Головне управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації Обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників



Сторінка5/7
Дата конвертації08.03.2016
Розмір1.7 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

ІV. Етап виконання плану діяльності.

  1. Індивідуальне опрацювання теми. Самостійна робота з текстом підручника.

  2. Робота в групах по питаннях (слабші учні працюють з сильнішими)

а). Населення

б). Господарство

в). Сільське господарство

г). Зовнішні економічні зв’язки



V. Контрольно-оцінювальний етап:

  • Презентація та захист питань.

  • Взаємо рецензування проектів між групами.

Інтерактивна вправа:

    1. Ми дізналися про населення Німеччини…

    2. Я на уроці вивчив…

    3. Я навчився працювати з…

    4. Сьогодні на уроці зрозумів…

VІ.Заключний етап:

      • Заключне слово вчителя.

      • Домашнє завдання: вивчити параграф, скласти кросворд.

Дуже велику роль у старших класах відіграють уроки-семінари. Саме під час проведення уроку-семінару чітко простежуються основні типи уроку семінару:

Випереджаючий етап → Навчальний → Узагальнюючий

І тут чітко можна дати учням характеристику окремих галузей промисловості, готуючись до виступів, учні можуть зробити діаграми, графіки.

Клас об’єднується в групи по 5-6 осіб, де поряд з сильними учнями працюють слабші. Завдяки цьому вони на почувають себе ніяково.

Такий тип уроку використовуємо в 10 класі при вивченні теми «Географія основних галузей промисловості».

Під час вивчення теми «Епоха великих географічних відкриттів» я даю учням, які слабо навчаються, підготувати виступи на теми: «Ф. Магеллан»,
«Х. Колумб» і інші. Діти з цікавістю розповідають про дослідників, а ми методом бесіди висвітлюємо питання про: «Як саме досяг дослідник таких успіхів?», «Чому саме?»

Під час вивчення у 6 класі теми «Основні форми рельєфу Землі. Гори», створюючи «ситуацію успіху», намагаюсь, щоб усі учні засвоїли цю тему.



Мета: систематизувати знання учнів про основні форми рельєфу Землі; розвиток первинних умінь характеризувати гори, формувати вміння складати їх характеристику; виховувати любов до краси рідної Землі;

Обладнання: фізична карта світу, атласи.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку

І етап: «Створення ситуації успіху».

Урок починається з проблеми:



  1. Що вам відомо про походження землі?

  2. За якими ознаками класифікують гори?

  3. Як проходить процес утворення гір?

Завдяки цим питанням учні створюють уявну картинку про гори, які вони уявляють, про процес утворення гірських масивів (було дане учням випереджаюче завдання (з літератури вибрати характеристику Карпат і Криму).

ІІ етап уроку: Виникнення ситуації інтелектуального конфлікту (розриву).

Завдання учням чітко полягає в тім, щоб вони усвідомили будову гір (робота з схемами підручника і самостійного запису в зошит).



ІІІ етап уроку: Фіксація місця «розриву» в графічно-знаковій формі. Учні працюють з підручником, доповнюючи свої знання про будову гір, їх утворення і характеристикою. У цей час, працюючи з фізичною картою, знаходять їх вершини.

IV етап уроку: За допомогою окремих завдань підручника учні роблять висновки, узагальнення.

Завдання для підведення підсумків:



  1. За якими ознаками класифікують гори, рівнини?

  2. Які форми рельєфу переважають на нашій території?

V. Домашнє завдання: опрацювати параграф, скласти кросворд.

Учні дуже люблять складати ребуси, кросворди, писати реферати. Під час проведення уроків тематичного оцінювання люблять уроки-КВК, географічні вікторини. Саме «невпевнені» і «зневірені» учні з цікавістю беруть участь у проведенні цих уроків, а в їх очах завжди світиться радість.


Географічна вікторина для учнів 7 класу.

Мета: систематизувати і узагальнити вивчений матеріал; виховати цікавість до географії.

Хід вікторини:

І. Організаційний момент: поділ на команди.

ІІ. Основна частина:

Завдання №1. Випереджаюче завдання: розповісти про дослідників Абель Тасмана, Ждеймс Кука.

Завдання №2. «Розминка розуму». Хто швидше складе малюнок (по розрізаних частинках скласти кенгуру і коалу).

Завдання №3. Скласти кросворд з 6 слів з теми «Австралія».

Завдання №4. «Хто швидше» (Подорож по карті). Команда команді задає географічні об’єкти.

Завдання №5. «Брейн-ринг». На дошці записані слова, хто швидше дастьвідповідь:



  1. Нова Гвінея

  1. Океан на споді материка

  1. Тихий

  1. Острів на півночі материка

  1. Тасманія

  1. Яка природна зона займає більшу частину

  1. Велика Австралійська

  1. Острів на пд.материка

Завдання №6. «Ход вслепую». Хто швидше з зав’язаними очима намалює кенгуру (по одному учаснику).

Завдання №7. «Конкурс капітанів». Зробити коротку подорож-опис по материку «Австралія».



ІІІ. Підведення підсумків, визначення переможця.

Беручи до уваги різні інноваційні технології ми повинні впроваджувати їх поступово, обов’язково брати до уваги зацікавленість учнів, матеріальну базу школи.

Дуже прикро, що в наш час, у школі стає все менше і менше зацікавлених учнів, які хочуть отримати міцні знання. Але все ж таки є учні, які дуже люблять подорожувати на уроках географії, проводити екскурсії, читати енциклопедії.
Петренко Н. А., вчитель географії Вербовецької загальноосвітньої школи
І-ІІ ступенів Катеринопільського району

Криволап В. О., вчитель географії загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 з поглибленим вивченням іноземних мов м. Канева
Технологія розвивального навчання
на уроках географії

«Я повинен пізнати світ і себе,


я потребую життєвих експериментів.
Я хочу приміряти до себе і ту роль, і цю, хочу зазнати неймовірного, хочу перевірити відоме. Мені потрібні труднощі і помилки», - так визначив В. Леві алгоритм пошуку істини кожною особистістю.

Як підпорядкувати цьому бажанню дитини навчальний процес?


І. Історія виникнення технології

В історії школи та науки проблема розвивального навчання учнів існувала не як самостійна, а як складова частина інших проблем навчання.

Ще древньогрецькі філософи сформували деякі ідеї необхідності навчання учнів методів пізнання. Платон (427-347рр.до н.е.) вважав, що головне завдання педагогіки – передати нащадкам принцип доброчинності і тим самим зміцнити розумову частину душі. Аристотель (384-322рр.до н.е.), виразив свої педагогічні погляди в трактаті «Про душу», де він аналізує різні сторони психіки: мислення, пам'ять, емоції тощо. Отже, метою виховання є розвиток вищих сторін душі: розумної та тваринної (вольової). Сократ (469-399рр.до н.е.) вбачав головну мету виховання у створенні гармонічної єдності життєвих потреб та здібностей особистості. Ян Коменський (1592-1670) своїми працями здійснив досить великий вплив на розвиток питань розумового виховання дитини. Він вважав, що основою розумового виховання є наочне знайомство з її довкіллям та різноманітна діяльність. Він довів, що в розумовому вихованні дитини слід дотримуватися послідовності і систематичності відповідно до її розвитку і можливостей. Наставляти дитину на мудрість – поступово, за допомогою дитячих забав приводити до розуміння справжніх речей. Водночас він наголошував на необхідності індивіалізувати прийоми і методи розумового виховання, бо «у дітей вельми різні розумові здібності». Автор «Великої дидактики» не тільки зробив переворот у галузі шкільної освіти, впровадивши класно-урочну систему, що була практично першою упорядкованою технологією організації навчально-виховного процесу, а й послідовно розкрив джерела розвивального навчання, що надали їй сенс на належне місце в історії педагогіки. Видатний педагог К.Д. Ушинський (1824-1871) услід за Я. Коменським вимагав, щоб навчання будувалося з урахуванням психологічних особливостей учнів. Автор першої антропології «Людина як предмет виховання» вважав, що розвиток сприйняття перебуває у тісному зв’язку з розвитком мовлення і мислення дитини образним і конкретним уявленнями. У розширенні світогляду дитини Ушинський дотримувався принципу систематичності, послідовного ускладнення матеріалу від близького до далекого, від відомого до невідомого. Він вимагав, щоб матеріал викликав інтерес у дітей та відповідав науковим вимогам. Він здійснив це, створивши свої книги для читання «Рідне слово», «Дитячий світ». П.П. Болонський ще в ті роки показав, що мислення пов’язане з загальним розвитком дитини: дія переходить в думку, думка породжує дію. Тоді педагогіка висунула ідею широкого впровадження в практику школи дослідницького методу навчання. Та вже у 30-ті роки її було визнано недоцільною.

До середини 50-х років розробляється дидактика репродуктивного спрямування з елементами творчості, а вже з кінця 50-х років починає формуватися нова тенденція в розумінні сутності та характеру навчання. Вона спрямована на відмову від репродуктивних, пояснювально-ілюстративних технологій та розвиток пізнавальної активності, самостійності, творчої ініціативи учнів у навчально-виховному процесі.



ІІ. Концептуальні положення систем розвивального навчання

Традиційний спосіб масового навчання, який спирається на класно-урочну систему, cклався ще у XVIII-XIX ст. Замінивши в нових історичних умовах індивідуальний характер навчання, він зберіг його основні риси: вирішити практичні завдання – навчити дитину писати, читати, рахувати та виконувати прості види людської діяльності. А це означає сформувати людину-виконавця. У психології довгий час існувало теоретичне уявлення про природний розвиток дитини, у тому числі й інтелекту. Швейцарський психолог Жан Паже описав стадії такого розвитку, вивчивши вік від семи до десяти років як час становлення конкретних операцій мислення. Звідти-знаменитий педагогічний принцип доступності: дитині можна задати ту кількість знань і в тій формі, яка доступна її інтелекту. Таким чином, у початкових класах закріплюється конкретне мислення дитини, на якому будується навчання, а в середніх класах зовсім інний підхід-теоретико-дослідницький, що підводить до вирішення практичних завдань.

На початку 30-х років видатний психолог-гуманіст Л.С.Виготський обґрунтував можливість та доцільність навчання, орієнтованого на розвиток дитини, як на свою пряму та безпосередню мету. Він встановив, що розвиток інтелекту людини відбувається через зону ближнього розвитку; коли дитина може може щось робити у співпраці з дорослими, а потім переходить на такий рівень розвитку, коли цю дію може виконувати самостійно. Виготський вважав, що «тільки те навчання в дитячому віці добре, коли воно випереджує розвиток і веде розвиток за собою»… Цю концепцію підтримував і С.Л. Рубінштейн: «Дитина не розвивається і виховується, а розвивається виховуючись і навчаючись, тобто саме визрівання і розвиток дитини в ході навчання не тільки проявляється, а й удосконалюється».

Таким чином, якщо мета традиційної школи (в початкових класах) - навчити дитину читати, писати, лічити, то мета розвивального навчання-сформувати в дитини конкретні здібності (рефлексія, аналіз, планування) з самовдосконалення.


ІІІ.Мета і завдання.

Головною метою розвивального навчання є формування активного, самостійного, творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

Завдання розвивального завдання: формування особистості з:


  • гнучким розумом;

  • розвиненими потребами до подальшого пізнання та самостійних дій;

  • певними навичками та творчими здібностями;

Розвивальне навчання – основа формування творчої особистості, яка має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану зовнішніми факторами.

Виходячи з різного рівня розумової активності під час уроку, слід звернути увагу на саму модель організації навчання. Цією моделлю передбачається реалізація таких етапів:



  1. Формування в учнів мотивів навчання, позитивного ставлення до нього.

  2. Оволодіння новою інформацією, що являє собою пізнавальну діяльність школярів, спрямовану на опанування нових знань та способів навчальних дій.

  3. Відтворення учнями засвоєного матеріалу.

  4. Формування вмінь та навичок у стандартних і нових умовах.

  5. Узагальнення знань, умінь та навичок школярів.

  6. Продуктивна пізнавальна діяльність дитини для формування знань, умінь та навичок на творчому рівні.

Навчальна діяльність формується під впливом потреб, які, в свою чергу, реалізуються в мотивах.

Провідні потреби, що визначають позитивне ставлення до навчання: прагнення до інтелектуальної активності, самостійного здобуття знань та свідомого оволодіння раціональними способами розумової роботи, намагання пов’язати теоретичні положення з практикою і навпаки.

Мотиви, які свідчать про позитивне ставлення до навчання: пізнавальні інтереси; впевненість у необхідності різнобічної освіти; усвідомлення навчальної діяльності як суспільно вагомої; усвідомлення громадського обов’язку; особиста зацікавленість.

Модель розвивального навчання розрахована на вдосконалення розумових процесів з урахуванням можливостей кожної дитини.



IV. Ключові слова

Зона ближнього розвитку, розвиток, здібності, розвивальне навчання, розумове виховання, навчальна діяльність, сприйняття, пізнавальна активність, мотивація, навчальне завдання.



V. Понятійний апарат

  • Зона ближнього розвитку – вирішення завдань, з якими дитина ще не зустрічалась, за умови фіксації вчителем механізму його вирушення та повернення дитині у вигляді здібностей.

  • Навчальна діяльність – така поведінка дитини під час навчання, яка регулюється свідомо поставленою метою.

  • Навчальна потреба – потреба відтворення своїх здібностей.

  • Поняття – основа логічного мислення, в якій відбивається суть предмета, сукупність його основних ознак.

  • Рефлексія – здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати власні дії, мотиви і зіставляти їх із суспільно вагомими цінностями, а також діями та вчинками інших людей.

  • Розвивальне навчання – цілісна педагогічна проблема, яка забезпечує оптимальні умови для розвитку учнів як суб’єктів навчання.

  • Розвиток дитини – процес удосконалення духовної, розумової зрілості, свідомості, культури.

  • Розумове виховання – процес розвитку розуму, пізнавальних здібностей.

  • Сприйняття – пізнання знайомих предметів, що веде до осмисленого сприйняття незнайомих.

  • Уміння навчатись – здатність подолання особистої обмеженості; розширення своїх знань; перехід від неуміння до вправності.


VІ. Зміст технології

Для того, щоб учитель розробив програму розвивального навчання, потрібно, щоб він:

а) вийшов за межі встановленої навчальної програми;

б) дав учню змогу займатися тими видами діяльності, що викликає в нього найбільший інтерес, самостійно визначити інтенсивність та обсяг діяльності;

в) лише допомагав учню поставити перед собою завдання та оволодіти необхідними методами і навичками їх застосування;

г) працював з класом, починаючи з стартової діагностики,предмета (тести);

д) визначав типи завдань для різних груп учнів;

Завдання вчителя – допомогти учневі сформувати такий рівень розумових операцій та перейти на більш високий.

Модель зручна для дитини, бо дає право вибору завдань і виховує в неї почуття відповідальності за свій вибір. Учень перебуває в «ситуації успіху», починає вірити в свої сили.

Готуючись до кожного уроку, вчитель повинен продумати та організувати навчальну діяльність так, щоб:



  • відбувся розвиток процесів сприйняття;

  • учні оволодівали всім;

  • в учнів поступово нагромаджувався індивідуальний досвід пошукової діяльності;

  • розвивалась уява; формувались якості, потрібні для комбінування, конструювання, перетворення.

Для організації розвивального навчання слід використовувати методи, які викликають найбільший інтерес в учнів: проблемні, продуктивні, дослідницькі, що сприяють розвитку творчого мислення та уяви. Однак при цьому не відкидається застосування інформаційних, репродуктивних та репродуктивно-продуктивних методів.

Педагогічно доцільною в методиці розвивального навчання є ідея педагогічної паузи. Деякі вчителі використовують так звану початкову паузу на початку спілкування з класним колективом. Її психологічне призначення полягає в тому, щоб допомогти учням певним чином звикнути до педагога, виявити бажання працювати з ним. Мета цього прийому – викликати в учнів потребу в продуктивному спілкуванні.

Розвивальне навчання потребує від учителя вміння створювати умови пізнання, тобто створювати такі ситуації, коли повинен здійснитись «вибух здогаду».

Для того, щоб виникло колективне мислення з проблеми, вчитель повинен вміти тримати «паузу незнання». При цьому пауза триває, доки хтось не дасть відповіді, хоча «розробляв» проблему весь колектив. Де дуже важливо дати розгорнутися колективній думці, що спонукає особистість працювати швидше, організованіше, сконцентруватись на проблемі.

Використавши це, вчитель виконає основну мету розвивального навчання – формувати «вміння вчитися» - загальної здатності, яка в подальшому дозволить учням самостійно оволодіти будь-якими знаннями.

VІІ. Вимоги до особистості педагога

Технологія розвивального навчання потребує від учителя конкретних професійних здібностей, умінь та навичок.

Це – реалізація на практиці знань психолого-педагогічних основ навчання розвитку дитини, уміння моделювати діяльність, прогнозувати кінцевий результат.

Важливим для вчителя є знання характерних особливостей розвитку пізнавальної діяльності школярів різного віку.

Молодший шкільний вік:

1.Поліпшується робота органів відчуття.

2.Нечітке сприйняття поступово стає точним, керованим.

3.увага з мимовільної стає довільною.

4.Пам’ять наочно-образна.

5.Мислення наочно-образне.

Середній шкільний вік:

1.Сприйняття цілеспрямоване, планомірне.

2.Увага довільна.

3.Запам’ятовування через усвідомлене заучування.

4.Розвивається абстрактне мислення, розумова самостійність, збагачується словниковий фонд.

5.Підліток дуже емоційний, із суперечливою поведінкою.

Старший шкільний вік:

1.Увага довільна, стійка, об’ємна.

2.Пам’ять логічна, здатна до великих навантажень.

3.Активно розвивається логічне мислення, від формальної до діалектичної логіки.

4.Суттєва риса мислення - критичний підхід.

5.Розвиток творчої уяви.

Учитель повинен творчо планувати систему провідних знань і засобів діяльності учнів на основі глибокого вивчення їх реальних можливостей. Для цього вчителю потрібно:


  • Володіти педагогічним тактом, методами педагогічної дії, високим рівнем комунікативних і сугестивних здібностей.

  • Формувати культуру навчальної праці.

  • Вміння пробуджувати інтерес до предмета, реалізуючи принцип переконання учнів у дієвості знань.

  • Навчати їх самостійно регулювати свою розумову діяльність.

  • Вільно орієнтуватися в нових педагогічних технологіях, активно здійснювати пошук нових методичних ідей та концепцій.


VІІІ. З досвіду роботи

Виходячи з особистого досвіду роботи за системою розвивального навчання у своїй роботі з учнями 6-10-х класів застосовую різноманітні форми та прийоми роботи, а саме: широко запроваджую роботу в малих групах. Її можна використовувати як на уроках вивчення нового матеріалу, так і під час підготовки до уроків тематичного оцінювання, практичних робіт. У груповій формі роботи можна використати елемент змагання між групами.



Мета змагання: хто швидше і правильніше виконає завдання. Змагання підсилює емоційний характер роботи. При цьому в учнів розвиваються цілеспрямованість, організованість, позитивне ставлення та інтерес до навчання.

Названі дві форми роботи сприяють кращому засвоєнню знань, розвитку пізнавальних інтересів у дітей.

Іншою формою роботи є міжгрупова форма роботи, яка проводиться після завершення роботи в малих групах і отримання результатів дослідження, відбувається діалог між групами, кожна група відстоює свій спосіб і свій кінцевий результат.

Прийоми роботи або варіанти:

а)можна вислуховувати всі групи, потім окремі групи, а інші зіставляють свої результати з результатами роботи даної групи.

Головне призначення вчителя в проведені даних форм роботи – більше слухати, ніж говорити самому, виявляти терпимість до помилок учнів, пропонувати допомогу або направляти до потрібних джерел інформації в разі потреби.



Основні види навчального контролю в системі розвивального навчання.

Зупинюсь на деяких видах контролю:



  • Тестові діагностичні роботи, які спрямовані на виявлення засвоєння окремих предметних операцій, номенклатури, відображення історичних подій. Цей вид контролю дозволяє вчителю та адміністрації школи мати об’єктивну картину просування в засвоєнні змісту навчального матеріалу.

  • Перевірні роботи, які проводяться після вивчення великих тем, що дає змогу перевірити засвоєння учнями певних знань, умінь і навичок, а також намітити їхню корекцію.

Мета перевірних робіт – вироблення в учнів здатності до самоконтролю, самооцінки в навчальній діяльності.

Цінність перевірних робіт полягає в тому, що роботи перевіряються колективно, де діти самі бачать власні помилки та виправляють їх.



  • Підсумкові та стартові перевірні роботи проводяться в кінці семестру, без спеціального повторення, що дає змогу вчителю спланувати теми для повторного вивчення матеріалу. До оцінок знань залучаються діти для проведення порівняльного аналізу.

Досвід впровадження методу розвивального навчання та системи контролю привчає дітей до почуття відповідальності за свою роботу.

ІХ. Висновки

  • Навчання стає розвивальним, якщо воно спонукає до активної пізнавальної, вчинкової, духовної діяльності.

  • Навчання може стимулювати психічний розвиток учня, ніяк не впливати на розвиток, або гальмувати його.

  • Ампліфікація – один з принципів розвивального навчання, це-умова активності, свободи, особистісного вияву у навчанні, віднайдення дитиною себе.

  • Проблемний метод – є головним у розвивальному навчанні.

  • Пізнавальна активність як самовияв особистості у пізнанні, прагнення до ініціативності, самостійності, свободи культивуються як специфічне надзавдання саме в «активізуючій моделі»навчання.

  • В усіх моделях розвивального навчання загальним моментом є те, що вони спрямовані на пізнавальний і особистісний розвиток учня як суб’єкта вчіння.


Мицик Л.В.,- учитель географії Вишнопільської ЗОШ
Тальнівского району

Топтун О.М., учитель географії Тальнівської НСЗШ-інтернату

Горобець Н.В., учитель географії Танського НВК Уманського району

Особистісний підхід у викладанні географії
І. Історія виникнення технології

Головним завданням реформування освіти в Україні є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я. Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу та відбувається спонтанно і неефективно.

У зв’язку з цим педагоги і психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до учня. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, грмонійному розвитку особистості школяра.

Педагогічна думка своїм корінням сягає глибинних витоків людської культури. Звичайно, посилаються на роботи Протагора, Сократа, Платона, Аристотеля і пізніших римських мислителів: Плутарха, Сенеку та інших. Епоху відродження пов’язують з іменами Томаса Мора, Томазо Кампанелли, Сірано де Бержерака, Франсуа Рабле, Яна Каменського. Вони вважали людину найвищою цінністю творіння.

Пізніше до цієї плеяди почали долучати представників нового часу: Мішеля Монтеня, Жан-Жака Руссо, Льва Толстого. Вони висунули ідею вільного виховання, яка дає змогу кожній людині розвивати свої природні здібності.

Мета виховання, за визначенням Й.Г. Песталоцці, полягає в тому, що людина сама піднімається до відчуття внутрішньої гідності своєї природи.

У вітчизняній педагогіці гуманістична традиція знайшла втілення в роботах представників практично всіх історичних епох: К.Д. Ушинського, С.Т. Швацького, П.Ф. Каптерева.

Наукові передумови виникнення особистісного підходу поступово визначались у різноманітних дослідженнях особистості.

Гуманістичний підхід, як самостійний напрям у науці, виділився в 50-ті роки XX століття. У рамках цього напрямку дитина розглядалася як неповторна унікальна цілісність, якій притаманний певний ступінь свободи від зовнішньої детермінації завдяки тим цінностям, якими вона керується. З самого початку гуманістичний підхід займався вивченням можливостей та обдарувань людини. Підхід аналізував такі явища, як любов, творчість, образ «Я», розвиток, організм, реалізація власних можливостей.

Сучасні вимоги до формування особистісного підходу поступово визначалися у дослідженнях таких відомих психологів, як К.О. Абульханова-Славська, В.В. Давидов, В.О. Моляко та інших.

У 70-90 роках питання необхідності особистісного підходу у психології та педагогіці неодноразово порушувались у працях В.О. Сухомлинського, І.С. Кона, А.В. Петровського та інших.

Головним способом реалізації особистісного підходу у навчанні – зробити навчання сферою самоствердження особистості. Особистісно-стверджувальна ситуація – це та ситуація, яка актуалізує сили особистості.

Особистісно-орієнтована освіта опирається на фундаментальні, дидактичні дослідження, присвячені особистісно-розвивальним функціям навчання і виховання.

ІІ. Концептуальні положення

Особистісно-орієнтоване навчання – це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самостійність; суб’єктний досвід кожного спочатку розвивається, а потім узгоджується зі змістом освіти
(І.С. Якиманська). І.С. Якиманська виділяє три моделі особистісно-орієнтованої педагогіки: соціально-педагогічна, предметна, дидактична та психологічна.

Соціально-педагогічна модель виховує особистість з попередньо-заданими якостями.

Предметно-дидактична модель особистісно-орієнтованої педагогіки пов’язана з предметною диференціацією, яка забезпечує індивідуальний підхід у навчанні. Технологія предметної будується на урахуванні складності та обсягу навчального матеріалу.

Психологічна модель особистісно-орієнтованої педагогіки спочатку зводилась до визнання відмінностей у пізнавальних здібностях учнів.

Характеризуючи особистість дитини через її функції, важливі для організації педагогічного процесу, В.В. Сєриков виділяє такі з них:



  • Функція вибірковості (здатність людини до вибору);

  • Функція рефлексії (особистість повинна оцінювати своє життя);

  • Функція буття, що полягає в пошуках сенсу життя та творчості;

  • Формувальна функція (формування образу «Я»);

  • Функція відповідальності («Я відповідаю за все»);

  • Функція автономної особистості (у міру розвитку вона дедалі більше стає вивільненою від інших факторів),

Особистісно-орієнтована освіта повинна створити умови для повноцінного розвитку цих функцій.

ІІІ. Мета і завдання

Метою особистісно-орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб’єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. Осбистісно-орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєтворчості.



Головні завдання особистісно-орієнтованого навчання:

  • Розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожної дитини.

  • Максимально виявити, ініціювати, використовувати, «окультурити» індивідуальний досвід дитини.

  • Допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості.

  • Сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя.

ІV. Ключові слова

Гуманізм, гуманістична парадигма, гуманістична психологія, гуманізація освіти, особистісний підхід в освіті, особистісно-орієнтована педагогіка, особистісно-орієнтоване навчання, остистість дитини, особистісно-орієнтована ситуація, особистісно-орієнтовані технології.



VІ. Понятійний апарат

Гуманістична педагогіка – наука про навчання і виховання підростаючого покоління, що будується на принципах гуманного ставлення до учнів(шанування гідності і прав учня, відкритість, емпатія, довіра, педагогічний оптимізм, співпраця, заохочення, розвинута культура спілкування, психологічна безпека).

Гуманістичний підхід (або гуманістична орієнтація) – напрям у світовій науці про людину, що визначає своїм головним особистість, як унікальну цілісну систему, яка являє собою «відкриту можливість» самоактуалізації, властиву тільки людині.

Індивід – людина, як природна істота, продукт філогенитичного й оногенетичного розвитку, носій індивідуально-своєрідних рис, як цілісність психофізіологічної організації, що забезпечує його усталеність у взаємодії з навколишнім світом.

Особистість – поняття соціальне, воно містить все, що є у людини надприродного, але є результатом культурного й історичного розвитку
(Л.С. Виготський). Особистістю є людина, яка ставиться певним чином до оточення, і це її становлення виявляється у всій її сутності (С.Л. Рубінштейн).

Особистість учителя – специфічне створення, що є результатом функціонування системи пофесійно-значимих стосунків, у якій він виступає в період шкільної, а потім вищої освіти, а також у ході всієї наступної фахової життєдіяльності. Особистість учителя – цілеспрямована, самоорганізовувана частина педагогічної діяльності, навколишньою функцією якої є здійснення індивідуального способу взаємодії з нею.

VІ. Зміст технологій

Технологізація особистісно-орієнтованого освітнього процесу передбачає спеціальне конструювання навчального тексту дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистісним розвитком учня в ході навчально–пізнавальної діяльності.

Головні вимоги до особистісно-орієнтованих технологій І.С. Якиманська сформулювала таким чином:


  • Навчальний матеріал повинен забезпечувати виявлення змісту суб’єктного досвіду учня, включаючи досвіду його попереднього навчання.

  • Виклад знань у підручнику (вчителем) повинен біти направленим не тільки на розширення їх обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а також на постійне перетворення набутого суб’єктного досвід кожного учня.

  • У процесі навчання необхідне постійне узгодження суб’єктного досвіду учня з науковим змістом здобутих знань.

  • Активне стимулювання учня до самоцінної освітньої діяльності, зміст і форми якої повинні забезпечувати учневі можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження в ході оволодіння знаннями.

  • Конструювання та організація навчального матеріалу, який дає змогу учневі вибирати його зміст, вид та форму при виконанні завдання, розв’язування задач, тощо.

  • Виявлення та оцінка способів навчальної роботи, якими користується учень самостійно, стійко, продуктивно.

  • Необхідно забезпечувати контроль і оцінку не тільки результату, а й головним чином процесу учіння.

  • Освітній процес повинен забезпечувати побудову, реалізацію, рефлексію, оцінку учіння як суб’єкта діяльності.

Найпростішою ланкою, з яких складається особистісно-орієнтована технологія, є особистісно-орієнтована педагогічна ситуація. Це така навчальна ситуація, опинившись в якій дитина повинна шукати сенс, пристосувати її до своїх інтересів, побудувати образ чи модель свого життя, вибрати творчий момент, дати критичну оцінку.

Вальдорфська педагогіка може бути охарактеризована як система самопізнання і саморозвитку індивідуальності при партнерстві з учителем, у двоєдиності чуттєвого і надчуттєвого досвіду духу, душі і тіла.

Головне завдання вчителя вальдорфської школи – допомогти дитині в її духовно-душевному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та закріплення її індивідуальності. Дитина – громадянин трьох світів: матеріального, душевного і духовного. Їй потрібна допомога в досягненні духовного, яке надходить у вічній істині, доброті, любові.

В основі методики Марії Монтессорі є ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку.

При провідних положеннях характеризують сутність педагогічної теорії М. Монтессорі:


  • Виховання повинно бути вільним.

  • Виховання повинно бути індивідуальним.

  • Виховання повинно спиратися на дані спостереження за дитиною.

Звернення дитини до вчителя: «Допоможи мені це зробити самому» – девіз педагогіки Монтессорі.

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим традиціям формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж-Ж Руссо, Й.Г.Песталоцці, Дж.Ньюї про вільний розвиток і виховання дитини. Й.Г.Песталоцці стверджував, що вміле поєднання індивідуальної і групової організації навчальної діяльності допомагає успішному навчанню дітей, а їх активність і самодіяльність підвищують ефективність уроку.

В основі системи розвивального навчання лежить уявлення про розвиток дитини як суб’єкта особистої діяльності. Це означає, що головна мета навчання, – забезпечити розвиток дитини. Потрібно звертати увагу на інтелектуальні зміни, психічні новоутворення, а не на розвиток умінь та навичок, хоч і це не потрібно відкидати. Головне завдання педагога, вивчаючи особливості навчально-пізнавальної можливості учня, визначити індивідуальну зону найближчого розвитку дитини, допомогти в формуванні ще не сформованих здібностей дитини.

Орієнтиром змісту освіти є праці на особистість. Маємо зробити людину такою, щоб вона могла вирішувати державні завдання за своїм покликанням, бути високоморальною, духовно розвиненою, мобільною в своєму розвитку.

Сьогодні своїм основним завданням педагогічні колективи шкіл вважають різноманітний розвиток з домінантою індивідуальних і творчих можливостей кожної дитини для формування творчої, цілеспрямованої особистості. Тому активно впроваджуються в систему освіти нові типи шкіл, модернізується організація навчально-виховного процесу, яка передбачає:


  • впровадження принципів диференціації (профільної, рівневої, індивідуалізації навчання);

  • адаптація базового змісту освіти і розробку експериментальних (авторських) програм, які виховують інтереси, здібності, можливості талановитих учнів;

  • модернізація змісту освіти та методик навчання на інтрегративно-гуманістистичних засадах.

Робота над навчальним проектом – практика особистісно-орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів.

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують протягом визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв’язання учнем або групою учнів будь-якої проблеми, яка передбачає з одного боку використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого – інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.

Сутність технології колективного творчого виховання – формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Ця технологія – особистісно-орієнтована, бо кожній дитині знайдеться справа до душі, яку вона може організувати, зробити найкраще.

В основі педагогічної технології «створення ситуації успіху» лежить особистісно-орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища.

Успіх, який переживає дитина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил.

Серед педагогічних технологій навчально-виховного процесу найбільшу зацікавленість викликала сугестивна технологія, яка є ще мало поширеною. Основою релаксопедичного навчання є психічна саморегуляція, яка має велике профілактичне значення. Керування психічним станом відбувається спочатку через регуляцію психічного стану особи, що навчається, за допомогою та під керівництвом викладача, а в міру того, як опановується аутотренінг, переходити в саморегуляцію.

Таким чином, зміст особистісно-орієнтованих технологій полягає в тому, щоб підтримувати та розвивати природні якості людини, її здоров’я та індивідуальні здібності, допомагати в становленні її соціальності, культурної ідентифікації, творчої самореалізації особистості.

Мисик Л.В.,

учитель географії

Вишнопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Тальнівського району
VІІ. З досвіду роботи

Урок географії (7 клас)

Тема: Австралія. Фізико-географічне положення. Історія відкриття та дослідження. Рельєф материка. Корисні копалини.

Мета навчальна: дати поняття про фізико-географічне положення Австралії, історію відкриття та дослідження, рельеф материка та корисні копалини, особливості материка Австралії.

Мета розвиваюча: розвивати мислення, уяву, пам’ять, вміння аналізувати і порівнювати, розвивати індивідуальні здібності.

Мета виховна: виховувати всебічно розвинену особистість.

Тип уроку – урок формування нових знань.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація навчальної діяльності.

а) Географічний диктант


  1. Кількість населення Африки?

  2. Назвіть представників європеоїдної раси в Африці?

  3. Де живуть малагасійці?

  4. Хто такі готтентоти бушмени?

  5. До якої раси належать пігмеї?

б) Індивідуальне опитування біля карти

1. ПАР, її особливості розвитку

в) Карта № 1.


  1. Що спільного і відмінного між Єгиптом і Нігерією?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності.

Найсухіший материк, що розташований лише в південній півкулі, на якому не всі дерева дають тінь, існують яйцекладні ссавці, що висиджують малят з яєць тавигодовують їх молоком. На материку є лише одна річка з однією притокою, одне озеро. Це материк сумчастих тварин і кількох сотень видів евкаліптів. Що це за материк?

- Австралія

Повідомлення теми, мети уроку.

Тема: Австралія. Фізико-географічне6 положення. Історія відкриття та дослідження. Рельєф материка. Корисні копалини.

1.Робота в групах з підручниками: (5-7 хв.)

І група. Картка № 1.

1. Відкриття Австралії голландцями

2. Відкриття Австралії Джеймсом Куком

3. Сучасна назва материка, її засновник

4. Перше Англійське поселення в Австралії

5. Географічне положення материка

6. Крайні точки материка, їх розташування

7. Затоки Австралії

ІІ група Картка №2



  1. Тектонічні структури материка

  2. Взаємозв’язок між тектонічною структурою і формами рельєфу

  3. Гірська система Австралії

  4. Рівнинні території материка

  5. Корисні копалини на материку

  6. Запаси бокситів в Австралії

  1. Визначити географічні координати крайніх точок

І група – північної і південної

І група – західної і східної

3. Робота з картою

Учитель виходить до карти, інший називає йому географічний об’єкт Австралії, який він повинен показати.



ІV. Усвідомлення і закріплення знань

а). Географічний кросворд «Австралія»




1.






















А

























2













В




























3










С





































4

Т



















5



















Р


































6




А



















7



















Л



















8



















І



















9



















Я
















  1. Затока, що знаходиться на півночі Австралії (Карпентарія)

  2. назва рівнини, знаходиться в східній частині Австралії (низовина)

  3. Поклади корисних копалин, за запасами яких Австралія займає перше місце в світі (боксити)

  4. Вчений, що відкрив острів у 1642 році (Тасман)

  5. Англійський мореплавець, що запропонував сучасну назву материка (Фліндерс)

  6. Одна з крайніх точок Австралії (Байрон)

  7. Платформа, що лежить в основі материка (Австралійська)

  8. Форми рельєфу, що переважають в Австралії (Австралійська)

  9. Вид корисних копалин, поклади якого є на південному сході материка (вугілля)

Робота в парах

б). Чи знаєш ти материк? На парту - карта Австралії без географічної номенклатури. Учні в парах повинні швидко скласти карту цифрами і географічними об’єктами і прикріпити їх до карти.



  1. Мис Байрон;

  2. австралійська затока;

  3. Затока Карпентарія;

  4. Великий Вододільний Хребет;

  5. Центральна низовина;

  6. Острів Тасманія;

в). Вправа «Мікрофон»

    • Сьогодні на уроці я дізнався про….

(учні передають мікрофон один одному)

V. Підсумок уроку. Домашне завдання. Вивчити §27,скласти запитання до параграфа; скласти твір – мініатюру на тему «Чи хотів би ти побувати в Австралії і чому?»

Топтун О.М.,

учитель географії

Тальнівської НСЗШ-інтернату
Урок географії (9 клас)

Тема: Рослинництво – провідна галузь сільськогосподарського виробництва

Мета: сформувати знання учнів про галузеву структуру рослинництва, географію вирощування сільськогосподарських культур. Розвивати вміння працювати з підручниками, атласами, контурними картами; розвивати логічне мислення, пізнавальну активність, уміння аналізувати; формувати нову модель особистості, яка вміє аналізувати свою діяльність під час навчального процесу. Виховувати почуття гідності, повагу й любов до людей праці.

Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.

Обладнання: карта «Сільське господарство України », таблиця «Галузевий склад с/г країни», атласи, підручники, контурні карти, гербарій, запис пісні «Зеленеє жито, зелене…»

Хід уроку

І. Етап орієнтації

(звучить запис пісні «Зеленеє жито, зелене…»)

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито при межі

Хорошії гості від душі.

Мабуть, усім вам добре відома ця пісня. У ній поєднано дві головні риси українського народу: його щирість і працьовитість. Поведемо ми мову сьогодні про те, чим займалися українці з давніх-давен, це – праця на землі.

Запитання:



    • Які сільськогосподарські культури вирощуються в Україні з давніх-давен?

ІІ. Етап визначення мети

Запитання:



    • Яка роль рослинництва у сільському господарстві?

    • Чи можна вирощувати одні і ті ж сільськогосподарські культури в різних частинах України? Чому?

    • На які групи можна поділити сільськогосподарські культури?

Визначення мети і завдання уроку.

ІІІ. Етап проектування діяльності

  • Обговорення та складання плану уроку.

  • Ознайомлення з необхідною теорією (індивідуально).

  • Заслуховування випереджальних завдань.

  • Робота з контурними картами (індивідуально).

  • Вирішування проблемного запитання (робота в групах).

  • Змагання між групами (вікторина).

  • Самостійна робота (різнорівневі завдання).

  • Підбиття підсумків.

ІV. Етап виконання плану діяльності

  1. Індивідуальне опрацювання теоретичного матеріалу з теми. Учні самостійно опрацьовують текст підручника й виконують такі завдання:

    • Яка галузева структура рослинництва?

    • Які головні зернові культури вирощують в Україні?

    • Які технічні культури вирощують на території України?

    • Де вирощують картоплю і овочі?

    • Назвіть основні райони виноградарства і садівництва.

  2. Наслухування випереджальних завдань.

Діти розповідають про походження поширення культур: пшениці, рису, ячменю, картоплі, помідор, перцю. Користуються гербарієм.

  1. Робота з контурними картами. Виконання практичної роботи № 10.

Запитання:

  • Які ж культури вирощують у нашій місцевості?

  1. Вирішування проблемного завдання (робота в групах).

Упродовж тривалого часу земля була власністю держави. А в 1999 році згідно з Указом Президента України, передана в приватну власність. Сьогодні люди по-різному ставляться до цього процесу: одні виступають «за» приватизацію, а інші – «проти». А як думаєте ви і ваші батьки?

5. Змагання між групами (вікторина).

За правильну відповідь – 1 бал.


  • Назвіть дві форми пшениці.

  • Який фактичний вихід цукру з буряків? (11-12%).

  • Соняшник, троянда, ріпак, мак – це…

  • Найбільша станція з виведення сортів яблук (Мліївська, черкаська обл.)

  • Дуже теплолюбна й вологолюбна культура, яка починає рости після того, як грунт прогріється до +10-12°С.

  • Медоносна культура.

  • «Аврора», «Кавказ», «Безоста-1», «Миронівська-808» - це…

  • Продукт, що є похідною олійно-жирової промисловості і випускається в Торчині, Ковелі…

  • Гречка, просо, рис, це - …

  • Хрін, шавлія, валеріана, м’ята – це…

  • «Темп», «Луганська», «Гатчинська » - це…

  • Другий хліб.

V. Контрольно-оцінювальний етап

Самостійна робота (різнорівневі завдання).



І. рівень. Складіть схему галузевого складу рослинництва.

ІІ.рівень. Складіть логічний ланцюжок, що демонструє зональну закономірність розміщення окремих сільськогосподарських культур територією України.

ІІІ. рівень. У 2004 році у Волинській області з площі 74 тис. га було зібрано 1 млн.114 тис. т. картоплі. Визначте врожайність цієї культури.

Перевірка, виправлення помилок. Взаємо оцінювання процесу роботи кожного учня в середині групи.

Інтерактивна вправа «Незакінчені речення».


  1. Ми виконували цю роботу, щоб…

  2. Я на уроці навчився…

  3. Сьогодні на уроці я зрозумів…

VІ. Заключний етап

  1. Заключне слово вчителя.

  2. Д./зд.: Вивчити §23,24

За вибором:

    • Скласти питання до параграфа (текстові та творчі);

    • Складіть неправильні поради для тих, хто займається вирощуванням с/г культур;

    • Скласти кросворд до теми.


Горобець Н. Г.,

учитель географії

Танського НВК

Уманського району

Урок географії у 9 класі

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка