Хлiб усьому голова Бiблiотечний урок Мета



Скачати 249.21 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір249.21 Kb.
Хлiб - усьому голова

Бiблiотечний урок

Мета. Вчити дiтей бережно ставитися до хлiба. Розвивати у дiтей уяву про те, як хлiб приходить до столу. Виховувати любов до хлiба, вчити шанувати працю хлiбороба. 
Обладнання. Планшети, плакати про хлiб, виставка хлiбобулочних виробiв, вишиті рушники. 

Хід уроку

Гостей дорогих стрiчаємо 


Круглим пишним короваєм. 
З рушником берем тарiль, 
Коровай кладем i сiль. 
Шанобливо хлiб підносим 
І, вклонившись, щиро просим: 
— Любий гостю наш, приймай 
Хлiб гостинний — коровай. 

 Учениця. 


            Наш хліб
Хлiб — усьому голова, 
Так в народi кажугь, 
Хлiб — це мир, любов, життя, 
Хлiб — це наша радiсть. 
Мама зранку подає 
Молочка поживного 
І смачний окраєць хлiба, 
Теплого пшеничного. 
Хлiб — багатство найцiннiше 
Тих часiв, коли навчились 
Його виробляти. 
Йшли роки, мiнялись люди, 
Цiнностi губились, 
Тiльки хлiб — незгубна цiннiсть, 
В ньому наша сила. 
Хлiб — усьому голова, 
Хлiб — як сонце, кажугь, 
Хлiб — це спокiй, мир, життя, 
Хлiб — це справжня радiсть. 
унає  пiсня на слова В. Лебедєвої, музика Д. Січинського «Чом, чом, земле моя).

Біблiотекар. Хлiб. Яке щире i тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини. 
З давнiх-давен ведеться в Українi, що хлiб у хатi — то багатство, сiль  то  гостиннiсть i щирiсть. Нашу Україну з давнiх- давен називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут, умiли і вмiютъ обробляти землю i вирощува-ти на нiй хорошi врожаї. Для нашого народу хлiб був не просто справою —це була основа його життя і найдорожча святиня. За давнiм звичаєм у кожнiйхатi мали лежати на столi хлiб- сіль. Зайдеш і одразу видно: тут радо   почастують гостя званого і нежданого, людину подорожню. А ще було таке повір’я: «Хлiб на столi — Бог у домi!».
В усi часи хлiб берегли. Вiн з людиною від народження і до глибокої старості, вiн єднає людей. 
Учень. 
Вiзьму я в руки хліб духмяний, 
Вiн незвичайний, вiн святий, 
Ввiбрав і пiсню, й працю в себе, 
Цей хлiб рум’яний на столi. 
Йому до ніг вклонитись треба
Вiн скарб найбiльший на землi.

(Виступ працiвника хлiбозаводу)

Вчитель. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку іпочуємо цей запах… Це пахне хлiб...Неповторний запах робить хлiб живим, частиною душi кожного iз нас.А початок хлiба - маленька зернина. Зернятко хлiба нагадує маленьку дитину в колисцi. Це iскринка життя, джерельце жит-тя у згорточку.

Казка про зернину золоту 
Жила собi золота Зернина. Лежала вона у засiку і мрiяла про те, яку користь вона може принести людям. 
—Іди скорiш на поле i зарийся в землю, — почула вона голос чийсь. Послухала Зернина, побiгла на поле, зарилась у землю, та й заснула. 
Прокинулась вона вранцi, а в неї на маківці зелені росточки. ОбдивиласьЗернина навкруги, а поряд багато-багато таких росточкiв. Усе поле з чорного перетворилося на зелене. 
Росла Зернинка, росла i перетворилася на зелену стеблину  з колоском. Колосок пiд жарким сонцем пожовтiв. Поле із зеленого перетворилося взолоте. Незабаром по полю пiшли комбайни, і Зернина разом зi своїми братиками йсестричками потрапила на тiк. Потiм у млин. Тут iз золотої вона стала бiлим борошном. Потiм її повезли на хлiбокомбiнатi спекли великий i добрий коровай. І Зернина з бiлої стала рум’яною. 
Кожна зернина хоч і мала, але дорога, тому що це хлiб.

(Пiсня про хл)

Біблiотекар. Скiльки б не мали хліба, люди завжди говорять про нього з повагою, беруть його до рук трепетно й урочисто. Із хлiбом пов’язано багато казок і легенд. Ось одна з них. 

Легенда 
Коли ще жив король Данило, вiн мав такого майстра, що робив йому грошi. Той майстер у золотi купався, але волі не мав. Король Данило сам відкривав ту красу, де працював майстер, замикав її власноручно, коли треба було майстровi кудись вийти. Той майстер лише один знав про все багатство короля. 
І так розжився майстер, що не розумів, ак бути голодним. Та й одного разу каже королю: 
—Золото - цар! 
А Данило поправляє його: 
— Ні, чоловiче, хлiб - усьому голова! 
— Ні, золото i срiбло. 
Так вони посперечалися. Король обернувся i пiшов геть з майстернi. А насту-пного дня бачить король Данило напис на стiнi: «Хліб — болото, а всьомуголова — срiбло і злото». 
Данило нiчого не сказав. Але наступного дня привiв майстра, замкнув його знову в майстернi. А тут вiстi прилiтають —ворог іде. Данило збирає своє військо, вирушає в похiд. Поїхав, а про майстра забув, що замкнений. Король видав такийзакон, що нiхто не сміє до каси підходить,iнакше — смерть. 
Минуло кiлька місяцiв. Данило з вiйськом повернувся додому, чекає від свого майстра-золотаря дарунку за перемогу, а його нема. І тут король згадав, зіскочив iз коня, бiжить до каси, вiдмикає, а на купі золота лише кістяк з майстра, а на стiнi золотом написано: .Срiбло-злото - то болото, а хлiб – цар!» Отак життя навчило…

Ще з пелюшок привчали дитину любити i шанувати хлiб. Паляниця, за доб-рим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столi. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, слід пiдняти його, перепросити, поцiлувати і з’їсти. 


Коли хтось знаходив на дорозi окраєць, не можна через нього переступати. Потрiбно пiдняти, обрусити i покласти на видному мiсцi - птахам. 
Будь-яке слово чи обряд не обходилися без хлiба. Народжується дитина —ідугъ iз хлібом. Виряджала матисина в дорогу – замотувала в торбину окраєць житнього хлiба. 
Вiдзначали весiлля з хлiбом-сiллю та весiльним короваєм. Будували хату —неодмінно приходили з хлiбом. Проводжали в останню путъ - з хлiбом. 
Вiддаймо дяку трударям, що виколосили його, вимолотили, перемололи наборошно, рукам, які випекли смачнi, рум’янi,схожі на сонце паляницi. 
Хдiб - совiсть наша, хай буде  в кожнiй хатi на столi прикритий вишитим рушником і освячений молитвою нашою. І нiколи не говорiть, що хлiб черствий, недобрий. Хлiб не буває такий. Бувають невмiлi руки, якi невдало випечугь його. 

Учениця. 

Ось вiн, хлiбчик духовитий, 


З хрустом кiрочки смачним. 
Ось вiн – теплий, мов налитий 
Щедрим сонцем золотим. 
І на стiл у кожен дiм 
Завiтав, з’явився він. 
Хлiбе, святий наш хлiбе! 
Перед тобою голову схилю, 
Вустами прихилюсь до тебе, хлiбе, 
І клятву вимовлю свою. 
Клянусь тебе любити нiжно, щиро. 
Клянусь, повiки шануватиму тебе! 

Є страшне слово голод. Людина, яка пережила його, із жахом згадує це слово. У роки Великої Вiтчизняної вiйни не тiлькя від куль вмирали люди,  але й від голоду. Блокада Ленiнграда. Пайок важив 100 грамiв, а самого хлiба була 10частина. Вiн був із домiшками трав, картопляних лушпайок, але – це все ж таки був хліб, хліб для живих.

А ще був страшний голодомор в Українi у 1932-1933 рр. Від голоду вмирали i дорослі, і діти, вимовляючи своє останнє слово «хліб»… Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дiтей вiд голодної смертi. Шматок хліба коштувавстiльки,скiльки саме життя. 
Хлiб - частина iсторiї і її майбутнє, вiн початок і щастя життя. Ранiше люди говорили про хлiб як про живу iстоту: «Хлiб-годувалъник!», «Хлiб-батечко». 
Учень. Пахне хліб 
Пахне хлiб, 
Як тепло пахне хлiб! 
Любов’ю трударiв і радiстю земною. 
І сонцем, що всмiхається весною, 
І щастям наших неповторних дiб... 
Духмяно пане хлiб... 
                                                           П. Воронько 
Учениця.  Хліб
Я сiяв хлiб у степовому краї, 
Косив та молотив і нiч i день, Тому я добре знаю хлiба цiну, 
Бо заробив його на трудодень. 
ж, синку, та пам’ятай, що в ньому 
Сили життя закладує людей. 
І сонце українське, звуки грому, 
Й мозолi трудових людей! 
                                                О. Буцень
(Пісня «Вийшли в поле косарi»)

 Вчитель. Я думаю, ви зрозумiли, яка ж велика цiна хлiба, нехай же щодня ми і нашi нащадки маємо ось цей хліб насущний. 


Давайте поважати працю iнших і шанувати й любити хлiб тихою любов’ю. 
Учень. І кожен день, і кожну мить 
дай Боже, хлiб насущний, 
Щоб ми могли у мирі жить
Щоб не були безумнi.  
Учениця. 
Молись до хлiба, не кидай, 
Хай хлiб спасiнням буде, 
Бо не черствiє хлiб святий, 
Черствiють тiльки люди.

                             Захарко М.В.       м. Нововолинськ  Волинська о


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка