Хитрій Олена Миколаївна, учитель світової літератури Монастирищенського навчально – виховного комплексу «Ліцей – загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів «Ерудит» Педагогічний союз учителя І батьків – це могутня сила виховання



Скачати 85.26 Kb.
Дата конвертації22.03.2016
Розмір85.26 Kb.
Хитрій Олена Миколаївна, учитель світової літератури Монастирищенського навчально – виховного комплексу «Ліцей – загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів «Ерудит»
Педагогічний союз учителя і батьків – це могутня сила виховання
Взаємодія школи з батьками здійснюється постійно і є невід’ємною складовою виховної роботи школи. Даний досвід містить рекомендації щодо налагодження співпраці між батьками та школою, а також практичні поради батькам щодо виховання своїх дітей. Рекомендовано для використання у практичній діяльності класним керівникам, соціальним педагогам, психологам.

Здавна ведеться суперечка, що важливіше в становленні особистості: родина чи школа? У наш час проблеми школи й сімейного виховання стали особливо актуальними.

Сім’я – це найменша клітина нашого суспільства, в якій як у фокусі, відображається все життя нашої країни. Дбаючи про майбутнє дітей, батьки усвідомлювали, що передумовою успішного виховання є духовний зв’язок між поколіннями. Тому в родинному середовищі формувалися такі якості як повага до старших, милосердя, доброта, щирість. Вихованням дітей у сім’ї опікувалася в основному мати. Вона стояла на сторожі доброї, лагідної, світлої атмосфери в домі. Дотримуючись норм народної педагогіки, батьки самі розвивали в собі доброчинні цінності, власними вчинками формували те . що хотіли бачити в своїх дітях.

В основі традиційного родинного виховання лежить спільна трудова діяльність батьків та дітей. Дівчаток залучали до праці по господарству, а хлопців - до ролі годувальника, захисника сім’ї. Батьки прищеплювали дитині не тільки трудові навички, а й любов до праці, виховували свідоме ставлення до неї, культуру праці, нетерпимість до неробства, ледарства, байдикування.

Проте, сучасна українська сім’я зациклена на економічній площині життя. Дух комерціалізації витісняє з нашого життя усталенні цінності. Людина живе суєтно, поспіхом, вона переобтяжена буденними справами, здебільше емоційно напружена. Отже сучасній дитині випало бути свідками різного роду криз, боротьби батьків за виживання родини, занепаду моральних цінностей, насадження культу речей, фізичної сили, тілесних утіх, розваг, грошей, зброї тощо. Вони зростають з установкою на красиве життя, яке дається легко, без особливих зусиль, дитина часто не рахується з іншими, буває нещирою, ображає слабших, виявляє нечесність, егоїзм, безвідповідальність, задовольняється низькою або посередньою якістю зробленого.  Занурені у щоденні клопоти батьки не завжди усвідомлюють, що на сьогодні мають справу з «новою» дитиною, яку погано розуміють, по відношенню до якої використовують старі схеми, що нині вже не діють. Тому основне завдання сучасної сім’ї – створити сприятливі умови для особистісного становлення дитини, навчити її жити у злагоді з довкіллям і згоді з собою, допомогти їй знайти своє відповідне місце у  сучасному складному світі. 

Кризові явища, що спостерігаються в сучасній сім’ї , стосуються її економічних, морально - духовних та демографічних основ.


Сучасні недоліки у сімейному вихованні:

  • невисокий економічний рівень більшості сімей;

  • низька культура суспільного життя, подвійна мораль;

  • перевантаженість жінки в сім’ї та на роботі;

  • високий процент розлучень;

  • загострення конфліктів між поколіннями;

  • збільшення розриву між сім’єю і школою.

Положення, що створилося, сприяє зростанню дитячої бездоглядності, злочинності, наркоманії та інших негативних явищ в дитячої і підліткової молодіжному середовищі.

І якщо школа не буде приділяти належну увагу вдосконаленню навчально-виховного процесу, спрямованого на взаємодію батьків і педагогів та, відбудеться відчуження сім'ї від освітньої установи, педагогів - від сім'ї, сім'ї - від інтересів творчого і вільного розвитку особистості дитини.

Сьогодні виділяють приблизно три групи батьків:

Перша група: батьки - помічники у виховній роботі з дітьми. Вони добросовісні, активні, зацікавлені і готові в будь-яку хвилину прийти на допомогу.

Друга група: батьки - потенційні помічники у вихованні дітей. Вони будуть допомагати, якщо будуть знати, що і як треба робити.

Третя група: батьки не розуміють або не хочуть розуміти вимог школи в навчально-виховної роботи. Вони негативно ставляться до школи, до вчителям, проявляючи це рідше - відкрито, частіше - приховано.

Досягти успіху в роботі з батьками нелегко, особливо з батьками третьої групи. Спроби залучити батьків до колективних справах не відразу дають позитивні результати. У практиці школи використовуються такі форми як:

1. Профілактична, роз'яснювальна робота з усіма категоріями батьків з питань здоров'я дітей, формування особистості та індивідуальна виховна робота.

2. Виявлення проблемних сімей, дітей, які мають різні проблеми. Корекційна робота з ними. Захист інтересів і прав дитини в так званих важких родинах, які потрапили у складні життєві обставини.

Організація повноцінної взаємодії педагогів і батьків є сьогодні одним з головних завдань, що стоять перед колективом школи. Оцінка спілкування педагогів і батьків може вчасно звернути увагу адміністрації школи на необхідність проведення корекції, підвищення рівня професійної майстерності вчителів у співробітництві з родиною. Сучасним педагогам у стратегії співпраці з батьками необхідно передбачити проблеми, які є актуальними для окремих вікових груп школярів. Робота з батьками повинна мати випереджальний характер, готувати батьків до розуміння дітей та їхніх проблем.

Формальні, нецікаві класні та загальношкільні збори, виклики батьків до школи з метою не стільки об`єднати зусилля, скільки полаяти батьків, пригрозити їм – усе це позбавляє їх бажання бувати у школі. Вміння в кожному учневі побачити його «Я», щось позитивне, помітити успіх, довести про це батькам, залучити батьків до загальношкільних справ – усе це сприяє збільшенню авторитету школи.

Велику роль у данному напрямку роботи відіграють співпраця з родиною: залучення батьків до участі у житті школи, узгодженість дій у вихованні дитини, надання кваліфікованої допомоги та підтримки у складних педагогічних та сімейних ситуаціях тощо.

Основні напрями спільної діяльності педагогів і батьків:

- виховання фізично й морально здорової дитини;

- забезпечення необхідних умов для розвитку дитини;

- створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові;

- засвоєння моральних цінностей, ідеалів;

- виховання культури поведінки;

- виховання поваги до школи і вчителя, прагнення до освіти й творчого самовдосконалення;

- розвиток працелюбності, творчої особистості;

- підготовка до дорослого життя;

- формування естетичних смаків і почуттів.

  Отже традиційні форми співпраці:

- відвідування сім’ї дитинипередбачає гарний настрій, привітність, доброзичливість. Слід забути про зауваження, скарги, не допускати критики в адресу батьків. Педагог сприймає атмосферу сім’ї, поведінку і настрій дитини, що допоможе зрозуміти психологічний клімат в родині;

- день відкритих дверей дає можливість ознайомлення батьків з дошкільним закладом, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавлення нею, залучення до активної участі. Проводиться керівником у формі екскурсії по дошкільному закладу з відвідуванням групи, де виховуються діти батьків, що прийшли. Можна показати фрагменти освітньо-виховного процесу (підготовка до прогулянки, колективна праця, догляд за живими об’єктами). Після екскурсії і перегляду роботи з дітьми керівник закладу або методист проводять бесіду з батьками, відповідають на запитання, цікавляться враженнями.

- бесіди індивідуальні і групові. Педагог повинен вміти не тільки говорити і слухати батьків, виражати своє зацікавлення, доброзичливість;

- консультації проводяться індивідуально чи для підгрупи батьків. На групові можна запросити батьків різних груп, що мають схожі проблеми або успіхі у вихованні. Мета консультації – засвоєння батьками певних знань, умінь. Форми проведення консультації різноманітні (кваліфіковане повідомлення спеціаліста з наступним обговоренням, обговорення статті, що прочитана попередньо всіма запрошеними, практичне заняття);

- семінари-практикуми для набуття практичних навичок з виховання дітей Ця форма роботи уможливлює розповіді про способи і прийоми навчання та їх покази: як читати книгу, готувати руку дитини до письма тощо;

- батьківські збори проводяться як групові так і загальні 2 – 3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньо-виховної роботи та інше. На загальні збори можна запросити лікар, психолога, юриста, дитячого письменника. Передбачають виступи батьків. На групові збори одне запитання готує вихователь, з інших пропонується виступити батькам чи комусь зі спеціалістів. Бажано на зборах обговорювати сімейний досвід виховання дітей.



- батьківські конференції. Їх основна мета – обмін досвідом сімейного виховання. Батьки готують повідомлення, педагог, при необхідності, надає допомогу з вибору теми, оформлення виступу. На конференції може виступити спеціаліст. Важливо визначити актуальну тему конференції. До неї готується виставка дитячих робіт, педагогічної літератури, матеріалів, що відображають роботу дошкільного закладу. Завершити конференцію можна спільним концертом дітей, членів сімей;

- вечори відпочинку «Розвеселимо один одного», «Сміх – це здоров’я”, «Родинна світлиця»,  «Вечорниці», «У гостях у бабусі», «День добрих справ», вечори дозвіль для дітей за участю батьків і педагогів;

- спортивні свята і розваги «Тато, мама і я – спортивна сім’я”, «Спорт – це здоров’я”, «Веселі старти», «День здоров’я” за участю дітей, батьків і педагогів;

- участь у підготовці спектаклів, лялькового театру, виставки «Руками дітей і батьків»;



Десять кроків, щоб стати кращими батьками:

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за зразкову поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9.У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні, намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.
Взаємодія школи, сім`ї - один з головних принципів організації освіти. Він ґрунтується на спільності інтересів держави, народу, на єдності виховних завдань та ідеалів кожної сім`ї й суспільства в цілому. Педагогічний союз учителя і батьків – це могутня сила виховання.

Список використаних джерел

1. Про типологію сучасного виховання в родині [Текст] // Виховна робота в школі. – 2006. – № 9. – С.48-49.

2. Процько І. Творча співпраця педагогічного колективу, учнів та батьків [Текст]: матеріали засідання педради // Директор школи. – 2006. – № 23-24. – С.36-46.

3. Рибальченко І.М. Взаємодія з батьками [Текст] – Х.: вид. група «Основа», 2007. – 208 с.



4. Робочий щоденник класного керівника [Текст] / упрояд. С. Мельник. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Вид. дім «Шкільний світ»: Вид. Л. Галіцина, 2006. – С. 88 – 94.

5. Шуліпа Н. Школа і сім’я – грані співробітництва [Текст] // Директор школи. – 2008. – № 46. – С.28-29.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка