Гуманізація освітнього процесу у вищих навчальних закладах



Скачати 70.11 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір70.11 Kb.
УДК 378(477)

Гуманізація освітнього процесу у вищих навчальних закладах

Пендзей Л. П. , викладач землевпорядних дисциплін Бучацького коледжу Подільського ДАТУ

Процеси державотворення, що відбуваються в Україні сьогодні, спричинили істотні перетворення в системі освіти. Вищий педагогічний навчальний заклад повинен не просто дати студентам той чи інший обсяг знань і умінь, а й сформувати таку людину, яка здатна творчо мислити, приймати рішення, виробити свою позицію в житті, свій світогляд, ставлення до себе та інших і вміння адаптуватися до умов життя. Це відповідно вимагає зміни стратегії управління процесом навчання, за якою акценти переносяться на особистість як суб’єкт навчальної діяльності. Тому постала проблема перебудови і підвищення ефективності педагогічного процесу [2]. У зв'язку з цим освіта одержує нові філософські й методологічні передумови: демократизацію, індивідуалізацію, свободу творчості, що включаються безпосередньо до поняття гуманізації як способу, засобу формування цінностей. За умови гуманізації освіти, іншими словами, при побудові освітніх систем, спрямованих на забезпечення прав особистості, на розвиток, самовизначення й визнання її самоцінності, змінюється ціннісна парадигма, у якій домінуючими стають морально-етичні цінності.

Поняття “гуманізація” освіти ввійшло в науковий обіг у різний час і донині не одержали універсального, усіма визначеного тлумачення. Термінологічна невизначеність призводить до того, що ці поняття нерідко змішуються, набувають часом прямо протилежних значень, тлумачень. “Психологічний словник” [6] під гуманізацією розуміє обумовлену моральними нормами й цінностями систему становлення особистості, її ставлення до соціальних об’єктів (людей, колективу істот), яке відтворюється у свідомості як співчуття і реалізується у спілкуванні й діяльності у таких вчинках, як допомога, співчуття, співробітництво. Виявлення сутнісних характеристик гуманізації освіти вимагає розгляду ключового поняття – гуманізм, яке ще не одержало однозначного визначення і нерідко ототожнюється з гуманністю [7]. Проблеми людини, гуманізму завжди були ключовими у суспільному процесі і, мабуть, ще довго вони не втратять своєї гостроти й привабливості. Ми дотримуємося сучасного розуміння терміна гуманність як системи поглядів і переконань, що стверджує високе звання людини, її цінності як особистості, котра має право на волю, щастя, розвиток своїх задатків і перетворення їх у стійкі здібності. Методологічною основою формування рис гуманності завжди вважався інтелект особистості. Однак у науково-соціальному аспекті педагогічної технології актуальне місце займає загальновідомий термін “інтелект соціальний”. Його розуміння викладачами, студентами дає змогу передбачити форми, методи та прийоми формування рис гуманності, що мають пріоритет при вдосконаленні професійних навичок та умінь, розвитку організаторських здібностей, які є такими важливими у реальній педагогічній практиці [5].

На межі 80 - 90-х років минулого століття термін гуманізація розглядався як один із принципів світогляду (в тому числі моралі), в основі якого лежать переконання у безмежних можливостях особистості та її здатність до вдосконалення, до вимог особистої волі та захисту громадянських прав, у тому числі права на щастя й задоволення потреб та інтересів, які мають бути кінцевою метою громадської діяльності. Громадська діяльність створює сукупність емоційних переживань, а зміна позицій у пізнавальній діяльності та спілкуванні формує у студентів гуманне ставлення до іншої особистості та її вчинків. Важливими методичними аспектами гуманізації вищої освіти постають:



  • забезпечення здатності вищої освіти формувати інтелектуальний потенціал нації з урахуванням змін у виробництві, науці, техніці, інформаційній і комп’ютерній технології;

  • формування і стимулювання запиту на інтелектуальний товар з урахуванням багатоступеневої форми підготовки фахівців;

  • створення системи освіти, відповідної потребам ХХІ століття.

Гуманізацію вищої освіти необхідно розглядати як створення умов для самоствердження, самовираження і саморегуляції людини, для оптимізації відносин між особистістю і соціумом, забезпечення їх всебічного й різноманітного розвитку. Завдання викладача гуманітарних дисциплін у вищому навчальному закладі – орієнтувати сучасного фахівця на людські цінності. Вища школа повинна давати таку освіту, яка б надалі дала можливість учитися самостійно, стимулювати у студента потребу в самоосвіті й самовдосконаленні для власного духовно-інтелектуального росту, для підвищення освіченості й становлення інтелігентності. Надзвичайний динамізм сучасної цивілізації, процес поглиблення інтелектуальної творчості диктують необхідність формувати не вузівського фахівця, а всебічно розвинену особистість. При гуманізації вищої освіти акцент переноситься на особистість студента, що обумовлюється індивідуалізацією навчання, чи так званим особистісним підходом, оскільки навіть оволодівши досить великим багажем знань у певній галузі, оцінити їх значущість здатна лише особистість розвинена, орієнтована на високі цінності й ідеали. Особистісний підхід передбачає повагу до гідності студента, розуміння і прийняття його цілей, установок, “створення максимально сприятливих умов для розкриття особистості в її всебічному самовизначенні й саморозвитку” [4]. Під гуманізацією розуміються процеси:

- гармонізації, удосконалення, олюднення всієї системи відносин (студент – студент, студент – викладач, студент – адміністрація, викладач – викладач, викладач – адміністрація), формування системи відносин на основі солідарності й співробітництва;

- створення сприятливого морально-психологічного клімату в макро- і мікро колективах;

- демократизації навчального процесу;

- демонтажу адміністративно-командної системи управління життям вищого навчального закладу і заміни авторитарних методів управління демократичними;

- оволодіння викладачами й співробітниками формами й методами педагогіки “співробітництва”.

Освіта стає на певному щаблі суспільного розвитку складовою частиною виховання в широкому його значенні. Виховання в широкому педагогічному значенні – спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком, який відбувається через взаємодію вихователя й вихованця.

Освіта є, з одного боку, елементом підвищення культурного рівня населення, засобом задоволення духовних потреб людей. З іншого боку, що в сучасних умовах не менш важливо, вона виступає як необхідна умова поєднання робочої сили із засобами виробництва, засобом професійного становлення індивіда. Однак існуюча проблема гуманізації освіти важлива для вироблення стратегії розвитку самої системи освіти і підготовки кадрів.

Інноваційна концепція розвитку вищого навчального закладу включає три основні аспекти: активізацію внутрішнього джерела розвитку, управління процесом освітніх нововведень, інноваційне навчання.

Інноваційні підходи розвитку вищого навчального закладу є метою й засобом досягнення всіх інноваційних перетворень у вищому навчальному закладі - найбільш повне розкриття творчих можливостей людини. По-справжньому повноцінно гуманізація освіти буде виявлятися лише в тому випадку, якщо поряд із наявністю відповідного світогляду й стилю спілкування зі студентами педагог буде мати конкретні прийоми навчання, що розкривають щиру турботу викладача про успіхи учнів у навчанні. Якщо виходити з аналізу принципів навчання, то стає очевидним, що деякі з них безпосередньо переслідують цілі гуманістичного характеру. До таких принципів можна віднести такі: принцип індивідуального підходу в навчанні, принцип доступності, принцип позитивного емоційного фону навчання. Найбільш повно реалізується гуманістичний характер навчання при індивідуальному підході до студентів [9].

Надійним помічником викладача у справі гуманізації навчання через підвищення його доступності є актуалізація опорних знань перед засвоєнням, а також діагностика правильності засвоєння й розуміння. Актуалізувати опорні знання – значить оживити, відновити в пам'яті раніше вивчені факти-зведення і поняття, що будуть потрібні для оволодіння новим матеріалом.

Гуманізація системи освіти, на наш погляд, насамперед припускає таку її організацію, що спрямована на формування творчої особистості й орієнтована на своєрідність індивідуальності кожної молодої людини . Гуманізація характеризує процес викладання, орієнтований на повагу до людської гідності студента, активізацію його навчальної діяльності як суб'єкта навчання. Гуманізація містить у собі мобілізацію таких ресурсів студентів, як воля, прагнення, знання й уміння у досягненні поставлених цілей [8]. Гуманізація припускає визнання самоцінності людини як особистості; забезпечення її прав, волі, можливостей самореалізації. Формуванню гуманістичних міжособистісних відносин, у тому числі між викладачем і студентом у навчальному процесі, служить гуманітаризація освіти [3].



У змісті освіти, педагогічних концепціях спостереження за ходом освітнього процесу, педагогічних технологіях та оцінках слід відтворити ті їх компоненти, котрих бракує і котрі працюють на розвиток суб’єктивності, унікальності, особистості учасника навчально-виховного процесу. Оновлюючи освітній зміст, технології, оцінки, необхідно дивитись на них з точки зору гуманістичного потенціалу, спроможності формувати та адекватно оцінювати відповідні духовні людські якості.
Список використаної літератури

1. Барно О. Демократизація та гуманізація вищої освіти – запорука формування високопрофесійного спеціаліста ХХІ століття / О. Барно // Імідж сучасного педагога. – 2003. - № 5-6. С. 6 - 12.

2. Вершинина Е.А. Гуманизация образования и инновационная концепция развития высшей школы. / Гуманізація і гуманітаризація – пріоритетний напрямок державної політики в галузі вищої освіти. – Дніпропетровськ: Дніпр. державний інститут. Гуманітарний центр, 1992. – С. 27.

3. Гончаренко С.У. І все-таки – гуманітаризація / Педагогіка і психологія. – 1995. - № 1. – С. 3 – 7.

4. Маляр Д.В. Гуманізація вищої освіти – основа формування соціального капіталу суспільства. / Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти. Збірник наукових праць. Всеукраїнська науково–методична конференція. – Харків, 2000. – С. 39.

5. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. За редакцією М.М. Фіцули. – Київ: “Академія”, 2001. – 528 с.

6. Психологічний словник. / За редакцією В.І.Войтенка. – К: “Вища школа”, 1982. – 216 с.

7. Смолюк І.О. Психолого-педагогічні основи гуманізації навчання. / Гуманізація і гуманітаризація математичної освіти в школі та вищому навчальному закладі: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Луцьк: Волинський державний університет, 2000. – С. 9 – 12.

8.http://www.socd.univ.kiev.ua/sites/default/files/library/elopen/aktprob14_179.pf.

9. http://ua.textreferat.com/referat-16739-1.html.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка