Химич Алла Федоріна вчитель образотворчого мистецтва у посібнику подано розробки урок



Скачати 320.23 Kb.
Дата конвертації02.03.2016
Розмір320.23 Kb.









2012 рік

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації

Розсохуватська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Катеринопільської районної ради

Химич Алла Федоріна – вчитель образотворчого мистецтва


У посібнику подано розробки уроків з образотворчого мистецтва по творчості Тараса Григоровича Шевченка для 5 класу «Засоби виразності графіки та літературна мова Шевченка»,для 6 класу «Образ людини в мистецьких творах Шевченка», для 7 класу «Ознайомлення з творчою спадщиною Т. Шевченка. Ілюстрування літературних творів».

Плани-конспектів уроків можна використовувати при вивченні графіки, живопису, а також для використання бінарних уроків по творчості Шевченка.

Посібник допоможе вчителю підготуватися до уроку, не витрачаючи багато часу, та зробити викладання нового матеріалу цікавим і насиченим.

Посібник може бути корисним вчителям та учням для підготовки до уроків.

Матеріал схвалений засіданням педагогічної ради школи

(протокол № 2 від 06.03.2012 р.)




ЗМІСТ
1. Розробка уроку для 5 класу «Засоби виразності графіки та літературна мова Шевченка» …………..….…....….…4

2. Додатки до уроку …………………………………………...……17

3. Розробка уроку для 6 класу «Образ людини в мистецьких творах Шевченка» ………………………...….…..18

4. Додатки до уроку …………………………………………………28,29

5. Розробка уроку для 7 класу «Ознайомлення з творчою спадщиною Т. Шевченка. Ілюстрування літературних творів»………………………………………..….…30

6. Бібліографія…………………………………………………..…..38



.

Мета: розширити знання дітей про творчість

Т. Г. Шевченка; на прикладі його творчості показати взаємозв’язок образотворчого мистецтва та літератури; виховувати пошану та любов до мистецтва.



Тип уроку: інтегрований (образотворче мистецтво та література)

Техніка виконання: графіка по тонованому паперу.

Обладнання: для вчителя: портрет Т. Г. Шевченка, вишитий

рушник, Кобзар, запис пісень, що покладені на вірші

Т. Г. Шевченка для учнів: альбом, тонований аркуш, гумка
Хід уроку
І. Організаційна частина


  • Перевірити готовність до уроку

  • Домашнє завдання на наступний урок

ІІ. Актуалізація

Слово вчителя

  • Всі його ми батьком звемо,

Так від роду і до роду,

Кожний вірш свій і поему

Він присвячує народу.

Він люби усе прекрасне, -

Він ненавидів потворне, -

І його ім’я незгасне,

Світлий образ – неповторний...


  • Ну що б, здавалося слова...

Слова та голос – більш нічого,

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!.. знать, од бога

І голос той і ті слова

Ідуть між люди!...


  • Ідуть між люди слова Шевченка. Змушують людей плакати, співати, думати, і сьогодні літературна мова, думи його з нами. Тому що «раз добром нагріте серце вік не охолоне...». «Слова прилітають і стеляться на папері, плачучи, сміючись».

Так, справжнє мистецтво не мовчить, воно кричить, плаче, сміється. Слова Шевченко Тараса Григоровича вражають.

  • Повідомлення теми і мети уроку

Слово вчителя.(розповідь з елементами бесіди)

Я хочу, щоб ви полюбили Шевченка – поета і художника – ніжно, всім серцем. Сьогодні ми будемо слухати і малювати його вірші.

1. Що ви знаєте про Т. Г. Шевченка?

2. Які твори вивчали? (пригадати уривки)



  • За сонцем хмаронька пливе,

Червоні поли розстилає

І сонце спатоньки зове

У синє море: покриває

Рожевою пеленою,

Мов мати дитину.

Очам любо. Годиночку,

Малую годину

Ніби серце одпочине,

З Богом загорить…

А туман, неначе ворог,

Закриває море

І хмароньку рожевую,

І тьму за собою

Розстилає туман сивий,

І тьмою німою

Оповиє душу,

Й не знаєш, де дітись,

І ждеш його, того світу,

Мов матері діти.

(кінець вересня – грудень 1848)


Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Поклала мати коло хати,

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.
ІІІ. Виклад нового матеріалу.


  1. Вступне слово вчителя

Сьогодні ми вирушаємо в подорож шляхами славетного сина України — Тараса Григоровича Шевченка. Кожний із нас має право знати, як склалася прижиттєва й посмертна доля Кобзаря, як він працював, з ким дружив, а кого ненавидів, якимбув у побуті та особистому житті, які його погляди, переконання і смаки-вподобання. Доля переслідувала видатного митця в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу...

Про одного з найбільших велетнів світової історії і поведемо зараз мову.



Слово надається нашим екскурсоводам.

2. Тарас Григорович Шевченко (09.03.1814–10.03.1861).

Творче життя Кобзаря

Екскурсовод № 1. Дитинство. Важка наука

У селі Моринцях на Київщині в убогій кріпосницькій сім’ї Григорія Шевченка 9 березня (25 лютого ст. ст.) 1814 року народився хлопчик Тарас, майбутній великий народний поет. Коли він був ще зовсім малий, батьки його переселились у село Кирилівку (нині Шевченкове).

У тяжких злиднях кріпацького життя минало дитинство Тараса. З малих років у хлопця виявився гострий, допитливий розум. Дуже захоплювали малого Тараса дідові оповідання про героїчне повстання народних мас проти польської шляхти в Копія Шевченкової хати

1768 році. Образи ватажків Коліївщини — Залізняка й Гонти — глибоко врізались у дитячу пам’ять. Хлопець підріс, і батько віддав його в науку до дячка. Важкою була ця наука, але малий Тарас успішно подолав її, переносячи разом з тим мужньо всі суворі кари і знущання деспота-дяка. Коли Тарасові було 9 років, (1823) померла його мати від тяжкої праці й злиднів, залишивши сиротами шестеро дітей . Залишившись із малими дітьми, батько одружився з удовою, яка мала своїх троє дітей, і життя в сім’ї стало ще тяжчим. Тарас чумакує з батьком. Буває в Звенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кіровоград). А 2 квітня 1825 року від тяжкої праці на панщині помер Тарасів батько — Григорій Іванович Шевченко.

В 11 років залишився Тарас круглим сиротою. Після батькової смерті почалося поневіряння хлопця по чужих людях. Побувши короткий час пастухом у дяка Павла, пішов Тарас до дячка Боярського за «школяра-попихача», тобто наймита. Тут він рубав дрова, носив воду школярам, а пізніше став ходити читати Псалтир над покійниками. Постійно п’яний дячок знущався зі школярів взагалі й з малого Тараса зокрема. Довго терпів його приниження хлопець, аби тільки вчитися й малювати (у нього в цей час уже прокинулася любов до малювання). У вірші «А. О. Козачковському» згадував поет, як він мережив книжечки, списував твори Сковороди, колядки й виспівував їх. Нарешті хлопець утік від жорстокого вчителя. Пристрасно бажаючи навчитися малювати, він знову шукав учителів. Побувши три дні в Лисинці у диякона-маляра, який примушував його лише носити воду й розтирати фарби, хлопець пішов у село Тарасівку до відомого в околиці дячка-маляра. Але й тут на нього чекала невдача. Маляр, як розповідає Шевченко в автобіографії, «посмотрел внимательно на левую ладонь бродяги, отказал ему наотрез, не находя в нем таланта не только к малярству или к шевству, ниже к бондарству». Повернувся Тарас у Кирилівку і став пасти громадську череду, не залишивши, однак, своїх мрій про малювання. Коли йому було 14–15 років, він знайшов одного маляра в селі Хлипнівці, який погоджувався взяти його в науку, але зажадав на це дозволу від поміщика. А коли Шевченко звернувся до управителя панських маєтків, той, замість дозволу, послав його на панську кухню кухарчуком.

Екскурсовод № 2. У пана

Незабаром кухарчука зробили козачком, тобто слугою молодого пана Енгельгардта. Нескладні були обов’язки козачка. Сиди біля дверей панської кімнати і чекай, поки пан гукне подати вогню, щоб закурити люльку, налити води тощо. Та й тут хлопця не покидала пристрасть до малювання: він крадькома змалював олівцем картини, що прикрашали панські покої. Разом із паном Шевченко виїхав до м. Вільно. Тут з ним сталася така пригода. Пан з панею поїхали на бал. Хлопець засвітив свічку і став перемальовувати портрет козака Платова, учасника Вітчизняної війни 1812 року. Він так захопився улюбленою роботою, що не чув, як пани повернулися додому. «Пан,— розповідає Шевченко в автобіографії,— с остервенением выдрал его за уши, надавал пощечин, за то, дескать, что он мог не только дом — город сжечь».



Екскурсовод № 3. Наука у Ширяєва. Викуп з кріпацтва

Весною 1831 року опинився Шевченко в Петербурзі, куди переїхав його пан. Наступного року, зважаючи на невідступні благання, пан віддав його в науку до «різних живописних справ цехового майстра» Ширяєва, щоб мати свого дворового маляра. Ширяєв брав численні підряди на розмалювання панських будинків, церков, театрів. Учні його жили на горищі, їх нещадно експлуатували. Їм удавалося трохи вчитися живопису, але треба було виконувати дуже багато технічних малярських робіт. Отже, хоч перебування у Ширяєва і було для Шевченка певною наукою, та вона не задовольняла його художніх запитів. Влітку «білими» петербурзькими ночами він став ходити до Літнього саду перемальовувати статуї. В одну з таких ночей1835 року його зустрів земляк художник Іван Максимович Сошенко, який у цей час закінчував Академію мистецтв. Сошенко помітив у ширяєвського учня справжній художній талант і став йому допомагати. Шевченко почав ходити до художника на квартиру, вчитися у нього малювати. Саме Сошенко знайомить Тараса з О. Венеціановим, Є. Гребінкою, В. Григоровичем, К. Брюлловим, В. Жуковським. Благородні друзі зацікавилися обдарованим юнаком і вирішили докласти зусиль, щоб визолити його з кріпацтва. Почалися переговори з паном Енгельгардтом. Він запросив за кріпака 2500 крб. Щоб роздобути цю значну суму,

Брюллов намалював портрет В. Жуковського, який розіграли в лотерею, а на виручені гроші викупили Шевченка. Це сталося 22 квітня 1838 року.

Екскурсовод № 4. В Академії мистецтв. Перші твори

Вийшовши на волю, Шевченко вступив в Академію мистецтв і скоро став улюбленим учнем К. Брюллова. Він навчається не тільки живопису, а й слухає лекції в університеті, студіює історію мистецтва, загальну історію, літературу, фізику, фізіологію, зоологію та інші науки.

У роки навчання в Академії мистецтв Тарас надзвичайно швидко росте і як художник, і як поет. Його світогляд формується під впливом тогочасної революційної думки, що йшла від Радищева і декабристів, розвивалося далі у творах Бєлінського і Герцена. Молодий Шевченко опановує багатий світ науки, мистецтва і поезії. Упродовж 1839–1841 рр. він одержує три срібні медалі за свої художні роботи. Перші поетичні спроби Шевченка належать ще до часів перебування його в кріпацтві. З цих спроб збереглась і була надрукована одна балада «Причинна». Після викупу Тарас Григорович захоплено віддається поетичній творчості. З-під його пера виходять поеми «Катерина», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та ін. 1840 року перші його твори вийшли невеличкою книжечкою під назвою «Кобзар» (у книжці було вміщено 8 творів). У 1841 році видано було окремою книжкою поему «Гайдамаки». У цей же час Т. Шевченко починає писати і російською мовою (поема «Слепая», драма «Микита Гайдай», з якої 1842 року було надруковано уривок, та інші твори).

Екскурсовод № 5. Перша подорож на Україну

1843 року Т. Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Відвідав він рідну Кирилівку, був і в інших місцях на Київщині, на Чернігівщині, Полтавщині. Поета глибоко вразило тяжке становище закріпаченого селянства. Т. Шевченко глянув тепер на життя народу не очима підлітка-кріпака, а очима дорослої освіченої людини з передовим політичним світоглядом. Побував поет і в поміщицьких садибах, і в кріпосницьких хатах. Картини дикої сваволі й знущання панів над кріпаками ще більше розпалили в серці поета ненависть до поміщиків. Він звертається до разючої зброї сатири, яку спрямовує проти царизму і поміщиків. Важкі враження від подорожі поета на Україну виразно відбились у творах, написаних у той час. На початку 1844 року Т. Шевченко виїжджає з України.



Екскурсовод № 6. У Петербурзі і знову на Україну (1845–1847)

Повернувшись до Петербурга, Т. Шевченко продовжує навчання в Академії мистецтв. У цей час він пише пристрасну революційну поему «Сон» («У всякого своя доля»). 1845 року митець закінчив Академію мистецтв і поїхав на Україну для постійної роботи. Поет оселився у Києві, але жив тут мало. Він став працювати художником у Київській тимчасовій комісії для розбору стародавніх актів і за дорученням цієї комісії їздив по Україні, змальовував пам’ятки старовини, що збереглися в містах і селах. Побував Шевченко на Київщині, на Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділлі. Це допомогло йому вивчити край і народне життя. У своїх поетичних творах цього часу («Холодний Яр», «Єретик», «Кавказ», «І мертвим, і живим...», «Три літа», «Заповіт» та ін.) поет висловив революційні прагнення народних мас. У цей час у Києві гурток української молоді заснував КирилоМефодіївське товариство (братство). У 1846 році, перебуваючи у Києві, Шевченко зблизився з членами цього таємного політичного товариства і вступив до нього. Весною 1847 року товариство було розгромлено. Царська жандармерія заарештувала членів товариства, і в тому числі й Шевченка, захопивши його на переправі через Дніпро, коли він повертався з Чернігова до Києва.

Екскурсовод № 7. В казематі

Заарештованого Т. Шевченка, як і інших учасників товариства, під конвоєм доставили в Петербург і посадили в каземат. Під час арешту в самого поета та в інших членів Кирило-Мефодіївського братства знайшли в рукописах його революційні твори «Сон», «Кавказ», «Єретик» та ін. Жандарми і цар Микола І, який особисто керував слідством у справі кирило-мефодіївців, виділили з поміж арештованих Шевченка як найбільшого злочинця. Сидячи в казематі, Т. Шевченко не зрікся своїх революційних поглядів. У віршах, написаних в ув’язненні, звучали мотиви стійкості борця і незмінної любові до батьківщини, трудящих.



Слідство закінчилось швидко. Вирок у справі Шевченка був такого змісту: «Художника Шевченка за складання бунтарських і найвищою мірою зухвалих віршів як обдарованого міцною будовою тіла віддати рядовим в Оренбурзький окремий корпус з правом вислуги, доручивши начальству мати найсуворіший нагляд, щоб від нього ні в якому разі не могло виходити обурливих і пасквільних творів». На цьому вироку Микола І дописав власною рукою: «Під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати».

Екскурсовод № 8. На засланні

В Оренбурзі, зустрівшись із земляками, Т. Шевченко читає їм свої революційні вірші («Сон», «Кавказ»), співає пісні. Через кілька днів поет пішки вирушає в Орську фортецю, на місце своєї солдатської служби. Почалося важке життя рядового солдата-засланця. Сувора муштра, жорстокі знущання бездушних командирів не зламали революціонера-демократа. «Караюсь, мучуся... але не каюсь»,— відповідає він тим, хто його засудив. З великою небезпекою для себе Шевченко порушує «височайший указ» — малює й складає вірші, записуючи їх у невелику книжечку, яку носив завжди при собі «за халявою». В Орській фортеці поет написав поеми «Княжна», «Варнак», «Москалева криниця» і низку віршів. У них звучать мотиви боротьби, ненависті до панів, відданості народові, туги за рідним

краєм. Поет любив Україну «безталанну», «убогу». Улітку 1848 року Шевченко потрапив до складу експедиції, що мала своїм завданням обслідувати Аральське море. Він як художник повинен був змальовувати береги моря. Восени 1845 року поет повернувся в Оренбург для остаточного опрацювання матеріалів експедиції. Друзі Шевченка клопотали про полегшення його долі, але тут новий удар упав на голову поета. Весною 1850 року за доносом офіцера у нього зробили трус, знайшли зошити з віршами, альбом з малюнками, цивільний одяг і знову заарештували. Понад півроку просидів Шевченко в тюрмі, після чого його заслали в Новопетровську фортецю на березі Каспійського моря. В останні роки заслання поет знову порушив царський наказ і створив низку повістей російською мовою («Художник», «Княгиня», «Музыкант» та ін.). Лише 1857 року закінчилося заслання Шевченка. 2 серпня він покинув Новопетровську фортецю. Десять років заслання підірвали фізичні сили Шевченка, але не зламали його поглядів, його сили як революціонера-борця.

Екскурсовод № 9. Після заслання. Останні роки життя

Весною 1858 року поет прибув у Петербург. Тепло й шанобливо зустріли його друзі й численні прихильники. Він зближається з російськими революціонерами-демократами, які на чолі з М. Чернишевським об’єднувались навколо журналу «Современник». Дружба з цими найпередовішими людьми того часу зміцнила революційні погляди самого Шевченка. Твори, написані поетом після заслання, ще більше загострені проти царизму, проти поміщиків, проти релігії. Весною 1859 року, одержавши після довгих клопотань дозвіл, Тарас Григорович поїхав на Україну. Відвідав Кирилівку, Моринці, побачився з родичами. Побував і в інших місцевостях. Боляче вразила поета картина гіркого життя покріпаченого селянства.

Їдучи на Україну, поет хотів оселитися тут, писати, працювати. Але царська влада і поміщики боялися революційного впливу на селянство і не допустили здійснення цих намірів. В останні роки життя Шевченко хотів улаштувати своє особисте життя й одружитися. Але «земляки й землячки», за висловом поета, перешкодили цьому. Українські пани домагалися, щоб поет одружився з панночкою. Коли ж поет вибрав наречену з простого народу, наймичку, то вони розбили це одруження. 1860 року Тарас Григорович захворів. Стан його здоров’я швидко гіршав, і 10 березня (26 лютого) 1861 року він помер. Поховали Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а в травні того ж 1861 року тіло його перевезли на Україну і, виконуючи його заповіт, поховали на горі під Каневом.

Мертвим повернувся Шевченко на Україну, але й могила його наганяла страх на поміщиків. Похорон поета на Україні мав революціонізуючий вплив на народні маси. Серед народу поширювалися легенди, ніби великий поет не вмер, а живий і з’явиться, коли почнеться народне повстання проти поміщиків. Трагічним було життя Шевченка: із 47 років — 24 він провів у кріпацтві, 10 — на засланні, а решту — під наглядом жандармів.



Слово вчителя

  • З почутого ви зрозуміли, що ще малесеньким хлопчиком Тарас намагався відтворити навколишній світ за допомогою крейди та вугілля на стінах, дверях, воротах. Із спогадів сучасників нам відомо про його перші малярські вправи.

- А що ж надихало Тараса на творчість?

- Де він жив, що його оточувало?

- Що було джерелом його творчості? (природа)


  • Саме природа давала поету сили і натхнення протягом усього життя. Але природа в його творах – не просто дерева, квіти, сонце, вітер. Образи природи у Шевченка виступають як живі істоти – вони бачать, чують, пам’ятають, плачуть сміються.

ІV. Практична робота учнів

1.Слово вчителя з елементами бесіди.

Сьогодні на уроці до віршів Шевченка, які вивчили з української літератури створите графічну композицію на тонованому папері. У своїй роботі ви повинні використовувати ахроматичні кольори (учні пригадують палітру кольорів – білий, чорний, усі відтінки сірого), а малювати гумкою.

Бесіда на повторення.


  • Що таке композиція?

2. Словникова робота

Композиція – це ціле. А ціле складається з окремих частин.

Частинами окремими в нас будуть слова Шевченка віршовані, які ви перетворите на малюнки. Намалювати – це передати відчуття. Спробуйте відчути настрій. Вслухайтесь у літературну мову Шевченка.


  1. Робота над формуванням навичок і вмінь

Учитель на тонованому папері показує, як гумка освітлює сірий колір, а простий олівець затемнює.

(По потребі вірші читаються вдруге або роздати надруковані тексти віршів.)



  1. Самостійна робота учнів

Під час практичної роботи звучить аудіозапис.

Учитель контролює роботу учнів, надає їм індивідуальну допомогу.



V. Підсумок уроку

Підсумок уроку.



  • Виставка робіт.

  • Підбити підсумок уроку нам допоможе метод "Асоціативна квітка".

(На паперових пелюстках діти пишуть, яке враження справила на них поезія Т. Г. Шевченка "Садок вишневий коло хати". Пелюстки прикріплюються на дошці, замість серединки такої квітки записана назва вірша. Вчитель коротко повідомляє про дитячі асоціації.)

Звертаю вашу увагу на виставку книг. Тут є твори Т Г. Шевченка та цікаві книжки про поета. Читайте, цікавтесь, научайтесь.

«Садок вишневий коло хати…»










Мета: розширити знання дітей про творчість поета; сформувати уявлення учнів про Т. Г. Шевченка як про художника; показати особливості художніх творів Шевченка; виховувати

любов до мистецтва.


Тип уроку: урок у Національному музеї

Т. Шевченка в Києві.


Обладнання: для вчителя: репродукції Пам'ятник Кобзареві у Києві

картин Т. Г. Шевченка, книги з ілюстраціями, Кобзар, запис пісень, що покладені на вірші Т. Г. Шевченка; для учнів: альбом, простий олівець, гумка, кольорові олівці; для учнів:альбом, простий олівець, гумка, кольорові олівці, ручка, чистий аркуш з зошита.

.

Хід уроку

І. Організаційна частина


  • Перевірити готовність до уроку

(на початку уроку звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»)

ІІ. Актуалізація опорних знань

  • Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

1. Вступне слово вчителя

Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала вселюдському сузір’ю геніїв навгасимого світоча – Тараса Григоровича Шевченка.

Шевченко, як художник, займає одне із самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Він був одним із перших художників, які проклали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві.

Дослідниця спадщини Кобзаря З. Тархан – Береза підкреслює, що поетичних творів митця до нас дійшло понад 240, а мистецьких – олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків – майже 1200, саме ця кількість свідчить про його глибоку закоханість у малярство.

Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів.

Шевченко – художник зажив слави раніше за Шевченка – поета. Його творчість і в літературі, і в образотворчому мистецтві позначена духом романтизму.

Уперше в українському мистецтві з такою силою прозвучало глибоке емоційне співпереживання долі простих людей – представників найнижчих соціалістичних верств.



ІІІ. Основна частина уроку.

Найкраще ознайомитися з культурною спадщиною Т. Шевченка – художника можна, завітавши до художніх музеїв України, Росії, Казахстану, Польщі, США.

Державний музей О.С.Пушкіна. Москва. (постійно проходять виставки "Шевченко - художник" (із Національного музею Тараса Шевченка)).

Національний музей Тараса Шевченка зберігає, вивчає та пропагує поетичну та мистецьку спадщину Генія українського народу. Для відвідувачів музей відкрився 24 квітня 1949 року. За роки свого існування музей став однією з найвизначніших духовних скарбниць України. Сьогодні колекція нараховує понад вісімдесят тисяч експонатів, з них понад півтори тисячі одиниць представлено в експозиції, присвяченій життю та творчості Т.Г.Шевченка.

Кожен, хто завітає до музею, побачить прижиттєві видання «Кобзаря», картини, малюнки та офорти, особисті речі Тараса Шевченка, архівні матеріали та рідкісні фотографії, картини українських та російських художників ХІХ–ХХ століть, старовинні меблі. Музей розташований в історичному центрі Києва, у будинку, що належав родині відомих українських промисловців та меценатів Терещенків і є пам’яткою архітектури, якій повернуто первісний вигляд після наукової

реставрації 1985 – 1989 р.р.

Але найцікавішою, на мою думку, буде подорож до Національного музею Т. Шевченка в Києві. Сьогодні я пропоную вам здійснити уявну екскурсію залами цього музею. Я пропоную вам бути не просто відвідувачами, а виконати роль журналістів, яким необхідно написати замітку до районної газети. (На кожній парті лежить аркуш, на якому учні робитимуть нотатки. Наприкінці уроку (або як домашнє завдання) провести підсумок.)



2. Екскурсія до Національного музею Тараса Шевченка

Екскурсовод.





Національний музей Т. Шевченка розташований в історичній частині Києва на розі вулиці Терещенківської та бульвару Шевченка. Свого часу ця будівля, зведена в стилі італійського палацу епохи Ренесансу, що міститься у колишньому будитку князя Сан-Донато (архітектор В. Ніколаєв).

Відчиняємо важкі двері – і потрапляємо в гарний затишний хол, оздоблений сірим мармуром. Нас огортають особливе повітря, тиша, спокій і передчуття чогось надзвичайного Сьогодні тут розміщено музейну експозицію, що знайомить нас із життям і творчістю визначного поета і художника Тараса Шевченка. Музейна колекція налічує близько 73 тисяч одиниць зберігання. Тут зосереджена повна колекція художніх творів Шевченка (близько 700). У цьому будинку збурігаються не лише оригінальні рисунки, картини, прижиттєві й посмертні видання, а й рідкісні фотографії Шевченка, речі, предмети, які слугували йому,яких торкалася його рука. У музеї десятки тисяч експонатів, але ми підійдемо лише до деяких, ознайомимося з кількома живописними полотнами художника – академіка.

Екскурсовод.

Герої Шевченка – його сучасники: чоловіки, жінки, діти. Найбільша витонченість притамання його жіночим портретам, яких досить багато в музеї. Тарас Шевченко створював їх зазвичай в овалі, на темному або нейтральному тлі. Фарби накладав тонкими або прозорими шарами (лесуванням) так, що зовсім не помітні мазки пензля.



  • Портрет дівчини з собакою - написаний у 1838 році.



  • Голова матері - портрет написаний у період з 1838 -1840 роках.




  • Портрет Ганни Іванівни Закревської - написаний у 1843 році олією. Автор використовує широкі мазки, насичений колір, округлі форми.








  • Зупинимось біля Портрету книгині Кейкуатової, написаний у 1847 році. Світле обличчя не затьмарюють темний простір, сукня, чорне, ніби вороняче крило, блискуче волосся. Біла мерехтлива піна мережива блузи пом’якшує темряву, а ніжне обличчя ніби світиться з середини. Ми милуємся його тихою чарівністю та витонченістю. Правильні риси, невеликий ніс, оксамитові очі сповнені ледь вловимого смутку. Її відкритий погляд довірливо спрямований на нас. Художник не просто милується своєю моделлю й детально вимальовує її красу. Головне – він «відкриває» її почуття, переживання. Вираз обличчя жінки одухотворений, а овал обличчя є ніби дзеркалом, у якому хтось побачить і себе. Вчувається ніжна й трохи сумна мелодія. Цей портрет дослідники називали вершиною портретного живопису Шевченка й одночасно його «лебединою піснею», адже заслання змусило художника відмовитися від роботи олією.

  • Найкращі портрети художник створив наприкінці свого життя. Це образи російського актора Михайла Щепкіна, американського актора Айри Олдріджа, відомого байкаря І. Крилова та багато інших. Вони приваблюють невимушеною манерою виконання, глибокою психологічною проникливістю.



  • У музеї привертає увагу велика кількість автопортретів Шевченка. Вони притягують до себе, змушують вдивлятися в обличчя митця. Ми можемо за один день «прожити» його життя, зрозуміти, як спливав час і як разом з ним змінювався.

Його перший олійний автопортрет, написаний у 1840 році, овіяний духом романтизму. На ньому зображено молоду, енергійну, сповнену творчої наснаги людину з натхненним блиском у очах. Таким був Кобзар у кращий період свого життя, у роки першого значного успіху, популярності, сподівань на майбутнє.

Ось він на портреті 1843 року. Йому тут 29. Різкий поворот голови, зосереджені очі, загострений ніс, щільно зімкнені вуста, розкуйовджене темне волосся. У руках постійний супутник – олівець, аркуш паперу. Шевченко – молодий, сповнений творчих поривань, пошуків і надій...



Один з найвиразніших по силі почуттів – автопортрет 1861 року. Художнику всього 47 років. Це один з останніх автопортретів Шевченка. Старий, сивий, з надзвичайно сумними, втомленими від життя, мудрими і добрими очима.

Взагалі з автопортретів останніх років на нас пильним поглядом дивиться людина, яка зазнала тяжких випробувань, проте не втратила сили духу. Автопортрети, що Шевченко писав протягом усього творчого життя, відображають не тільки еволюцію його художньої майстерності, але й психологічні метаморфози, що відбулися з ним під впливом сумних життєвих обставин. Загалом він створив близько п’ятдесяти автопортретів.



  • Вашій увазі – найвідоміше живописне полотно «Катерина» - своєрідна ілюстрація до однойменної поеми, яку Шевченко створив у 1842 році.

Катерина

Кохайтеся, чорнобриві,



Та не з москалями,

Бо москалі – чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,

Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,

А дівчина гине...

Якби сама, ще б нічого,

А то й стара мати,

Що привела на світ Божий,

Мусить погибати.

Серце в’яне, співаючи,

Коли знає за що;

Люде серця не побачать,

А скажуть – ледащо!

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі – чужі люде,

Згнущаються вами. (1838-1839)

Ця картина – абсолютно оригінальний витвір мистецтва, не схожий на жодну картину Шевченка. В її композиції простежуються традиції українського іконопису, мистецтва бароко, народної картини. Художник першим в образотворчому мистецтві звеличує образ жінки.



  • Як ви вважаєте, до якого жанру можна віднести наступні дві роботи «Селянська родина» і «На пасіці», написані в 1843 році? Це не груповий портрет, а побутова (жанрова) сценка. До Шевченка як до живописця приходить відчуття сонця, кольору й повітря. Художникові вдалося за допомогою олійних фарб передати внутрішній рух життя.

«Селянська родина» - сонце заливає подвір’я селянської садиби, освітлює українську хату, надворі – постаті людей. Який сюжет розгортається перед нами? Подалі від основної групи розпливається в мареві постать діда. Але нашу увагу привертають троє. Їх обличчя і постаті злегка затінені, лише чітко викреслені силуети. Та й старанне виписування облич втрачає значення, бо ми легко здогадуємося, які почуття охоплюють матір і батька, коли їхній бешкетник зробив шкоду (придивіться й побачите розбитий глек). Малий винувато стоїть між батьками, і треба було б його покарати, але мати, захищає сина від батькового осуду, виправдовуючи його. Тарас сам виріс у такій хаті, серед простих людей. Можливо, тому таким теплом, людяністю віє від цієї зовсім простої картини-сценки і селянського життя. «Селянська родина» - це не уривок із життя конкретної сільської родини, а узагальнення образу родини, її внутрішня сутність. Не маючи своєї родини, Шевченко вбачав у ній вершину людських взаємин, теплоту і захист.

«На пасіці» - фігури людей не мають чітких контурів, вони оповиті серпанком і світлом. Простір передано за допомогою світла й тіні.



3.Підбиття підсумків екскурсії

1. Слово вчителя

Т. Г. Шевченко був живописцем і графіком. Він працював у різних жанрах: побутовому, пейзажному, історичному, але особливе місце в його мистецькій спадщині посідав портрет. Оглядаючи творчий шлях митця, переконуємося, що це був шлях видатного, всебічно обдарованого художника, який з однаковою самовідданістю творив і в портретному, історичному, побутовому та пейзажному жанрах .



2. Практична діяльність

З нашого віртуального музею ми повернімось до класної кімнати і попрацюємо групками.

Аналіз багатофігурної композиції відповідно до плану за картиною:

І група


  1. Власна інтерпретація сюжету.

  2. Опис місця дії.

  3. Визначення головного героя, його якостей.

  4. Роль другорядних персонажів у творі.

  5. Композиційне рішення.

  6. Відповідність реальності.

  7. Колірне вирішення.

  8. Техніка виконання.

  9. Аналіз загального настрою.

  10. Особисте враження від картини.

ІІ група

Складання за картиною твору-опису зовнішності людини (робота відома учням з уроків української мови) відповідно до плану:



  1. Художні засоби, якими змальовано людину.

  2. Що насамперед привертає увагу.

  3. Опис віку, обличчя, пози, одягу людини.

  4. Особисті почуття, думки, які викликає зображення людини на картині.

ІV. Підсумок уроку

Як підсумок нашого уроку, пропоную вам відпочити.



Гра «Скринька»

(Ця гра була популярною серед дітей сім’ї художниці Т. Яблонської. Сприяє розвитку образного мислення.)

Кожен учасник на смужці паперу пише речення про особу, дію, місце дії. (наприклад: «Мама співає біля колиски»; «Лікар пише в кабінеті»). Потім смужки розрізаються, розкладаються в три окремі коробочки і та змішуються. Кожний гравець дістає по одній смужечці з кожної коробочки, складає з них речення-завдання (наприклад: «Лікар танцює на базарі»), робить швидкий начерк уявної композиції.

Цікавинки

Шевченко у кіно


За творами Тараса Шевченка поставлено такі фільми:

  • 1911 — Катерина

  • 1929 — Злива

  • 1933 — Коліївщина

  • 1935 — Прометей

  • 1936 — Назар Стодоля

  • 1953 — Назар Стодоля

  • 1959 — Лілея

  • 1964 — Наймичка

Образ Шевченка створено на екрані в кінокартинах:


Кадр з фільму «Тарас Шевченко. Заповіт»

Додатки




1845 р. 1861 р. 1860 р. 1840-1841 р. р.


1860 р. 1843 р. 1861р. 1847 р.






1849 р. 1849-1850 р.р 1858 р 1861 р.



.


М.С. Щепкін А.Олдрідж М.В.Максимович І. А. Крилов

1858 р. 1858 р. 1859 р. 1839-1841 р.




Мета: розширити знання дітей про творчість Т. Шевченка; сформувати уявлення про ілюстрацію як художній

твір; розвивати спостережливість, вміння передавати на малюнку своє бачення твору; виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив Тарас Григорович Шевченко.



Тип уроку: опанування практичних навичок.

Обладнання: для вчителя – ілюстрації творів Т. Шевченка, запис пісень, що покладені на вірші Т. Г. Шевченка, репродукції його картин; кобзар;

для учнів – альбом, акварельні фарби, склянка з водою, палітра.
Хід уроку

І. Організаційний момент

  • Перевірити готовність до уроку

  • Звучать фрагменти пісень на слова Т. Г. Шевченка («Садок вишневий коло хати», «Зоре моя вечірняя», «Думи мої, думи мої», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт» та ін. – на вибір учителя).

II. Актуалізація опорних знань

Мозковий штурм.

— Чим є для української літератури творчість Шевченка?

(Надзвичайним явищем.)

— Де і коли народився поет?

(9 березня 1814 р. в с. Моринці на Черкащині.)

— Скільки братів та сестер мав Тарас Григорович?

(Два брати: Микита і Йосип. Три сестри: Катря, Ярина, Марія.)

У кого спочатку навчався наш поет? (У шкільного дяка-п'яниці.)



  • Потім?

(У маляра, але Тараса приставили козачком до пана.)

— Скільки було років Шевченкові, коли його викупили з кріпацтва?

(24 роки.)

— Як називалась перша збірка митця? ("Кобзар".)

— Назвати останню книжку з прижиттєвих видань поета. ("Буквар південноруський".)

— Коли помер Шевченко і де його поховали?

(10 березня 1861 року, поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі, у травні перезахоронено на Чернечій горі біля Канева.)

ІІІ. Постановка практичного завдання

1.Розповідь учителя.

Сьогодні на уроці ви можете реалізувати свій творчий потенціал під час виконання ілюстрації до літературних творів Т. Шевченка «Тополя».



  1. Словникова робота

Ілюстрація – зображення, яке наочно доповнює текст. Ілюстрації призначені для сприймання в певній єдності з літературним твором.

Для того щоб краще виконати творче завдання, нам необхідно краще познайомитись, або просто пригадати, твір і його автора.

Тарас Григорович Шевченко – найяскравіша особистість в українській культурі. Академік графіки, поет, філософ, етнограф, він був основоположником нової української літератури. За 47 років життя він зробив значний внесок не тільки до української, а й світової культурної спадщини.

Не менш вагомий його вклад у розвиток образотворчого візуального мистецтва. Кріпак, сирота, завдяки художникам І. М. Сошенку, К. П. Брюллову, поетам В. А. Жуковському, Є. П. Гребінці, але перш за все завдячуючи своєму таланту, наполегливості, бажанню служити музам, він зміг стати учнем К. П. Брюллова й досягти творчих висот, заслуживши по праву звання академіка Петербурзької академії мистецтв.



Найвидатніший твір Шевченка «Кобзар» перекладений майже всіма мовами світу. У 1840 році вийшла його перша збірка «Кобзар». Частина віршів Тараса Григоровича покладена на музику.

З почутого ви зрозуміли, що поет, як і художник, в ньому народився ще в дитинстві. У Шевченкові поєднувались і боролись водночас поет і художник. Про свою пристрасть до писання і малювання Кобзар оповів у вірші

«А. О. Козачковському».

Давно те діялось. Ще в школі,

Таки в учителя-дяка,

Гарненько вкраду п’ятака –

Бо я було трохи не голе,

Таке убоге – та й куплю

Паперу аркуш. І зроблю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу.

Та й списую сковороду

Або «Три царіє со дари».

Та сам собі у бур’яні,

Щоб не почув хто, не побачив,

Виспівую та плачу.

І довелосяя знов мені

На старість з віршами ховатись,

Мережать книжички, співати

І плакати у бур’яні.

І тяжко плакать. І не знаю,

За що мене Господь карає?

У школі мучилось, росло.

У школі й сивіть довелось,

У школі й дурня й поховають.

А все за того п’ятака,

Що вкрав маленьким у дяка,

Отак Господь мене карає.

Запитання до учнів


  • Що ж надихало Тараса на творчість? (Джерелом його творчості була природа).

Слово вчителя

Так, саме природа давала поету, художнику сили і натхнення протягом усього життя. Але природа в його творах – не просто дерева, квіти, сонце, вітер. Образи природи у Шевченка виступають як живі істоти – вони бачать, чують, плачуть, сіються.



Мистецька розминка

Щоб пригадати літературні твори Шевченка і трішки відпочити, налаштуватись на основну творчу роботу, пропоную погратися.

(Учитель читає уривки з різних поем Шевченка, учні виконують швидко начерки до них простим або кольоровим олівцем (1-2 хв.))

* * *

На городі коло броду

Верба похилилась.

Зажурилась чорнобрива

Тяжко зажурилась

* * *

А калина з ялинкою

Та гнучкою лозинкою,

Мов дівчатка із гаю,

Виходжаючи співають…

* * *

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо-любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.



* * *

(Намалюйте дорогу, по якій Степан у поемі «Сліпий» від’їжджав із села).

Із куряви щось виплине

І знов пропаде

Ніби шапка через поле,

Котиться, чорніє,

Ховається… мошечкою,

Тілько… тілько… мріє

Та й пропало.

(по потребі вірші читаються двічі)



ІV. Самостійна робота учнів

Поезія живопис, малюнок цілком заполонили його серце. Кожного дня він так багато працював, ніби той день був останній в його житті. Уже в перші роки навчання в Академії мистецтв поет робить спробу втілити свої поетичні задуми в малюнках. У душі поета-художника, незважаючи на тривалу розлуку з Україною, збереглися ніжні образи рідної природи.

Одна з поетичних легенд надихнула його на створення балади «Тополя» (1839р.)

Домашнім завданням вам було перечитати баладу «Тополя» Т.Шевченка (Учитель читає уривки з балади)



Тополя

По діброві вітер виє,



Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий –

Марно зеленіє?

Кругом поле, як те море

Широке, синіє,

Чумак іде, подивиться

Та й голову схилить;

Чабан вранці з сопілкою

Сяде на могилі,

Подивиться – серце ниє:

Кругом ні билини!

Одна, одна, як сирота

На чужині, гине!

(Відшукати підтвердження з тексту)


-Росте тополя край дороги

«Стан високий, лист широкий...»

-Хто не йде мимо, той звертає увагу:

«Чумак іде подивиться Та й голову схилить;

Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі».

- Люди дивуються: чому тополя одна серед поля, хто її посадив? Вигляд самотньої тополі наводить сум на подорожніх. Автор розповідає трагічну історію. Чорнобрива дівчина полюбила молодого козака, а той пішов на війну, та й загинув.

«Якби знала, що загине,— Була б не пустила».

- Ніхто не знає, що йому судилося на віку. А дівочий вік такий короткий: «До полудня, та й зав'яне, Брови полиняють...»

- Пригадує дівчина, як ходив до неї козак, як жалів її. Вона його любила та серцем відчувала, що щось має статись:

«Воно чуло недоленьку, А сказать не вміло».

- Коли поїхав козак на війну, дівчині й світ білий став не милий. І соловейко не так співає, і сонечко не так світить:

«Без милого батько, мати — Як чужії люде».

- Пройшли роки, а хлопець не повертався. Дівчина з туги марніла, а мати потай домовлялася видати її заміж за іншого,

«за старого, багатого».

- Дівчина йде до знахарки, щоб дізнатися про свою долю. Та дає їй зілля й посилає до криниці, де й відбувається чарування:

«Зілля дива наробило — Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари».

Ви тепер розумієте, що це не просто тополя. Дівчина стала тополею. От вам ще завдання – намалювати свої враження. (під час роботи звучить пісня на слова Шевченка)

А чим малювати – фарбами або олівцем, вибирайте самі.

(учні працюють під керівництвом вчителя)

V. Підсумок уроку


  • Виставка робіт

  • Поет обожнював природу, однак вінцем її все ж таки вважав людину. Щасливу людину. (Учитель показує автопортрет Т. Шевченка).

Є початок життєвому шляху Тараса, а краю немає. Будуть люди вічно співати його вірші. Останній сьогодні хочу прочитати:

Сонце пресвятеє

На Землю радість

Принесло і людям,

І Землі моєї.

Вірші його будуть з нами, як Сонце вічне – символ життя, як дерева – символ довголіття.



*** Мені було дуже приємно працювати, бо ви з увагою віднеслись до мрій Тараса Шевченка, а значить і свої мрії зможете втілить в життя.

Бібліографія

  1. Белень А. І. Перо письменника і пензель художника. – Черкаси: «Вертикаль», Вид. ПП Кандич С. Г., 2007. – 256 с.; іл.

  2. Бєлкіна Е.В. Образотворче мистецтво: Підруч. Для 5 кл. загальноосвіт. Шк. / Е. В. Бєлкіна, А. А. Поліщук, Л. В. Фесенко. – К.: Промінь, 2005. – 207 с.: іл.

  3. Шевченко Тарас Григорович. Кобзар. Повна ілюстрована збірка (Текст) / перед. І. Дзюби. - Харків: 2010. – 720 с.: іл.

  4. Художня культура України: Навч. Посіб. / Л. М. Масол, С. А. Ничкало, Г. І. Веселовська, О. І. Оніщенко; За заг. Ред. Л. М. Масол. – К.: Вища шк., 2006. – 239 с.: іл.

  5. Климова Л. В. Художня культура. 10 клас: Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту. Академічний рівень. – К.: Літера ЛТД, 2010. – 176 с.: іл.

  6. Мистецтво в школі. Музика. Образотворче мистецтво. Науково – методичний журнал. За сприянням міністерства освіти і науки України. Грудень 2009

  7. Мультимедійний ком пакт диск Тарас Шевченко. Кобзар. Виготовлено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року «Про затвердження комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови». Телекомпанія «ГV – Просвіта». 2004 рік. lomachuk@ ukr. Net

  8. Газета «Шкільний світ». №8(472),лютий 2009





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка