Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»



Сторінка2/4
Дата конвертації21.02.2016
Розмір0.67 Mb.
1   2   3   4

Модератор:

– Дякую Юрію Михайловичу. Чи є питання?


Коментар із залу:

– Щоб трішечки життєвий тонус підняти, щоб наша конференція мала результати з погляду на майбутнє. Ви знаєте, з чим не погоджуюсь? З тим, що молодь і демографія наша вона сьогодні через те, що молодь піклується про здоров’я своїх дітей, вона отака страшна. Ви в багатьох питаннях переоцінюєте молоду свідомість, а з іншого боку ви не дооцінюєте прекрасне молоде покоління. Вони просто стають прагматиками і більше нічого.

Дякую.
Питання №1:

– Я не є психологом і маю таке делітантське питання. Частково ви вже відповіли на питання, яке я маю. Пост-чорнобильський час співпав з часом глобальних змін у нашій країні тому, у 86 році та ситуація … я не могла б на той час передбачити, яка буде ситуація, що ми будемо жити у зовсім іншій країні, принципи будуть зовсім інші. Тому якимось чином ви розділяєте цю багатофакторність? Я розумію, що дуже важко виділити чорнобильський фактор, але яким чином ви отримуєте чистий експеримент? Дайте відповідь, буд ласка, якщо це можливо. Дякую.


Відповідь на питання №1:

– Перш за все, ми не можемо повною мірою відділити вплив всіх соціальних факторів і це само собою існує. Але протягом 20 років через кожні 4-5 років ми ведемо дослідження за допомогою одного й того ж інструментарію, то потім починають виділятися досить чисті фактори за допомогою такого наскрізного аналізу. Я хотів би ще поставити акценти ще ось на чому, коли ми описуємо наслідки тієї самої Чорнобильської катастрофи, не потрібно думати, що вона і в 86 році якимось чином виділялася від якихось інших факторів і сьогодні наслідки діють також не у відриві від інших факторів. Коли пан Удовиченко говорить, що забути про здоров’я дуже добре, я як психолог можу вам сказати, що коли підліток у системі своїх цінностей ставить на перше місце турботу про своє власне здоров’я, це хворий підліток, неправильний підліток, але підліток, який вважає, що життя вічне, що все добре, він це вважає, він увесь час говорить, що йому треба турбуватися про своє здоров’я, але він нічого не робить для цього. Так що не треба дуже радісно сприймати існуючу картину. Треба розуміти, що всі ці фактори дуже переплетені і лише ми аналітики можемо якимось чином розділити їх. Я звичайно ставлюся до молоді дуже добре. Якби не молодь, то звичайно і ми не говорили би тут на про що інше, але….


Модератор:

– Дякую.


Будь ласка це останнє питання, тому що потім буде час для реплік.
Питання №2:

– Ви говорили про те, що підлітки втратили довіру до системи навчання. Чи не пов’язуєте ви різні недоліки колишніх навчальних закладів колишнього СРСР, пов’язаних із цією Чорнобильською аварією, які породили цей нігілізм? Не все людина в змозі контролювати. Це перше питання. Друге питання. Чи робили ви якісь дослідження, пов’язані із деяким виникненням або перекладанням якихось турбот про здоров’я кожної особистості, перекладення їх на Творця, тобто чи не пов’язано це з релігією. Що є характерним для людей старшого віку, які говорять, що ми невічні, але все в руках Божих.


Питання №3:

– Ті показники, на які ви посилаєтесь, чи відрізняються вони за критерієм місто – село, чи за ознакою більш активних міст так би мовити з точки зору управління, різних форм самоуправління і тими, де їх немає. Звичайно ми говорили взагалі.


Відповіді:

– Дякую, я почну із останнього питання. Справа в тому, що беручи до уваги різницю між містом, селом, а також мегаполіс і середнє місто. Якщо ми візьмемо такі категорії як переселенці або ліквідатори, якщо ми візьмемо всі ці категорії, то звичайно загальна картина буде кожного разу відрізнятися. Хоча я не мав змоги зробити аналіз відповідно до усіх категорій, тому я звичайно спростив цю загальну картину і трошки її узагальнив. Але за всіма групами населення всі ці фактори є, вони присутні. І єдине питання це ступінь загострення того чи іншого фактору.



Тепер говорячи про освітній нігілізм, я якраз не згадував це. Стверджуючи про те, що теперішня ситуація навпаки дуже благодатно впливає на розвиток освіти. Досить сказати, що в багатьох галузях там де нормально розвивається система освіти до 60% молодих людей вони вчаться у вищій школі, вони рвуться у вищу школу. Справа не в тому, що вони погано ставляться до науки або освіти, але вони не думають, що вони зможуть повністю реалізувати свої життєві плани. Звичайно, якщо ми щось робимо і не віримо в успіх того, що ми робимо, ось це є негативним психологічним станом.
– Ще питання стосовно релігії. Ви знаєте, таких досліджень, пов’язаних саме з впливом релігійного світосприйняття ми не проводили. Тому відповісти вам спираючись на дані я не можу. Але на загал я не думаю, що на сьогодні є таке сильне сприймання, або вплив релігійного фактора серед молоді.
– Якщо ви будете використовувати ці середні показники, то це просте відкине нас назад. Ми думаємо, що ми повинні іти цим шляхом і є різниця. Я вважаю, що було найважливішим ті дослідження, які були … Дякую.
Софі Фоя:

– Я дуже рада бути запрошеною на цю конференцію. Я є директором Французької асоціації, яка має назву «Люпонєф», яка була створена пані Бернадет Ширак у 1990 році через кілька місяців після падіння Берлінської стіни. Звичайно, у зв’язку із центральноєвропейськими та західноєвропейськими країнами основною задачею цієї організації було створити медичну співпрацю між ... за допомогою грантів, які видавались молодим докторам, гранти студентам, які вивчали політичні науки і різних спеціалістів, які долали наслідки катастроф. Офіційне законодавство звичайно особливо ті речі, про які говорив пан Матківський, звичайно ми говоримо про нові умови, про новий світ, який виник після катастрофи. Звичайно ми б хотіли встановити нові механізми і сприяти новому розвитку. З часу Чорнобиля…звичайно Чорнобиль сприймається як дуже велика катастрофа. Після такої великої гуманітарної або екологічної катастрофи було ще багато катастроф. Я говорю про Балканські війни, про стан, який ми можемо спостерігати в Африці, Афганістані, Пакистані. Після катастрофи більше нема зв’язків у суспільстві, немає адміністративних зв’язків. Кожен намагається вижити. У Франції ми маємо дуже давню традицію втручання держави, але ми також маємо дуже хороші динамічні громадянські суспільства разом із недержавними організаціями та ін. , які працюють у сфері ліквідації наслідків надзвичайних обставин. Існує багато міжнародних організацій, які працюють і на міжнародній сцені, хоча вони звичайно не такі за масштабом, як «Оксфарм» але існують такі неурядові організації як Лікарі без кордонів, Лікарі світу та ін. Вони працюють в Африці, Азії, Східній Європі, Латинській Америці і на Далекому Сході, відіграючи також роль у розвитку справедливої торгівлі, міжнародної солідарності. Освіта, розвиток сільської місцевості, економічний розвиток, тощо. На скільки я знаю, Лікарі світу є організацією, що координує діяльність у сфері допомоги сім’ям в Білорусі. Президент Асоціації Мішель Фюган допомагає дітям, які пережили Чорнобильську катастрофу. Фонд «Діти Чорнобиля» також надає їм допомогу. Асоціація розповідає людям про трагедію Чорнобиля і закликає їх бути пильними перед перспективами розвитку ядерної енергетики. І один з французьких митців бував у Чорнобилі і зробив знімки, які нагадують французам про наслідки цієї трагедії. Багато неурядових організацій спонукали Францію утворити спеціальний орган, який координує діяльність військових, неурядових і державних організацій. Нині я мушу сказати, що і інші організації працюють за допомогою спеціальних агенцій ООН, допомагають постраждалим від цунамі, від конфліктів в Афганістані і в інших країнах. Ця нова гуманітарна допомога спрямована на забезпечення водою, їжею, електроенергією і так само інших форм допомоги у райони, які постраждали від катастроф. Приватні підприємства часто допомагають неурядовим організаціям. Першим завдання в разі катастрофи є зменшення кількості постраждалих. На наступних етапах такі організації мають допомагати сім’ям, дітям і так само впроваджувати фінансову допомогу без створення культури залежності від зовнішньої допомоги. З другого боку слід завжди оцінювати наявність місцевих ресурсів і організовувати партнерські зв’язки між неурядовими організаціями, населенням і місцевими органами влади для того, щоб реагувати на кризу у позитивний спосіб для того, щоб показати людям, що вони можуть самі дати собі раду, а не бути лише жертвами. З іншого боку важливий принцип економічного розвитку повинен спиратись на економічну допомогу держави, зокрема шляхом звільнення від податків, тих організацій, які залучені до цієї діяльності. Принцип зменшення бідності, покращення рівня життя, працевлаштування якщо буде реалізовані у належній спосіб дає звичайно людям надію на краще майбутнє. Звичайно такий принципи мали б також лягти в основу заходів, які здійснюються у постраждалих від Чорнобиля районах України, Білорусі та Росії. Сьогодні вранці говорилося про міжнародну солідарність, але попри всі зусилля міжнародної спільноти багато проблем ще залишаються поки нерозв’язаними. І лише зміцніла міжнародна співпраця може мабуть допомогти знайти розв’язання цим проблемам.

Дякую.
Модератор:

– Є питання до пані Фоя?

Якщо ні, то я хочу передати слово пану Едвіну Лимену, старшому досліднику організації «Спілка вчених США».

«Роль органів, що забезпечують безпеку в захисті здоров’я нації»
Едвін Лимен:

– Звуть мене Едвін Лимен, я справді належу до організації Спілка стурбованих науковців, це американська організація неприбуткова, яка зосереджує свою діяльність на питаннях захисту довкілля, чистого повітря, безпеки ядерних станцій. У нас понад 1000 членів організації в США. Я радий змозі побувати в Україні і взяти участь у дискусії присвяченій наслідкам ядерної аварії в Чорнобилі. Того часу я вивчав ядерну фізику, і катастрофа в Чорнобилі змусила мене переосмислити свої плани і зокрема присвятити свою діяльність підвищенню безпеки. Я побував на майданчику ось зараз в суботу для того, щоб краще усвідомити масштаби трагедії, яка спіткала там людство. У нас в Сполучених Штатах уряд пропонує збудувати ще багатоядерних блоків, а зробити це можливо лише за рахунок мабуть безпеки та зменшення собівартості будівництва, що є взаємопов’язаним. Ми ж повинні показати, що це є неприпустимим шляхом розвитку ядерної енергетики. Тому я хотів би в своєму виступі торкнутися лише певних аспектів Чорнобильської трагедії, які, як на мене мали бути усвідомленими тими, хто піклується безпекою ядерних установок, зокрема у США. Наша організація створена у 1975 році як незалежний ядерний регулятор дедалі більшою мірою підпадає під вплив представників ядерної промисловості і це ставить під сумнів його спроможність виконувати своє завдання, а саме сприяти підвищенню безпеки у неупереджений спосіб. Коли я слухав сьогодні промову пана Хербста, то дізнався, що Комісія з регулювання ядерної енергетики (КРЯЕ) допомагає українським своїм колегам опанувати уроки минулого. Це мене трохи стурбувало, бо сам я не дуже довіряю тому, що американська агенція може це робити неупереджено та об’єктивно.

Наступний слайд, будь ласка.

На додаток Чорнобильської теми ми говоримо про узгоджену реакцію на наслідки катастроф, як природних так і техногенних. Я мушу згадати про уроки 11-го вересня, які органи США, здається мені, ще не вивчили. І в Україні, і в Америці, нажаль, не було зроблено випереджальних кроків, які б сприяли пильності громади. Це призвело до загострення наслідків Чорнобильської катастрофи так само і завдало більших збитків США в наслідок терористичної атаки. Я вважаю, що держава має усвідомлювати, які трагічні наслідки може мати аварії на ядерних станцій. У нас є ті, хто пропагує розвиток ядерної енергетики попре те, що сталося в Чорнобилі, вважаючи, що такого в Америці статися не може, бо конструкції у нас набагато краще і керівництво здійснюється не за радянськими моделями. Але ми вважаємо, що ніхто не застрахований від цього. Плюс вплив радіологічний на здоров’я населення … стало зрозуміло, що наслідки від потрапляння радіоактивного йоду можуть бути помітними за багато сотень кілометрів від місця аварії. Ми чули сьогодні, що навіть у Польщі вони були помітні і лише належна реакція, така як , наприклад, з постачання таблеток йоду і навіть так йодованої солі, здатна зменшити негативні наслідки. Крім того, ми сьогодні чули про вплив стронцію цезію, так період його напіврозпаду не дозволяє говорити, що наслідки для сільського господарства є також значні.

Що ж до 11-го вересня, ми побачили, що наша структура не задовольняє вимоги підвищеної безпеки. Крім того ми зрозуміли, що оцінка ризиків і небезпек має спиратися не на якісь забобони чи припущення, а на глибоку оцінку попереднього досвіду. В Америці КРЯЕ нажаль, як на нас, не бере до уваги відповідного досвіду розвитку ядерної енергетики. Наприклад, зараз законодавство передбачає розміщення запасів калію за межами 16 миль навколо ядерних станцій. Нажаль КРЯЕ навіть не хоче виконувати положень чинного в США закону. Ще важливий аспект це густо населення в зоні навколо ядерних станцій. Те, що раніше вважалося сільською місцевістю, зараз перетворюється на міську і ніхто не дбає про те, що зростання густоти населення має спричиняти застосування більш жорстких заходів безпеки. Я вже не кажу про небезпеку, яка може виникати в зв’язку з тим, що багато станцій розташовані неподалік від великих водойм, з яких люди беруть воду. Ну, і говорячи про уроки 11-го вересня, не можна забувати про те, що терористи можуть завдати несподіваної атаки на багато інших об’єктів, включно з ядерними установками. А наша Комісія з регулювання ядерної енергетики ніби про це забуває.

Наступний слайд.

Так які наслідки, яку науку ми маємо опанувати? Я сам із Нью Йорка. Неподалік лише в 40 км від Нью Йорка є ядерна установка, майже 80 мільйонів живе у близькій зоні. Я за допомогою комп’ютерного моделювання побачив, що якщо якийсь літак буде спрямовано на цю ядерну установку, то 44 тисячі може загинути одразу, я не кажу вже про ті мільйони, які можуть постраждати від віддаленіших наслідків такої катастрофи. Тож можна сказати, що ядерна промисловість і Комісія з ядерного регулювання здається намагаються що найшвидше забути як про урок Чорнобиля, так і про 11-го вересня.

На мене, цей підхід не сумісний з цілями гуманітарного розвитку.

Дякую.
Оксана Гарнець:

– Є питання до пана Едвіна? Немає. Тоді я маю надати слово сама собі. Річ у тому, що частину власної презентації я вже виклала в тому короткому виступі, який я зробила на пленарній сесії, тому я зараз буквально кілька слайдів, що стосуються власне психологічної підтримки населення.

Значить, ми вже досить довго говорили сьогодні про власне психологічні наслідки катастрофи. І мені хотілося би дуже коротко, буквально на протязі кількох хвилин зупинитися на стратегіях подолання.

Справа в тому, що в нормальному суспільстві тим, хто постраждав, була б надана термінова допомога безпосередньо тоді, коли відбувалися найбільш стресогенні речі. Але нажаль в той момент жодної системи такої соціально-психологічної допомоги тоді в країні не існувало. І тому такої допомоги взагалі не було надано, і я думаю, що це теж один з тих причин, яка привело до більш таких розповсюджених психологічних наслідків.

Що стосується довгострокових програм допомоги, то це програми, які виникли завдяки міжнародним організаціям, як я вже казала, це ЮНЕСКО, ПРООН, ООН як така. І власне як модель було створено Центр соціально-психологічної реабілітації та інформування населення у трьох постраждалих саранах: Україні, Росії та Білорусії. На загал цих центрів під кінець функціювання всіх цих трьох програм було вже 13. І я б хотіла особливо наголосити на тому, що ці центри, базовий їх підхід є комплексним, тобто це не є тільки індивідуальна психологічна допомога, чи групова психологічна допомога. Тут є гармонічне об єднання психологічної допомоги, соціальної роботи та розвитку громад. Справа в тому, що це українська чи російська інтерпретація центри психологічно-соціальної реабілітації. Тому що це було так зрозуміло нам тоді і вписувалося в наші адміністративні рамки. А на англійській мові вони називалися і продовжують називатися Community Development Centers, тобто центри розвитку громад. І саме розвиток громад є тим базовим підходом, тою базовою концепцією, яка закладена в роботу таких центрів.

В завдання центрів первинно було покладено підтримка психічного здоров’я населення , яке постраждало, розвиток взаємодій всередині громади, і це було особливо важливо для тих, центрів, які знаходилися у районах переселення, підтримка людей у їх намірах взяти під контроль своє життя, тобто підтримка якихось індивідуальних ініціатив. Розвиток соціальної відповідальності людей через різні способи соціально-психологічної підтримки. Розвиток навичок індивідуальних і групових навичок розв’язання проблем та інформування населення щодо реальних наслідків Чорнобильської катастрофи. Це було закладено з самого початку, але виявилося, що центри виконують більш широкомасштабні завдання. Нажаль я сьогодні можу говорити практично тільки щодо українських центрів, тому що білоруські інституції вони просто були розпорошені 2 роки тому і перестали існувати. В Росії центри трошки переорієнтувалися, але вони теж продовжують вирішувати проблеми постраждалого населення.

Робота центрів перш за все складається з розробки та впровадження цільових програм, які відповідають потребі конкретної громади, тобто їх завдання вивчити потребу і відповісти на те тими соціальними технологіями, які дозволяють вирішити це питання. І звичайно ці установи, які працюють у різних типах постраждалих населених пунктах, вирішують практично весь спектр соціально-психологічних питань. Причому це не є така установа, яка поодиноко стоїть і вирішує якісь мало зрозумілі психологічні проблеми. Це установа, яка працює у повній гармонією з усією соціальною структурою населеного пункту. І ті програми, які розробляються і які впроваджуються, впроваджуються спільно з усією інфраструктурою населеного пункту.

Я тільки дам перелік таких програм, для того, щоб було зрозуміло (і це далеко не всі) той масштаб діяльності, яку виконують ці установи.

Це і зниження тривоги населення, індивідуальна психологічна допомога, допомога школі, інформаційна діяльність, психологічна підтримка незахищених груп, профорієнтаційна робота з молоддю у тих населених пунктах, де проблеми і екологічного і економічного характеру, це і освітні програми, і робота з консолідації громад, і розвитку громадянського суспільства, і психологічна підтримка безробітних, і підготовка молоді і не молоді до бізнесу, і що особливо важливо, це соціологічний та соціально-психологічний моніторинг ситуації в громаді та вивчення динаміки запиту громади щодо роботи центрів соціально-психологічної реабілітації.

Центри є дуже впливовими інституціями в своїх громадах і цифри на цьому слайді демонструють це. Тобто вони мають… практично більша частина населення і дорослого і, що дуже важливо, адміністрація вважають, що центри мають сильний вплив на розвиток громади і взагалі на життя у громаді, і можуть бути такими установами, через які можна впроваджувати програми, які можуть бути дійсно впливовими і дієвими.

І коротенькі висновки:

Діяльність цих установ, які фактично є модельними і такими, які можуть бути чи частково чи вповній мірі можуть бути створені у інших постраждалих громадах і не тільки в постраждалих громадах. Тому що це соціальні інституції, які можуть в принципі і будуть корисними в кожній громаді. Але загалом, якщо не говорити про конкретну громаду, створення таких установ дозволило взагалі розвинути соціальні послуги і систему психологічної допомоги в країні. Я не перебільшую, бо ці установи було створено вперше в 1994 році, коли соціальних та психологічно-соціальних служб не існувало. І що дуже важливо на мій погляд, змінилося парадигма взаємодії індивіда із соціумом. Тобто психологія професійної соціальної та психологічно-соціальної допомоги вона витіснила ідеологічний спосіб взаємодії людини і соціуму.

І вже як конкретний висновок, конкретний результат на рівні конкретних громад – це активізація індивіда та громади на власне зміну свого життя і подолання тих наслідків, з якими ми стикаємося практично у всіх постраждалих громадах, чи це громади переселені, чи це громади, які проживають на забруднених територіях, там є певні особливості, але абсолютно очевидно, що такі наслідки існують і подолання їх може рухатись тільки шляхом ось такого сполучення соціальної роботи психологічної допомоги і активізації та розвитку громад.

Якщо є питання, прошу. Тут сьогодні присутні керівники 4 із 5 українських центрів, які, я думаю, можуть, коли буде час, надати якісь репліки.

А зараз я хочу надати слово пану Павлу Замостьяну, який є керівником програми ПРООН Чорнобильської програми відродження та розвитку.
Павло Замостьян:

– По-перше, добрий день. Я дуже вдячний за те, що нас запросили взяти участь в цій частині Конференції та Форуму. І хотів би почати з того, щоб представити моїх колег, які присутні також сьогодні в цьому залі: це пані Оксана Римина, старший програмний менеджер програми розвитку на Україні, і професор Єжі Осетинський з Польщі, який має багаторічний досвід державного управління в Польщі, був міністром фінансів, депутатом, і вже протягом багатьох років є експертом Світового банку і ПРООН (оскільки я буду посилатися зокрема і на нашу спільну роботу).

Я представляю Чорнобильську програму відродження та розвитку і хочу відразу ж сказати, що початок роботи цієї програми в 2002 року був заслугою пані Оксани Гарнець, модератора, якщо так можна назвати.

Презентація англійською мовою, щоб, як кажуть, задовольнити соціальну справедливість, а говорити буду українською.



Отже наша програма дійсно почала працювати у відповідь на рекомендації від відомої доповіді ООН «Стратегії відродження» 2002 року і є одним з небагатьох прямих результатів цієї доповіді, як наприклад, Чорнобильський форум ООН і наша програма в Україні. Звичайно, що були певні передумови як для самої доповіді і як власно сформулювали задачі роботи програми. І це в першу чергу синергізм соціально-економічних наслідків самої катастрофи, про які вже згадувалося вчора і сьогодні, і процесів, які супроводжували розвал Союзу і економічні труднощі. Це є фактично на сьогоднішній день ключовим чинником, який визначає можливості розвитку Чорнобильських спільнот та Чорнобильських територій, і, можливо, однією з найбільших труднощів для інтерпретації, як суто медичних, радіологічних так і соціально-психологічних та соціально-економічних наслідків аварії. Саме цей синергізм, на нашу думку, і викликає більшість тих спірних питань, в тому числі і по висновку Чорнобильського форуму і по всіх питаннях, які обговорюються в останні тижні і в Мінську, і в Києві.

Крім того, Чорнобильська аварія, за влучним висловом професора Ліхтарьова, є аварією сільського типу, але постраждало в більшості сільське населення. Саме сільське населення отримує більші дози, саме сільське населення споживає забруднене молоко, саме сільське населення отримало найбільший йодний удар і саме воно на сьогоднішній день має найгірші умови чи передумови для подолання цих наслідків і розвитку. Крім того, для переважної більшості території України на сьогоднішній день радіаційна ситуація є достатньо безпечною, або зовсім безпечною, над ними так чи інакше є так званий чорнобильський статус зони. Цей статус, з одного боку, дійсно дозволяє певним верствам населення отримувати невеликі соціальні пільги, але, з другого боку, є чи найбільшим, скажімо, бар’єром для розвитку оцих територій, відганяючи від них і так не частих інвесторів, не даючи цим територіям на рівних умовах змагатися із більш розвинутими територіями України, які традиційно були більш розвинутими в порівнянні із територіями Полісся. Цю ситуацію погіршує і те, що в тому числі і через чорнобильський статус цих територій, в більш значній мірі відтікає молоде покоління, досвідчене покоління, покоління, за яким власно і має бути розвиток. Це те, про що вже говорилося сьогодні, це те, що всі без винятку проблеми із здоров’ям пов’язуються із Чорнобилем, при чому навіть ті, які зустрічаються скрізь. Але це факт. Це залежність і вихована культура залежності, в тому числі вихована підходами до мінімізації наслідків Чорнобильської аварії, коли уся повнота відповідальності влади і центр прийняття рішень знаходився в центрі, в Києві, і вибачте в Києві приймається рішення і до сих пір, де будувати школу, де потрібен газ, і так далі, і населення фактично виведено з процесу прийняття рішення. І все це призводить до того, що ми практично маємо ситуацію, коли на сьогоднішній день бідність і соціально-економічний стан населення є не меншим злом для населення так званих чорнобильських територій ніж радіаційний вплив, який був у минулому, або на тих територіях, на яких він залишається і на сьогоднішній день. І, звичайно, відсутність або недостатність інформування, про що весь час говориться, правда інформування і всі інші співзвучні речення. Таким чином, як вже зазначав вчора у своїй доповіді помічник генерального секретаря ООН пан Кальман Міжей, у нас є три напрямки, які пропонує ПРООН для вирішення чорнобильських питань. Це в першу чергу, розвиток на основі залучення громад, це інформування, це стратегічний розвиток і розвиток політичних рішень, підтримка змін на рівні стратегій щодо вирішення чорнобильських проблем в цілому, поступовий перехід від гуманітарної за суттю допомоги постраждалим громадам до допомоги для розвитку, фактично формулювання нової парадигми розвитку для чорнобильських територій, яка б дозволила розірвати порочне коло протиріч між можливостями для розвитку та наслідками Чорнобильської катастрофи. Саме про це порочне коло, про його наявність говорить професор Осетинський в своїй роботі з аналізу роботи чорнобильських програм в Україні. І, звичайно, ми також працюємо і над регіональним співробітництвом між постраждалими територіями, саме співробітництвом із сусідніми районами, областями на регіональному рівні, де така співпраця менше обтяжена, скажімо, міркуваннями політичними. Ми застосовуємо досить відомий в світі підхід регіонального розвитку. У нас є досить міцне партнерство як з нашими національними партнерами в особі Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, а також обласними, районними державними адміністраціями. З другого боку – відповідна донорська підтримка, про яку я скажу трошки пізніше. Ось тут. І звичайно, будучи абсолютно вдячними нашим шановним донорам, зокрема уряду Японії, уряду Канади, Швейцарії, ряду агенцій ООН, хочу сказати, що на сьогоднішній день посилаючись також на вчорашню доповідь пана Кальмана Межеї, хотів би сказати, що необхідно підтримати цей процес участі донорів, і дійсно продемонструвати як і українським спільнотам, так і міжнародним спільнотам, що вихід із чорнобильської ситуації є, але він потребує донорської допомоги на сьогодні не гуманітарної, але допомоги для розвитку, розвитку за участю тих громад, постраждалих громад, які живуть на так званих Чорнобильських територіях.

Ми працюємо в найбільш постраждалих регіонах, окрім суто радіаційного… з територіями, де є населені пункти віднесені до зони радіоактивного забруднення. Ми працюємо у яді районів, де є компактне переселення. Це Брусилівський район, і Бородянський район, який змішаний, де є і території посиленого радіологічного контролю і населені пункти компактного переселення, зокрема виселені з територій так званої тридцятикілометрової зони.

От Чорнобильський форум зокрема критикують за вислів «жертва», «синдром жертви», і так далі… про те, що цей термін не використовується в законодавстві. Я сьогодні був … відчуваю себе більш комфортно ще й через те, що сьогодні цей самий вислів «жертва» прозвучав від науковця, і дійсно в законодавстві використовується слово «постраждалі», якщо англійською, то перекладається як victim, але ідеться не про те, як називати, а про стан населення, яке дійсно сприймає себе як жертву і пасивну, замість того, щоб сприймати як людей, які нажаль пережили Чорнобильську катастрофу.

Ми працюємо з громадами в районах і допомагаємо їм власно тим, що об’єднавшись в громаду можна значно більше досягти для вирішення тих нагальних проблем, які на сьогоднішній день існують в постраждалих територіях. І виявляється, що ці проблеми зовсім не пов’язані напряму із впливом радіації. Люди, якщо вони збираються на збори, вони обговорюють проблеми свого села, вони говорять про школи, про медичні заклади, про вільний час молоді, про баню нарешті, але вони не говорять про радіацію. І це власне те, що їм на сьогоднішній день необхідно. Це та соціальна інфраструктура, яка до речі в тому числі постраждала через чорнобильський статус. Адже не секрет, що капіталовкладення в населенні пункти другої зони, де на сьогоднішній день проживають люди, ну, наприклад, село міського типу Народичі. Взагалі заборонені законодавством, хоча і є. А можливості інвестування, скажімо навіть державних коштів в населенні пункти третьої зони суттєво обмежують це… Власно Чорнобильська катастрофа поставила головне питання, чи будуть ці населені пункти існувати, чи вони поступово, нажаль, припинять існувати на карті України? Тому власне ми бачимо свою допомогу в тому, щоб все ж таки більше населених пунктів, які нажаль пережили катастрофу, все ж таки залишилися існувати на карті України і мали шанс розвитку.



Наш підхід і власне ключовий елемент того, що називається «від гуманітарної допомоги до розвитку» це те, що проекти із соціально-економічного відродження це невеликі проекти, які ініціюються громадами. Вони виконуються на умовах спільного фінансування. Коли наша роль фінансова в цій допомозі складає 30-40%, решта коштів - це кошти районного, обласного, сільського бюджету, донорів і головне участь самих членів громади, при цьому, якщо не коштами, то принаймні роботою. І це по-перше, значно здешевшує вартість проектів, адже не секрет, що дуже велика кількість ремонтних робіт у селі люди можуть виконати самостійно, і це буде значно дешевше, ніж замовлення їх у спеціалізованих будівельних установах. Це вивільняє кошти, чи, скажімо, дає можливість районним адміністраціям і сільським радам більше зробити, маючи досить обмежені ресурси. І головне, це вселяє надію в людей. Люди перестають бути пасивними, бо вони активно включаються в цей процес, вони стають співвласниками тих самих молодіжних центрів і водопроводів. Вони вже, на нашу думку, будуть дбати про те, щоб ці об’єкти соціальної інфраструктури не занепали в майбутньому. Більше того громади, які створюються за нашою участю, стають рівноправними гравцями в тому, що називається громадянське суспільство. І не секрет, що нашою метою є те, щоб громади поступово змогли працювати з донорами, з громадськими організаціями, з урядовими установами самостійно, без нашої допомоги, напряму. І в цьому вже є декілька непоганих прикладів, коли одна з громад в Чернігівській області отримала допомогу від уряду Японії, а громада знову ж таки в Чернігівській області (відомий такий населений пункт Замглай) досить успішно працює з Фондом підтримки місцевого самоврядування, і отримав відповідну фінансову допомогу для реалізації проекту, власно на наших ініціативах. І районна влада паралельно, і місцева влада теж отримує користь і починає відчувати смак до більшої самостійності і можливості впливати на процеси. Адже працюючи із громадами, напряму з лідерами громади, вони все ж таки відчувають наскільки більше можливостей було б у місцевої влади за умови більшої децентралізації, в тому числі фінансової децентралізації в країні. Якщо б вони могли більше отримати коштів в своє розпорядження, наскільки б більше вони могли б зробити у себе в районі і вирішити велику кількість проблем, які на сьогоднішній день нажаль мають вирішуватись тільки через візит в Київ, і там до міністрів.

Проекти, про які я говорив, їх скажімо в 2005 році було підтримано більше 50. Це і школи, і інші установи. Ті критичні для населення пункти, про які говориться сьогодні на конференції, і на сьогодні отримують дози, які значно вище, ніж 1 мілізігерт, принаймні, навіть в декількох – на рівні 5 мілізігертів. Але, до речі, зразу скажу, де позитивна демографічна ситуація, де народжуються діти і де люди, за нашими спостереженнями, більш активно, до речі, залучаються в ці процеси роботи з громадами. І ще одним важливим напрямком є економічний розвиток. За минулий рік нам вдалося підтримати створення п’яти місцевих агенцій економічного розвитку: в Іванівському районі, в Бородянському районі, в Брусилові, Коростені і Овручі. Ці агенції також створені на підході знизу вверх, і співзасновниками їх є місцеві органи влади, місцеві підприємці. Рішення про їх створення було гармонічним, як кажуть, визріло. Хочу навести, наприклад, місто Коростень, який ми нещодавно відвідали з високоповажною делегацією пана посла Японії в Україні і пана посла Канади в Україні. Це місто, де ситуація 10 років тому була близькою до катастрофічної, як за соціально-психологічним станом і соціально-економічним станом. Саме завдяки активній ролі місцевої влади, можна сказати, досить успішно долає наслідки Чорнобильської катастрофи, уже сьогодні має значно привабливіший інвестиційний імідж, скажімо так, і ми сподіваємося, що робота агенції, яка створена саме в місті Коростені, і, звичайно, буде працювати і в районі, буде сприяти цьому, а місцева влада уже доручає досить суттєві проекти для виконання цій агенції, і це саме можна говорити і про Бородянку, де також досить активно ця агенція виконує завдання місцевої влади, розгружуючи її тим самим і беручи на себе ті неспецифічні власне для влади функції. І, звичайно, інформування, тут у нас теж зроблено дуже багато. Ми робимо ставку на роботу із вчителями, медичними працівниками, місцевою адміністрацією. Нажаль, так сталося, що саме вчителі виявилися, скажімо, в близькому до вакууму інформації про наслідки Чорнобильської катастрофи. Адже, вони кожен день спілкуються з молоддю, власне з тими дітьми для яких Чорнобильська катастрофа – вже історія. Але тим не менше, у них існують ті самі проблеми, страхи і так ділі. А у вчителів немає єдиного, зрозумілою мовою написаного довідника, де були б прості, чіткі відповіді на запитання, які дуже часто звучать про Чорнобильську катастрофу. Такий посібничок зроблено, він розповсюджується. Ми сподіваємося, що будемо перевидавати його. Крім того, робиться фільм і більше 20 найменувань інформаційних матеріалів розроблено завдяки нашій співпраці із провідними науково-дослідними інститутами. Це зразки. Нам дуже приємно, що нашу роботу було відзначено під час офіційного візиту пана Президента Ющенко до Японії, і в спільній заяві з Прем’єр міністром Японії відзначено успішність виконання цієї роботи. Маємо сподівання, на те, що міжнародна спільнота буде продовжувати приділяти велику увагу саме до цих проектів. І ми будемо і далі продовжувати нашу роботу, нашим основним напрямком, мабуть, ми бачимо розвиток політики відповідної національної програми. У відповідь на прийняття національної програми нам дуже приємно, що Верховна рада України перед складенням своїх повноважень перед виборами прийняла дуже важливий для нас документ. Це загальнодержавна програма реалізації усунення наслідків Чорнобильської катастрофи на період до 2010 року, де є ряд важливих положень для нас, спрямованих саме на розвиток і на виконання цієї програми в цьому напрямку. Ми будемо будувати своє співробітництво із урядом і Верховною Радою для того, щоб, дійсно, законодавство в Україні відповідало проблемам розвитку. Ми будемо продовжувати напрямок економічного розвитку, зокрема через інструмент Чорнобильського економічного форуму, який ми започаткували в минулому році на конференції в Чернігові. В цьому році ми плануємо піти далі, і, дійсно, реалізувати реальні інвестиційні проекти і провести це засідання до речі в Коростені, і субрегіональне співробітництво. І, звичайно, ми хотіли би використати двадцятиріччя Чорнобильської катастрофи для того, щоб головний месседж прозвучав: є вихід з ситуації. Цей вихід підтверджений практичними результатами, і він потребує підтримки як з боку урядів країн, так і збоку урядів країн-донорів, національних урядів і неурядових організацій. Дякую за увагу.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка