Ільюх Світлана Миколаївна



Скачати 80.95 Kb.
Дата конвертації04.03.2016
Розмір80.95 Kb.
Управління освіти м. Ковеля

Ковельська міська гімназія


Розвиток

самоосвітньої компетентності

учнів на уроках математики.
(виступ на педраді)


Ільюх

Світлана Миколаївна

вчитель математики



Ковель – 2009 рік


Розвиток самоосвітньої компетентності учнів на уроках математики.

Чим більше ми розвиваємо й вдосконалюємо себе, чим повніше реалізуємо свої можливості, тим цікавішими ми стаємо для оточення, тим вагомішим є наш внесок у спільну діяльність і спілкування з іншими людьми.

У кожної людини формується система її життєвих орієнтацій, яка складається з кількох складових:


  • мета людини в житті, яка надає осмисленості майбутньому;

  • насиченість життя, що характеризує сам процес життєздійснення;

  • задоволеність самореалізацією, яка формується на основі досягнутого.

Самореалізація як складова життєвого успіху пов'язана зі свідомим прагненням розкрити свої сили та здібності в суспільному застосуванні. Для цього су­часний випускник має бути здатний до саморозвитку та неперервної самоосвіти, про що йдеться в Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи.
Результатом самоосвітньої діяльності особистості є її саморозвиток та самовиховання, які сприяють самореалізації особистості як громадянина.

( схема 1, слайд 2)

Тому важливо усвідомити що таке «самоосвіта», її основні риси. В педагогічній літературі зустрічається декілька означень поняття «самоосвіти».


  • Самоосвіта-це вид самостійної роботи учнів, одна з форм пізнавальної діяльності.

  • Самоосвіта-це свідомий рух людини від того, ким вона себе усвідомлює, до того, ким вона прагне бути.

  • Самоосвіта-це цілеспрямоване систематичне оволодіння знаннями та вміннями з власної ініціативи, засобом самостійної пізнавальної діяльності до його основного заняття. (слайд3)

Український педагогічний словник дає таке означення самоосвіти:

- Самоосвіта - освіта, яку отримують в процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі. Крім того, самоосвіта є невід’ємною частиною систематичного навчання в стаціонарних закладах, сприяє поглибленню, розширенню та більш міцному засвоєнню знань.(с4)

Отже, виходячи з цих означень, можна сформулювати основні риси самоосвіти:


  • Здобуття знань як додаткова до основного заняття пізнавальна діяльність, хоча дуже часто пов’язана і навіть зумовлена ним.

  • Оволодіння знаннями за своєю ініціативою стосовно змісту, обсягу, джерела, тривалості та часу проведення занять, незалежно від навчального закладу, хоча з можливим використанням певних програм, консультацій тощо.

  • Вирішальне місце в оволодінні знаннями посідає індивідуальна самостійна пізнавальна діяльність, хоча можливі й колективні форми роботи. (с5)

Щоб створити відповідні умови для самореалізації та саморозвитку учнів через самоосвіту, я передусім вивчаю їхні реальні можливості: рівень навчальних досягнень, рівень потреби в досягненнях, рівень розвитку вмінь, потрібних для самостійного здобування знань, рівень самооцінки учнів, рівень розвитку вмінь до самоорганізації.

З цією метою використовую анкети, опитувальники для виявлення рівня розвитку ЗУН за даними само оцінок учнів.

Самоосвіта не може бути успішною, якщо не озброїти учнів системою вмінь та навичок навчальної праці. Від сформованості цих умінь значною мірою залежить навченість школярів, темпи переробки та засвоєння інформації і в кінцевому підсумку — якість їх навчання. Для формування навчально-пізнавальних умінь я використовую пам'ятки «Як готуватися до уроку математики», «Як доводити теорему», «Як читати книгу», «Як підготувати реферат» тощо. Ці пам'ятки офор­мляю на стенді «Самоосвітня діяльність учнів» у кабінеті математики. Учні завжди мають змогу звернутися до них.

Наступний етап моєї роботи — це розробка інструментарію самоосвітньої діяльності (с 6 схема інструментарій самоосвітньої діяльності)

Одним із прийомів навчання учнів працювати самостійно з новим матеріалом є складання опорних конспектів. З учнями старшої ланки я проводжу урок «Типи шпаргалок та прийоми їх складання» й під цим «соусом» розповідаю, як складати та використовувати опорні конспекти. Під час подальшої роботи з учнями пропоную їм самостійно скласти свій особистий опорний конспект за новим матеріалом або за повторюваним чи узагальнювальним.З метою залучення учнів до самоосвітньої діяльності в своїй роботі я використовую домашні довгострокові роботи (ДДР).

Дуже часто трапляється так, що учень має дуже непогані теоретичні знання, але досить нескладні задачі викликають у нього труднощі. Трапляється це з різних причин і одна з них — в учня недостатній досвід самостійного розв'язування задач. Зазвичай більш підготовлені учні пропонують свій шлях розв'язання, або вчитель «підказує» хід розв'язання, а іншим - не вистачає часу як слід над нею поміркувати, звернутися до додаткової літератури. Частково розв'язати цю проблему дозволяють завдання, розраховані на довгий строк (с 7 схема домашні довгострокові роботи). Такі завдання зазвичай дають на першому уроці теми й учні виконують упродовж вивчення теми. В домашню довгострокову роботу включено задачі на найбільш складні й важливі ідеї та методи теми, демонструючи їх застосування в різних ситуаціях. Багато понять дано з випередженням — до ознайомлення з відповідними поняттями.

Іноді це учням зрозуміло з умови задачі, іноді доцільно звернути на це їхню увагу, підкресливши на уроці той момент, коли ці завдання стають доступними.

Доцільно включити й завдання, які потребують звернення учнів до додаткової літератури.

Слід зазначити, що головне тут — навчання розв’язування задач, тому обстановка секретності в даному разі недоречна. На уроках, консультаціях діти можуть і роз­в'язують задачі, подібні до тих, які пропонуються в ДДР, обговорюють плани

розв'язання задач, висловлюють навідні міркування. Протягом окресленого терміну учні виконують завдання в окремому зошиті, який вчасно здають на перевірку. Вчитель перевіряє розв'язання задач. Можна практикувати і уроки захисти довгострокової домашньої роботи. Оцінку за ДДР слід виставляти за результатами перевірки «вибраних» задач, перевірки наявності задач у зошиті, поверхового перегляду розв'язаних задач. Якісна перевірка всіх задач не дуже плодотворна і разом з тим обтяжлива. Кожен учень має змогу самостійно розв’язувати задачу, витративши на неї стільки часу, скільки необхідно саме йому (15хв чи тиждень); учень змушений користуватися додатковою літературою; в учнів з’являється можливість поговорити не на тему «мильної опери», а на тему навчальну. В результаті формується соціальна, комунікативна та інформаційна компетентності учнів. (с 8 види уроків семінарів)

Ще одним із прийомів залучення учнів до самоосвіти є проведення уроків-семінарів, уроків захисту проектів. Вони передусім характеризуються двома взаємопов'язаними ознаками: самостійним опрацюванням учнями програмного матеріалу та обговоренням на уроці резуль­татів їхньої пізнавальної діяльності. На цих уроках учні вчаться виступати з самостійними повідомленнями, дискутувати, відстоювати свою точку зору, сприяють розвитку пізнавальних та дослідницьких умінь учнів, зростанню культури спілкування. Більш поширені семінари-доповіді, семінари-презентації, семінари з захисту проектів, семінари розв'язування задач. Вважаю, що організовувати уроки-семінари доцільно в таких випадках:

після проведення вступних уроків з даної теми;

під час узагальнення та систематизації матеріалу за даною темою;

під час проведення уроків, присвячених різноманітним методам розв'язування задач тощо.(с 9)
Тему та мету семінару слід визначати заздалегідь, планувати його проведення, формулювати питання з даної теми, розподіляти завдання між учнями з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей, добирати літературу, проводити групові та індивідуальні консультації, перевіряти конспекти. Отримавши завдання, учні за допомогою пам'яток оформляють результати самостійної роботи у вигляді конспектів, доповідей або рефератів.

.

У ході семінарського заняття звертаю увагу учнів на те, що потрібно записати в зошит, що треба запам'ятати, тощо. Питання семінару обговорюють у формі дискусії, повідомлень, доповідей рефератів тощо. Наприкінці уроку обов'язково оцінюю підготовку учнів до уроку, підкреслюю найбільш вдалі моменти, недоліки та шляхи їх подолання.(с 10 схема семінари)


Дуже корисні, з точки зору залучення учнів до самоосвіти, завдання на відшукання інших способів розв'язання задачі та завдання на відшукання нових властивостей або ознак математичних об'єктів. Наприклад, під час вивчення теми «Трапеція» у 8 класі даю завдання придумати інші доведення теореми про середню лінію трапеції, а не те, що дано в підручнику. На уроці, присвяченому властивостям та ознакам ромба, пропоную учням удома сформулювати та довести «нові» ознаки ромба тощо.

Домашні практичні роботи дають змогу ще раз підкреслити прикладну значущість математики.

З метою формування в особистості здатності до самоконтролю та коригування я використовую самостійні роботи «Миттєвий результат» за наступною технологією.

При проведенні роботи кожен учень отримує контрольний талон такої форми: Прізвище, ім'я та номер групи

Виконують роботу в робочих зошитах, а відповіді вписують у другий рядок талону під номером відповідного завдання. Розв'язання перевіряю безпосередньо на уроці. Якщо завдання виконано правильно учень отримує максимальну кількість балів. Якщо учень припустився помилки, він сам повинен її знайти й виправити. Після цього він знову може подати завдання на перевірку, але максимально може
отримати за це завдання не більш як 50 % балів. Якщо знову не всі недоліки виправлено, він може пошукати помилки та втретє звернутися на перевірку, але
тепер уже отримає не більш як 20 % балів. Якщо і в цьому разі відповідь неправильна, то це завдання учень доопрацьовує вдома самостійно або звертається на консультацію до однокласників або вчителя. І

Під час проведення самостійних робіт за традиційною технологією, учень, отримавши результати своєї роботи, наступного уроку навряд повернеться до виправлення своїх помилок, бо для нього це вже «пройдений етап». Під час застосування ж цієї технології учень, зацікавлений у виправленні своїх помилок, змушений критично оцінювати результати своєї роботи.




Результатом роботи з розвитку самоосвітньої компетентності учнів, на мій погляд, має стати випускник, готовий до самоосвіти, що сприятиме його саморозвитку та самовихованню. А це, в свою чергу, стане фундаментом його самореалізації та досягнення життєвого успіху.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка