І іавчально-методичний посібник. Запоріжжя: зну, 2007



Сторінка1/29
Дата конвертації17.03.2016
Розмір5.76 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29
УДК 347. 965.1/3 (477) ББК Х9 (4Укр) 76 С 382

Рекомендовано до друку Вченою Радою Запорізького націоналі,нот уніт>|к mm , (Протокол №11 від 27.06.2007 р.)

Рецензенти:

ІІерпііпі проректор Гуманітарного Університету «Запорізький інститут державного і муніципальною управління», доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України В.Г. Лукашевич

Декан юридичної о факультету Запорізького національної о уніисрси іеі v, завідуюча кафедрою адміністративного та господарської о прана, доктор юридичних наук, професор Т.О. Коломосць

С 3,У2 Синєокий О.В. Загальнотеоретичні проблеми адікжа голоі ії: І Іавчально-методичний посібник. - Запоріжжя: ЗНУ, 2007. І 08 с.



V посібнику у систематизованому вигляді подасться зміст навчальної о м.і крину з курсу "Адвокатура України", контролі,пі завдання дня .імпмш іролю, перелік питань до іспиту, тематика рефератів та рекомендована н і ера і ура для самостійного вивчення дисципліни.

І Іавчально-методичний посібник розрахований на студентів юридичної и фаїл иыету денної та заочної форм навчання, які навчаються за спеціальнішії І Іраио '.панство".

Відповідальний за випуск: кандидат юридичних наук Синєокий О.В.

© Запорізький національний університет, 200/ ©Синєокий О.В., 2007



Державний вищий навчальк. «ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНТВ*л^.... МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

О. В. Синеокий

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ

АДВОКАТОЛОГІЇ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Рекомендований до бруку Вченою радою Запорізького Національного університету Протокол №11 від2 7.06.200 7 р.

ЗАПОРІЖЖЯ 2007



ВСТУП

навчальний курс "Адвокатура України" е необхідною складовою частиною вивчення загальнотеоретичних дисциплін для формування особистості майбутнього юриста. Мета вивчення цігї дисципліни - формування системи знань зі специфіки адвокатської діяльності як прикладної галузі юридичної спеціальності. Але у вітчизняній навчальній юридичній літературі підходи у дослідженні теорії адвокатолоїїї ще не відповідають сучасним умовам і відстають від правових реалій. Тому з цього приводу варто наголосити, що незважаючи па з'явившуюся останнім часом кількість навчальних видань, науці про адвокатуру - адвокатології до цього часу в Україні все ж таки достатньої уваги ще не приділено, а звідси - майже повна відсутність відповідної літератури "нового формату".

За загальною структурою викладення курсу включає 2 модулі, кожний з яких обмежений концептульною єдністю розглядаємих в ньому питань. За своєю внутрішньою побудовою кожен модуль містить по 4 теми і закінчується підсумковим контролем, який проводиться під час контрольних тижнів. При вивчення курсу "Адвокатура України", крім лекцій і семінарів, передбачені також і інші експериментальні форми практичних робіт - ділові ігри, постановка й вирішення проблемних ситуацій, аудиторій конференції тощо

Семінарські заняття проходять у двох варіантах: перший (більш типовий) - відповіді студентів на підготовлені самостійно запитання іа додаткові доповіді з теми, а другий - у вигляді правової дискусії та визначені перед семінаром окремі розділи з теми. Крім того, на практичних заняттях студенти складатимуть проекти актів адвокатського реагування, зразків адвокатського провадження або тези виступів у суді з відповідними коментарями та уточненнями викладача. Семінарські заняття дають можливість перевірки рівня засвоєння студентами теорії з відповідних питань, норм законодавства, пов'язаних з діяльністю адвокатів, відпрацьовуються практичні навички при вирішенні конкретних життєвих ситуацій.

Згідно з навчальною програмою на навчальний курс "Адвокатура України" відведено 5 лекцій і 8 семінарських занять. Саме таким чином структурно побудований цей посібник. За архітектонікою він складається з двох основних частин 1 Іерша частина присвячена теоретичному викладенню основних іем курсу. Після теоретичного викладення кожної теми надаються ключові поняття, основні висновки і контрольні запитання для самопідготовки Друга частина містить методичні рекомендації до семінарських занять та інший допоміжний та перевірочний матеріал (тести, контрольні та індивідуальні завдання, тематика рефератів, курсових та контрольних робіт, основна і додаткова літерат ура та ін.) з підготовки ст удентів.

Засвоєння курсу передбачає також систематичну самостійну роботу студентів. Студент повинен мати відповідні нормативно-правові акти, а також бути ознайомленим з науковими точками зору з приводу розглядаємих проблем. При вивченні нового курсу студенти повинні активно застосовувати теоретичні знання матеріального та процесуального права, але викладення дисципліни "Адвокатура України" в Запорізькому національному університеті містить певні особливості від більшості інших освітніх закладів, де зазначена дисципліна вважається спецкурсом і викладається. Річ у тому, що цей навчальний предмет викладається па першому курсі, коли сгуденти-юристи з об'єктивних підстав ще не знайомі як з галузевими галузями матеріального та процесуального права, гак і з спеціальними дисциплінами. Але, у контексті викладеного, буде доречним наголосити, що в існуючій навчальній літературі з дисципліни "Адвокатура Україна" ряд важливих проблем залишається поза увагою авторів.

Окремі деонтологічні аспекти (наприклад, проблеми адвокатської етики, моральність адвокатської діяльності гоню) розглядаються різними авторами (Т.В. Варфоломєєвою, І.Ю. Гловацьким, ЯЛІ. Зейкапом, В В. Медведчуком, О.Д. Свягоцьким, Д.П, Фіолевським, С Я Фурсою та іншими) практично у всіх навчальних виданнях, але ми не знаходимо висвітлення для майбутніх юристів таких полемічних аспектів як професійна деформація адвокатів та шляхи її подолання, феномен "угод з правосуддям", проблеми тенденційного або замовленого слідства, а звідси - місце адвоката та його процесуальні можливості у правовій протидії вищезазначеним явищам, політична культура адвоката тощо. '1'ому студент має побачити, що разом із іаконом поведінка адвоката як представника однієї з юридичних професій (спеціальностей) регулюється деонтологічними, в т.ч. етичними нормами, що в

2



окремих випадках припускає використання компромісу як ефективного засобу з розв'язання правових проблем. З цього приводу у посібнику надаються не тільки плани практичних самостійних занять, які можуть проводитися у формі колоквіумів, але и відповідні методичні рекомендації та психологічні вправи

Відпрацьовуючи викладені в посібнику теми занять, студента зможуть усвідомити, що особливість адвокатської деонтології полягає в тому, що нона характеризує юриспруденцію крізь призму професії адвоката і його діяльності як особи. Аналіз робіт видатних адвокатів дозволяють усвідомити те, що специфіка адвокатської діяльності вимагає певних властивостей особи і певних психічних якостей. І практика підтверджує, що далеко не кожний юрист, який починає свою роботу в галузі правового захисту, здатний адаптуватися до неї. Тому, виходячи з головного змісту викладеного, виділення професіонально значущих якостей (психограмії) адвоката зможе дозволити проводити науково обгрунтований професійний відбір, загальну і спеціальну підготовку фахівців у галузі професійного правозахисту.

Дотепер системний деонтологічішй підхід як загальних так і окремих проблем адвокатури на сторінках наукових видань і в навчально-методичній літературі відсутній. Треба визнач™, що це обуомлено кількома основними причинами По-перше, більшість досліджень була здійснена в старих соціально-іюлітичних і економічних умовах і в рамках раніше чинного законодавства; по-друге, в своїй значній більшості роботи учених були присвячені діяльності адвоката як захисника в кримінальному процесі; по-третє, жодна з робіт не присвячена впливам соціально-політичних умов, дії владних повноважень на правозахнепу діяльність адвоката і системним проблемам професійної деформації адвокатів. Тому історичний шлях розвитку адвокатури нами розглядається не тільки у ретроспективі, але й як поштовх до подальшого розвитку, котрий не виключає різноманітні видозміни стану і форми організаційних форм адвокатської діяльності. Уявляється важливим є те, що в цьому навчальному виданні акцентується особлива увага па достатньо ретельному розгляді проблеми професійної деформації адвоката та окресленні шляхах з її мінімізації. Висвітлюючи проблеми незаконної адвокатської діяльносте показані типології адвокатів, которі порушують правові та стичні норми. Визначено і розкрито основні фактори, що призводять до професійної деформації особи адвоката, що дозволило автору проаналізувати позитивні й негативні (загрозливі) тенденції у розвитку особистості адвоката.

Отже, вважаємо буде логічним підкресли™ основну ціль робо™ як продовження зусиль, які були розпочаті автором у монографії "Адвокатура як инстигут правової допомоги і захисту: проблеми становлення и перспективи розвитку", розкриваючи для студентів як системний комплекс проблем адвокатури, так і визначаючи місце адвокатології у системі юридичних та інших суміжних наук. Відтак, підсумковуючи викладене вище вважаємо, що оволодіння матеріалом повинно включати сукупність декількох взаємопов'язаних завдань: і) бути цікавим; 2) бути зрозумілим; 3) бути иеспрощеним і не надскладним. Тобто дисципліна "Адвокатура України" має на меті теоретично вивести студента-юриста-псршокурснпка, умовно кажучи, у світ адвокатури і яскраво розповісти що йому може бути потрібно і де воно знаходиться Таким чином, підготовиш майбутнього юриста до самостійного шляху, що ми і спробували зробити и цій роботі. Але - це зможе відбутися не раніше ніж через 4-5 років, а підсумковою формою контролю знань студентів-нершокурсників, які воші отримали протягом одного семестру, є іспит, котрий має на меті перевірку не тільки теоретичних знань, а іакож уміння самостійно працювати з літературою.

Вважаємо, що саме такий підхід буде корисним для сприйняті» достатньо складного матеріалу студентами-першокурсниками і формування особистості майбутніх юристів. Назва посібника не є копією назви дисципліни, але саме це уявляється цілком виправданим, оскільки ніяке літературне видання не зможе замінити собою відповідний навчальний предмет у повному обсязі проявів його подачі. Тому пропонуєма робота, безумовно, не є ортодоксальною навчальною працею, а виключно допоміжним матеріалом, який зможе не тільки заповнити окремі проталини, але також, сподіваємося, стати стрижнем нового підходу.
ЧАСТИНА ПЕРША: ТЕОРІЯ

ТЕМА 1

ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ВИТОКИ СТАНОВЛЕННЯ АДВОКАТУРИ

Основні питання теми:



  1. Адвокатологія як наука про адвокатуру.

  2. Соціальні передумови виникнення адвокатської професії.

  3. Давньогрецька адвокатура.

  4. Римська адвокатура.

  5. Правова природа адвокатури у Середні віка.

  6. Світова адвокатура у Новий час.

  7. Виникнення і розвиток адвокатської інституції в Україні до XIX ст.

  8. Адвокатура в Російській імперії до 1917 р.

  9. Адвокатура України у радянський період.

1. Адвокатологія як наука про адвокатуру

Сдність у визначенні походження поняття «адвокат» відсут ня. Етимологічне значення терміну "адвокат " (покликаний, запрошений) походить від латинського коріння «адвокатує Овоцере» - звати на допомогу. Advokatus (advokare) - процесуальний помічник сторони, що підгримує її своїм особистим авторитет ом і юридичними порадами. Оксфордський словник дає гри основні варіанти перекладу слова «advocate»: 1) захисник (defender): 2) прихильник (supporter): 3) адвокат (lawyer).

Вперше звернулися до цієї проблеми російські вчені і назвали науку про адвокатуру аОвокатологіао. Таким чином, сьогодні, враховуючи правовий зміст і соціальні форми а івокатурп, можна говорити про виділення нової галузі знань, якою є адвокатура. Деякі автори підносять науку про адвокатуру до спеціальних галузей юридичної науки. До предмету даної науки входять уявлення і ідеї про адвокатуру, питання організації адвокатської діяльності, які покипім досліджуватися і осмислюватися на теоретичному рівні, що дає можливість ирої позуват и подальший розвиток цієї правової інституції. Оскільки без теоретичних знань, які направлені па вирішення питань щодо необхідності реформування адвокатури, податьший розпиток адвокатури неможливий.

Відомо, що самостійна наука характеризується особливим предметом пізнання і системою викладу знань. Предметом науки про адвокатуру є тс, шо вона вивчає. Ця наука досліджує правові, соціальні явища, що закладені в адвокатурі, закономіності їх виникнення (історчииі аспекти) і перспективи розвитку і реформування адвокатури, тобто саму адвокатуру як соціально-правовий феномен, який узаконений державою. Предметом ж вивчення дисципліни є вивчення побудови та діяльності адвокатури.

Наука про адвокатуру вивчає інститут адвокатури не тільки в становленні і динаміці, але і питання про суб'єктів, її здійснюючих, вимоги до них, принципи і умови її ведення. До предмету і методу науки про адвокатуру відноситься вивчення правових норм, регулюючих організацію і діяльність адвокатури, тобто законодавство про адвокатуру і адвокатську діяльність.



Систему зазначеної навчальної дисципліни, в основному, пропонують за структурною побудовою на Загальну і Особливу частини. При цьому Загальна частина курсу «Адвокатура України» включає наукові знання про адвокатуру, історію виникнення і розвитку адвокатури, організацію адвокатури в Україні і адвокатську етику. Особлива ж частина присвячена процесуальній діяльності адвоката в Конституційному Суді України, в кримінальному процесі, в цивільному процесі, в господарському судочинстві, в нотаріальному процесі, у виконавчому виробництві, в Європейському Суді з прав людини. Інші автори відносять до Особливої

частини регульовані правом і нормами професійної моралі способи, прийоми і методи надання адвокатами різних видів юридичної допомоги. Навчальним курсом передбачено вивчення поняття «адвокат», його правовий статус та типологія професійної діяльності. Вивчаються також порядок формування та функції адвокатури, її взаємодію з іншими правоохоронними органами та перспективи подальшого удосконалення.

Отже, хоча полеміка щодо науковості вчення про адвокатуру продовжується, ми пропонуємо обкреслити адвокатологію як самостійну науку в системі юридичних наук України.

^

    1. Наука про адвокатуру - це суспільна (юридична) галузь знань про закономірності виникнення, становлення, функціонування і подальшого розвитку адвокатури з метою виконання вищої соціальної мети держави, направленої на сприяння захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, а також юридичних осіб.

    2. Інтеграція в адвокатології даних різних наук приводить до їх взаємного збагачення і вимагає поглибленого вивчення кожної науки.

ш

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка