І. Б. Руцької Громадянське виховання в змісті, формах і методах позаурочної роботи



Дата конвертації11.03.2016
Розмір59.5 Kb.
З досвіду роботи методиста
Тернопільського інформаційно-
методичного кабінету
І.Б. Руцької


Громадянське виховання
в змісті, формах і методах
позаурочної роботи

Громадянські якості формуються в процесі безпосередньої участі учнів у навчально-виховних заходах, що здійснюються на уроках учителем, а в позаурочний час − вихователем, батьками, громадськістю. Такі заходи надзвичайно багатопланові, всеохоплюючі. Тому перша вимога до них − вони мають спиратися на знання, здобуті на уроках, і поглиблювати та розширювати їх.



Друга вимога − заходи громадянського змісту повинні логічно продовжувати урочну роботу, мати певну систему, враховувати принцип послідовності, наступності, вікові та індивідуальні особливості дітей, їхні інтереси та бажання.

Третя вимога − вони мають бути доступними, цікавими, емоційно насиченими, щоб у процесі їх проведення струмувала учнівська творчість, самостійна ініціатива, щоб кожен співпереживав за результати участі в колективній справі і отримував від цього насолоду.

Виховні заходи громадянської наповненості можна класифікувати за різними параметрами та ознаками:

за метою − заходи на поглиблення знань учнів з історії української державності та громадянства, культури народу, його традицій; розвиток творчих здібностей та талантів учнів; формування вмінь та навичок збирати та описувати зразки народної творчості; освоєння технологій виготовлення художніх виробів; виявлення рівня сформованості патріотичних та громадянських якостей тощо;

за формою − навчальні, ігрові, змагальні, художні, індивідуальні, гурткові, клубні тощо;

за методами − роз’яснювально-ілюстративні (бесіди, розповіді, повідомлення, зустрічі, тематичні конференції тощо); дослідно-пошукові (експедиції, екскурсії, вивчення історичних джерел, опрацювання зібраних матеріалів тощо);

за місцем проведення − школа, громадські місця, на природі, в домашніх умовах тощо.

Водночас їх можна умовно поділити на:



суспільно корисні − охорона пам’яток історії і культури, екологічні рухи, експедиції (в тому числі спільно з дорослими) „Моя земля − земля моїх батьків”, „Козацькими шляхами”, „Пам’ять втрачених сіл”, „Пантеон пам’яті”, „Репресоване краєзнавство”, патріотичні акції дитячих, юнацьких, молодіжних організацій „Пласт”, „Січ”, „Січове братство”, шкільні козацькі республіки тощо;

трудові − свята першої борозни, обжинок, приліт птахів, толоки, археологічні розкопки, освоєння традиційних ремесел і народних промислів, шкільні кооперативи тощо;

пізнавально-розвивальні − вікторини, турніри, диспути, літературні студії, клуби народної творчості, конкурс „Обдарованість”, народні університети мистецтв, малі академії мистецтв, наукові товариства, музейно-етнографічна робота, екскурсії на різні теми тощо;

художньо-естетичні, розважальні − вечори поезії, пісні, танцю, свята рідної мови, фестивалі дитячої народної творчості, ярмарки народних промислів та ремесел;

військово-спортивні − спартакіади з різних видів спорту, змагання з козацьких єдиноборств, козацькі забави, естафети національних ігор, військово-спортивні ігри тощо.

У шкільній практиці часто використовуються розповіді, бесіди, результативність яких залежить від уміння цікаво подати інформацію. Теми для таких розповідей/бесід підказує саме життя. Вони можуть бути різноманітні, але найбільш ефективними для формування громадськості є героїчні. Тому вихователю варто вдаватися до розповідей/бесід про видатних борців за незалежність України (П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, І. Виговського, І. Мазепу, П. Полуботка, П. Калнишевського, С. Петлюру, С. Бандеру та ін.), народних героїв (С. Наливайка, І. Богуна, І. Сірка, М. Залізняка, О. Довбуша), наводити приклади самовідданого служіння Україні, яких немає в шкільних підручниках. Особливу увагу і гордість викликають у школярів розповіді про подвижницьку діяльність жіноцтва − Настю Лісовські, Гальшку Гулевичівну, Марусю Богуславку, Марусю Чурай, Лесю Українку, Софію Русову, Олену Телігу та ін.

Значний вплив на учнів справляють розповіді про дисидентів − борців за національну ідею, життя яких є прикладом громадянського служіння Україні. Такі розповіді потрібно вести ненав’язливо, але переконливо, емоційно, так, щоб зміст їх внутрішньо сприймався учнями, викликав у них самостійні роздуми та емоційні переживання.

Звичайно, враження дітей посилюються, коли вони зустрічаються із героями розповіді чи бесіди. Це можуть бути відомі люди, письменники, митці, народні умільці, кобзарі, які тут же продемонструють своє мистецтво. А ще краще, якщо учні самі прийдуть на зустріч з ними в їхні майстерні, на виставки робіт, на робоче місце майстра чи умільця. Щоб такі зустрічі мали виховний характер і надовго залишилися в пам’яті, до них потрібно готуватися як вихователю, так і самому майстру, а також дітям.

Те ж саме стосується екскурсій до музеїв. У багатьох школах створені прекрасні історико-краєзнавчі кімнати, музей, в яких проводиться значна робота громадянського змісту: відбуваються уроки, працюють клуби, гуртки тощо. Тут зібрані знаряддя праці, макети споруд, предмети побуту, інші експонати матеріальної і духовної культури, знайомство з якими має не лише пізнавальне, а й виховне значення. Але діти не повинні залишатися пасивними спостерігачами. Розповідь вихователя чи екскурсовода повинна захопити їх, розвинути здібності до того чи іншого виду народного мистецтва, формувати палке бажання продовжувати й творити матеріальну та духовну культуру українського народу.

Значну роль у формуванні громадянської позиції учнів відіграють дискусії, як спонтанні, викликані певними суспільними подіями, виступами депутатів різних рівнів, повідомленнями преси тощо, так і спеціально організовані. Підготовка дискусії передбачає визначення теми, формулювання питань, які будуть предметом обговорення, робота учнів із літературою з метою підготовки власних позицій щодо предмета обговорення.

Результативною є історико-етнографічна пошукова діяльність: вивчення історії рідного села, міста чи вулиці, топоніміки місцевості, дослідження, опублікування історичних документів, опис пам’яток та поховань, збирання предметів побуту, записування традицій, звичаїв, пісень, легенд, інших видів народної творчості, догляд за пам’ятками, могилами, оформлення зібраних матеріалів, їх науковий аналіз, написання авторефератів, наукових доповідей, історико-краєзнавча просвіта серед місцевого населення тощо. Така робота проводиться насамперед під час археологічних розкопок, екскурсій по рідному краї, експедицій, різних акцій.

Вихователю слід наголосити, що збирання народних скарбів − дуже серйозна й вельми корисна справа. Свого часу нею займалися Т. Шевченко, О. Маркевич, М. Костомаров, П. Чубинський, Олена Пілка, Леся Українка, Д. Драгоманов, М. Лисенко, В. Гнатюк та багато інших видатних людей. На основі програм-запитальників вихователь рекомендує учням конкретні теми та обговорює з школярами методи і засоби їх дослідження.

Крім пошукової роботи на шкільному рівні, учні беруть активну участь і у всеукраїнських заходах. Це − рухи „Моя земля − земля моїх батьків”, „Козацькими стежками”, акції, пов’язані із голодоморами 1932-1933 та 1947 років, репресіями та інші. Щороку до них додаються нові акції. Так, рух „Пам’ять втрачених сіл”, започаткований Всеукраїнською спілкою краєзнавців, Селянською спілкою України та газетою „Сільські вісті”, передбачає створення реєстру й історичного опису населених пунктів, які перестали існувати внаслідок знищення їх війнами, голодоморами чи так званою безперспективністю, створення промислових зон і штучних водоймищ, Чорнобильської катастрофи тощо.

На формування громадянських якостей особливо впливає участь школярів у козацькому русі, що набуває дедалі глибшого й масового характеру. Він має ідейно-наукову й організаційно-практичну основу, що виражено в концепції „Українська козацька педагогіка”, в якій обґрунтовано шляхи прилучення учнів до джерел козацької духовності, відродження традицій, звичаїв і обрядів наших предків.



У багатьох школах створені своєрідні козацькі республіки зі своїм статутом, програмами навчання, виховання та проведення громадсько корисних справ. Організація внутрішньо шкільного життя, посвячення найменших школяриків у козачата, прийом учнів до козацьких гуртків, секцій та товариств, проведення різноманітних акцій, операцій, трудових десантів, фестивалів, спортивних змагань тощо відбувається з дотриманням козацьких звичаїв та обрядів.

Форми позаурочної роботи
з національно-патріотичного
виховання


  • Уроки Пам’яті.

  • Уроки Скорботи.

  • Уроки народознавства.

  • Клуби, секції.

  • Театри драматизації народних творів.

  • Гуртки народознавства.

  • Гуртки художньої самодіяльності.

  • Гурток „Бабусина аптека”.

  • Малі академії народних мистецтв.

  • Дискусійні клуби.

  • Політичні інформації.

  • Фольклорні ансамблі.

  • Кімната родоводу.

  • Виставки стінної преси.

  • Народні ігри.

  • Походи місцями бойової слави.

  • Творчі об’єднання.

  • Учнівські пошукові товариства.

  • Експедиції рідним краєм, Україною.

  • Науково-практичні конференції.

  • Екскурсії.

  • Конкурси.

  • Народні та релігійні свята.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка