнього завдання

Парна

Ланкова


Вивчення нового

Диференційовано-групова

Закріплення і вдосконалення

Ланкова

Парна


Диференційовано-групова

Індивідуально-групова



Повторення і застосування знань

Парна

Ланкова


Кооперативно-групова

Щоб зацікавити учнів колективною роботою, потрібно забезпечити серед них позитивне ставлення до співпраці один з одним у малих групах. Пропонуємо учням засвоїти загальноприйняті правила обговорення:

  1. Не говорити всім разом.

  2. Заперечуючи, поважати гідність товариша.

  3. Усім слухати один одного.

Аналізуючи роботу, вчитель підводить дітей до висновку, що узгоджена робота учнів дозволяє знайти найбільш цікаве рішення, виявити творчість, прискорити виконання завдань, допомогти, підтримати один одного. У виконанні такої роботи діти дотримуються наведеної нижче інструкції:

  1. Перед роботою домовитись, хто що буде виконувати.

  2. Не перебивати один одного.

  3. Не сперечатися даремно.

  4. Спірні питання вирішувати голосуванням.

  5. Намагатися зрозуміти один одного.

  6. Бути активним, відповідно до ситуації переходити від одного до іншого виду діяльності.

  7. Звертатися за допомогою до інших груп, учителя.

  8. Дотримуватися етичних норм поведінки.


Вимоги до педагога

У процесі соціалізації, виховання і розвитку особистості дитини важлива роль відводиться вчителю-професіоналу. Організовуючи групову навчальну діяльність школярів, учитель має створити сприятливі умови для сприймання учнями групового навчального завдання та забезпечити умови для його успішного розв’язання.

Впровадження групової навчальної діяльності потребує деяких додаткових витрат часу, оскільки необхідно підготувати багато матеріалів до уроку.

Організовуючи групову діяльність на занятті, учитель повинен дотримуватись таких вимог:



  1. Чітко формулювати пізнавальні завдання.

  2. Завдання мають бути проблемними, спонукати учнів до активності,творчого мислення, пошуку нових знань і нових способів дії.

  3. Уважно спостерігати за ходом навчальної діяльності слабких учнів.

  4. Заздалегідь інструктувати керівників групи, спрямовуючи їх роботу в групі.

  5. Не створювати ніякого змагання на швидкість виконання завдань.

У груповій навчальній діяльності вчитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, виправити, підстрахувати кожного учня, організувати співпрацю дітей. Учитель має бути терплячим, приязним, уміти допомагати. Це демократичний, дружний і щирій стиль навчання. Учитель виконує роль консультанта. Учні беруть на себе щоразу більшу відповідальність за результати роботи. Дітей не слід примушувати бути активними, якщо вони цього не прагнуть. Завдання вчителя – стимулювати учнів до активної діяльності.

Шкільна практика свідчить, що в тих класах, де застосовується групова навчальна діяльність, учні показують високі результати в навчанні. Слабкі учні збагачуються новою інформацією, мають змогу вчасно отримувати додаткові пояснення з незрозумілих питань. Завдяки контролю з боку сильних учнів вони припускаються меншої кількості помилок. Середні учні в умовах групової роботи оперативно опановують незрозумілі питання. Сильні учні, допомагаючи засвоювати навчальний матеріал товаришам у групі, перевіряють і закріплюють свої знання.


Використання групових форм роботи на уроках географії
План
уроку в 7 класі з курсу географії материків та океанів


1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка