«Гра як засіб корекційно-розвиткової роботи у розвитку пізнавальної діяльності дітей із зпр»



Скачати 463.14 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації22.03.2016
Розмір463.14 Kb.
1   2   3

Корекційно-розвиткова робота із дітьми з ЗПР.

Більшість вітчизняних досліджень свідчать, що дітям із затримкою психічного розвитку у всіх її клінічних проявах можна допомогти при системній корекційно-розвитковій роботі з ними.

Корекційно-розвиткова робота - здійснення комплексу заходів із системного психолого-педагогічного супроводження дітей з особливими освітніми потребами у процесі навчання та виховання, що спрямований на корекцію порушень шляхом розвитку пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, мовлення, особистості дитини.

Зміст корекційно-розвиткової роботи визначається з урахуванням особливостей розвитку дітей з особливими освітніми потребами, мети, завдань та напрямів такої роботи.

За умов адекватної та своєчасної корекції інтелектуальна діяльність дітей із ЗПР може досягати високого рівня компенсації. Коригуюче навчання таких дітей здійснюється у класах інтенсивної педагогічної корекції, інклюзивних класах.

Уся навчально-виховна робота повинна ґрунтуватися на принципах корекційної педагогіки та розумінні першопричини відхилень у психічному розвитку цих дітей, повинна здійснюватися підготовка в особистісно-розвиваючій сфері дитини. Якщо правильно організувати підхід до кожної дитини, такі діти здатні на значний прогрес у знаннях, уміннях і навичках (А.Д. Гонєєв, Н.И. Лифинцева, Н.В. Ялпаева. Основы коррекционной педагогики. – М., 1999). Позитивна динаміка дає можливість дітям нормально адаптуватися в суспільстві.

Крім навчальної корекційної роботи повинна проводиться і лікувально-профілактична робота з цими дітьми. Вона складається з різних лікувально-фізкультурних занять.

Неодмінною умовою успішності корекційної роботи з дітьми є її ранній початок.

Ще однією умовою успішної корекції психічного розвитку дитини із ЗПР, є комплексний підхід до її здійснення. Працюючи над усуненням певної вади в інтелектуальній діяльності учня, необхідно усвідомлювати тісний взаємозв’язок та взаємозалежність між окремими психічними функціями. Практично неможливо розділити розвиток сприймання, мислення, пам’яті та інших функцій, спочатку зайнявшись однією, а потім іншою. Чим би ми не займалися з дитиною, ми розвиваємо її психіку в цілому, тому, що сприймаючи річ, дитина тут же запам’ятовує її зовнішній вигляд, назву, дії з нею, осмислює її належність до певної групи вже відомих предметів.

Ланцюг формування вищих психічних функцій – уяви, мовлення, понятійного мислення і бере свій початок у чуттєвому пізнанні світу. Воно на все життя залишається основою побудови складної споруди, якою є людська психіка. У дітей із ЗПР ця основа слабка. Через це така важлива роль протягом усього шкільного навчання відводиться збагаченню знань та уявлень дітей про навколишній світ, осмисленню та систематизації цих знань та вмінь, які діти засвоюють (за умовами нормального розвитку) ще в дошкільному віці. При цьому важливо, щоб дитина активно діяла з предметами: спостерігала їх ознаки, порівнювала, знаходила спільне і відмінне за ними.

Отже, оволодіння дитиною із ЗПР здатністю мислити, мовленням, засвоєнням знань відбувається більш осмислено й систематизовано. У результаті і функції пам’яті (запам’ятовування та відтворення) стають більш продуктивними.

Важливою умовою успішності корекції психічного розвитку дітей із його затримкою є добір і поєднання відповідних видів діяльності в навчальному процесі та організації дозвілля. Щоб діти із ЗПР стали повноцінними учнями, їм треба пройти певний період формування навичок навчальної діяльності. Тому на початку навчання в цих дітей продуктивнішою є гра, яка сьогодні досить широко використовується.

Зрозуміло, що навчання не може будуватися тільки на ігровій діяльності дитини. Хоча ця діяльність легша і продуктивніша спочатку, але для подальшого розвитку дітей необхідно формувати і більш складні види діяльності. З огляду на це, залучення дітей до виконання суто навчальних завдань починається з перших днів роботи з ними. Воно бере початок з вироблення в них здатності виконувати певні правила поведінки на уроці, зосереджувати увагу на вимогах педагога. Через труднощі виконання навчальні завдання для дітей спочатку повинні бути простими, короткими, а перехід від однієї дії до іншої передбачає допомогу.

Важливою умовою успішної корекції розвитку дитини є підтримання її активності та інтересу до виконуваної справи. Збуджує інтерес тільки те завдання, яке дитина може свідомо і успішно виконувати. Водночас воно не повинно бути надто легким, таким, що не потребує жодних зусиль. Поступове нарощування складності завдань тренує інтелектуальні і вольові здібності дитини.

Для подолання пасивності дітей із ЗПР, яка становить серйозну перешкоду в корекційній роботі з ними, виняткове значення має позитивна оцінка їх діяльності. Слід мати на увазі, що пасивність цих дітей часто зумовлюється не тільки об’єктивною складністю для них певного завдання, а й невпевненістю у власних силах. Відстаючи в розвитку від своїх ровесників, вони вже встигли закріпити негативний досвід невдач, бо завжди були серед невмілих, гірших і в групі дитячого садка, і в масовій школі, де більшість з них починала навчатися. Кожен, кому доводилося працювати з такими дітьми, не раз переконувався, як під впливом доброзичливого ставлення, похвали, часом перебільшеної, дитина ставала вправнішою, кмітливішою і справді поліпшувала результати виконуваної роботи. Тому, яким би маленьким не був успіх дитини, він не повинен пройти непоміченим. Цим підтримується і розвивається впевненість, повага до себе, яку вона неодмінно захоче зберегти і намагатиметься утриматися на рівні зростаючих вимог до неї.

Отже, корекція ЗПР дітей потребує тривалої і системної роботи, яка охоплює всі види їх діяльності.

Тільки при суворому дотриманні таких підходів до процесу реабілітації даного контингенту дітей можливо добитися відновлення всіх сфер психічної діяльності, включаючи пізнавальну й емоційно-вольову, що і забезпечує повноцінну інтеграцію і функціонування дітей із ЗПР в соціумі.



2 Розділ. Гра як засіб корекційно-розвиткової роботи у розвитку пізнавальної діяльності дітей із ЗПР
2.1 Феномен дитячої гри
Гра відноситься до числа явищ, які супроводжують людину протягом всього її життя. Будучи багатовимірним і складним феноменом, гра постійно приковує до себе увагу дослідників. Ельконін Д.Б. зазначає в одній зі статей, що гра має значення не тільки для тих процесів, які в неї безпосередньо включені, наприклад, уяву і мислення, а й таких, які в ній безпосередньо не можуть брати участі, наприклад, пам'ять. Значення гри для дитини визначається тим, що зачіпає найбільш істотні сторони розвитку особистості в цілому. В.В. Зіньківський розумів гру як найважливішу і центральну форму активності, яка необхідна для соціально-психічного дозрівання дітей. П.П. Блонський, називаючи гру «великою вчителькою», бачив у ній природну форму і працю, і активну діяльність, в якій дитина вправляє свої сили, розширює орієнтування, засвоює соціальний досвід, відтворюючи та творчо комбінуючи явища навколишнього життя. Останнім часом гра займає важливе місце в освітньому процесі. Вона має велике значення для загального розвитку дітей з порушенням інтелекту, особливо в молодшому шкільному віці. Згідно Л.С. Виготському (1966р.), гра - джерело розвитку особистості і створює зону найближчого розвитку: «по суті через ігрову діяльність і рухається дитина. Тільки в цьому сенсі гра може бути названа діяльністю провідною, тобто визначає розвиток дитини». [3] Цю думку продовжує і А.Н. Леонтьєв, виділяючи не кількісні, а якісні показники провідної діяльності. «Провідною ми називаємо таку діяльність, у зв'язку з якою відбуваються найголовніші зміни у психіці дитини і всередині якої розвиваються психічні процеси, готують перехід дитини до нового, вищого ступеня його розвитку». [11]

Є.Є. Кравцова пропонує розмежовувати гру й ігрову діяльність.



Гра - це певне ставлення світу до дитини і дитини до світу, дитини до дорослого і дорослого до дитини, дитини до однолітка і однолітка до нього.
Ігрова діяльність - поняття більш вузьке, воно передбачає спеціальні дії дітей з моделювання світу.

Дитяча гра суттєво зміцнює свої позиції не тільки як самостійний і самоцінний вид дитячої діяльності, але і як засіб виховання, форма організації навчання і виховання, метод і також прийом навчання і виховання дітей. Однак перетворитися на педагогічне явище гра може тільки в тих умовах, коли їй свідомо, цілеспрямовано повідомляється педагогічне призначення, коли вона особливим чином спеціально використовується для досягнення певних цілей і завдань виховання. Так, реалізація грою функції засобу виховання відбувається в тому випадку, коли педагог у потрібному йому напрямку впливає на зміст, організацію та структуру гри, на взаємини дітей у процесі гри, на розвиток рівня дитячих ігор тощо У цьому випадку гра вирішує завдання і виховання, і дитячого розвитку. Багато в чому завдяки грі у дітей формується рефлексія - здатність усвідомлювати свої особливості, осмислювати, як ці особливості сприймаються оточуючими, і будувати свою поведінку з урахуванням їх можливих реакцій. Використання гри як форми організації навчання і виховання, свідоме одягання процесу навчання і виховання в форму гри відомо протягом багатьох століть.

Гра як засіб навчання має свої сильні і слабкі сторони, які обов'язково слід знати і враховувати педагогу, який працює з дітьми. Педагогічна цінність ігрових методів і прийомів у тому, що вони розвивають розумову активність і пізнавальні інтереси дітей, сприяють забезпеченню усвідомленого сприйняття навчального матеріалу, сталості дій в одному напрямі, розвивають самостійність і самодіяльність. Таким чином, для педагога гра може стати одним з інструментів активізації пізнавальних здібностей учнів, виховання у них стійкого інтересу і потреби в інтелектуальній діяльності, вдосконалення шкільно-значущих психічних і психофізіологічних функцій, успішності навчання в цілому.


2.2 Психолого-педагогічні ресурси ігрової діяльності в корекції пізнавальних і емоційних недоліків у дітей із затримкою психічного розвитку

Організовувати навчально-виховний процес дітей із ЗПР у комплексному поєднанні з корекційно-розвитковою роботою відповідно до особливостей психофізичного розвитку таких дітей - основне завдання сучасної школи. Це вже загальновизнано - не просто сформувати в учнів необхідні знання, вміння, навички, а розвинути особистість дитини, здатну до творчої діяльності, до саморозвитку та самовдосконалення.

Одним із прийомів і методів вирішення даної проблеми в навчанні дітей із затримкою психічного розвитку виступає застосування ігрових технологій.

Вчителі розглядають гру в роботі з точки зору впливу на неігрові здібності школярів - як правило, на мислення, значно рідше емоції, моральні якості, на довільну поведінку дітей. Дитячі психологи у роботі зі школярами активно використовують корекційний потенціал гри. Гра в руках психологів виявляється засобом розвитку і корекції не тільки психічних функцій (мислення, пам'яті, уваги), але і «внутрішньої» і «зовнішньої» соціальності школярів.

На сьогоднішній день в педагогіці нагромаджено значний досвід, що дозволяє ефективно використовувати гру як засіб пізнання та розвитку потенційних можливостей дитини, як інструмент корекції і позитивних змін, доповнень до структури особистості молодшого школяра, його психічних функцій і поведінки.

Сучасному вчителю бажано не тільки знати цей досвід, але й вміти педагогічно доцільно його адаптувати, щоб при необхідності його використовувати в корекційно-розвиваючій, профілактичній та діагностичній роботі з молодшими школярами.

Процес педагогічної корекції недоліків особистісного розвитку школярів із затримкою психічного розвитку буде успішним, якщо вчитель зуміє створити такі умови, в яких систематичне і планомірне звернення до ігрових технологій не порушує природної логіки шкільного життя дітей.
Модель педагогічного оформлення корекційно-розвивального процесу передбачає вбудовування системи ігрових завдань у загальну архітектоніку навчально-виховного процесу з метою педагогічно доцільного заповнення невиправдано порожніх тимчасових ніш у шкільній життєдіяльності дитини: вільних хвилин до уроків, після уроків, під час змін, прогулянок.
Крім того, деякі ігрові завдання органічно вбудовуються в урок, посилюючи корекційно-розвивальну спрямованість фізкультхвилинок, динамічних пауз, хвилин тиші і т.д.

Проведення ігор не вимагає додаткового і суворо зафіксованого в режимі навчального дня часу. У результаті ігрового інструментування корекційно-розвивального процесу можливі фронтальна, індивідуальна та групова роботи та робота в парах.

Деякі ігрові технології, роблять навчально-виховний процес для дітей із затримкою психічного розвитку безболісним, вони розвивають і навіть лікують.

Історія реалізації діагностико-корекційних функцій дитячої гри показує, що біля витоків розробки цього питання стоять З. Фрейд та інші представники психоаналітичної школи, які вперше високо оцінили гру як метод пізнання і метод корекції особистості дитини. Це лягло в основу ігрової терапії.

Близькою до ігрової терапії, але не тотожною їй в силу ряду специфічних особливостей і самостійного статусу у зарубіжній та вітчизняній практиці визнається арттерапія, основна мета якої полягає в самовираженні і самопізнанні дитини за допомогою мистецтва і творчої діяльності.

При корекційній роботі з молодшими школярами арттерапевтичні методи (малюнкова терапія, драмотерапія, бібліотерапія, куклотерапія, музикотерапія, хореотерапія і т.д.), як правило, органічно поєднуються з грою і доповнюють, збагачують її корекційні можливості.

Отже, гра може стати для педагога одним з інструментів розвитку шкільно-значущих психологічних і психофізіологічних функцій учнів, активізації їх пізнавальних здібностей, виховання стійкого інтересу до інтелектуальної діяльності і потреби в ній.

Сучасні вчені підкреслюють, що гра, з одного боку, допомагає розвитку пізнавальних здібностей учнів, а з іншого - може служити і ефективним засобом подолання труднощів у цьому розвитку, «генератором» процесу психолого-педагогічної корекції (Л.А.Венгер, У.В.Ульєнкова та інші). За умови правильного методичного інструментування гра пробуджує в учнів «зусилля думки», легко і вільно стимулює їх до пізнання світу.

Дієвим засобом вдосконалення таких значущих для навчальної діяльності функцій і процесів, як просторова орієнтація, сприйняття, увага, зорово-моторні координації, пам'ять, розумові операції та інші, є і розвиваючі комп'ютерні ігри. Вони можуть бути з успіхом використані в корекційно-розвиваючій практиці, важливо тільки пам'ятати про необхідність суворого дотримання при цьому санітарно-гігієнічних норм.

Незважаючи на «приємність і легкість», «різноманітну корисність», яку вносять в корекційно-розвиваючий процес інтелектуально-пізнавальні ігри, слід все ж застерегти педагога від надмірного захоплення ними. Розумове навантаження під час цих ігор нерідко супроводжується тривалим статичним напруженням і малою рухливістю учнів, а тому ігри обов'язково повинні бути дозовані та раціонально вбудовані в режим життєдіяльності школярів, особливо таких, як діти із затримкою психічного розвитку. Але й тут на допомогу може прийти гра, розкриваючи тим самим ще одну свою важливу функцію-лікувально-оздоровчу.

Використання всім добре знайомих рухливих, спортивних або оздоровчих ігор має стати невід'ємною складовою програми корекційно-розвиваючої роботи з дітьми та сприяти їх фізичному розвитку, зміцненню здоров'я, відновленню після інтелектуальної діяльності, адаптації до фізичних навантажень, вдосконалення нервово-психічної регуляції.
Аналіз корекційно-розвиваючих ресурсів дитячих ігор приводить до висновку про їх велику значимість і дієвість у вирішенні завдань профілактики, діагностики та корекції негараздів у соціально-особистісному, пізнавальному і фізичному розвитку школярів.

3 Розділ. Ігри та вправи для розвитку пізнавальної діяльності учнів із ЗПР.
3.1 Ігри та вправи, спрямовані на розвиток уваги

У дітей із ЗПР особливо страждає довільна увага, коли потрібна цілеспрямована діяль­ність. Ці діти швидко відволікаються, увага у них нестійка. Знижена і здатність до 'її роз­поділу між різними видами діяльності. Вони не можуть робити одночасно дві справи. Зву­жений обсяг уваги переключається з одного виду діяльності на інший.



Вправа «Назви число»

Гравці стоять у колі. Ведучий кидає комусь м’ячик невеликого розміру і називає будь-яке число від 1 до 19. Той кому кинули м’ячик, має миттєво відгукнутися, назвавши число на одиницю більше, і знову кинути комусь м’ячик, назвавши при цьому нове число. Заборонено називати число, що йде за тим.

Вправа «Шифрувальник» Щоб прочитати зашифровані слова, необхідно в кожному горизонтальному рядку закреслити однакові літери.

  1. а м м д а к р к т у ш г т ш

  2. т о о а к м м р я у д а к я

  3. я ш щ д щ ш д я а с п а о р т

  4. с в о я к т т з н я з в к ц е

Вправа «Хто більше побачить?»

Запропонувати дітям уважно розгляну­ти картинку і перелічити, що вони бачать на ній.



Вправа «Знайдіть помилку»

У цієї гри багато варіантів, які пропону­ються відповідно до класу: знайти фігуру, яку поклали не на своє місце. Викладається декілька видів карток, підібраних за певними геометричними фігу­рами, проте серед трикутників лежить квад­рат, між ромбами — прямокутник тощо;

Вправа «Буває – не буває» Слід назвати якусь ситуацію й кидати дитині м’яча. Дитина має зловити м’яч, якщо названа ситуація реальна, а якщо ні, то треба м’яч відбити. Заєць уміє літати; взимку холодно; на сосні виросли червоні яб­лука; у собаки народилися телята; мама пішла на роботу; поїзд летить по небу; кішка хоче їсти; людина в’є кубло; яблуко – солоне; бегемот заліз на дерево; кішка гуляє по даху;

Вправа «Фігури» Зображені фігури 3—4 видів (трикутник, коло, квадрат, ромб). Усього 5—10 рядів по 10 фігур у кожному ряді. Фігури в ряду розташовані довільно.

Потрібно: 1. Розкласти фігури, як показано на зразку 2. Розставити значки тільки у квадратах і трикутниках; 3. Поставити значки в ромбах і підкресли­ти всі квадрати.



Вправа «Предмети»

Дається таблиця з предметами 5—10 рядів по 8 у кожному. Предмети розташовані довільно. Пот­рібно:

1. Викреслити всі гриби; 2. Викреслити всі м'ячики; 3. Викреслити всі ялинки червоним олів­цем, а м'ячики — синім; 4. Викреслити всі м'ячики і підкреслити ялинки.

Вправа «Викладанняя з паличок»

Матеріли: палички для рахунку, картка – зразок.

Запропонувати дитині за зразком викласти візерунок чи силует із паличок:

1-й рівень складності – візерунки в один рядок;

2-й рівень складності – силуети, що складаються з 6 – 12 паличок;

3-й рівень складності – складніші силуети, що передбачають використання 6 – 13 паличок;

4- рівень складності – складні силуети з великою кількістю деталей, що складаються з 10 – 14 паличок.



Інструкція: «Гляньте, що зображен на цій картці? Візьміть палички й викладить із них такий самий візерунок. Під час викладання будьте уважні. Починайте роботу».

Завдання-головоломки

Інструкція: «Склади 2 квадрати із 7 паличок, 2 рівні трикутники із 9 паличок.

«Візьми 9 паличок і склади квадрат і 4 трикутники».

Дитина має уявити фігуру і здогадатися, як її складати.

«Прибери 2 палички, щоб залишився один прямокутник».

«Склади будиночок із 6 паличок, а потім переклади 2 палички, щоб вийшов прапо­рець».

«Прибери 3 палички, щоб залишилося З таких самих квадрата». «Прибери 4 палич­ки, щоб залишилося 3 квадрата. Переклади 1 паличку і щоб будиночок був перевернутий в інший бік».



Вправа

Скільки зображено предметів? Як їх назвати одним словом?





3.2 Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття простору

Сприйняття — складніший процес, ніж відчуття. Це цілісне віддзеркалення об'єктів і явищ навколишнього світу. Воно пов'язане з мовою, мисленням, пам'яттю, уявленнями, а також особливостями особистості.

Сприйняття дітей із ЗПР характери­зується порушенням вибірковості, ціліс­ності, узагальненості. У них утворюються лише найпростіші, а не головні зв'язки між об'єктами, тому їм важко осягнути значення сприйманого. У таких дітей звужений обсяг сприйняття, що ускладнює їм орієнтування в малознайомих місцях. Перелічені дефекти сприйняття негативно позначаються на ус­пішності навчання (не дотримуються ліній рядка, виникають труднощі при написан­ні елементів літер, у поскладовому читанні, в розташуванні предметів у просторі тощо). Для вдосконалення сприйняття слід вико­ристовувати корисні заняття з малювання, ліплення, конструювання, спортивні ігри та фізичні вправи.



Вправа «З яких фігур?»

Пригадати і назвати предмети, схожі на коло, квадрат, прямокутник трикутник.



Вправа «Яка рука?»

Потрібно:

  • визначити, якою рукою дівчинка три­ває прапорець;

  • в якій руці хлопчик тримає кулю;

  • на якій нозі стоїть дівчинка;

  • якою рукою хлопчик тримає ручку.

Вправа «Що де знаходиться?»

Потрібно назвати, що зображено в сере­дині, що в лівому верхньому кутку тощо.



Вправа «Твій шлях»

Потрібно розказати, як ти йдеш до крам­ниці і що де знаходиться (праворуч, ліворуч, позаду, попереду тощо).



Вправа «Уважно слухай і намалюй»

Дорослий називає геометричні фігури із вказівкою їхнього місця на аркуші. Діти ма­ють замалювати їх на вказаному місці згід­но з інструкцією (вгорі ліворуч трикутник, праворуч від нього квадрат, у центрі коло тощо).



Вправа «Лабіринт»

  • Допомогти зайчику знайти дорогу.

  • Якою дорогою діти йдуть до школи?

Вправа «Упізнай, що зображено»

Перед дитиною лежать картинки, на яких знайомі зображення дано не повністю. По­просити дітей подумати і сказати, що вони впізнали, кому належать ті чи інші елементи зображення.



3.3 Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття часу

Сприйняття часу особливо складно даєть­ся дітям із ЗПР. Тривалість, швидкість, пос­лідовність явищ усвідомлюються ними зі значними зусиллями. В іграх і вправах доб­ре закріплювати уявлення про добу (ранок, день, вечір, ніч), дні тижня, місяці, ввести у словник понять тимчасові слова-поняття: раніше, пізніше, спочатку, потім, до, після.



Вправа «Розклади по порядку»

Покласти таблички з відповідними слова­ми і попросити дітей розташувати їх у поряд­ку зростання часу.



Вправа «Розв'яжи задачу»

Василько гостював у селі тиждень і п'ять днів. Скільки всього днів він був у селі?



Вправа «Котра година?»

Використовуючи іграшковий годинник, попросити дітей визначити час на годинни­ку, а потім поставити стрілки за вказівками дорослого.



Вправа «До чого відноситься?»

Узяти картинки із зображенням пори року і картинки із зображенням таких предметів: саней, лиж, човна тощо. Дитина має назвати предмет і підкласти до картинок із відповід­ною порою року.



Вправа «Визначити час»

На табличках написано: ніч, ранок, день, вечір; на картках зображені ситуації, що від­повідають певній частині доби. Пропонується дитині визначити, коли відбувається дія, зображена на картках, і підкласти їх до від­повідної таблиці.



3.4 Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття кольору

Для дітей із ЗПР характерна занижена колірна чутливість. Насилу засвоївши ос­новні насичені кольори (червоний, синій, жовтий, зелений), діти ще довго плутають їхні відтінки. Вони нерідко використовують колір, не відповідний забарвленню реаль­ного об'єкту (розфарбовують кішку в синій колір, огірок у червоний тощо), не розуміють, що колір може бути постійною ознакою того чи іншого предмета.



Вправа «Добери відповідну пелюстку»

Перед дитиною кладуть картку із зобра­женням декількох квіток (ромашка, волош­ка, мак, соняшник), у кожної з яких бракує однієї пелюстки. Вони додаються окремо. Запропонувати дитині знайти їхню квіточку з урахуванням кольору і форми.



Вправа «Упізнай за кольором»

Пропонуються смужки різного кольору. Потім показати контури предметів (листя, огірок, кавун, волошка, лимон тощо). Дитина має показати смужку відповідного кольору.



Вправа «Чиї сукні висять?»

На малюнку зображені дівчатка, в їхньому волоссі бантики різного кольору. На мотуз­ці висять сукні того ж кольору. Діти мають сказати, кому з дівчаток належить кожна сукня.



3.5 Ігри та вправи на розвиток мислення та мовлення

Для дітей із ЗПР найбільш складними є словесно-логічні операції, виконання яких протікає тільки в розумовій площині. Про­тягом багатьох років педагоги розвивають мислення учнів, піднімаючи його від най­доступніших наочних форм до абстрактних словесно-логічних понять.

Пропоновані нижче ігри і вправи сприя­ють не тільки активізації розумової та мов­ної діяльності, а й розвивають такі психічні процеси, як уявлення, пам'ять, уява, емоції, воля.

Виконуючи ці завдання, дитина має знай­ти схожість і відмінності у предметах і яви­щах, порівняти їх на основі виділених ознак, зробити узагальнення, висновок.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка