І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі



Скачати 74.76 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір74.76 Kb.
І буде син, і буде мати,

і будуть люди на землі”

Матеріали до сценарію тематичного вечора, присвяченого вшануванню жінки-матері.

Вечір відбувається у клубному закладі. Грає притишно музика. Сцена прикрашена квітами, рушниками. У правому кутку сцени погойдується колиска (кріпиться до стелі). На столі на вишитій скатертині - хліб, кетяг калини.

На стінах плакати, написи з висловлюваннями:



...Хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.”

Т.Г.Шевченко.

Народне прислів’я: “Нема цвіту кращого від маківочки, нема роду

милішого від матіночки.”

В залі гасне світло, сцена яскраво освітлена. У глибині сцени на заднику велика ікона із зображенням Божої матері з немовлям.

Звучить мелодія...

Юнак. В прозорості небесних барв, з очима мрії голубої

Спинилась ти із немовлям і дивишся на шлях, що тоне в імлі.

У тебе на обличчі - терпіння й щастя,

Що у стражданні ждуть тієї миті,

коли дитя прокаже їм раптово,

Ії першій перше своє слово.

Дівчина. Як гордо їй!

Мала життя зернинка, яку вона,

Щаслива мати-жінка, для світу народила,

Світиться мов промінь, новий народжуючи день.

А той, хто може на долоні зважити піщинку,

У пісках невидну, той відчуває всю планету,

І мати так: тримаючи дитину, всю землю держить

На своїх руках, здаєшся ти мені такою.

І тільки через те ми матір називаємо святою.

Диктор. У нашім краю на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим...

Ведуча. Мама, найпрекрасніше слово на землі, яке народжується разом з

нами, супроводжує нас ціле життя. Мама – це те слово, яке

найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Воно

звучить на всіх мовах світу одинаково ніжно.

Пам’ятаймо, допоки живуть наші матері, ми завжди будемо

почувати себе дітьми.

Ведучий. Материнство. Святе і прекрасне, оспіване постами, увіковічене

художниками на полотнах.

Ведуча.Сьогодні на цьому святковому вечері; ми вдячним словом вшано-

вуємо наших матерів. У всіх народів, у всі віки жінка – мати була

охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища. ЇЇ мудрість

поважали в сім’ї , в її розрадах знаходило спокій зранене і зболіле

синівське серце.У святковому залі зібралися жінки-матері, дорогі і

шановані трудівниці нашого села. Вітаємо всіх із святом Матері,

бажаємо добра й здійснення сонних материнських мрій і надій.

Радості вам без меж за успіхи дітей, синівського тепла і доброти!

Юнак. Скільки б не судилося страждати я благословлятиму завжди День,

коли мене родила мати для життя, для щастя, для біди.

Дівчина. День, коли мої маленьки губи

Вперше груди мамині знайшли,

День, що мене вперше приголубив

Ласкою проміння із імли.

Юнак. Як мені даровано багато,

Скільки в мене щастя, чорт візьми!

На землі сміятись і страждати,

Жити і любить поміж людьми!

Ведучий. Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані у

нас з образом найдорощої для нас людини - образом матері. А ма-

мина колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли

посрібляться наші скроні.

Ведуча. З колискової пісні починається світ людини до добротворчості і снаги...

(На сцену виходить мати і сідає біля колиски. Виконує колискову пісню.)

Юнак. Я - син, я - мамине крило,

Гільце, що в світ широкий проросло,

Я народився вдачею веселий,

Таким і виріс, так мені й рости...

Я хлопець звідти, де співають села,

Де танцями розгойдані мости.

Я з тих країв, де люди люблять сонце,

І сміх такий, що шкіру пробива,

Де жайвір в полі служить охоронцем,

Лелека у дворі гніздо звива...

Я - син. Я - мамино крило.

Гільце, що в світ широкий проросло.

Ведучий. Скільки ніжності в очах матері, скільки радості і тривоги за

майбутнє малюка... Ореолом святості і вічної таємниці оповите її

чоло. У нашому залі сьогодні чимало молодих мам, які з любов’ю

пестять своїх первістків. Хай ця радість ніколи не затмарюється

бідою і лихоліттям.

Нехай множиться наш славний рід!

Юнак. Чуєте? Хто там? - з дороги!

Мати іде молода

Сонячні очі вологі,

Горда і рівна хода.

Гляньте, яка величава,

Скільки надії в очах!

Сина, як щастя, як славу,

В люди несе на руках.

Ні, їй немає зупину,

Їй поступається все.

Знайте майбутню людину

Радісна мати несе.

Дівчина. Скільки у серці любові!

Квітне для неї земля.

Друзі, тихіше розмови -

Спить на руках немовля!

Чуєте, хто там? - з дороги!

Гляньте, краса - не хода!

Кидайте квіти під ноги,

Мати іде молода!

Ведуча.Ми возвеличуєм святу і безкорисливу материнську любов

напружені мамині руки, які гладили нас по голівці, і пригортали нас

у холод і голод, які знімали жар з чола, які випікали духм’яний хліб.

О, ці святі материнські руки, в неоплатному боргу ми перед ними!

( Учасники художньої самодіяльності виконують пісню А.Малишка “Рідна мати моя”).

Ведучий. Мати... Материнське серце здатне перейматись болем дитини

на відстані, журиться долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б ...

(Виконується українська народна пісня “Летіла зозуля, та й стала кувати.”)

( Звучить мелодія пісні “Степом, степом” А.Пашковича.)

Ведучий. Війна... Топче фашистський чобіт рідну землю. У чорній вдовиній

хустині, пов’язаній по самісінькі брови, мати бігла за сином, що

йшов у солдатському строю і душила в собі крик.

Не одна мати втратила сина, багато жінок втратили своїх

чоловіків, дівчата - коханих. Але не мали права впадати в розпач,

мусили взяти на свої худенькі плечі тягар війни.

(Ведучий на сцену запрошує одну із солдатських вдов і вона ділиться спогадами про нелегкі часи війни).

(Звучить мелодія “Ave Maria”. Діти виходять на сцену із запаленими свічками.)

Ведуча. Посивіли від горя матері. Ніякою мірою не виміряти втрат, нічим

не вилікувати незагоєних ран материнської душі. Та до її щедрот

тягнеться все живе. Мати - це вічність життя.

(Для всіх солдатських вдов хор виконує пісню в.Симоненка “Виростеш ти, сину.”).

Ведучий. Мати і земля... Земля і мати... Це їх роботящі руки, моєї і твоєї

матерів, з попелу війни підняли до життя цю землю, вмили

гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Заквітла перед хатою

мамина вишня, розцвіла в саду матіола, защебетав соловейко,

усміхнулася мати...

Ведуча. Її руки ніколи не знали спочинку. Вони невпинно сіють

хліб,колишуть немовля, навчають дітей, садять квітучі сади...

Ведучий. Дивлюся в зал і бачу ваші славні обличчя, милі наші трудівниці.

Кожна із вас заслужила похвалу і дяку. Я хочу запросити на сцену жінку-трудівницю, ветерана праці..........................................................

...............................................................................................................................

(Іде інтерв’ю про її трудову діяльність)

(Всім трудівницям дарують пісню учасники художньої самодіяльності).

Ведуча.Кажіть своїм ненькам ласкаві слова щоднини і щогодини, бо хто ж

боронить нас від усіх бід та й від самого себе? Недарма в народі

мовиться: “Болить у дитини пальчик, у матері - серце...”

Ведучий.Афганістан... Чужа земля... Незнайомі чужі гори. Не наші

карпатські, а якісь похмурі, насторожені, а із-за кожної щілини дихає

смерть.

(пісня “Рушив поїзд в далеку дорогу”.)

Ведуча. Зловісним смерчем пролетіла звістка. Стиснулося від болю

материнське серце. Добра і ніжна дружина провела за ворота

свого сокола. Буде довго ждати, виглядати, молитися тихо.

Ведучий. І не було меж радості всіх рідних, коли повернувся додому

щасливо. Усміхнена мати, очима обмацувала тіло сина, прикрите

військовою формою. Плакала з радості, раділа вся сім’я, щаслива

була вся родина.

Ведуча. То скількох синів не діждалися наші матері. Скільки їх згорьованих

по всій країні. Ми розділяємо горе матерів чиї сини загинули в

Афганістані.

(Якщо є такі - називають їх імена. Об’являється хвилина мовчання).

(Звучить молитва “Отче наш...”).

Ведучий. На святковий вечір прийшли привітати своїх мам їхні дочки і сини.

І. В твоїх очах - моя надія,

А ніжність, ніби два крила,

Я все здолаю, все зумію,

Щоб ти щасливою була.

ІІ. Візьму усі твої печалі

І не пущу до тебе зла,

Щоб ти в задумі не мовчала,

Щоб ти щасливою була.

ІІІ. Я засвічуся серед ночі

Вікном одним серед села,

Розвидню темінь, як захочеш...

Щоб ти щасливою була.

ІV. Зберу нектар з найкращих квітів,

Як та турботлива бджола,

Щоб медом губи обігріти,

Щоб ти щасливою була.

V. З небес зорину вечорову

Спущу до ніжного чола,

Щоб ти мені всміхнулась знову,

Щоб ти щасливою була.

Ведуча. Незвичайне, величне у нас сьогодні свято. Ще до війни у нашому краї в другу неділю травня відзначали свято Матері. Це було символічне свято. Його вшановували наші краяни, як свято матері, як свято Божої Матері, Свято Матері-України.

Ведучий. Очищаються нарешті замулені джерела. То й радіймо, що разом із приходом весни повертаються до нас споконвічні звичаї, свята , трдиції

Ведуча. Спасибі вам, люди добрі, за вашу щирість, за участь у нашому святі.

Ведучий. З нами радості ясної два крила

Аби вам калина довго ще цвіла

На многії і благії літа!

(Звучить пісня “Многая літа”. Виконують усі учасники свята.)


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка