Головне управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації Обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників



Сторінка4/7
Дата конвертації08.03.2016
Розмір1.7 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Тема: Грошові знаки — купюри та монети, їхні особ­ливості

Навчально-розвивальні та виховні завдання: дати учням знання про те, звідки з'являються паперові купюри та монети. Розвивати навички визначення відмінності справжніх паперових грошей від підробок. Формувати навички співпраці під час роботи в динамічних групах, виховувати вміння коректно ставитися до думок товаришів.
Хід розвивальної взаємодії

Алгоритм

Зміст роботи

Налаштування учнів на подальшу роботу

Учитель разом з учнями з'ясовує навчально-розвивальні та виховні завдання згідно з темою міні-модуля

Міні-лекція

План-конспект міні-лекції

1. Готівка українських паперових грошей — купюри номінальною вартістю від 1 до 200 гривень та монети.

2. Малинська фабрика банкнотного паперу.

3. Забезпечення держави готівковими грошима.

4. Американська готівка — паперові гроші і казначейські білети.


Робота в динамічних групах

Завдання: розгляньте українські та американські гроші. Знайдіть відповіді на такі запитання:

1. Чи мають гроші якусь нумерацію? Як визначити дату їх друку?

2. Чим відрізняються купюри в 100 та в 1 гривню?

3. Чим відрізняються купюри в 100 та 1 долар США?

4. Чи є якісь портрети або малюнки на купюрах?

5. Чи є на купюрах зображення символів держави?

6. Хто стверджує вартість купюри?


Підсумки роботи в групах

Учитель надає слово кожній із шести груп, під час відповіді учні користуються посібниками «Прикладна економіка», с. 136

Підсумки роботи в міні-модулі

Про що ви дізналися на сьогоднішньому занятті?

Чого навчились, які практичні навички закріпили та здобули?

Що найбільше сподобалося на уроці?

Які види роботи хотілося б виконати ще раз?



Домашнє завдання

Підручник Радіонової І. «Основи економіки», с. 67—72.

Посібник «Прикладна економіка», с. 133—137.

Збірка завдань, с. 111, № 1, 2 (письмово у зошитах).

У зошиті дописати валюти країн світу.

Індивідуальні: Білик О. № 1;

Пархоменко А. № 2;

Полковников О. № 3;

Заяц Т. № 4 (с. 73 підручника Радіонової І. «Основи економіки»)



З'ясування стандарту на виході

Підсумковий тест.

Взаємоперевірка виконання завдання




Підсумковий тест (перевірка стандарту на виході)

1. Яке твердження розкриває сутність грошей?

а) гроші – це грошові білети і розмінна монета, що перебувають в обігу;

б) гроші – це загальний еквівалент обміну товарів;

в) гроші – це паперові і металеві гроші;

г) гроші – це золоті і срібні монети.

2. За умов ринкової економіки гроші слугують:

а) засобом обігу;

б) мірою вартості;

в) засобом накопичення;

г) усім переліченим вище.

3. У якому випадку пір'я павича можна назвати гро­шима?

а) якщо воно рідкісний товар;

б) якщо всі пір'їни однакові за формою та розмі­ром;

в) якщо всі приймають його як сплату за товари та послуги;

г) якщо вони легко поділяються на частини, аби дати здачу.

4. Чек є подібним до паперових грошей, тому що:

а) він виглядає приблизно так само, як і паперові гроші;

б) його можна легко отримати в банку;

в) він приймається в оплату за товари та послуги;

г) його зручніше носити, ніж металеві гроші.

5. Більшість грошей, що перебувають в обігу, це:

а) паперові гроші;

б) казначейські білети;

в) безготівкові гроші;

г) монети.

6. Обмін одного товару на інший — це:

а) торгова угода;

б) бартер;

в) випадковий обмін;

г) купівля товару.

7. Вартість гривні стане більшою, якщо:

а) виросте курс долара;

б) виросте купівельна спроможність гривні;

в) за готівкову гривню даватимуть більше безго­тівкових грошей.



8. Натуральне господарство це:

а) організація виробництва натуральних природ­них продуктів для людини;

б) організація виробництва, у якому використо­вується лише ручна праця;

в) господарство, у якому виробляються продукти харчування для громадян та фірм;

г) господарство, у якому виробляється все необхід­не для особистого життя і практично відсутній товар­ний обмін.

9. Гроші це:

а) усе, що приймається в сплату за товари та послуги;

б) купюри;

в) золоті та срібні монети;

г) хутро куниці.
Сценарій модульного уроку з географії

ТОПОГРАФІЧНІ КАРТИ ТА ЇХ ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ,

8 клас

Модульний урок

Мета уроку: сформувати знання учнів про види карт, особливості топографічних карт та їх практичне використання; розвивати вміння за допомогою умовних позначок «чи­тати» топографічні карти, розв'язу­вати найпростіші задачі, описувати місцевість.

Обладнання: топографічна кар­та, лінійка, циркуль-вимірювач, атласи для 7-9 класів, атлас для 6 класу.

Тип уроку: комбінований (вив­чення нового матеріалу і форму­вання вмінь та навичок).



хід уроку
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. К.Паустовський у своєму оповіданні «Мещерська сторона» писав: «Вивчення незнайомого краю завжди починається з карти... Картою можна мандрувати так са­мо, як і землею... Мандрівка кар­тою — дуже захоплююче заняття, доступне кожному з нас». А хто з нас не любить подорожувати?!!

Згадаймо уривок з роману Жюля Верна «Діти капітана Гранта», де описано діалог Паганеля й провід­ника, уродженця цих земель:


  • Значить, ви проїжджали в цих краях?

  • Звісно.

  • На мулі?

  • Ні, в кріслі!

Звичайно, мандрувати картою можна й у себе вдома. Тому наше завдання на цьому уроці — навчи­тися працювати з топографічною картою; описувати розташування різних об'єктів на місцевості, виз­начати прямокутні та географічні координати об'єкта, відстань між об'єктами, висоту та крутизну схилу, напря­мок.

Для виконання цього завдання нам необхідні: топографічна карта (во­на є в зошитах для практичних ро­біт), лінійка, циркуль-вимірювач, атлас для 6 або 8 класу, де є умовні позначки.

План уроку

1. Перша 30-хвилинка — актуалі­зація опорних знань (з курсу 6 чи 7 класу).

2. Друга 30-хвилинка — вивчення нового матеріалу — правила чи­тання топографічної карти (за зошитами для практичних ро­біт).

3. Третя 30-хвилинка — практична робота №2 (розв'язання задач за зразком).

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учитель. Відомий картограф О. В. Гедимін писав:

Карты вовсе не безгрешны

И в пределах норм

Нарушают верность линий,

Площадей, углов и форм.

Поясніть ці слова. Про що свідчать рядки вірша?

Показати земну поверхню на карті без викривлень не можна, тому ви­користовують спосіб, який дозво­ляє зобразити земну поверхню з то­чною площею об'єктів або точни­ми кутами, або зі всіма викривлен­нями, але в невеликих межах. Ці математичні способи зображення земної поверхні на площині (на карті) називаються картографічни­ми проекціями.

Згадаймо, які види проекцій ми зна­ємо, яким чином показані на них паралелі та меридіани, та які карти в цих проекціях зображаються.

Робота біля дошки

1. Заповніть таблицю (див. табли­цю 1).

2. Продовжте схему І (повторення з курсу 7 класу).

Фронтальна бесіда

1. Які методи та способи одержан­ня інформації вам відомі?

2. Що таке географічна карта?

3. Чим карта відрізняється від пла­ну місцевості?

4. Які види умовних позначок ви знаєте?

5. Що зображається за допомогою:

• пояснювальних позначок;

• площинних та лінійних по­значок;

• якісного фону, ізоліній, ліній руху, ареалів?

Робота з атласом

(Використовуємо схему й таблицю на дошці, матеріал, який по­вторили усно.)

1. Охарактеризуйте карти «Клімат України»:

а) за змістом (тематична); за масштабом (дрібномасштаб­на); за охопленням території (карта країни);

б) які види умовних позначок наявні на цій карті?

2. Перший ряд усно працює з кар­тою «Зовнішні економічні зв'яз­ки України» (с. 46-47 атласу).

Другий ряд — із «Синоптичною картою Європи» (с. 15 атласу).

Третій ряд — з «Адміністратив­но-територіальним поділом України» (с. 4-5 атласу).

3. До якого виду належать топо­графічні карти? (До загальногеографічних)

4. Для чого вони створюються?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

На першому уроці ми пригадали класифікацію карт, умовні познач­ки та картографічні проекції. Виз­начили роль та значення топогра­фічних карт.

На цій 30-хвилинці ми маємо на­вчитися читати топографічну карту й розв'язувати найпростіші задачі.

Розповідь учителя супроводжуєть­ся роботою за топокартою (у зоши­тах для практичних робіт).

Топографічна карта — це докладна карта місцевості, виконана у вели­кому масштабі (1 : 200 000 та біль­ше), що дозволяє визначити розта­шування об'єктів та їх співвідно­шення між собою.

За змістом вони належать до загальногеографічних карт. (Чому?)

Кожний аркуш крупномасштабної топокарти зображує порівняно не­велику частину земної поверхні практично близьку до площини. То­му на таких картах спотворення по­рівняно з дрібномасштабними геог­рафічними картами є зовсім незнач­ними й їх можна не брати до уваги. Масштаб по всій карті однаковий.

Для того, щоб навчитися працювати з топографічною картою, виконає­мо практичну роботу № 2 (у зоши­тах для практичних робіт). Перший та другий етап роботи виконується разом з учителем.



Практична робота № 2

Опис місцевості та розв'язання за­дач за топографічними картами (визначення координат, відстаней, напрямків, висот, крутизни схи­лів).



І етап. Правила читання топогра­фічної карти

1.Кожен квадрат кілометрової сіт­ки має свої координати, які ви­значають за нижнім лівим ку­том. Наприклад, точка А має координати 6507 (рис. 2).

2.Рамка карти поділена відрізка­ми (чорні та білі), по одній хви­лині, а кожен відрізок поділе­ний точками по 10 секунд.

3.У нижньому лівому куті карти (рис. 2) вказані географічні ко­ординати. Наприклад, точка К має координати 54°40' пн. ш. та18°00'сх.д.

4.Абсолютна висота будь-якої точки визначається за допомо­гою горизонталей так само, як на плані місцевості.

5. Відстань між точками визнача­ється шляхом вимірювання у сантиметрах та помноження на коефіцієнт масштабу (для карти масштабу 1:50 000,1 см = 500 м).

6. Під нижньою рамкою топогра­фічної карти міститься шкала закладень, яка дозволяє визна­чити крутизну схилів. Для цього необхідно виміряти відстань між горизонталями схилу ліній­кою або циркулем-вимірювачем, наприклад, відрізок [АС] Потім переносимо від­стань АС на шкалу крутизни схилів (рис. 3). Одержуємо ре­зультат: крутизна схилів дорів­нює Г.

II етап. Можливі варіанти роботи за топографічною картою

Задача 1. Визначення прямокутних координат точки у квадраті 6507.

Розв'язок

1) Вимірюємо відстань до точки А від південної та західної сто­рін квадрата та визначаємо його в метрах

2) Одержуємо:

х= 1,5 см • 500 м.= 750 м у = 1 см • 500 м = 500 м

3) Одержані величини приписуємо до чисел, зазначених у виходів відповідних кілометрових ліній: х = 65 000 + 750 = 65 750 м

у = 07 000 + 500 = 07 500 м

Відповідь: х = 65 750 м, у=07 500 м.

Третя 30-хвилинка

На минулому уроці ми вивчили правила читання - топокарти та можливі варіанти роботи за нею. Зараз кожен самостійно спробує виконати завдання.



III етап практичної роботи (вико­нується самостійно у зошитах для практичних робіт за зразком).

1. Використовуючи атлас для 8 класу та відомі вам умовні знаки, опи­шіть територію у квадраті 6508.

2. Визначте прямокутні географіч­ні координати й абсолютну ви­соту точки Б (6508).

3. Обчисліть відстань між точками Б і С (6607) , визна­чивши відстань від точки Б до точки С.

4. Обчисліть крутизну схилу на відрізку ОР.

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Через 15 хвилин робота перевіря­ється, вибірково оцінюється та всі завдання ще раз усно проговорю­ються. Виправляються помилки.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Повторити тему «Джерела геог­рафічної інформації».

2. За топокартами в зошитах приду­мати власні завдання на читання карти та розв'язання задач.


Список використаної літератури

  1. Корнєєв В.П. Технології в навчанні географії – Х.: Вид. група “ Основа”, 2004. – 112 с.

  2. Топографічні карти та їх практичне використання // Географія. – 2003. - № 9. – С. 14-17.

  3. Гроші та фінансові установи // Краєзнавство. Географія. Туризм. - квітень 2004. - № 20. – С. 19-23.

  4. Викладання шкільного курсу географії в модульно-розвивальній системі навчання // Краєзнавство. Географія. Туризм. – вересень 2002. - № 33. – С. 7-9.

  5. Життєва необхідність сьогодення ( методика реалізації проекту і створення порт фоліо в межах і умовах модульно-розвивального навчання географії) // Краєзнавство. Географія. Туризм. – вересень 2004. - № 35. – С. 12-19.


Юхименко Н. М.,
вчитель І категорії Таганчанської ЗОШ
І-ІІІ ступенів ім.С.К.Федоренка
Канівського району
Створення "ситуації успіху"
у школярів середньої та старшої школи

І. Історія виникнення технологій

Накопичення педагогічного досвіду навчання дітей само по собі сприяло виникненню «ситуації успіху». Видатні педагоги сучасності А.С. Макаренко і В.О. Сухомлинський в своїх працях велику увагу приділяли викликанню в дітей почуття радості праці, радості успіху у навчанні.

У наш час, у період науково-технічного прогресу вчитель повинен всіма засобами намагатися викликати в учня позитивний настрій, умови для творчої співпраці, розвитку кожної особистості.

Саме створення ситуації успіху у школярів сприяє розвитку в період формування і ми, педагоги, повинні допомогти їм у цьому, сприяти вірі у майбутнє, сподівань на позитивні перспективи у майбутньому.



ІІ. Концептуальні положення.

В основі педагогічної технології «створення ситуації успіху» лежить особистісно-орієнтований підхід до процесу навчання та виховання.

Саме «ситуація успіху» допомагає кожній дитині визначити свій результат.

«Ситуація успіху» сприяє самому учневі усвідомити результат своєї діяльності, своїх отриманих знань. І тому дуже важливо, щоб дитина під час отримання знань була розкута, уважна, творцем своєї справи.

Об’єктивна успішність – це успіх зовнішній, але потрібно, щоб дитина отримала внутрішній позитивний результат.

ІІІ. Мета і завдання.

Головна мета діяльності вчителя: створити в учнів повагу до самого себе, до свого розвитку як особистості; створити «ситуацію успіху» для кожної особистості і дати можливість учням повірити в себе, у свої можливості.

Завдання педагога: допомогти учням отримати успіх і відчути радість відставання труднощів; допомогти особистості подолати труднощі і виховати стійкість у боротьбі з ними.

IV. Ключові слова.

Успіх, ситуація успіху, очікування особистості, радість (неочікувана, справджена, загальна, сімейна), ступінь глибини радості.



V. Понятійний апарат.

З педагогічної точки зору ситуація успіху: це цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюються можливості досягти значних результатів у діяльності як окремої особистості, так і класного колективу.

З психологічної точки зору: це переживання стану радості, задоволення від результату своєї діяльності.

З соціально-психологічної точки зору успіх: оптимальне співвідношення між оточуючими людьми і особистістю та результатами їх діяльності.

Констатований успіх: дитина досягла успіху, отримавши при цьому чудовий настрій і почуття гордості до самої себе.

Очікування особистості: стадія припущення, надії, сподівань.

Передбачений успіх: дитина чекає з нетерпінням, надіється на позитивний результат.

Ситуація: поєднання зовнішніх та внутрішніх щодо суб’єкта умов, що спонукають його до будь-яких дій.

Ситуація успіху: організація вчителем умов для успішного навчання учня і досягнення ним радості.

Стан неадекватного оптимізму: переоцінка учнем своїх сил і можливостей до самооцінки самим себе. Може привести до гірких розчарувань.

Стан тривожного очікування: дитина перебуває в постійному стресі очікування події в результаті різних невдач і конфліктів.

Узагальнювальний успіх: очікування успіху стає поступово постійною потребою.

Успіх: єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.

VІ. Зміст педагогічної технології.

Під час процесу навчання дитина з її проблемами повинна стояти на першому місці бути предметом турботи вчителів.

Вчитель повинен поставити питання: «Що цієї миті більш за все потрібно для гармонійного розвитку особистості такого-то учня?»; «Які внутрішні мотиви повинні бути заторкані?»

Саме під час використання технології «ситуація успіху» можна з повною впевненістю сказати, що її точкою відліку є духовне удосконалення внутрішнього світу і дитини, і вчителя. Кожен учитель повинен з обережністю відноситися до дитини, вибирати слова при спілкуванні з нею:



  • Це дуже важливо і у тебе неодмінно вийде.

  • Я впевнений, що ти пам’ятаєш про… .

Є різні категорії учнів:

  • «Надійні»

  • «Впевнені»

  • «Невпевнені»

  • «Зневірені»

Кожна категорія дітей характеризується своїми особливостями, різною самооцінкою, різним сімейним станом. І педагог повинен допомогти цим учням або відчути радість, або не замкнутися в собі.

Педагог повинен користуватися різними педагогічними прийомами. Це прийом «Здійснена радість», «Невтручання», «Холодний душ».

Особливу увагу вчитель повинен звернути на невпевнених, зневірених дітей. Допомогти саме їм у створенні всіх можливостей для розквіту. За допомогою всіх прийомів «Аножування» і «Гидке каченя» учитель створить психологічну установку на можливий успіх, дасть впевненість у власні сили. Учитель може разом з учнями створити «Загальну радість» для невпевнених в собі учнів.

Добре знаючи дітей, вчитель може широко використати прийом «Зараження», заразивши весь колектив успіхом викликати радість у всіх.

У сучасний період велике завдання стоїть перед педагогом саме у використанні прийому «Сімейна радість». Саме цей прийом допомагає батькам тверезо поглянуть на можливості своїх дітей, реально оцінити їх досягнення.
ІІІ. Вимоги до педагога

Педагог повинен піклуватися про розуміння внутрішнього світу дитини, сприяти тому, щоб навчально-виховний процес, який він організує, вмістив у собі ситуацію успіху. І це повинно стосуватися діяльності як індивідуальної, так і групової.

Учитель повинен володіти силою сугестивного впливу за допомогою педагогічної техніки.

Ще Януш Корчак говорив про те, що дітей як таких немає, а є люди, які відрізняються масштабом понять, досвідом, захопленням, тощо.

Слід звернути увагу також і на емоційну культуру вчителя. Ще
В.О. Сухомлинський відокремив такі ознаки емоційної культури: культура та сприйняття, культура слова та емоційний стан; емоційне сприйняття світоглядних та моральних ідей, принципів, істин.

Під час використання цієї технології потрібно велику увагу приділяти спілкуванню з дітьми. Звертаючись до них, обдумувати кожне слово, речення, запитання:

«Я гадаю, що зручніше за все було б зробити».

«Мені здається, тут у центрі уваги перебуває».

«Я знаю, що люди звичайно починають з …».

У складних ситуаціях:

«Мені б дуже хотілося б, щоб ти не забув про це…».

«Звичайно, всім сподобалося, коли виконано саме цей бік роботи».

Не менше значення має і «Педагогічна доброта», адже тут учитель втілює в життя особистісний підхід, тому що саме індивід знаходиться в центрі уваги, тому що навчання – суто індивідуальна діяльність кожного учня.

Уроки, позакласні заходи сприяють формуванню в дитині певних знань, умінь і навичок. Перевірка учнями знань здійснюється на уроках тематичного оцінювання. Я роблю загальний на дошці. Завдання мають 4 рівня складності і кожен учень вибирає ті рівні, які йому під силу. Учням, які навчаються на 1-6 балів, я пропоную завдання І-ІІ рівня, якщо хоче прошу виконувати далі.

Створення «Ситуації успіху» у школярів, характерне як під час проведення уроків, так і під час проведення виховних годин. Так, у 6-му класі у мене є тиха, скромна дівчинка Алла. Вона спокійна, урівноважена, дуже любить виступати, читати вірші , але в той же час якась сором’язлива, боязка. І от при підготовці до Нового року діти кричать: «Дайте мені вірш, пісню», а Алла мовчки стоїть собі. Я звернула увагу на неї і сказала: «Мабуть найкраще з роллю Зими і Наталки Полтавки справиться Алла. Візьми, будь-ласка, слова». Алла аж почервоніла від задоволення, сказала «Дякую» і через день вивчила всі слова, хоча їх було дуже багато.


Тема: «Німеччина» (10 клас).

Завдання уроку: розкрити історичні та географічні причини, що вплинули на утворення єдиної Німеччини;розвивати вміння працювати з різними джерелами інформації, виховувати інтерес до інших країн; сприяють розвитку умінь аналізувати історичні, природні і економічні особливості країн.

Обладнання: політична і фізична карти Європи.

Форма проведення: робота над проектом «Ситуація успіху»

Хід уроку

І. Етап орієнтації .

На цьому етапі уроку потрібно створити позитивний настрій. Разом з учнями виконуємо вправу «Мікрофон», відповідаючи на такі приблизно питання:



  • «Чому тепер ми говоримо: «Німеччина?»

  • «Який економічний розвиток був на території ФРН?»

  • «Як розвивалася НДР?»

На дошці коротко записуємо: 2 травня 1945 р. 1990 рік.

ІІ. Етап визначення мети:

Учні разом з учителем визначають мету, завдання уроку.



ІІІ. Етап проектування діяльності:

  • Ознайомлення з планом характеристики країни.

  • Ознайомлення з окремими питаннями плану;/випереджаюче завдання/.

  • Розвиток автомобілебудування в Німеччині.

Презентація та захист окремих питань.
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка