Головне управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації Обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників



Сторінка3/7
Дата конвертації08.03.2016
Розмір1.7 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Тема: Природні зони материка Австралія. Органічний світ, його древність та унікальність.

Мета: навчальна: дати учням уяву про різноманітність та унікальність рослинного та тваринного світу Австралії, вивчити основні ознаки природи;

розвивальна: розвивати навички використання додаткових джерел географічної інформації, розвивати вміння характеризувати природні зони Австралії за основними показниками;

виховна: виховувати любов до неповторного світу живої природи Землі, бережливе ставлення до органічного світу з метою збереження його унікальності.

Тип уроку: урок-експедиція, урок засвоєння нових знань методом пошуку.

Міжпредметні зв’язки: історія, біологія, рідна мова.

Наочність: атлас для 7 класу «Географія материків та океанів», інструктивна картка, карта Австралії, відеофільм про органічний світ, підручник.

Форми роботи: групова форма роботи.

Основні терміни та поняття: природні зони, ґрунтовий покрив, рослинний світ, природні зони Австралії, охорона природи.

Література: основна навчальна (Пестушко, Географія материків та океанів для 7 класу, підручник);

допоміжна (В.О.Коринська, О.Ципін, географія, довідник, енциклопедія школяра, журнал «Древо познания», «Навколо світу»).
План уроку

  1. Загальна характеристика природи материка Австралія.

  2. Вивчення основних природних зон материка Австралія:

  • перемінно-вологі та вологі тропічні вічнозелені ліси;

  • савани та рідколісся;

  • напівпустелі та пустелі;

  • твердо листі вічнозелені ліси та чагарники;

  • мішані ліси;

  • області висотної плотності.

  1. Зміна природи людиною.

Хід уроку

І. Організаційний етап.

1. Привітання, побажання хорошого настрою. «Спочатку ми познайомимося з вашими глибокими знаннями про материк Австралія методом «мікрофон», потім потренуємо мозок – пригадаємо план вивчення материка, відправимося в заочну подорож до Австралії, познайомимось з її унікальним органічним світом різних природних зон, нарешті, «витягнувши» зі схованки природи дещо цінне, поділимося скарбами з іншими».

2. Фіксація відсутніх (рапортичка).

3. Перевірка підготовки класного приміщення та учнів до заняття (чергові учні перевіряють в учнів: наявність зошита, підручника, ручки, атласу; у кабінеті: карти, відеофільму).

4. Організація уваги учнів (запропонувати учням на початку й у кінці уроку сигналізувати про свій емоційний стан за допомогою спеціальних піктограм, що надруковано на аркуші паперу, який висить над дошкою, позначку роблять на полях зошита на початку і в кінці записів.)

 – Гарний настрій  – Середній  – Поганий


Якщо «посмішок» у кінці уроку стало більше – урок вийшов!

5. Розкриття загальної мети та плану проведення уроку (поділ класу на три групи-експедиції та зайняття ними місць).



ІІ. Основна частина

  1. Етап перевірки знань або ж домашнього завдання. Інтерактивна вправа «Мікрофон». Питання: Все що ми знаємо про материк Австралія (учні по черзі називають по одному-два слова, що характеризують материк Австралія, передаючи один одному мікрофон).

  2. Актуалізація опорних знань (робота біля карти). Інтерактивна вправа «Географічний футбол». Один учень біля карти, всі інші «закидають» (називають) йому географічні об’єкти, що стосуються материка Австралія.

  3. Мотивація навчання

  • Повідомлення теми уроку: Природні зони Австралії (записують у зошит).

  • На дошці епіграф: «У природі відбивається Всесвіт».

  • Формулювання цілей уроку разом з учнями (побудова асоціативного ряду по основним показникам, що характеризують природну зону): рельєф → ґрунт → рослинний світ → тваринний світ).

  • Пригадування визначення «природна зона» (Природна зона – великі території, великі природні комплекси, для яких характерний одинаковий клімат, ґрунти, рослинний та тваринний світи).

  • Інтерактивна вправа «Мозкова атака» (використовуючи стенд, атлас «Природні зони материка Австралія», назвати природні зони Австралії: перемінно-вологі та вологі екваторіальні ліси, савани, рідколісся, напівпустелі і пустелі, вічнозелені ліси та чагарники, мішані ліси, області високої плотності.).

  • Постановка перед групами експедиції навчальної проблеми та розподіл експедиції (учні розділені на три експедиції, отримують назву, яка є назвою природної зони Австралії, яку вони будуть вивчати)

І група – експедиція – Зона лісів;

ІІ група – експедиція – Савани та рідколісся;

ІІІ група – експедиція – Напівпустелі та пустелі.

До складу експедиції входять (ролі під час групової роботи):



  • Експедитор-науковець (спікер, керівник групи);

  • Кліматолог;

  • Ґрунтознавець;

  • Ботанік;

  • Зоолог;

  • Гідролог;

  • Еколог;

  • Геолог.

На дошці висить аркуш з поясненнями про ролі під час групової роботи:

    1. Спікер, головуючий, експедитор-науковець, керівник групи зачитує завдання групі, організовує порядок поділу завдання членами групи, заохочує до роботи, підбиває підсумки роботи групи, визначає доповідача.

    2. Секретар веде записи результатів роботи всіх членів групи в інструктивній картці, записи веде коротко, розбірливо, чітко.

    3. Посередник стежить за часом, заохочує групу до роботи.

    4. Доповідач висловлює думку членів групи (на дошці, аркуші паперу).

Правила під час групової роботи:

  • Кажіть усе, що спаде на думку.

  • Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання/думки інших.

  • Можна повторювати ідеї, запропоновані будь ким іншим.

  • Розширення запропонованої ідеї заохочуються.

На дошці чи аркуші паперу висять надруковані слова Конфуція:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.



4. Етап засвоєння нових знань

- розповідь учителя про загальну характеристику природи материка Австралія;

- робота з визначенням нових понять та цікавих фактів:

Релікти (з лат. «залишки») – пережитки минулих геоологічних епох (приклад: евкаліпти, качконіс, єхидна, сумчастий вовк);

Ендеміки – це види рослин і тварин виключно характерні для конкретної території, (приклад: кенгуру, ведмідь-коала, страус Ему, соні).

Материк де все «навпаки»: у липні – тут зима, січні – літо; дерева скидають не листя, а кору; ліси не дають тіні, а скрізь зарості пустель, де доводиться пробиратися з сокирою; малята тварин тут вилуплюються з яєць, а потім вигодовуються молоком.

У перекладі Австралія означає «південний».

Найбільший самородок золота – «плита Холтермана» вагою 83,3 кг (1872 р.);

Найстаріше дерево на планеті – макроцанія австралійська (вік становить 15 тис. років.).

Росте найвища в світі трава – бамбук, за добу виростає до 1м., за 2 місяці – 20-30 м.

- завдання експедиції (повідомляє вчитель):

Використовуючи план-характеристику природної зони, навчальний підручник, карти атласу, маршрутні листи та свої знання, скласти характеристику-опис природної зони Австралія. Досліджену інформацію записати у таблицю в кінці свого дослідження та зробити висновок щодо зміни природи людиною. Експедиторам-науковцям (спікерам, керуючим групою) визначити доповідача і обмінятись інформацією (виступ на кілька хвилин) з іншими групами-експедиціями.



5. Етап перевірки первинного розуміння

- інструктивна картка



ІНСТРУКТИВНА КАРТКА

«Природні зони АВСТРАЛІЇ»

Назва природн. зони

Географічне положення зони

Рельєф, корисні копалини

Клімат

Ґрунти

Водні ресурси

Рослинний світ

Тваринний світ

Зміна природної зони людиною, природоохоронні території




























- план-характеристика природної зони:

1. Географічне положення зони.

2. Особливості рельєфу території.

3. Кліматичні умови.

4. Ґрунтовий покрив.

5. Рослинний світ.

6. Тваринний світ.

7. Зміна природної зони людиною. Природоохоронні території.

- Експедиції на допомогу отримують маршрутний лист (див. Додаток 2)

6. Закріплення нових знань і способів дій

- Інтелектуальний марафон (обговорення знайденої інформації членами групи).



7. Застосування знань і способів дій

- заповнення секретарем висновків членів групи з занесенням інформації в інструктивну картку.



8. Етап узагальнення і систематизації знань

- обмін інформацією між групами (інтерактивна вправа «Акваріум», по черзі виступ груп, обговорення природної зони).



9. Етап контролю і самоконтролю знань

- кожна група складає синкани про вивчену природну зону (синкани спонукають із великого обсягу отриманої інформації відібрати головне і відтворити у стислій формі отримані знання);

- скласти рекламу своєї природної зони.

10. Етап корекції знань

- зачитування синканів;

- презентація реклами.

11. Інформація про домашнє завдання

- повідомлення параграфа підручника;

- підготувати повідомлення про цікавий світ Австралії, природоохоронні території, легенди.

12. Етап підбиття підсумків заняття:

- перегляд відеофільму «Органічний світ Австралії»;

- підзначення роботи членів експедиції, виставлення оцінок.

13. Етап рефлексії

- барометр настрою (повернення в кінці уроку до емоційного стану учнів та визначення його зміни).

Додаткове завдання:

- читання легенди про кроликів, кактуси (див. додаток 1)

Додаток 1

ЛЕГЕНДА ПРО КАКТУСИ

Одному з видів кактусів – опунція – дуже сподобались умови в Австралійських пустелях і він зайняв території на 20 млн.га.

Довго не могли знайти способів боротьби з кактусом, поки в 1925р. на їх зарості не випустили більш як З млрд. гусениць південно-африканського метелика – кастобластуса.

За 15 років маленький метелик майже повністю знищив кактус – опунцію (у перекладі – «земляна груша»).

В Австралії встановлено пам’ятник комасі: гусінь з’їла кактус, за що «піднялась» на постамент.
ЛЕГЕНДА ПРО КРОЛИКІВ.

Найдовша загорожа в світі знаходиться в Австралії. Її довжина близько 5000 км. Навіщо ж вона? Все почалось з 5 кроликів, які були привезені в Австралію першими її переселенцями. Ніхто не думав, що безневинні пухнасті звірі з часом захоплять весь континент. Вони швидко заселяли весь материк і ніяка загорожа з металу не допомагала від них позбавитись .

У той час, коли в Австралії було 5 тисяч населення, то кроликів розвелось до 500 тисяч, а коли чисельність населення до 7 млн. чол, то на цих землях знаходилось вже 1 млрд. кроликів. Населення запанікувало, думали що вихід лише один - повернутися до Європи.

Чого тільки не пробували в боротьбі з кроликами: огорожа через весь континент, ядохімікати, заводили лисиць - результат один і той же. Потім примітили бактеріологічний вірус. Поголів’я кроликів було знищено на 90%.

З 1949 року боротьба за допомогою бактеріологічного способу призвела до кількості кроликів приблизно 100 млн.

Проблема залишається ще не вирішена.

Додаток 2

МАРШРУТНИЙ ЛИСТ ЗАГОНУ:

"САВАНИ ТА РІДКОЛІССЯ"
Савани та рідколісся простягаються вздовж пн.частини материка на схід, потім південніше. «Країна трав», - кажуть. Дана природна зона знахо­диться в субекваторіальному, тропічному, субтропічному кліматичному поясі.

Клімат вологий та дощовий влітку, теплий та сухий зимою. Високі температури +24,+53 градуси та низькі влітку +8,+28 градусів. Чергува­ння вологого та сухого сезонів (мах. кількість опадів 500-1500мм на рік, мін. 103мм) говорять про унікальність природи цієї природної зони.

Ґрунти: червоні фералітні високотравних саван, коричнево-червоні фералітизовані, червоно-бурі саван, червоно-бурі опустелених саван. Більша частина саван - це червоно-жовті дуже родючі ґрунти. Дощі тут ідуть не часто, у сухий період трава випалюється сонцем, ґрунт висихає. Та тільки випаде дощ, савана перетворюється в океан трав, які хвилюю­ться під подихом вітру, як наші хлібні поля. Трави висотою в кілька мет­рів суцільним шаром вкривають поверхню. Серед цих трав високо піднімаються кенгурова трава, голуба трава та інші злаки. Поряд з злаками в саванах багато бур’янів, які витісняють кормові трави.

У країні трав трапляються поодинокі дерева із сіро-зеленим м'яси­стим листям, товстим стовбуром, в яких накопичується запас вологи. Переважають різні види евкаліптів, акації, казуарини, пляжеві дерева, персикові дерева. Рослинність пристосована до високих температур та малої кількості опадів.

ТВАРИНИ: кенгуру, крокодили, собака дінго, сумчастий мурахоїд, страус ему, єхидна качкодзьоб, райський птах.

Переважна господарська діяльність - скотарство , тому що ґрунти саван бідні на поживні речовини.

У саванах дуже поширені пожежі, які в сухий сезон можуть знищити все живе. Савани засиляє багато тварин, але не займана природа зберігається у численних заповідниках і національних парках.

У зоні саван знаходиться природна країна - Центральна низовина, більша частина якої має гарні водні ресурси, там розташований басейн МУРРЕНО-ДАРЛІНГУ. Основна проблема материка - нестача води. А в зоні саван, саме в пд.-сх. Частині, вона вирішена повністю. Тому більша частина земель зайнята під зернові культури, цитрусові виноградники, рис, та бавовник. Також в пд., сх. створено національний парк КОСТЮ-ШСО, де збережено різноманітні природні комплекси від евкаліптових лісів до альпійських луків.


МАРШРУТНИЙ ЛИСТ ЗАГОНУ:

"ЗОНА ЛІСІВ"
Мішані ліси розміщені вузькою смугою вздовж північно-східного узбережжя Австралії. Вони займають близько 2% території материка. На крайньому пд., заході ростуть вічнозелені твердолисті ліси і чагарники, а на сході субтропіч­ного поясу – мішані ліси.

Одна з характерних рис тропічних лісів Австралії - багатство видового складу. Це багатство видів стосується і епітіфів - рослин, що живуть на інших деревах, використовуючи їх як місце прикріплення.

Лише на одному стовбурі дерева, що впало, можна нарахувати до 50 видів квітів та ліан, які живуть на ньому. Дуже цікаве у цьому відношенні дерево австралійських дощових лісів - баньян. Насіння цього дерева затримуються на гілках інших дерев і проростають прямо на них, пускаючи коріння вниз і чіпляючись ним за дерево-господаря. Із насінини утворюється бульба, схо­жа на картоплину. Від цієї бульби вниз сплескаються корінці і закріплюються на землі. Дуже швидко дерево-господар обплутується сіткою коріння баньяна наскільки, що виявляється задушеним. І тоді баньян займає його місце під сонцем і виростає у велетенське дерево.

Вологі тропічні вічнозелені ліси знаходяться у всіх трьох кліматичних поясах материка (суб ЕКД ТКП суб ТКП). Клімат цілий рік жаркий та во­логий. Кількість опадів зменшується з пн. на пд.-схід. Найбільша кількість опадів саме у вологих тропічних вічнозелених лісах на пн. - 3535мм.

Температура літа, досягає +8, +2 градуса, взимку +24,+45 градуса (це материк, де все навпаки).

Ґрунти – червоно-жовті фералітні.

У тропічному лісі Австралії ростуть хвойні – сосна каурі араукарія, червоний кедр. Трапляються також клен, австралійський горіх. Багато пальм, деревовидних папоротей, пляшкове і трав’яне дерево. У місцях, де опади бувають у певний сезон (на півночі материка - влітку, на півдні - взимку), і кількість їх не перевищує 1000мм, поширені евкаліптові ліси. Це світлі ліси, оскільки де­рева не дають тіні - листочки їх повернуті паралельно променям сонця. На південному заході евкаліптові ліси досить густі і складаються з високостовбурних евкаліптів і чагарникових, а також трав’яного дерева.

В евкаліптових лісах трапляється сумчастий ведмедик - коала, багато птахів: райські птахи, папуга. Тут водяться казуари - найбільші нелітаючі птахи Австралії. З хижих птахів тропічних широт - широкоротий коршун.

Вздовж пн.-сх. частини материка тягнеться природна країна – Східноавстралійські гори. Це єдина гірська країна материка, природні комплекси змінюю­ться тут залежно від орієнтації схилів.

Справжнім лихом для лісів є пожежі, що часто виникають з вини людини і охоплюють величезні площі.


МАРШРУТНИЙ ЛИСТ ЗАГОНУ:

"ЗОНА НАПІВПУСТЕЛЬ ТА ПУСТЕЛЬ "

Найбільшу площу в Австралії, а саме 65 % загальної площі, в основному на заході і півдні, центральній частині, займає зона пустель і напівпустель. Червоним серцем Австралії називають пустелю Вікторію і велику Піщану пустелю, Пустелю Гіпсона і Сімпсона. Ґрунти пустель дуже засолені і мають справді червоний колір, який надає їм окис заліза, на які бага­ті піски пустель.

Клімат жаркий та сухий у тропічному та субтропічному поясі. Температура по­вітря взимку досягає +47 градусів, а влітку +7 градусів, на поверхні ґрунту – до 50 градусів. Опадів дуже мало – до 100 мм-рік, тому постійних річок, озер немає, а тільки кріки - тимчасові водойми. Вологи не вистачає, тому постійної рослинності в пустелях немає.

Пустелі Австралії незвичайні. Вони використовуються як пасовища впро­довж року, адже вкриті заростями з колючих акацій і евкаліптів, які звуться - скребом. Скреб - зарості колючих чагарників, низькорослих дерев з дрібним листям (евкаліпти та акації).

3емля під скребом покрита ріденькими пучками посухостійких трав. Поширений скреб переважно на пд.-зх. і пд. Австралії, вододілах.

Життя в пустелях і напівпустелях прокидається під час тимчасових дощів. Сюди прилітають птахи. На межі напівпустель і саван трапляються страус ему.

У пустелях і напівпустелях Австралії водяться: сумчастий кріт, земляний заєць, миші, великі червоні кенгуру, ящірки, терміти, собака динго.

Люди в пустелях живуть на маленьких родючих територіях, що називаються оазами.

У зоні пустель і напівпустель знаходиться природна країна – Західноавстралійське плоскогір’я. У західній частині пустель є родовища золота, добувають залізну руду.

На сх.пустель біля озера Ейр розвинуті пасовища овець.



Жиденко Л.В., учитель географії

колегіуму „Берегиня” м.Черкас



Тужик К.С., учитель географії

Чорнявського НВК „Дитячий навчальний заклад- ЗОШ І-ІІІ ст.”


Технологія модульного навчання на уроках географії та економіки

Головна мета сучасної школи полягає в тому, щоб створити таку систему навчання, яка б забезпечувала освітні потреби кожного учня відповідно до його нахилів, інтересів та можливостей. Для досяг­нення цієї мети, як ми вже зазначали, необхідно кардинально зміни­ти парадигму учня й учителя у навчальному процесі. Зараз навчаль­ний процес у масовій школі зберігає невирішеними протиріччя між фронтальними формами навчання та індивідуальним темпом на­вчально-пізнавальної діяльності кожного учня; між необхідністю диференціації освіти та одноманітністю змісту й технологій навчан­ня; між переважним у школі пояснювально-ілюстративним спосо­бом викладання й діяльнішим характером учіння, яке б сприяло роз­витку здібностей та інтересів учня. На сьогодні ми маємо ряд дидак­тичних підходів, кожен із яких націлений на зняття окремих про­тиріч. Наша стаття має на меті розкрити основи технології, які б уможливили зняття всіх названих протиріч.

Одне з провідних положень теорії діяльності для ефективного навчання передбачає таку його організацію, за якої учень сам опе­рує навчальним змістом, і тільки в такому разі воно буде засвоєно усвідомлено й міцно. Крім того, відбувається процес інтелектуаль­ного розвитку учня. Нова парадигма полягає в тому, що учень має вчитися сам, а вчитель — здійснювати мотиваційне керівництво його учінням, тобто мотивувати, організовувати, координувати, консультувати, контролювати. Переведення навчання на суб'єкт-суб'єктну основу потребує такої педагогічної технології, яка б за­безпечила учневі розвиток його мотиваційної сфери, інтелекту, са­мостійності, колективізму, схильностей, уміння здійснювати само­стійне управління навчально-пізнавальною діяльністю. Тому перед шкільною практикою постала проблема пошуку технології навчан­ня, яка дозволила б практично вирішити це завдання. Такою техно­логією якраз і є модульне навчання.

Модульне навчання виникло як альтернатива традиційному. Саме воно інтегрує в собі все те прогресивне, що накопичено в педа­гогічній теорії та практиці. Так, з програмового навчання запо­зичено ідею активності учня в процесі його чітких дій у певній логіці, постійне підкріплення своїх дій на основі самоконтролю, індивідуа­лізований темп навчально-пізнавальної діяльності. З теорії поетап­ного формування розумових дій використано саму її суть — орієн­товну основу діяльності. Кібернетичний підхід збагатив модульне навчання ідеєю гнучкого управління діяльністю учнів з переходом на самоврядування. З психології використано й рефлексивний підхід. Накопичені узагальнення теорії та практики диференціації, оптимізації навчання, проблемності — все це інтегровано в основах мо­дульного навчання, принципах і правилах його побудови, відборі методів і форм здійснення процесу навчання.

Найповніше основи модульного навчання розроблені П. Цявичене й викладені в монографії «Теория и практика модульного обучения» (Каунас, 1989). Ми багато в чому будемо спиратися на її ідеї.

Як інноваційна система шкільної освіти модульно-розвивальне навчання виникло понад 8 років тому під час організації і проведення першого соціально-психологічного експерименту за темою «Школа розвитку» в Донецькому об'єднанні шкільних модулів. Очолював дослідно-експериментальну роботу доктор психологічних наук А.Фурман (більш докладно з ходом та результатами експерименту можна познайомитися на сторінках журналу «Рідна школа» за 1993—1998 рр.).


Концептуальні положення

Суть модульного навчання полягає в тому, що учень цілком са­мостійно (або з певною дозою допомоги) досягає конкретної мети навчально-пізнавальної діяльності в процесі роботи з модулем. Мо­дуль — це цільовий функціональний вузол, у якому об'єднано на­вчальний зміст і технологію оволодіння ним у систему високого рівня цілісності.

Отже, модуль виступає засобом модульного навчання, оскільки в нього входять: цільовий план дій, банк інформації, методичне ке­рівництво для досягнення дидактичної мети. Саме модуль може ви­ступати як програма навчання, індивідуалізована за змістом, методами учіння, рівнем самостійності, темпом навчально-пізнавальної діяльності учня.

У сутнісних характеристиках модульного навчання закладено його відмінність від інших систем навчання. По-перше, зміст на­вчання подано в закінчених самостійних комплексах (інформацій­них блоках), засвоєння яких здійснюється відповідно до мети. Ди­дактичну мету сформульовано для учня, й вона містить не тільки відомості про обсяг досліджуваного матеріалу, а й про рівень його засвоєння. Крім того, кожен учень отримує від учителя письмові поради щодо того, як раціональніше діяти, де знайти потрібний на­вчальний матеріал тощо. По-друге, змінюється форма спілкування вчителя та учня. Воно здійснюється через модулі та особисте інди­відуальне спілкування. Саме модулі дають змогу перевести навчан­ня на суб'єкт-суб'єктну основу. Стосунки стають більш паритетни­ми. Крім того, учень витрачає максимум часу на самостійну роботу, вчиться ставити мету, самостійно планувати, організовуватися, кон­тролювати себе та оцінювати. Це дає йому змогу усвідомити себе в діяльності, самому визначити рівень освоєння знань, бачити прога­лини в своїх знаннях та вміннях.

Безсумнівно, що вчитель теж керує навчально-пізнавальною діяльністю учнів через модулі й безпосередньо, але це більш м'яке, а головне — цілеспрямоване управління. Нарешті, наявність модулів з друкованою основою дає вчителю змогу індивідуалізувати робо­ту з окремими учнями. Тут не існує проблеми індивідуального кон­сультування, дозованої індивідуальної допомоги.

У чому ж полягає система дій учителя під час підготовки до пере­ходу на модульне навчання?


Мета і завдання

Передусім необхідно розробити модульну програму, яка скла­дається з комплексної дидактичної мети й сукупності модулів, що забезпечують досягнення цієї мети. Щоб скласти таку програму, вчителю передусім необхідно визначити основні наукові ідеї курсу. Наприклад, у курсі шкільної біології виокремити такі ідеї: організм— біологічна система; екологічні системи; система та еволюція орга­нічного світу. Потім необхідно структурувати навчальний зміст на­вколо цих ідей у певні блоки. Після чого сформувати комплексну дидактичну мету (КДМ). Вона має два рівні: рівень засвоєння уч­нем навчального змісту та орієнтація на його використання в прак­тиці, а також для вивчення навчального змісту в майбутньому. Потім із комплексної дидактичної мети слід виокремити інтеграційну ди­дактичну мету (ІДМ) і сформувати модулі, тобто кожен модуль повинен мати свою інтеграційну дидактичну мету. Поєднання досяг­нення цих завдань забезпечує досягнення КДМ.

Однак до модулів входять крупні блоки навчального змісту. Тому кожну інтеграційну дидактичну мету слід розділити на окремі ди­дактичні завдання (ОДЗ) і на їх основі визначити навчальні елемен­ти. Кожному окремому дидактичному завданню відповідає один на­вчальний елемент. Як результат, утворюється дерево завдань: вер­шина дерева—комплексна дидактична мета для модульної програ­ми; середній шар—інтеграційні дидактичні завдання для побудови модулів, нижній шар — окремі дидактичні завдання для побудови навчальних елементів.

Кожному вчителю, який зважився на розробку модульних про­грам, бажано спертися на деякі теоретичні основи і передусім на основні принципи побудови модульних програм.

Перш за все слід знати про принцип цільового призначення. Мо­дулі можна поділити на три типи: пізнавальні, що їх використову­ють для вивчення основ наук; операційні—для формування й роз­витку способів діяльності та змішані. У школі найчастіше викорис­товують змішані модулі.

Провідним принципом модульного навчання є принцип поєднання комплексних, інтеграційних та дидактичних завдань. Розв'язання сукупності ОДЗ забезпечує досягнення ІДМ конкретного модуля. Розв'язання сукупності ІДМ усіх модулів забезпечує досягнення КДМ.

Не менш важливим для управління учінням школярів має прин­цип зворотного зв'язку, тобто ніяке управління не можливе без кон­тролю, аналізу й корекції, причому в поєднанні з самоврядуванням, учінням з боку школярів.

Рекомендуємо використати декілька правил:

• перед кожним модулем здійснювати вхідний контроль знань та вмінь учнів, щоб мати інформацію про рівень готовності до роботи за новим модулем. За необхідності здійснюється відповідна корек­ція знань;

• обов'язково здійснювати поточний та проміжний контроль на­прикінці кожного навчального елемента (частіше – це м'який конт­роль: самоконтроль, взаємоконтроль, звірка з образом тощо). Після завершення роботи з модулем слід здійснити вихідний контроль. Поточний та проміжний контроль мають на меті виявлення прога­лин у засвоєнні для негайного їх усунення, а вихідний контроль має показати рівень засвоєння модуля і теж обов'язково з доопрацюванням.

Отже, кожен учень разом з учителем здійснює управління учін­ням.

Для успішної роботи учня з модулем важливою вимогою є по­дання навчального змісту. Він має бути таким, щоб учень міг ефек­тивно його засвоювати. Бажано, щоб учитель начебто вів бесіду з учнем, активізував його на міркування, пошук, здогад, підбадьо­рював, орієнтував на успіх. Для реалізації цього принципу велике значення має структура модуля. Вона складається з числа його на­вчальних елементів плюс три.



НЕ-3—у ньому записано мету модуля.

НЕ передостанній — у ньому дано резюме (або узагальнення).

НЕ останній — вихідний контроль.

Модуль може бути такої форми:



сто­рінки



№ моду­ля

№ навчального елемента

Навчальний

мате­ріал із зазна­ченням завдань



Керівництво щодо засвоєння навчального змісту
















Рекомендуємо до модуля робити вкладений аркуш, у якому вик­ласти методичні поради вчителю. Це допоможе тим, хто вико­ристовує готові модулі.

Для вчителя важливо мати загальні критерії до формування змісту модуля.

Перший з них: використовуючи модулі, можна успішно здійсню­вати внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки, інтегрувати навчальний зміст, формуючи його в логіці змісту провідного навчаль­ного предмета.

Інший критерій пов'язаний з необхідністю здійснювати диферен­ціацію навчального змісту. Нижньою межею буде рівень обов'язко­вої підготовки. Інший рівень — вищий від обов'язкового.

Важливим критерієм побудови модуля є структурування діяль­ності учня в логіці етапів засвоєння знань: сприйняття, розуміння, осмислення, запам'ятовування, застосування, узагальнення, систе­матизація. І тут є велика можливість здійснити проблемність у на­вчанні.

У модулі має бути можливість для повторення основного змісту, її можна реалізувати через навчальний елемент «Резюме». Добре, якщо узагальнення зроблено не тільки словесно, а й у формі таблиць, порівняльних характеристик, графіків, діаграм тощо. Введення модулів у навчальний процес слід здійснювати посту­пово. Можна поєднувати традиційну систему навчання з модуль­ною. У старших класах лекційна система цілком поєднується з мо­дульною. Дуже добре вписується в модульну систему навчання вся система методів, прийомів і форм організації навчально-пізнаваль­ної діяльності учнів: робота індивідуальна, у парі, групах. Сло­вом, модулі можна вписувати в будь-яку систему навчання й тим самим посилювати її якість та ефективність.

Що ж дає модульне навчання? Наші висновки базуються на спо­стереженні та результатах дослідної роботи, яку ми проводимо в 7, 8, 10-х класах однієї з гімназій.

Проаналізуймо спочатку значення модульного навчання для учня. На запитання про значення модульного навчання діти відповідають: головне — це те, що кожен працює самостійно, є можливість отримати консульта­цію у вчителя, допомогу в товариша, значно глибше можна усві­домити навчальний зміст, увесь час можна себе контролювати.

Усе це та результати навчання дали нам змогу дійти таких висновків. Справді, у процесі модульного навчання кожен учень залучається до активної й ефективної навчально-пізнавальної діяльності, працює з ди­ференційованою за змістом та дозою допомоги програмою. Тут відбу­вається індивідуалізація контролю, самоконтролю, корекції, консуль­тування, ступеня самостійності. Важливо, що учень має змогу значною мірою самостійно реалізуватися, і це сприяє мотивації учіння. Дана система навчання гарантує кожному учневі освоєння стандарту освіти й просування на вищий рівень навчання. Великі можливості має систе­ма й для розвитку таких якостей особистості учня як самостійність і колективізм. На жодному занятті не було ніяких порушень дисципліни чи неуважності учнів через сторонні справи.

Принципово змінюється й становище вчителя в навчальному про­цесі. Передусім змінюється його роль. Завдання вчителя—обов'язкова мотивація учнів, здійснення управління їхньою навчально-пізна­вальною діяльністю через модуль та безпосереднє консультування шко­лярів. У результаті зміни його діяльності на навчальному занятті змінюється характер і зміст його підготовки до них: тепер учитель не готується до того, як краще пояснити новий матеріал, а готується до того, як краще управляти діяльністю школярів. Оскільки управління здійснюється головним чином через модулі, то завдання вчителя по­лягає в грамотному визначенні інтегративних дидактичних завдань модуля та структуруванні навчального змісту під ці завдання. Це вже принципово новий зміст підготовки вчителя до навчального заняття, що обов'язково призводить до аналізу вчителем свого досвіду, знань, умінь, пошуку більш досконалих технологій. Продумування мети діяльності учнів, визначення програми їхніх дій, передбачення можливих утруднень, чітке визначення форм і методів учіння вимагає від учителя доброго знання своїх учнів. Наш досвід показав, що вчи­телі в процесі оволодіння технологією модульного навчання значно зросли професійно. Тому ми вважаємо, що процес оволодіння теорією й практикою модульного навчання—це шлях професійного самоствер­дження вчителя, можливість для його самореалізації.

Для переходу на модульне навчання необхідно створити певні умови.

Перша умова пов'язана з мотивацією вчителів. Тут велику роль можуть зіграти методичні об'єднання, кафедри, які мають порівняти рівень задоволеності дітей і батьків освітніми послугами школи з тими потребами, які залишаються незадоволеними.

Друга умова пов'язана з готовністю школярів до самостійної навчально-пізнавальної діяльності: сформованість мінімуму знань та загальних навчальних умінь.

Третя умова— це матеріальні можливості школи в розмноженні модулів, бо вони тільки тоді зіграють свою роль, коли кожного учня буде забезпечено цією програмою дій. У нашому випадку учні на­бирали програми на комп'ютері й на ньому ж розмножували.

Хотілося б застерегти від можливих помилок на початку до­слідної роботи. Передусім не слід одразу виходити з модулями на весь клас. Спочатку слід спробувати їх на малій групі. Це дасть змогу оцінити обсяг, структуру, рівень складності змісту, логіку побудови діяльності учнів, систему контролю й самоконтролю і на цій основі внести корективи.

Інша помилка вчителів полягає в тому, що в модуль вводять дуже великий обсяг змістовної діяльності. Всі учні кажуть, що їм не ви­стачає часу. Це відбувається з двох причин. По-перше, у школярів не сформовано відчуття часу, а по-друге, вчителі самі не задають тем­п роботі своїх учнів.

Загалом, досвід показав, що вчителям і учням ця система навчан­ня припала до душі, хоча вона й вимагає від учителя великої підго­товчої роботи, а від учня напруженої праці.



Зміст технології

Технологія модульного навчання передбачає, насамперед, перехід на новий часовий режим (від уроків по 45 хвилин до міні-модулів по 30 хвилин), створення більш широких умов для самоосвітньої діяльності учнів, зміну головних функцій учителя – від інформаційно-контролюючої до консультативно-координаційної, вимагає від учителя бути не стільки педагогом-предметником, скільки професійним психологом і дослідником.

Повний функціональний цикл навчального модуля складається з 6-ти основ­них етапів, кожен із яких несе в собі різні дидактичні навантаження:

0 — чуттєво-етичний (необов'язковий) — налагодження теплих, довірливих взаємин між учителем та учнями, психологічна і духовна установка щодо пошуку нового, невідомого;

1 — установчо-мотиваційний - визначення далеких та близьких перспектив вивчення теми, проектування навчально-розвивальної діяльності кожного учня;

2 — змістово-пошуковий - актуалізація опорних та здобуття нових знань за допомогою різноманітних психолого-педагогічних методів та прийомів;

3 — оцінно/контрольно-смисловий — оцінка ступеня оволодіння теоретичними знаннями, осмислення навчальної інформації;

4 — адаптивно-перетворювальний— перетворення теорії на практику, розвиток самостійності та самодіяльності під час виконання практичних завдань;

5 — системно-узагальнюючий - систематизація знань, умінь та навичок, створення ситуації їх корекції, розвиток позитивної самооцінки;

6 — контрольно-рефлексивний — підсумкове оцінювання рівнів оволодіння знаннями, уміннями, цінностями, збагачення та вдосконалення власного дос­віду;

0 — духовно-естетичний (також необов'язковий) —моделювання ситуацій самобутнього творіння і творчого, продуктивного фантазування.
З досвіду роботи

Сценарій модульного уроку з прикладної економіки. (5 по ЗО хвилин)

Гроші та фінансові установи

Провідна ідея теми: визначення грошей як загаль­новизнаного інструмента для виконання функцій за­собу обміну, міри вартості та накопичення.

Конфлікт освітньої діяльності пов'язаний із невідпо­відністю ментального досвіду учнів та рівня абстракт­ного особистого досвіду в умовах перехідного етапу розвитку економіки України.

Надзавдання вчителя: створити позитивний настрій в учнів та умови для визначення кожним учнем усіх своїх інтелектуальних можливостей і потреб та допо­могти кожному учневі підвищити свій інтелектуаль­ний рівень розвитку.

Мета: забезпечити засвоєння головних економіч­них понять теми та виробити загальнонавчальні та суто економічні навички і вміння учнів під час вив­чення теми «Гроші та фінансові установи». Сприяти розвитку абстрактного мислення та самостійності у вирішенні економічних проблем. Показати роль і значення теми в загальному курсі економіки.

Учні повинні:

знати: головні поняття теми — «гроші», «вартість грошей», «банківська система», «інфляція», «індекс цін», «депозитний мультиплікатор»;

нормувати: функції грошей;

вміти: характеризувати види грошей, що перебува­ють у обігу, визначати функції грошей, обчислювати індекс цін та кількість грошей, необхідних для обігу.

I міні-модуль. Чуттєво-естетичний.

II міні-модуль. Установчо-мотиваційний.

III міні-модуль. Змістово-пошуковий. Предмет вивчення:

основи економічних знань; гроші, їх види, функції, сучасні фінансові установи; особиста навчально-розвивальна діяльність учнів.


І міні-модуль ЧУТТЄВО-ЕСТЕТИЧНИЙ

(ЗО хвилин)

Тема: Гроші — це не просто гривні, рублі, долари або франки...

Навчально-розвивальні та виховні завдання: спри­яти створенню позитивного настрою, атмосфери творчої праці, поглиблювати знання учнів з теми «Гроші». Показати можливості міжпредметних зв'язків даної економічної теми з іншими шкільни­ми предметами.

Продовжити розвивати навички роботи з додат­ковими джерелами економічних знань.

Хід розвивальної взаємодії


Алгоритм

Зміст роботи

Організація учнів до роботи

Вступне слово вчителя (визначення мети та головних завдань міні-модуля). Ми звикли до грошей і сприймаємо їх як найзвичайнісінькі речі. Ми не уявляємо собі нашого повсякденного життя без грошей. Ми користуємося ними під час придбання речей, необхідних для навчання у школі, — книжок, зошитів, паперу і т. ін., під час проїзду в міському транспорті, використовуємо гроші, коли бажаємо отримати послуги перукаря чи дантиста. Без грошей не можна потрапити в театр або музей. Ще довго можна перелічувати випадки, у яких без грошей ми нічого не варті. Коли ми спілкуємось, то не звертаємо уваги на те, що використовуємо слово «гроші». А що ж таке гроші?

Евристична бесіда

(На дошці написані визначення слова «гроші» декількох відомих авторів). Учитель запрошує учнів до співбесіди.

Гроші — це нічого не варте сміття. Так сказав усім відомий Робінзон Крузо у романі Д. Дефо. Поясніть, будь ласка, як ви розумієте його думку? У якому випадку гроші можуть стати сміттям?

Гроші — шосте відчуття, що дозволяє нам насолоджуватися п'ятьма останніми, — говорив Оноре де Бальзак. Що він мав на увазі? Поясніть його думку?

Гроші — це колесо обігу (Адам Сміт).

Гроші — це загальний еквівалент (Карл Маркс). Поясніть думку Маркса і Сміта. Що вони мали на увазі?

Гроші — це карбована свобода (Федір Достоєвський). Чому «карбована» свобода? Поясніть думку Достоєвського



Випереджальні завдання

У багатьох літературних творах ми зустрічаємо розповідь про гроші, про їх значення в житті людини, про функції, які вони виконують. Так, наприклад, у романі Моріса Дрюона «Ув'язнена Шато-гайяра» є такий момент (зачитує).

«...унификация денег, имеющих хождение в стране, равно как и королевская монополия на випуск монети, били введени лишь в царствование Филиппа Красивого. До зтого времени барони и висшая знать випускали (или по их приказу випускали) свою собственную золотую и серебрянную монету, которая имела хождение наравне с королевской монетой в их... владениях; зта привилегия приносила огромние доходи. Извлекали из зтой операции вигоди и те, кто, подобно ломбардским банкирам, поставлял металл для чеканки монети и играл наразнице курсов отдельних провинций».

Поясніть значення прочитаного.

А в яких художніх творах, що були вивчені вами на уроках української та зарубіжної літератури, велася розмова про гроші?

(«Мертві душі» М. Гоголя, «Гобсек» Оноре де Бальзака.

Учні обговорюють, зачитують уривки з названих творів.)



Відеофрагменти

Ми читаємо книжки, дивимося телевізор і ніколи не звертаємо уваги на те, що гроші в багатьох фільмах відіграють майже головну роль, тільки про них не пишуть у титрах. Пам'ятаєте фільм за участю відомого американського актора Сильвестра Сталлоне «Скелелаз»? Весь сюжет фільму присвячений гонитві за грішми, дуже великими грішми (перегляд уривка.)

Гроші збуджують у людині ії найгірші риси, заради грошей людина буває здатною на негативні вчинки. Пам'ятаєте Милославського з кінофільму «Іван Васильович змінює професію»? (перегляд уривка.) Милославський радить нам зберігати гроші в Ощадбанку, але ж їх можна перетворити на скарби, не дочекавшись послуг Ощадбанку, як у героїв фільму

«Діамантова рука» (перегляд уривка.)


Евристична бесіда

Що ілюструють фрагменти відеофільмів? А чи завжди людина мала проблему, як зберегти гроші? Чи були часи, коли грошей ще не було? Які речі могли замінювати функції грошей і як людина усвідомила необхідність грошей та зрозуміла, які функції мають виконувати гроші?

Випереджальне завдання

Бартерний обмін за часів натурального господарства. В «Іліаді» Гомера вартість усіх товарів виражається в биках. Так, ваза з прикрасами коштувала у стародавніх греків один бик, рабиня — чотири бики.

Робота в зошиті

Перші гроші або речі, що виконували функції грошей.

Сіль — Римська імперія.

Фініки — Алжир та Північна Африка.

Риба — Ісландія.

Черепашки — Індонезія, Південна Америка.

Перли — Індія.

Кава (боби) — Нікарагуа.

Хутро куниці та соболя — Київська Русь.

Універсальні гроші — золото.

УСТАНОВЧО-МОТИВАЦІЙНИЙ (30 хвилин)

Тема: Знайомство зі структурою теми «Гроші і фінансові установи», її місцем у загальному курсі шкільної економіки. Постановка навчально -розвивальних завдань теми:

А. Що таке гроші, як змінювався їхній вигляд та цінність в історії людства?

Б. Головні якості, функції та види грошей.

Навчально-розвивальні та виховні завдання

Познайомити учнів зі структурою теми, її місцем у загальному курсі шкільної економіки, головними етапами вивчення теми. Дати знання про те, що таке гроші, як змінюється їхній вигляд з часом, які якості вони мають, які головні функції виконують, які існу­ють види грошей. Продовжити розвиток навичок ро­боти з джерелами економічних знань: підручниками, словниками та ін. Формувати вміння висловлювати свої думки та поважати думки інших.



Графік вивчення теми

Тип міні-модуля

28.11

3.12

10.12

17.12

24.12

Домашнє завдання

Чуттєво-естетичний

\
















Установчо-мотиваційний

\
















Змістово-пошуковий

\

\\\

\







Підготувати повідомлення «Гроші за часів Київської Русі та Російської імперії»

Оцінно-смисловий







\\










Адаптивно-перетворюючий










\\\




Підготувати повідомлення з питання «Теорія монетаризму»

Системно-узагальнюючий













\\

Економічна лабораторія, с. 116 збірки завдань «Прикладна економіка»

Контрольно-рефлексивний

-










\

Скласти авторську задачу на визначення кількості грошей, необхідних для обігу -: (формула Фішера), або на визначення індексу цін


Хід розвивальної взаємодії

Алгоритм

Зміст роботи

Організація та налаштування учнів на подальшу роботу

Бесіда з учнями з метою визначення подальших задач та можливостей їх виконання.

Учитель звертається до учнів з проханням назвати теми, під час вивчення яких ішлося про гроші. Чи були уроки, на яких вирішували задачі, пов'язані з грошима (які типи задач).

Робота з графіком вивчення теми.


Робота зі словником

Визначення поняття «гроші» за словником.

Гроші — це особливий товар, загальний еквівалент, форма вартості всіх інших товарів



Індивідуальні завдання

Поки клас готується до роботи з підручником, окремі учні отримують індивідуальні завдання:

1. Чи можна чимось замінити готівкові гроші?

2. Чи існують міжнародні гроші?

(Підручник Радіонової І. «Основи економіки», с. 71—72)



Робота з підручником

Прочитайте матеріал посібника «Прикладна економіка», с. 134. Дайте відповіді на запитання, написані на дошці: _

1. Які вимоги до матеріалу, з якого виготовляють гроші?

2. Які основні функції виконують гроші?


Робота в зошиті

Відповідь на запитання 1: стабільність, портативність, міцність, однорідність, подільність, розпізнавання.

Відповідь на запитання 2: засіб обміну, міра вартості, засіб накопичення.



Підсумки виконання

індивідуальних

завдань


1 група: готівкові гроші можна замінити: чеком, векселем, кредитною карткою при наявності рахунку в банку.

2 група: міжнародні гроші — екю — європейська розрахункова одиниця. €вро — нова валюта, що була введена в обіг в окремих країнах Європи з 1 січня 2002 року.



Випереджальне завдання

Розповідь про євро. Види купюр, форми їх захисту від підробок (за матеріалами періодичної преси).

Ділова гра

Міжнародний торговий ярмарок.

Робота проводиться в динамічних групах. Учитель роздає матеріали, необхідні для роботи, та розповідає про головні вимоги гри.

Час виконання роботи 5—7 хвилин


Підсумки роботи

1. Підсумки гри.

2. Підсумкова бесіда:

— Що таке гроші?

— Які головні функції вони виконують? Наведіть конкретні приклади.

— Чи можна чимось замінити готівкові гроші?

— Чому чеки зручніші від готівкових грошей?

— Чи повинен мати якісь певні якості матеріал, з якого роблять гроші?

ІІІ міні-модуль

ЗМІСТОВО-ПОШУКОВИЙ. (30 хвилин)

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка