Григорій Сковорода і Сумщина Переднє слово



Скачати 447.26 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації08.03.2016
Розмір447.26 Kb.
  1   2   3




Григорій Сковорода

і Сумщина


Переднє слово


Ревнильник істини й духовного буття,

Він мудрий словом, розумом, життям,

Прихильник простоти й найвищої свободи,

Він щирий друг, йому убогість не біда.

Досяг верхів наук, пізнавши дух свободи.

Достойний приклад всім серцям – Сковорода.

(М. Ковалинський)
Ім’я славетного сина українського народу – Григорія Савича Сковороди, видатного українського філософа, просвітителя-демократа, гуманіста, письменника і педагога, завжди приваблювала істориків, літературознавців, філософів, бібліографів, а останніми роками інтерес до осмислення його творчої спадщини, світобачення посилився, цьому сприяла ювілейна дата – 290 річчя від дня народження.

Видаються збірники його творів, проводяться всеукраїнські та міжнародні наукові конференції та міжнародні Сковородинські читання, літературно-мистецькі свята «Сковородинівська весна», літературно-художні фестивалі, симпозіуми скульпторів тощо, де всебічно обговорюється непересічна постать українського генія, його ідейна літературна спадщина, поетичний талант. 1972 рік був оголошений ЮНЕСКО «Роком Григорія Сковороди». Все це є підтвердженням усвідомлення суспільством необхідності всебічного вивчення ідей Григорія Сковороди для культурного життя сучасної України.


Методико-бібліографічний покажчик «Григорій Сковорода і Сумщина» – данина пам’яті велетові духу, апостолові правди й науки Григорію Сковороді, підготовлений до 290-річчя від дня народження, має на меті зібрати інформацію про його зв’язки з Сумщиною, а також подати матеріали про життя і творчість філософа в спогадах наших земляків та земляків емігрантів.






Видання містить розділи:



  • Незвичайне життя – основні дати життя та творчості Григорій Сковороди;

  • У пошуках людського щастя по Сумщині – надається огляд статті відомого Сумського краєзнавця П. Сапухіна про життя Г. С. Сковороди та його перебування на Сумщині;

  • Літературна спадщина Григорія Сковороди – розділ містить перелік художніх творів письменника;

  • Григорій Сковорода і наш край – спогади уродженців Сумщини про Г. Сковороду;

  • Митець надзвичайної наснаги – образ Григорія Сковороди в творчості Івана Кавалерідзе;

  • Музика і Григорій Сковорода – провідний музикознавець західної діаспори П. Маценко про музиканта-філософа Г.Сковороду;

  • «Хай серцю співається» – розділ містить вірші з вокального циклу «Осягнення» пісняра Дмитра Шупти, присвяченого славетному землякові;

  • Канадська діаспора про Григорія Сковороду – пропонується список літератури з фондів українсько-канадської бібліотеки;

  • «Григорій Сковорода: шлях мудреця» – сценарій літературного вечора.







Видання містить розділи:


  • Незвичайне життя – основні дати життя та творчості Григорій Сковороди;

  • У пошуках людського щастя по Сумщині – надається огляд статті відомого Сумського краєзнавця П. Сапухіна про життя Г. С. Сковороди та його перебування на Сумщині;

  • Літературна спадщина Григорія Сковороди – розділ містить перелік художніх творів письменника;

  • Григорій Сковорода і наш край – спогади уродженців Сумщини про Г. Сковороду;

  • Митець надзвичайної наснаги – образ Григорія Сковороди в творчості Івана Кавалерідзе;

  • Музика і Григорій Сковорода – провідний музикознавець західної діаспори П. Маценко про музиканта-філософа Г. Сковороду;

  • «Хай серцю співається» – розділ містить вірші з вокального циклу «Осягнення» пісняра Дмитра Шупти, присвяченого славетному землякові;

  • Канадська діаспора про Григорія Сковороду – пропонується список літератури з фондів українсько-канадської бібліотеки;

  • «Григорій Сковорода: шлях мудреця» – сценарій літературного вечора.



Покажчик складений на основі фонду Сумської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Особливістю даного видання є те, що він містить список літератури канадської діаспори та сценарій масового заходу, який допоможе бібліотечним працівникам донести слово мудреця до якомога більшої кількості людей.

У бібліографічному покажчику прізвища авторів публікацій подано в абетковій послідовності.

Видання не може претендувати на вичерпність.

Детальніше інформацію з цієї теми висвітлює розділ 63.3(4Укр); 83.3(4Укр); 84(4Укр); 85.313(4Укр) алфавітного, систематичного, електронного каталогів та картотек бібліотеки.

Відбір літератури закінчено 01. 09. 2012 року.

Покажчик адресовано науковцям, краєзнавцям, працівникам бібліотек, студентам, учням, шанувальникам української історії, літератури, усім, кого цікавить вагомий доробок великого українця в ім’я науки та України.


Незвичайне життя
«Григорий, сын Саввы, Сковорода родился в Малой России, Киевского наместничества, Лубенской округи, в селе Чернухах, в 1722 году. Родители его были из простолюдства: отец – казак, мать – такого же рода. Они имели состояние мещанское, посредственно достаточное, но честностью, правдивостью, странноприимством, набожеством, миролюбивым соседством отличались в своем кругу.

Сей сын их, Григорий, по седьмому году от рождения приметен был склонностью к богочтению, дарованием к музыке, охотою к наукам и твердостью духа. В церкви ходил он самоохотно на клирос и певал отменно, приятно. Любимое же и всегда почти твердимое им пение его было сей Иоанна Дамаскина стих: «Образу златому, на поле Деире служиму, трие твои отроцы не брегоша безбожного веления».

М. И. Ковалинский.

Жизнь Григория Сковороды,

написанная в 1794 году в прежнем вкусе




3 грудня 1722 – народився Григорій Савич Сковорода в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака

1738 – вступив до Київської академії

1742 – був співаком придворної капели і жив у Петербурзі

1744 – знову вчиться в Київській академії

1750 – у складі російської місії виїжджає до Угорщини

1753 – повертається на Україну, викладає поетику в Переяславському колегіумі. Написав для слухачів курс поетики « Роздуми про поезію і порадник для майстерності оної»

1754 – проживає в селі Ковраль на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень»

1759 – з перервами працює у Харківському колегіумі викладачем – спочатку поетики, а згодом етики

1760 – учитилюючи в Харкові, латинськими і українськими віршами написав «Байку Езопову»

1765 – написав дві вступні лекції-проповіді до курсу етики

1766 – написав трактат «Вхідні двері до християнської доброчинності»

1766 - розпочав мандрувати дорогами України незвичайний подорожній і до кінця свого життя Сковорода лишався мандрівним учителем

1767 – пише філософські твори «Наркіс. Розмова про те: взнай себе» і «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе»

1769 – пише знамениту збірку прозових байок «Байки харківські»

1772 – пише «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ»

1773 – пише такі твори: « Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті», «Кільце», Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу»

1775 – пише твір «Книжечка, названа Silenus Alcididis, сиріч Ікона Алківіадська» («Ізраїльський змій»)

1780 – пише твір «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова»

1783 – пише твори «Суперечка архістратига Михайла з сатаною про те: легко бути благим», «Пря Біс Варсавою»

1785 – об’єднав тридцять віршів, написаних в різний час, у збірку «Сад божественних пісень»

1787 – пише «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка»

1791 – завершує філософський твір «Діалог. Ім’я йому – Потоп зміїний»



9 листопада 1794 помер у селі Пан-Іванівці на Харківщині (нині село Сковородинівка Золочівського району)

У пошуках людського щастя по Сумщині
«Суми, Охтирка, Глухів, Лебедин, Рябушки, Боромля

Тут ходив «перший розум наш» – тут ходив Сковорода.

Благословенні ті сліди»

(М. Рильський)
Дуже своєрідною вимальовується постать великого українського мислителя XVIII століття. Влучну характеристику дає йому надзвичайно виразна епітафія, накреслена на надгробній плиті, що лежить на його могилі в селі Сковородинівці: «Світ ловив мене, але не впіймав».

Ці слова належать самому Г. С. Сковороді. В них філософ коротко підсумовує все своє життя, протягом якого він ні в чому не відійшов від своїх переконань, відхилив усі спокуси тих, хто намагався поставити собі на службу його талант і знання.

Ні, не пощастило ані власникам «ревізьких душ», ані служникам церковного вівтаря, ані самій цариці Катерині II звабити незалежного в поглядах і вчинках письменника, який одного разу шпурнув їм в обличчя пройняті гнівом і презирством слова:



О мир! Мир безсовестный!

Надежда твоя в царях?

Вихрь развеет сей прах!

Людина з незалежними поглядами була для царату нестерпною. Отож Сковороду безупинно переслідували цивільні і духовні власті. Внаслідок цього він у 1766 році змушений був увільнитися з посади викладача Харківського колегіуму. З того часу і до самої смерті Григорій Савич мандрував по Україні, поширюючи серед народу свої погляди.



«Братіє моя люб’язна! Одверніть очі ваші ангельські од содомлян і придивіться-но до цього мандрівника на землі, що гряде перед вами. Він крокує з жезлом веселими ногами урочищами і спокійно виспівує: «На землі я пришелець, не сховай від мене заповідей твоїх».

Під час таких подорожей Сковорода не раз відвідував Суми, Лебедин, Охтирку, Боромлю і багато інших міст та сіл нашого краю. Тут він завжди зустрічав щиру прихильність до себе простих людей і мав добрих знайомих серед передових представників місцевої інтелігенції.

У Сумах існував навіть гурток його однодумців і послідовників. Ще в 1767 році в учасників цього гуртка виникла думка про заснування в нашому місті вищої школи, чого в той час, звичайно не можна було здійснити.

Відсутність вищого навчального закладу на Слобожанщині, не повною мірою, але компенсувалася діяльністю культурно-просвітницького гуртка, який діяв на хуторі Попівна (зараз с. Залізняк Сумського району), засновником його був дрібнопомісний дворянин О Паліцин. Григорій Савич неодноразово бував у Попівці в Олександра Паліцина, брав участь у диспутах. Усі члени «Попівської академії» віддавали йому данину шани.



Г. С. Сковорода, як це всім відомо з його біографії, одержав освіту в Київській академії. Одним з його співучнів був уродженець Сумщини – Федір Заліський. Товариші здружилися в академії на все життя. Але дальша їх доля склалася по-різному. Безпритульним мандрівником жив і під чужим дахом помер Григорій Савич. Федір Заліський, закінчивши навчання, швидко обріс сім’єю, оселився назавжди в Лебедині, влаштувавшись там на спокійній і досить прибутковій посаді.

Сковорода частенько і подовгу гостював у друга своєї юності, який незмінно виявляв до нього зворушливу приязнь.

Син Заліського Михайло Федорович записав зі слів батька його І. І. Срезнєвському. З цих матеріалів ми довідалися про те, з якою рішучістю відхиляв непідкупний український мислитель підступні пропозиції духовних сановників йти їхньою стежкою.

Федір Заліський ретельно збирав і зберіг рукописи й листи свого знаменитого друга, заповівши їх разом з іншою спадщиною своєму сину. А його внук Михайло Михайлович Заліський на тій же садибі приймав у себе в 1859 році великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка і переказував йому сімейні спогади про перебування Г. С. Сковороди на Лебединщині.

Недалеко від Лебедина в селі Рябушках жив приятель Федора Заліського Іван Тимофійович Красовський дрібнопомісний землевласник з колишніх слобідських козаків. Познайомившись з Сковородою, він скоро став його прихильником і часто запрошував до себе Григорія Савича.

Користуючись гостинністю Красовського, Сковорода віддавався в Рябушках звичайним для себе роздумуванням і працював над рукописом своїх творів.

Важко було мандрівному філософу не лише зберегти, а навіть і пригадувати все те, що він написав під чужою стріхою і що, звичайно, переходило в цілковите розпорядження людей, які давали йому притулок. Зате легко уявити, скільки його рукописів, залишених у різних місцях, так ніколи й не побачили світ, безнадійно загубившись у мотлохові поміщицьких комор, горищ, монастирських архівів. Таким кладовищем літературної спадщини Сковороди стали і деякі місця Сумщини, зокрема, колишні Охтирський і Сумський монастирі, де не раз Григорій Савич зупинявся, шукаючи обстановки, в якій він міг зосереджено попрацювати. Про Охтирку він згадує у своїй праці «Наркисс. Разглагол о том: Узнай себя».

А втім знайшлися на Сумщині такі люди, які зберегли для нащадків немало дорогоцінних сторінок, написаних рукою славнозвісного українського просвітителя. Серед них ми вже назвали двох Заміських з Лебедина. Назвемо ще й уродженця Сум

І. Т. Лисенка, який згодом видав у Петербурзі Шевченків «Кобзар». У 1861 році Лисенко передав Харківському університету, зібрані ним, очевидно, ще на Сумщині, рукописи Г. С. Сковороди.

У цих фактах ми бачимо переконливе свідчення живого зв’язку видатного українського просвітителя XVIII століття з нашою Сумщиною.

П. Сапухін, краєзнавець.

(Ленінська правда, 1957, 15 червня)
Літературна спадщина Г. С. Сковороди
Сковорода, Г. Повне зібрання творів в 2-х томах. Т. 1. / Г. Сковорода. – К. : Наукова думка, 1972. – 532 с.

Сковорода, Г. Повне зібрання творів в 2-х томах Т. 2. / Г. Сковорода. – К. : Наукова думка, 1973. – 574 с.

Сковорода, Г. Твори: У 2 т. Т. 1. : поезії, байки, трактати, діалоги / Г. Сковорода. – К. : Обереги, 1994. – 528 с.

Сковорода, Г. Твори: У 2 т. Т. 2. : трактати, діалоги, притчі, переклади, листи / Г. Сковорода. – К. : Обереги, 1994. – 480 с.

Сковорода, Г. Твори : для старшого шкільного віку / Г. Сковорода. – К. : Веселка, 1996. – 271 с

Сковорода, Г. Сад пісень : вибрані твори для середнього шкільного віку / Г. Сковорода. – К. : Веселка, 1972. – 203 с

Сковорода, Г. Вибрані твори / Г. Сковорода. – Х. : Прапор, 2007. – 384 с.

Сковорода, Г. Вірші, байки, діалоги, трактати, притчі, прозові переклади / Г. Сковорода. – К. : Наукова думка, 1983. – 542 с.

Сковорода, Г. Літературні твори / Г. Сковорода. – К. : Наукова думка, 1972. – 436 с.

Сковорода, Г. Пізнай в собі людину / Г. Сковорода. – Львів : Світ, 1995. – 528 с.

Сковорода, Г. Поезії / Г. Сковорода. – К. : Рад. Письменник, 1971. – 239 с.

Сковорода, Г. Розмова про істинне щастя / Г. Сковорода. – Х. : Прапор, 2002. – 280 с.

Сковорода, Г. Сад божественних пісень / Г. Сковорода. – Х. : Майдан, 2002. – 128 с.

Григорій Сковорода і наш край

А вода – як літа, а літа – як вода,

Хай фольклором воно й віддає,

Та сьогодні Сковорода

Із мотивів таких постає

Перед мене…

Крізь цю церкву його гостинець,

По-селянському – просто дорога.

Йшов філософом українець

Без конфесій, бо вищий за Бога.

(М. Гризун «Григорій Сковорода в малій Чернетччині» м.Суми)
Безсмертний, В. Йшов шляхом філософ / В. Безсмертний // Наш Тростянець. – 1995. – 23 вересня. – С.4.

Вандышев, В. ВарСава, или Жизнь после : монография / В. Н. Вандышев. – Харьков : Издатель Савчук О. О., 2012. – 360 с.

Григорий Сковорода исходил наш край // Неделя. – 14 декабря. – С. 7.

Гризун А. Скоропис мигавиці [Поезії] / А. Гризун. – Суми : Мрія-1, 2010. – 68 с.

Дудченко, В. Сковородинські стежки Лебединщиною / В. Дудченко // Життя Лебединщини. – 2002. – 11 грудня. – С.4.

Дудченко, В. Мандрівний філософ / В. Дудченко // Дудченко В. З історії Лебединщини. – Лебедин, 1993. – С. 12-13.

Дудченко, В. Сковородинські місця на Лебединщині / В. Дудченко // Життя Лебединщини. – 2004. – 21 серпня. – С.4.

Корнющенко, І. У пошуках істини / І. Корнющенко // Корнющенко І. Відлуння. – Суми, 2006. – С. 13-14.

Кривко, Я. Г. С. Сковорода / Я. Кривко // Будівник комунізму. – 1964. – 5 листопада.

Кривко, Я. Г. С. Сковорода і його зв’язки з нашим краєм / Я. Кривко // Народна трибуна. – 1962. – 4 грудня.

Кривко, Я. Сковорода Г. С. // Народна трибуна. – 1968. – 24 лютого.

Міщенко, Х. Ювілей великого філософа / Х. Міщенко // Прапор перемоги. – 1998. – 14 січня. – С. 2.

Минюк, І. Мандрівний філософ на Лебединщині / І. Минюк // Життя Лебединщини. – 2000. – 7 червня. – С. 3.

Нікітін, О. Мандрівний філософ / О. Нікітін // Ленінська правда. – 1963. – 9 січня. – С. 4.

На сцені – «Григорій і Параскева» // Ленінська правда. – 1972. – 1 грудня. – С. 4.

Охріменко, П. Життя, гідне подиву / П. Охріменко // Сумщина. – 1995. – 18 січня. – С. 4.

Павлов, О. З народних позицій / О. Павлов // Ленінська правда, – 1972. – 2 грудня. – С. 4.

Петренко, М. Григорій Сковорода і музика / М. Петренко //Новина. – 2002. – 5 грудня. – С. 2.

Попільнюх, М. Тут був поет-філософ / М. Попільнюх // Літ. Україна. – 1993. – 11 лютого. – С. 5.

Редько, М. Філософ, гуманіст, письменник, демократ / М. Редько // Ленінська правда. – 1972. – 3 грудня. – С. 4.

Сапухін, П. Подорожі Г. С. Сковороди по Сумщині / П. Сапухін // Ленінська правда. – 1957. – 15 червня.

Стадниченко, В. Солодке заслання з гірким присмаком / В. Стадниченко // Дзеркало тижня. – 2002. – 18 травня. – С. 21.

Тесля, М. Григорій Савич Сковорода / М. Тесля // Тесля. М. О. О. Паліцин і Паліцинська академія. – Суми, 2010. – С. 194-198.

Ткаченко, Б. Г. С. Сковорода на Лебединщині / Б. Ткаченко // Будівник комунізму. – 1976. – 23 листопада. – С. 4.

Ткаченко, В. Григорій Сковорода і Глухів Гетьманський / В. Ткаченко // Глухівщина. – 1998. – 2 грудня. – С. 3, 4.

Хвостенко, Г. Тут ходив Сковорода / Г. Хвостенко // Сумщина. – 1992. – 3 червня. – С. 4.

Хвостенко, Г. Тут ходив Сковорода селами й містами Слобожанщини / Г. Хвостенко // Сумщина. – 2002. – 7 грудня. – С. 4.

Шевель, В. Шана поетові – філософу / В. Шевель // Лен. правда. – 1972. – 1 грудня. – С. 4.


Митець надзвичайної наснаги
Іван Петрович Кавалерідзе – людина багатогранного творчого діапазону, відомий український скульптор, кінорежисер, театральний діяч, народний артист Української РСР, уродженець Сумщини, понад півстоліття творчих шукань присвятив образу Григорія Савича Сковороди.

Філософ, мандрівник полюбився митцеві. У характері художника було щось споріднене з вільнолюбною, незалежною вдачею філософа. Немовби наслідуючи свого героя, визначний митець до кінця життя залишався вірним його образові, думки якого ще в молодості стали для нього зерном, що дали щедрий ужинок. Він уславив його ім’я своїми оригінальними пам’ятниками у Лохвиці, Києві, селах Чорнухи та Сковородинівка, створив цілий ряд погрудних портретів філософа, кілька барельєфів, меморіальну дошку для будинку Києво-Могилянської академії, поставив кінофільм про нього.

Особливістю лохвицького пам’ятника є його відмінність від попередніх зображень Григорія Сковороди. У ньому відсутній вплив прижиттєвого портрету філософа, пізніших варіантів цього портрета, він створив свою зовнішність Сковороди. Кавалерідзе створив образ, що й досі вражає глядача своїм новаторством, сміливим трактуванням зовнішності й характеру.
Гордістю культурно-мистецької спадщини всього українського народу є останній пам’ятник Г. Сковороді у Києві, який він створив у 90 років і через рік Кавалерідзе не стало. Він стоїть на Контрактовій площі у Києві і вражає простотою постаті, силою життєвої правди. Іван Кавалерідзе у київському пам’ятнику розвиває ідею, що лежить в основі лохвицького пам’ятника: Сковорода-мандрівник, сіяч правди. Сковорода ясним поглядом дивиться на Києво-Могилянську академію. Цей погляд – звичайна людська замріяність і пророче бачення щасливої будучини свого народу.

Іван Кавалерідзе був одним із піонерів українського кіно, в історії якого зайняв місце поруч із Олександром Довженком. Ретроспектива включає 6 стрічок Кавалерідзе-режисера: «Перекоп», «Коліївщина», «Прометей», «Наталка Полтавка», «Григорій Сковорода», «Повія».

Підданий забороні творити в кіно після війни, Кавалерідзе повертається в кінематограф з історичним фільмом «Григорій Сковорода» (1959), який поставив за власним сценарієм на Київській кіностудії, кінобіографією видатного українського філософа.



Музика і Григорій Сковорода
«Пісня для українців усе – і поезія, і батьківська могила.

Пісні можуть бути названі і історичними, бо йдуть

від життя, та завжди правдиво освітлюють тодішню хвилю життя, тогочасні переживання. Пісня – щоденник українця,ліричний літопис, куди він записував у минулому все,що відчував, думав і робив. І ще дальше пісня є потребою, необхідністю. Від колиски й до

могили плекає її народ». (М. Гоголь)
Постать Сковороди-музиканта можна відтворити, звертаючись до розкиданих спогадів і мемуарних матеріалів, до народних переказів і, головне, до зразків пісенної творчості самого Сковороди. Тексти основних його пісень зібрані в збірнику під авторською назвою «Сад божественних пісень».

Музика, пісня стали для Григорія Савича одним з важливих засобів висловлення й поширення своїх філософських ідей, соціальних поглядів. Він бачив у мистецтві не розвагу, а шлях до людського серця, до пробудження людської думки.

Одним із найпопулярніших творів Григорія Сковороди є пісня «Всякому городу нрав і права». Ця пісня була покладена згодом в основу характеристики сатиричного образу Возного в народній опері І. Котляревського «Наталка Полтавка». Прозвучавши вперше зі сцени Полтавського театру в 1819 році, пісня ця зберігає своє місце й значення в усіх редакціях музики «Наталка Полтавка» аж до М. В. Лисенка. Не втрачає вона популярності й у репертуарі українських лірників та бандуристів до наших днів.

Аналіз пісенної творчості філософа-музиканта надає Павло Маценко в своїй книзі «Давня українська музика і сучасність», що вийшла у видавництві «Наука й освіта» у 1952 році у Вінніпезі (Канада).

Павло Маценко – диригент і громадський діяч, який народився в селі Кириківка на Харківщині, один із провідних музикознавців західної діаспори

Українська діаспора в Канаді про Григорія Сковороду

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка