І іавчально-методичний посібник. Запоріжжя: зну, 2007



Сторінка6/29
Дата конвертації17.03.2016
Розмір5.76 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29
Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1) визначте зміст термінів "оборонець", "правозаступник" і "правозахисний рух"; 2) назвіть різницю між поняттями "правозахисник" і "адвокат"; SJ розкрийте особливості і розкрийте причини зниження ефективності діяльності адвокатури з 30-х років XX cm. в СРСР; 4) назвіть порядок оплати праці адвокатів в УРСР за Інструкцією (1965 p.).
(9 КЛЮЧОВІ СЛОВА ГА ТЕРМІНИ ДО ТЕМИ № 1. "адвокат", "адвокатологія", "девтерологія", "клепсидри", "партикулярна адвокатура", "інститут патронату", "патрони", "клієнти", "законник", "прагматик", "когнітор", "рабулісти", "глосатори", "постглосатори (коментатори)", "фехтувальники", "консиліарії", "принцип компургаціі ", "баристери", "соліситори", "атторнеї", "проктори", "присяжні повірені", "приватні повірені", "оборонець", "правозахисник", "провазаступник".

G3 Основна література.



!. Адвокатура України: Навчальний посібник. / В.К. Шкарупа, О.В. Ф^юнов, A.M. Т итов, ІО.Я. Кінаш; За ред. В.К. Шкарупи. -- К.: Знання, 2007. - 398 с.

            1. Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн. / За ред. проф. С.Я. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - Кн. І. - 940 с.

            2. Історія адвокатури України / І'едкол. В.В.Медведчук (голова) та інші. - К.: Видавництво "СДМ-Студіо", 2002. - 286 с.

            3. Меліхова О.В. Адвокатура в Україні: Навч.-метол, посіб. - К.: НВУ, 2006. - 90 с.

            4. Фіолевський Д.П. Адвокатура: Підручник. - К.: Алерта: Прецедент, 2006. - 486 с.

Додаткова література.

            1. Гошуляк В. В. Исторический очерк развития российской адвокатуры как института, востребованного гражданским обществом. // Право и политика. - 2004, - № 4. - С. 103 - I 1 1.

            2. Гришина Т.М. Становлення захисту адвокатів і представників особи у Х-ХІХ сг. // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - 3 (33). - С. 196 - 206.

            3. Сергеев В.И. Проблемы становления российской адвокатуры в историческом контексте судебных реформ XIX и XXI веков: Российская адвокатура и судебная система на рубежах столетий // Российский судья. - 2001. - № 11.- С. 39-47.

9 Томсинов В.А. Из истории адвокатуры в России: Эпоха становления. / Законодательство. 1999. - № 6 - 7.

10. Сторінки історії адвокатури: Спогади київського адвоката ГІ Г . Цельтнера (1900- 1980)//Адвокат. 2002. - 1.-С. 48-49; Адвокат. - 2002. - № 2-3. - С 58-60.

ТЕМА 2

ОРГАНІЗАЦІЯ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ

Основні пишання теми:



              1. Поняття і основні принципи адвокатури.

              2. Поняття адвоката та його помічника, їх соціальні права.

              3. Професійні права та обов'язки адвокатів.

              4. Організаційні форми адвокатської діяльності.

              5. Проблеми відповідальності адвоката.

1. Поняття і основні принципи адвокатури

Адвокатура - це інститут цивільного суспільства, що грунтується на принципах незалежності, корпоративності і самоврядування. Громадянське суспільство - безпосередньо не контрольована державою сфера життєдіяльності індивідів. У Конституції України фактично не визначений правовий статус адвокатури, але виходячи з підкреслених в Основному Законі задач можна зробити висновок, то остання є одним з інститутів правової системи держави, який виконує задачі, без яких функціонування цієї системи просто неможливе. При цьому адвокатура не належнії, ні то одпк і і гілок влади, передбачених ст. 6 Конституції України, і в





16
певному значенні повинна грати роль «дружнього посередника» між державою і іншими суб'єктами права в цивільному суспільстві

Усвідомлено, що фундаментальна відмінність професії адвоката від інших вільних професій полягає в її публічно-правовому характері. Проте через високу значущість адвокатської діяльності для суспільного життя і правопорядку адвокатура ніколи не була і не може бути повністю вільною від державного контролю. Ллє такий контроль не повинен робити замах на незалежність адвокатів при виконанні ними своїй правозахисній функції і самоврядування адвокатської корпорації, виливатися в керівництво адвокатурою з боку виконавської влади. За Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. адвокатура України є добровільним, професійним об'єднанням кваліфікованих юристів, яке створюється для надання правової допомоги фізичним і юридичним особам. Задачі контролю полягають в тому, щоб забезпечити, по-перше, належний якісний склад адвокатського корпусу, по-друге, доступність юридичної допомоги для населення. Таким чином, адвокатура це псе ж гаки не просто об'єднання адвокатів. Більш того, неправильно вважати адвокатуру органом сфери послуг (подібних службам побуту), тому що послуги, що надаються адвокатурою, носять особливий правоохоронний характер. Держава визнає за затриманим, арештованим, обвинуваченим право скористатися допомогою адвоката, забезпечуючи реалізацію цього права.

Адвокатура не є комерційною організацією, тому що оплата діяльності адвоката не є прибутком, а є оплатою праці. Адвокатура не може бути віднесена до інститутів держави, оскільки: 1) професійна адвокатська діяльність по наданню юридичної допомоги направлена завжди і винятково на захист особистих, персонально визначених інтересів; 2) ні адвокатура як інститут (організація), пі адвокат як головний суб'єкт юридичної допомоги не наділюють владними повноваженнями.

Поняття адвокатської діяльності в різних державах має приблизно однакове визначення, за винятком тих випадків, коли до визначення вводяться додаткові ознаки, які уточнюють змістовну характеристику самого поняття. Визначаючи адвокатську діяльність, деякі зарубіжні закони не дають конкретну дефініцію, а закладають це поняття в інших нормах, які визначають задачі адвокатури, види правової допомоги і юридичні послуги в цілому.

Основні риси адвокатської професії: 1) тісний взаємозв'язок професії адвоката з правом: 2) адвокатська професія є одним з видів соціальних послуг; 3) пов'язаність з політикою; 4) особлива відповідальність; 5) точність: 6) творчий, глибоко інтелектуальний характер; 7) наявність специфічної професійної культури; 8) елітність (престижність і високий авторитет серед усіх професій, що зумовлює виділення її носіїв в елітну групу).





1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка